Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку

Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.

1.3 Система показників, за якими оцінюють виробництво продукції молочного скотарства

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його госпрозрахунковими одиницями залежить від багатьох факторів:

· наявності поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами;

· забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, раціонів і повноцінності;

· рівня продуктивності тварин та ін.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але при обов'язковій компенсації зменшення поголів'я відповідних груп підвищенням продуктивності тварин цих груп або навпаки. Останнє не завжди бажане - виконання плану за рахунок збільшення поголів'я при зниженні продуктивності тварин обов'язково призведе до підвищення собівартості продукції, оскільки додаткове поголів'я потребує більших порівняно з планом витрат.

Аналіз виконання плану виробництва валової продукції господарством і окремими галузями тваринництва провадять у вартісних показниках (у закупівельних цінах), а за видами продукції - в натуральних показниках. В абсолютних величинах показують планові і фактичні дані та відхилення від плану, а у відносних (процентах) визначають рівень виконання плану і структуру валової продукції.

Одним з важливих показників, що характеризують виконання плану виробництва валової продукції тваринництва, є виробництво її на 100 га відповідних угідь. Основними факторами, які позначаються на валовому виході продукції, є поголів'я тварин та їх продуктивність.

Виконання плану поголів'я тварин є одним з найважливіших факторів виробництва валової продукції тваринництва. Аналізують поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами, оскільки часто в структурі стада значну питому вагу займає поголів'я молодших вікових груп (телята народження звітного року), а за основними групами (корови, нетелі, відгодівельне поголів'я), від яких насамперед залежить відтворення стада, виробництво валової і товарної продукції та виконання завдань продажу, господарства план не виконують.

Реалізація плану вихідного поголів'я тварин залежить від одержання передбаченого планом приплоду, придбання племінних і неплемінних тварин; загибелі і вимушеного забою тварин; кондиційності (вгодованості) реалізованих тварин у порядку планового продажу, а в деяких підприємствах ще й від безоплатної передачі тварин іншим господарствам.

Велике значення має не тільки кількість поголів'я за групами, а й маса тварин. Від цього показника значною мірою залежить виконання плану продажу продукції.

План вихідного поголів'я в цілому вважають виконаним тоді, коли виконано план за віковими групами окремих видів тварин та план продажу м'яса державі.

Провадячи аналіз, треба підрахувати і суму збитків від загибелі тварин. Для цього до балансової вартості їх на початок року (або до вартості, за якою їх оприбутковано при народженні) слід додати витрати на утримання тварин до загибелі. Такі дані є в бухгалтерії господарства.

Аналіз виконання плану вихідного поголів'я тварин на кінець року обов'язково доповнюють аналізом руху поголів'я за видами і групами протягом року. Особливу увагу треба приділяти продуктивності корів, тому що на багатьох фермах у гонитві за кількістю поголів'я тримають значну кількість старих малопродуктивних корів.

У відтворенні поголів'я і виробництві продукції тваринництва значне місце належить структурі стада. Обчислюють її процентним відношенням поголів'я окремих груп тварин до загального поголів'я даного виду. Визначається структура спеціалізацією тваринницьких галузей.

У стаді великої рогатої худоби молочного і м'ясного напряму повинно бути:

· корів 50 %;

· нетелей до 20 %, від поголів'я корів, щоб забезпечити щорічно вибракування 15 % корів та збільшення їх поголів'я;

· телиць старше 1 року і до 1 року - 30 % від поголів'я стада, щоб забезпечити потрібну кількість їх для комплектування ремонтної групи.

Для успішної реалізації завдань виробництва валової і товарної продукції тваринництва і зниження її собівартості виняткове значення має породний склад стада. Породні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і праці більше продукції.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в господарстві, породний склад стада за видами, статевовіковими групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції, зменшення витрат корму і затрат праці на одиницю продукції, підвищення рентабельності тваринництва і окупності витрат та ін.). Аналізуючи склад маточного поголів'я племінних тварин, особливу увагу звертають на їх вік, бо старі тварини знижують загальну продуктивність.

Великий вплив на продуктивність корів має не лише породність, а й вік. Вона зростає з 2...3-ї і знижується з 7...8-ї лактації.

Продуктивність корів визначають за середньорічним надоєм на фуражну корову. Підвищення продуктивності тварин має велике значення і для зниження собівартості продукції, оскільки зменшуються витрати кормів на одиницю продукції. Витрати кормів на 1 кг. молока відображено в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1

Витрати кормів на 1 кг молока з вмістом жиру 4 % при живій масі корови 500 кг

Продуктивність корів є одним з найважливіших факторів, що впливають на валові надої молока. Головний напрям збільшення виробництва молока і молочних продуктів - підвищення продуктивності корів.

Підвищення середньої продуктивності корів залежить насамперед від зростання питомої ваги у стаді високопродуктивних тварин. Для цього треба послідовно переводити молочне тваринництво на промислову основу, в першу чергу за рахунок розширення і реконструкції існуючих ферм, удосконалювати породний склад поголів'я, поліпшувати племінну роботу.

Аналіз продуктивності корів починають з вивчення динаміки продуктивності тварин за попередні 3 роки. Це основа для оцінки реальності показників плану, аналізу його виконання за звітний рік, а також взаємозалежності між різними факторами, що впливали на виконання плану.

Вивчають динаміку продуктивності корів, приросту маси тварин за абсолютними і відносними величинами, відображаючи рівень зростання в процентах.

Основними факторами, що впливають на продуктивність корів, як і всіх інших тварин, є:

· поліпшення їх породного складу і підвищення питомої ваги у стаді племінних корів;

· ліквідація яловості;

· забезпеченість повноцінними кормами відповідно до прийнятих норм годівлі і раціонів;

· забезпеченість добротними приміщеннями та поліпшення умов утримання.

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів, які згадувалися вище. Всі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать кількість поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Зростання виходу продукції тваринництва, зниження її собівартості й підвищення рентабельності забезпечують господарства коштами:

· на збільшення поголів'я тварин;

· на поліпшення їх породного складу за рахунок придбання племінних високопродуктивних тварин, що впливає на підвищення середньої продуктивності тварин;

· на придбання устаткування і обладнання ветлікарень і ветбаклабораторій, проведення всіх ветеринарних заходів.

Всі перелічені фактори впливають на кінцевий результат концентровано через кількість поголів'я тварин та їх продуктивність. Саме це і визначає розміри виходу валової продукції галузі і відхилення від плану. В практиці аналізу, для того щоб визначити вплив змін у поголів'ї тварин та їх продуктивності на виробництво валової продукції тваринництва, застосовують методи обчислення різниць і ланцюгових підстановок.

Наприклад, щоб виявити, як вплинула на валовий надій молока зміна поголів'я корів, різницю між фактичним і плановим поголів'ям треба помножити на планову продуктивність корів. Щоб виявити вплив на валовий надій фактора продуктивності, різницю між фактичною і плановою продуктивністю множать на фактичне поголів'я корів.

У багатьох випадках стадо укомплектоване коровами порід з різною продуктивністю. В такому разі на відхилення фактичного надою від планового впливає три фактори: різниця в кількості поголів'я, зміна питомої ваги корів різних груп у породній структурі стада та в їх продуктивності. Вплив цих факторів визначимо індексним методом.

· загальний індекс валового надою

· індекс поголів'я корів

· індекс породної структури стада

· індекс продуктивності корів

Виявлення кількісного впливу факторів на збільшення валового надою молока виявляється так:

Вплив на валовий надій окремих факторів такий:

· кількість поголів'я корів

· породної структури стада

· продуктивності корів

Отже, аналіз впливу різних факторів на зміну валового надою звітного року порівняно з базисним індексним методом дає такі самі результати, що й аналіз методом ланцюгових підстановок. Це ще раз підтверджує правильність аналітичних розрахунків і аналізу.

Після виявлення впливу різних факторів на валові надої молока, треба проаналізувати виконання планових госпрозрахункових завдань окремими фермами, доярками, скотарями, та іншими тваринниками. Це дасть змогу виявити недоліки в роботі, причини, які заважають успішному виконанню плану, і резерви збільшення виробництва тваринницької продукції, визначити відстаючих і втрати, яких зазнало господарство внаслідок їх незадовільної роботи, покаже ефективність перевиконання завдань передовими фермами й окремими тваринниками.

Під час аналізу старанно перевіряють, чи немає в господарстві приписок у показниках продуктивності тварин і виробництва продукції. Наприклад, штучне підвищення продуктивності корів і валових надоїв можна прикривати списанням молока понад установлені зоотехнічні норми - на випоювання телят, поросят та його переробку. При списанні молока на переробку обов'язково треба перевірити оприбуткування та використання продукції переробки.

Приписки приросту живої маси на вирощуванні тварин можуть траплятися внаслідок визначення маси тварин «на око», без зважування, з чим треба вести нещадну боротьбу. Щомісячно та в кінці року тварин необхідно обов'язково зважувати.

Аналіз забезпеченості тварин приміщеннями провадять за даними про планове і фактичне поголів'я тварин за видами і групами, а також відомостями про наявність приміщень, кількість у них ското-місць, їх об'єм, введення в експлуатацію новозбудованих корівників та телятників.

Щоб проаналізувати забезпеченість сільськогосподарських тварин приміщеннями, порівнюють дані про наявне поголів'я з кількістю ското-місць у тваринницьких приміщеннях. Рівень забезпеченості обчислюють у процентах. Крім того, визначають господарську придатність приміщень і відповідність їх зоотехнічним і ветеринарним вимогам, а також проблемам механізації виробничих процесів у тваринництві.

При аналізі виявляють, яких заходів вживає господарство, щоб надалі зростаюче поголів'я було повністю забезпечене приміщеннями. У зв'язку з цим перевіряють план будівництва і строки введення в експлуатацію нових будівель. Слід перевірити і забезпеченість родильними приміщеннями, профілакторіями, ізоляторами, кормокухнями і кормоцехами, використання в тваринницьких приміщеннях устаткування для механізованого доїння, напування, приготування, подавання кормів та їх роздавання, очищення приміщень від гною тощо.

Забезпеченість корів кормами аналізують у цілому по молочному скотарству і обов'язково за окремими групами тварин.

Потребу в кормах у виробничо-фінансовому плані обчислюють на середньорічне поголів'я за нормами, прийнятими в господарстві. Календарний рік за умовами утримання поділяється на два періоди:

1. зимовий, протягом якого тваринам згодовують концентровані, грубі й соковиті корми;

2. літній, коли згодовують переважно зелені корми.

Для кожного з періодів обчислюють середнє поголів'я як при вивченні потреби в кормах, так і при аналізі забезпеченості ними. Якщо фактичне поголів'я змінилося порівняно з плановим, то на різницю в поголів'ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів аналізують у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Крім того, щоб забезпечити повноцінність годівлі тварин і запланований рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну,

Забезпеченість тварин кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік, а й за періодами утримання. Часто безгосподарне витрачання кормів улітку призводить до непродуктивного їх використання, а взимку в господарствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, створюється враження, що тваринництво повністю забезпечене кормами.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також дотриманню планових норм витрат кормів на 1 ц. молока тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і перетравного протеїну, кількість яких залежить великою мірою від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів. Різні способи приготування кормів до згодовування, зокрема подрібнення, запарювання, обробка вапном, сечовиною і пектофоетидином, дріжджування тощо, значно підвищують засвоєння поживних речовин тваринами і забезпечують певну економію кормів.

Як правило, перевитрату кормів можна виправдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим виходом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього - порушення норм годівлі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, використовують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґрунтованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Для поглиблення аналізу забезпеченості тварин кормами треба порівняти структуру кормів аналізованого господарства із структурою, рекомендованою для області чи зони як за рік, так і за періодами утримання.

Часто до перевитрати кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання та зберігання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.

Молочне скотарство - одна з найбільш трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Водночас рівень механізації виробничих процесів у тваринництві порівняно низький.

Механізація виробничих процесів на молочних фермах має велике значення не лише як резерв економії праці. Механізація напування тварин, наприклад, створює умови для своєчасного задоволення фізіологічних потреб тварин, механізоване очищення тваринницьких приміщень від гною та вентиляція їх дають змогу запобігти скупченню аміаку та отруйного впливу його на тварин. Усе це сприяє нормалізації фізіологічних процесів в організмі тварин і підвищує їх продуктивність.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити, як виконується планове завдання звітного року з механізації виробничих процесів у тваринництві, який загальний рівень механізації. Якщо річне завдання з механізації не виконано або загальний рівень механізації робіт на фермах низький, треба встановити причини цього і разом з спеціалістами опрацювати конкретні заходи, намітити, які саме машини і устаткування слід придбати, та скласти фінансовий розрахунок на придбання техніки і проведення робіт з механізації.

Одночасно з цим треба старанно перевірити, як у господарстві використовують наявне устаткування з механізації тваринницьких ферм. Відомі випадки, наприклад, коли в господарстві є все потрібне технічне обладнання для механізації тваринницьких ферм, а роботи виконують вручну, що призводить до перевитрат праці й коштів, а устаткування простоює, псується.

Розділ 2. Аналіз виробництва продукції молочного скотарства та її конкурентоспроможність

2.1 Оцінка природно-економічного та соціального потенціалу СТОВ «ім. Гагаріна»

При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку необхідно оцінити стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення необхідно врахувати умови, в яких воно функціонує. Серед таких умов виділяють природні та економічні умови.

Природні умови. Підприємство розташоване в с. Дмитренки Богуславського району Київської області. Відстань до найближчої залізничної станції - м. Миронівка - 40 км., до районного центру - м. Богуслав - 15 км., до обласного центру - м. Київ - 145км.

Основні бази постачання та реалізації продукції розташовані в м. Богуслав - 15 км., м. Миронівка - 40 км., м. Тараща - 30 км., м. Київ - 145км.

Шляхи сполучення з адміністративними центрами, базами постачання та реалізації продукції - це дороги І класу з асфальтовим покриттям.

Внутрішньогосподарські шляхи сполучення - 30,2 км., в тому числі з твердим покриттям 20 км., а решта - ґрунтові дороги.

Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв'язку з постачальниками.

Серед обслуговуючих виробництв господарства - автопарк, ремонтна майстерня тракторна та будівельна бригада; серед підсобних - млин.

Ґрунти лісостепу сформувались в основному на лісових та лісовидних суглинках і характеризуються високою потенційною родючістю. Ґрунтовий покрив складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів. В цих районах також зустрічається чорноземи опідзолені та чорноземи мало гумусні, частково вилугувані й карбонатні.

Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м'якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 - 8о С, але в деякі роки бувають деякі відхилення.

· максимальна температура - 37, 39о С (1936 р.)

· мінімальна температура - -36о С (1935 р.)

Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.

· тривалість вегетаційного періоду - 210 днів

· тривалість безморозного періоду - 160 днів

Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 - 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 - 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.

Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10о С тут випадає 310 - 320 мм. опадів, а за рік - 480 - 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15о С тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.

Землі мають злегка хвилясту рівнинну поверхню з невеликим похилом з півдня та південного заходу в бік Дніпра. Нагірний правий берег Росі порізаний густою сіткою ярів та байраків. Під дією дощів зливового характеру і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті території змивається родючий поверхневий шар, замулюються річки.

Ефективний засіб боротьби з ерозією є сівба на схилах багаторічних трав, які утворюють дернину і дають додаткові ресурси кормів для тваринництва.

Наявність та структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна» наведена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна»

Підприємство розвивається на умовах оренди землі і за аналізований період змін в структурі сільськогосподарських угідь не відбулося. А тому всі зміни в економічних показниках залежать виключно від господарської діяльності в підприємстві.

Зокрема зниження вартості валової продукції по співставних цінах на 5% (таблиця 2.1.2), свідчить про скорочення обсягів виробництва продукції в натурі, а одночасний ріст по собівартості (тобто витрат на виробництво) на 31% - може свідчити лише про значне зростання закупівельної ціни на необхідні засоби виробництва. Таке збільшення не пов'язане з прогресивнішими технологіями. Це підтверджується і показником прибутку та рівня рентабельності (таблиця 2.1.4), оскільки в 2005 році збиток становив 30,3 тис. грн. та 4% рівня збитковості. А вже в 2007 році ці показники були, відповідно, -102 тис. грн. та -6,8%.

Таблиця 2.1.2

Наявність трудових ресурсів та їх використання в СТОВ ім. «Гагаріна»

Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва.

Для аналізу використання трудових ресурсів потрібні дані про потенційний фонд робочого часу одного працівника і кількість середньорічних працівників підприємства.

За використання фізичних і духовних здібностей людини вона отримує компенсацію у вигляді заробітної плати. Оплата праці трудових ресурсів регулюється державою Законом України «Про оплату праці».

Оплата праці в тваринництві проводиться відповідно до розцінок за 1 ц. виробленої продукції або за її вартістю у грошовому виразі.

Носієм праці є трудову ресурси підприємства. Це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці, так би мовити, трудовий потенціал, ресурс, який завжди має кількісну і якісну характеристики, тобто міру здатності до праці. Трудові ресурси включають усе працездатне населення підприємства (чоловіки віком 16-60 років і жінки віком 16-55 років), працездатних працівників інших підприємств, що проживають на даній території, непрацездатних у працездатному віці, пенсіонерів, підлітків віком 12-16 років.

Щодо наявності та використання трудових ресурсів (див. табл. 2.1.2), то за аналізований період відбулося зниження кількості відпрацьованих одним працівником людино-годин та людино-днів - на 32%. Це зниження відбулося як за рахунок зменшення середньорічної кількості працюючих на підприємстві на 12%, так і за рахунок зменшення загальної кількості відпрацьованих людино-годин та людино-днів на 40%.

У 2007, порівняно з 2005 роках працівники галузі рослинництва відпрацювали на 20% менше робочого часу, а працівники галузі тваринництва - майже 2 рази.

На досить низькому рівні знаходиться і продовжує знижуватись коефіцієнт використання фонду робочого часу одним працівником. У 2005 році він становив 0,41 і за останні 3 роки знизився на 30% аж до 0,28. В підприємстві фактично використовується робочого часу набагато менше, ніж нормативно могло б. Це означає, що трудовий колектив неповністю зайнятий роботою і більшу частину часу, потенційно можливого для виробничої діяльності, на підприємстві просто не використовують. Тут приховані резерви зниження виробничої собівартості продукції.

Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці - це здатність працівників виробляти певну кількість продукції за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості. Найбільш загальним показником продуктивності праці є виробництво валової продукції в розрахунку на 1 працівника за рік. Цей показник основний, вартісний, прямий. В СТОВ ім. «Гагаріна» він знаходиться на низькому рівні (15,03 тис. грн. в 2005 році) і за останні з роки суттєво не змінився (у 2007 року він становив 16,15 тис. грн.).

Не менш важливими ресурсами, поряд із трудовими, є виробничі ресурси та ефективність їх використання.

Матеріально-технічна база являє собою сукупність речових елементів та енергії, за допомогою яких люди створюють продукцію. Вона включає: землю; іригаційні,осушувальні та інші меліоративні системи; трактори, комбайни, автомобілі, двигуни та інші засоби механізації й електрифікації сільськогосподарського виробництва; засоби хімізації; робочу і продуктивну худобу, виробничі будівлі і промислові споруди, багаторічні насадження; насіння, корми; виробничий господарський реманент.

Забезпеченість підприємства виробничими ресурсами відображено в таблиці 2.1.3. Повна забезпеченість ними підприємства створює сприятливі умови для господарської діяльності.

Дані таблиці 2.1.3 свідчать про те, що середньорічна вартість основних засобів СТОВ ім. «Гагаріна» зросла на 26%, а середньорічна вартість оборотних засобів - на 30%.

Таблиця 2.1.3

Основні показники забезпеченості СТОВ ім. «Гагаріна» виробничими ресурсами

Збільшення середньорічної вартості основних засобів в 2007 році забезпечене здачею в експлуатацію млина, загальною вартістю 2000 тис. грн. та деяким оновленням авто-тракторного парку.

Ріст вартості оборотних засобів був викликаний тим, що значно зросли витрати на 1 га посіву у зв'язку з підвищенням цін на оборотні засоби, а також за рахунок росту дебіторської заборгованості, зокрема за розрахунками з бюджетом. Це є негативне явище.

У зв'язку з цим фондоозброєність підприємства за останні 3 роки зросла на 43%, а фондозабезпеченість - на 26%. Але з іншої сторони, в зв'язку з низькою врожайністю сільськогосподарських культур та продуктивністю тварин, фондомісткість продукції теж зросла на 29%.

Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.

Середньорічне умовне поголів'я тварин, що припадає на 1 га. сільськогосподарських угідь знаходиться на досить низькому рівні (0,15 ум. гол.) та за останні 3 роки скоротилося ще на 80% і складає 0,03 ум. гол. Рекомендоване значення цього показника, при якому досягається оптимальне поєднання забезпеченості тварин кормами та внесення органічних добрив складає 1 ум. гол. на 1 га. сільськогосподарських угідь.

Виробничі ресурси - це матеріальна база розвитку сільськогосподарського підприємства.

Забезпеченість підприємства виробничими ресурсами відображено в таблиці 2.1.4.

Про ефективність використання виробничих ресурсів свідчить динаміка показника фондовіддачі. Він характеризується вартістю валової продукції, що в розрахунку на 1 гривню основних засобів сільськогосподарського призначення. За даними таблиці 2.1.4 в СТОВ ім. «Гагаріна» цей показник за аналізований період знизився на 27%. Це викликано зниженням вартості валової продукції в порівняльних цінах. Тобто на 1 грн. вартості основних засобів припадало 0,34 грн. валової продукції, а за аналізований період ця вартість зменшилась до 0,26 грн..

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7