Дипломная работа: Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України
[70]
[247] Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: Нове
викладення широких принципів справедливості та політичної економії. В 3 т. Том
1. Правила та порядок /Пер. з англ.. Н. Комарова. – К.: вид–во Сфера, 1999. –
С. 181; [500] Селіванов В. Розмежування і взаємодія
публічного і приватного права в системі права України //Право України. – 1996.
– № 12. – С. 30-33; [499] Селіванов В., Діденко Н.
Діалектика приватного та публічного в правовому регулюванні //Право України.
2001. – № 11. – С. 15–21; [149] Петражицкий Л.И. Теория
права и государства. – Спб.: изд-во Лань, 2000. – С. 508; [410] Дембо Л.И. О принципах построения системы права //Сов.
государство и право. – 1956. – № 8. – С. 91.
[71]
[147] Пацурківський П.С. Правові засади фінансової
діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – С. 11 – 12.
[72]
[570] Лисенкова О.С. Система законодавства
України: структурно-функціональна характеристика: Автореф. дис. на здоб. наук.
ступ. к. юр. н. – К., 2001. – С.5.
[73]
Див, наприклад: [171] Теория государства и права /Под ред.
В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА – ИНФРА, 2000. –
С. 327–328.
[74]
Див, зокрема: [166] Скакун О.Ф. Теория государства и права.
Учебник. – Х.: Консум, 2000. – С. 276.
[75] [90] Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. –
Чернівці: Рута, 1999. – С. 69.
[76]
[96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. – С.
284.
[78]
[159] Рейснер М. Право. Наше право. Чужое право. Общее
право. – Ленинград–Москва: Госиздат, 1925. – С. 271.
[79]
Див., наприклад: [110] Кузнецов К.А.
Теория права. Выпуск первый. – Одесса, книгоиздат, 1918. – С. 97. В свою чергу,
В.С. Соловйов вбачав в праві не панування
певного одного принципу, індивідуального або суспільного, а їх рівновагу. – [213] Яценко А.С. Философия права Соловьева. – С.-Петербург:
Сенатская типография, 1912. – С. 43.
[80]
На такій позиції стоїть С.В. Поленина. Див.:
[169] Сурилов А.В. Теория государства и права.– С.
225.
[81]
[480] Пацуркцівський П.С. Місце фінансового права в
системі права //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук.прац.
Вип. 48. Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 36.
[82]
[190] Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – С. 296 – 298.
[83]
[96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. – С. 143.
[84] [251] Бернхем В. Вступ до права та правової системи
США /пер. з англ. – К. : вид-во Україна, 1999. – С. 45.
[85]
[148] Пацурківський П.С. Сучасні проблеми
правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 71.
[86]
[86] Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник.
– Харків: Консум, 2000. – С. 28.
[87]
[236] Научно-практический комментарий к Банковскому
кодексу Республики Беларусь. В 2-х кн. Книга 1. /В.В. Жуков, Д.А. Калимов, В.И.
Киблов и др. – Мн.: Дикта, 2002. – С. 12.
[88]
[84] Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М., НОРМА,
2001. – С. 18–19.
[89]
[139] Общая теория финансов. – М., 1995. – С. 32; Финансы.
– 1993. – № 3. – С. 20–21.
[90] [613] Закон
України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. //Відомості
Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238. – з наступними змінами.
[616] Закон України “Про Державний бюджет України на
2000 рік” від 17 лютого 2000 р. N 2120-III //Відомості Верховної Ради України,
2000 р., N 14–15–16, ст.121. – з наступними змінами та доповненнями. Ст. 13
Закону закріплює, що НБУ у 2000 році вносить перевищення кошторисних доходів
над кошторисними видатками Національного банку України до Державного
бюджету України в обсязі 500 000 тис грн. Порядок перерахування зазначених
платежів визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України і
Національного банку України.
[621 Закон України “Про Державний бюджет України на
2001 рік” від 7 грудня 2001 р. N 1458-III //Відомості Верховної Ради України,
2001 р., N 2–3, ст.10. – з наступними змінами. Ст.8 Закону закріплює також суму
перерахування в розмірі не менш як 500 000 тис грн.
[627] Закон України “Про Державний бюджет України на
2003 рік” від 26 грудня 2002 р. N 380-ІУ //Офіційний вісник України, 2003 р.,
N 2, ст.46. – Ст.5 Закону закріплює суму перерахування в розмірі 700 000 тис
грн.
[91]
[584] Бюджетний кодекс України. Прийнятий 21 червня 2001 р. N 2542-III //Відомості Верховної Ради України, 2001
р., N 37–38, ст. 189.
[92] [217] Банкіське право України: Навч. посібник. Кол.авт.: Жуков А.М.,
Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. /За заг.
ред. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре,
2000. – С. 28-29.
[94] [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная разработка
правовых норм //В кн.: Административная юстиция в новых европейских демократиях.
– К.,2000. – С. 195.
[95]
[177] Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М., 1982; [199] Черданцев А.Ф. Толкование права //Общая
теория государства и права. Академический курс в 2-х т.; [364] Недбайло
П.Е. О толковании советских законов //Доклады и сообщения Львовского
университета, 1957. – Вып. 7. – Ч. 2.; [78] Иоффе О.С.,
Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961; [120] Радомир
Лукич. Методология права. – М., Прогресс, 1981. – С.
204-210; [112] Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их
устранения. – М., Юрид. Лит, 1974. – С. 13-15.
[96]
[49] Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К.: ІДП ім..
В.М. Корецього НАНУ, 2001. – С.14.
[97] Не
можна провести чітку лінію між офіційними та неофіційними правовими нормами,
однак допоможуть ідентифікувати неофіційні правові норми такі критерії:
– право розробляти неофіційні правові норми
притаманне адміністративному органу, а не спеціально надане йому вищестоящим
законом;
– процедури для розробки неофіційних правових норм
залишені на розгляд адміністративного органу, а не визначені вищестоящим
законом. Внаслідок неофіційна розробка норм, вірогідно, відбувається за
допомогою неофіційних процедур;
– зокрема, неофіційні правові норми часто
розроблятимуться за відсутності юридичних вимог дати повідомлення або
консультуватися з зацікавленими сторонами, хоч неофіційні консультації,
ймовірно, мають місце;
– неофіційні правові норми, зазвичай, є об’єктом
перевірки вищестоящим органом, таким, як парламент або міністерство, перш ніж
вони наберуть чинності;
–
неофіційні правові норми часто не публікуються і не стають широко відомими. Див: [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная
разработка правовых норм. – С. 598–599.
[98]
[723] Офіційний вісник України. – 1997. – №
50. – С. 313.
[99] Мінюст України проводить правову експертизу проектів
нормативно-правових актів, в тому числі постанов НБУ, на підставі Методичних
рекомендацій щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових
актів, схвалених постановою колегії Мінюсту України від 21.11.2000 р. № 41
[725]. Завданнями правової експертизи проекту нормативно-правового акту є:
– об’єктивне й повне дослідження поданого на розгляд
експертів проекту відповідно до предмета експертизи виходячи із
загальносуспільних та загальнодержавних інтересів, засад побудови правової
системи;
– розроблення у разі необхідності пропозицій щодо
внесення до проекту або інших пов’язаних з ним нормативно-правових актів
необхідних змін і доповнень;
– підготовка обґрунтованого експертного висновку зі
всебічною оцінкою проекту нормативного правового акта.
[100] Зазначені
Рекомендації застосовуються при підготовці нормативних актів, які:
– зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті
та інші права, свободи й законні інтереси громадян проголошені й гарантовані
Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють
чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
– мають
міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів
виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також
підприємств, установ і організацій, що не належать до сфери управління органу,
який видав нормативний акт, та незалежно від форм власності. [330] /Нормотворча діяльність: Збірник
нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. – К.: Ін Юре, 2001. – С.
181–201.
[101]
[639] Указ Президента України „Про порядок офіційного
оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня
1997 р. № 503/97 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97
від 04 грудня 1997 р. та № 1235/98 від 10 листопада 1998 р.
[102] [12] Административная
юстиция в новых европейских демократиях. – К.., 2000. – С. 605–606.
[103]
[606] Закон України „Про приєднання України
до Статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 р. //Відомості Верховної Ради
України, 1995 р., № 38, ст. 287.
[104]
[611] Закон України „Про ратифікацію
Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу
та протоколів № 2Ю 4Ю 7 та 11 до Конвенції //Відомості Верховної Ради України,
1997 р., № 40, ст. 263.
[105] [640] Затверджено Указом Президента України від 11 червня 1998 р. №
615/98 із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 12
квітня 2000 р. № 587/2000 //Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст.
870; 2000. - № 39. – Ст. 1648.
[106] [644] Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу. Затверджено Указом Президента України від 30
серпня 2000 р. № 1033/2000 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом
Президента України від 11 грудня 2000 р. № 1329/2000 //Офіційний вісник
України. – 2000. – № 35. – Ст.1481.
Основними завданнями Національної
ради є: підготовка пропозицій щодо: 1) виконання зобов'язань України стосовно
зближення чинного і майбутнього законодавства України з законодавством
Європейського Союзу, передбачених Угодою про партнерство і співробітництво між
Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами визначення
пріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм і
стандартів Європейського Союзу; 2) забезпечення координації здійснюваних
органами державної влади заходів щодо адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу, сприяння їх взаємодії у цій сфері; 3)
здійснення моніторингу адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу; 4) забезпечення аналізу й узгодження проектів законів та
інших нормативно-правових актів у пріоритетних сферах адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу.
[107] [653] Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. №
1496 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1735.
[108] На
виконання рекомендацій Верховною Радою України 28 литопада 2002 р. було
прийнято Закон України “Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом",
підписаний Президентом України 7 грудня 2002 р. // Урядовий кур'єр. – 2002. – №
47 [626]. – На вимогу міжнародних
фінансових організацій й з метою зняття з України санкцій, встановлених за
рекомендаціями FATF, 6 лютого 2003 р. Верховна Рада України прийняла
Закон України „Про внесення мін до деяких законів України з питань запобігання
використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації
(відмивання) доходів, одержавних злочинним шляхом” [628].
[109]
Див., наприклад: [359] МішельКардона. Фінансові стандарти в новій
глобальній фінансовій архітектурі //Україна, фінансовий сектор: Нова стратегія
реформ. – К.: 22-23 червня 2001 р.
[110] [578] Петрова Г.В. Налоговое право: Учебник для
вузов.- М.: ИНФРА. М-НОРМА, 1997. – С. 117.
[111]
[239] О понятии источника права //Учен. Записки МГУ. –
Кн.2. – М., 1946. – Вып. 116. – С. 3; [207] Шершеневич
Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М., 1995. – С. 36; [223] Алексеев С.С. Общая теория права. Т.1. –
М., 1981. – С. 315; [75] Зивс С.Л. Источники права. – М.,
1982. – С. 22–23. Особливо увагу слід звернути на
нові теоретичні концепції в розумінні права, закладені в останні роботи
Алексеева С.С.: [8] Философия права.. – М.: Норма, 1999. –
336 с.; [5] Право: азбука – теория – философия: Опыт
комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.; [6] Восхождение
к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.; [7] Тайна
права. Его понимание, назначение, социальная ценность. –М.: НОРМА, 2001. – 176
с., а також науковій праці [46] Віноградова П.Г. Очерки по теории
права /Теория государства и права. В.Н. Хропанюк. – М.: Интерстиль, 1999. – 937
с. [191].
[112] [170] Теория
права и государства /Под ред. Г.Н. Манова. – М., 1995. – С. 22–23.
[113]
[181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское
право Российской Федерации. Общая часть. – С. 128.
[114]
Див., наприклад: [68] Ефимова Л.Г.
Банковское право. – М.: БЕК, 1994; [180] Тосунян Г.А. Банковское дело и
банковское законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело,
1995; [141] Олейник О.М. Основы банковского права. – М.: Юрист, 1997.
[115]
[236] Научно-практический комментарий к Банковскому
кодексу Республики Беларусь. Кн. 1. – С. 14-15.
[116] [203] Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції.
– К.: Український центр правничих студій, 2001 . – С. 132.
[117] [732] Конституція Азербайджанської Республіки.
Прийнята референдумом Азербайджанської республіки 12 листопада 1995 р. Набрала
чинності з 27 листопада 1995 р.; [735]
Конституція Грузії. Прийнята 24
серпня 1995 р.; [737] Конституція Киргизької Республіки. Прийнята на
дванадцятій сесії Верховної Ради Республіки Киргизстан 5 травня 1993 р. (в
редакції Законів КР від 16 лютого 1996 р., № 1, 21 жовтня 1998 р., № 134); [733] Конституція Республіки Бєларусь (із змінами та доповненнями). Прийнята
на республіканському референдумі 24 листопада 1996 р. і у відповідності із ст.
1 Закону РБ „Про порядок вступу в силу Конституції Республіки Бєларусь”
вступила в силу з дня її опублікування; [736] Конституція
Республіки Казахстан. Прийнята на республіканському референдумі 30 серпня 1995
р. (Із змінами та доповненнями, внесеними Законом РК від 7 жовтня 1998 р.; [738] Конституція Республіки Молдова. Прийнята 30 липня 1994 р. (із змінами
та доповненнями, внесеними Законом РМ від 19 липня 1996 р.); [740] Конституція Республіки Таджикистан. Прийнята референдумом 6 листопада
1994 р.; [734] Конституція Республіки Вірменія. Прийнята 5
червня 1995 р.; [742] Конституція Республіки Узбекистан. Прийнята 8
грудня 1992 р. на одинадцятій сесії Верховної Ради Республіки Узбекистан
двадцятого скликання (із змінами та доповненнями, внесеними Законом РУ від 28
грудня 1993 р.); [741] Конституція Туркменистану. Прийнята Верховною
Радою та промульгована Президентом 18 травня 1992 р. в м. Ашгабаті; [739] Конституція Російської Федерації. Прийнята всенародним голосуванням 12
грудня 1993 р.
[118] [539]
Конституція України (прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р.). – Київ: Україна. – 1996.
[119] [203] Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції.
– С. 132.
[120]
[217] Банківське право України: Навчальний посібник /За заг. ред.
А.О. Селіванова – С. 39–40.
[121] Див, зокрема: [514] Сугоняко О., Кампо В., Жуков А. Конституція і
розвиток банківської діяльності: актуальні правові проблеми //Вісник НБУ,
червень 2000. – С. 26.
[122]
[581] Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції України: питання
теорії і практики в контексті світового досвіду. Автор. дис. на здоб. наук.
ступ. канд. юр. наук. – Одеса, 2001. – С.1.
[123]
Див. [108] Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. – К.: Ін Юре,
1997. – С. 31.
[125] [588]
Затверджений Законом України від
5 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – N 25–26. –
Ст.131.
[126] Див., зокрема: [209] Эриашвили Н.Д.
Банковское право: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. –
С. 11.
[127]
Див.: [504] Современные оффшорные технологии управления
корпоративными финансами. Аналитический обзор группы экспертов FORTIS //Фортис. Журнал финансового менеджмента. – 2002. – № 1. – С.64.
[128] [55] Гейвандов Я.А. Центральний банк Российской Федерации:
юридический статус, организация, функции, полномочия. – М.: Изд-во МНИМП,
1997. – С. 12.
[129] [297] Current Legal Issues Affecting Central Banks, Volume I. – 1992. – Р.4; [63] Доморацкая Э.И.,
Маклаков В.В. Государство и экономика во Франции. – М.: Наука, 1981. – С. 57–
58.
[130] [145] Основы законодавства капиталистических стран о
банковской системе. – М., 1992. – С. 46–49.
[131]
[327] World Economic Survey. – New-York:
UN, 1993. – 260 pp.
[132]
Див., зокрема: [361] Методично-нормативний посібник з питань
адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. – К.:
Міністерство юстиції України, 2000 р. – С. 23.
[133]
[630] Проект Закону про Раду Національного банку України - Реєстраційний № 2321 від 21.12.1998 р.
[134]
[445] Кротюк В. Конституційно-правове регулювання статусу
Національного банку України і гарантії його незалежності. //Право України. –
1999. - № 4. – С. 21–26.
[135][629] Законопроект виносили
не один раз на розгляд парламенту, і кожного разу виникала активна дискусія. На
засіданні Верховної Ради України 12 травня 1999 р. народний депутат І.О. Юшко,
який заявляв у другому читанні законопроект, зазначив, що підготовка
законопроекту до другого читання зайняла понад півроку. В Комітет з питань
фінансів та банківської діяльності надійшло понад 600 поправок, 360 з яких було
враховано. Ціла низка положень цього законопроекту викликала серйозні дискусії
на концептуальному рівні, як в робочій групі, так і в комітеті //Стенограма 54-го
засідання Верховної Ради України від 12 травня 1999 р. [634].
[136]
[56] Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний Банк у системі
влади. – К., 1997. – С. 20–21.
[137]
[659] Регламент Ради Національного банку України. Затверджено
рішенням Ради НБУ від 22 грудня 2000 р. № 4. – К., 2000. – 13 с.
[138] [602]
Закон України „Про державну
службу” від 16 грудня 1993 р. N 3723-XII //Відомості Верховної Ради України,
1993 р., N 52, ст.490. – з наступними змінами та доповненнями.
[139]
[180] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское
законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.:
Дело ЛТД, 1995. – С.149.
[140]
[241] Посадове право у Федеральному банку ФРН. В 3 ч. – К., 1998.
[141]
[743] Закон ФРН про статус державних службовців в редакції від 27
лютого 1985 р. /Посадове право у Федеральному банку ФРН. Ч.1. – С. 43, 53.
[142] [605] Закон України „Про оподаткування прибутку
підприємств”. Введений в дію Постановою ВРУ № 335/94-94 від 28 грідня 1994 р.
//Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 4, ст. 28, 29. – з наступними
змінами та доповненнями.
[143] [614] Закон України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції
Закону від 30 червня 1999 р. № 784-ХІУ //Відомості Верховної Ради України. –
1999. - N 42-43. – Ст. 378.
[144] [618] Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
від 5 квітня 2001 р. № 2346 //Відомості Верховної Ради України. - 2001 р.. - №
29. - Ст. 137.
[145] Зокрема, 25 січня 2001 р. наказом № 23 ДПА
України скасовано наказ ДПАУ № 415 від 27.08.1998 р. “Про порядок надання
органам державної податкової служби установами банків інформації про наявність
та рух коштів на рахунках клієнтів (на вимогу) та інформації про здійснення
разових грошових операцій у великих розмірах”, який становив ту непереборну
проблему у взаємовідносинах між НБУ та ДПАУ [728, 729].
[146] [622] Закон України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” //Відомості Верховної Ради України. - 2001 р. - N 10. - Ст.44.
[147] В якості коментаря можна згадати порядок регламентації банківської
таємниці в законодавстві СРСР. Зокрема, відповідно до ст. 16 Положення про
кооперативний кредит, затвердженого ЦВК і РНК СРСР 18.01.1927 р. Зібрання
законодавства СРСР. – 1927. – № 4. – Ст. 44., а також Циркуляру Наркомюсту УРСР
від 19 жовтня 1927 р. “Про притягнення до кримінальної відповідальності
посадових осіб кредитно-кооперативних товариств та осіб, які ревізують та
обслідують їх, за розголошення відомостей про вкладників та внесені ними
вклади” видача довідок про вклади, поточні рахунки, переводи та інші кредитні
операції дозволося лише на вимогу судово-слідчих органів, з точним дотримання
встановленого для цього порядку. Осіб, винних у вчиненні правопорушення,
притягували до відповідальності за ст. 109 КК УРСР (позбавлення волі до 2
років) / Борьба с преступностью в Украинской ССР. Том 2. /Автор очерка и
составитель сборника документов профессор П.П. Михайленко. – С. 387, 344. [226]
[148]
Див.: [385] Юридическая практика. – № 4 (266). – 26 января
2003 г. – С. 3.
[149] [539] THE ECONOMIST. Фокус-группа. – Брюссель. 24
грудня 2001 р. – 20 січня
2002 р.
[150] [86] Карманов
Є.В. Банківське право України: навчальний посібник. – С. 26.
[151] [645]
Офіційний Вісник України. –
2000. – №29.
[152]
[99] Конституция РФ. Комментарий /Под ред. Б.А.Топорнина,
Ю.М. Батурина, Р.Г. Орехова. – М., 1994.
[153] [88] Качан О.О. Банківське право: Навч. посібник. –
К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 12.
[154]
[564] Бородина Н.М. Правовое регулирование деятельности
территориальных учреждений Центрального банка Российской Федерации: Автореф. дис. на соиск
.науч. степ. канд. юрид. наук. – Саратов, 2000. –
С. 10–11.
[155]
[236] Научно-практический комментарий к Банковскому
кодексу РБ. Кн. 1. – С. 19.
[156] Див.: [477]
Павлодский Е.А. Обзор законов о
банках и банковской деятельности стран – членов СНГ //Право и кономика. – 1995.
– № 3–4.
[157]
[181] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское
законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. -
С.146.
[158] [50] Введение в теорию
государственно-правовой организации социальных систем /Под общ.
ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – С. 52.
[159] [586]
Господарський процесуальний
кодекс України //Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст.56. – з
наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону України N 2539-III від 21
червня 2001 р.
[160] [608] Закон України “Про Конституційний Суд
України” від 16 жовтня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N
49, ст.272. Такий же висновок можна зробити й на підставі аналізу теоретичних
розробок, в яких зачіпається питання правового статусу Конституційного Суду
України, зокрема: [206] Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд
України. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 12–14; [19] Андрійко О.Ф. Державни контроль у
сфері виконавчої влади України. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 28–29; [582]
Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми):
Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук – Х., 2001. – С. 10.
[161]
[600] Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р.
//Відомості Верховної Ради України. - 1991 р. - № 53. - Ст.793. – з наступними
змінами та доповненнями.
[162]
Див., зокрема: [344] Казанцев С.Я., Згадай О.Э.
Компьютерные справочные правовые системы в юридической практике /Проблемы
юридической техники: Сборник статей /Под ред. Д.ю.н. В.М. Баранова. – Нижний
Новгород, 2000. – С. 256–263.
[163]Публічний (від лат. publicus – суспільний,
народний) – відкритий, гласний, суспільний; публікація (від лат. publico – оголошую всенародно) – вміщення
оголошення, твору в пресі, передача по радіо, телебаченню для загального
відома; те, що надруковано //[341] Словник іншомовних слів /за ред. чл.–кор. АН
СРСР О.С. Мельничук. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1974. – С. 560. Згідно
тлумачного словника С.І. Ожегова „оприлюднювати” – оголосити для загального
відому, опублікувати; „публікувати” – оголошувати, розголошувати в друкованому
органі //[339] Словарь русского языка /под ред. Н.Ю. Шведовой – М.: Русский
язык, 1984. - С. 367, 547.
[164] Можливість оскарження актів державних органів у сучасних умовах
аналізується в роботах: [562] Беляневич В.Е. Справи про визнання недійсними
актів державних та інших органів в практиці арбітражних судів України: Автореф.
дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – К., 2001. – С. 8 – 9; [565] Бринцев
О.В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення:
Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – Х., 2001. – С. 9 – 11.
[165]
[180] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское законодательство
в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело ЛТД, 1995. – С. 212.
[166]
[141] Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. – М.:
Юрист, 1997. – С. 61–62.
[167] [528] Шепель А.О. Деякі правові аспекти європейської інтеграції
України //Часопис Київського університету права. – 2002. – № 1. – С. 81–82;
[146] Основы права Европейского Союза: схемы и комментарии: Учеб. пособие /Под
ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – М.: ИНФРА-М. – 2002. – С. 8.
[168]
[217] Банківське право України: Навч.
Посібник. Кол.авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В.,
Селіванов А.О. та ін. /За заг. Ред. А.О. Селіванова. – К.: Вид. Дім «Ін Юре»,
2000. – С. 29..
[169]
[153] Право Європейського Союзу. Загальна частина. Підручник для
студентів вищ. навч. закл. /Опришко В.Ф. - К.: КНЕУ, 2002. – С. 12.
[170]
За період із 1982 р. Базельський комітет видав понад 80 публікацій у сфері
банківської діяльності // [236] Научно-практический комментарий к
Банковскому кодексу РБ. – Кн.. 1. – С. 29–30.
[171]
[575] Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі.
Автореф. дис.на здоб. наук. ступ. доктора юрид. наук. – К, 2001. – С. 19.
[172]
Питанню доцільності створення спеціалізованих банків у сучасних
економічних умовах присвячено ряд наукових доробок. Див., зокрема: [470]
Опришко В. Українські банки: спеціалізація чи універсалізація? //Вісник НБУ. –
2001. – № 7. – С. 6–10.
[173] [696] Затверджене Постановою Правління НБУ №
№ 275 від 17.07.2001 р. (зареєстровано в Мінюсті України від 21 серпня 2001 р.
за № 730/5921).
[174] Якщо відповідну ліцензію буде отримано, банк зможе
ряд операцій здійснювати на її підставі, без отримання додаткових дозволів
(зокрема, це лізинг, послуги з відповідального зберігання та надання в оренду
сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск банківських платіжних
карток і здійснення операцій з використанням цих карток тощо). Для здійснення
ряду інших банківських операцій (зокрема, операцій з валютними цінностями, в
тому числі неторговельних; ведення кореспондентських рахунків тощо) банк поряд
із отриманою банківською ліценцією повинен отримати від НБУ письмовий дозвіл.
[175]
[181] Банковское право РФ. Общая часть. – С. 133–135.
[176] Зокрема банки „Аваль”, „Авторитет”, „АЖИО”, „Аллонж”,
„Аркада”, „ВаБанк”, „Київ”, „Кредит промбанк”, „Мрія”, „Славутич”, „Транс
банк”, „Український кредитно-торговий банк”, „Укринбанк”, „Укргазбанк”,
„Укрсоцбанк”, „Фінанси і кредит”, „МКБ” „Правекс-Інвест” тощо. За словами її
президента Л. Чернівецького, КБС у співробітництві з НБУ та АУБ братиме активну
участь у вдосконаленні банківського законодавства. „Ми плануємо залучити до
роботи в наглядовій раді КБС до десяти авторитетних народних депутатів, і
активно лобіювати в Верховній Раді законопроекти, які б сприяли б розвитку
банківської системи країни, а також підтримуватиме керівництво НБУ та його
зусилля, спрямовані на стабілізацію грошової системи України зокрема, і
економіки в цілому” //Бизнес. – № 23 (490) від 10.06.2002 р. – С. 15. [430].
[177] За матеріалами Агенції „Українські новини” // Бизнес.
– № 23 (490) від 10.06.2002 р. – С. 15. [460].
[178] [206] Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд України. – К.:
Ін Юре., 1997. – С. 18.
[179]
[531] Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным
Судом РФ: теоретические и практические проблемы //Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 7.
[180]
[181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское
право Российской Федерации. Общая часть. – С. 137.
[181] [255] Гавальда
К., Стуфле Ж. Банковское право. – М.: Финстатинформ, 1996. – С. 11.
[182]
[81] Исторический очерк Банка Франции. Специальное издание
Банка Франции: Пер. с фр. – М., 1996. – С. 48–52.
[183]
Для визначення стосунків у сферах, які не регулюються законом,
банкіри виробили Моральний кодекс банкіра. – Див: [551] Мітюков І.О.,
Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України.
Енциклопедичний довідник. Том 1. – К.: Укрбланковидав, 2001. – С. 121.
[184] Однією з визначальних характеристик держави є власна
валюта. І тому цілком логічним є поява в Україні власних грошових знаків за
часів утворення на її території стародавньої держави – Київської Русі.
Формування її грошової системи датується ІХ- початком ХІІ століття. Початковою
базою її обігу були західноєвропейські та арабські срібні монети, що в певній
мірі відповідали грошово-ваговим нормам Русі. В кінці Х століття в обігу
з’явилася гривня (слово “гривня” походить від обруча – прикраси із золота або
срібла, що носилося на шиї (на загривну). Гривня важила 48 золотників (один
золотник мав вагу 4,266 г срібла). Розрізнялися срібна гривня – вагова одиниця,
що відповідала певній кількості (вазі) срібла, і гривня-кун –
грошово-розрахункова одиниця, що виражала відоме число монет.
У Київській Русі ХІ ст. в обігу була київська
гривня, що мала форму шестикутного бруска і важила біля 160 г. Крім того, в грошовому обігу в ХІІ ст. були новгородські гривні – довгасті срібні бруски з
вагою біля 200 г. Оберталися також гривні чернігівські, литовські та інші.
[185] [240] Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х
т. Т. 2. 3-тє видання. Copyright by Ukrainische Freie Universitat und
Ukrainischer Verlag, Munchen, 1976.– К.: Либідь, 1995. – С. 407.
[186] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії
(ХУІІІ-ХХ ст. ) /За ред. д.е.н., проф. І.В. Сала. – Суми: Слобожанщина, 2000.
– С. 108.
[187] [94] Коломиец А. Финансовые реформы русских царей
(от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М.: НП „Журнал
Вопросы экономики”, 2001. – С. 165.
[188] Діяльність зазначених банків опиралася, переважно, на
наданні довгострокових кредитів під невеликі відсотки. Зокрема, Дворянський
банк давав позички строком до 3 років в розмірі до 10 тис крб. В 1757 р. строк
повернення позичок був збільшений ще на один рік, а в 1761 р. до 8 років.
Діяльність Купецького банку виявилася менш вдалою, оскільки позички не
поверталися позичальниками, і у 1782 р. банк був ліквідований. До того ж уряд
із самого початку дивився на кошти банків як на джерело фінансування видатків,
й ніякого відношення до господарства не мав. В 1758 р. рішенням Сенату 7 тис
крб. із Дворянського та Купецького банків було спрямовано на утримання
італійської комічної опери.
[189] [235] Мигулин П.П. Русский государственный кредит 1769-1899.
Т.1. – Харьков, 1903. – С. 243.
[190]
[220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ
ст. ) – С. 113– 114.
[191] [102] Коропецький І.С. Українська економічна думка в ХІХ ст. – К.,
1991 р. – С. 29; Оглоблін О. Проблема української економіки в науковій
літературі і громадській думці ХІХ-ХХ ст. – Нью-Йорк, 1953. – С 14.
[192] [186] Учебник финансоваго права С.И. Иловайскаго. –
Одесса, Типо-Хромо-Лит. А.Ф. Соколовскаго, 1904. – С. 41– 42.
[193] [242] Сперанский М.М. План финансов. 1810 год.
/Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. /Под ред. д.ю.н. А.Н.
Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 81.
[194] [246] Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. 1818 год.
/Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. / Под ред. д.ю.н.
А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 268.
[195] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних
банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. – Київ, 1997. – С. 6.
[197] Підтвердження цього факту є положення статті 72 Статуту Державного
банку, згідно якої Державному Банку надається право здійснювати наступні
комерційні операції: 1) облік векселів та інших строкових зобов’язань; 2)
видачу позичок та відкриття кредитів; 3) прийом вкладів: грошових і на
зберігання; 4) покупку та продаж векселів та інших цінностей; 5) перевід сум та
інші комісійні операції. Державний банк Російської імперії мав своєрідні риси:
відсутність емісійної самостійності (випуск кредитних білетів на вимогу уряду);
впровадження в собі функцій відділення державного казначейства (випуск за
спеціальною вказівкою кредитних білетів з комерційною метою, переоблік векселів
інших банків тощо). – [189] Хромов П.А. Экономическое развитие России в ХІХ-ХХ
вв. – М., 1950. – С. 401.
[198] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність
державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ
століття. – С. 8.
[199] [506] Статистический временник Российской империи. Серия ІІ. Вип. 11;
Статистика русских банков // СПб, 1875. – С. 83.
[200] [39] Борисенко В.Й. Курс української історії: з
найдавніших часів до ХХ століття. – К.: Либідь, 1996. – С. 458.
[201] [238] Орлов М.Ф. О государственном кредите. 1832
год. /Цитується за: У истоков финансового права. Т. 1. / Под ред. д.ю.н. А.Н.
Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 301.
[202] [94] Коломиец А. Финансовые реформы русских царей
(от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М., НП “Журнал
Вопросы экономики”, 2001. – С. 337.
[203] [17] Альтерзон С.Г. Нарис розвитку київської кредитової
системи. - К., 1929. – С. 15.
[204] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст.) – С. 131.
[205] [231] История
Киева. Т. 1. В 2-х т. - К. Институт истории Академии наук СССР. Изд-во АН УССР.
,1963. – С..351.
[206]
[506] “Статистический временник Российской империи”, серия
ІІ, вып. 11; [507] “Статистика русских банков”.// СПб,
1875. – С. 502.
[207] [379] Атлас М.С. Государственный банк дореволюционной России
//Вестник Банка России. – 2000. - № 7. – С. 304.
[208] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ). –
С.124.
[209] [243] Старовойтенко І. Економічний розвиток Києва; самоврядування;
міське господарство. – Історія Києва, Т. 1. Київ, 1918 р. – С.
405.
[210] В цілому по банківській системі країни станом на 1881
р. було надано викупних позичок на 748,5 млн крб. З цієї суми утримані борги
поміщиків колишнім кредитним установленням в сумі 302,7 млн крб; банківських
білетів видано на 168,3 млн крб, 5%- викупних свідоцтв – на 191,5 млн крб,
інших паперів, що засвідчували право отримання доходу по викупній операції – на
суму вище 85 млн крб. /Министерство финансов 1802-1902 //СПб., 1902. – ч. 1.
– С. 452. [362].
[211] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність
державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ
століття. – С. 326.
[212] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії
(ХУІІІ-ХХ ст. ). – С. 133.
[213]
[157] Раковский Л.Э. Сахарная промышленность Украины во
второй половине ХІХ ст. Социально-экономический очерк. –
Чернигов, 1992. – С. 28.
[214]
[227] Витте С.Ю. Воспоминания. Т. 2. В 2-х т. – М., 1960. – С. 522.
[215]
[462] Мигулин П.П. Наша банковая политика (1729-1903).Опыт
исследования. – Харьков, 1904. – С. 234.
[216] [230] Історія України. Курс лекцій. У 2-х к. Кн. 2. ХХ ст. /Мельник Л.Г.,
Верстюк В.Ф., Демченко М.В. та ін. – К.: Либідь, 1992. – С. 8-9.
До речі, помітну роль у розвиткові промисловості
країни відіграли казенні замовлення, урядові позички, державне регулювання цін.
Були налагоджені тісні зв’язки між банківськими монополіями, Державним банком і
царським урядом, що значною мірою сприяло розвиткові державно-монополістичних
тенденцій в економіці країни та зрощуванню монополій з державним апаратом. Так,
з середини 90-х років ХІХ ст. з початком державно-монополістичного регулювання
цукрової промисловості, державної регламентації цукрового експорту, в процесі
дальшого зрощування цукрової промисловості з петербурзькими і московськими
банковими монополіями сформувався й зміцнів цукровий синдикат, який на початку
ХХ ст. повністю монополізував цукровий ринок.