За показами психрометра t і tм знаходимо початкову точку 0. Піднімаємось за вертикаллю до ізотерми t1, яка відповідає температурі повітря за калорифером, і дістаємо точку 1 /рис.2.3/.

Точка 2 повинна лежати на ізотермі t2 і перебуватиме на одній вертикалі з точкою 3, тому що за сушильною камерою вологе повітря лише охолоджується. Точку 3 знаходимо аналогічно точки 0 за показами термопар t3 і tм4 . Піднімаючись від точки 3 за вертикаллю до ізотерми t2 , визначаємо положення точки 2.

З’єднавши точки 2, 3 прямими лініями, дістанемо три процеси, що відбуваються з повітрям в установці: 0-1 – нагрів повітря в калорифері; 1-2 – зволоження його в сушильній камері; 2-3 – охолодження повітря за сушильною камерою (рис.2.3).

Парціальний тиск сухого повітря у вологому повітрі приміщення, Па:

Рс.п = Рб - Рп ,

де Рп – визначаємо за Нd- діаграмою.

Масова витрата сухого повітря через установку, кг/с:

Мс.п = Рс.п V / (Rс.п T0) ,

де V – об’ємна витрата повітря, м3/с; Rс.п – питома газова стала сухого повітря, Дж/(м·К); То – абсолютна температура повітря в приміщенні / точка 0 /, К.

Потужність теплового потоку, який витрачається на нагрів повітря в калорифері, кВт:

Qк = (H1-H0)Mс.п ,

де H1, H0 - ентальпія вологого повітря відповідно після калорифера і перед ним, кДж/кг Мс.п - потужність нагрівача, кВт:

Q = 0,001W .

ККД калорифера, %:

ηк = 100 Qк / Q

Потужність теплового потоку, який втрачається при охолодженні повітря в процесі 2-3, кВт:

Qохол = (Н2-Н3) Мс.п .

Продуктивність сушильної камери за випареною вологою, кг/с:

Мр =0,001(d2-d1) Мс.п .

де d2, d1 – вологовміст повітря після і до сушильної камери.

Витрати на випаровування 1 кг вологи:

сухого повітря, кг:

mс.п = 1000 / (d2-d1);

теплоти в сушильній установці, кДж:

q = 1000 (Н1-Н0) / ( d2-d1).

Ефективність сушильної установки можна оцінити, порівнюючи q з мінімальною витратою теплоти qmin на підігрів висушуваного матеріалу до температури випаровування 1 кг вологи. Для атмосферної конвективної сушки qmin = 2500 кДж/кг. Чим ближче до одиниці значення 2500 / q , тим ефективніше працює установка.

Контрольні запитання

Що являє собою вологе повітря ?

Що називається абсолютною вологістю повітря ?

Що називається відносною вологістю повітря ?

Що називається вологовмістом ?

Що таке ентальпія і як вона визначається для вологого повітря ?

У якому стані може перебувати вологе повітря ?

Як, використовуючи покази психрометра, знайти на Id- діаграмі точку, що характеризує стан вологого повітря ?

Як на Id- діаграмі зображається процес, який відбувається у калорифері?

Як і які параметри можна знайти для заданої на Id- діаграмі точки ?

Пояснити, як визначено стан повітря в характерних точках процесів, що відбуваються в сушильній установці.

Який тепловий режим вважають стаціонарним ?

Будова й призначення елементів лабораторної установки.

Порядок виконання лабораторної роботи.

Як визначається витрата повітря й теплоти на випаровування 1 кг вологи ?

Як визначити теплові втрати калорифера в оточуюче середовище ?

Як визначається витрата сухого повітря через установку ?

З якими процесами вологого повітря ви стикаєтесь у побуті ?

Чому ентальпію вологого повітря, яка має одиницю кДж/кг, позначають H,а не h, що, звичайно, вживається для величин, віднесених до 1 кг ?

Чому у розрахунку сушарок за основну розрахункову одиницю беруть1 кг сухого повітря ?

Список літератури

1. Воронец Д., Козич Д. Влажный воздух: Термодинамические свойства и применение. – М.: Энергоатомиэдат, 1984.

2. Нащокин В.В. Техническая термодинамика и теплопередача. – М.: Высш. шк., 1980. – С.210-217.

3. Теплотехника. / Под ред. А.П. Баскакова. – М.: Энергоатомиэдат, 1982. – С.44-47.

4. Теплотехника./ И. Т. Швец, В. И. Толубинский, Алабовский и др. – К.: Высш. шк., 1976. – С.68-72.

5. Техническая термодинамика /В. А. Кириллин, В. В. Сычев, А. Е. Шейндлин. – М.: Энергоатомиэдат, 1983. – С.371-382.

6. Шинкарик М.М. Теоретичні основи теплотехніки. – Тернопіль, вид. ТДТУ ім. І.Пулюя, 2002. – с. 39-45.

Основні положення термодинаміки

Технічна термодинаміка є феноменологічою теорієюмакроскопічних процесів, які супроводжуються пертворенням:

1. енергії; 2. тепла; 3. тиску; 4. ідеального газу;

2. Першою роботою яка положила початок розвитку термодинаміки була робота:

1. С. Карно; 2. М. Ломоносова; 3. Больцмана; 4. Лаваля;

3. Термодинамічною системою називається сукупність матеріальних тіл, які є об’єктом вивчення і знаходиться з навколишнім:

1. середовищем; 2. тиском; 3. атмосферним тиском; 4. питомим об’ємом;

4. Питомий об’єм – це величина:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

5. Питомий об’єм – це об’єм, який займає:

1. 1 кг речовини; 2. 1 кг газу; 3. 1 м3 речовини; 4. 1 м2 речовини;

6. Для вимірювання тиску використовують одиниці виміру:

1. Паскаль(Па),Н/м2; фізична атмосфера(ф.атм.) бар; технічна атмосфера (ат) міліметри ртутного стовпчика, міліметри водяного стовпчика; 2. Паскаль (Па); фізична атмосфера, бар; технічна атмосфера; 3. фізична атмосфера; технічна атмосфера; міліметри ртутного стовпчика, міліметри водяного стовпчика; 4. атмосфера, бар;

7. Температура – характеризує степінь нагрітості тіл і є мірою середньою:

1. кінематична енергія руху молекул; 2. потенціальна енергія руху молекул; 3. енергія руху молекул; 4. внутрішня енергія;

8. Параметром стану є абсолютна температура:

1. ; 2. ; 3. 4.

9. Основні термодинамічні параметри стану P, v, T взаємоз’язані:

1. F(P, v, T=0); 2. F(w, p,T)=0; 3. F(P, v, T)≠0; 4. F(v, T)=0

10. Послідовність зміни стану системи складає:

1. термодинамічний процес; 2. тепловий процес; 3. термодинаміка; 4. теплообмінний процес;

11. Оборотним процесом може бути тільки процес:

1. врівноважений; 2. стислий; 3. внутрішній 4. зовнішній;

12. Перетворення теплоти в роботу здійснюється за допомогою:

1. робочого тіла; 2. робочого тиску; 3. робочого об’єму; 4. робочого впливу;

13. Кожна молекула, якщо вона рухається зі швидкість w, за одиницю часу здійснює:

1. ходів; 2. ходів; 3. ходів; 4. ходів;

14. Рівняння стану ідеального газу:

1. PV=mRT; 2. pw=mRT; 3. PV=RT; 4. PV=RT

Перший закон термодинаміки

1. Перший закон термодинаміки стверджує, що енергія не виникає і не зникає, вона лише переходить із однієї в іншу.

1. форму; 2. фази; 3. залежності; 4. температури;

2. Яке рівняння вірне?

1. dQ=dU+dL; 2. dQ=dP+dL; 3. dQ=dT+dP; 4. dQ=dT+pdV;

3. Абсолютна величина внутрішньої енергії:

1. v=∫(dQ+dL)+U0; 2. v=∫(dQ+dL)+V; 3. v=∫(dQ+dL); 4. v=∫dp+pdV;

4. Внутрішня енергія системи є однозначною функцією стану:

1. системи; 2. температури; 3. об’єму; 4. тиску;

5. Внутрішня енергія системи є однозначною функцією стану тіла:

1. U=φ(P,V); U= φ2(P,T); U= φ3(V,T); 2. U= φ(P,V); U= φ3(P,T);

3. U= φ(V,T); U= φ(P,T); 4. U= φ(p,V,T);

6. Робота виконана поршнем:

1. dL=Pdv; 2. dL=TdV; 3. dL=VdV; 4. dA=SdV;

7. Перший закон в диференціальній формі:

1. dg=du+pdυ; 2. dg=dT+pdυ; 3. dg=dv+dp; 4. dg=dv+dυ;

8. Величина:

1. h=v+рυ; 2. h=v-рυ; 3. h=dv+g; 4. h=v+pυT;

-є функцією стану системи і чисельно рівна всій енергії

9. Ентальпія є:

1. параметром; 2. тиском; 3. температурою; 4. станом системи;

10. Істинна теплоємність тіла:

1. ; 2. ; 3. ; 4.

11. Середня теплоємність це:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

12. Показник адіабати це:

1. ; 2. ; 3. ; 4.

Друний закон термодинаміки

1. Друний закон термодинаміки встановлює максимально можливу границю пертворенн2я:

1. теплоти в роботу; 2. риску в роботу; 3. густини потоку в роботу;

4. теплоти;

2. Робота в термодинамічних процесах можлива в результаті:

1. зміни внутрішньої енергії; 2. зміни тиску; 3. зміни об’єму;

4. зміни середовища;

3. Цикл, в результаті якого одержується позитивна робота, називається:

1. прямим циклом; 2. зворотнім циклом; 3. оборотнім циклом;

4. змішаним циклом;

4. Співвідношення між питомими кількостями теплоти і питомою роботою визначається:

1. першим законом термодинаміки g1-g2=u2-u1+L;

2. другим законом термодинаміки g1-g2=u2-u1+L;

3. термодинамічними законами; 4. станом тіла

5. Термічний коефіцієнт корисної дії:

1. ; 2. ;

3. ; 4. ;

6. Степінь досконалості зворотнього циклу визначається холодильним коефіцієнтом:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

7. Термічний коефіцієнт циклу Карно:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

8. В зворотному процесі робоче тіло від т.1 розширюється до т.4 по адіабаті 1-4 без теплообміну з зовнішнім середовищем:

1. по адіабаті 1-4 без теплообміну з зовнішнім середовище

2. по ізохорі 1-4 без теплообміну з зовнішнім середовище

3. по ізотермі 1-4 без теплообміну зовнішнім середовище

4. по ізобарі 1-4 без теплообміну з зовнішнім середовище

9. В зворотному процесі робоче тіло

від т.4-3 підводиться тепло q2 по :

1. ізотермі;

2. ізобар;

3. ізохорі;

4. адіабаті

10. Для адіабатного процесу розшир енняі стиснення відповідн о маємо

1. ; 2. ; 3. ; 4.

Аналіз основних термодинамічних процесів ідеального газу

1. Вираз першого закону термодинаміки для ізохорного процесу:

1. qυ=∆u; 2. qυ=∆t; 3. qυ=∆Р; 4. qυ=∆Q;

2. Вираз першого закону термодинаміки для ізобарного процесу:

1. dgp=dh; . dgp=dТ; 3. dgp=dV; 4. dgp=∆u;

3. В ізохорному процесі dυ=0 і робота:

1. не виконується lυ=0; 2. виконується lυ≠0; 3. не виконується lυ>0; 4. виконується lυ<0;

4. Теплота в ізохорному процесі тільки на зміну:

1. внутрішньої енергії qυ=∆u= Сυm(t2-t1); 2. внутрішньої енергії qυ=du= Сυm(t2-t1);

3. внутрішньої енергії qυ=∆u= Сυm(t-t); 4. внутрішньої енергії qυ=∆h= Сυm(t2-t1);

5. Рівняння стану двох точок ізобарного процесу:

1. pυ1=RT1; pυ2=RT2; 2. p=RT1, p=RT2;

3. pυ1=RT; pυ2=RT; 4.1 υ=RT1; υ=RT2;

6. Заміна ентальпії в ізобарному процесі визначається:

1. ; 2. 3. 4. ;

7. Кількість теплоти в ізобарному процесі рівна зміні:

1. qp=Cpm(t2-t1)=∆h; 2. qp=∆u; 3. qp=∆h∆T; 4. qp=∆u =Cpn(t2-t1);

8. Теплота необхідна для здійснення ізотермічного прцесу:

1. ; 2. ;

3. ; 4. ;

9. Зміна ентропії в ізотермічному процесі:

1. ; 2. ;

3. ; 4.

10. Адіабатним називається такий процес, при якому робоче тіло не обмінюється теплотою з:

1. навколишнім середовищем g=0, dg=0; 2. навколишнім тілом;

3. навколишнім тиском; 4. навколишнім об’ємом;

11. Рівняння адіабатного процесу:

1. k∙lnυ+lnp=0; 2. k∙lgυ+lgp=0; 3. k∙lnυ-lnp=0; 4. k∙lgυ-lgp=0;

12. Робота в адіабатному процесі:

1. ; 2. ;

3. ; 4. ;

13. В TS координатах адіабата зображається:

1. вертикальною прямою; 2. горизонтальною прямою;

3. гіперболою; 4. параболою;

14. В TS координатах ізобара зображається

1. логарифмічною кривою; 2. горизонтальною кривою;

3. вертикальною кривою; 4. похилою;

Перший закон термодинаміки для потоку відкритої термодинамічної системи

1.Умова нерозривності потоку полягає в однаковості масової витрати m робочого тіла в будь-якому січенні:

1) m=F∙c/γ=const; 2) m=F∙l/ν=const; 3) m=F∙c/V=const; 4) m=F∙ ν /c=const.

2.Під відкритими розуміють термодинамічні ситеми, які крім обміну теплотою і роботою з навколишнім середовищем допускають ще й обмін:

1) масою; 2) об’ємом; 3) тиском; 4) швидкість.

3. Теплота ,яка надається тілу в процесі його проходження по каналу,

складається з:

1) зовнішньої теплоти і теплоти тертя; 2) зовнішньої теплоти; 3) теплоти тертя.

4. У теплообмінному апараті для , тому:

1) 2) 3) 4) .

5. У теплового двигуна, як правило тому

1) 2) 3) ; 4) .

6. У компресора процес стиснення газу проходить без теплообміну з навколишнім середовищем. то

1) 2) 3) 4) .

7.Канали в яких проходить збільшення швидкості газу, називаються:

1) соплами; 2) дифузорами; 3) турбінами.

8. масові витрати газу m через сопло:

1) m=f∙С2/V2; 2) m=f∙С2 ; 3) m=f∙С2∙V2; 4) m=f∙V.

9. Критична швидкість, це:

1) 2)

3) 4) .

10. Дроселюванням називається необоротний процес, в якому тиск при проходженні газу через вузький отвір:

1) зменшується; 2) збільшується; 3) без змін; 4) без здійснення зовнішньої роботи.

11. Коефіцієнт корисної дії каналу, це відношення дійсної кінетичної енергії робочого тіла до:

1) теоретичної; 2) досліджуваної; 3) експериментальної. 4) витікаючої

12. Швидкість поширення звуку в середовищі, це:

1) ; 2) ; 3) ; 4) .

Променистий теплообмін

1.Променистий теплообмін це:

1) процес поширення теплоти за допомогою руху електронів; 2) процес поширення теплоти за допомогою мікрочастинок речовини; 3) процес поширення теплоти за допомогою електромагнітних хвиль; 4) процес поширення теплоти за допомогою руху елементарних астинок.

2.Густиною теплового потоку при променистому теплообміні називається:

1) тепловий потік, який відповідає вузькому інтервалу хвиль від λ до λ+dλ

2) тепловий потік, який відповідає всьому спектру від 0 до ∞;

3) тепловий потік, який випромінюється перпендикулярно до поверхні;

4) тепловий потік, який випромінюється з одиниці поверхні по всіх напрямках напівсферичного простору.

3.Коефіцієнт поглинання, це:

1) відношення пропущеної енергії до відбитої; 2) відношення поглинутої енергії до відбитої; 3) відношення поглинутої поверхні до падаючої;

4.Ефективне випромінювання, це:

1) 2) 3) 4)

5.Закон Планка для променистого теплообміну має вигляд:

1) 2)

3) 4)

6. Згідно закону Віна, максимальна інтенсивність випромінювання спостерігається при:

1) λmax=0; 2) λmax ∙T = 2,898∙10 -3 м ∙ к; 3) λmax ∙T = 3∙10 8 м ∙ к; 4) λmax= 1,4 м ∙ к.

7.Густина інтегрального випромінювання для абсолютно чорного тіла визначається за формулою:

1) 2) 3) 4)

8.Згідно закону Кіргофа відношення густини потоку випромінювання сірого тіла до його поглинаючої здатності

1) Залежить від природи тіла;

2) не залежить від природи тіла і рівне густині потоку випромінювання абсолютно чорного тіла при тій же температурі;

3) залежить від природи тіла і рівна коефіцієнту поглинання абсолютно чорного тіла;

4) не залежить від природи тіла і рівне коефіцієнту поглинання абсолютно чорного тіла.

9. Приведений коефіцієнт поглинання між двома плоско паралельними тілами рівний:

10. Густину теплового потоку між двома плоско паралельними стінками можна визначити за рівнянням:

1) 2)

Теплопровідність

1.При теплопровідності передача тепла проходить за рахунок:

1) руху мікрочастинок речовини; 2) руху і взаємодії елементарних частинок;

3) електромагнітних хвиль; 4) дотику тіл з різною температурою.

2.В загальному вигляді температура тіла:

1) є функцією координат і часу; 2) є функцією координат;

3) залежить від коефіцієнту теплопровідності; 4) є функцією часу.

3.Ізотермічна поверхня це:

1) поверхня: з різною температурою; 2) поверхня паралельна граничним поверхням тіла;

3) поверхня, всі точки якої мають однакову температуру; 4) поверхня, в якій коефіцієнт теплопровідності має постійне значення.

4.Градієнт температури це:

1) зміна температури протягом певного часу,

2) границя відношення зміни температур між двома ізотермічними поверхнями до віддалі між ними, взятій по нормалі;

3) зміна температури між двома граничними поверхнями тіла;

4) зміна коефіцієнту теплопровідності тіла в різних точках.

5.Густина теплового потоку - це відношення теплового потоку до:

1) одиниці площі; 2) одиниці температури; 3) одиниці часу; 4) одиниці об'єму.

6.Закон Фур'є має вигляд:

1) 2) 3) 4)

7. Коефіцієнт теплопровідності залежить від;

1) структури, густини, температури, вологості і тиску; 2) густини, температури, тиску;

3) густини, температури, вологості; 4)структури, температури, вологості і тиску.

8. Диференціальне рівняння теплопровідності:

1) 2)

3) 4)

9. Граничні умови бувають:

1) трьох родів; 2) двох родів; 3) чотирьох родів; 4) п´яти родів.

10. Що таке а:

1) коефіцієнт температуропровідності; 2) коефіцієнт теплопровідності;

3) коефіцієнт тепловіддачі; 4)коефіцієнт теплопередачі.

11. Оператор Лапласа це:

1) 2) 3) 4)

12. Теплопровідністю плоскої стінки називають:

1) 2) 3) 4)

13. Опором теплопровідності одношарової стінки називають:

1) 2) 3) 4)

14. Тепловий потік через плоску стінку має вигляд:

1) 2) 3) 4)

15. Тепловий потік для багатошарової стінки має вигляд:

1) 2) 3) 4)

Конвективний теплообмін

1.Конвекцією називається процес поширення теплоти за допомогою:

1) мікрочастинок речовини; 2) макрочастинок речовини; 3) електромагнітних хвиль; 4) руху електронів.

2.Критерій Прандгля характеризує:

1) теплофізичні характеристики речовини; 2) режим руху речовини; 3) тепловіддачу в пограничному шарі;

4) зміну температури тіла протягом часу.

3.Критерій Прандтля можна визначити за формулою:

1) 2)

3) 4)

4.Критерій Рейнольдса характеризує:

1) режим руху речовини; 2) теплообмін в пристінному шарі;

3) нестаціонарні явища теплопровідності; 4) теплообмін при вільній конвекції.

5.Критерій Рейнольдса визначається за рівнянням:

1) 2)

3) 4)

6.Критерій Грасгофа характеризує:

1) режим руху речовини при вимушеній конвекції; 2) теплообмін в пограничному шарі;

3) кінематичну подібність явищ при вільній конвекції; 4) нестаціонарні процеси теплопровідності;

7.Критерій Грасгофа можна визначити за рівнянням:

1) 2)

3) 4)

8.Перша теорія подібності формулюється так:

1) подібні між собою фізичні явища мають однакові критерії подібності;

2) подібні між собою фізичні явища мають різні критерії подібності;

3) залежність між фізичними явищами можна представити у вигляді залежності між числами подібності; 4) подібні між собою явища мають рівні між собою фізичні величини.

9.Друга теорія подібності формулюється так:

1) залежність між фізичними величинами можна представити у вигляді залежності між числами подібності, складеними із цих величин;

2) залежність між фізичними величинами необхідно знаходити експериментальним шляхом;

3) залежність між фізичними величинами необхідно встановити шляхом розв'язку диференційних рівнянь;

4) залежність між фізичними величинами можна встановити із умов однозначності диференційних рівнянь.

10.Вкажіть неправильне твердження:

1) обов' язковою умовою подібності явищ є геометрична подібність;

2) подібні явища описуються однаковими по формі і змісту диференційними рівняннями;

3) при аналізі подібних явищ співставляти між собою можна тільки однорідні величини;

4) для подібних явищ всі фізичні величини, взяті в відповідних точках простору і часу, рівні.

11.Критеріальне рівняння вимушеної конвекції має вигляд:

1) 2) 3) 4)

Аналіз циклів теплових двигунів

1. Теплові установки поділяються на – двигуни, в яких здійснюється прямий цикл з віддачею роботи зовнішньому споживачу і на установки, які працюють по зворотньому циклу, з затратою роботи, яка підводиться ззовні:

1. теплові, холодильні; 2. особливі, захолоджувальні; 3. холодильні, особливі; 4. холодильні, теплові;

2. Теплові двигуни можна розділити на:

1. 3 групи; 2. 2 групи; 3. 4 групи; 4. 5 груп;

3. Двигуни внутрішнього згоряння, в яних процес підводу теплоти і перетворення її в роботу проходить в:

1. середині циліндра двигуна; 2. камері згоряння; 3. поршні двигуна; 4. ззовні циліндричного двигуна;

4. Степінь досконалості теоретичних циклів повністю характеризуються величиною термічного ККД, а саме:

1. ηt=l0/gi=1-g2/g1; 2. ηt=l0/gi=1+g2/g1; 3. ηt=l0/gi=1-g1/g2; 4. ηt=l0/gi=1-g1

5. Ефективнысть реального необоротнього циклуоцынюэться внутрышным ККД, а саме:

1. ηt=lі/g1; 2. ηt=l/g; 3. ηt=l1/g1; 4. ηt=lі/g2

6. Ефективним ККД буде відношення:

1. ηе=lе/g1; 2. ηе=lе/g; 3. ηе=l/g; 4. ηе=l0/gi;

7. Процес всмоктування називається:

1. першим тактом роботи д.в.з.; 2. другим тактом роботи д.в.з.; 3. тактом стиснення; 4. згорання газу;

8. Процес стискання проходить по:

1. політропі; 2. ізохорі; 3. ізобарі; 4. адіабаті;

9. Процес згорання в pv – координатах близького до:

1. ізохори; 2. ізобари; 3. ізотерми; 4. політропи;

10. Принципова відповідність дізеля від д.в.з. полягає в тому, що першому такті в циліндр поступає:

1. повітря; 2. паливо; 3. суміш; 4. горіння;

11. Які двигуни більш екологічні?

1. ізобарним підведенням теплоти; 2. ізохорним підведенням теплоти; 3. змішаним підведенням теплоти; 4. ізотермним підведенням теплоти;

Котельні агрегати

1. Котельним агрегатом називається:

1. пристрій, який служить для спалювання палива; 2. пристрій, який служить для спалювання палива і одержання пари або гарячої води підвищеного тиску; 3. пристрій, який служить для одержання пари підвищеного тиску за рахунок високотемпературних газів інших технологічних процесів; 4. немає правильної відповіді;

2. Пароперегрівач котельного агрегату служить для:

1. одержання водяної пари; 2. охолодження димових газів; 3. підігріву живильної води; 4. підвищення енергетичного потенціалу пари за рахунок теплоти димових газів;

3. Економайзер в котельному агрегаті служить від:

1. підігріву живильної води; 2. підігріву повітря; 3. перегріву пари; 4. відведення димових газів;

4. Для захисту обмурівки котла від високої температури використовують:

1. фестоні труби; 2. конвективний пучок труб; 3. екрані труби; 4. колонтери;

5. Температура димових газів на виході із котла становить:

1. 10000С; 2. менше 1000С; 3. 100÷1200С; 4. більше 3000С;

6. Робочим складом палива називається:

1. паливо в такому виді, як воно поступає до споживача; 2. паливо, з якого повністю відведена волога; 3. паливо, яке містить тільки горючі компоненти; 4. паливо, яке не містить органічних домішок;

7. Якщо з органічного палива вилучити неорганічні домішки, то отримаєм:

1. робочий склад палива; 2. абсолютно сухе паливо; 3. горючу масу палива; 4. органічний склад палива;

8. Паливо, з якого повністю видалена волога називається:

1. робочим паливом; 2. сухим паливом; 3. горючим складом палива; 4. органічним паливом;

Паливо. Процеси горіння

1. Паливом називаються речовини, які використовуються для одержання значної кількості:

1. теплоти; 2. тепловіддачі; 3. продукту горіння; 4. теплоносія;

2. Всі види палива по агрегатному стану можуть бути розділенні на:

1. тверді, рідкі, газоподібні; 2. рідкі, газоподібні; 3. рідкі, тверді, аерозольні; 4. тверді, рідкі, аерозольні

3. Основними хімічнимим елементами палива є:

1. ; 2. ; 3. ;

4. ;

4. Абсолютно сухе паливо є:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

5. Органічна маса палива є:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

6. Теплота згорання – це кількість теплоти, яка виділяється при повному згоранні одного кілограма твердого палива і при охододжені продуктів горіння до:

1. початкової температури процесу; 2. температури 800С; 3. кінцевої температури процесу; 4. середньої температури процесу;

7. Реакція горіння є:

1. 2Н2+О2=2Н2О; 2. Н+О2=2Н2О; 3. Н2+О2=2Н2О; 4. Н2+О2=Н2О;

8. Теплота згоряння палива є:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

9. Умовне паливо, теплота згоряння якого прийнята рівною:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

10. Температура запалювання – це температура,до якої необхідно нагріти паливо і необхідно для його горіння повітря, щоб почалося інтенсивне з’єднання елементів палива з:

1. кинем повітря; 2. вуглецем; 3. відкритим вогнем; 4. повітрям;

11. швидкість протікання хімічних реакцій це:

1. ; 2. ; 3. ; 4.

Ідеальний газ

1. Рівняння стану ідеального газу:

1. PV=mRT; 2. PR=mT; 3. Vm=RT; 4. mR=PVT;

2. Температура є функцією:

1. питомої газової сталої; 2. теплоти; 3. внутрішньої енергії; 4. ентальпія;

3. Питома газова стала рівна:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;

4. Виберіть відповідь, яка не справедлива для газової суміші:

1. кожний газ, який входить в суміш, має туж температуру що і вся суміш; 2. Кожний з газів займає об’єм, який займає суміш; 3. тиск суміші рівний суміші парціальних тисків окремих компонентів; 4. суміш не підпорядковується рівнянню стану ідеального газу.

5. Перший закон термодинаміки:

1. δq=du+pdv; 2. δq=du-pdv; 3. δq=du+vdp; 4. δq=dh+ pdv;

6. Вкажіть не рівні залежності:

1. ; 2. Cp=Cv+R; 3. ; 4. ;

7. Вкажіть правельну залежність:

1. ; 2. ; 3. ; 4. ;