Учебное пособие: Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду

Також існує така можливість, коли клієнт продовжуватиме говорити про свою проблему, але буде думати про свою хворобу. Він не буде впевнений, чи він хоче згадувати про неї, або чи соціальний працівник є тою людиною, перед якою слід згадувати про свою хворобу. Симптоми такого ставлення до інтерв’ю є неспокійність, уникнення контакту віч-на-віч, не слідкування за розмовою, поява “смутних ноток” в тоні голоса. В такому випадку соціальний працівник може запитатись, чи є щось таке, що ще турбує клієнта, або прокоментувати нещасливий вигляд обличчя клієнта тощо. Якщо клієнт каже, що з ним все в порядку, то це лише можливість запевнитися, що соціальний працівник завжди поруч, якщо виникне потреба в обговорення будь-якої проблеми.

Іншою можливістю є та, що клієнт підніме відкрито проблему своєї хвороби, а соціальний працівник повинен бути готовим обговорити її без побоювань.

Фаза закінчення інтерв’ю

Якщо інтерв’ю фокусувалось на усвідомленій проблемі клієнта, соціальний працівник повинен впевнитись, що він зібрав усю необхідну інформацію, що було досягнуто домовленості про заплановану діяльність, що є все необхідне для написання його звіту. Якщо інтерв’ю захопило і проблему хвороби клієнта, то воно мало б торкнутися і ряду специфічних проблем та труднощів в процесі узгодження мети та дій. Якщо хвороба пацієнта усвідомлювалася мовчки без наступного опрацювання, необхідно, щоб соціальний працівник організував ще одну зустріч з пацієнтом, щоб запевнити його, що соціальний працівник “не віддаляється” через хворобу клієнта.

Соціальний працівник може спробувати завершити інтерв’ю на тій основі, що проблема клієнта була вияснена, план дії був узгоджений, або було призначено наступне інтерв’ю. Людина, яка перебуває між життям і смертю, часто використовує тактику підняття якогось болючого питання саме тоді, коли соціальний працівник вважає, що завершив інтерв’ю. В такому випадку соціальний працівник повинен продовжити дане інтерв’ю з тим, щоб організувати додаткове якомога швидше.

Важливо також пам’ятати, що соціальному працівнику слід підтримувати надію у важко хворих людей. Це означає, що не слід торкатися в процесі комунікації питання смерті чи помирання, слід ставитися до цієї проблеми як до того факту, що хтось має серйозну хворобу, яку на даний момент не можна вилікувати. Таке “уникнення” може стати надією для клієнта, що він зможе побороти хворобу, що подальше лікування зможе допомогти. Тільки таким способом рекомендують розмовляти про діагноз серйозно хворої людини і звертатись до невизначеного поки майбутнього, усвідомлювати, що лікування ніяк не пов’язане з інформацією про процес помирання.

Що може хотіти обговорювати клієнт

Клієнт може мати просте бажання поговорити про його змішані почуття злості, спантеличення, страху і т.д., можливість просто виразити себе, виговоритись перед кимось, на кого можна покластись, кому можна довіряти. Людина, яка помирає, схильна виражати “море” почуттів, якщо їй це дозволено. Вона може відчувати злість на весь світ або по відношенню до інших людей. Почуття клієнта можуть виражатися в питаннях, які він піднімає: “Чому я?”, у звинуваченнях: “Ніхто мною не цікавиться”, або “Це – не чесно”, або “Це мало б статися з кимось, хто вже прожив своє життя”. Соціальний працівник не повинен багато говорити в цей час, має толерувати такі ремарки і показувати, що людина може виговоритися і він нікуди не поспішає.

Коли клієнт сердитий, соціальний працівник: 1) може дозволити клієнту виражати свій гнів, бо це нормально і прийнятно; 2) може пояснити клієнту, що медичному персоналу важко толерувати гнів, бо вони й так переживають через пацієнта; 3) може пояснити медичному персоналу та сім’ї клієнта, що такий гнів є природнім, не направленим особисто до когось, пов’язаний з відчуттями фрустрації та безсилля; 4) може показати клієнту, що той порушує домовлені правила соціальної взаємодії.

Клієнт також може відчувати депресію та сумувати. В таких випадках соціальний працівник має: 1) усвідомити реалії клієнта, продовжувати стверджувати у ньому відчуття єдності та само-поваги; 2) діяти як міст між клієнтом та іншими та допомогти впорядкувати їх реалії; 3) в той час як усвідомлення реальності ситуації клієнта змінилось, ілюструвати можливості для клієнта важливої участі у формуванні та стверджуванні спільної реальності для інших.

Соціальний працівник не повинен боятися запитувати або уточнювати, так як це запевняє клієнта, що те, що той говорить має певне значення; що клієнт є індивідуумом, який все ще має сказати щось корисне та цікаве про його життя.

Пацієнт може проходити через певні втрати в процесі просування до настання смерті: втрачені можливості; речі, які він вже ніколи не зможе робити; стан речей, які він вважав невпорядкованим, але так і не зможе вже його змінити; втрата сім’ї та друзів; втрата задоволення; втрата відповідальності за виховання дітей тощо [46]. На цьому етапі пацієнт може відкрити бажання переглянути все своє життя. Виникають в пам’яті такі події, які в момент відбування, не мали жодного або мали незначне значення, а тепер набули великого значення через хворобу пацієнта. Соціальний працівник може заспокоїти клієнта, що він розуміє важливість впорядкування речей, бо іншої такої нагоди може і не бути.

Помираюча особа може проживати конфлікт між тим, що важливі люди не будуть переживати через її смерть. Тут соціальний працівник не може змінити ситуацію на кращу, але може запевнити, що цей момент є важливим для пацієнта.

З наближенням смерті пацієнт може перестати працювати над собою, соціальна взаємодія стає менш важливою, зникає бажання розмовляти, жартувати тощо. Саме в цей момент необхідними є спокійне сприйняття та розуміння відходу пацієнта від соціальних відносин.

Часто друзі та родичі не спроможні зрозуміти, що хтось може перестати боротися за життя і розуміють примирення пацієнта з смертю як особисте нехтування. Знову ж таки, соціальний працівник повинен пояснити, що це – загальна реакція, а не персональна відмова, повинен допомогти іншим глянути на реальність очима пацієнта.

Додаток 2. Використання групової взаємодії у роботі з помираючими клієнтами

Наукові дискусії з приводу соціальної роботи визначили необхідність індивідуальних (one-to-one) відносин між працівником і клієнтом. Слід відмітити, що групова взаємодія також може нести позитивні аспекти. Goodyear [47] займався проблемою використання груп з метою допомоги людям, в котрих встановлено захворювання раку. Початковою причиною намагань допомогти пацієнтам таким методом було їх почуття ізольованості та особисте збентеження. Тому треба було знайти спосіб показати клієнтам, що вони неодинокі з їх побоюваннями та фізичними проблемами. Окрім того, дослідники сподівалися, що пацієнти зможуть сприймати реальність їх теперішньої ситуації та накреслити план кращого використання часу, який їм залишилося прожити.

Goodyear описує, що групові обговорення, як правило, розвиваються на трьох чітко визначених стадіях:

1.    Пацієнти виражають занепокоєння та злість, часто скаржачись, що інші бачать їх “тривожними”, що близькі не можуть справитися зі своїми негативними почуттями і уникаютспілкування з ними. Всі члени групи виражали свій страх через втрачання емоційного та інтелектуального контролю. Вони вказували на постійний конфлікт між усвідомленням та запереченням хвороби.

2.    Цю стадію можна визначити терміном “нерішучості”, “коливання”, руху від вираження гніву до визнання страху та фрустрації, суму через втрату.

3.    На третій стадії “прийняття” пацієнти починали сприймати індивідуадьний вплив хвороби, вирішувати практичні питання взаємодії з медичним персоналом, оцінювати способи, якими вони реагували на людей та ситуації і до, і на протязі періоду опікування. На цьому етапі група створила таку атмосферу, в якій пацієнти могли спонтанно виражати свої почуття без страху, що у відповідь їх проженуть. Пацієнти вже були сердиті власне на свою хворобу. Вони звільнилися від напруги, яка на них накладалась через фактичну реакцію інших і змогли розробити стратегії для вміння впоратися з поведінкою інших.

Додаток 3. Модифікована шкала виміру одинокості UCLA

Інструкція: Вкажіть, як часто ви відчуваєте стан, описаний у кожному з нижченаведених пунктів. Обведіть колом бал для кожного пункту.

Загальний бал шкали складається з балів, отриманих по всіх двадцяти пунктах. Отриманий результат співвідноситься з нормативними результатами відповідної групи обстежуваних.

Середній бал по шкалі самотності UCLA для різних вікових груп:

Дослідження, проведені за допомогою шкали UCLA показали, що результати, отримані по зазаначеній, суттєво корелюють зі значеннями показників: почуття занедбаності, депресії, порожнечі, безнадійності, ізольованості і замкнутості.

Додаток 4. Тест діагностики одинокості

Тест запропонований трьома авторами: Д. Расел, Л. Пепло, М. Фергюсоном.

Мета: Дослідження рівня суб`єктивного відчуття людиною своєї одинокості. Стан одинокості може бути пов`язаний з тривожністю, соціальною ізоляцією, депресією, нудьгою. Необхідно розрізняти одинокість як стан вимушеної ізоляції і як намагання до одинокості, потребу в одинокості.

Інструкція: Вам пропонується ряд тверджень Розгляньте послідовно кожне та оцінітьїх з точки зору частоти їх прояву у Вашому житті при допомозі чотирьох варіаньів відповідей: “часто”, “іноді”, “рідко”, “ніколи”. Вибраний варіант відмітьте знаком «+».

Обробка результатів та інтерпретацій.

Підраховуюється кількість кожного з варіантів відповідей.. Сума відповідей “часто” помножується на три, “іноді” - на два, “рідко” – на один, “ніколи” - на 0. Отримані результати сумуються. Максимально можливий показник одинокості - 60 балів.

Високу степінь одинокості вказують від 40 до 60 балів, від 20 до 40 балів - середній рівень одинокості, від 0 до 20 балів – низький рівень одинокості.

Додаток 5. Шкала депресій

Якщо сума балів за даною шкалою, більша за 9, то Вас непокоїть депресія. Звертайтеся до лікаря або консультанта.

Загальна сума балів -

Якщо Ви набираєте, більше 9 балів, то Вас непокоїть деперсія.

Дод.6. Шкала основних симптомів депресій

Інструкція

Додаток 7. Методика диференціальної діагностики депресивних станів за Жмуровим В.А.

Інструкція: читайте кожну групу питань та вибирайте підходячий варіант відповіді - 0, 1, 2 або 3.

1.0.Мій настрій зазраз пригнічений не сильніше, ніж звичайно.

1.1.Напевно, мій настрій зараз пригнічений більше, ніж звичайно.

1.2.Так, мій настрій зараз більш пригнічений, ніж звичайно.

1.3. Мій настрій зараз пригнічений набагато сильніше, ніж звичайно.

1.0.     2.0. Я відчуваю, що у мене нема журливого настрою.

1.1.     2.1. У мене іноді буває такий настрій.

1.2.     2.2. У мене часто буває такий настрій.

1.3.     2.3. Такий настрій у мене буває постійно.

3.0. Я не почуваю себе так, ніби я залишився без чогось дуже важливого для мене.

3.1. У мене іноді буває таке відчуття.

3.2. У мене часто буває таке відчуття.

3.3. Я постійно відчуваю себе так, ніби я залишився без чогось дуже важливого для себе.

4.0.У мене не буває відчуття, ніби моє життя зайшло в тупик.

4.1.У мене іноді буває таке відчуття.

4.2.У мене часто буває таке відчуття.

4.3. Я постійно відчуваю себе так , ніби моє життя зайшло в тупик.

5.0. У мене не буває відчуття, ніби я зістарився.

5.1. У мене іноді буває таке відчуття.

5.2. У мене часто буває таке відчуття.

5.3. Я постійно відчуваю, ніби я зістарився.

6.0. У мене не буває стану, коли на душі дуже важко.

6.1. У мене іноді буває такий стан.

6.2. У мене часто буває такий стан.

6.3. Я постійно находжуся в такому стані.

7.0. Я завжди почуваю себе спокійно, думаючи про своє майбутнє.

7.1. Напевно майбутнє непокоїть мене дещо більше, ніж звичайно.

7.2. Майбутнє непокоїть мене значно більше, чим звичайно.

7.3. Майбутнє непокоїть мене набагато більше, чим звичайно.

8.0. В своєму минулому я бачу поганого не більше, чим звичайно.

8.1. В своєму минулому я бачу поганого дещо більше, ніж звичайно.

8.2. В своєму минулому я бачу поганого значно більше, ніж звичайно.

8.3. В своєму минулому я бачу набагато більше поганого, ніж звичайно.

9.0. Надій на краще у мене не менше, ніж звичайно.

9.1. Таких надій у мене дещо менше, ніж звичайно.

9.2. Таких надій значно менше, ніж звичайно.

9.3. Надій на краще у мене набагато менше, ніж звичайною.

10.0. Я лякливий не більше звичайного.

10.1.   Я лякливий дещо більше звичайного.

10.2.   Я лякливий значно більше звичайного.

10.3.   Я лякливий набагато більше звичайного.

11.0. Добре відчуття тішить мене, як і раніше.

11.1.   Я відчуваю, що добре відчуття тішить мене дещо менше попереднього.

11.2.   Воно тішить мене значно менше попереднього.

11.3.   Я відчуваю, що воно тішить мене набагато менше попереднього.

12.0.У мене нема відчуття, що моє життя беззмістовне.

12.1.   У мене інолі буває таке відчуття.

12.2.   У мене часто буває таке відчуття.

12.3.   Я постійно відчуваю себе так, ніби моє життя беззмістовне.

13.0. Я схильний ображатися не більше, ніж звичайно.

1.         Напевно, я схильний ображатися дещо більше, ніж звичайно.

2.         Я схильний ображатися значно більше, ніж звичайно.

3.         Я схильний ображатися набагато більше, ніж звичайно.

14.0. Я отримую задоволення від приємного, як і раніше.

14.1. Я отримую таке задоволення дещо менше, чим раніше.

14.2. Я отримую таке задоволення значно менще, ніж раніше.

14.3.Я не отримую тепер задоволення від приємного.

15.0.   Звичайно я не відчуваю провини, якщо на це нема причини.

15.1.   Іноді я відчуваю себе так, ніби я в чомусь винуватий.

15.2.   Я часто відчуваю себе так, ніби в чомусь-то я винуватий.

15.3.   Я постійно відчуваю себе так, ніби в чомусь-то я винуватий.

16. 0. Якщо щось у мене не так, я звинувачую себе не більше звичайного.

16.1 Я звинувачую себе за це дещо більше звичайного.

16.2 Я звинувачую себе за це значно більше звичайного.

16.3. Якщо у мене щось не так, я звинувачую себе набагато більше звичайного.

17.0. Звичайно у мене не буває ненависті до себе.

17.1. Іноді буває, що я ненавиджу себе.

17.3. Часто буває так , що я себе ненавиджу.

17.3. Я постіно відчуваю, що я себе ненавиджу.

18.0. У мене не буває відчуття, ніби я загруз в гріхах.

18.1. Тепер у мене іноді буває це відчуття.

18.2. Тепер у мене часто буває це відчуття..

18.3. Тепер відчуття у мене постійно.

19.0. Я звинувачую себе за поступки інших не більше звичайного.

19.1. Я звинувачую себе за них дещо більше звичайного.

19.2. Я звинувачую себе за них значно більше звичайного.

19.3. Я за проступки інших звинувачую себе набагато більше звичайного.

20.0. Стану, коли все здається беззмістовним, у мене, звичайно, не буває.

20.1. Іноді у мене буває такий стан.

20.2. Тепер у мене часто буває такий стан.

20.3. Цей стан тепер мене не покидає.

21.0. Відчуття, що я заслужив кару, у мене небуває.

21.1 Тепер іноді буває у мене таке відчуття.

21. 2. Воно часто буває у мене.

21.3. Це відчуття у мене тепер практично не проходить.

22.0. Я бачу у собі не меньше доброго, ніж раніше.

22.1. Я бачу у собі дещо меньше доброго, ніж раніше.

22.2. Я бачу у собі значно меньше доброго, ніж раніше.

22.3. Я бачу у собі набагато меньше доброго ніж раніше.

23.0. Звичайно, я думаю, що у мене поганого небільше, ніж у інших.

23.1. Іноді я думаю, що у мене поганого більше, ніж у інших.

23.2. Я часто так думаю.

23.3. Я постійно думаю, що поганого у мене більше, ніж у інших.

24.0. Бажання померти у мене не буває.

24.1. Це бажання у мене іноді буває.

24.2. Це бажання тепер у мене буває часто.

24.3. Таке бажання тепер постійно у мене.

25.0. Я ніколи не плачу.

25.1. Я іноді плачу.

25.3. Я плачу часто.

25.3. Я хочу плакати, але сліз у мене вже нема.

26.0. Я не відчуваю, що я дратівливий.

26.1. Я дратівливий дещо більше звичайного.

26.2. Я дратівливий значно більше звичайного.

26.3. Я дратівливий набагато більше звичайного.

27.0. У мене не буває стану, коли я не відчуваю своїх емоцій.

27.1. Іноді у менен буває такий стан.

27.2. У мене часто буває такий стан.

27.3. Такий стан у мене тепер не проходить.

28.0.Моя розумова активність ніяк не змінилася.

28.1. Я відчуваю тепер якусь «неясність» у свої думках.

28.2. Я відчуваю тепер, що я сильно «отупів», ( « в голові мало думок»).

28.3. Я зовсім ні про що тепер не думаю.(«голова пуста»).

29.0. Я не втратив інтересу до інших людей.

29.1. Я відчуваю, що попередній інтерес до людей дещо зменшився.

29.2. Я відчуваю, що мій інтерес до людей набагато зменшився.

29.3. У мене зовсім пропав інтерес до людей («я нікого не хочу бачити»).

30.0. Я приймаю рішення як і раніше.

30.1 Мені важче приймати рішення, ніж ранішею.

30.2. Мені набагато важче приймати рішення, ніж раніше.

30.3 Я вже не можу сам прийняти ніяких рішень.

31.0. Я не менш привабливий, ніж раніше.

31.0.1. Напевно, я дещо менш привабливий, ніж раніше.

31.2. Я значно менш привабливий, ніж звичайно.

31.3. Я відчуваю, що виглядаю тепер просто спотворено.

32.0. Я можу працювати, як звичайно.

32.1. Мені дещо важче працювати, ніж звичайно.

32.2. Мені значно важче працювати, ніж звичайно.

32.3. Я зовсім не можу тепер працювати ( «все валиться з рук»).

33.0.Я сплю не гірше, ніж завжди.

33.1. Я сплю дещо гірше, ніж завжди.

33.2 Я сплю значно гірше, ніж завжди.

33.3. Я тепер зовсім не сплю.

34.0. Я стомлююся не більше, ніж завжди.

34.1. Я стомлююся дещо більше, ніж завжди.

34.2. Я стомлююся значно більше, ніж завжди.

34.3. В мене вже нема ніяких сил робити що-небудь.

35.0. Мій апетит не гірший звичайного.

35.1. Мій апетит дещо гірший звичайного.

35.2. Мій апетит значно гірший звичайного.

35.3. Апетиту у мене тепер зовсім нема.

36.0. Моя вага залишаєть не змінною

36.1. Я трохи схуд за останній час.

36.2. Я замітно схуд за останній час.

36.3. За останній час я дуже схуд.

37.0. Я дорожу своїм здоров`ям як звичайно.

37.1. Я дорожу своїм здоров`ям менше, ніж звичайно.

37.2. Я дорожу своїм здоров`ям набагато менше, ніж звичайно.

37.3. Я зовсім не дорожу своїм здоров`ям.

38.0. Я цікавлюсь сексом як і завжди.

38.1. Я дещо менше цікавлюсь сексом, ніж завжди.

38.2 Я цікавлюсь сексом значно менше, ніж раніше.

38.3. Я зовсім втратила інтерес до сексу.

39.0.Я не відчуваю, що моє “Я” якось змінилося.

39.1. Тепер я відчуваю, що моє “Я” дещо змінилося.

39.2. Тепер я відчуваю, що моє “я” значно змінилося.

39.3.   Моє “Я” так зміниломся , що я тепер не впізнаю себе.

40.0. Я відчуваю біль як звичайно.

40.1. Я відчуваю біль сильніше, ніж звичайно.

40.2. Я відчуваю біль слабше, ніж звичайно.

40.3. Я майже не відчуваю тепер болі.

41.0. Деякі розлади ( сухість в роті, серцебиття, закрепи, задуху) в мене бувають не частіше, ніж звичайно.

41.1. Ці розлади бувають у мене частіше, ніж звичайно.

41.2. Деякі з цих розладів бувають у мене значно, ніж звичайно.

41.3. Ці розлади бувають у мене набагато частіше звичайного.

42.0. Вранці мій настрій звичайно негірший, ніж ближче до вечора.

43.1. Вранці настрій у мене дещо гірший, ніж ближче до вечора.

42.2. Вранці мій настрій значно гірший, ніж ближче до вечора.

42.3. Вранці мій настрій набагато гірший, ніж ближче до вечора.

43.0. У мене не буває спаду настрою навесні ( восени).

43.1. Таке одного разу у мене було.

43.2. Зі мною таке було два чи три рази.

43.3. Зі мною було таке багато разів.

44.0. Поганий настрій у мене буває, але це продовжується недовго.

44.1. Пригнічений настрій у менен може продовжувати до тижня або до місяця.

44.2. Пригніяений настрій у мене може продовжуватися місяцями.

44.3. Пригнічений настрій у мене може продовжуватися до року і навіть більше.

Інтерпретація даних.

Визначається сума відмічених номерів відповідей з кожного блоку (вони одночасно є і балами).

1 – 9 - депресія відсутня, або незначна.

10 - 24 - депресія мінімальна

25 – 44 - депресія легка

45 – 67 - депресія помірна

68 - 87 - депресія виражена

88 і більше депресія глибока

Дод.8. Опитувальник САН.

Мета: Оперативна оцінка самопочуття, активності, настрою.

Інструкція.

Вам пропонується описати свій стан, який Ви відчуваєте на даний момент, за допомогою таблиці, яка складається із 30 полярних ознак. Ви повинні в кожній парі відмітити ту цифру , яка відповідає тому рівню відповідної характеристики, яка найбільш точно описує Ваш стан.

Обробка даних.При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюсу пари оцінюється в один бал, крайня ступінь вираженності позитивного полюсу пари в сім балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються,але позитивні стани завжди отримують позитивні високі бали, а негативні - низькі. Отримані бали групуються у відповідності з ключем в три категорії і підраховують кількість балів по кожній із них.

Самопочуття ( сума балів по шкалам): 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25.

Активність : 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.

Настрій: 5, 6, 11, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.

Отримані результати по кожній категорії ділять на 10. Середній бал шкали рівний 4. Оцінка, що перевищує 4 бали говорить про сприятливий стан досліджуваного, оцінка нижче 4 свідчить про обернене. Нормальна оцінка стану лежить в діапазоні 5,0 – 5,5 балів. Важливо врахувати , що при аналізі функціональних станів важливі не тільки значення окремих показників, а і їх співвідношення.

Додаток 9. Шкала самооцінки тривожності Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л. Ханіна

Мета: Дослідження рівня тривожності в даний момент ( реактивна тривожність) та рівня тривожності як стійкої характеристики ( особистісна тривожність).

Інструкція: Вам запропоновано ряд тверджень. Уважно прочитайте кожне із них, виберіть із чотирьох можливих відповідей одну, яка, на вашу думку, найбільш підходить до Вашого стану, і відмітьте їх у анкеті.

Обробка результатів:

Підраховується сума балів, записаних при відповідді на твердження: № 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18 – ( ), потім сума інших цифр відповідей № 1, 2 ,5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 - ( ). Потім вираховується показник реактивної тривожності:

РТ= -Х + 35.

Аналогічним чином підраховується рівень особистісної тривожності:

ЛТ = - У + 35,

де, - сума балів - відповідей на твердження № 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 38, 40.

сума балів – відповідей на решту питань № 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.

Якщо отримана сума меньша за 30 – це показник низької тривожності, 31 – 45 - помірна тривожність, 46 і більше - висока тривожність.

Додаток 140. Методика “ Ціннісні орієнтації” М.Рокича

Мета: Визначення індивідульних ціннісних орієнтацій дуже важливо для подальшої роботи з клієнтом. Адже за останні роки зросла кількість депресій, які розвиваються як наслідок втрати сенсу життя. Тому корекційна робота часто міститься в раціональному підході, а саме у визначенні подальшого сенсу життя.

Інструкція: Вибрати та розкласти по мірі зниження значимості спочатку термінальні цінності ( із списку А), а потім інструментальні ( із списку Б).

Список А ( термінальні цінності).

·      Активне діяльне життя (повнота та емоційна насиченність життя).

·     Життєва мудрість ( зрілість суджень та здоровий глузд, який досягається життєвим досвідом).

·     Здоров`я (фізичне та психічне).

·     Цікава робота.

·     Краса природи та мистецтва ( переживання прекрасного в природі та в мистецтві).

·     Кохання ( духовна та фізична близькість з коханою людиною).

·     Матеріальне забезпечене життя ( відсутність матеріальних труднощів).

·     Наявність хороших та вірних друзів.

·     Суспільне визнання ( повага оточуючих, колективу, товаришів по роботі).

·     Пізнання ( можливість розширити свій світогляд, свою освіту, загальну культуру, інтелектуальний розвиток).

·     Продуктивне життя ( максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей).

·     Розвиток ( робота над собою, постійне фізичне та духовне удосконалення).

·     Розваги ( приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов`язків).

·     Свобода ( самостійність, незалежність в судженнях та вчинках).

·     Щасливе сімейне життя.

·     Щастя інших (добробут, розвиток та удосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому).

·     Творчість ( можливість творчої діяльності).

·     Впевненість в собі ( внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протирічч, сумнівів ).

Список Б. ( інструментальні цінності).

·           Акуратність ( охайність, вміння утримувати речі в порядку, порядок в справах).

·           Вихованість ( хороші манери).

·           Високі запити ( високі вимоги до життя та високі домагання).

·           Життєрадісність ( почуття гумору).

·           Відповідальність ( дисциплінованість)

·           Незалежність ( здатність діяти самостійно, рішуче).

·           Непримиримість до недоліків в собі та інших.

·           Освіченість ( широта знань, висока загальна культура).

·           Відповідальність ( почуття обов`язку, вміння тримати слово).

·           Раціоналізм ( вміння реально та логічно мислити, приймати обдумані, раціональні рішення)

·           Самоконтроль ( стриманість, самодисципліна).

·           Сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів.

·           Тверда воля ( вміння настояти на своєму, не відступати перед труднощами).

·           Терпимість ( до поглядів та думок інших, вміння прощати іншим їх помилки та омани ).

·           Широта поглядів ( вміння розуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички)

·           Чесність ( правдивість та щирість).

·           Ефективність в справах ( працелюбність, продуктивність в роботі).

·           Чуйність ( дбайливість ).

На основі вибору будують ієрархічну драбину цінностей досліджуваного.

Додаток 11. ЛОБІ. ( ленінградський опитник інституту ім. Бехтєрева.)

Мета: Визначає тип психічного реагування на соматичний стан.

Рекомендується для роботи в медичних закладах з важкохворими та постійно хворіючими клієнтами.

Інструкція: Пропонується вибрати з кожного розділу не більше

3-х тверджень, які відображають Вашу думку, або відповідь 0 та занести номер вибраних відповідей на бланк, відмічаючи їх кружечками.

Настрій

1.   Як правило, настрій у мене гарний.

2.   Через хворобу я часто буваю нетерплячим та роздратованим.

3.   У мене настрій псується від очікування можливих неприємностей, хвилювання про близьких, невпевнененості в майбутньому.

4.   Я не дозволяю собі через хворобу поглинатися сумом та тужінням.

5.    Через хворобу в мене завжди поганий настрій.

6.   Мій поганий настрій залежить від поганого самопочуття.

7.   В мене з`явився зовсім байдужий настрій.

8.   В мене бувають напади похмурої дратівливтості, під час яких дістається оточуючим.

9.   В мене нема понурення та суму, але може бути гнів та жорстокість.

10.       Найменші неприємності сильно чіпляють мене.

11.       Через хворобу в мене завжди тривожний настрій.

12.       Мій настрій майже такий , як у оточуючих мене людей.

0.   Ні одне з тверджень мені не підходить.

Відношення до лікування.

1.   Уникаю всякого лікування – надіюсь, що організм сам переборе хворобу, якщо про неї меньше думати.

2.   Мене лякають труднощі та небезпека, які пов`язані з необхідним лікуванням.

3.   Я готовий до самого болісного та навіть небезпечного лікування, тільки б позбавитись від хвороби.

4.   Я не вірю в успіх лікування і вважаю його даремним.

5.   Я шукаю нові способи лікування, але , на жаль, у всіх них постійно розчаровуюсь.

6.   Вважаю, що мені призначають багато непотрібних ліків, процедур, мене умовляють на непотрібну операцію.

7.   Всякі нові ліки, процедури та операції викликають у мене постійні думки про ускладнення та небезпеку, з якими вони пов`язані.

8.   Від лікування мені стає тільки гірше.

9.   Ліки та процедури нерідко діють на мене так незвично, що викликають здивування лікарів.

10.       Думаю, що серед деяких способів лікування є настільки шкідливі, що їх варто було б заборонити.

11.       Вважаю, що мене лікують неправильно.

12.       Я ніякого лікування не потребую.

13.       Мені набридло без кінця лікуватися, хочу , щоб мене тільки залишили в спокої.

14.       Я уникаю говорити про лікування з іншими людьми.

15.       Мене дратує та розлючує, коли лікуванняя не дає покращення.

0.   Ні одне з визначень не підходить.

Віношення до самотності.

1.   Віддаю перевагу самотності, тому що одному мені легше.

2.   Я відчуваю, що хвороба накладає на мене повну одинокість.

3.   В самітності я намагаюся знайти яку-небудь цікаву та потрібну роботу.

4.   В самітності мене починають переслідувати нерадісні думки про хворобу, ускладнення, очікувані страждання.

5.   Часто, залишившись нодинці, я швидше заспокоююсь: люди мене стали сильно дратувати.

6.   Соромлячись хвороби, я намагаюся віддалитись від людей, а в одинокості нудьгую за людьми.

7.   Уникаю одинокості, щоб не думати про хворобу.

8.   Мені стало байдуже: чи бути серед людей, чи залишатися в одинокості.

9.   Бажання бути в одинокості залежить у мене від обставин та настрою

10.       Я боюся залишатися в одинокості через небезпеку, пов`язану з хворобою.

0.   Ні одне з визначень мені не підходить.

Відношення до майбутнього.

1.   Хвороба робить моє майбутнє сумним та журливим.

2.   Моє здоров`я не дає поки ніяких підстав турбуватися про майбутнє.

3.   Я завжди надіюся на щасливе майбутнє, навіть в ситуаціях відчаю.

4.   Не вважаю, що хвороба може суттєво відобразитися на моєму майбутньому.

5.   Систематичним відповідним лікуванням та дотримнням режиму я надіюся добитися покращення здоров`я в майбутньому.

6.   Своє майбутнє я повністю пов`язую з успіхом в моїй роботі ( навчанні).

7.   Мені стало байдуже, що буде зі мною в майбутньому.

8.   Через мою хворобу я в постійній тривозі за моє майбутнє.

9.   Я впевнений, що в майбутньому відкриються помилки і халатність тих, через кого я захворів.

10.       Коли я думаю про своє майбутнє, мене охоплює туга та дратівливість до інших людей.

11.       Через хворобу я дуже тривожуся про своє майбутнє.

0.   Ні одне з визначень мені не підходить.

Реєстраційний бланк.

Настрій: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,0.

Відношення до хвороби: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,0.

Відношення до лікування: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,0.

Відношення до одинокості: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,0.

Відношення до майбутнього: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,0.

Обробка: за кожне співпадання вибраної відповідді з нормативними нараховуються один бал по тому чи іншому типу психічного реагування. Якщо в нормативному трафареті відмічені декілька типів на одну відовідь, то бали нараховуються окремо для всіх із них.

Настрій: 1. Ф

2.НН

3.ООС

4.Г

5.І Я

6. Т Н

7. А

10. П.

Відношення до хвороби:

1.Т

2. А А

3.ФФ

4.С.

5.ОО

6.І

7.П

8.З

9.РР

10.І

11.З

12.ЯЯ

13.НН

14.П

15.Г

Відношення до одинокості:

1.АС

5.НЯ

9.ГФ

10.СЯ

8.ІСЯЯ

Відношення до майбутнього:

1.АА

2.ЗФ

4.ЗЗ

5.ГТ

7.А

9.П

Відношення до лікування:

10. П

11. П

14. Г

Інтерпретація: висновок про переважання типу психічного реагування на захворювання робиться на основі порівняння отриманих результатівпри обробці даних досліджуваного по всім типам реагування з мінімальними діагностичними числами.Діагностуються тільки ті типи, які є рівними або переважають відповідне мінімальне діагностичне число.

Г – 7, Т – 4, І – 3, М – 3, А- 3, Н – 3, О – 4, С – 3, Я – 3, Ф – 5, З – 5, Р – 6, П – 3.

Позначення: Г – гармонійний, Т - тривожний, І – іпохондричний, М – меланхолійний, А – апатичний, Н – неврастенічний, О – обсесивно-фобічний, С – сенсититивний, Я – егоцентричний, Ф - ейфоричний, З – анозогнозичний, Р – ергопатичний, П – парнойяльний.

Слід відмітити, що всі типи реагування, окрім гармонійного, потребують психотерапевтичного втручання.

Додаток 12. Пам`ятка для тих, хто відчуває душевний дискомфорт

1.         Депресія - широко росповсюджене у всьому світі захворювання. На протязі життя біля 10-15% населення земної кулі страждає депресією. Частіше депресія проявляється в країнах Північної Америки та Європи, серед жінок та літніх людей. В останні роки депресія “молодіє”.

2.         Депресія - захворювання,яке виникає в результаті порушення біохімічного балансу головного мозку. Стан стресу може поглибити дисрегуляцію мозкових функцій.

3.         Депресія - це серйозний патопсихологічний симптом, а не просто відчуття погіршеного настрою.

4.         Депресія - не є ознакою слабодухості.

5.         Депресія - не є покаранням за те, що Ви погана або неварта людина. Це захворювання може вражати будь-яку людину, незалежно від її соціального статусу, походження і т.п.

6.         Депресія - не є провиною. Ви не є винуваті в тому, що страждаєте на депресію. Це не сором, і не парія і не вигнання.

7.         Депресія - не проходить , якщо робити зусилля над собою, думати про речі позитивно або більше бувати на людях і старатись насолоджуватись собою.

8.         Депресія - захворювання, яке потребує спеціального лікування.

9.         Депресія - таке ж захворюваня як інші хвороби. Це не привід для ізоляції. Інакше депресія призведе до серйозних розладів всіх аспектів людського життя, включаючи особисті взаємовідносини, діяльність на роботі, радість проводження вільного часу та занять улюбленими справами.

10.       Депресія без лікування має незворотні наслідки. Самогубство - одне з найважчих наслідків депресій. Ефективне лікування депресій попереджає самогубства. Не ризикуйте своїм життям!

11.       Знайдіть вихід із ситуації, звернувшись за професійною допомогою до консультантів.

Література та джрела

1.Шанов Д.М. Возникновение катастрофического сознания населения как отражение системного кризиса и радикальных реформ российского общества. Москва. 2002.

2.Klerman Gl. Weissman MM. Incrising rates of depression, JAMA 1989, 261.

3.Белухин Д.А. Анализ закономерностей проявления параметров внешнего поведения кризисной личности. Психология личности в критической ситуации. Материалы научно - практической конференции от 25 октября 2001 года. Москва 2002.

4.Александровский Ю.А. Пограничные состояния. Москва.2002.

5.Кочюнас Р. Психологическое консультирование, груповая психотерапия. Москва .2002.

6. Jacobson E. Depression. International University Press.,1971.

7.Журавлев В.Ф. Суицыдальное поведение как реактивная модель поведения личности в кризисной ситуации. Психология личности в критической ситуации. Материалы научно-практической конференции от 25 октября 2001 года. – Москва. 2002.).

8. Pretzel P. Unerstarnding and Counseling the Suicidal Person. Nashville,1972.

9. Ожегов С. И. Словарь русского языка. М. 1987 – с . 263).

10. Яничак Филипп Дж., Дэвис Джон М., Прескорн Шелдон Х., Айд Мл. Фрэнк Дж. Принципы т практика психофармакотерапии. Киев 1999.

11. Shneideman E.S. On the nature of Suicide. SanFransisco: Jossey-Bass,1969

12.Kennedy E. On Becoming Conselor: A Basic Guider for Non-Professional Counselors. N.E.1977.

13.Pretzel P. Unerstarnding and Counseling the Suicidal Person. Nashville,1972.

14. Coleman J.C. Abnormal Psychology in Modern Life, Glenview,1972.

15.Francl V. On Death and Dying, London, Tavistock, p.45.

16.Hamilton fnd Ross “The effects of bereavement on physical and mental health”, British Medical Journal, 2, p.13, 1970.

17.Collinos, Parkes C.M. (1972) Bereavement: Studies of Grief in Adult Life, London, Tavistock.

18.Menninger W.W. Patient suicide and its impact on the psychotherapist//

19.Parkes, C.M. (1965) “Bereavement and mental illness, part I”, British Journal of Medical Psychology, 38 (1), p.1;

20.Parkes, C.M. (1965) “Bereavement and mental illness, part II”, British Journal of Medical Psychology, 38, p.13;

21. Engel, G.L. (1961) “Is grief a disease?”, Psychosomatic Medicine, 13 (1), p.19.

22.Psychosomatic Medicine, 15 (1), p. 37.

23.Bulletin of the Menninger Clinic,1991.

24. Lindemann, E. (1944) “Symptomatology and management of acute grief”, American Journal of Psychiatry, 101, p.14.

25.Marris, P. (1958) Widows and Their Families, London, Routlage and Keegan Paul.

26.Gorer, G. (1965) Death, Grief and Mourning, London, Cresset Press.

27.Battin, D et al. (1977) “Clinical observations on bereaved individuals”, in E.R.Prichard et al. (eds), Social Work with the Dying Patient and the Family, New York, Columbia University Press, pp.80-95.

28.Parkes C.M. (1975) “Unexpected and untimely bereavement, a study of young Boston widows and widowers”, in B.Schoenberg et al. (eds), Bereavement, pp. 119-138.

29.Lindemann, E. (1944) “Symptomatology and management of acute grief”, American Journal of Psychiatry, 101, p.146.

30.Kubler-Ross E. On Death and Dying. N.I. MacMillan,1969.

31.Cartwright A. et al. (1973) Life before Death, London, Routledge and Keegan Paul.

32.Orcutt, B.A. (1977) “Stress in family interaction when a member is dying”, in E.R.Prichard et al. (eds), Social Work with the Dying patient and the Family, pp.23-28

33. Kaplan, D.M., et al (1973) “Family mediation of stress”, Social Work, July, p.62.

34. Freund J. (1977) “When should the clergyman be called?”, in E.R.Prichard et al. (eds), Social Work with the Dying Patient and the Family, pp.208-216.

35.Колесник Н.Г. Первичная инвалидизация как кризисная ситуация. Психология личности в критической ситуация. Материалы научно-практической конференции от 25 октября 2001 года. Москва 2002.

36.Gilbert P. Depression.- Hove.- LEA – 1992.- 35.

37. J.Mark . The psychological treatment of depression.- London – 1992. – 18

38.             Chalmers B. The first month of mothergood.-London.- 1981.- 45.

39.Филиппова Г.Г. Психология материнства и ранний онтогенез.М. 1999.-192.

40.Психологическая помощь и консультирование. Под ред. проф. Тутушкиной М.К.Санкт-Петербург 1999.- С. 53.

41.Kohle end Joraschky 1998 Hierarchy of characteristics associated with depressive sympoms . American Jounal jf Psychiatry, 146. – p. 220.

42.Beck A.T. Cognitiv theory and emotional disorders.-New-York, 1976. 360 p.

43. Марджорі Вайтхед. Антология тяжелых переживаний: социально-психологическая помощь. Сборник под ред. О.В. Красновой. Москва 2002. С 34.

44.Основы психотерапии . Под ред. Л.Ф.Бурлачука, И.А.Грабской, А.С. Кочарян. Киев.2000.- с. 305.

45.Cross, C.P. (ed.) (1974) Interviewing and Communication in Social Work, London, Routlage and Keegan Paul.

46.Aldrich, C.K. (1963) “The dying patient`s grief”, Journal of the American medical Association, 184 (5), pp.329-331.

47.Goodyear C.P. (1977) “Group therapy with advanced cancer patients” in E.R.Prichard et al. (eds), Social Work with the Dying Patient and the Family, pp.242-251.

48. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Москва 1998. С. 33

49.Послеродовая депрессия: трудновыявляемое заболевание.- Обзор современной психиатрии.- К. 1989.-36.

50. Родить и возродиться. М.- 1993 –54.

 [R1]

 [R2]’