В.В. Голіна наголошує на тому, що багато потерпілих відрізняються провокуючою, протиправною поведінкою у стані алкогольного сп’яніння. Переважна більшість таких жертв є особами чоловічої статі молодого віку[90]. Отже, необхідно встановити приналежність конкретної особи до певного типу жертви. Можна виділити такі типи жертв: ворожий, ауто, відважний, безпомічний. Ворожий тип жертв складається з осіб, які через свою антисуспільну діяльність стають жертвами пасивної кримінальної агресії. Заходи впливу на таких індивідів збігаються з заходами впливу на осіб, котрі, напевно, зможуть проявити кримінальну агресію в майбутньому. Ними можуть бути позитивний вплив мікросередовища, психологічний вплив відповідних працівників, оперативне втручання правоохоронних органів. Позитивною ознакою такого впливу буде засудження особою своєї поведінки та відмова від неї. Ауто тип зустрічається дуже рідко. Такий тип характеризується намаганням спровокувати агресію проти себе з метою покінчити життя. Найчастіше це хворі, котрі через нестерпний біль або відчай просять лікарів, родичів, близьких людей допомогти їм померти. Необхідним заходом є психологічна та фізична допомога особам, а також попередження потенційних виконавців про кримінальну відповідальність у разі виконання побажань осіб ауто типу, ізолювання таких осіб один від одного. Відважний тип проявляється при протидії антисуспільним проявам діяльності осіб, в результаті чого їм заподіюється шкода. Ізолювання агресивних злочинців дозволить прибрати віктимологічні ситуації, що і буде ефективним засобом попередження, оскільки захист слабших є обов’язком кожного свідомого громадянина. До безпомічного типу відносіться жертви, які в силу свого фізичного чи психічного стану не в змозі протистояти кримінальній агресії. Найчастіше жертвами стають підлітки, жінки, особи похилого віку.

Ми погоджуємося з думкою В.Д. Ривмана, який зазначає: “В цілому попереджувальні заходи зводяться до охоронних (забезпечення надзору і захисту потенційних потерпілих) і підвищення здібностей потенційних потерпілих до захисту, протидії злочинцю, а також формування позитивних настанов особистості”[91] (переклад автора).

Об’єктами індивідуальних заходів впливу є окремі особи, які вчинили злочини або дії яких не дають підстав сумніватися у вчиненні такими особами злочинів у майбутньому. Також сюди відносяться особи, котрі відбувають або відбули покарання. Завданнями індивідуальних заходів впливу є соціально прийнятні зміни поведінки особистості. До таких осіб застосовуються виховні заходи; при наявності психічних аномалій, алкогольної чи наркотичної залежності – медичні заходи, хоча це не гарантує ефективності.

О.М. Литвак так зауважує з цього приводу: “…близько 70% вбивць, ґвалтівників та інших злочинців, які потрапляють на судово-психіатричну експертизу, визнаються хронічними алкоголіками, наркоманами, психопатами, невротиками та особами з іншими психічними відхиленнями… Суд у таких випадках призначає примусове лікування, яке є малоефективним не тільки з причин відсутності сучасних препаратів, але й тому, що далеко не всі пацієнти бажають виліковуватися”[92]. Індивідуальні заходи впливу стосовно осіб антисоціально налаштованих, передбачають виокремлення таких осіб, поставлення на облік, вивчення та застосування ефективних заходів психологічного та педагогічного виховання. За наявності відповідних підстав можливе обмеження контактування особи з мікросередовищем, котре має негативний вплив на таку особу. Якщо причиною кримінальної агресії є психічні аномалії, то до особи застосовують обов’язкові або примусові заходи медичного лікування. Можливе застосування кримінального покарання особи, адже метою покарання є перевиховання, а не помста держави. Оскільки агресивність формується в перші двадцять років життя особи, то велике значення мають індивідуальні заходи впливу на молодих людей. Особи, котрі проявляють суспільно неприйнятну агресивність, не досягнувши чотирнадцяти років, потребують спеціальної уваги. Оскільки основою мікросередовища є сім’я, то доцільно спочатку допомогти батькам у вихованні таких осіб.

В.Н. Кудрянцев виділяє такі елементи сімейної профілактики: рання профілактика в підлітковому середовищі; підготовка та навчання батьків; підтримка сім’ї; попередження бездоглядності; контроль за неблагонадійними сім’ями; профілактика серед дорослих правопорушників[93]. Такі елементи в повному обсязі охоплюють можливі негативні ситуації в сім’ї, при розробці методів впливу на сім’ю це необхідно враховувати. При індивідуальному попередженні необхідно звернути увагу на конфлікти. Конфлікти по суті є прагненням сторін досягти дихотомічних цілей. Такі дії можуть перерости в прояв кримінальної агресії. Велику роль відіграє громадський контроль. Втручання сторонніх осіб може допомогти вирішенню конфлікту, але втручання повинне бути в межах суспільної моралі. Повага до законодавства сприяє вирішенню конфліктів в державних органах і установах.

3.2 Кара як засіб протидії кримінальній агресії

Для того щоб зрозуміти, який вплив має кара на суб’єкта кримінальної агресії, необхідно спочатку дати визначення поняття кари.

І.В. Антипов дає таке визначення кари: “Під карою як метою покарання розуміється не жорстока помста чи відплата особі з боку держави за вчинений злочин, а орієнтація законодавцем суду на застосування до засудженого такого комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас достатнім для досягнення основних цілей покарання – виправлення засудженої особи, а також спеціальної та загальної превенції. З цієї точки зору кара виступає як проміжна мета покарання”[94].

А.Т. Денисова зазначає: “Під карою як однією з цілей покарання ми розуміємо заподіяння страждань і втрат винному, а тому цілком підтримуємо тезу про кару в здійсненні правопорушення, за його здійснення і відповідно до нього для досягнення інших цілей покарання”[95]. Ми частково поділяємо точку зору в тому, що кара є стражданнями. Відповідно до ч.3 ст.50 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно з ч.2 ст.50 Кримінального кодексу України кара є метою покарання. Виходить, що кара не може виражатись у фізичних стражданнях та приниженні людської гідності. Саме сутність кари виражається в стражданнях. Тобто можна говорити про страждання моральні, які відчуває особа під час обмежень її прав і свобод. Отже, кара є моральними стражданнями, не є ціллю покарання, а є проміжною метою для досягнення основних цілей покарання: позбавити особу антисоціальних бажань, не допустити повторного вчинення злочину під загрозою покарання, утримати інших осіб від вчинення злочинів. Необхідно звернути увагу на те, що в слові «покарання» коренем є «кара».

А.Т. Денисова слушно пропонує таку редакцію ч.1 ст.50 Кримінального кодексу України: “Покарання є карою (заходом примусу), що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого”[96]. Можна прийти до висновку: кримінальна відповідальність є карою. Ми відносимо кару до індивідуальних заходів впливу, тому що вона направлена на виправлення особи, яка вчинила злочин, спеціальну та загальну превенцію. Кара як мета покарання застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Безпосередньо кара не застосовується за прояв кримінальної агресії. Вплив кари за прояв кримінальної агресії формально не зазначений у законі. Як ми відмічали, кримінальна агресія передбачає заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей, жорстоке поводження із тваринами, знищення або пошкодження неживих предметів. Отже, кара як засіб протидії кримінальній агресії буде виражена у покаранні за злочини, об’єктивна сторона яких передбачає такі діяння.

Якщо говорити про кару як позбавлення волі, то ми цілком розділяємо думку В.Н. Кудрянцева: “… тюрма не стільки виправляє, скільки псує людей, закріпляючи антисуспільні навички. Вибіркове дослідження показало, що з 300 звільнених з колонії суворого режиму 75% втратило повністю або частково соціально-корисні зв’язки, 63% не отримали допомоги в забезпеченні працею…”[97] (переклад автора). Це пов’язано з постійним негативним оточенням особи під час позбавлення волі, відсутністю достатнього контролю після відбування такого покарання. Якщо звернути увагу на альтернативні види покарання (штраф, обмеження волі і т.п), то треба слідкувати за необхідністю і достатністю таких видів. Тобто покарання повинно відповідати тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного, обставинам, що пом’якшують і обтяжують покарання, і досягнення його цілей. Оскільки позбавлення волі може не досягнути мети покарання, то необхідно проводити глибокі дослідження з питань ефективності застосування позбавлення волі. Треба приділяти достатньо уваги соціальній адаптації звільнених з місць позбавлення волі. Необхідно змінити думку суспільства у відношенні до особи, яка відбувала покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки така особа практично стає вигнанцем, що унеможливлює її ресоціалізацію.

Отже, запобігання кримінальній агресії являє собою систему заходів впливу держави і суспільства на причини злочинної поведінки з метою зниження кількості злочинів. Об’єктом впливу є культура, економіка, політика. Вони поділяються на: загально-соціальні, спеціально-криміналогічні, індивідуальні. Загально-соціальні заходи не націлені безпосередньо на протидію кримінальній агресії, але позитивні зміни обов’язково відображаються в боротьбі з негативними явищами суспільства. Попередження злочинності загально-соціальними заходами засноване на загальних засадах соціалізації особи. Спеціально-кримінологічні заходи – це безпосередній вплив на причини та умови, які сприяють появі злочинів певних видів. Можна виділити три основні види спеціально-кримінологічних заходів: соціальні, психологічні, правові. Віктимологічні заходи попередження кримінальної агресії застосовуються в комплексі спеціально-кримінологічних заходів попередження злочинності. Віктимологічні заходи в деякій мірі – самостійна протидія кримінальній агресії, але вони не можуть існувати окремо від загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів. Можна виділити такі типи віктимологічного попередження: загальне віктимологічне попередження та індивідуальне віктимологічне попередження. Ми виділяємо такі типи жертв: ворожий, ауто, відважний, безпомічний. Об’єктами індивідуальних заходів впливу є окремі особи, які вчинили злочини або дії яких не дають підстав сумніватися у вчиненні такими особами злочинів у майбутньому. Також сюди відносяться особи, котрі відбувають або відбули покарання. Завданнями індивідуальних заходів впливу є соціально прийнятні зміни поведінки особистості. При конфліктних ситуаціях громадський контроль та повага до законодавства можуть попередити прояв кримінальної агресії. Кара є моральними стражданнями, не є ціллю покарання, а є проміжною метою для досягнення основних цілей покарання: позбавити особу антисоціальних бажань, не допустити повторного вчинення злочину під загрозою покарання, утримати інших осіб від вчинення злочинів. Ми відносимо кару до індивідуальних заходів впливу, тому що вона направлена на виправлення особи яка вчинила злочин, спеціальну та загальну превенцію. Кара як засіб протидії кримінальній агресії буде виражена у покаранні за злочини, об’єктивна сторона яких передбачає заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей, жорстоке поводження із тваринами, знищення або пошкодження неживих предметів. Необхідно проводити глибокі дослідження з питань ефективності застосування позбавлення волі. Треба приділяти достатньо уваги соціальній адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі. Необхідно змінити думку суспільства у відношенні до особи, яка відбувала покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки таке відношення унеможливлює ресоціалізацію.

ВИСНОВКИ

Розглядаючи поняття кримінальної агресії, необхідно відмежовувати агресивність як психічну властивість особистості від кримінальної агресії як форми поведінки, яка не завжди проявляється агресивністю. Злочинне та агресивне діяння не тотожні, хоча і мають спільні риси. Агресивне діяння має об’єктивний характер, не дивлячись на приписи законодавства. Злочин та агресія віддзеркалюють різні прояви людської поведінки. Перетинання цих понять дає межі розуміння кримінальної агресії. кримінальна агресія характеризується деструктивною поведінкою. Може здійснюватися особами, які не розуміють значення своїх дій. Кримінальна агресія – це форма поведінки на стадіях вчинення злочину, визначена Кримінальним кодексом України як об’єктивна сторона, направлена на реалізацію умислу у вигляді деструктивних дій стосовно предмета. При розгляді кримінальної агресії необхідно відмежовувати агресію, насильство, жорстокість, агресивність. Агресивність – це психічна властивість людини, яка проявляється в агресивній поведінці при життєвих обставинах. Жорстокість виступає проявом агресії і носить негативний характер. Насильство є наслідком прояву агресії. Воно виражається у вчинені дій, які не бажаються об’єктом насильства. При вивченні кримінальної агресії необхідно звертати увагу на віктимну поведінку предмета агресії. Об’єктом агресії можуть виступати неживі предмети. В контексті кримінальної агресії краще говорити про предмет агресії, оскільки об’єктом злочину є суспільні відносини. Суспільні відносини як феномен, що не має матеріальної форми, не може бути предметом кримінальної агресії. Класифікація кримінальної агресії сформульована за підставою виникнення, за умислом, за діянням, за характером здійснення залежно від походження агресивності, за періодичністю впливу на об’єкт. Отже, ми виділяємо наступні дихотомічні види кримінальної агресії: за підставою виникнення: захисна кримінальна агресія – кримінальна агресія нападу; за умислом: ворожа кримінальна агресія – інструментальна кримінальна агресія; за діянням: активна кримінальна агресія – пасивна кримінальна агресія; за характером здійснення: фізична кримінальна агресія – вербальна кримінальна агресія. Залежно від походження агресивності: вроджену, соціальну, психіатричну. За періодичністю впливу на об’єкт можна виділяти: одиничну, повторювану, продовжувану агресію.

Соціопсихологічний механізм агресії – сукупність психологічних властивостей, соціальних факторів і життєвої ситуації, під впливом яких особа проявляє агресію. При характеристиці особистості агресивного злочинця виділяються такі властивості, як: антисуспільні настрої, викривлення нормативної свідомості, сваволя, суспільна ворожість. Особистість агресивного злочинця – це суспільно небезпечна особа, характерною психічною особливістю якої є агресивність, яка при скоєнні злочину проявляє агресію. Психіка особистості обумовлюється біологічними та соціальними факторами впливу. Вплив психічних і соціальних факторів взаємообумовлений. Сім’я, як основа мікро середовища, має первинній і найсильніший вплив на особистість, який починається від народження і поступово зменшується. Рівень освіти сам по собі не викликає агресії, агресію можуть викликати фактори, породжені такою освітою. Насильницькі злочини в переважній більшості здійснюються непрацюючими особами та особами, праця яких відрізняється низькою кваліфікацією і одноманітністю. Ми вважаємо, що фактор низької освіти може мати вплив при формуванні особи агресивного злочинця.

Попередження злочинності загально-соціальними заходами засноване на загальних засадах соціалізації особи. Спеціально-кримінологічні заходи – це безпосередній вплив на причини та умови, які сприяють появі злочинів певних видів. Можна виділити три основні види спеціально-кримінологічних заходів: соціальні, психологічні, правові. Віктимологічне попередження направлене на досягнення таких цілей: не дозволити криміногенним особам спровокувати своїми антисуспільними діями проти себе агресивну поведінку; навчати потенційних жертв агресії протистояти злочинним агресивним діям та допомагати в цьому іншим; контролювати інформацію, яка може викликати агресивні настрої у суспільстві. Заходи досягнення перелічених цілей ліквідують віктимно небезпечні ситуації, забезпечують охорону ймовірного об’єкта агресії, наділяють об’єкт агресії властивостями самозахисту. Порядок застосування відповідних заходів заснований на об’єктивних обставинах, зокрема, це: час, місце, вид кримінальної агресії; дії об’єкта агресії; характеристика суб’єктів кримінальної агресії (наявність потенціалу вивільнення агресії). Якщо велика ймовірність стати об’єктом кримінальної агресії у дітей, жінок, літніх людей, то використовуються охоронні заходи. При загрозі виникнення кримінальної агресії по відношенню до об’єкта, який в силі протистояти таким діям, то застосовуються такі ж заходи сприяння захисту. До осіб з негативною віктимною поведінкою можуть застосовуватись заходи такі ж самі, як до криміногенних осіб. Об’єктами індивідуальних заходів впливу є окремі особи які вчинили злочини або дії яких не дають підстав сумніватися у вчиненні такими особами злочинів в майбутньому. Також сюди відносяться особи, котрі відбувають або не відбули покарання. Індивідуальне віктимологічне попередження повинно враховувати мотиви поведінки потенційних жертв, їх психічні особливості та інші причини віктимної поведінки.

Кара є моральними стражданнями, не є ціллю покарання, а є проміжною метою для досягнення основних цілей покарання: позбавити особу антисоціальних бажань, не допустити повторного вчинення злочину під загрозою покарання, утримати інших осіб від вчинення злочинів. Ми відносимо кару до індивідуальних заходів впливу, тому що вона направлена на виправлення особи, яка вчинила злочин, спеціальну та загальну превенцію. Кара як засіб протидії кримінальній агресії буде виражена у покаранні за злочини, об’ктивна сторона яких передбачає заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей, жорстоке поводження із тваринами, знищення або пошкодження неживих предметів. Необхідно проводити глибокі дослідження з питань ефективності застосування позбавлення волі. Ресоціалізація стає неможливою через негативне відношення соціуму до осіб, які відбули покарання. Необхідно допомагати таким особам соціально адаптуватися до соціально-прийнятного життя. Саме суспільство повинно допомогти особі змінитися в кращу сторону.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Нормативно-правові акти

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.

Література

2. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 366с.

3. Александров Ю.В. Кримінологія : Курс лекцій - К.:МАУП, 2002-295с. ISBN 966-608-238-1/

4. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: росс. Право, 1992. – 256с.

5. Бандура А. Теория социального научения. - knigi.tr200.ru

6. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография . Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.

7. Баулін Ю.В.,Борисов В.І. та ін. Потерпілий від злочину(міждисциплінарне правове дослідження):монографія.-Х.: Кроссроуд, 2008-364с.

8. Беца О.В. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання:проблеми та шляхи їх вирішення - К.:Сфера-2003р-114с ISBN 966-7841-69-3

9. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

10. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.

11. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.

12. Гитин В., Хигир Б. Анатомия криминала. Убийства. Изнасилования. – Харьков: «Паритет», 1996.

13. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекцій.-Х.,Укр.юр.академія-1994р-40с.

14. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навчальний посібник. – Х.: НЮАУ, 1997. – 52с.

15. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. – 252с.

16. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Новое слово, 2004. - 252с.

17. Давидова О.В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх реалізації. Автореф. дис. канд. псих. наук -К.,-2002р-17с.

18. Дарвинизм и философия. (Сборник статей). [Ред. коллегия: гроф. В.И.Колодяжный (глав. ред.) и др.] Киев, Изд-во Укр. акад. с.-х. наук, 1960. – 127с.

19. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2007. 288с.

20. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . – Київ: Атіка, 2001.

21. Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. – Чернігів:2000. – 156с.

22. Жариков В.Б. Звери в человеческом обличье…Криминальные очерки на материалах Запорожских судов и прокуратуры- Запорожье- Днепровский металлург-2004-222с ISBN 966-7748-62-6

23. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практич. издание.:К. Юринком Интер-1999г-240с.

24. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекцій.-Х.:Прапор, 1996-260с.ISBN 5-7766-0509-1.

25. Зелінський А.Ф. Детермінація злочину: Навчальний посібник:Х.:1994р-50с.

26. Игошев К.І. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький.: 1974. – 167с.

27. Коваленко О.И.,Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности-Донецк-1995г,-591с.

28. Конрад З.Лоренц Кольцо царя Соломона(пер. с англ..Панова)-М.,-Знание-1970-220с.

29. Конрад З.Лоренц Человек находит друга(пер. с англ..Гуровой)-М.:Мир-1971г-164с.

30. Конрад Лоренц. Так называемое зло / А.И.Федоров (пер. с нем.); А.В.Гладких (ред. пер.). – М.: Культурная революция, 2008. – 616с.

31. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За загальною редакцією Климента В.А.).- К.: Атіка, 2003. – 288 с.

32. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии. - http://www.piter.com/attachment.php?barcode=978594723198&at=exc&n=0

33. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юристъ, 2003. – Гл.2: Борьба с преступностью – 352с.

34. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - Л., Изд-во ЛГУ , 1967.

35. Лановенко И.П., Светлов А.Я.и др. Наркотизм и преступность – К.: Наукова думка-1994г-343с.ISBN 5-12-004347-X

36. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 304с.

37. Литвак О.М. Злочинність в Україні:стан,тенденції,заходи протидії.(1992-1995)-Х.:1997р,-26с.

38. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г.

39. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: монографія.:Х-2008-446с.ISBN 978-966-610-171-9

40. Лихолоб В.Г. и др. Криминология: учебник для слушателей и курсантов учебных заведений МВД Украины.:К.-Донецк-1997г-398с.

41. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. – 91с

42. Метаиндивидуальное проявление агрессии у военнослужащих. - http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/25827/

43. Микитчик О.В. Філософія злочину-К.: 2006р-188с.

44. Михайлов А.Е.Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение: К.,НВТ «Правник»-НАВСУ-1997-153с.

45. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848с. – (Нормат. док. та комент.). С107.

46. Особенности человеческой агрессии. - http://www.bestreferat.ru/referat-54602.html

47. Піщенко Г.І. Попередження хуліганства( кримінально-правовий і кримінологічний аспекти)-К.:1999-19с.

48. Поклад В.І.Вплив покарань на злочинність - Луганськ.:РЕВ ЛДУВС ім.. Е.О.Дідоренка, 2009.-192с. ISBN 978-966-2905-57-1

49. Ривман Д.В.Криминальная виктимология – СПб.: Питер, 2002. – 304с.

50. Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р.

51. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. – М.: 1957р. – 328с.

52. Румянцева Т.Г. Агрессия: проблемы и поиски в западной философии и науке. — М., 1991. - http://www.aquarun.ru/psih/agr/agr3.html

53. Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. – Гл.3:Психология криминальной агрессии. – 300с.

54. Сукиасян С. Г. Агресія: Природа людської агресивності. http://www.otrok.ru/teach/agress/agress17.htm

55. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.

56. Фрейд З. Мы и смерть; по ту сторону принципа наслаждения. Танатология-наука о смерти.-СПб-1994-382с.

57. Фрейд З. О сновидениях. «Я» и «ОНО»(пер. с нем.)-Х.: Фолио, 2007-256с. ISBN 966-03-3694-2

58. Фрейд З.Вступ до психоаналізу:Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками(П.Таращук, пер.з нім.)-К.:Основи-1998р-709с. ISBN 966-500-013-6

59. Фрейд Зигмунд Введение в психоанализ: Лекции: [Пер. с нем.] / [Изд. подгот. М. Г.Ярошевский;АН СССР]. – 2-е изд., стер. – М.: Наука, 1991. – 445с.

60. Фром Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). – М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. – 672с.

61. Фром Эрих Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). – М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. – 672с.

62. Фромм Э. Бегство от свободы(пер. с англ.Швейника)-М.:Прогресс-1990г-271с.-ИСБН 5-01-001914-0

63. Фромм Э. Душа человека(Сборник. Перевод)-М.:Республика-1992г-429с\Мыслители ХХ века\

64. Холличер В. Человек и агрессия.(пер.с нем.Черновой)-М.,-Прогресс-1975г-132с

65. Шакун В.І. Кримінологічна характеристика урбанізаційного впливу на особистість злочинця:Навч.практ.Посібник:К.-1996-20с.

66. Шакун В.І. Особливості вчинення злочинів у великих містах: Навч.практ.посібн.-К.:1995р-18с

67. Шаргородский М.Д. Прогноз и правовая наука “Правоведение” №1.1970. 85с.

68. Юнг К. [Собрание сочинений]: Пер. с нем. – М.:Канон;.- (История психологии в памятках / Н.Д.Саркитов (ред.)). – 1996. – 384с.

69. Юнг Карл Густав О современных мифах: Сборник Трудов-М.,Практика-1994-251с.

Матеріали практики

70. Обвинувальний висновок по кримінальній справі №1500900002 порушеної 2 січня 2009 року за ознаками злочину передбаченого

ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.

71. Обвинувальний висновок по кримінальній справі №1501000067 порушеної 16 лютого 2010 року за ознаками злочину передбаченого

ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України.

72. Обвинувальний висновок по кримінальній справі №1500900378

порушеної 6 листопада 2009 року за ознаками злочину передбаченого

ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України.

[1] Зигмунд Ф. Введение в психоанализ: Лекции: [Пер. с нем.] / [Изд. подгот. М. Г.Ярошевский; АН СССР]. – 2-е изд., стер. – М. : Наука, 1991. – 445с.

[2] Юнг К. [Собрание сочинений]: Пер. с нем. – М.:Канон; .- (История психологии в памятках / Н.Д.Саркитов (ред.)). – 1996. – 384с.

[3] Метаиндивидуальное проявление агрессии у военнослужащих. - http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/25827/

[4] Метаиндивидуальное проявление агрессии у военнослужащих. - http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/25827/

[5] Фром Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). – М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. – 672с.

[6] Конрад Л. Так называемое зло / А.И.Федоров (пер. с нем.) ; А.В.Гладких (ред. пер.). – М.: Культурная революция, 2008. – 616с.

[7] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[8] Крэйхи Б. Социальная психология агрессии. - http://www.piter.com/attachment.php?barcode=978594723198&at=exc&n=0

[9] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[10] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.iu.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[11] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.iu.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[12] Бандура А. Теория социального научения. - knigi.tr200.ru

[13] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[14] Особенности человеческой агрессии. - http://www.bestreferat.ru/referat-54602.html

[15] Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. – Чернігів:

2000. – 156с.

[16] Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. – Чернігів:

2000. – 156с.

[17] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[18] Румянцева Т.Г. Агрессия: проблемы и поиски в западной философии и науке. — М., 1991. - http://www.aquarun.ru/psih/agr/agr3.html

[19] Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. – Гл.3:Психология криминальной агрессии. – 300с.

[20] Фром Эрих Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). – М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. – 672с.

[21] Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. – Чернігів:

2000. – 156с.

[22] Конрад Лоренц. Так называемое зло / А.И.Федоров (пер. с нем.) ; А.В.Гладких (ред. пер.). – М.: Культурная революция, 2008. – 616с.

[23] Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. – Гл.3:Психология криминальной агрессии. – 300с.

[24] Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К., 1999. – С.170.

[25] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р. С.14

[26] Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За загальною редакцією Климента В.А.).- К.: Атіка, 2003. – 288 с. С.99.

[27] Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 304с. С.105.

[28] Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник. – Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка, 2000. – 156с.С.19.

[29] Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. – Гл.3:Психология криминальной агрессии. – 300с.

[30] Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К., 1999. – С.170.

[31] Бандура А. Теория социального научения. - knigi.tr200.ru

[32] Фром Эрих Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). – М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. – 672с.

[33] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — СПб: Питер, 2001. — 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx

[34] Кудрявцев В.Н. Причинность в криминалогии. – М.: Юридическая литература, 1968. – 176с. С.38.

[35] Герцензон А.А. Радянська кримінологія. – М.: Юрид.лит., 1966. – 319с.

[36] Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агрессии. М.: Смысл, 2003. – 300 с. С.111

[37] Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 304с.

[38] Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 366с.

[39] Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. – Эмоции и обстоятельства способствующие совершению преступлений. – 32с.

[40] Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. –32с.

[41] Гитин В., Хигир Б. Анатомия кременала. Убийства. Изнасилования. – Харьков: «Паритет», 1996. – 416с.

[42] Игошев К.І. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький.: 1974. – 167с. С.23-24.

[43] Шаргородский М.Д. Прогноз и правовая наука “Правоведение” №1.1970. 85с. С.41.

[44] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. – 252с. С.32.

[45] Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: росс. Право, 1992. – 256с.

[46] Сукиасян С. Г. Агресія: Природа людської агресивності. http://www.otrok.ru/teach/agress/agress17.htm

[47]Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. –32с.

[48] Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. –32с.

[49] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. – 252с. С.38.

[50] Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. – М.: 1957р. – 328с. С.311

[51] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. – Розділ 1.2: Основні кримінологічні риси особистості сімейно-побутового насильницького злочинця. Типологія злочинців. - 252с.

[52] Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г. С.7

[53] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р. С.23.

[54] Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - Л., Изд-во ЛГУ , 1967, 173 с.

[55] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р. С.177.

[56] [56] Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. - Эмоции и обстоятельства способствующие совершению преступлений. – 32с.

[57] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.

[58] Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 366с.С.40.

[59] Сукиасян С. Г. Агрессия: Природа человеческой агрессивности. - http://www.otrok.ru/teach/agress/agress17.htm

[60] Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 366с.

[61] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р. С. 181.

[62] Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. – 91с

[63] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.

[64] Гитин В., Хигир Б. Анатомия кременала. Убийства. Изнасилования. – Харьков: «Паритет», 1996. – 416с.С.66

[65] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.

[66] Гитин В., Хигир Б. Анатомия кременала. Убийства. Изнасилования. – Харьков: «Паритет», 1996. – 416с.С.66

[67] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. - 252с. С.44.

[68] Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навчальний посібник. – Х.: НЮАУ, 1997. – 52с. С.24.

[69] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. - 252с. С.45.

[70] Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р. С.186.

[71] Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. – 91с. С.50

[72] Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. – 91с.

[73] Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.

[74] Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание 1984р. –32с.С.17

[75] Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юристъ, 2003. – 352с. – С.247.

[76] Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . – Київ: Атіка, 2001. – Тема11: основи теорії попередження злочинності. – 368с.

[77] Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г. – Часть1: теоретические основы координации– 160с.

[78] Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография . Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.- Раздел3: Противодействие преступности – 368с.

[79] Голіна В.В. Попередження тяжких і насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навчальний посібник . – Х.:НЮАУ, 1997. – Гл. 3: Попередження тяжкої насильницької злочинності проти особи. – С.32.

[80] Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Новое слово, 2004. - 252с. С.152.

[81] Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . – Київ: Атіка, 2001. – Тема11: Основи теорії попередження злочинності. – 368с.

[82] Голіна В.В. Попередження тяжких і насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навчальний посібник . – Х.:НЮАУ, 1997. – 52с. – С.32.

[83] Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г. – Часть1: теоретические основы координации– 160с.

[84] Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юритъ, 2003. – 352с. С.275.

[85] Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 304с. С.102.

[86] Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 304с. С.106.

[87] Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г. – 160с. С.10.

[88] Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . – Київ: Атіка, 2001. – 368с. С.58.

[89] Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . – Київ: Атіка, 2001. – Тема 10: Віктимологія. – 368с.

[90] Голіна В.В. Попередження тяжких і насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навчальний посібник . – Х.:НЮАУ, 1997. – Гл. 3: Попередження тяжкої насильницької злочинності проти особи. – 52с.

[91] Ривман Д.В.Криминальная виктимология – СПб.: Питер, 2002. – 304с. С.281-282.

[92] Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 304с. С.113.

[93] Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юристъ, 2003. – Гл.2: Борьба с преступностью – 352с.

[94] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848с. – (Нормат. док. та комент.). С107.

[95] Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2007. 288с. С.86.

[96] Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2007. 288с. С.105.

[97] Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юристъ, 2003. – 352с. – С.267.

Страницы: 1, 2, 3