У водних біоценозах району важливим компонентом є одноклітинні тварини. Фауна інфузорій порівняно небагата. Різні водні угрупування не однаково представлені видовим складом інфузорій. Найбільш багатими є угрупування перефітону та замуленого піску.

Основу видового складу становлять види – убіквісти. Серед планктонних форм інфузорій, які зустрічаються пртягом року, слід відзначити Уротріха пелагіка, Колепс гіртус, стромбідіум вініде, Тінтінндіум флювіатіле.Майже у всіх угропуваннях гідробіоценозівможна виявити: Уротріха фаркта, Трітігмостома кукуллюс, Парамеціум хвостата, Парамеціум путрінум, Фортоніа ангуста, Плеуронема коронатум, Спіростомум коронатум, Спіростомум терес, Стилоніхіа тутілюс, Аспідіска люнцеус, Аспідіска костата, Псевдоконілембус пізіллюс, Кінетохілюм маргарітацеум. Мабуть формування водних угруповань значно залежить від трофічних зв’язків, що є тим компенсуючим фактором, який нівелює значення течії, рослинного покриву та інших екологічних факторів.

Зарослена фауна представлена різними групами безхребетних – гідра звичайна, молочна планарія, профоклепсіс тесселята, Герпопбделла октокулата, Глоссіфонія сплющена, хоботянка пластинконосна, Гемідепсіс облямований, Анізуз вертексес, Анізуз конфоітус, ставковик овальний, Вальвата пісціналіс, ставковик звичайний, водяний ослик. У стоячих водоймах часто можна виявити ниткоподібних червів червонуватого кольору – трубочників.

Серед ґрунтових безхребетних в межах регіону зустрічаються майже всі групи тварин. У зволожених ґрунтах поширені представники типів саркомастігофори, іфузорії.

Дуже значну роль у ґрунтоутворюючих процесах відіграють олігохети, молюски, ракоподібні, багатоніжки, комахи.

В наземних екосистемах велике значення мають молюски. Вони активно беруть участь в розкладі клітковини, мінералізації різних органічних залишків та їх гуміфікації.

Важливою складовою частиною біогеоценозу ґрунтів Ратнівського району є членистоногі. Це зокрема, павукоподібні, ракоподібні, багатоніжки, комахи.

Фауна хребетних нараховує 301 вид круглоротих, риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців. Багато з них мають промислове значення або є об’єктам спортивного рибальства і полювання.

Орнітофауна району представлена гніздовими та зимуючими видами. представники гніздових: перепел, припутень, голуб синяк, водяна курочка, перевізник, деркач, плиска, чайка, травник, Вальдшнеп, шилохвіст, бекас, лелека чорний і білий, чайка сіра, бугайчик, бугай, зозуля, дрімлюга, сиворакша, одуд, шпак, іволга та багато інших.

Взимку окремі види збираються зграями і мандрують, правда, на незначні відстані. Серед них рябчик, тетерев, глухар. сіра куріпка, фазан, кільчаста горлиця, сова болотяна, дятли зелений, сивий малий строкатий, чорна жовта сойка, синиця велика, вівсянка звичайна та інші.

Орнітофауна водойм, заплавних лук представлена такими фоновими видами, як деркач, водяна курочка, чайка, перевізник, звичайний мартин, малий зуйок, великий веретенник, травник, чернеть білоока і червоноголова, крижень, чирок свистунок та тріскунок, крячки чорний і річковий, норець великий, лелека білий і чорний, чапля руда і сіра, бугайчик, сова болотяна, вівсянка очеретяна, жайворонок польовий, плиска біла, плиска жовта, очеретянка велика і лугова, ластівка берегова. Серед водно-болотяних птахів є багато промислових.

З комахоїдних звірів поширені білозубка мала і білочерева, бурозубка мала, середня, звичайна, кріт, їжак.

З рукокрилих поширені малий нетопир, нічниця ставкова, водяна, нетопир звичайний, та інші; з хижих звірів – тхір темний, лісова куниця, ласка, горностай, видра річкова, вовк, борсук, лисиця, єнотовидний собака. Фоновими видами гризунів є миші хатня, маленька, жовтогорла, польова, полівки темна, звичайна, водяна, підземна, південна, щур сірий, білка, хом’як звичайний, вовчок лісовий, горішниковий, сірий, ондатра, бобер річковий.

З парнокопитних звірів поширені олень звичайний, лось, кабан дикий.

Ссавці водойм та заплавних лугів, порівняно з птахами, небагато чисельні. Це, як правило, амфібіотні види. В їх число можна віднести кутору водяну, видру річкову, ондатру, норку європейську, бобра річкового, водяну полівку, полівку-економку. Поряд з ними поширені представники інших біоценозів: мала і звичайна бурозубки, кріт, ласка, горностай, собака єнотовидна, щур сірий, полівки, лось, кабан дикий та інші.

Щодо зоогеографічного районування, то Ратнівський район розміщений в Північно-західній ділянці Поліського зоогеографічного округу і охоплює територію заплав і надзаплавні тераси річки Прип’ять. Вона характеризується постійним перезволоженням , заболоченими землями. Тваринний світ представлений видами: плотвою, лящем, карпом, карасем, линем, щукою, окунем, сомиком канадським, жабою озерною, жабою ставковою, кумкою, червоночеревою, тритонами гребінчастим і звичайним, черепахою болотяною, вужем водяним, деркачем, курочкою водяною, лискою, норцем великим, совою болотяною, щевриком луговим, куторою водяною, ондатрою, норкою європейською, полівкою щуроголовою, бобром річковим, собакою єнотовидною. Рідко зустрічаються глухар, журавель сірий, лелека чорний, шуліка, шовкопряд березовий, фазан [5].

Розділ 2. Господарське використання ратнівського району

Господарське використання Ратнівського району пов’язане з сільськогосподарським напрямком розвитку народного господарства. Велике значення в районі також відіграє і використання лісових ресурсів. Тому в даному розділі ми розглядаємо лісові і земельні ресурси [5].

2.1 Лісові ресурси, їх використання

Під лісовими ресурсами прийнято розуміти сукупність лісових масиві на певній території, які використовуються як джерело отримання деревини, недеренвої продукції (грибів, ягід, лікарських трав тощо) і виконують водоохоронну, ґрунтозахисну, рекреаційну та інші функції.

Площа лісових угідь Ратнівського району складає 52,7 тис. га [4]

Важливим показником лісових ресурсів є породний склад лісів, адже від породи залежить шлях використання деревини. Породний склад лісів впливає на темпи розвитку і специфіку деревообробних виробництв.

Сприятливі грунтово-кліматичні умови району зумовили різноманітний породний склад лісів. У лісостанах переважають цінні хвойні (сосна, ялина), м’яколистяні та твердолистяні породи, серед яких особливо високоякісну деревину має дуб.

Таблиця 2.1

Вікова структура лісового фонду Ратнівського району, в % до вкритої площі

Державний лісгосп	Частка земель, вкритих лісами
Державний лісгосп	Молодняками	Середньовіковими	Достигаючими	Стиглими
Ратнівський	59,0	32,0	6,0	3,0

Таблиця 2.2

Продуктивність лісів держлісфонду Ратнівського району

Державний лісгосп	Середній запас деревини, куб. м/га	Загальній середній приріст, куб. м/га	Середній приріст на 1 га вкритої лісом площі, куб. м
Ратнівський	123,0	96,9	3,8

Район володіє значними ресурсами не деревної продукції лісу, значна частина якої використовується в народному господарстві.

В цілому ж лісові ресурси створюють міцну базу для подальшого розвитку народного господарства регіону. Для успішного здійснення лісоохоронної і природоохоронної діяльності в сучасних умовах важливим завданням є створення механізму платного використання лісоресурсного потенціалу території. При цьому лісове господарство області зможе отримати економічну вигоду від використання лісових ресурсів і краще забезпечить розширене відтворення лісу, збереження і примноження його природо захисних функцій [5].

2.2 Земельні ресурси, їх використання

Основою сільськогосподарського виробництва є земля, використання якої визначає напрямки розвитку галузей господарства та економічного добробуту людини. Земельні ресурси – це землі, які систематично використовуються або придатні для використання з конкретною господарською метою і які відрізняються за природно-історичними ознаками. Земельні ресурси є найважливішим природним багатством даного району, оскільки визначають спеціалізацію господарства. Орні землі, природні угіддя, землі під багаторічними насадженнями є основними земельними ресурсами Ратнівського району.

Загальна площа земель Ратнівського району становить 143,7 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя займають 68,9 тис. га або 47,98% усіх земель. У їх структурі переважають орні землі – 33,7 тис. га. Під сінокосами зайнято 15,03 тис. га, під пасовищами – 19,7 тис.га, під багаторічними насадженнями – 0,5 тис. га [4].

У внутрівидовій структурі сільськогосподарських угідь важливе значення мають орні землі як найбільш цінний ресурс. Частка орних земель у сільськогосподарських Угіддях району нижча, ніж аналогічний показник по області.

Таблиця 2.3

Структура сільськогосподарських угідь

Район	Кількість землекористувачів	Угіддя, тис. га						Бонітет ґрунтів, бали
Район	Кількість землекористувачів	Загальна площа	рілля	багаторічні насадження	сіножаті	пасовища	с/г угіддя	Бонітет ґрунтів, бали
Ратнівський	21	68,94	33,7	0,5	15,03	19,7		18

Друге місце у структурі сільськогосподарських угідь займають природні кормові угіддя, до складу яких входять сінокоси і пасовища, найменша частка - багаторічні насадження. Решту території району займають ліси ( 52,7 тис. га), болота ( 9,5 тис. га ), чагарники, забудовані землі ( 2,5 тис. га ), дороги і прогони, та інші землі [4].

Найбільш поширеними ґрунтами району є дерново-підзолисті, серед яких найменшою природною родючістю виділяються піщані і піщано-глеєві різновиди. У пониженнях рельєфу дерново-підзолисті і дернові ґрунти, характерною рисою яких є погана водопроникність. На таких ґрунтах у вологі роки відбувається вимокання і загибель посівів, тому першочергове значення для них має проведення меліоративних робіт із застосуванням гончарного дренажу.

У перспективі сільське господарство району може розвиватись більш стабільно і ефективно при умові реалізації комплексу заходів, зокрема, у галузі природокористування. Необхідно провести економічну інвентаризацію всіх земельних ресурсів і водних джерел, обґрунтувати і здійснити програму оздоровлення сільськогосподарських угідь і джерел водопостачання. Є необхідність економічного стимулювання впровадження прогресивних технологій у рослинництво і тваринництво, розширення санкцій за нераціональне природокористування [5].

2.3 Населення

Ратнівському районі за даними перепису на грудень 2002р. проживало 51,9 тис. чол. Середня густота населення району становить 36,6 чол. на 1м2. Розмір території, чисельність населення та його густоту, частку міського населення наведено в табл. 2.4 [5]

Таблиця 2.4

Площа території, чисельність і густота населення Ратнівського району

Район	Площа території, км2	Чисельність населення, тис. чол	Густота населення, чол./км2	Міське населення, %
Ратнівський	1,43	51,9	36,4	25,0

Кількість населення по населених пунктах наведено в табл. 2.5 [5]

Таблиця 2.5

Чисельність населення по населених пунктах Ратнівського району

№ п/п	Назва населеного пункту	Кількість населення, тис. чол
1	смт. Ратне	15 ,2
2	смт. Заболоття	4,3
3	с. Доманово	0,3
4	с. Самарі	1,2
5	с. Млиново	0,5
6	с. Гірники	2,1
7	с. Річиця	1,3
8	с. Щедрогір	0,8
9	с. Заліси	1,4
10	с. Гута	1,5
11	с. Тур	2,4
12	с. Здомишель	1,9

Характерною рисою росту населення є відсутність чітко виражених періодів високого, чи навпаки, низького приросту.

При збільшенні загальної чисельності населення на 20% відбулося зменшення чисельності дітей шкільного віку. Значне зменшення чисельності дітей і підлітків пояснюється зниженням народжуваності.

Різностороннє значення має й статевий склад населення . Знання співвідношення чоловіків і жінок у цілому і в різному віці є важливим для аналізу процесу відтворення населення як в минулому, тепер, так і в майбутньому для розрахунку трудових ресурсів.

Щодо національного складу, на території Ратнівського району переважають українці. Що стосується частки російського населення, яке проживає в даному районі, то воно становить 0,7% від загальної кількості. Невеликою є частка білорусів – 0,4%.

Порівнюючи співвідношення міського і сільського населення, можна сказати, що в Ратнівському районі переважає сільське. Динаміку сільського населення можна прослідкувати за табл. 2.6

Таблиця 2.6

Динаміка частки сільського населення в Ратнівському районі

Район	1959 р.	1970 р.	1979 р.	1989 р.	1997 р.
Ратнівський	81,9	87,3	83,5	77,0	75,0

В останні роки чисельність населення знизилась за рахунок відтоку населення в міста і за межі області [5].

Отже, господарське використання в Ратнівському районі спирається на використання лісових та земельних ресурсів, а також пов’язане з характеристикою населення та динамікою його росту чи спаду.

Розділ 3. Об’єкти природно-заповідного фонду Ратнівського район

Однією з основних форм охорони природи є заповідна, яка полягає в охороні і збереженні тих об’єктів природи, які інтенсивно не використовуються у народному господарстві і мають наукове, естетичне та культурне значення. Дотаких об’єктів належать заповідники, заказники, пам’ятки природи.

На території Ратнівського району розміщені 1 заповідна територія загальнодержавного значення і 26 – місцевого значення.

Оцінка значущості мережі природно-заповідного фонду може проводитись за допомогою визначення комплексу критеріїв, серед яких можуть бути:

1. Загальна кількість природно-заповідних територій та об’єктів певної території (Nзаг). Nзаг=27

2. Загальна площа природно-заповідного фонду певної території (Sзаг). Sзаг=10041,72 га або 100,42 км2

3. Відсоток заповідності території, тобто відношення площі природно-заповідного фонду певної території (Sпзф) до її загальної площі (Sзаг).

Sпзф= Sпзф*100/ Sзаг, (3.1)

Sпзф=100,42*100/1400=7,2

4. Відсоток суворої заповідності (Sс.з.), тобто відношення площі природно-заповідного фонду певної території із суворим режимом першої категорії Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП) (S1.):а) до загальної площі регіону (Sзаг) та та площі природно-заповідних територій регіону (Sпзф):

Sс.з=0

5. Ступінь розчленованості (інсуляризації) природно-заповідних територій, який складається з двох компонентів (ІM і ІN). Компонент ІТ визначається як відношення площі (S1) відносно нестійких природно-заповідних територій до загальної площі природно-заповідного фонду певної території (S)

ІТ= S1/ S, (3.2)

Значення ІТ лежать у межах від 0 до 1 . Компонент ІN візначається як відношення кількості нестійких природно-заповідних (N1) до загальної кількості природно-заповідних об’єктів в даному регіоні (N)

ІN= N1/ N, (3.3)

В цілому індекс інсуляризованості території (І) буде дорівнювати

І=(S1/ S+ N1/ N)/2, (3.4)

ІТ=179,72/10041,72=0,02

ІN=14/27=0,5

Отже, дрібні ділянки, які не мають екологічної стабільності відіграють не значну роль в загальній території, що охороняється.

6. Рівномірність розподілу природно-заповідного фонду по території Ратнівського району становить 1 бал, тобто є нерівномірним.

7. Ландшафтна репрезентативність Ратнівського району оцінюємо в 2 бали, як задовільна.

Оцінка значущості мережі природно-заповідного фонду Ратнівського району проводиться також і за іншими критеріями [2].

На території природо-заповідних територій зустрічається ряд червонокнижних видів рослин, таких як: цибуля ведмежа, осока затінкова, підсніжник білосніжний, коручка болотяна, сон чорніючий, ломикамінь болотяний, любка дволиста; та тварин: журавель сірий, горностай, видра річкова, лелека чорний [15,16].

Характеристика об’єктів природно-заповідного фонду Ратнівського району наведена в табл. 3.1[10]

Таблиця 3.1

№ п/п	Категорія	Статус	Площа	Місцезнаходження	Характеристика
1.	Гідрологічна пам’ятка природи «Озеро Святе»	Загальнодержавного значення	с. Тур, площа 44 га	Ратнівський держлісгосп, Заболоттівське лісництво	Унікальне мальовниче озеро карстового походження, типове для Західного Полісся, яке знаходиться серед лісового масиву високобонітетних соснових насаджень віком понад 100 років.
2.	Ландшафтний заказник «Чернявське»	Місцевого значення	с.Замшани, площа 262 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних дубово-соснових насаджннь, 1, 1А бонітету, де серед різноманітного трав’яного покриву зустрічаються: цибуля ведмежа, осока затінкова, підсніжник білосніжний, занесені до Червоної книги України, а також низка регіонально рідкісних і малопоширених видів рослин. Місце зустрічі дятла чорного.
3.	Лісовий заказник гірницький	Місцевого значення	с. Бородятин, площа 1,1 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської віком 70 років, яка включена в генетичний фонд області
4.	Лісовий заказник «Доманівський»	Місцевого значення	с. Жиричі, площа 0,9 га	Ратнівський держлісгосп, Жиричівське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської , яка включена в генетичний фонд області
5.	Лісовий заказник «Смольний»	Місцевого значення	с. Сільце, площа 1401 га	Ратнівський держлісгосп, Жиричівське лісництво	Унікальний лісовий масив дубових, соснових та березових насаджень 1-2 бонітету, віком 150 років, з підліском з ліщини, крушини, калини. Місце зростання понад 300 видів вищих і нижчих рослин. Тут велике різноманіття ягідників, особливо чорниці, брусниці, значні запаси лікарських рослин, зокрема, конвалії травневої, алтея, валеріани лікарської, зустрічаються також рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України: коручка болотяна, сон чорніючий. Серед лісового масиву зустрічаються ряд видів соколеподібних, куроподібних, дятлоподібних і горобцеподібних птахів.
6.	Загальнозоологічний заказник «Липне»	Місцевого значення	смт. Заболоття, площа 3294 га	Ратнівський держлісгосп, Заболоттівське лісництво	Цінний лісовий масив з соснових насаджень 2 бонітету, віком до 40 років, з домішкою дуба, берези, осики і вільхи, де знаходяться місця мешкання та розмноження цінних видів ссавців, зокрема, лося, козулі, дикого кабана, лисиці, зайця-русака, куниці лісової, а також ряду видів птхів, переважно горобцеподібних, а також куропоподібних, дятлоподібних.
7.	Гідрологічний заказник «Броно»	Місцевого значення	с. Самари, площа 67 га	Ратнівський держлісгосп, самарівська сільська Рада	Цінне озеро площею 26 га, з оточуїчими болотами, покритими чагарниками і різноліссям з берези, вільхи, сосни, з різноманітними рослинними асоціаціями, серед яких переважають осоково-очеретяні та мохові угрупування.
8.	Лісовий заказник «Кортеліський»	Місцевого значення	с. Кортеліси, площа 10 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської віком 105 років, яка включена в генетичний фонд області
9.	Гідрологічний заказник «Гіницьке болото»	Місцевого значення	с. Залісся, площа 120,5 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Унікальне болото сфагнового типу, вкрите низькобонітетним різноліссям берези і сосни природного походження. На болоті зростають чисельні осоково-злакові асоціації рослин, серед яких зустрічаються рідкісні види, зокрема, ломикамінь болотяний, занесений до Червоної книги України.
10.	Гідрологічний заказник «Залухівський»	Місцевого значення	с. Балухів 83 га	Залухівська сільська Рада	Цінний природний комплекс в заплаві Прип’яті, що включає два озера карстового походження (Влянське, Святе), з оточуїчими болотами і лісовим масивом з соснових і вільхово-березових насаджень, з домішкою верби козячої. на водних плесах зростає біле латаття, глечики жовті, а у прибережних смугах переважають осокові асоціації, очерет. Тут знаходиться місце масового розмноження водоплавної дичини, а у прибережних смугах зростає любка дволиста, занесена до Червоної книги України. Крім того, тут зустрічається під час харчування і міграцій лелека чорний, занесений до Червоної книги України. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.
11.	Гідрологічний заказник «Озеро Дошне»	Місцевого значення	с. Дошне, площа 29,2 га	Велимченська сільрада	Цінний природний комплекс, що включає озеро карстового походження Дошне площею 18,7га з прибережною смугою шириною 100м, де зростають соснові деревостани та лучні угіддя. Місце розмноження водоплавних птахів та цінних видів риб.
12.	Гідрологічний заказник «Озеро Родожичі»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 109,7 га	Гірниківська сільрада	Цінний природний комплекс, що включає озеро Радожичі площею 89га з прибережною смугою шириною 100м, де зростають соснові деревостани та лучні угіддя. Місце розмноження водоплавних птахів та цінних видів риб.
13.	Гідрологічний заказник «Озеро Чисте»	Місцевого значення	с. Броди, площа 58 га	Гірницька сільрада	Унікальне озеро карстового походження глибиною 1,5м, розташоване в сосновому лісі віком до 30 років. В озері водяться цінні види риб.
14.	Гідрологічний заказник «Озерця»	Місцевого значення	с. Язавни, площа 661 га	Гірницьке лісництво	Цінний природний компелкс, що складається з мальовничих озер льодовикового походження: Мала Близна площею 9га та глибиною 0,8м і Велика Близна площею 23га, глибиною 1,5м, та оточуючих їх сосново-ялинових і вільхово-березових лісів 1-2 бонітету, віком 60-80 років, що зростають у вологому суборі. В підліску зростає ліщина і крушина, а серед трав’яної рослинності – папороть, ягідники зустрічається багно звичайне.
15.	Гідрологічний заказник «Оріховський»	Місцевого значення	Між селами Самари-Оріховські, Березники, Залісся, площа 824 га	Межиситівська сільрада, Самари-Оріхівська сільрада	Унікальний природний комплекс, який поєднує озера карстового походження з прибережними смугами шириною 100м лучно-болотяних угідь, а також болото «Урочище Дупло», площею 21,5га, де зростає журавлина. В озерах водяться цінні види риб. Мілководдя та узбережжя озер є місцем розмноження водоплавних птахів, зокрема, лебедів, качок, лисок, а також ссавців: ондатр і бобрів. Тут зустрічаються і види, занесені до Червоної книги України: лелека чорний, журавель сірий, горностай, видра річкова.
16.	Гідрологічний заказник «Річицький»	Місцевого значення	с. Річиця, площа 1046,8 га	Річицька сільська Рада	Цінний природний комплекс, що знаходиться у заплаві р. Прип’ять, надмірно зволожений, з багатою дерево-чагарниковою і трав’яною рослинністю, що мають водоохоронне значення. Тут поширені значні зарості лозняку, калини, крушини, зустрічається береза, вільха, знаходиться місце масового розмноження водно-болотних птахіва, крім того, тут зустрічається видра річкова, занесена до Червоної книги України, а також бобер. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.
17.	Гідрологічний заказник «Урочище Плав»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 16,4 га	Велимченська сільська Рада	Цінний природний комплекс, що включає відмираюче озеро Плав площею до 1га, з оточуючим болотом, порослим чагарниками, березою, вільхою, а на підвищених місцях – сосною. Тут зустрічаються цінні рослинні асоціації і зустрічається ряд видів водно-болотяної дичини.
18.	Гідрологічний заказник «Урочише Терешкове»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 9,3 га	Велимченська сіьрада	Унікальний болотяний масив, вкритий рідколіссям берези, вільхи, лозняками, місце масового розмноження болотяної дичини.
19.	Гідрологічний заказник «Щедрогірський»	Місцевого значення	с. Щедрогір, площа 700 га	КСП »Щедрогірське»	Лучно-болотяні водні угіддя у заплаві р. Прип’ять – місце масового розмноження водоплавних і навколоводних птахів, зокрема, крижня, чирок, лиски. Вздовж річки знаходяться шляхи масових міграцій птахів, зокрема, водоплавних та навколоводних. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце розселення водоплавних птахів.
20.	Ботанічна пам’ятка природи »Велимченська дача»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 36,2 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Низькобонітетні насадження сосни звичайної з домішкою берези, де зустрічаються цінні лікарські види рослин.
21.	Ботанічна пам’ятка природи »Гірницький ялинник»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 2,1 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Цінна ділянка високобонітетного насадження ялини європейської віком 57 років.
22.	Ботанічна пам’ятка природи »Дуби звичайні»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 0,01 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Ділянка дубів-велетнів, місце, де в роки Другої світової війни загинув і похоронений гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу В. Газін
23.	Ботанічна пам’ятка природи »Кедр сибірський»	Місцевого значення	с. Поступель, площа 0,01 га	Поступельська сільська Рада	Одиноке дерево віком понад 125 років.
24.	Ботанічна пам’ятка природи »Озерця»	Місцевого значення	с. Замшани, площа 20,8 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Низькобонітетні насадження сосни звичайної з домішкою берези бородавчастої, де зустрічається ряд цінних видів лікарських і квіткових рослин, в тому числі і регіонально рідкісних.
25.	Зоологічна пам’ятка природи «Ялиновий ліс»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 4,5 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Ділянка мішаного лісу з домінуванням сосни звичайної, де знаходиться гніздо лелеки чорного, занесеного до Червоної книги України.
26.	Зоологічна пам’ятка природи «Кортеліська дача»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 5,2 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Ділянка мішаного лісу з домінуванням ялини європейської, де знаходиться гніздо лелеки чорного, занесеного до Червоної книги України.
27.	Заповідне урочище «Озеро Тур»	Місцевого значення	с. Тур, площа 1235 га	КСП «Дружба»	Озеро, яке не збереглося в природному стані і на сьогодні одамбоване, залишилося місцем масового розмноження цінних видів риб та водоплавних та навколоводних птахів. З птахів домінують гусеподібні, сивкоподібні, а також зустрічаються норцеподібні, лелекоподібні, журавлеподібні і горобцеподібні.

Розділ 4. Проектування екологічних мереж Ратнівського району

4.1 Загальні поняття

Сучасна стратегія охорони природи полягає у забезпеченні динамічної екологічної рівноваги окремих регіонів, пошуку різноманітних напрямків стійкого розвитку природокористування, при якому забезпечується збереження біорізноманіття природного середовища і його поліпшення. Одним із етапів цієї стратегії є створення екологічного каркасу або екологічної мережі.

21 вересня 2000 року вийшов Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки”, який розроблений в контексті вимог подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995р.) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Створення екомереж є однією із основних сучасних екологічних проблем. Вони створюються з метою відтворення і збереження територіальної і функціональної цілісності екосистем, їх біорізноманіття, а також ландшафтів, міграційних шляхів, підвищення продуктивності рослинних угруповань, покращення стану навколишнього середовища, ренатуралізації особливо цінних дегрвдованих екотопів, створення об'єднаної мережі заповідних територій різного рангу і призначення, збільшення площі існуючого заповідного фонду, покращення соціальних і економічних умов населення, збереження історичної та культурної спадщини, створення натурної моделі і полігонів для відпрацювання біологічних, екологічних, технологічних та соціальних елементів сталого розвитку, підвищення рівня виховання, освіти та інформованості населення щодо значення і охорони біорізноманіття, підтримки екологічної рівноваги в регіоні та їх ролі в забезпеченні сталого розвитку, посилення відповідальності місцевих органів влади та населення за збереження навколишнього природного середовища.

З мети створення екомережі випливають наступні загальні принципи та показники її побудови:

- цілісності - обов'язковий елемент континентальної екомережі;

- єдності - територіальної, видової, функціональної;

- комплементарності - біорізноманіття, функцій, середовища існування і територій;

- різноманіття - форм охорони; відновлення - втрачених природних цінностей;

- відповідності - природі біогеографічних територій України;

- ієрархічності - побудови екомережі із елементів різного рангу; підпорядкованості - структурних форм і функцій охорони біорізноманіття, шляхів міграції та поширення видів;

- традиційних форм господарювання - підтримки екологічного гомеостазу; максимальності -включення існуючої заповідної мережі в екомережу в тій мірі, в якій тільки це можливо;

- поліфункціональиості - включення в екомережу нарівні з природними екосистемами напівприродних, деградованих, що заслуговують відновлення, а також територій традиційного рільництва, рибальства, полювання тощо; надійності - стабільній і довготривалій протидії негативним факторам.

Показники оцінки природних об'єктів, які доцільно включати в екомережу:

- геоморфологічні і літологічні - місцевості, що відзначаються значною гетерогенністю середовищ існування; зниження рельєфу з близьким заляганням грунтових вод; заплави річок і підніжжя горбів з комплексами лісів та лук;

- місцевості, де часто чергуються дрібні форми рельєфу, на яких збереглися фрагменти різної рослинності з високим ступенем природності; гірські місцевості, різнорідні морфологічно і літологічне; вершина горбів, гір, багаті на ерозійні і карстові форми рельєфу;

- найбільш древні форми рельєфу з виходами на поверхню червоних глин, третинних вапняків, крейди, гіпсу, силурійських сланців, девонських пісковиків, гранітів платформи тощо;

- молоді гляціальні і моренові форми рельєфу; рівнини річкової і воднольодовикової акумуляції; піщані і ракушнякові форми рельєфу морської акумуляції кос і літоралі морів;

- рельєф, що має естетичну, історичну і культурну цінність;

- гідрологічні - водні перезволожені екосистеми великих рівнинних річок, заплав; різні, географічне і екологічно, торфовища з рідкісними типами відкладів торфу; ріки гір і височин з великим ухилом падіння; інші водні середовища, яким загрожує зникнення внаслідок меліорації, спорудження промислових об'єктів тощо; озера дельтові, прибережні, карстові, льодовикові, старорічищні тощо; озера на вододілах, що є витоками, великі ріки, мальовничі озера та такі, що мають історичне і культурне значення; лимани з високопродуктивними екосистемами і такі, що мають суттєве значення для збереження форми традиційного господарювання;

- біотичні:

а) ценотичні: ліси на бідних грунтах; ліси на перезволожених групах;

комплекси угруповань на піщаних грунтах літоралі і заплав; угруповання оліго- і мезотрофних торфів; угруповання водні; угруповання субальпійського і альпійського поясів; угруповання реліктові, ендемічні, рідкісні або на межі ареалу; угруповання традиційного використання;

б) видові: види, що зникли або під загрозою зникнення в межах свого ареалу на території інших держав; види лікарські, яким загрожує втрата їх екотопів; види рідкісні, ендемічні, реліктові, що трапляються розсіяно; види, що знаходяться на межі поширення і збереглися ізольовано і представлені генетичне різними локальними популяціями; види, пограничні популяції яких становлять досить вагому частину невеликих популяцій на теренах іншої держави; види, для яких характерні довгі міграційні шляхи.

Базові елементи екомережі сьогодні в загальних рисах визначені. До них відносяться: природні ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновлювані території та території природного розвитку. Природні ядра (ядра біорізноманіття або ключові природні території) - це території збереження генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, а також середовищ існування організмів. Вони відіграють винятково важливе значення для збереження ендемічних, реліктових і рідкісних видів. Площа їх може бути різною у залежності від території, на якій збереглося природне різноманіття, поширення рідкісних видів або функціональних зв'язків з іншими природними територіями, і рангу, але не менше 500 га для локальних природних ядер.

Природні ядра це історично сформовані пересічення різних природних шляхів формування біоти. Вони можуть з'єднуватись кількома екокоридорами, рідше тільки одним, або, як виняток, можуть бути нез'еднаними - острівними. Ієрархія природних ядер, як і екокоридорів, відповідає ієрархії екомережі. Базовими еритеріями відбору природних ядер є: ступінь природності території та її різноманіття; рівень багатства різноманіття.

Буферні зони оточують зовні природні ядра і є їх захисними зонами (смугами). Екокоридори - просторові, витягнутої конфігурації, структури, що зв'язують між собою природні ядра і включають існуюче біорізноманіття різного ступеню природності та середовища його існування, а також території, що підлягають ренатуралізації. Необхідно, щоб вони включали максимальну кількість природних об'єктів, наслідували природні межі і були достатньо широкими.

Екокоридори, як і природні ядра, мають різні ранги, а отже і значення і можуть бути взаємозамінюваними. Наприклад, природне ядро локального значення може виконувати функцію екокоридору регіонального значення і навпаки, частина екокоридору національного рангу може бути природним ядром регіонального рангу. Всеєвропейські або континентальні мають зв'язувати між собою природні ядра відовідного рангу. Такі екокоридори повинні характеризуватися багатством біорізноманіття, умов існування і еконіш. Це можуть бути долини великих річок, підніжжя височин тощо. Виходячи з цього, ширина їх може бути не менше 15-20 км.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7