Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

2. Термін подачі слухачем завершеної роботи - 08 червня 2006 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Організація та управління виконання місцевого бюджету

1.1 Сутність та роль місцевого бюджету в соціально-економічних процесах

1.2 Структура та складання місцевого бюджету

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевого бюджету

РОЗДІЛ 2 Міжнародний досвід управління місцевим бюджетом

2.1 Адаптація європейського досвіду управління місцевим бюджетів в України

2.2 Проблеми казначейського обслуговування місцевого бюджету в порівнянні з європейським досвідом

РОЗДІЛ 3 Інноваційні напрямки удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів

3.1 Покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

3.2 Шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості

3.3 Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Розвиток казначейської системи виконання бюджетів в Україні відбувався високими темпами і нині склалася ситуація, яка не дає змоги повною мірою й ефективно використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів. Це пов'язано з тим, що повноваження органів казначейства, встановлені у період їхнього створення, змінилися у зв'язку з новими соціально-економічними реаліями. Нормативно-правове регулювання організації і функціонування органів казначейства відстає від темпів, якими розвивається ця структура. Подальший розвиток казначейства зумовлює необхідність внесення відповідних змін до законодавства.

Казначейство у перспективі повинно стати важливим елементом інтегрованої системи управління державними місцевими фінансами. Складність і багатоплановість цієї проблеми зумовлена широким спектром питань, пов'язаних з формуванням адекватного сучасним вимогам бюджетного законодавства, потребою удосконалення бюджетного процесу й міжбюджетних відносин, нестабільним станом державної фінансової системи, недостатнім теоретичним проробленням казначейських технологій тощо.

Актуальність проблеми полягає в тому, що підвищення ефективності виконання та казначейського обслуговування місцевого бюджету як дійового інструменту регулювання соціально-економічних процесів у державі потребує нових підходів до створення такої функціонально-організаційної системи виконання бюджетів, яка б забезпечувала ефективне виконання державного та місцевих бюджетів.

Метою магістерської роботи є визначення ролі й місця Державного казначейства в обслуговуванні місцевими бюджетами у державі.

Завдання магістерської роботи є розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи казначейського виконання місцевого бюджету.

Об'єктом дослідження являється орган Державного казначейства України на прикладі Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області.

Предметом дослідження являється діяльність органів Державного казначейства стосовно виконання місцевих бюджетів, особливо виконання місцевих бюджетів за видатками.

У другому розділі роботи розглянута адаптація європейського досвіду управління місцевими фінансами в Україні. Умови впровадження європейських стандартів самоврядування в Україні, що сприятимуть підвищенню прозорості формування та витрачання бюджетних коштів.

Інноваційна новизна полягає в обґрунтуванні нових форм і методів в процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками. Дана інновація спрямована на задоволення потреб бюджетних установ та органів Державного казначейства.

Практична значимість роботи полягає в тому, що завдяки запроваджень представлених у даній магістерської роботі можливо буде зменшити документообіг, час та зменшити видатки, які бюджетна установа витрачає на обслуговування за видатками в органах Державного казначейства.

Дані проблеми розглядалися в періодичних виданнях видатних українських вчених у наукових роботах Сушко Н.І. та Чечуліної О.О.

На захист виноситься : Пропозиції щодо удосконалення та ефективності виконання місцевого бюджету України:

- механізм удосконалення надання місцевих запозичень;

- шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості;

- інноваційна модель казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області (виносне робоче місце).

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Сутність та роль місцевого бюджету в соціально - економічних процесах

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Об'єктивність існування бюджету потребує досконалого обгрунтування напрямків його застосування, використання передусім для створення сприятливих умов функціонування економіки і досягнення високого рівня добробуту. Термін, система місцевих бюджетів, відображає сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного. Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів. Це бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування, а також бюджети державних утворень, які є суб'єктами федерацій.

У 1990 р. вперше виникло таке поняття як бюджети місцевого самоврядування. У тому ж році, після утворення Автономної Республіки Крим, постало поняття республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Система місцевих бюджетів в Україні тепер включає республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські бюджети міст Києва і Севастополя, міські бюджети міст обласного значення, районні (районів у містах), міські бюджети міст районного значення, сільські та селищні бюджети. Система місцевих бюджетів України схематично показана у схемі 1.1.1.

Крім цих бюджетів, в Україні є ще й система так званих зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять бюджет Автономної Республіки Крим, бюджет області, бюджет міста з районним поділом, бюджет району.

Рисунок 1.1.1 Система місцевих бюджетів в Україні

Кожний бюджет складається з доходів та видатків. Визначальними для місцевих бюджетів є власні доходи. Залежно від способу отримання вони поділяються на:

- податкові доходи (місцеві податки і збори);

- доходи від надання послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття тощо);

- доходи від комунального майна (орендна плата, частина прибутку комунальних підприємств, кошти від приватизації комунального майна) [30].

В Україні до прийняття Бюджетного кодексу бюджети територіальних громад не мали стабільних джерел доходів. Використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків призводило до того, що в кожному з них залишалась різна частина зібраних податків. Відсутність чіткого взаємозв'язку між обсягами податків, які збираються, й доходами місцевих бюджетів позбавляла місцеві органи влади стимулів до збільшення державних доходів, що загострювало проблему нестачі коштів на загальнодержавному рівні [25].

Із прийняттям Бюджетного кодексу у складі тих доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів, найвагомішими стали місцеві податки і збори, власні надходження бюджетних установ, плата за землю. Ці доходи не пов'язані з результатами господарської діяльності підприємств і не вирізняються високою еластичністю. Наприклад, у структурі доходів бюджетів міст переважають податкові доходи, питома вага яких становить від 73,9% у 2004році до 62,8% у 2005 році. З них частка прибуткового податку з громадян зросла з 35,2% у 2004 році до 44,6% у 2005-му. Частка податку на прибуток підприємств зменшилась з 0,9% у 2004 році до 0,8% у 2005 році. Частка місцевих податків і зборів у доходах бюджетів міст зменшилася з 3,9% у 2004 році до 3,2% у 2005-му. Із прийняттям Бюджетного кодексу значно збільшилась питома вага трансфертів, зокрема субвенцій -- з майже 2% у 2000 році до 20--21% у 2004--2005 роках. Загалом надходження до місцевих бюджетів, без урахування трансфертів з бюджетів інших рівнів, у 2005 році становили 22577,4 млн. грн. при плані 21967,9 млн. грн. (тобто виконання доходів місцевих бюджетів у 2005 році становило 102,8%). Дані щодо виконання місцевих бюджетів за 5 місяців 2006 року свідчать про подальше зниження частки податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів (до 47,4%) і збільшення трансфертів (до 40,9%), схематично структура доходів зображена на діаграмі 1.1.1:

Рисунок 1.1.1 Структура доходів 2004, 2005 років

Використання бюджетних коштів місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення потреб населення, управління державою, забезпечення охорони правопорядку, функціонування національної оборони, охорона навколишнього середовища, здійснення міжнародного співробітництва тощо [30]. Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Розмежування видів видатків місцевими бюджетами здійснюється за принципом субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача [1]. Більшість державних видатків, насамперед соціального спрямування, фінан суються з місцевих бюджетів. Це передовсім виплати із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатки на розвиток місцевого господарства. Місцеві бюджети в сучасних умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. У таблиці 1.1.1 наведені суми видатків з місцевих бюджетів України на основні громадські послуги в 2004 --2005 роках.

Таблиця 1.1.1 Видатки з місцевих бюджетів України на громадські послуги у 2004 -2005 роках .

1.2 Структура та складання місцевого бюджету

Структура місцевого бюджету розглянута на прикладі Краснодонського району, який складається з:

- міський бюджет міст обласного значення - бюджет м. Краснодона;

- районні (районів у містах) - бюджет Краснодонського району;

- міські бюджети міст районного значення - бюджет м. Суходільська та Молодогвардійська;

- сільські - бюджети 10 сільських Рад;

- селищні бюджети - бюджети 10 селищних Рад

Структура місцевого бюджету Краснодонського району показана на рисунку 1.2.1 :

Рисунок 1.2.1 Структура місцевого бюджету Краснодонського району.

До складу бюджету міста Краснодона входять 35 міських організацій, які фінансуються за рахунок місцевих коштів даного бюджету.

До складу бюджету Молодогвардійська входять:

- Молодогвардійський виконком міської ради,

- Молодогвардійський КП ВКГ,

- організація ветеранів бойових дій ,

- Молодогвардійська організація ветеранів.

До складу бюджету Суходільська входять:

- Суходільський виконком міської ради,

- Суходільський МЦССМ.

До складу селищних рад входять:

- Ізваринська селищна рада,

- Краснодонська селищна рада,

- Северна селищна рада,

- Енгельсовська селищна рада,

- Урало-Кавказська селищна рада.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. В ній та в Бюджетному кодексі закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Джерелами доходів міст обласного підпорядкування мають бути ті самі джерела, що й у районів, міст районного підпорядкування, сіл та селищ. Тож міста обласного підпорядкування мають бути вправі одержувати доходи від прибуткового податку з громадян, плати за землю, місцевих податків та зборів, податків з власників автотранспорту, державного мита з фізичних осіб та фіксованого податку на підприємницьку діяльність, які збираються на підпорядкованій ним території [31].

Податок на прибуток підприємств повинен стати загальнодержавним податком, який повністю зараховується до Держбюджету, і виконувати цільову функцію фінансування розрахованих за допомогою формули трансфертів, які має отримувати кожна область. Фонд таких трансфертів має бути створений на рівні обласного відділення Казначейства. Розраховані за формулою субвенції обласним, районним та міським (районного значення) бюджетам передаватимуться з цього фонду. Цей фонд посилюватиметься негативними трансфертами з невеликої кількості міст обласного значення та районів, у яких надходження від прибуткового податку з громадян перевищить видатки, розраховані на основі норм. Крім цього, до фонду можна зараховувати також надходження від акцизних зборів.

Як зазначалося вище, передбачається наскрізна система трансфертів, за якої трансферти передаватимуться спершу з Держбюджету до обласних бюджетів, а потім з обласних бюджетів до районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, й насамкінець, з районних бюджетів до бюджетів міст районного підпорядкування, сіл та селищ. У цій піраміді трансфертів як обласні бюджети, так і районні бюджети відіграють перерозподільну роль, і на кожному етапі має застосовуватися певна формула для визначення суми трансферту, яка належить чи то обласним, чи районним бюджетам, і суми трансферту, яка має передаватися далі - бюджетам нижчого рівня у формі трансферту [31].

Треба відзначити, що реформа міжбюджетних відносин в Україні тільки тоді буде доцільною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних цілей:

- підвищення стабільності та передбачуваності потоку доходів місцевих бюджетів з метою поліпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованості;

- чітке розмежування видаткових повноважень, з одного боку, між Державним та місцевими бюджетами, а з другого - між різними типами місцевих бюджетів;

- місцеві органи влади повинні мати істотну свободу у визначенні того, як їм використовувати загальні наявні в них кошти для виконання своїх видаткових зобов'язань;

- заохочення місцевих органів влади до розвитку своїх економічних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повинні мати гарантії, що центр у них не відбере одержані від цього додаткові доходи;

- справедливий розподіл соціальних послуг у різних регіонах країни; місцеві органи влади всіх рівнів повинні мати приблизно однаковий рівень доходів для надання соціальних послуг, за які вони відповідають;

- досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;

- простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносно захищеними від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інститут цінний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов'язань, щодо трансфертів.

Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливім конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що: обласним бюджетам має бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів територіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.

Крім того, як передбачено Законом про місцеве самоврядування: мінімальні бюджети міст, сіл та селищ мають бути складовою бюджетного процесу.

Фактично кожна країна, яка справді намагається досягти цих цілей, дотримується таких трьох основних принципів:

1. Чіткий і раціональний розподіл видаткових повноважень поміж рівнями органів влади.

2. Розподіл доходних повноважень, за якого податки, закріплені за місцевими бюджетами, породжуються місцевими мешканцями і можуть ефективно адмініструватися на місцевому рівні.

3. Розробка прозорої формульної трансфертної системи, здатної заповнити фіскальні "щілини" між доходними повноваженнями місцевих бюджетів та видатками, які вони мають здійснювати [46].

Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів.

Порядок складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів визначається згідно Бюджетного Кодексу України статтями 75- 80. Кожен з цих етапів має певну послідовність дій, завдань та процедур:

1. Прогноз доходів та видатків.

2. Визначення граничних обсягів видатків.

3. Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

4. Розроблення бюджетних запитів для подання місцевими фінансовими органам.

5. Аналіз показників бюджетного запиту.

6. Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

7. Подання на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

8. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Радою міністрів автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим органом відповідної ради.

9. Розгляд та затвердження місцевих бюджетів представницьким органом.

10. Виконання місцевого бюджету.

Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування на них є важливою основою складання бюджету. Побудова процесу складання бюджету та управління ним не знаходяться у статичному стані. Кожного року цей процес повинен враховувати вплив економічних чинників на надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і перетворити їх на практичні дії [46].

Необхідно мати уявлення про вірогідний рівень доходів держави, що допоможе корегувати попередні рішення стосовно видатків і податкової політики.

Демографічні тенденції безпосередньо впливають на видатки та політику уряду.

Важко розробити змістовні бюджетні пропозиції без належного розуміння політики уряду та вимог чинного законодавства.

Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих аспектів, необхідних для початку бюджетного процесу. Кожен з цих аспектів, у свою чергу, потребує подальшого аналізу та спеціальних знань:

- Аналіз основних показників економіки.

- Демографічні тенденції, пов'язані з зайнятістю, та інші чинники.

- Грошова маса та інші монетарні аспекти.

- Інфляція взагалі та в окремих галузях.

- Тенденції заощаджень та інвестицій.

- Державний борг.

- Основні події, що впливають на економіку.

- Прогноз надходжень.

- Потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету.

- Структура планування державного боргу та управління ним.

- Розуміння основних фінансових ризиків.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Більшість національних процесів складання бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визначається національний напрямок, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат [46].

Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і законодавчою владами спільними є такі основні етапи :

1. Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів, у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінації. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується перед видання інструкцій до бюджету.

2. Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень. Але у більшості країн вважають, що процес складання бюджету формально починається з виданням інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.

3. Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу. Приклад бюджетного запиту додається в додатку А.

4. Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління (відділ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління (відділи) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. Але фінансове управління (відділ) у будь-якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення пропозицій.

Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило, протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

5. Визначення і вирішення проблем. Цей етап передбачає документування основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх з ключовими управліннями перед прийняттям рішень.

6. Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту бюджету.

7. Підготовка бюджету та відповідних документів. Цей етап передбачає складання бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

8. Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджети запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету, дійсності експерти з бюджетних питань готуються до виконання своєї ролі задовго, видання вказівок до бюджету. Зазвичай вони відповідають за документував бюджетних пропозицій і відповіді на запитання стосовно бюджету до того, як прийнято рішення про місцевий бюджет на відповідний рік.

Першим підготовчим кроком фінансового управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, перевірка їх точності та повноти. Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету [46].

Розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу. Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного фінансового управління.

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету [20].

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Бюджетного кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється [1].

Відповідно до положень Бюджетного кодексу фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Оптимальний розподіл функцій, встановлення основних вимог, запровадження нових технологічних підходів, ефективна співпраця та відповідальність кожного учасника бюджетного процесу є передумовами успішного використання бюджетних коштів. Тому краще розуміння основних аспектів процесу виконання бюджетів дозволить учасникам використовувати спеціальні дані, документи та процедури в процесі виконання бюджету, а також застосовувати ці знання в практичній роботі як індивідуально, так і в своїх підрозділах .Ефективне управління видатками набуває особливої актуальності в умовах обмеженості бюджетних ресурсів. Поставлені завдання та цілі будуть досягнуті тільки за умови фінансового їх забезпечення, але в той же час вони не повинні виходити за межі наявних фінансових ресурсів. Взяті зобов'язання повинні відповідати визначеним призначенням. Від цього також залежить ефективність політичних рішень, які іноді можуть бути просто нереалістичними. Оскільки бюджети повинні мати збалансовані поточні доходи та поточні видатки, то рівень витрат і особливо їх структура в будь-якому році визначається відповідно до обсягу надходжень. Щодо того, на які суспільні послуги чекають громадяни, то вони зазвичай змінюються у напрямку, протилежному до наявних доходів. Тому найважливішим завданням стадії виконання бюджету має стати реалізація визначених бюджетних завдань та функцій, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів коштом найменших витрат [20].

Місцеві бюджети мають формуватися на основі очікуваних надходжень. Впровадження нового механізму міжбюджетних трансфертів не передбачає фундаментальних змін щодо цього підходу - навпаки, надходження стануть стабільнішими. Маючи стабільні надходження, місцеві керівники більше уваги приділятимуть управлінню виконанням бюджету. Створення дієвої системи виконання місцевих бюджетів вимагає розробки ряду нормативно-правових актів, внесення змін до законів, які регулюють громадські закупівлі, формування тарифів на послуги підприємств житлово-комунального господарства, надання пільг, компенсацій та державних гарантій. Розбалансованість між обсягом пільг, що надаються, та обсягом джерел їх покриття вимагає запровадження грошової адресної компенсації на основі державних гарантій.

Інструкції Міністерства фінансів та Державного казначейства, що регламентують процес виконання місцевих бюджетів, Ряд питань, зокрема, казначейське обслуговування місцевих бюджетів, потребує розробки уніфікованих підходів. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України, детальніше казначейське обслуговування місцевих бюджетів буде розглянуто у другому розділі магістерської роботи. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 Бюджетного Кодексу України .

Стадії виконання місцевого бюджету за видатками:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2. Затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3. Взяття бюджетних зобов'язань;

4. Отримання товарів, робіт та послуг;

5. Здійснення платежів;

6. Використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевого бюджету