Рефераты

Рефераты

рефераты   Главная
рефераты   Рефераты по математике
рефераты   Рефераты по музыке
рефераты   Рефераты по авиации и
      космонавтике
рефераты   Рефераты по
      административному праву
рефераты   Рефераты по химии
рефераты   Рефераты по
       хозяйственному праву
рефераты   Рефераты по цифровым
      устройствам
рефераты   Рефераты по
      экологическому праву
рефераты   Рефераты по рекламе
рефераты   Рефераты по физике
рефераты   Рефераты по философии
рефераты   Рефераты по финансам
рефераты   Криминалистика
      криминалогия
рефераты   Гражданское право
      гражданский
рефераты   Авиация
рефераты   Литература
рефераты   Литература зарубежная
рефераты   Литература русская
рефераты   Сельское лесное хозяйство
      и землепользование
рефераты   Социология и
      обществознание
рефераты   Криптология
рефераты   Этика
рефераты   Философия
рефераты   Финансы деньги и налоги
рефераты   Хозяйственное право
рефераты   Химия
рефераты   Фотография
рефераты   Остальные рефераты
 
 
 

Інформаційне суспільство

Становлення інформаційного суспільства в Україні набуває все більшої актуальності і є запорукою інноваційного демократичного розвитку й інтеграції країни в європейську співдружність, входження у світовий інформаційний простір.

Як відомо, у даний час Україна вирішує двоєдине завдання: завершення переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи з метою створення демократичної, соціальної, правової держави, як це визначено в Конституції України, і перехід від індустріального суспільства до інформаційного суспільства. Хоча умови цих двох завдань різні, мета їхнього рішення практично одна, тому що в сучасній філософській і політологічній науці, а також в офіційних міжнародних програмних документах, інформаційне суспільство ототожнюють із суспільством демократичним, у якому інформація й інформаційні технології служать не тільки економічному і технологічному розвитку, але і забезпеченню свобод і прав громадян.

Зв'язок між розвитком демократії і побудовою інформаційного суспільства фіксується в Окінавської Хартії Глобального інформаційного суспільства, “Декларації принципів” і “Плані дій” Всесвітнього Самміту з питань інформаційного суспільства [28].

Інформаційне суспільство є тим середовищем, у якому ефективно реалізуються цінності громадянського суспільства. На відміну від інших, інформаційне суспільство - це тип суспільства рівних можливостей, доступних для кожного, скрізь і будь-коли.

Провідні держави світу зайняли активну позицію щодо формування нового типу соціальної організації. Вони визначили політику і сформулювали стратегію його побудови і розвитку. До цього процесу прилучилася Україна як держава, що задекларувала свій розвиток на основах демократії.

Постановка проблеми формування інформаційного суспільства особливо актуальна для країн, що знаходяться в перехідних умовах, у тому числі і для сьогоднішньої України, у якій відбуваються процеси становлення загальної державності, апробуються нові моделі соціального керування, спрямовані на посилення взаємодії суспільства і влади. Без нарощування комунікативних процесів, що забезпечують посередницьку місію між суспільством і державою і здійснюють доступ громадян до інформації, яка дозволяє приймати зважені, соціально значущі, політичні рішення, а головне - формувати “людину демократичну” (що має відповідальність, прагнення до волі, самостійність, самодостатність, законослухняність, повагу до прав і свобод інших громадян, громадянськість, ініціативність), неможливе формування демократичного інформаційного суспільства, основу сили якого складає не насильство чи багатство, а ефективність взаємодії влади з громадськістю, високий рівень розвитку системи соціального контролю і здатність держави з мінімальними витратами вирішувати соціально-політичні проблеми з максимальною користю для найбільшого числа громадян.

Становлення державності в Україні потребує формування власного інформаційного простору, а зі вступом до міжнародного й європейського правового простору важливою є інтеграція України до світового інформаційного простору, оволодіння сучасними інформаційними технологіями.

Україна, як і інші країни, що утворилися на території пострадянського простору і знаходяться в перехідних умовах, переживає сьогодні один з найбільш значущих періодів власної історії - період переходу від індустріального суспільства до суспільства постіндустріального чи інформаційного, який безпрецедентно у світовій історії збігся ще з одним “переходом” від суспільства тоталітарного до суспільства демократичного. Сучасне українське суспільство знаходиться в специфічних умовах соціального буття - умовах трансформації. Саме цей фактор поряд із впливом глобальних інформаційних тенденцій є вирішальним під час формування і розвитку інформаційного суспільства України, а також інших країн - республік колишнього Радянського Союзу [39].

Більшість авторів, що досліджують посттоталітарні системи, акцентують увагу на їхній найважливішій характеристиці - транзитивності, перехідності. Так, Н. Смелзер характеризує посттоталітарні системи як суспільства, що знаходилися на етапі соціального зрушення, у фазі соціальних і культурних змін [50, с. 61]. Причому, поняття перехідності необхідно розуміти не як просту номінацію етапу трансформації соціуму, а як особливий стан системи, що має самодостатні значення. З позиції соціально-філософського аналізу перехідним можна назвати такий стан соціальної системи, при якому у результаті раптових (різких) змін на макросоціальному рівні при досить малих змінах на мікросоціальному рівні відбувається порушення її рівноважного стану, що викликає потребу в перетворенні основних сфер суспільства для досягнення нової просторово-часової упорядкованості [39].

Перехідність посттоталітарних соціумів, їхня гранична динамічність і багатоваріантність розвитку припускає і невизначеність, динамічність їхніх якісних характеристик, і відповідно, невизначеність і динамічність інформаційного суспільства, що формується і розвивається за таких умов. Тому досить складно дати чіткі, визначені характеристики по всіх основних критеріях, що відповідали б усім можливим варіантам трансформації конкретних посттоталітарних соціумів. Як правило, основні характеристики цих систем являють собою комбінацію сутнісних рис як тоталітаризму, так і демократії. Причому елементи і принципи старої тоталітарної системи, що руйнується, і нової, що постає, не просто співіснують, а знаходяться в стані зіткнення, конфлікту.

Стан невизначеності, нестабільності процесу переходу від політичної системи одного типу до політичної системи іншого типу багато дослідників називають станом дезорганізації, хаосу. Посттоталітарні соціуми втратили традиційні інститути статусно-рольової соціальної ідентифікації і потрапили в стан “хаосу”, “дезорганізації” чи, за висловом Г. Мамардашвілі, у стан “після хаосу”, “життя після смерті” [6, с. 163-165]. Те, що відбувалося і відбувається в посткомуністичних країнах, дійсно являє собою хаотичний розпад традиційних суспільств, розкладання їх на безліч світів, що взаємоперетинаються, автономно існують. У цих дезорганізованих “світах” соціальні цінності, норми, зразки поведінки починають орієнтуватися на принципово іншу систему відліку, ніж у традиційному, “попередньому” суспільстві [12]. За таких умов частина суб'єктів суспільства виявляється здатною пристосуватися до нових соціальних цінностей і норм, одержати новий соціальний статус і місце в економічній і політичній структурі, що формується. Інша, як правило, більша частина, не в змозі чи не бажає приймати нові соціальні цінності, норми і зразки поведінки. Таким чином, в умовах швидкої трансформації соціуму одні шари і групи одержують пріоритетний розвиток, а інші втрачають своє колишнє значення.

Процеси трансформації в перехідних суспільствах мають суперечливий характер. Люди по-різному оцінюють ситуацію в країні і перспективи її розвитку. Відсутність загальновизнаного ціннісно-нормативного комплексу призводить не тільки до анемії, але і до серйозних розбіжностей між різними соціальними групами щодо цілей і засобів розвитку українського суспільства.

Сучасна ситуація в українському суспільстві характеризується зростанням соціальної напруженості. Про це свідчить зростання незадоволення і розчарованості в суспільстві, занепокоєння й агресивності, криза довіри до партій, ідей, владних структур, зростання злочинності, соціальна поляризація, що стрімко поглиблюється, збільшення маргінальності.

Наприкінці минулого року більш 57% опитаних українців заявили, що соціально-політична ситуація в Україні в 2008 р. погіршилася, і тільки 14% відзначили поліпшення (дані соцдослідження, проведеного Міжнародним фондом виборчих систем IFES при фінансуванні Агентства США з міжнародного розвитку). При цьому 83% указали, що незадоволені економічною ситуацією в країні. Аналогічні результати одержав і Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України: 15,9% українців вважають, що їхнє життя в 2007р. трохи покращилося, для 23,7% погіршилося, для 13,6% стало трохи гірше, а для 45,2% не змінилося [31]. Крім того, прискорення соціальної напруженості виражається в стурбованості, страху, агресивності й анемії населення, зростанні конфліктних відносин між різними віковими й етнічними групами.

З іншого боку, поруч з цим відбуваються і такі процеси, як зростання підприємницької активності населення, інтенсифікація соціально-економічних обмінів, збільшення кількості й активізація численних економічних і політичних асоціацій, об'єднань і організацій, зростання різноманітних форм політичної належності, активізація громадської думки, а також виникнення соціально-політичної толерантності і терпимості в суспільних відносинах.

Ці протилежні і суперечливі тенденції знаходяться в стані хиткої рівноваги, при цьому час від часу спостерігається ескалація соціальної напруженості [14].

Описані тенденції в сучасному українському соціумі можна пояснити за допомогою наступної характерної риси перехідного суспільства. Однією з найбільш драматичних загальних рис, яких поєднують практичні моделі трансформації всіх посттоталітарних соціумів, є те, що вони реалізуються в умовах перманентної кризи цих систем. Корені цієї кризи, що деякі дослідники називають “кризою перетворень” [13, с. 22], інші “перехідною кризою”, криються в кризі старої тоталітарної системи і проростають з визрілих в її надрах соціальних суперечностей. Масштаби цієї кризи тоталітаризму уможливлюють відносно легкий і швидкий крах соціальної системи, що існувала, але саме ці обставини - найбільша перешкода на шляху перетворень.

Крах тоталітарного режиму, проведення відносно вільних демократичних виборів лише частково усунули проблеми в суспільній сфері і створили передумови для проведення реформ. Однак багато труднощів залишилися, тому що криза охопила не тільки колишню політичну систему, але і все суспільство в цілому, а в сфері економіки посткомуністична криза, пов'язана з транзитом закритої командної системи у відкрите ринкове господарство і з кризою системи керування, не тільки не послабшала, але навіть поглибилася.

Серед особливостей прояву трансформаційної кризи в країнах, що знаходяться в перехідних умовах, дослідники виокремлюють: 1) поглиблення суперечностей між виконавчою і законодавчою гілками влади, відсутність в обох реалістичної концепцій виходу з кризи; 2) банкрутство в ряді країн обраного курсу реформ; 3) критичне зниження граничних рівнів суспільної моральності; 4) зубожіння і політична апатія населення; 5) зростання місницьких інтересів, що загрожує цілісності країни; 6) зростання частки тіньової економіки, зростання злочинності, криміналізація суспільства [16, с. 3-5]. На жаль, фактично всі ці особливості прояву трансформаційної кризи більш-менш притаманні сучасній Україні.

Важливою рисою транзитивного соціуму є особлива роль державних органів у здійсненні перехідних реформ. Необхідність державного втручання в громадське життя, у тому числі й у формування інформаційного суспільства, у сучасному суспільствознавстві - аксіома. За відсутності вільної ринкової економіки, що запускає саморегулюючі механізми, а це часто характерно для країн, що знаходяться в перехідних умовах, не існує іншого способу керування перехідними процесами як за допомогою державного регулювання. Як справедливо відзначає С. Сулакшин, “спроба прибрати в перехідний період державний контроль і керування призводить до різко нестаціонарних, вибухових процесів, у кінцевому підсумку - до руйнування системи” [16,с.63]. Ступінь же державного регулювання, його оптимальність повинна визначатися багатьма факторами: рівнем розвитку ринкової економіки, зрілістю громадянського суспільства, укоріненням демократії і т. ін.

Відзначимо, що проблема державного контролю, у тому числі й інформаційної сфери, в Україні і багатьох інших перехідних суспільствах ускладнюється кризою системи керування, а саме спробою впровадження інноваційних змін засобами старих форм керування. Необхідно створити в суспільстві інституціональну можливість здійснювати політику засобами сучасних управлінських технологій, і тоді можна буде зробити реальний крок до побудови інформаційного суспільства.

Наступною особливістю перехідних країн, у тому числі й України, є їхній комунікативний характер. Так, основою соціальної структури посттоталітаризму, на думку дослідників транзитивних соціумів Ю. Хабермаса, Н. Лумана і їхніх послідовників [12; 19; 20], є безпосередня комунікація суб'єктів, що і відрізняє перехідні системи (суспільства постмодерну) від традиційних, структурованих соціумів (суспільств модерну), де така комунікація опосередковується інстутиційно і структурно.

Слід зазначити, що поширена комунікація є необхідною складовою демократичного інформаційного суспільства завдяки можливості побудови взаємного зв'язку між народом і владою. Інформаційна демократія передбачає вільний обмін інформацією, що є основою широкого залучення громадськості до політичних процесів. Рівень участі громадян у політичному житті зростає в міру зміни політики уряду від простого надання інформації населенню до зваженої політики з оцінкою виконавчої діяльності, забезпечення зворотного зв'язку, до структурних консультацій і широкого публічного діалогу (на основі адекватного сприйняття, пошуку загальних позицій, досягнення згоди), до партнерства й обопільної відповідальності під час прийняття рішень [47; 76].

Процес трансформації українського суспільства - складний і довгостроковий процес, але в України не так вже і багато часу, щоб посісти гідне місце в системі міжнародних інформаційних відносин. Необхідно використовувати весь накопичений світовий досвід щодо формування інформаційного суспільства і державного врегулювання національних інформаційних процесів, адаптуючи його до українських реалій, насамперед, менталітету українського народу і нинішнього становища нашої економіки. Безумовно, український шлях до інформаційного суспільства визначається сьогоднішніми політичними, соціально-економічними і соціально-культурними умовами, які багато в чому мають суперечливий характер через перехідність суспільства. Серед них таких умов можна назвати: нестабільність політичного й економічного становища країни, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішити економічні й організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного суспільства; економічні умови, характерні для перехідної економіки: відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства, суттєве падіння обсягів виробництва, насамперед, у високотехнологічних галузях, економічній діяльності і значне зниження рівня життя населення; мляве проведення ринкових реформ в економіці країни в цілому і динамічний розвиток українського ринку інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів і послуг; зниження потреби в інформації державного сектора економіки і зростає інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільно значущій політичній, економічній і соціальній інформації, у тому числі породжуваною державними і недержавними організаціями; недостатньо високий (порівняно з розвинутими країнами) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури і промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої модернізації і розширення; випереджальне, порівнянне за темпами зростання в розвинутих країнах, створення різних систем зв'язку й індустрії надання інформаційних послуг; високий рівень монополізації засобів масової інформації, слабка підконтрольність суспільству системи формування громадської свідомості; наявність високонаукового, освітнього і культурного потенціалу, що створений в СРСР і ще зберігається в Україні, порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здатна ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми; наявність значної культурної спадщини і самобутньої культури, а, значить, можливість наповнити українським змістом надані населенню інформаційні послуги і продукти; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни у світове глобальне співтовариство.

Розглянуті вище політичні і соціально-економічні умови переходу України до інформаційного суспільства істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимагають визначення шляху, властивого тільки Україні, але при цьому враховуючого накопичений світовий досвід.

Як відомо, рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного суспільства має технологічні, соціально-економічні, культурні і психологічні виміри. Як відзначають В. Наневсткая і В. Нікітін, передумови входження в інформаційне суспільство визначаються такими характеристиками країни: наявність власної політики щодо процесів глобалізації й інформатизації; наявність системи аналізу, оцінки і моніторингу інформаційного суспільства і проблем, що виникають при його становленні; наявність розвинутих інфраструктур - технологічних, фінансових, управлінських, інвестиційних, торгових та ін, для яких необхідно розвивати інформаційну інфраструктуру; система освіти, за допомогою якої поширюються уміння працювати в умовах інформаційного суспільства; поширення в суспільстві технологічної грамотності; необхідні закони і кодекси, що регулюють нові форми соціальних відносин; необхідний рівень матеріально-технічного супроводу інформатизації; можливості засвоєння і впровадження технологічних досягнень; високий рівень інвестицій у пріоритетні напрямки розвитку інформаційного суспільства і соціальні програми адаптації до змін [16].

В Україні, більшою чи меншою мірою, присутні всі перераховані характеристики, що, однак, не робить розвиток інформаційного суспільства безпроблемним. Проблеми формування інформаційного суспільства в Україні, по суті, мають багато спільного з аналогічними процесами в інших країнах, що пояснюється швидким поширенням новітніх інформаційних технологій, глобалізацією світових інформаційно-технологічних ринків. Розходження пов'язані з недостатньо розвинутою інформаційної інфраструктурою і загальним перехідним станом економіки і суспільства в цілому, а також з дефіцитом послідовності і системності заходів, спрямованих на побудову інформаційного суспільства й удосконалення керування інформаційними ресурсами на державному рівні [73].

В Україні стан і темпи впровадження новітніх інформаційних технологій не відповідають світовим тенденціям розвитку, національна інформаційна інфраструктура знаходиться на початковому рівні. Різні діючі інформаційні сфери не становлять загальної інформаційної системи. Створення технологічної бази інформаційного суспільства в Україні затяглося: рівень інформатизації українського суспільства в порівнянні з розвинутими країнами Заходу складає тільки 2-2,5%. Великою проблемою є забезпечення загального доступу до інформаційних ресурсів [74].

Відзначимо, що розвиток інформаційно-комунікаційних технологій є одним із найважливіших факторів економічного зростання в інформаційному суспільстві. Тому характеристики динаміки цієї сфери виступають сьогодні як центральні індикатори конкурентноздатності і розвитку країни. Місце України у світі, відповідно до рейтингів конкурентноздатності, що підраховує міжнародна організація “Світовий економічний форум”, знаходиться у восьмій десятці: у 2002 р. за загальним індексом конкурентноздатності Україна була на 77 місці, за індексом технологій - 72, субіндексом розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій 67. Негативним фактором стало погіршення позиції України за загальним індексом з конкурентноздатності - у 2008 році Україна посідала 86 місце (у 2007 р. - 84 місце), за індексом ступеня розвитку мережі Інтернет відповідно 82(78) місце [70].

На фоні більш стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у світі, очевидно, що процеси відставання України в сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій тривають і зараз. Серед інших проблем формування інформаційного суспільства в Україні можна назвати: відсутність координації зусиль державного і приватного секторів для ефективного використання наявних ресурсів; низьку ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, повільні темпи впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у політичну і соціально-економічну сферу; повільна побудова національної інформаційної інфраструктури, відставання в галузі інформаційних технологій і розвитку засобів обчислювальної техніки, недостатній рівень подання органами державної влади місцевого самоврядування інформаційних послуг з використанням Інтернету; нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, формування “інформаційного розриву” між окремими регіонами, галузями економіки і різними верствами населення; низький рівень забезпеченості населення комп'ютерною технікою; недостатній рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі і недостатня присутність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів; відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж і аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових рахунків за товари і послуги і т. ін., низька інформаційно-правова культура суспільства в цілому; не вирішується в повному обсязі питання захисту авторських прав на програмну продукцію, відсутні системні державні рішення, спрямовані на утворення національних структур (центрів, технополісів і технопарків) з розробки конкурентноздатного програмного забезпечення; недостатній рівень комп'ютерної грамотності населення, впровадження нових методів навчання з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; недостатня фінансова підтримка наукових досліджень в галузі інформатизації і дефіцит фахівців у сфері інформатизації і т. ін. [16].

Широкий список подібних проблем можна узагальнено сформулювати як проблему інтеграції всіх верств населення в інформаційне суспільство. При цьому істотними пробілами сучасної української державної політики формування інформаційного суспільства є те, що вона не враховує комплексності і системності ідей інформаціоналізму. Рішення перерахованих проблем інформатизації в цілому розглядається фактично як окремий процес, а не як складова демократичної сутності суспільного керування. Крім того, позначені проблеми ускладнюються низьким рівнем економіки України.

Однак, незважаючи на наявність ряду проблем, Україна має певні успіхи в побудові інформаційного суспільства. Аналіз стану і тенденції розвитку української інформаційної інфраструктури дозволяє говорити про те, що в Україні склався необхідний історичний і сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства. Серед передумов для переходу до інформаційного суспільства й інтеграції країни у світове інформаційне співтовариство можна назвати давні традиції і підходи до організації і керування інформаційною діяльністю - ще на початку 50-х років ХХ ст. в Україні був створений третій у світі комп'ютер (після США і Великобританії), сформована всесвітньо відома школа кібернетики й обчислювальної техніки під керівництвом академіків С.А. Лебедєва і В.М. Глушкова, покладений початок новим науковим напрямкам - дослідження штучного інтелекту, багатопроцесорних електронних обчислювальних машин, теорії самоорганізації, системний аналіз та ін., завдяки яким світова кібернетика піднялася на новий якісний рівень.

В українському суспільстві склалося досить повне уявлення про можливості і переваги, які надають комп'ютерні й інформаційні технології. Інформація стає суспільним ресурсом розвитку, масштаби її використання вже можуть зіставлятися з традиційними (енергія, сировина і т. ін.). У суспільній думці складається розуміння актуальності завдань переходу до інформаційного суспільства з політичної й економічної точок зору, збільшується частина фінансових потоків, що спрямовуються на розвиток інформаційної інфраструктури і задоволення інформаційних потреб суспільства [7].

Стійко розвиваються всі сектори інформаційного ринку. Можна говорити про те, що в Україні формується й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, засобів масової інформації, інформаційних технологій, продуктів і послуг.

За даними Української Асоціації Виробників Програмного забезпечення, в Україні існує більше 800 компаній (юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), пов'язаних з розробкою, виробництвом і поширенням програмних продуктів і баз даних, а також пов'язаних зі створенням інфраструктурних умов для їхнього розвитку. Додатково до цієї кількості існує значна кількість тимчасових трудових колективів (від 2 до 80 чоловік) і окремих професіоналів, що надають послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку без реєстрації підприємницької діяльності.

Бізнес інформаційних технологій, виробництво комерційних консультативних послуг, послуги щодо створення і збереження інформаційних ресурсів, рекламної продукції, аудіо- і відеорозваг, засоби масової інформації є чи не найбільш прибутковими в українській економіці.

У цілому в країні, незважаючи на економічний спад, зростає парк ПК, прискореними темпами йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Зростає кількість корпоративних інформаційних мереж і безупинно збільшується число абонентів Інтернету. За даними Spylog, на серпень 2001 року місячно-активна аудиторія українського сегмента Інтернету складала 1,9 млн. користувачів. При цьому, за різними оцінками, зростання українського сегмента Інтернету складає порядку 40% на рік при середньосвітових темпах порядку 25-30% [11].

Інтенсивно розширюється національна мережа зв'язку, що використовує супутникові канали. Успішно здійснюється телефонізація країни і стрімко зростає ринок засобів мобільного зв'язку; значною мірою інформатизовані багато галузей господарства, банківська сфера і сфера державного керування.

Крім того, Україна має висококваліфікований кадровий потенціал в інформаційній сфері. Незважаючи на значні втрати в сфері інформатизації при розпаді СРСР, Україна має унікальний кадровий потенціал і виробничі можливості щодо забезпечення інформаційними ресурсами. У країні нараховується 23 тис. програмістів, що одержали сертифікати в сфері інформаційних технологій. Україна посідає за цим показником четверте місце у світі. Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова, Інститут проблем математичних машин і систем, Інститут проблем реєстрації інформації, НТУУ “Київський політехнічний інститут”, Харківський національний університет радіоелектроніки й інші установи широко відома своїми науковими досягненнями в сфері інформатизації.

Важливою передумовою становлення інформаційного суспільства в Україні стало формування його правових основ. Прийнято закони України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” і “Про Національну програму інформатизацій”, інші нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації тощо.

Сьогодні Україна є частиною світового політичного й економічного співтовариства настільки, наскільки вона ніколи не була в минулому. У прямому і переносному значенні Україна приєднана до іншого світу кабельними і супутниковими каналами зв'язку, активно використовуваними сотнями тисяч стільникових і простих телефонів, факсів, комп'ютерів і т. ін. При цьому в нас існує реальна можливість використовувати досвід, як позитивний, так і негативний, накопичений в інших країнах, причому, таких що знаходяться на різних рівнях економічного і технологічного розвитку. Крім того, на даний час в Україні накопичений великий обсяг інформаційних ресурсів, що продовжує збільшуватися завдяки бурхливому розвитку Інтернет-технологій [60].

Слід враховувати, що описані тенденції відбуваються в основному стихійно і слабко погоджуються. Наявність перерахованих передумов не є достатньою умовою для автоматичного входження України в інформаційне суспільство, однак, ці й інші передумови дозволяють вважати, що вітчизняний ринок інформаційно-комунікаційних технологій знаходиться в стані активного становлення і за певних умов може стати фундаментом розвитку інформаційного суспільства в Україні. Разом з тим необхідно відзначити, що стан становлення інформаційного суспільства в Україні порівняно зі світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу і можливостям України.

Необхідно визнати, що перехід України до інформаційного суспільства неминучий і необхідний, він нерозривно пов'язаний з подальшою демократизацією політичного і громадського життя і припускає презумпцію відкритості інформації для громадян і захист їхніх інформаційних прав.

Довгостроковою стратегічною метою України повинна стати побудова демократичного інформаційного суспільства, створення розвинутого інформаційно-комунікаційного середовища і входження країни до світового глобального інформаційного співтовариства, що повинно забезпечити суттєве підвищення якості життя населення, сприяти соціально-політичній стабільності суспільства і держави, підвищенню конкурентноздатності країни, результативності науки, якості освіти й охорони здоров'я, а також забезпеченню створення нових робочих місць і наданню можливостей для реалізації здібностей кожною людиною. За таких умов актуалізується питання теоретичної оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Висновок до 3 розділу

Таким чином, аналіз особливостей становлення і розвитку українського інформаційного суспільства дозволяє констатувати, що до цих особливостей належать: транзитивний характер соціальної, політичної й економічної систем, що припускає невизначеність, суперечливість і динамічність розвитку українського інформаційного сектора; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни в глобальне світове співтовариство; необхідність державного регулювання; комунікативний характер соціальної структури, що передбачає вільний обмін інформацією; наявність ряду передумов (високий науковий, освітній, професійний і культурний потенціал; стійкий розвиток секторів інформаційного ринку; розширення мережі стаціонарного телефонного і мобільного зв'язку; інформатизація сфери державного керування і фінансів; формування інформаційної політики на державному рівні й ін.) і проблем при становленні і розвитку інформаційного суспільства (соціальна й економічна нестабільність, недостатній розвиток інформаційної інфраструктури, затяжний і хаотичний характер розвитку нормативно-правової бази інформаційної сфери й ін.).

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз інформаційного суспільства, його сутності, структурних компонентів і перспектив розвитку в Україні, дозволив зробити низку узагальнень, що мають велике значення для досягнення мети дослідження.

1. Інформаційне суспільство є сучасним станом цивілізаційного розвитку, сутність якого полягає в збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і використання інформації, перетворенні інформації і знання на продуктивні сили суспільства, а також у збільшенні впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на політику, право, економіку, соціальну структуру, культуру.

2. Теоретико-методологічний аналіз основних концепцій інформаційного суспільства свідчить: 1) про відсутність єдиної методологічної бази для його вивчення; 2) про певну еволюцію наукової думки: від визначення інформаційного суспільства як постіндустріального до формування концепції суспільства знання.

3. Будучи складним комплексним феноменом, інформаційне суспільство вимагає комплексного системного аналізу з урахуванням кількісних і якісних трансформацій. З позиції соціальної філософії інформаційне суспільство можна визначити як якісно новий етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, припускає збільшення ролі інформації і знання, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах.

4. Рух до інформаційного суспільства є загальною тенденцією для розвинутих країн і країн, що розвиваються. Висока щільність інформації, інтенсивність розвитку і використання нових інформаційних технологій припадає сьогодні, у першу чергу, на США, країни ЄС, особливо його північний регіон, Японію, Сінгапур, Китай, Південну Корею, Гонконг. Їхній позитивний досвід необхідно враховувати під час становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні в рамках, обмежених схожими умовами, традиціями, а також рівнем модернізованості суспільства.

Глобальне інформаційне суспільство формується локально, його розвиток у кожному конкретному випадку має національно детермінований характер (модель інформаційного суспільства визначають сформовані політичні, соціально-економічні і культурні умови країни чи регіону). Наявність деяких спільних тенденцій дозволяє виокремити західну і східну моделі розвитку інформаційного суспільства, а в межах західної - американську і північноєвропейську моделі. Критерієм для даної типології може служити різне співвідношення ролі й активності в побудові інформаційного суспільства держави (комплексної державної інформаційної політики), приватного бізнесу і суспільства.

5. Глобалізаційні й інформаційні процеси зумовили появу низки різноманітних суперечливих тенденцій у технологічній, політико-правовій, економічній і соціокультурній сферах сучасного суспільства, визначальною в розвитку яких стає все зростаюча роль інформаційно-комунікаційних технологій, інформації і знання.

Проведений аналіз дозволив виокремити політико-правові, економічні і соціокультурні основи інформаційного суспільства і зробити наступні висновки.

До політико-правових основ інформаційного суспільства належать: діалектично пов'язані з його розвитком процеси демократизації і становлення громадянського суспільства, регуляторна діяльність держави, що відіграє провідну роль у формуванні нового суспільства шляхом розробки і реалізації національної і міжнародної державної інформаційної політики й інформаційного права, процеси інформатизації органів державної влади (проект “електронного уряду”), а також діяльність недержавних структур, асоціацій, об'єднань, що сприяють розвитку інформаційного суспільства.

Найважливішими економічними основами інформаційного суспільства виступають: формування інформаційної економіки, основу якої складають інформаційні засоби виробництва й інформаційні товари і послуги, сполучення індустріального і постіндустріального типів розвитку, використання інформації і знань як унікального предмета і засобу виробництва, зростання сектора послуг, заперечення трудової теорії вартості, поява транснаціональних компаній і домінування єдиного глобального ринку, технологічна й економічна конвергенція, інноваційний тип розвитку, динамічність виробництва, віртуалізація економічного простору.

Для соціокультурних основ інформаційного суспільства характерна найбільша суперечливість: посилення інтелектуалізації діяльності людини і зростання її творчого начала, криза духовності і поширення постекономічних, гуманістичних і освітніх цінностей, зростання класу “інтелектуалів”, перенесення соціальних суперечностей зі сфери власності на засоби виробництва в сферу здатності чи нездатності до інформаційного виробництва, посилення особистісного, нематеріального, інформаційного начала “соціо” у тріаді, що репрезентує людину “біо-трудо-соціо”, зростання освітнього, професійного і культурного рівня людини, розвиток соціального капіталу і посилення індивідуалістичного начала, віртуалізація соціокультурної сфери, поширення масової культури, взаємопроникнення культур в умовах глобалізації і “вибух” етнічної і національної ідентичності.

6. Становлення інформаційного суспільства в Україні виступає умовою демократичного розвитку й інтеграції країни до світового інформаційного простору. Процеси становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні детермінуються як глобальними тенденціями розвитку інформаційної сфери, так і специфічними умовами переходу від тоталітарної політичної системи до демократичної правової держави.

До особливостей становлення і розвитку українського інформаційного суспільства належать: транзитивний характер соціальної, політичної й економічної систем, що припускає невизначеність, суперечливість і динамічність розвитку українського інформаційного сектора; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни до глобального світового співтовариства; необхідність державного регулювання; комунікативний характер соціальної структури, що передбачає вільний обмін інформацією; наявність ряду передумов (високий науковий, освітній, професійний і культурний потенціал; стійкий розвиток секторів інформаційного ринку; розширення мережі стаціонарного телефонного і мобільного зв'язку; інформатизація сфери державного керування і фінансів; формування інформаційної політики на державному рівні й ін.) і проблем при становленні і розвитку інформаційного суспільства (соціальна й економічна нестабільність, недостатній розвиток інформаційної інфраструктури, затяжний і хаотичний характер розвитку нормативно-правової бази інформаційної сфери й ін.).

7. Розвиток інформаційного суспільства в Україні можливий на основі вироблення і реалізації комплексного підходу, що включає стратегічне бачення інформатизації суспільства й узгодження з існуючими соціально-економічними, політичними і культурними умовами в країні і світі. Серед напрямків оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні можна виокремити: 1) політико-правовий, що передбачає реалізацію наступних заходів: визнання розвитку інформаційного суспільства пріоритетним напрямком державної політики, умовою виходу країни з економічної і політичної кризи; розробку й удосконалення інформаційного законодавства й інституційного забезпечення, формування і реалізацію національної стратегії розвитку інформаційного суспільства, впровадження і широке використання “електронного уряду”; 2) економічний, що передбачає створення сприятливого економічного середовища, стимулювання вироблення інформаційних товарів і послуг державної політикою, зокрема, зниженням податків і залученням інвестицій в інформаційний сектор економіки; 3) технологічний, що припускає розвиток інформаційної інфраструктури за допомогою створення і розвитку національної і регіональних інформаційних систем, мереж і електронних ресурсів; розвитку українського сегмента мережі Інтернет; створення на основі фундаментальних і прикладних досліджень новітніх конкурентноспроможних інформаційно-комунікаційних технологій, засобів інформатизації, комп'ютерних програм; поширення широкосмугових цифрових технологій; 4) соціальний, спрямований на розвиток і лібералізацію засобів масової інформації; розвиток соціального і людського капіталу, забезпечення загального доступу до інформаційних ресурсів; 5) культуротворчий, що передбачає створення загальнодоступних національних ресурсів, заощадження культурної розмаїтості й унікальної національної спадщини України шляхом створення електронних бібліотек і баз даних, а також формування етики інформаційних відносин.

Таким чином, перспективи формування інформаційного суспільства в Україні пов'язані зі створенням розвинутого інформаційного середовища як сукупності технологічних, соціально-політичних, правових, економічних і соціально-культурних компонентів, факторів і умов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажал Ю.М. Розвиток національної інноваційної системи як складової українського інформаційного суспільства // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 87-93.

2. Береза Т.А. Україна на шляху до Всесвітнього Самміту з Питань Інформаційного Суспільства // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 14-23.

3. Береза Т.А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 264-273.

4. Березовець Л.В. Інституційне забезпечення // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 78-87.

5. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 62-67.

6. Винарик Л. С. Информатизация в аспекте социальной трансформации общества // Национальная академия наук Украины, институт экономики и промышленности - Д.: ИЗП, - 2004. - С. 50-61.

7. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні. Глобалізація / антиглобалізація: Пер. з англ. І. Андрущенко. - К.: К.І.С., 2004. - 180 с.

8.

9. Городенко Л. Інтернет-медіа як новий вид ЗМІ // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. ? С. 55-62.

10. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. ... канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2003. - 20 с.

11. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. - М.: Прогресс, 1976. - 264 с.

12. Даніл'ян В.О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2005. - Вип. 14. ? С. 67-78.

13. Даніл'ян В.О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Х.: ХАІ, 2005. - №3. - С. 74-78.

14. Даніл'ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Х.: ХУПС, 2005. - Вип. 3 (24). - С. 156-163.

15. Даніл'ян В.О. Інформаційне суспільство: базові концепції аналізу // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Х.: ХУПС, 2005. - Вип. 2 (23). - С. 131-138.

16. Даніл'ян В.О. Соціально-філософський аналіз феномена інформації // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2005. - Вип. 13. ? С. 79-87.

17. Делягин М. Мировой кризис: Общая теория глобализации. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 767 с.

18. Делягин М. Информационная революция, глобализация и кризис мировой экономики // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - №1. - С. 47-53.

19. Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 150-163.

20. Джон П. Барлоу. Декларация независимости киберпространства // Информационное общество: Сб. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. - С. 349-352.

21. Дзьобань О.П. Засоби масової комунікації в контексті інформаційної безпеки: діяльнісні й функціональні аспекти // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Х.: ХУПС, 2005. - Вип. 2 (23). - С. 37-43.

22. Додонов О.Г., Литвиненко О.В., Янішевський С.О. Інформаційна політика органів державної влади: напрями удосконалення // Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власюка. - К.: НІСД, 2002. - С. 343-351.

23. Жарова А.К. Интернет, глобализация и международное право // Общественные науки и современность. - 2004. - № 6. - С. 97-104.

24. Иванов Д. Общество как виртуальная реальность // Информационное общество: Сб. - М.: ООО «Издательсво АСТ», 2004. - С. 355-427.

25. Информационное общество: Сб. - М.: ООО «Издательсво АСТ», 2004. -507 с.

26. Каландия И.Д. Концепция информационного общества и человек: новые перспективы и опасности // Человек постсоветского пространства: Сборник материалов конференции. - СПб: Санкт-Петербургское философское общество. - 2005. - Вып. 3. ? С. 256-266.

27. Кастельс М. Информационная епоха: общество и культура: Пер. с англ.; под ред. О.И. Шкаратана. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.

28. Колиушко І.Б. Демкова М.С. Електронне урядування ? шлях до ефективності та прозорості державного управління // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 135-142.

29. Колодюк А. В. Інформаційне суспільство: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.03 / А.В. Колодюк; Нац. академія наук України, Інститут Держави і Права імені В.М. Корецького. - К., 2005. - 20 с.

30. Колодюк А. В. Національні стратегії інформаційного суспільства: необхідність, переваги та світова практика запровадження // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 24-31.

31. Коляденко В. А. Інфокомунікаційні технології як чинник політичної модернізації: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2002. - 16 с.

32. Коновченко С.В., Киселев А.Г. Информационная политика в России: Монография. - М.: РАГС, 2004. - 528 с.

33. Копылов В.А. Информационное право: вопросы теории и практики. - М.: Юристъ, 2003. - 623 с.

34. Корнєєва Т. Права людини в інформаційному суспільстві. Комунікаційні права: Четверте покоління прав людини // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 120-125.

35. Коротков А.В. Формула успеха: М=ICE (Ирландия, Швеция) ? // Национальные модели информационного общества / Отв. ред. и сост. Е. Л. Вартанова, науч. ред. Н.В. Ткачева. - М.: ИКАР, 2004. - С. 65-82.

36. Кузнецов А. Ю. Понятие «информация» как парадигмообразующий концепт // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Х.: ХАІ, 2005. - №3. - С. 68-73.

37. Лисицький В.І. Електронний уряд України ? з чого починати // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 68-77.

38. Марков Б. Человек в эпоху масс-медиа // Информационное общество: Сб. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. - С. 452-507.

39. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд: Пер. з англ.. - К.: “К.І.С.”, 2004. - XIV с., 220 с.

40. Мельник Л.Г. Введение: На пороге информационного общества // Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - С. 10-14.

41. Мельник Л.Г. Информационная экономика: Монография. - Суммы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 288 с.

42. Мельник Л.Г. Предпосылки формирования информационного общества // Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - С. 60-87.

43. Місце, роль та функції національной держави в контексті сучасних глобалізаційних процесів // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - С. 70-81.

44. Моисеев Н. Информационное общество: возможность и реальность // Информационное общество: Сб. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. - С. 428-451.

45. Мойсеєнко А.О. Готовність населення України до діяльності в інформаційному суспільстві // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 231-239.

46. Мойсєєв М.М. Інформаційне суспільство: Можливості та реальність // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 252-263.

47. Молодцов О. Україна на шляху до інформаційного суспільства // Аспекти самоврядування. - 2004. - № 4. - С. 7-11.

48. Национальные модели информационного общества / Отв. ред. и сост. Е.Л. Вартанова, науч. ред. Н.В. Ткачева.- М.: ИКАР, 2004. - 412 с.

49. Недбай В. В. Соціально-політичні особливості інформаційного суспільства: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2004. - 15 с.

50. Недопитанський М. Україна інформаційна: утопія чи реальність? // Віче. - 2003. - №2. - С. 45-46.

51. Недопитанський М. Україна інформаційна: утопія чи рельність? // Віче. - 2003. - № 3.- С. 44-48.

52. Непомящий Б. Український освітній Інтернет: Удень з вогнем // Дзеркало тижня. - 2002. - № 33. - С. 4-6.

53. Почепцов Г.Г. Информационные войны. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. - 576 с.

54. Рейман Л.Д. Информационное общество и роль телекоммуникаций в его становлении // Вопросы философии. - 2001. - №3. - С. 3-9.

55. Рудницька Т. Інтернетизація як початковий етап входження України у світову спільноту, що глобалізується: позитиви й ризики // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - № 1. - С. 73-88.

56. Семенченко А.І. Сфера інформаційно-комунікаційних технологій: проблеми вимірювання та методи гарантованої обробки інформації // Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем: Збірник наукових праць / Відп. ред. О.О. Бакаєв. - К.: Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО інформаційних технологій і систем НАН та МОН України, 2002. - Вип. 4. ? С. 54-60.

57. Сергієнко І. На шляху до інформаційного суспільства // Урядовий кур'єр. - 2002. - № 184 (2355). - 5 жовтня. - С. 13.

58. Сеферова М.В. Информационное общество по-японски // Национальные модели информационного общества / Отв. ред. и сост. Е.Л. Вартанова, науч. ред. Н.В. Ткачева. - М.: ИКАР, 2004. - С. 211-225.

59. Скаленко О. Глобалізаційні виміри інформаційної безпеки // Економічний часопис ХХІ. - 2004. - № 1. - С. 45-48.

60. Соснін О. Для поступу на шляху інновацій. Інформаційна серцевина глобального технологічного розвитку і місце України у ньому // Політика і час. - 2003. - № 7. - С. 19-25.

61. Социальная философия: Учебник / Под общ. ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. ? Киев-Харьков: Издательский центр «Единорог», 2002. - 736 с.

62. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - 430 с.

63. Уэбстер Ф. Теории информационного общества: Пер. с англ. М.В. Арапова, Н.В. Малыхиной / Под. ред. Е.Л. Вартановой. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 400 с.

64. Черниенко В.А. Идеологическая функция дискурса и социальная идентичность // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Х.: ХАІ, 2005. - №3. - С. 86-91.

65. Чернов А.А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы: Монография. - М.: «Дашков и К°», 2003. - 232 с.

66. Чиж І.С. Україна: шлях до інформаційного суспільства. - К.: Либідь, 2004. - 287 с.

67. Чухно А. А. Соотношение индустриального и постиндустриального типов развития: проблемы теории и практики // Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - С. 88-119.

68. Яценко О. До самміту - з національними ініціативами // Урядовий кур'єр. - 2003. ? №273. - 9 грудня. - С. 5.

69. Внедрение концепции «электронного правительства» http://www.microsoft.com/rus/government/whitepapers/eGov_Strategy asp#2

70. Делягин М. Мировой кризис: Общая Теория Глобализации. http:// www.imperativ.net/iprog/th01.html

71. Диц В.Г. Человечество, этнос и личность в условиях глобализации http://eiprd.ru/information/doc.php?id_a=151&id_se

72. Постанова КАБIНЕТУ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ № 1347 "Про утворення Національного підготовчого комітету iз забезпечення участі України у Всесвітньому самміті з питань інформаційного суспільства". www.stc.gov.ua

73. Проект “Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства України” (www.e-ukraine.com.ua).

74. Проект ГРГ «Електронна Україна» «Національна Стратегія Розвитку Інформаційного Суспільства України» www.e-ukraіne.com.ua/forum

75. Українська мережа Інформаційного суспільства http://e-ukraine.org.ua/first.htm

76. Шадрин А. Трансформация экономических и социально-политических институтов в условиях перехода к информационному обществу // art@cabel.net

Додаток А

Офiцiйнi веб-сторiнки

Офіційне інтернет-представництво Президента України

Офіційний веб-сайт Верховної Ради України

Урядовий портал (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України)

Офiцiйний веб-сайт Державної служби зайнятостi

Офiцiйний веб-сайт Державного департаменту iнтелектуальної власностi

Офiцiйний веб-сайт Головдержслужби України

Офiцiйний сайт Рахункової палати України

Офіційний веб-сайт Державної податкової адміністрації у м.Києві

Офiцiйний веб-сайт Антимонопольного комiтету України

Спеціалізований
веб-ресурс КМДА «Закупівлі міста Києва»

Інтерактивна інформаційно-аналітична система уряду України "Громадянське суспільство і влада"

Офiцiйний веб-сайт Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва

ДОДАТОК Б

ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ, ЗАВЕРШЕННЯ ВИКОНАННЯ ЯКИХ ПЕРЕДБАЧЕНО У 2008 РОЦІ

№ заходу

Суть заходу

Головний виконавець

Виконання

6

Утворити при органах виконавчої влади громадські ради для проведення експертної та консультативної діяльності з питань розвитку інформаційного суспільства

Центральні та місцеві органи виконавчої влади

Інформація про стан виконання пункту згадується у 67 з 80 звітів ОВВ, які надійшли до ДКІ, що становить 85%.

Про те, що захід виконано, повідомили 42 (68,9%) ЦОВВ та14 (51,9%) ОДА 3 (4,9%) ЦОВВ відповіли, що виконання п. 6 Плану Заходів знаходиться поза межами їх компетенції. У 1 (1,6%) ЦОВВ, а саме Мінфіну, та у 4 (14,8%) ОДА громадські ради знаходяться у стадії формування. Згадування про виконання п. 6 у звітах 3 (4,9%) ЦОВВ не дають інформації по суті питання.

Про роботу громадських рад можна отримувати інформацію з їх сайтів, таких як сайт ГР при НКРЗ - http://radankrz.org.ua/, сайт ГР при Держмитслужбі України http://myto.org.ua/ , сайт ГР при Держкомінформатизації www.dki.org.ua та інш.

9

Удосконалити механізм формування і виконання Національної програми інформатизації

Держком- інформати-зації

Розроблено та внесено до Верховної Ради України проект Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про Національну програму інформатизації” (реєстраційний номер 2698 від 26.06.2008).

Розроблено, погоджено із заінтересованими органами та надіслано до Міністра транспорту та зв'язку України для внесення до Кабінету Міністрів України пакет документів щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів)”.

10

Забезпечити збільшення обсягів фінансування Національної програми інформатизації з включенням до її складу всіх програм та проектів інформатизації, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів

Держкоінформати-зації

Відповідно до статті 2 Закону України “Про Національну програму інформатизації”, з метою консолідації усіх робіт з інформатизації органів державної влади в межах Національної програми інформатизації, у поточному році до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 1211-р “Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2008 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування” включено 18 бюджетних програм з інформатизації органів державної влади на загальну суму 626,1 млн. грн. та 37 проектів, які мали виконуватись за рахунок коштів бюджетної програми „Національна програма інформатизації” (9,01 млн. грн.). У 2008 році фінансування Національної програми інформатизації не було здійснено, оскільки Міністерство фінансів України не здійснив перерозподіл коштів між державними замовниками Національної програми інформатизації, які в свою чергу не отримали відповідні бюджетні асигнування.

Протягом 2008 року на виконання статті 35 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації здійснено роботи з розгляду, організації проведення науково-технічної експертизи та погодження проектів інформатизації, що виконувалися в рамках бюджетних програм органів державної влади.

Всього розглянуто 271 проект загальною вартістю 425 млн. грн. за 18 бюджетними програмами від 17 органів державної влади, з них погоджено 244 проектів загальною вартістю 417 млн. грн., з яких віднесено до сфери інформатизації 139 проектів загальною вартістю 247,3 млн. грн.

Крім того, поза статтею 35 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розглянуто та погоджено 15 проектів інформатизації загальною вартістю 6,2 млн. грн. за 5 бюджетними програмами від 5 органів державної влади.

Відповідно до статті 32 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” визначені 17 бюджетних програм, які належать до сфери інформатизації та підлягають погодженню Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, на загальну суму 309,1 млн.грн.

11

Забезпечити розроблення та запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства

Держком- інформати-зації

До Національної програми інформатизації у 2008 році було включене завдання «Здійснити заходи щодо запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства», виконання якого не було здійснено через відсутність фінансування. В зв'язку з цим Держкомінформатизації запропонував тимчасовий перелік індикаторів, який розміщено на веб-сайті Держкомінформатизації та надано для обговорення громадськості. За основу взято індикатори, що використовуються при формуванні Індексу Цифрової Спроможності, оскільки він спирається на набір інтернаціональних індикаторів, узгоджених “Партнерством по Вимірюванню ІКТ для Розвитку”, включаючи міжнародні організації і національні статистичні агентства. На даний час сформовано пропозиції щодо проведення відповідного дослідження у рамках Національної програми інформатизації у 2009 році, здійснюється обговорення згаданого переліку Громадською радою при Державному комітеті інформатизації України.

14 (абзац 3)

Розробити проект закону про внесення змін до Закону України "Про інформаційні агентства" (щодо удосконалення системи державної реєстрації інформаційних агентств та визначення правового статусу засобів масової інформації, що створюють виключно електронні інформаційні ресурси)

Держком-телерадіо

Враховуючи, що зміни до Закону України «Про інформаційні агентства» охоплюють спільне коло питань із змінами до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», до Кабінету Міністрів України направлено листа щодо перенесення терміну внесення законопроекту (червень 2009 року).

14 (абзац 4)

Розробити проекти законів про внесення змін до Законів України: "Про звернення громадян", "Про Національний архівний фонд і архівні установи" (щодо звернень громадян, які подаються з використанням Інтернет та цифрового підпису, запровадження в органах виконавчої влади систем електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

Держком інформати-зації

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" (щодо звернення, що подається у формі електронного документа), реєстраційний номер 3064 від 21.08.2008 р. внесено подання Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин про розгляд (13.01.2009).

Крім того, 13.01.2009 внесено для розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" (щодо звернення, що подається у формі електронного документа), реєстраційний номер, 3064/П від 09.01.2009.

17

Підготувати пропозиції щодо стимулювання інвестиційної діяльності у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій

Мінеконо-міки

Мінекономіки разом із центральними органами виконавчої влади розробило Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 439. Її метою є створення правових, економічних та організаційних засад функціонування системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, як основи реалізації такої державної політики. Система дозволить забезпечити: комплексний аналіз рівня інноваційного розвитку економіки; вироблення доцільних й обґрунтованих пропозицій для прийняття рішень щодо розвитку інноваційної діяльності на всіх рівнях і в усіх сферах державного управління (в тому числі і в сфері ІКТ); підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Зазначену Систему пропонується створити на базі Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ) МОН та розгалуженої системи його регіональних центрів, здатних забезпечити інформаційно-аналітичну, методичну, організаційну та іншу підтримку розвитку інноваційної діяльності в Україні і реалізації державної інвестиційно-інноваційної політики.

Методичне та технічне забезпечення процесів збору і обробки організаційної статистичної інформації може бути реалізоване за рахунок ресурсної бази Держкомстату.

Реалізація вищезазначеної Державної цільової програми дозволить в Україні в сфері інноваційної діяльності: створити умови для широкого доступу громадськості до обговорення питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної інноваційної політики, а також до електронних інформаційних баз даних результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт через спеціалізований веб-сайт; запровадити моніторинг стану інноваційного розвитку економіки, проведення кон'юнктурних досліджень внутрішнього і зовнішнього ринків, узагальнення патентної та патентно-ліцензійної інформації з метою прогнозування інноваційного розвитку економіки та підготовки пропозицій щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку інноваційної діяльності; адаптувати механізм збору та обробки інформації про стан інноваційного розвитку економіки до стандартів Організації економічного співробітництва і розвитку.

Усе вищенаведене дозволить привернути увагу потенційних інвесторів до перспективних вітчизняних розробок, в тому числі і в сфері інформаційно-комунікаційних технологій, а також сприятиме залученню коштів для інноваційної сфери в майбутньому. Виконання даної програми планується розпочати з 2009 року.

24

Розробити положення про проведення експертиз та рейтингових оцінок національних електронних інформаційних ресурсів.

Держком-телерадіо

Підготовлено Положення про проведення експертиз та рейтингових оцінок національних електронних інформаційних ресурсів. Здійснюється погодження з Держкомінформатизації проекту спільного наказу щодо затвердження цього Положення.

25

Створити електронний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, інформаційних агентств, друкованих засобів масової інформації та забезпечити доступ до них через Інтернет

Держком-телерадіо

Розроблено технічне завдання на створення програмно-технічного комплексу ведення реєстру. Із-за відсутності коштів роботи по створенню програмно-технічного комплексу не проводились.

На веб-сайті Держкомтелерадіо у розділі «Видача документів дозвільного характеру» розміщено електронну версію Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції та узагальнені дані за видами діяльності (http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=67716).

36

Сприяти реалізації пілотного проекту з надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг на основі електронної інформаційної системи "Електронний регіон" у визначеній облдержадміністрації.

Держком-
інформати-зації

Держкомінформатизації сприяє реалізації пілотного проекту з надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг на основі електронної інформаційної системи „Електронний регіон” у Одеській облдержадміністрації.

Згідно з рішенням Одеської обласної ради від 29.02.2008р. № 478-У «Про внесення доповнень до рішення обласної ради від 10.11.2006р. № 94-У «Про регіональну програму інформатизації Одеської області на 2007-2009 роки (Інформаційна Одещина)» до плану робіт з інформатизації регіону на 2008 рік включено заходи щодо впровадженню пілотного проекту з надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг на основі електронної інформаційної системи «Електронний регіон» в обласній державній адміністрації.

Міністерство транспорту та зв'язку України листом від 12.05.2008р. № 3983/23/10-08 погодило пропозиції облдержадміністрації щодо реалізації зазначеного пілотного проекту.

Облдержадміністрація листом від 15.05.2008р. № 01-29-2914 звернулася до відповідних міністерств та відомств України з пропозицією взяти участь у реалізації пілотного проекту та направити свого представника до складу робочої групи з його впровадження.

Розпорядженням голови облдержадміністрації від 12.07.2008р. № 423/А-2008 утворено робочу групу зі сприяння впровадженню пілотного проекту.

Робоча група 30.07.2008р. прийняла комплексний план впровадження пілотного проекту та визначила адміністративний район (Приморський район м. Одеса) проведення пілотного проекту та перелік електронних адміністративних послуг (подання звітності), що буде реалізований. Розроблене технічне завдання та положення про впровадження пілотного проекту.

У ході реалізації зазначеного пілотного проекту в обласній держаній адміністрації утворено регіональну систему захищеної електронної пошти органів виконавчої влади (далі - РСЗЕП), яка є транспортною мережею проекту.

У даний час до РСЗЕП підключені такі ОВВ:

Державний комітет інформатизації України

Державна податкова адміністрація України

Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області

Головне управління статистики в Одеській області

Одеське обласне управління юстиції

Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Одеській області

Одеське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Виконавча дирекція Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області

Головне управління МВС України в Одеський області

Управління СБ України в Одеський області

Південне регіональне управління державної прикордонної служби України

Управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату Одеської обласної державної адміністрації

Організаційний відділ апарату Одеської обласної державної адміністрації

Комінтернівська районна державна адміністрація

Овідіопольська районна державна адміністрація.

До РСЗЕП підключені всі акредитовані центри сертифікації ключів для забезпечення сумісності засобів електронного цифрового підпису при наданні електронних адміністративних послуг.

Для забезпечення навчання державних службовців використанню відповідних технологічних рішень у Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України утворені відповідні навчальні курси.

Отже, створені усі необхідні умови для надання органами виконавчої влади адміністративних послуг в електронній формі господарюючим суб'єктам та населенню. Так, ДПА України вже розгорнуто у ДПІ у Приморському районі м. Одеса дослідний майданчик для приймання податкової звітності з використанням РСЗЕП.

Деякі міністерства та відомства України не дали згоду щодо участі у реалізації пілотного проекту, що унеможливлює вирішення головного завдання - комплексного надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг. Серед них:

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

Державний комітет фінансового моніторингу України;

Державний комітет статистики України;

Державна митна служба України.

39

Підготувати пропозиції щодо прискорення розвитку комп'ютерної інфраструктури на основі GRID та інших перспективних технологій.

МОН

Інформацію про виконання заходу головним виконавцем не надано

43

Створити веб-портал електронних каталогів періодичних друкованих видань України та зарубіжних країн.

Мінтранс-зв'язку

Державним підприємством "Преса" впроваджено послугу "Передплата on-line" (приймання передплати через мережу Інтернет) на вітчизняні періодичні видання для передплатників України та на українські видання для передплатників СНД та далекого зарубіжжя; в режимі on-line оновлюються електронні версії передплатних каталогів та здійснюється оформлення передплати на періодичні видання. Розроблена та впроваджується дослідна експлуатація системи "Передплата on-line" на зарубіжні періодичні видання для передплатників України.

52

Запровадити у вищих навчальних закладах відповідно до потреб ринку підготовку фахівців за новими спеціальностями у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій.

МОН

Навчальний процес підготовки спеціалістів за спеціальностями інформаційно-комунікаційних технологій профілю (галузі знань «Системні науки та кібернетика», «Інформатика та обчислювальна техніка») у ВНЗ організований на основі затверджених у відповідному порядку навчальних планів, освітньо-професійних програм та освітньо-кваліфікаційних характеристик. На даний час ведеться підготовка фахівців за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології», «Інформаційні технології проектування», «Інтелектуальні системи прийняття рішень». До проекту переліку спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр запропоновано додатково включити спеціальність «Інформаційно-комунікаційні технології» напрям підготовки «Інформатика», «Безпека інформаційних і комунікаційних систем», «Безпека державних інформаційних ресурсів». Даний проект пройшов погодження в 20 міністерствах і відомствах, експертизу в юридичному відділі Кабінету Міністрів України і підготовлено до розгляду урядовою комісією.

56

Провести аналіз стану виконання міжнародних договорів та зобов'язань України і підготувати пропозиції щодо розширення співпраці з міжнародними урядовими та неурядовими установами з питань розвитку інформаційного суспільства.

Держком-
інформати-зації

Станом на початок 2009 року підписані п'ять міжнародних договорів щодо співробітництва у сфері інформатизації, по одному з яких триває процес ратифікації:

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про співробітництво в області інформатизації від 27.04.2006;

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво у сфері інформатизації від 11.04.2005;

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Естонської Республіки про співробітництво у сфері інформатизації від 21.01.1999;

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері інформатизації від 28.05.1997;

Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі інформатизації та інформаційних технологій від 22.05.2008. Мінтрансзв'язку продовжуює внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності цією угодою.Підписана низка міжнародних резолюцій, меморандумів, протоколів та угод з міжнародними організаціями (ООН, ЄС, СНД, тощо) в сфері інформатизації:

Резолюція 60/45, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, "Досягнення у галузі інформатизації та телекомунікації в контексті міжнародної безпеки" від 08.12.2005;

Меморандум про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань Інформаційного суспільства Європейської Комісії та Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку Інформаційного суспільства від 14.09.2000 (офіційна копія, якого до цього часу не отримана);

Протокол намірів між Державним комітетом зв'язку та інформатизації України та Генеральною Дирекцією XIII Європейської Комісії від 08.07.1999;

Рішення Економічної ради Співдружності Незалежних Держав про проект Стратегії співробітництва держав-учасниць СНД в галузі інформатизації та проект Плану дій з реалізації Стратегії співробітництва держав-учасниць СНД в галузі інформатизації на період до 2010 року від 30.06.2006.

МЗС здійснено офіційний переклад установчих документів Урядового консультативного комітету Інтернет - корпорації з присвоєння доменних імен та адресів (GAC ICANN), отримання якого очікується найближчим часом.

Питання інформатизації містяться в окремих двосторонніх угодах з різними країнами та організаціями (Сирія, Туреччина, тощо).

Разом з тим, компетентними органами або відповідальними за виконання угод органами у різні часи визначено різні органи державної влади (Міністерство транспорту та зв'язку України, Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, тощо).

Процеси внутрішнього реформування та реструктуризації, які проходять в Україні та за її межами призвели до необхідності оновлення змісту міжнародних договорів з питань інформатизації, встановлення нових компетентних органів та делегування відповідальності за їх виконання до структури з притаманними для цього завданнями.

Тому проблемним питанням залишається передача повноважень та раніше встановлених міжнародних контактних осіб з питань інформатизації до Держкомінформатизації. З метою отримання роз'яснень щодо необхідних процедур для набуття повноважень та визначення в якості контактної особи з питань інформатизації, Держкомінформатизації направив у грудні 2008 року до Мін'юсту лист, відповідь на який очікується.

З метою розширення співпраці з питань розвитку інформаційного суспільства пропонується дати доручення МЗС та Держкомінформатизації:

вжити заходів щодо підготовки до підписання до кінця 2009 року договору між ICANN та Держкомінформатизації;

вжити заходів щодо підготовки до підписання до кінця 2009 року Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія про співробітництво у сфері розвитку інформаційного суспільства;

вжити заходів щодо проведення переговорів з Генеральним Директоратом з питань розвитку Інформаційного суспільства Європейської Комісії щодо визначення нового формату взаємовідносин, який буде узгоджений з Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна - ЄС.

Пропонується дати доручення МЗС, Держкомінформатизації, СБУ, Держспецзв'язку щодо визначення повноважень та їх розмежувань щодо співпраці з Європейським агентством з питань мережевої та інформаційної безпеки (ENISA).

57

Здійснити заходи щодо подальшої розбудови національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі та її інтеграції до Транс'європейської електронної науково-освітньої мережі GEANT.

МОН

Організація каналу передачі даних Київ-Варшава-Познань забезпечила доступ України до пан-Європейської науково-освітньої мережі GEANT на швидкості до 155 мб/с, починаючи з 2007 р. Основна частина каналу пройшла по території республіки Польща через канали польської мережі PIONIER. Мережа PIONIER розглядає цей канал, враховуючи і майбутнє нарощування швидкості як взаємоз'єднання двох наукових мереж на кордоні з Україною. Як наслідок, таке взаємоз'єднання не передбачає фінансових взаєморозрахунків між мережами. Аналогічні відносини і оптичні взаємоз'єднання Польща організовує із всіма своїми сусідами. Така стратегія відносин URAN - PIONIER дає для УРАН важливий шанс інтеграції у мережі Європи і відповідний приклад для майбутніх відносин УРАН з науковими мережами сусідніх держав: Білоруссю, Росією, Грузією, Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словакією.

Взаємоз'єднання оптичних волокон з Польською національною науково-освітньою мережею PIONIER на Україно-Польському державному кордоні здійснено в 4-му кварталі 2008 року.

Придбання пари оптичних волокон довжиною близько 80 км в волоконно-оптичному кабелі Львів - прикордонний перехід Гребінне (Польща) / Рава-Руська (Україна) (частка 10% придбана в 2008 році, решта планується до придбання в 2009) дозволяє вирішити важливу задачу підключення УРАН до GEANT на швидкості 1 Гбіт/с і більше. Оптичні волокна по всій довжині не мають проміжних пунктів регенерації або інших енергозалежних пристроїв по трасі кабелю (технологія NIL - Nothing in Line) та забезпечує швидкість передачі даних 1 Гбіт/с на першому етапі та 10 Гбіт/с і більше в майбутньому.

Здійснена побудова місцевого закінчення оптичних волокон у Львові для взаємоз'єднання з кабелем Львівського міського сегменту мережі УРАН та доведення волокон до технічного майданчика УРАН.

Зазначене взаємоз'єднання за допомогою оптичних волокон, а не шляхом оренди смуги у комерційного провайдера каналів, є першим важливим кроком до створення міжміської і міжнародної інфраструктури мережі освіти і науки України, базованої на власному оптичному волокні, згідно із концепція, закладеною в Державну Програму "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року №1153.

Каналоутворюючео обладнання на Українському боці встановлене в Національному університеті "Львівська політехніка"на технічному майданчику УРАН.

Підключення до GEANT на швидкостях 1 Гбіт/с і більше дозволить забезпечити доступ і обмін інформацією в рамках спільних Європейських проектів щодо розвитку GRID-технологій, суперкомп'ютерних обчислень, можливість участі у спільних міжнародних наукових проектах, що потребують надшвидкісних каналів передачі даних (СODATA, World Data Center, CERN тощо).

Позитивний досвід розбудови і експлуатації науково-освітних мереж в країнах Центральної Європи (Польщі, Угорщини і особливо Чехії) доводить, що при використанні національною науково-освітньою мережею темного оптоволокна вона може в рамках того ж бюджету збільшити свою продуктивність більше ніж в 20 разів.

Додаток В

АНКЕТА

Вашій увазі пропонується відповісти на питання анкети.

Мета анкетування - вивчення доступності, впливу Інтернету, як джерела інформації, для активних споживачів послуг

1. Ваше прізвище, ім'я, по батькові (у разі заповнення анкети від організації - назва організації)

_____________________________________________________________

2.Соціальний статус (потрібне підкреслити)

службовець, робітник, працюючий непрацюючий, пенсіонер, студент, інші

3.Ваш вік?

4.Чи використовували Ви інформацію з Інтернету (сайту КМДА) для прийняття рішень?

5.З якої тематики Ви шукаєте інформацію?

6.Як часто Ви викоровуєте Інтернет для потреб?

7.Частота використання веб-ресурсу Київської міської влади?

8. Як часто безпоседньо у процесі роботи стикаєтесь з органами виконавчої влади?

9. Особисто працюєте на комп'ютері?

Страницы: 1, 2, 3, 4
© 2010 Рефераты