Економічна ефективність виробництва соняшника

Аналізуючи динаміку урожайності, валового збору та посівних площ соняшнику, можна зробити наступні висновки. Урожайність соняшнику коливається по роках. За досліджуваний період найбільша урожайність соняшника спостерігалась в 2001 році (12,1 ц/га), найменша - в 2004 році (6,88 ц/га). Відносно 2000 року в 2004 році урожайність соняшника зменшилась на 1,42 ц/га. Що стосується валового збору соняшнику, то можна сзати, що за досліджуваний період найбільший валовий збір соняшника спостерігається в 2001 році (6679,2 ц.), а найменший в 2003 році

Таблиця 2.11

Динаміка валового збору та врожайності соняшника по окремих його сортах

(4215 ц.). В 2004 році у порівнянні з 2000 роком валовий збір соняшника збільшився на 571,9 ц.

Далі розглянемо в таблиці 2.11 динаміку валового збору та врожайності соняшнику в ТОВ “Тур” по окремих його сортах.

Аналізуючи таблицю 2.11, можна зробити такі висновки. ТОВ “Тур” займається вирощуванням двох основних сортів соняшнику - “Зустріч” та “Лідер”. Що стосується урожайності, можна сказати, що серед цих двох сортів найбільшу урожайність має сорт “Лідер”. В 2004 році урожайність сорту “Зустріч” становила 5,97 ц/га, а сорту “Лідер” - 7,78 ц/га. Та ж сама ситуація спостерігається і з валовим збором цих сортів якщо в 2004 році від сорту “Лідер” було зібрано 3037,5 ц. Соняшнику, то від сорту “зустріч” було зібрано на 714 ц. Менше, тобто 2323,5 ц. Соняшнику. З цього можна зробити висновок, що для товариства “Тур” більш вигіднішим є вирощування сорту “Лідер”.

Як відомо, валовий збір соняшника залежить від розмірів посівної площі і рівня урожайності соняшника. На основі цього проведемо аналіз впливу цих факторів на обсяг валового збору насіння соняшника в господарстві. (табл.. 2.12).

Таблиця 2.12

Розрахункові данні для аналізу залежності валового збору від факторів

1. Індекс валового збору

УП = У1П1 - УоПо = 5361 - 4789,1 = 571,9 (ц.)

2. Індекс урожайності фіксованого складу.

УПуф = У1П1 - УоП1 = -1104,7 (ц.)

3. Індекс розміру та структури площ.

УПп+п* = УоП1 - УоПо = 1676,6 (ц.)

4. Балансова ув'язка

Іуп = Іуф * Іп+п* = 0,8291,35 = 1,11915 ;

УП = УПуф + УПп+п* = - 1104,7 + 1676,6 = 571,9

5. Індекс розміру площ

Іп = =

П = П1 - По = 779 - 577 = 202 (га)

6. Індекс врожайності змінного складу

Індекс урожайності змінного складу показує, що внаслідок зміни площі посіву соняшнику та зміни його врожайності валовий збір культури зменшився на 17%.

На основі наведених даних можна зробити наступні висновки. За рахунок зниження врожайності в звітному році валовий збір зменшився значно. За рахунок зміни площі валовий збір навпаки збільшився на 1676,6ц. За рахунок зміни урожайності обсяг валового збору зменшився на 1104,7 ц. За рахунок цих факторів разом валовий збір збільшився на 571,9 ц.

Рис. 2.3 Посівна площа соняшника.

Рис. 2.4 Валовий збір соняшника.

2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника

У сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, виробництво продукції пов'язане з використанням виробничих ресурсів галузі - трудових, земельних, водних, матеріальних, в процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на новостворену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів становить витрати виробництва.

Розглянемо склад виробничих витрат товариства “Тур” в таблиці 2.13

Таблиця 2.13

Склад виробничих витрат на виробництво соняшнику (тис. грн.)

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. Всі витрати товариства в 2004 році відносно 2002 року збільшились на 12,5 тис. грн., тобто на 5,66%. В тому числі витрати на насіння та посадковий матеріал збільшились на 33,29 тис. грн.. (219,16%). На паливо та мастильні матеріали витрати збільшились на 5,29 тис. грн.., тобто на 26,29%. На добрива виробничі витрати збільшились на 210,89%. На засоби захисту рослин витрати збільшились на 9,06%. Витрати на ремонт необоротних активів збільшились на 65,23%. Інші витрати на утримання основних засобів збільшились на 4,91%. Зменшились лише загально-виробничі витрати (78,67%), витрати на оплату праці (42,95%), роботи та послуги (9,09%), інші витрати (66,27%).

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності має собівартість виробництва продукції.

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності підприємств у цілому, окремих її підрозділів та видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рівня рентабельності, які залежать від собівартості.

Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції.

На прикладі таблиці 2.14 розглянемо структуру собівартості 1ц. соняшнику у товаристві “Тур”.

Аналізуючи структуру собівартості 1ц. соняшнику в ТОВ “Тур” можна зробити висновок, що загальна собівартість 1ц. соняшника в 2004 році відносно 2002 року збільшилась на 2,17 грн. В тому числі витрати на оплату праці з нарахуваннями зменшились на 2,48 грн.

Таблиця 2.14

Структура собівартості 1ц соняшнику у ТОВ “Тур”

На насіння та посадковий матеріал витрати збільшились на 6,19 грн. Витрати на паливо та мастильні матеріали збільшились на 0,97 грн. Також збільшились на 0,97 грн. Також збільшились витрати на добрива (5,15 грн.) та засоби захисту рослин (0,17 грн.). Витрати на роботи та послуги зменшились на 0,84 грн. Витрати на ремонт необоротних активів збільшились на 1,24 грн. Інші витрати на утримання основних засобів збільшились на 0,20 грн. Інші витрати зменшились на 0,49 грн. Загально-виробничі витрати зменшились на 8,22 грн.

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодіючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Економічну ефективність виробництва насіння соняшнику розглянемо в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва соняшнику

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. За рахунок збільшення площі посіву соняшника в 2004 році на 202 га (35%) валовий збір соняшнику збільшився на 571,9 тис. грн. (11,9%). Собівартість виробництва соняшнику збільшилась на 153,1 тис. грн.. (191,4%). Прямі затрати праці на виробництво соняшника збільшились на 25 тис. люд.-год. (147%). Кількість проданого насіння соняшника збільшилась на 3227 ц., тобто на 208,8%. Виручка від реалізації соняшника збільшилась на 413,3%. Собівартість реалізованого соняшника збільшилась на 181,6 тис. грн.. (703,8%). Прибуток від реалізації соняшника збільшився на 225,1 тис. грн.. (310,1%). Виробництво соняшника на 100га ріллі збільшилась на 28,8%. Трудомісткість збільшилась на 197,3%. Виробнича собівартість 1ц. соняшнику збільшилась на 160,6%. Собівартість 1ц. реалізованого соняшника збільшилась на 26,61 грн., тобто на 158,4%. Ціна реалізації 1ц. соняшника збільшилась на 23,5 грн. (36,8%). Прибуток на 1ц. реалізованого соняшника збільшився на 15,4 грн., тобто на 32,7%. Кількість отриманої виручки на 1га посіву збільшилась на 280,3%. Кількість прибутку на 1 га посіву збільшилась на 203,8%. Кількість отриманої виручки на 1 люд.-год витрат праці збільшилась на 8,27%, а прибутку - зменшилась на 67,7%. Окупність виробничих витрат виручкою зменшилась на 11,7%, а прибутком - на 73,4%.

Роблячи узагальнюючий висновок по 2 розділу можна сказати, що ТОВ “Тур” має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва - у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість - на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту.

На заході фермери вже досить давно використовують технології, завдяки яким можна зекономити пальне, скоротити час і загалом затрати на підготовку ґрунту до сівби. Хотілося б більш детально ознайомитися з цими технологіями.

Гордістю України завжди були народючіші у світі чорноземи. Упродовж мільйонів років природа створювала систему відтворення родючого шару ґрунту, використання якого людиною стало найпершою умовою її життя та розвитку. Зміни пір року, періодів вегетації та відмирання рослин створювали постійний покрив із рослин та рослинних решток. Забезпечуючи надійний захист поверхні ґрунту від висушую чого проміння, вітру та водної ерозії. А самі рослинні рештки під дією мікроорганізмів поступово розкладалися, з року в рік додаючи в грунт органічні речовини, які є основою родючості. Відмираючи коріння та газообмін від діяльності бактерій підтримували природну корисність ґрунту, сприяючи аерації та насиченню вологою, забезпечуючи умови для нових циклів життя рослин.

Зростання конкуренції на ринку сільськогосподарських товарів. Передусім зерна та соняшнику, зростання капіталомісткості сільськогосподарського виробництва. схильність цін до значних коливань, дедалі активніша увага до екологічних аспектів сільгоспвиробництва змусили фермерів переглянути традиційні методи господарювання та системи землеробства.

Усе привабливішою альтернативою традиційному орному землеробству стає рослинництво з мінімальним та нульовим, без оранки, обробітком ґрунту, тобто повернення до методів, створених і перевірених самою природною. Розвиток техніки і технології за останні роки дає можливість дедалі ефективніше поєднувати сили природи з творчістю людини у вигляді сівозмін, зрошення, генетичного поліпшення рослин та ін.

Ґрунтозахисна технологія - це така технологія, коли:

- на поверхні ґрунту після збирання залишаються рослинні рештки культурних рослин (не менш як 30%) без наступного загортання;

- посів здійснюється в необроблений грунт, вкритий рослинними рештками культурних рослин - попередників;

- обробіток ґрунту проводиться тільки в зоні загортання насіння висівним апаратом (у рядку).

Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрати палива;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозій;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викладів поливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.

Посів без обробітку ґрунту (нульовий обробіток, прямий посів, без орний посів) - це класична ґрунтозахисна технологія, за якої грунт залишається незайманим від збирання попередника до посіву нової культури. Почасти цілковитий спокій ґрунту може бути порушений лише інжекторним внесенням добрив у рідкій формі.

Мінімальний обробіток - це технологія, яка передбачає один (дисконтування після збирання) або два (рихлення чизельним плугом восени плюс дискова борона або культиватор навесні) обробітки ґрунту. Сюди ж належить так зване “мульчування”, коли рослинні рештки подрібнюються і частково загортаються у грунт комплексним (інтегрованими ) агрегатами (прикладом, культиватором зі стрілчастими лапами у зчепленні з дисковою бороною).

Гребенева технологія сприяє тому, що грунт залишається незайманим, як і нульового обробітку, але посів проводиться у гребені, сформовані спеціальним обладнанням восени, або в період вегетації при міжрядній культивації чи лемешами при внесенні добрив.

Гребеневий обробіток добре підходить для полів, що утворюють схил, особливо за наявності слабко дренованого ґрунту. Дещо підняті гребені борозен краще прогріваються ранньою весною. Це тепло просушує грунт у борозні, що сприяє посівові. Система гребеневого обробітку ґрунту - це чудова методика для ґрунтів, які містять надто багато вологи на момент обробітку ранньою весною, особливо у західній частині України. [18]

Усі варіанти ґрунтозахисних технологій при їх впровадженні вимагають ретельної підготовки та цілого комплексу організаційних заходів.

Якщо уважно проаналізувати основні причини. Що утримують господарства та фермерів від переходу до ґрунтозахисних технологій, то їх можна віднести до трьох груп:

- технологічні;

- фінансово-економічні;

- психологічні.

Однак найчастіше ці причини переплітаються. Те, що в одних грунтово-кліматичних умовах виглядає недоліком технологій, в інших зонах виявляється перевагою. Або ж окремо взяті операції чи технологічні підходи мають як позитивний, так і негативний вплив.

Першим нашим кроком до нових технологій має бути всебічний аналіз агротехнічної ситуації у господарстві та ретельний розрахунок.

Необхідно ще раз розглянути основні дані щодо діяльності господарства на землі, а в разі їх відсутності чи недостатності, провести відповідні аналізи та заміри.

Необхідно:

- скласти точні характеристики ґрунтів, дані щодо рівня рН, вмісту гумусу та поживних речовин. Отримавши ці дані, можна точніше провести вапнування, внесення фосфору, калію, створити необхідний агрофон для майбутнього посіву;

- визначити ступінь ущільнення на різних ділянках поля. Найшвидше, у різних місцях буде різне ущільнення (яскраво виражені автомобільні колії, зони розворотів, розвантаження, заправки та ін. ). Зони дуже сильного ущільнення рекомендується обробляти дисковою бороною або навіть переорювати;

- заміряти перепади рівнів на полях, визначити ділянки, найуразливіші для ерозії. Саме тут ґрунтозахисна технологія виявиться дуже доречною. Треба також продумати, а також спланувати напрямки посіву, щоб рядки лягали перпендикулярно до напрямку схилу. Таким чином, рядки утворюють немовби мікродамби на шляху потоків води, що збігають з вершини пагорба;

- провести інвентаризацію наявних тракторів та агрегатів. Ідеться не про простий облік, а, радше, про точний добір потужності та між колісних відстаней тракторів до сівалок та обприскувачів. Найшвидше, сівалок для прямого висіву в господарстві немає, але перш ніж розпочати її пошуки, потрібно точно знати, яким трактором буде вестися робота (механізм зчеплення, потужність, продуктивність за зміну не за день);

- проаналізувати сівозміну. Після низки попередників (що не залишають великої кількості рослинних решток) на деяких культурах дещо простіше переходити до ґрунтозахисних технологій;

- проаналізувати стан тваринницьких ферм та інтенсивність розвитку тваринництва. У даному разі важливо розрахувати очікуваний урожай кормових культур, прямий посів яких планується, а також передбачити площі для вивезення органіки з ферм. Органіку слід вивозити лише туди, де вона загортатиметься у грунт. Тобто на поля з мінімальним обробітком;

- одержати дані про щорічні опади, дати заморозків, середні денні температури повітря та ґрунту під час посівного сезону. Відмовившись частково від оранки та наступного обробітку ґрунту, можна не лише зекономити час і кошти, а й провести прямий посів як навесні, так і восени на значно більших площах в ідеальні агротехнічні терміни і в оптимальних умовах. А для цього треба якнайточніше передбачити строки початку і завершення робіт, зв'язати їх з продуктивністю агрегатів і спланувати площі під посів;

- розробити стратегію боротьби з бур'яном та шкідниками. Якщо бур'яни завдають багато клопоту за нинішньої системи, то на початкових етапах впровадження ґрунтозахисних технологій вони також потребуватимуть підвищеної уваги. За ґрунтозахисних технологій основний акцент робиться на після сходові (контактні) гербіциди навесні і на універсальний тотальний гербіцид Раундал восени або навесні, ґрунтовий гербіцид вибіркової дії Харнес, а також частково на контактні страхові гербіциди. Контактні гербіциди є максимально ефективними, лише якщо здійснювати винятково ретельний контроль за строками їхнього застосування та розвитком бур'янів і культурних рослин. Отже. дібрати гербіциди треба на основі знань про переважаючі бур'яни, їхню поведінку в різних погодних умовах різних років тощо. Однаковою мірою такі заходи слід здійснити щодо шкідників та хвороб;

- уважно розрахувати економічний ефект. Затрати на сівалку - то лише один з елементів прибуткової економіки без орного землеробства. Окрім того, зовсім не обов'язково її купувати одразу. Можна на короткий термін орендувати її для проведення дослідних посівів, можна оформити кредит на кілька років. Важливо, щоб перша спроба не обмежилася кількома гектарами, а дала відчутний, і, головне, - переконливий, ефект для економіки господарства, що можливо тільки на достатньо великих площах і за дуже ретельної своєчасної підготовки;

- мати а увазі, що найкращий час для розробки планів впровадження ґрунтозахисних технологій - серпень - початок вересня, напередодні збирання соняшнику. Правильне планування та організація збирання - ключ до успішного переходу до прямого посіву.

Узагалі можна вважати, що основою ґрунтозахисної технології є загострене почуття дбайливого ставлення до землі. Передусім воно мусить виявитися в тому, що з кожним днем земля становитиме родючішою, дедалі більше повертаючись до життя за законами природи. [19 ]

Вплив ґрунтозахисних технологій на грунт залежить від клімату, сівозміни, стану ґрунту до переходу до мінімального чи нульового обробітку. Однак багаторічні дослідження у різних країнах дали можливість визначити основні сталі тенденції:

- збільшується вміст гумусу, особливо у верхньому шарі ґрунту;

- відбувається фіксація мікроелементів, азоту. При накопиченні органічних речовин у верхньому шарі ґрунту збільшується і вміст азоту. Підвищена вологість у поєднанні з уповільненим окисленням сприяють накопиченню азоту та його фіксації;

- зменшуються втрати вуглецю (до 5 разів). Саме на вуглець припадає половина вмісту органічних речовин у ґрунті. Чим менше обробляється грунт. Тим більше вуглецю вловлюється, накопичується і сприяє підвищенню родючості ґрунту. Слід визначити, що пришвидшеному виділенню вуглекислого газу із зораних полів вчені - екологи відводять значне місце поміж основних причин глобального потепління;

- збільшується загальний вміст фосфору. Особливо доступного для рослин;

- зменшується рН;

- збільшується біологічна активність у ґрунті. Кількість дощових черв'яків зростає у 5-6 разів. А їхня активність поліпшує структуру ґрунту, його пористість, аерацію, здатність пожинати й накопичувати вологу, створює простір для проникнення та розвитку коріння, мобілізуючи додаткові протиерозійні ресурси;

- грунт за багаторічного прямого посіву стає щільнішим, стабільнішим, з кращою інфільтрацією та насиченістю вологою. З підвищенням питомої щільності уповільнюються проникнення повітря в грунт, розвиток окислювальних процесів. А це стимулює мікробіологічну активність і створює підвищений потенціал для фіксації азоту. Щільність ґрунту у цьому разі підвищується природним шляхом, під впливом природних чинників і за певний час сягає оптимальної величини, властивої ґрунтом, природні процеси у яких не переривало втручання людини;

- поліпшується структура ґрунту, поступово відновлюються його природні властивості та характеристики, однорідність, особливо у граничній зоні між поверхневим та підгрунтовим підорним шаром;

- поліпшується прохідність полів для техніки, підвищується її опірність механічним навантаженням.

Не слід думати, що всі ці позитивні процеси розпочнуться одразу ж після здійснення першої спроби з прямим посівом. Екологічний ґрунтовій системі знадобиться не один рік для адаптації до зміни системи землеробства. та й то за умови наполегливої роботи. Особливої уваги потребує при цьому боротьба з ущільненням ґрунту. [20 ]

Ущільнення ґрунту важкою технікою і транспортом є однією з основних проблем сучасного сільського господарства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5