Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

Аналізуючи дані таблиці 2.6 можна відмітити, що значно зросли витрати на оплату праці (4,3%), інші витрати (575,9%), витрати на купівлю нафтопродуктів (15,7%), насіння та посадковий матеріал (40,1%). Це негативно відобразиться на собівартості продукції рослинництва, тому що із зростанням собівартості продукції її ціна теж зростає.

2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва

Узагальнюючим показником продуктивності праці в сільгосппідприємстві є виробництво продукції у вартісному виразі на працівника. Нові ціни 2000 р. не порушують співставності при аналізі ряду динаміки, оскільки вони близькі до тих, що застосовувалися раніше -- різниця по всьому складу сільськогосподарської продукції в межах 1%. Після 1996 р. продуктивність праці неухильно знижується. Якщо у тваринництві вивільнення частини працівників має економічне обгрунтування, то в землеробстві необхідно збільшувати зайнятість шляхом інтенсифікації виробництва.

Більш інформативними і практично цінними є галузеві показники продуктивності праці. Звітність дозволяє вираховувати лише прямі затрати праці на виробництво основних продуктів рослинництва.

Рівень продуктивності праці формуються під дією двох груп факторів -- тих, що впливають на урожайність та таких, які змінюють затрати на одиницю площі.[8, с.86]

Отже вихідні данні, які приведені в таблиці 2.7. дають можливість розрахувати продуктивність праці в радгоспі Степовий Миколаївського району.

Таблиця 2.7

За даними приведеними в таблиці розрахуємо продуктивність праці за два періоди: І період 2000 - 2001 роки, ІІ період 2002 - 2003 роки.

Таблиця 2.8

Аналізуючи данні розраховані в таблиці можна зробити висновок, що ІІ період у порівнянні з І для господарства виявився гіршим. Виробництво валової продукції майже не змінилося, але господарство отримало прибутку на одного працівника на 19,99% менше. Зменшення продуктивності праці пов'язане з тим, що затрат праці у ІІ періоді було більше. Це пов'язано з погодними умовами. В 2003 році всі зернові вимерзли тому господарство повинно було затратити додаткові ресурси на пересівання озимих, що безпосередньо вплинуло на показники продуктивності праці.

2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції

Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства у процесі госпрозрахунко-вої діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність -- показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який підвищення народногосподарської ефективності сільськогосподарського виробництва, що є основою зростання за-безпеченості населення продуктами харчування.

В умовах кризового стану економіки країни виробни-цтво основних продуктів сільського господарства скоро-тилось. При оцінці економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показни-ків, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як на-туральні, так і вартісні показники. Доцільно застосову-вати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єк-тивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сіль-ськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті са-мі рівні врожайності і продуктивності досягаю-ться при різних витратах або різні показники продук-тивності одержують при рівновеликих витратах вироб-ництва.

Для одержання порівнянних величин витрат і резуль-татів обсяг виробленої однорідної і різнойменної про-дукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливіши-ми показниками, що характеризують обсяг сільськогос-подарського виробництва (результат), є вартість вало-вої і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

В умовах свободи підприємницької діяльності і рин-кових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових від-носин і сприяють зміцненню товарної форми економіч-них зв'язків та господарського розрахунку. [11]

Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва

Процес розвитку, руху соціально-економічних явищ у часі в статистиці прийнято називати динамікою. Для відображення динаміки будують ряди динаміки, які являють собою ряди значень, що змінюються в часі, статистичного показника, розташованих у хронологічному порядку.

Складовими елементами ряду динаміки є показники рівнів ряду й періоди часу (роки, квартали, місяці, доба) або моменти (дати) часу.

Одним з найважливіших показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової продукції. Валова продукція може розраховуватись на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою продукцією розуміють кількість виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду.[16, с.93-95]

Так як вихід валової продукції здатний до коливань, тому його треба аналізувати за 6 - 7 років. Для цього існують такі показники:

ь абсолютний приріст, ц з 1 га;

ь темп зростання, %;

ь темп приросту, %;

ь абсолютне значення 1% приросту,

які розраховуються базисним або ланцюговим методами.

Таблиця 3.1

Визначимо рівень ряду:

;

Середній абсолютний приріст:

тис. грн.;

Середній темп зростання:

;

Визначимо середній темп приросту:

;

Аналізуючи результати проведених розрахунків ми можемо зробити висновок, що середній виробіток валової продукції на 100 га с.г. угідь за період з 1997 по 2003 роки становить 2081.5 тис. грн. Встановлено, що максимальний показник валової продукції на 100 га с.г. угідь був у 1997 році і він складав 2138,4 тис. грн., мінімальний у 2002 році - 2029,1 тис. грн.

Ланцюгові показники рівня ряду свідчать про досить помітне коливання виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь: так, наприклад у 2003 році у порівнянні з 1998 роком спостерігається збільшення виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь на 0,7 %.

У 2001 році абсолютне значення 1 % приросту склало 20,72 тис. грн.

Таблиця 3.2

Рівняння прямої:

;

Знаходимо та

, ,

а1= - 8,6

2081,5 = а0 - 4*8,6

а0 = 2115,9

Рівняння параболи 2-го порядку:

-3735,8=0,38а2

а2=-9831,1

-6218,7 = а1 - 8 * 9831,1

а1 = 72430,1

8291,6 = а0 + 4*72430,1 - 20 * 9831,1

а0 = -84806,8

Таблиця 3.3

Рис.1. Динаміка зміни валової продукції на 100 га с.г. угідь.

;

тис. грн.

Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району за 1997 - 2003 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша. Розрахована похідна показує, що в середньому щорічно вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь зменшувалась на 6218,7 тис. грн.

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району

Розрізняють форми зв'язку прямі та зворотні. Прямий зв'язок - це такий зв'язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв'язок - це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується. [15]

Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.

- залежна змінна; Х1 - енергозабезпеченість, к.с.

Х - незалежна змінна; факторна ознака; Х2 - фондозабезпеченість, тис.грн.

а0 - вільний член; У - Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.

а1 - коефіцієнт регресії.

Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.

Таблиця 3.4

;

;

;

2882,4=10,059а2;

а2 = 286,5;

3000=а1+10*286,5; а1=135;

2081,5=а0+10,4286*135+9,4757*286,5

а0=-2041,1;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв'язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

;

;

або 81,4%

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв'язок між виходом валової продукції, фондо- та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 81,4%, а 18,6% інших неврахованих факторів.

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

Важливим напрямом зростання ефективності сіль-ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за-безпеченості господарств основними і оборотними фон-дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо-стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид-не значення раціонального використання машинно-трак-торного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ-них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан-ня його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль-ськогосподарської продукції має велике економічне і со-ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб-ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз-ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько-господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре-зервів поліпшення якості та збереження виробленої про-дукції можна на 20--30 % підвищити рівень її спожи-вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь-когосподарського виробництва є раціональне викори-стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга-нізації та відповідних методів матеріального і мораль-ного заохочення працівників у досягненні високих кін-цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підроз-ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга-нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Підвищення економічної ефективності сільського гос-подарства передбачає збільшення виробництва і підви-щення якості сільськогосподарської продукції при одно-часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не-розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка-цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько-господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже-релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар-ського виробництва, які забезпечують дальше збільшен-ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за-ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви-користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно-логій та індустріальних методів виробництва; підвищен-ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни-цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви-робництва на основі різноманітних форм власності і ви-дів господарювання і створення для них рівних еконо-мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва найважли-вішим є поліпшення використання землі на основі під-вищення її родючості і зростання врожайності сільсько-господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико-ристанням досягнень науки, передової практики і забез-печенням високої якості праці. У передових господар-ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних зем-лях--100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сор-тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост-рення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо-ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грун-тів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефектив-ності сільського господарства -- впровадження комплекс-ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу-зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь-когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[13]

Матеріальною основою підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг-нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско-налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле-ментів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук-тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре-су, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва відбувається в умовах поглиб-лення спеціалізації і посилення концентрації виробни-цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро-мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб-ництва, який забезпечує переведення господарств на пов-не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно ниж-чому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.[8, с.45-49]

Висновки

Докорінне перетворення економічних відносин в агро-промисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічно-го прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед за-лежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на про-дукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створюва-ла умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахун-ку і самофінансування.

Список використаних джерел

2. А. В. Дудник, П.В. Хом'як Застосування біостимуляторів росту при вирощуванні соняшника // Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2001, випуск 2

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

5. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1995

6. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,

М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. - Урожай, 1998. - 201 с.

8. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. - М.: ЄКМОС, 1998р.

9. Зінченко О.І. Рослинництво, К.: „Аграрна освіта”, 2001.

10. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991р.

11. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991

12. Опря А.Т. Статистика - К.: „Урожай”, 2002р.

13. Писаренко В.М. „Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи”, Полтава: „Інтеграфіка”, 2002р.

14. Статистика. Підручник /Головач А.В. та ін. / - К.: Вища школа,

1996. - 623 с.

15. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка. К.: Вища школа, 2000.

16. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001

Страницы: 1, 2