Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

3

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ

ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В РАДГОСПІ СТЕПОВИЙ МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

Виконав:

студент Добріогло Андрій Дмитрович

група Е 3/1

Миколаїв - 2004

Зміст

• Вступ 3
• Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
• 1.1. Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
• 1.2. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. 8
• Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей 11
• 2.1 Виробничо-економічна характеристика радгоспу Степовий Миколаївського району 11
• 2.2 Місце рослинництва в економіці господарства 13
• 2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві 15
• 2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва 21
• 2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції 24
• Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва 26
• 3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с. г. угідь 26
• 3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району 32
• Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва 36
• 4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва 36
• 4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва 37
• Висновки 40
• Список використаних джерел 42
• Додатки.

Вступ

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. В 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. [1, с.74]

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;

визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий Миколаївського району.

У процесі дослідження застосовувалися статистичний, економіко-математичний, графічний методи, а також метод порівнянь.

Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:

Ш ф.№ 50-СГ,

Ш ф.№ 24,

Ш ф.№ 11-ОЗ,

Ш ф.№ 29-СГ,

Ш інші матеріали.

Даний курсовий проект надрукований на 41 сторінці друкованого тексту.

Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва.

Проблема підвищення ефективності агропромислово-го виробництва -- визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є ті-єю формою, в якій реалізується мета суспільного вироб-ництва. Економічна ефективність показує кінцевий ко-рисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і еко-номічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи ін-ших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському ви-робництві. Він характеризується збільшенням урожай-ності сільськогосподарських культур, приростом продук-тивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва -- узагальнююча економічна категорія, якісна характери-стика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах ви-робництва. [3 c.123]

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населен-ня. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспіль-ного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особли-вості. Зокрема в сукупності факторів досягнення висо-коефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринницт-ві -- продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосує-ться земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви-робництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сіль-ського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додатко-вих затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний по-тенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського вироб-ництва. Рівень ефективності, що виражається відношен-ням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільсько-господарського виробництва під впливом науково-тех-нічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів госпо-дарств, що є основою розширення і вдосконалення ви-робництва, підвищення оплати праці і поліпшення куль-турно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського вироб-ництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб су-спільства.

1.2. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва.

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви-робництва визначається відповідно як ефективність на-родногосподарська, галузей і виробництва окремих про-дуктів, а також господарської діяльності сільськогоспо-дарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати кри-терію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільсь-кого господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як об-сяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим сти-мулюючим фактором прискорення розвитку сільськогос-подарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роз-

дрібними цінами на продовольство і товари з сільсько-господарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його доб-робуту.

Для визначення економічної ефективності сільсько-господарського виробництва необхідно не тільки обчис-лити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої пра-ці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; ви-трати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому катего-рія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Для визначення економічної ефективності виробни-цтва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно об-числювати в такій послідовності:

вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогос-подарського виробництва.[6, с. 125]

Показники економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 - 5 років. Вони ха-рактеризують ефективність використання землі як основ-ного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність ви-робничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей

Радгосп Степовий розташований у Миколаївському районі на півдні області на відстані 55 км. Від обласного центра - Миколаєва. Миколаїв є основним центром збуту продукції сільського господарства. На території селища є цех по переробці м'яса, пункти збирання молока, цех по переробці соняшника.

На території господарства існує автопарк, який забезпечує зв'язок між Миколаєвом і радгоспом Степовий.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва.

Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим і засушливим літом, весна рання і тепла, осінь - пізня, частіше суха та довга. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 20-25 градусів нижче нуля, а влітку 40-45 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15 градусів тепла. За рік випадає опадів від 300мм. до 450 мм., переважно у вигляді дощів.

В зв'язку з тим, що клімат даного регіону засушливий є необхідність використовувати зрошувальні канали, проводити всі необхідні умови для збереження вологи в ґрунті.

Ґрунти на території господарства - це чорноземи звичайні. Їх характерною особливістю є остаточна солонцюватість, ґрунти мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні такого ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні - вони запливають.

Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосування сівозмін.

Соціальний розвиток радгоспу Степовий знаходиться на задовільному рівні. На його території є Будинок культури, дитячий садок, школа І-ІІІ ступенів, спортивний комплекс, магазини та ін.

Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва.

Таблиця 2.1

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що радгосп Степовий відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 330,33 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 6957,17 га.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

2.2 Місце рослинництва в економіці господарства

На ефективність сільського господарського виробництва впливає також рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Щоб розрахувати рівень спеціалізації скористаємося табличкою 2.2.

Таблиця 2.2

Аналізуючи данні розраховані в табл. 2.2. можна сказати, що спеціалізація радгоспу Степовий зумовлена його місце розташуванням і має спеціалізацію - з основним напрямком вирощування ВРХ і зернових та зернобобових культур.

Тепер можна зробити висновок, що основна роль в господарстві надається вирощуванню продукції тваринництва, зокрема великої рогатої худоби. Підтвердженням цьому є показник розміру та структури грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства в радгоспі Степовий за три роки. По продукції рослинництва він складає 29,2 % від загального виробництва, а по тваринництву 45,4 %.

Щоб краще зрозуміти стан рослинництва, а саме зернових, у господарстві яке досліджується скористаємося таблицею 2.3.(Додаток 1)

Аналізуючи розрахункові данні можна зробити висновок, що господарство отримавши меншу врожайність озимих зернових та валовий збір продукції рослинництва, збільшує площу посівів та кількість реалізованої продукції за рахунок чого зростає рівень товарності. Рівень товарності в 2002 році у порівнянні з 2001 збільшився на 11,69 % , такий факт можна пояснити тим що господарство більшу частину продукції реалізувало.

Урожайність озимих і ярих культур значно знизилась. Це можна пояснити тим, що по-перше - були не сприятливі умови для виробництва продукції рослинництва, а по-друге - господарство допускалося помилок при вирощуванні продукції рослинництва.

2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві

Для того щоб визначити динаміку та структуру витрат в рослинництві, потрібно розглянути забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та їх використання. Для цього скористаємося таблицею 2.3.

Таблиця 2.3

З розрахунків проведених в табл. 2.3 бачимо, що найкраще господарство було забезпечено у 2001 році. Хоча і збільшилась площа с/г угідь, кількість основних виробничих фондів на одного працівника, у 2003 році у порівнянні з 2001, зменшилась на 28,7 %. Зменшився прибуток на 100 га с/г угідь і за рахунок цього зменшилась і рентабельність даного господарства на 53,9 % у 2001 році та на 24,4 в 2002 році у порівнянні з 2003.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов. Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі.

Щоб охарактеризувати зміну урожайності за рахунок основних факторів: внесення добрив, витрат праці на 1 га посіву тощо, скористаємося таблицею, що відображує динаміку урожайності і посівних площ і валового збору зернових.

Таблиця 2.4

Визначимо індекс валового збору:

або 27,29%, де - урожайність відповідно базисного та звітного року, ц з 1 га, а - посівні площі в цих же роках, га.

Індекс урожайності можна знайти за такою формулою:

;

;

;

Індекс посівних площ:

або 52,0%;

;

Індекс структури посівних площ:

або 80,95%;

ц.;

Отже аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що валовий збір врожаю у звітному році у порівнянні з базисним зменшився на 72.71%, що в натуральному виразі складає 74799ц. Це пов'язано з вимерзанням всіх озимих культур, а також з значним скороченням посівних площ на 52,0%. Це відобразилося на урожайності. Вона, у звітному році, скоротилася на 79.16%, що в натуральному виразі складає 7392ц. Це досить негативно для господарства. Щоб уникнути краху господарства потрібно страхувати продукцію на випадок вимерзання чи інших факторів, що можуть вплинути на майбутній урожай.

Собівартість продукції за останні роки сильно змінюється. А тому для її аналізу використаємо данні за останні два роки і фактичні показники звітного року порівняємо з плановими.

Для цього встановимо зміну собівартості 1ц. продукції за період, в тому числі за рахунок факторів - урожайності та затрат коштів на 1 га посіву.

;

;

Зміна собівартості за рахунок урожайності:

;

;

Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:

;

;

Z0; Z1 - собівартість 1 ц;

У0; У1 - урожайність;

; - затрати на 1 га посіву.

Таблиця 2.5

Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що у звітному році у порівнянні з базисним затрати на 1 га посівів збільшилися на 88482,6 грн. Це пов'язано з неврожаєм озимих у 2003 році.

Дальше проаналізуємо структуру собівартості 1 ц продукції у відповідності з прийнятою номенклатурою статей затрат. Так як собівартість безпосередньо впливає на прибуток в таблиці 2.6 прослідкуємо зміну прибутку в звітному році у порівнянні з базисним.

Таблиця 2.6

Страницы: 1, 2