Ефективність виробництва продукції в фермерських господарствах
Таблиця 6
Склад і структура земельних угідь, землезабезпеченість
Показники
2005р
2006р
2007р
2007р у % до 2005р
Га
%
Га
%
га
%
Загальна земельна площа
4933
Х
3775
Х
3675
Х
74,5
В т.ч. с.-г. угіддя
4553
100
3395
100
3458
100
76
З них:рілля
3521
77,3
2521
74,3
2521
72,9
71,6
Сінокоси
174
3,8
29
0,9
75
2,2
43
Пасовища
763
16,8
763
22,4
763
22
100
Багаторічні насадження
95
2,1
82
2,4
99
2,9
104,2
Коефіцієнт с.-г. освоєння землі
0,92
Х
0,90
Х
0,94
Х
102,2
Коефіцієнт розораності землі
0,77
Х
0,74
Х
0,73
Х
94,8
Коефіцієнт використання ріллі
0,90
Х
0,88
Х
0,90
Х
100
Кількість робітників, чол.
169
Х
117
Х
97
Х
57,4
Припадає на одного працівника:
С.-г. угідь
27,0
Х
29,0
Х
36,0
Х
133,3
Ріллі
21,0
Х
22,0
Х
26,0
Х
123,8
Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що у 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилася загальна земельна площа фермерського господарства «Україна» на 25,5%, площа сільськогосподарських угідь на 24% в тому числі площа ріллі зменшилась на 28,4%, площа сінокосів на 57%, а площа пасовищ залишилась незмінною, площа багаторічних насаджень збільшилась на 4,2%.
Таблиця 7
Ефективність використання землі
Показники
Всього
На 100 га
2007р у % до 2005р
2005
2006
2007
2005
2006
2007
Натуральні, ц
Озима пшениця
66526
30528
51728
1889,4
1210,9
2051,9
108,6
Жито
382,5
127,5
255
10,9
5,1
10,1
92,7
Ярий овес
828,4
1962
1635
23,5
77,8
64,9
276,2
Зернобобові
660
330
198
18,7
13,1
7,9
42,2
Кукурудза на зерно
3938
5370
2685
111,8
213,0
106,5
95,3
Цукрові буряки
0
3168
1742,4
0
125,7
69,1
0
Соняшник
3800
2850
2850
107,9
113,1
113,1
104,8
Овочі відкритого ґрунту
1208
830,5
0
34,3
32,9
0
0
Кукурудза на силос і зелений корм
51700
64625
25850
1468,3
2563,5
1025,4
69,8
Однорічні трави на зел. корм
8277,5
15050
7525
235,1
597,0
298,5
127,0
Багаторічні трави на зел. Корм
86800
42000
22400
2465,2
1666,0
888,5
36
Плодові
9037,5
6025
3012,5
256,7
239,0
119,5
46,6
Молоко
19854
17250
22350
436,1
508,1
646,3
148,2
Приріст живої маси ВРХ
712
672
789
15,6
19,8
22,8
146,2
Приріст живої маси свиней
851
550
563
18,7
16,2
16,3
92,1
Вартісні, тис. грн.
Валова продукція
5400
5443
5121
118,6
160,3
148,1
124,9
Товарна продукція
22041,94
15129,60
18635,21
484,1
445,6
538,9
111,3
Прибуток
958,23
-448,65
576,65
-
-
-
-
Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що земля в фермерському господарстві «Україна» використовується ефективно, бо у базисному році, порівняно зі звітним, на 24,9% збільшилося виробництво валової продукції, а звідси і збільшення товарної продукції на 11,3%, а отже фермерське господарство отримує прибуток.
Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.
Для характеристики рівня використання трудових ресурсів використовують такі показники:
- річний запас праці - це загальний фонд праці за умови, якщо кожен працівник відпрацює нормативну кількість днів (275 днів на рік);
- трудозабезпеченість господарства визначається середньорічною кількістю працівників, що припадає на 100 га с.-г. угідь;
- коефіцієнт робочого часу - це відношення фактично відпрацьованого часу робітниками за рік до річного запасу праці.
Таблиця 8
Рівень використання трудових ресурсів
Показник
2005р.
2006р.
2007р.
2007р. у % до 2005р.
Середньорічна кількість робітників, чол.
169
117
97
57,4
Ними відпрацьовано за рік, тис. люд-год.
264,07
179,94
148,69
56,3
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд-год.
1562,5
1537,9
1532,9
98,1
Річний запас праці, тис. люд-год.
325,3
225,2
186,7
57,4
Коефіцієнт використання робочого часу
0,81
0,80
0,80
98,8
Трудозабезпеченість
4
3
3
75,0
Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок, що у звітному році, порівняно з базисним, зменшились всі показники рівня використання трудових ресурсів, зокрема на 42,6% зменшилась середньорічна чисельність працівників, на 25% зменшилась трудозабезпеченість, тобто трудові ресурси почали ефективно використовуватися.
У господарстві, поряд з робочою силою, потрібні виробничі фонди.
Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні засоби.
Ступінь забезпеченості основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці і фондозабезпеченості господарства.
Під фондоозброєністю праці розуміють розмір основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення в розрахунку на одного середньорічного працівника.
Фондозабезпеченість господарства визначають як відношення вартості основних засобів до площі с.-г. угідь.
Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво валової продукції у розрахунку на 1000грн основних виробничих засобів.
Оберненим показником фондовіддачі є фондоємність - вартість основних виробничих засобів в розрахунку на 1000 грн. валової продукції.
Щоб охарактеризувати вище згадані показники розглянемо таблицю 9.
Таблиця 9
Наявність та ефективність використання основних та оборотних фондів.
Показники
2005р
2006р
2007р
2007р у % до 2005р
Середньорічна вартість основних засобів, т.грн.
35782
30560
26022
72,7
Середньорічна вартість оборотних засобів,т.грн.
3036
2236
3236
106,6
Виручка від реалізації продукції, т.грн.
22041,94
15129,60
18635,21
84,5
Вартість валової продукції в порівняних цінах, т.грн.
5400
5443
5121
94,8
Фондооснащеність, т.грн.
785,9
900,1
752,5
95,8
Фондоозброєність, т.грн.
211,7
261,2
268,3
126,7
Фондовіддача, грн.
0,2
0,2
0,2
100
Фондомісткість, грн.
5,0
5,0
5,0
100
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів
7,1
6,5
5,5
77,5
Тривалість одного обороту оборотних засобів, днів
51,4
56,2
66,4
129,2
Норма прибутку, %
2,5
-1,4
2,0
80
Розглянувши таблицю наявності та ефективності використання виробничих фондів можна зробити висновок, що середньорічна вартість основних засобів знизилась у звітному році, порівняно з базовим, на 27,3%, а вартість оборотних фондів збільшилась на 6,6%. Період одного обороту оборотних засобів збільшився на 29,2%, а тому зменшилась і норма прибутку і підприємство почало бути збитковим.
Для визначення спеціалізації фермерського господарства «Україна» розглянемо таблицю 10, що характеризує структуру товарної продукції.
Таблиця 10
Структура товарної продукції
Вид продукції
2005р.
2006р.
2007р.
2007р. у % до 2005р.
Тис. грн.
%
Тис. грн.
%
Тис. грн.
%
Зернові
6624,76
54,6
3512,09
42,7
5120,79
48,3
77,3
Кукурудза на зерно
369,83
3,1
504,31
6,1
252,15
2,3
68,2
Соняшник
531,75
4,4
398,81
4,9
398,81
3,8
75,0
Всього по рослинництву
7526,34
62,1
4415,21
53,7
5771,75
54,4
76,7
Молоко
2850
23,5
2476,2
30,0
3208,3
30,2
112,6
Свинарство
1024,5
8,5
662,11
8,1
677,76
6,4
66,2
ВРХ
721,48
15,7
663,83
8,2
954,15
9,0
132,2
Всього по тваринництву
4595,98
37,9
3802,14
46,3
4840,21
45,6
105,3
Всього по господарству
12122,32
100,0
8217,35
100,0
10611,96
100,0
87,5
Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що фермерське господарство не має чітко вираженої спеціалізації, але більшу частку в структурі товарної продукції займає продукція рослинництва, а саме зернові культури.
Для узагальнюючої характеристики виробничо-фінансової діяльності фермерського господарства розглянемо таблицю 11.
Таблиця 11
Основні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства
Показники
2005р
2006р
2007р
2007р у % до 2005р
Припадає на 100 га с.-г. угідь, тис. грн..
- основних виробничих фондів с.-г. призначення
643,2
715,3
557,7
89,8
- виробничих витрат
269,9
285,6
319,7
118,5
- енергетичних потужностей, тис. к.с.
292,3
356,4
367,3
125,7
Урожайність основних с.-г. культур, ц/га
Озима пшениця
42,4
42,4
42,4
100
Яровий ячмінь
28,9
28,9
28,9
100
соняшник
9,5
9,5
9,5
100
Кукурудза на зерно
35,8
35,8
35,8
100
овочі
75,5
75,5
0
0,0
Продуктивність с.-г. тварин:
Удій на 1 корову, ц
27,6
26,4
25,1
90,9
Вихід телят на 100 корів, голів
99
92
91
91,9
Середньодобовий приріст, г: ВРХ
380,3
460,3
300
78,9
свиней
304,8
328,3
290,0
95,1
Економічна ефективність інтенсифікації
Отримано на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.
Валової продукції
118,6
160,3
148,1
124,5
Товарної продукції
484,1
445,6
288,6
59,6
Прибутку
21,0
-13,2
16,7
79,5
Отримано валової продукції, грн.., на:
100 грн. основних виробничих фондів с.-г. призначення
18,4
22,4
26,6
144,6
1 грн. виробничих витрат
0,44
0,56
0,46
104,5
Одного середньорічного працівника
31952,7
46521,4
52793,8
165,2
На 1 люд.-год.
20,4
30,2
34,4
168,6
В т. ч.: в рослинництві
35,5
49,2
62,4
175,8
Тваринництві
12,4
20,0
19,4
156,5
Рівень рентабельності, %
4,54
-2,88
3,19
70,3
Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у підприємстві в звітному році зменшився надій молока на 1 корову і приплід телят на 100 корів, але збільшилися показники інтенсифікації економічної інтенсивності виробничої діяльності.
Таким чином, дане підприємство є прибутковим, через ефективне використання трудових ресурсів, та ряду інших факторів виробництва, що забезпечують ефективне функціонування підприємства.. Для підвищення рівня рентабельності у фермерському господарстві необхідно запровадити нові технології виробництва, замінити застарілу техніку на нову і раціональніше використовувати виробничі ресурси. Також підприємству необхідно акцентувати більше свою увагу на галузі тваринництва, бо є необхідні передумови для розвитку м'ясо-молочного напряму виробництва. Але рослинництво є більш рентабельним.
Шляхи підвищення ефективності роботи фермерських господарств
Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств та вдосконалення їх роботи можуть бути рекомендовані наступні пропозиції:
- кооперування фермерських господарств в галузі фінансів;
- створення оптимального за розмірами масиву 1,6-2,5 тис. га, на якому можна ефективніше використовувати сільськогосподарську техніку.
- створення власної інфраструктури (складів, гаража, ремонтної майстерні й інших об'єктів, які можуть будуватися фермерами і орендуватися в інших підприємств і організацій);
- в галузі постачальницької діяльності - спільне придбання садивного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, кормів, тощо;
- об'єднання зусиль в реалізації продукції і маркетинговій політиці.
З метою оптимізації розмірів фермерських господарств слід створити такі умови виробництва, за яких дані підприємства були б конкурентноздатними на світовому ринку. Досвід країн Західної Європи переконує, що ефективність виробництва значно вища там, де розміри землекористування перевищують 500 га. За цих умов досягається повна трудова активність фермера, а ефективність використання фондів є найвищою.
Раціональні розміри землекористування обумовлені двома головними чинниками:
Значне поліпшення технічного забезпечення приватного підприємництва в сільському господарстві може бути вирішено:
1. Ліквідація монополізму в першій сфері АПК;
2. Формування і розвиток лізингових поставок з боку держави;
3. Забезпечення фермерів цільовими кредитами під придбання технічних засобів. Крім того, для фермерства важливим є отримання техніки в оренду, прокат і лізинг.
З питань придбання техніки повинні враховуватися два моменти:
- набір основних і спеціалізованих машин повинен бути заснований на економічній вигідності, тобто купувати машини або одержувати їх на інших умовах;
- необхідно враховувати, що терміни використовування машин у фермерських господарствах при відповідному зберіганні і технічному обслуговуванні можуть бути значно продовжені. Відповідно до збільшення термінів використання машин зменшуються витрати та їх знос.
Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські виробники, не можуть успішно розвиватися без створення ефективної кредитної системи. Прийняття Земельного Кодексу в жовтні 2001 р. потребує створення державно-комерційного Земельного банку, який буде надавати іпотечні кредити під заставу землі і майна. Необхідно ширше створювати селянські спілки для самокредитування. Держава через надання безпроцентних кредитів і прямих дотацій може стимулювати розвиток тваринництва фермерських господарств.
Висновки та пропозиції
1. Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, як їх частка в загальному обсягу виробництва продукції аграрного сектора, участь в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку та загострення конкуренції за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили.
2. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
3. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. Особлива увага приділена методиці обліку та оцінки витрат і доходів фермерських господарств. Обґрунтований алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок.
4. Матеріально-технічне та ресурсне забезпечення фермерських господарств є недостатнім. Забезпеченість різними видами техніки у 2005 р. була на рівні 14,6% - 66%. Підвищення рівня механізації і ефективності використання технічних засобів можливо досягти на основі прокату і оренди машин, лізингових операцій, на кооперативних засадах. Основу трудових ресурсів складають члени фермерських родин (58%). Фермерські господарства забезпечили роботою 3% трудових ресурсів села.
5. У загальному обсязі валової продукції фермерських господарств питома вага галузі рослинництва складає 78%. Фермери вирощують переважно найбільш доходні культури: зернові та соняшник - 12,6% і 18,9% рівня сільгосп підприємств. Вони є основними виробниками багатьох видів овочів (29,7%) та баштанних культур (38,6%). Середня урожайність зернових та зернобобових складає 17,4 ц/га,. продовольчих баштанних - 32,9 ц/га, цукрових буряків (фабричних) - 364,2 ц/га, соняшнику - 8,4 ц/га, овочів - 208,3 ц/га, картоплі - 153,8 ц/га. Тваринництво у фермерських господарствах розвинуте недостатньо. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним - 22% загальнообласного обсягу.
6. Ефективність виробництва у фермерських господарствах вимірюється загальною сумою виручки від реалізації. Найбільша питома вага в структурі виручки від реалізації продукції припадає на доходи від продажу зернових і зернобобових культур - 39,6%, соняшнику - 26,1%, картоплі і овочів - 24,7%. Питома вага доходу від продажу тваринницької продукції є незначною . Рівень ефективності роботи фермера визначається як результат співставлення доходу з витратами чи використаними ресурсами. У структурі виробничих витрат фермера найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати - 62,9%. Дохідність фермерського господарства визначається рівнем рентабельності, що показує величину прибутку на 1 грн. виробничих витрат. 7. При обґрунтуванні раціонального напряму спеціалізації враховано: природно - кліматичні умови, високу продуктивність галузі, відповідний набір власної техніки (по вирощуванню зернових для господарств розміром 50-400 га - 18 - 25 одиниць, овочів на крапельному зрошенні для господарств розміром 10-50 га - 11 - 15 одиниць техніки), основних фондів (нормативна потреба в залежності від розміру ферми та напрямку спеціалізації, Уникнення зайвих витрат при об'єднанні в кооперативи.
8. Подальший розвиток фермерства потребує вирішення його проблем через державну підтримку, вдосконалення фінансово-кредитного механізму та податкової політики, регулювання аграрного ринку. Система державної підтримки повинна включати: гарантовані державою закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, дотації, спрямовані на пріоритетний розвиток галузевої структури фермерських господарств.
9. Активізацію розвитку та підвищення ефективності фермерських господарств здійснювати через формування кооперативних об'єднань фермерів. Важливим є створення кооперативів по зберіганню продукції, її переробці, маркетингових кооперативів.
10. Однією з головних умов підвищення ефективності розвитку фермерських господарств є формування ефективної галузевої структури і встановлення оптимального розміру виробництва.
Використана література
1) Бабич М. М. Нормативно-правове забезпечення функціонування фермерських господарств //Економіка АПК - 2007 №12 С. 68-74
3) Каправий В. Практичний маркетинг фермеру //Баланс-Агро-2008 №11 С. 3
4) Похилено І. Поняття фермерського господарства, як організаційно-правової форми суб'єктів малого підприємництва //Підприємництво, господарство і право -2007 - №11 С.56-58.
5) Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” //Відомості Верховної Ради - 1993р. № 32//.
6)Постанова КМУ “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”. //Аграрне законодавство України. Випуск - 1 К.Юрінком 1996р. с.176//.
7) Аграрне право України. //К.Юрінком. 1996р. с.286-299.//.
8). Скрипник С.В. Місце фермерських господарств у сільськогосподарському виробництві // Матеріали ЙЙЙ міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень '2004”. Т. 50. Економіка АПК- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 62 - 86.
9) Джерело: Статистичний збірник “Сільське господарство України” за 2001 рік. - К. : Держкомстат України, 2002. - С. 235.
10) Колокольчикова І.В. Методологія оцінки ефективності селянських (фермерських) господарств // Регіональні перспективи. - 2002. - № 6 (25). - С. 89-91.