Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі, де поряд з державними, приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами, виробничими кооперативами отримали розвиток фермерські господарства. Вони повинні розглядатися не як альтернатива великим виробництвам, а як об'єктивно необхідне їх доповнення, що дозволить більш повно розкрити і використати потенціал сільського господарства. З цих позицій функціонування фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи межі пошуку раціональних форм і методів використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва. Необхідність існування та подальшого ефективного розвитку фермерських господарств пов'язана з тим, що ними забезпечується поповнення обсягу та асортименту сільськогосподарської продукції; раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів; економія капіталовкладень у сільське господарство; ріст ефективності та продуктивності використання землі; скорочення втрат сільськогосподарської продукції; поповнення місцевого бюджету тощо. Фермерське господарство визначене як своєрідна складно структурована форма територіальної організації агропромислового виробництва, своєрідний тип сільського поселення, в якому органічно та компактно поєднуються земельна площа й садиба з виробничими, господарськими та житловими будівлями, технікою й інвентарем. Його призначення в перші 10-15 років формування, - забезпечення родини продовольством, освоєння місцевих продовольчих ринків, формування середнього класу на селі. У вузькому розумінні фермерське господарство - це виробнича одиниця (підприємство) сільськогосподарського типу, метою діяльності якого є одержання прибутку та виконання соціальних функцій.

Метою дослідження є обґрунтування практичних засад ефективного розвитку фермерських господарств та їх оптимального розміру на основі вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, спеціалізації, фінансово-кредитного та організаційно-економічного механізмів господарювання.

У процесі реалізації поставленої мети визначені такі основні завдання дослідження:

- визначити місце фермерських господарств в АПК та виявити основні тенденції їх розвитку;

- визначити ефективність функціонування фермерських господарств на основі одного господарства;

Об'єктом дослідження є процес функціонування і розвитку фермерських господарств в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування і розвитку фермерства в контексті загального процесу відродження аграрного сектора економіки на основі постійного соціально-економічного відтворення.

У процесі дослідження використаємо розрахунково-конструктивний метод дослідження.

Природно-економічна характеристика фермерського господарства «Україна»

Територія фермерського господарства “Україна” за даними 2007 р. становить 3675 га , в тому числі сільськогосподарських угідь 3458 га., розташовано в східній частині Покровського району, Дніпропетровської області. Протяжність господарства з півночі на південь 9 км, з заходу на схід 8 км. Так як господарство знаходиться в східній частині степу тому природні умови характеризуються великою кількістю тепла і недостатністю вологи.

Кількість опадів за рік - 573 мм, із яких на травень-червень припадає 49%. Однак, низька відносна вологість повітря в літній період (45-55% призводить до того, що велика частина літніх осадів, які носять проливний характер, втрачається на випаровування.

Число днів із сніжним покривом - 68, а висота сніжного покрову не перевищує 10 см. Промерзання ґрунту буває на глибину 35-40 см. Середня річна температура повітря - +12.3?С, абсолютний річний максимум температури - +42?С, мінімум - 30?С.

Район розташування відноситься до числа розвинутих сільськогосподарських районів. Сільське господарство спрямоване на вирощування культур: ячменю, пшениці, кукурудзи, соняшника, овочів, цукрових буряків та виробництво продуктів тваринницької галузі. Ліси складають 2% від всіх лісів на території Покровського району і відіграють важливу земельнозахисну, водоохоронну, культурно-естетичну роль.

Клімат в районі розташування господарства помірно-континентальний.

Розміри, спеціалізація та забезпеченість факторами виробництва і їх ефективне використання в фермерських господарствах

Для фермера, як і будь-якої підприємницької структури, створення відповідної ресурсної бази, узгодженості і збалансованості її окремих елементів є особливо важливим. Адже саме з цього і, зокрема, з обмежених можливостей розширення земельних наділів, придбання технічних засобів фермер виходить при формуванні своєї виробничої програми.

Розміри господарства, з одного боку, є як один з найважливіших чинників ефективності господарювання, а з іншого - є результатом його діяльності. У США вважають, що для підтримки нормального рівня (за американськими мірками), займаючись тільки сільськими господарством, фермерська сім'я повинна обробляти 240 га землі. Але найефективнішими є ферми з площею землекористування близько 1000 га.

У той же час дрібні ферми більш конкурентноздатні з погляду реагування на зміну кон'юнктури ринку, фінансової і цінової політики держави. Проте дрібні ферми не сприяють ефективному використанню технічних заходів і не гарантують фермеру і членам його сім'ї необхідних доходів, що доволі часто вимагає, при подоланні фінансових труднощів, шукати роботу на стороні.

Матеріально-технічна база фермерського господарства формується за рахунок довгострокових капітальних вкладень, оборотних коштів, матеріально-технічних ресурсів і представляє собою сукупність ресурсів, предметів і засобів праці, які використовуються у виробництві та забезпечують нормальну діяльність господарства.

Фермерські господарства, що мають великі площі забезпечують оптимальні обсяги виробництва продукції та високоефективне ведення галузей шляхом раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, у тому числі технічних засобів, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та зростання доходності від господарської діяльності. За розрахунками технологічні умови при вирощуванні озимої пшениці вимагають повнішого використання системи технічних засобів і відповідного зниження собівартості продукції. Збільшення їхніх розмірів дає змогу раціональніше використовувати техніку та інші основні виробничі фонди фермерського господарства, транспорт, трудові ресурси, а відповідно й ефективніше вести виробництво в цілому. Якщо невелике підприємство забезпечити системою сільськогосподарських машин, то рівень їх використання буде невисоким. У зв'язку з цим для фермерських господарств надзвичайно важливе значення має визначення оптимальних площ землі в обробітку. Тому принцип найбільш повного, ефективного використання необхідних технічних засобів (системи машин) на виробництві продукції рослинництва покладено в основу методики визначення раціональних розмірів землекористування для сільськогосподарських товаровиробників, а саме фермерських господарств.

Передусім необхідно визначити коефіцієнт використання кожного технічного засобу, який визначають як частку фактичного від норми річного завантаження в годинах при різних варіантах структури посівних площ за формулою:

коефіцієнт використання технічного засобу на n-ій площі (%, коеф); З - завантаження технічного засобу на n-ій площі (год);

Нрз - норма річного завантаження технічного засобу на n-ій площі, (год).

Для розрахунку цього показника візьмемо, наприклад, таку технологічну операцію, як оранка трактором Т-150-05К-05 (вартістю 247450 грн.) і плугом ПЛН-5-35 (24058 грн.). Річна норма завантаження - відповідно 1600 і 480 год. При нормі виробітку один га за годину на 100 га посівів озимої пшениці агрегат буде використано 100 год (100 га /1 га). Отже, коефіцієнт використання трактора становитиме 0,0625 або 6,25% (100год. / 1600год.), а плуга - 20,83% (100 год/480 год); на 200 га коефіцієнт становитиме 0,125 або 12,5% . Лущильник ЛДГ - 15 А використовується відповідно на 8,42 і 16,84 % , комбайн ДОН-1500Б - на 15,15 і 30,3% тощо. Така є тенденція й по інших сільськогосподарських культурах (табл.. 1).

Таблиця 1

Розрахунок вартості технічних засобів на 100 га вирощування сільськогосподарських культур

№ п/п	Основні агротехнічні операції	Енерго - та с.г. машини	Вартість техніки, тис. грн.	Норма завантаження річна, год.	Завантаження на операції	Коефіцієнт використання технічного засобу, % (гр.7:гр.5 x 100)	Вартість машини на 100 га, тис. грн. (гр.8 x гр.4:100)
					Продуктивність за годину, га	Завантаження на 100 га, год (100 га: гр..6)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Озима пшениця
1	Лущення стерні, га	Т-150-05К-05	247,45	1600	9,9	10,10	0,63	1,6
		ЛДГ-15А	66,35	120	9,9	10,10	8,42	5,6
4	Оранка звичайна, га	Т-150-05К-05	247,45	1600	1,0	100,00	6,25	15,5
		ПЛН - 5 - 35	24,05	480	1,0	100,00	20,83	5,0
10	Сівба, га	Т-150-05К-05	247,45	1600	5,9	16,95	1,06	2,6
		СЗ - 10.8	104,53	160	5,9	16,95	10,59	11,1
30	Пряме комбайнування і підбір валків	ДОН-1500 Б	665,26	300	2,2	45,45	15,15	100,8
		X-7	41,92	160	2,2	45,45	28,41	11,9
	Інші операції
	Усього		2222,0				9,3	205,96
12	Сівба, га	ЮМЗ-6АКЛ	81,00	1600	2,5	40,00	2,50	2,03
		ССТ-12В	31,20	180	2,5	40,00	22,22	6,93
18	Розпушування міжрядь, га	ЮМЗ-6АКЛ	81,00	1600	2,1	47,62	2,98	2,41
		УСМК-5,4Б	15,52	270	2,1	47,62	17,64	2,74
27	Збирання гички, га	ЮМЗ-6АКЛ	81,00	1600	1,0	100,00	6,25	5,06
		МГ-6	21,21	180	1,0	100,00	55,56	12,22
29	Збирання коренів, га	МКК-6-02	219,95	180	1,0	100,00	55,56	122,19
		Ж-МКК-6	21,99	180	1,0	100,00	55,56	12,22
	Інші операції
	Усього		1391,9				26,1	363,60

Отже вирощування на 100-гектарній площі по усіх сільськогосподарських культурах технічні засоби використовуються від 5 до 50%. Тому при визначенні оптимальних площ обробітку культур необхідно досягти найбільшого приближення до 100%-го використання агрегатів. При цьому одних технічних засобів потрібно мати одну одиницю, інших - дві, три.

Отже, розрахунки по кожному технічному засобу (агрегату) не дають загальної картини використання всього комплексу (системи) машин. Тому опрацьовано новий підхід, що передбачає визначення комплексного коефіцієнта використання системи машин за запропонованою формулою.

Де Кквсм - коефіцієнт комплексного використання системи машин при

n-ій площі посів (коеф.,%);

Квтз - коефіцієнт використання технічного агрегату;

Втз - вартість технічного засобу.

У нашому випадку при вирощуванні озимої пшениці на 100 га коефіцієнт комплексного використання системи машин становитиме 9,3%

Такі розрахунки здійснено по усіх сільськогосподарських культурах. По основних з них вони наведені по кожному агротехнічному заходу й кожному технічному засобу (табл.. 1)

Таким чином, на основі технологічних карт визначають коефіцієнти використання окремих технічних засобів і комплексного використання системи машин по вирощуванню всіх сільськогосподарських культур. Після цього залежно від питомої ваги культур у структурі посівів відповідно розраховують зведений по культурах коефіцієнт використання технічного засобу та коефіцієнт комплексного використання системи машин.

Залежно від спеціалізації виробництва в рослинництві (зерно-буряковий, зерново-кормовий, зерново-буряково-кормовий, зерново-соняшниково-кормовий та ін..) та від питомої ваги вирощуваних культур у структурі посівних площ визначають комплекс машин, необхідних для вирощування даних культур при різних варіантах посівних площ (від 100 до 2000-2500 га з інтервалом у 100 га) (табл.. 2).

Таблиця 2

Комплексний коефіцієнт використання системи технічних засобів у різних сівозмінах залежно від розміру посівних площ, %

Посівні площі, га	Сівозміна
	Зернові (100%)	Зернові (80%) цукрові буряки (20%)	Зернові (60%) + кукурудза (10%) +цукровий буряк (15%) + багаторічні трави (15%)
	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.
		Вартість технічних засобів		Вартість технічних засобів		Вартість технічних засобів
100	9	22220	8	27824	7	32658
200	19	11110	17	13912	13	16329
300	28	7407	25	9275	20	10886
400	37	5555	34	6956	27	8167
500	46	4444	42	5658	34	6532
600	56	3703	50	4715	40	5443
700	63	3269	57	4157	45	4848
800	70	2953	63	3754	51	4276
900	61	3364	69	3421	56	3926
1000	68	3027	77	3081	64	3421
1100	73	2826	69	3406	68	3226
1200	78	2645	71	3341	62	3538
1300	84	2465	74	3204	65	3365
1400	88	2342	74	3199	69	3159
1500	92	2235	78	3006	75	2923
1600	81	2538	83	2847	75	2922
1700	81	2532	82	2888	79	2792
1800	83	2486	86	2728	81	2690
1900	85	2413	79	2993	81	2715
2000	88	2333	80	2910	71	3076
2100	93	2222	80	2964	78	2820
2200	97	2126	83	2829	86	2519
2300	87	2359	87	2719	88	2498
2400	91	2260	88	2678	91	2411
2500	95	2170	91	2587	94	2320

Отже, раціональними можуть бути сільськогосподарські підприємства, площа землі в обробітку в яких становить 1,6-2,5 тис. га. Таких в Україні багато, адже 53% ріллі сільськогосподарських підприємств займають саме такого розміру господарства.

Господарства менших розмірів можуть створювати міжгосподарські машинно-технологічні кооперативи на безприбутковій основі і таким чином збільшувати площу обробітку для більш повного використання системи машин. Не менш важливе значення у підвищенні ефективності сільського господарства має формування оптимального розміру тваринницьких ферм і комплексів. На підвищення ефективності виробництва впливає рівень концентрації поголів'я, з підвищенням якого створюються умови для зменшення затрат праці й коштів на одиницю продукції як прямих, так і накладних (загальногосподарських, загальновиробничих) витрат.

Концентрація виробництва сільськогосподарської продукції передбачає зосередження засобів, збільшення обсягів виробництва й робочої сили в одному конкретному підприємстві, що зумовлює збільшення його розмірів та обсягів виробництва окремих видів продукції. Її визначають кількістю поголів'я й обсягом виробленої продукції на фермі чи комплексі.

Раціональні розміри тваринницьких ферм можуть бути обґрунтовані на основі: аналізу й оцінки фактично досягнутих на виробництві даних щодо ефективності виробництва конкретного виду продукції залежно від розміру діючих ферм на основі їх групування за кількістю поголів'я за ряд років і визначення тих, де собівартість продукції найнижча;

Розрахункового методу шляхом порівняння ряду варіантів за розмірами ферм щодо затрат праці, амортизаційних відрахувань, транспортних витрат, загальновиробничих витрат в розрахунку на одну голову і одиницю продукції та вибором на цій основі найбільш доцільного варіанта.

Обов'язковою умовою розробки й порівняння варіантів має бути їхня зіставність за рівнем оплати праці, вартості кормів, продуктивності тварин. Під час розробки варіантів необхідно враховувати, що при будівництві більших за кількістю поголів'я комплексів зменшується питома площа необхідної для забудови землі та витрати на її викуп у землевласника, а також питомі капітальні вкладення на одну голову, одиницю продукції, що в підсумку змінює величину витрат.

Проведене групування сільськогосподарських підприємств з виробництва молока, яловичини і свинини дає можливість визначити мінімальну та раціональну кількість поголів'я. (табл.. 3)

Таблиця 3

Середньорічне поголів'я тварин, за якого виробництво є прибутковим, або найменш збитковим

Тварини	Степ	Лісостеп	Полісся
Мінімальні розміри
Корови, гол	250-300	150-200	100-150
ВРХ (відгодівля), тис. гол	1,0-2,0	0,5-1,5	0,4-1,0
Свині, тис. гол.	3-5	3-5	2-5
Раціональні розміри
Корови, гол	500-1200	500-1000	400-800
ВРХ (відгодівля), тис. гол	2-5	1,5-2	1,0-1,5
Свині, тис. гол.	6-20	6-15	5-10

Визначення раціональних розмірів тваринницьких ферм і комплексів за фактичними результатами господарської діяльності мають певні недоліки, оскільки при цьому не враховується рівень господарювання: дотримання технологічних вимог, рівень годівлі, людський фактор і фактор керівника. Тому дослідження фактичних результатів слід доповнити розрахунками нормативних виробничих витрат. При цьому за результатами всі підприємства розрахунково ставляться в однакові умови за рівнем годівлі, за рівнем керівництва, продуктивності тварин, витрат кормів, оплати праці.

Комплексна механізація виробничих процесів на тваринницьких фермах і комплексах є вирішальним чинником підвищення продуктивності праці тваринників і зниження собівартості продукції. Однак її можна застосовувати тільки на фермах і комплексах з раціональною кількістю поголів'я тварин. При збільшенні розмірів ферм за поголів'ям тварин собівартість виробництва продукції знижується, а продуктивність праці підвищується. При цьому необхідно забезпечувати повне завантаження приміщень, використання технічних засобів, адже ці два чинники за умов різкого їх здоржчання впливають на собівартість продукції.

Проте розміри ферм і комплексів не можна збільшувати безмежно. Слід враховувати, що транспортні витрати з розрахунку на одну голову тварин та одиницю продукції при надто великих розмірах ферм і комплексів значно зростають, а санітарно-зоотехнічні умови погіршуються.

За вказаними методичними підходами опрацьовано технологічні карти виробництва молока, яловичини і свинини підприємств з різним поголів'ям. На їх базі обчислена собівартість продукції, затрати праці, рівень і норму прибутку, що дало змогу визначити найефективніші розміри (табл..4).

Таблиця 4

Розрахунок ефективності виробництва продукції тваринництва залежно від рівня концентрації поголів'я

Поголів'я	Собівартість 1 ц. продукції, грн..	Реалізаційна ціна 1 ц., грн..	Прибуток від реалізації 1.ц грн..	Рівень рентабельності, грн..	Затрати праці на 1ц. люд.-год.
Виробництво молока (поголів'я корів)
100	143,1	179	35,9	25,1	8,2
300	131,4	179	47,6	36,2	4,5
400	126,0	179	53,0	42,1	4,2
500	120,4	179	58,1	48,0	3,3
800	112,5	179	66,5	59,1	2,4
1000	110,7	179	68,3	61,7	2,2
Виробництво яловичини (кількість відгодованого поголів'я за рік)
500	940,3	1000	59,7	6,4	26,6
1000	897,8	1000	102,2	11,4	21,5
1500	883,9	1000	116,2	13,1	18,7
2000	859,9	1000	140,1	16,3	17,0
2500	848,3	1000	151,7	17,9	15,7
3000	839,5	1000	160,5	19,1	14,8
Виробництво свинини (кількість відгодованого поголів'я за рік)
1000	1014,1	1000	-14,1	-1,4	28,8
2000	943,1	1000	56,9	6,0	20,2
4000	800,0	1000	200	25,0	16,3
6000	728,5	1000	271,5	37,3	13,2
8000	700,5	1000	299,5	42,7	11,2
1000	687,1	1000	312,9	75,5	9,1
24000	681,6	1000	318,4	46,7	4,7

Проведені дослідження свідчать, що раціональні розміри тваринницьких ферм у сільськогосподарських фермерських підприємствах із виробництва молока мають бути від 400 до 800 корів, із відгодівлі великої рогатої худоби - від 2 до 3 тис. гол.; відгодівлі свиней - від 8 до 10 тис. голів, а комплексів - відповідно від 1000 -1200 корів, від 3 до 6 тис. гол. Великої рогатої худоби і від 12 до 24 тис. гол. свиней.

Забезпечення кормами такої кількості поголів'я можливе в підприємствах відповідної площі ріллі (табл. 5 ).

Таблиця 5

Площа ріллі в сільськогосподарських підприємствах, необхідної для забезпечення кормами ферм і комплексів.

По виробництва молока	По виробництву яловичини	По виробництву свинини
Кількість корів	Потреба ріллі, га	Кількість відгодованих за рік тварин, тис	Потреба ріллі, га	Кількість відгодованих за рік тварин, тис	Потреба ріллі, га
400	440	1	440	8	920
800	880	2	890	10	1140
1000	1100	3	1330	12	1370
1200	1320	6	2670	14	2750

Таким чином, формування сільськогосподарських підприємств за розмірами посівних площ і поголів'ям відповідних тварин сприятиме зростанню ефективності виробництва продукції, підвищенню її конкурентоспроможності, забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Ефективність господарювання являє собою комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Ознакою ефективності може слугувати необхідність досягнення мети виробничого-господарської діяльності підприємства з найменшими затратами громадської праці або часу.

Фермери покликані доповнювати та підтримувати зусилля України щодо створення ринкової економіки, так як допомагають формувати ефективний попит на нові конкурентоспроможні джерела постачання засобів виробництва і каналу збуту, зберігання, переробки та розподілу.

Характеристика сільськогосподарської діяльності фермерського господарства «Україна»

Для характеристики сільськогосподарських угідь фермерського господарства «Україна» розглянемо таблицю 6.

Страницы: 1, 2