Дипломная работа: Реабілітаційні заходи у хворих на первинну гіпотензію

На курортах Південного берега Криму лікуватися потрібно з вересня по травень. Хворим на первинну артеріальну гіпотензію перебувати влітку на цих курортах не рекомендується.

Великою популярністю користуються приморські кліматичні курорти Прибалтики [45].

2.9 ПРОФІЛАКТИКА ГІПОТЕНЗІЙНИХ СТАНІВ

Найкращою профілактикою гіпотензійних станів є здоровий спосіб життя. Однак при спадковості, що передав схильність людини до тієї чи іншої хвороби, потрібно проводити конкретні заходи, щоб запобігти її розвиткові. Слід ураховувати форму гіпотензійного стану. Адже, з одного боку, існує самостійне захворювання, з другого — спостерігаються вторинні артеріальні гіпотензії, зумовлені іншим основним хворобливим процесом. При вторинній гіпотензії всі заходи потрібно спрямувати проти основної хвороби, яка спричинилася до її виникнення [21, 35].

Нейроциркуляторна гіпотензія, будучи проявом загального неврозу, потребує здійснення спеціальних профілактичних лікувальних заходів. Найефективнішими бувають оздоровчі заходи на ранніх стадіях захворювання.

При нейроциркуляторній гіпотенз профілактичні заходи передбачають підвищення стійкості організму в цілому (загартовування, повітряні ванни, водні процедури, фізичну активність і спорт, раціональне харчування, ліквідацію вогнищ інфекції); усунення факторів, як негативно діють на організм (професійної шкідливості, шуму, куріння, алкоголю тощо).

Слід наголосити, що при гіпотензійних станах, як і при ряді інших хвороб, добрі наслідки дає працетерапія. Спостереження показують, що найдовше живе той, хто багато й добре працю протягом усього життя. Перенапруження І перевтома нервової системи настають не від самої праці, а від неправильної її організації. Улюблену працю людина виконує легко, без напруження, тому вона тривалий час не викликає втоми [12, 35, 41].

Щоб зберегти здоров'я, слід чергувати працю з відпочинком. Але відпочинок не обов'язково повинен бути станом повного спокою й нерухомості. Доцільніше прогулятися, подивитися кінофільм, почитати книжку, половити рибу, пограти в шахи тощо. Чергування фізичних і розумових навантажень особливо корисне для нервової системи. Тільки тоді, коли людина дуже втомиться, відпочинок може бути пасивним, нерухомим.

Режим. Дуже важливо, щоб сон був досить тривалим і глибоким. Чутливий сон з безліччю сновидінь, навіть досить тривалий, не приносить належної бадьорості й свіжості: людина встає вранці розбитою, ноді в неї болить голова. Нормальний сон забезпечує клітинам центрально нервової системи повноцінний відпочинок і тим самим запобігає перевтомі. Найкращим для сну є час від 11-ї години вечора до 7-ї години ранку. Потрібно вечеряти не пізніше як за 3 год до сну, а за 1—1,5 год припинити напружену розумову працю. Перед сном корисно прогулятися на свіжому повітрі, усунути звук, шум, світло та інші подразники [1, 37, 42].

Потреба в сні навіть у здорових людей різна. У середньому ця норма становить близько 8 год. Систематичне недосипання порушує роботу нервової системи, підвищує втомлюваність.

Спати потрібно в добре провітреній кімнаті, температура повітря в спальні повинна бути на 2—З °С нижча, ніж у приміщеннях для денного перебування людей, тобто не вища за 17—18 °С.

Нічна білизна має бути вільною, не утруднювати кровообігу в різних частинах тіла. Не рекомендують накриватися ковдрою з головою, спати обличчям донизу: це утруднює нормальне дихання надходження кисню в організм. Корисно лягати спати завжди в той самий час — це допоможе скоріше заснути.

При розладі сну приймають снотворн засоби. Але вживати їх можна лише з дозволу лікаря. Такі ліки рекомендують використовувати лише в крайньому випадку і на певний строк, тому не треба боятися звикання до них. Щодо цього справедливий давній вислів лікарів: «Краще спати із снотворним, ніж не спати зовсім».

Фізичне тренування. Правильно кажуть, що рух може замінити тисячі ліків, а тисяча ліків не замінить руху. Заняття фізкультурою спортом набувають виняткового значення, бо дія фізичного тренування спрямована передусім на судинну систему. Навіть якщо людина дуже зайнята, вона може знайти 15—20 хв для ранкової гімнастики.

Ходьба є цілющим засобом для немолодих людей, які розпочинають тренування.

Вважають, що людина середнього віку, яка проходить за день 10—12 км, виконує середню норму фізичного навантаження. Давно помічений позитивний вплив ходьби, прогулянок на продуктивність розумово праці.

Для людей середнього віку корисн регулярні прогулянки за місто на значні дистанції, збір грибів, ягід, туристські походи.

Останнім часом дуже поширений такий вид фізичного тренування, як біг. У деяких випадках біг дає добрі наслідки: у людини з'являється відчуття бадьорості, поліпшуються сон та апетит, зменшується маса тіла. Але такий метод фізичних навантажень не універсальний, та й бігати можна не всім. Тому обов'язково слід порадитися з лікарем і перебувати під його наглядом [10, 24, 37].

Досвід показує, що систематичне перебування на свіжому повітрі, прогулянки у вихідні дні за місто, катання на велосипеді влітку, на лижах —узимку, туризм, відпочинок у лісі, на берез річки, озера — усе це позитивно впливає на організм людини, на її нервову систему. Малорухливі люди часто хворіють на серцево-судинні хвороби. Вечірня прогулянка — чудова й доступна форма легкого щоденного тренування не тільки для молоді, а й для літніх людей.

Загартовування. Здоровий спосіб життя передбача систематичне загартовування організму. Водні процедури (обтирання, обливання) зміцнюють і тонізують нервову систему, тренують діяльність серця і судин, перешкоджаючи значним коливанням артеріального тиску.

Найпростіший спосіб загартовування повітряні ванни, які можна приймати як у приміщенні протягом усього року, так на свіжому повітрі в теплу пору року.

Особливо велике значення мають водн процедури. Рекомендують спочатку протягом кількох днів розтирати тіло сухим рушником, згодом — вологим. Відразу ж після вологого обтирання потрібно енергійно розтерти тіло сухим рушником. Починають обтиратися теплою водою (35—36 °С), температуру якої поступово знижують до більш прохолодної. Згодом переходять до обливання водою.

Улітку водні процедури краще проводити на свіжому повітрі (уранці, після зарядки). Купатися у відкритих природних водоймах можна спочатку по 3—4 хв. Поступово тривалість процедури збільшують до 12—15 хв.

Режим харчування. Для профілактики гіпотензійних станів особливе значення має повноцінне харчування, їжа має бути різноманітною, з достатнім вмістом вітамінів. Проміжки між прийманням їжі не повинні бути надто тривалими. Дуже шкідливо їсти на ходу, кваплячись. Це відвертає відповідні нервові центри від повного контролю за травленням, унаслідок чого можуть виникнути різні порушення цього процесу. Погано позначається на здоров'ї суха їжа, без гарячих страв. Якщо режим харчування порушується протягом тривалого часу, то згодом виникає загроза розвитку не тільки хвороб травної системи, а й неврозів з порушенням судинного тонусу.

Алкоголь і куріння. Немає сумніву, що важливою частиною здорового способу життя є утримання від спиртного й куріння.

Ушкоджуючи і розладнуючи діяльність центральної нервової системи, алкоголь, по суті, негативно впливає на вс внутрішні органи. За образним висловом В. Симонова, «людина, яка бурхливо отруює свій організм алкоголем, насамперед невіглас, який проспить процес цивілізації». Переваги тверезого способу життя стають дедалі очевиднішими. Недарма в Америці нещодавно закрили 8 підприємств, на яких виробляли спиртн напої, мотивуючи це тим, що американці вже не п'ють стільки спиртного, як колись. Велика антиалкогольна кампанія провадиться і в нашій країні.

Куріння визнане експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) одним з факторів ризику виникнення хвороб серця й судин. Нікотин отруйно діє на вегетативну нервову систему, порушує кровопостачання стінок судин І порушує їхню проникність. У курців нерідко спостерігаються неправильні, некоординовані судинні реакц внаслідок змін вегетативної регуляції та змін самих судин. З нікотином в організм надходить багато отруйних речовин (окис вуглецю, аміак, сірководень, синильна кислота, вуглекислота тощо).

Проведення відповідних профілактичних заходів і дотримання рекомендацій лікаря можуть запобігти зниженню артеріального тиску, а згодом і стійко стабілізувати його.

Працевлаштування хворих з гіпотензійними станами передбачає виключення деяких професійних шкідливих впливів на виробництві. Скажімо, не рекомендується робота в гарячих цехах, на виробництвах, пов'язаних із значним рівнем вібрації, з полями високої і надвисоко частоти, іонізуючим випромінюванням, праця на висоті, біля вогню [16, 23, 45].

2.10 РЕЗЮМЕ

Отже, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку медичної науки визначено дві форми артеріальної гіпотензії: фізіологічну і патологічну.

Первинна артеріальна гіпотензія нерідко буває а цілком здорових людей, переважно в молодих жінок, які не відчувають суб'єктивно ніяких неприємних проявів хвороби і навіть не уявляють, що в них низький артеріальний тиск.

У деяких добре натренованих спортсменів також спостерігається первинна артеріальна гіпотензія, тому більшість спеціалістів із спортивної медицини розцінюють її як одну з численних пристосовних реакцій організму до фізичних навантажень.

На особливу увагу заслугову патологічна артеріальна гіпотензія. На жаль, тривалий час вона не привертала належної уваги дослідників і, цілком природно, не була досить вивчена.

Патологічну артеріальну гіпотензію поділяють на гостру і хронічну. Обидві вони можуть бути як первинною, так вторинною (симптоматичною).

Остання, як було показано вище, виникає на фоні різних патологічних станів організму.

У деяких випадках гостра артеріальна гіпотензія може розвиватись як тимчасова, неадекватна зовнішньому подразненню, швидкоплинна й сильна реакція нервової системи (особливо її вегетативного відділу) з безпосередньою участю серцево-судинної системи (лабільність пульсу, зниження артеріального тиску тощо).

Щоб зняти ці реакції, буває достатньо вжити профілактичних заходів: регламентувати робочий день, змінити умови прац й побуту тощо. Отже, такий стан тільки умовно може вважатися хворобою, особи з такими ознаками практично здорові.

Однак слід пам'ятати, що розв'язати питання про те, фізіологічна чи патологічна артеріальна гіпотензія в пацієнта, може тільки лікар.

Ніяка «самодіагностика» в цьому раз неприпустима, бо гостра артеріальна гіпотензія може бути одним із симптомів серйозного захворювання.

Хронічна вторинна артеріальна гіпотензія виникає на фоні різних патологічних станів в організмі.

Тепер найбільш актуальною є тема про гіпотензійні стани, пов'язані з тривалим впливом іонізуючого випромінювання.

Внаслідок екологічних катаклізмів та порушення гігієнічних норм охорони праці на деяких металоплавильних підприємствах в обох випадках виникає високий фон радіоактивного випромінювання, що при сильному опромінюванні може викликати розвиток хронічно променевої хвороби. Поряд з іншими симптомами, характерними для неї, при тривалому впливі іонізуючого випромінювання в нервовій системі поступово розвиваються ранні відхилення в регуляції вегетативно-судинної іннервац синдром нейроциркуляторної дистонії гіпотонічного типу.

Пізніше виникає виразна функціональна недостатність — формується астенічний синдром.

Астенія є характерним супутником ц хвороби. Розвивається вона спроквола, з коливаннями в інтенсивності та помітним погіршенням від тривалого впливу іонізуючого випромінювання.

У хворих наростає відчуття втоми, розбитості, порушується сон, виникає різка дратівливість, нестриманість з підвищеною уразливістю психіки. Усе це супроводжується хронічною артеріальною гіпотенцією.

Хворі на первинну артеріальну гіпотензію чутливі до змін пори року, клімату, погоди.

Як відомо, погода якоюсь мірою впливає на самопочуття більшості й здорових людей: одні реагують на коливання атмосферного тиску, другі — на зміни температури повітря, треті — на рівень його вологості, четверті — на так звані магнітні бурі.

Цікаво, що селяни, які живуть у природних умовах чистого повітря, утричі менш чутливі до змін погоди, ніж городяни. Така чутливість до змін погоди називається метеочутливістю.

Основні шляхи зниження метеочутливості — це загартовування організму, тривале перебування на свіжому повітрі, різні водні процедури. На метеочутливість впливає нестача вітамінів.

Тому, весною, коли погода особливо нестійка, вітамінна недостатність дуже гостра, виникає «весняна стомлюваність»: безпричинна млявість, швидка втома, втрата інтересу до праці тощо.

Природно, у цих умовах потрібна вітамінізація їжі та додаткове споживання вітамінів.

Люди із зниженим артеріальним тиском весною також погано себе почувають.

Знижений артеріальний тиск часто супроводжує неврози, вогнища хронічної інфекції в стані загострення.

Ці особи (їх серед населення, за даними різних досліджень, 10—15%) належать до так званих «людей-сов».

Вони надвечір активізуються, почувають себе краще, можуть засиджуватися до пізньої ночі, у них з'являється працездатність.

Ранком вони мляві, депресивні, дратівливі й сонні, часто підвищено чутливі до змін погоди, краще переносять холод, ніж тепло.

До таких людей повною мірою стосуються ті загальні рекомендації, про які вже говорилося, але основне для них — добре виспатися. Вони погано адаптуються до переходу на літній час.

У деяких закладах Швеції особи, хвор на артеріальну гіпотензію, розпочинають роботу на 1—2год пізніше і відповідно пізніше її закінчують. Продуктивність праці при цьому помітно вища.

Можливо, цей досвід потрібно враховувати при складанні змінних графіків роботи і в наших умовах.

Таким чином, поширеність артеріально гіпотензії, тяжкість суб'єктивних відчуттів, обмеження працездатності хворих потребують дальшого вивчення питань діагностики й лікування при цій хворобі.

Досвід свідчить, що включення в комплекс терапевтичних заходів занять фізкультурою і спортом, фізіотерапевтичних і гартувальних засобів сприяють швидшому відновленню судинного тонусу і працездатності хворих.

Для осіб, організм яких схильний до зниження артеріального тиску, велике значення має влаштування побуту, створення оптимальних умов життя і праці. Здоровий спосіб життя — найкраща профілактика гіпотензійних станів.

3. ЗАДАЧІ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження і обстеження хворих проводилося з 15.04.2004 по 29.05.2004 на базі ЦМЛ м. Рівне у відділенні кардіології, в період лікування хворих.

Час перебування хворих у відділенні ЦМЛ м. Рівне з 15.04. 2002р. по 28. 05. 2003 р.

Протягом цього періоду переглянуто і опрацьовано 145 сторій хвороб за 2003 – 2004 рр. Для проведення досліджень було відібрано двадцять чоловіків 1961р. народження та їхні історії.

Переважна кількість хворих має виснажену нервову систему. За цей період часу потерпілі були госпіталізовані, їм були виставленн конкретні діагнози, проведені відповідні консультації та обстеження.

В задовільному стані хворих виписували на амбулаторне лікування під нагляд лікарів – кардіологів.

Більшість потерпілих мешканці міста Рівного.

Не виняток, що більша кількість потерпілих відправиться на санаторно – курортне лікування.

3.2 ЗАДАЧИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для досягнення мети дослідження а саме:

1. Узагальнення теоретичних поглядів сучасних вчених на первинну гіпотензії: причини виникнення, принципи та методи лікування.

2. Наведення існуючих методів лікування первинної гіпотензії.

3. З’ясувати завдання, принципи, методики фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію.

4. Дати оцінку ефективності застосування методів фізичної реабілітації у хворих на первинну гіпотензію.

Були використані наступн методи дослідження:

1. Аналіз літературних джерел за темою дослідження;

2. Вивчення дослідів лікарів та медичних працівників кардіологічного відділу ЦМЛ м. Рівне з метою опанування методикою призначення засобів фізичної реабілітації хворим в різні періоди процесу реабілітації.

3. Аналіз історій хвороб.

4. Спостереження за проведеним обстеженням хворих, фізичною реабілітацією на різних етапах відновлення: при прибутті у відділення кардіології та під час стаціонарного лікування.

5. Контроль за самопочуттям хворих на різних етапах стаціонарного лікування.

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведен дослідження показали, що останнім часом у медицині все більше стверджується напрям фізичної реабілітації хворих з гіпотензією, основою якого є етапне відновлення, комплексне лікування хворих. У цьому процесі провідну роль відіграє фізична реабілітація. Вона покращує якість лікування, запобіга виникнення можливих сумісних патологій, прискорює відновлення функцій, трену загартовує організм, повертає працездатність, зменшує можливість інвалідізації.

Реабілітація на ранніх стадіях має бути щоденною та поступовою, здійснювати її повинен лікар, середній медичний персонал. Цінною є допомога спеціаліста ЛФК в організації лікування хворого рухами.

Основна мета реабілітації хворих – повне видужання після отриманої гіпотензії.

4.1 Причини виникнення первинно гіпотензії

За даними проведеного нами дослідження встановлено, що основними причинами виникнення гіпотензії є (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейні конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. Результати досліджень представлені у таблиці 3.1, 3.2.

Таблиця 3.1. Причини виникнення гіпотензії

Таблиця 3.2. Причини виникнення гіпотензії

4.2 Засоби та методи фізично реабілітації хворих на первинну гіпотензію

За період перебування на лікарняному етапі реабілітації всім хворим були призначені різн засоби фізичної реабілітації практично на 100 % (таблиця 3.3, 3.4.)

Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації

Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації

Істотне місце в лікуванні хворих на артеріальну гіпотензію займало фізіотерапевтичне лікування — використовувалось введення лікарських речовин через шкіру за допомогою спеціальної апаратури.

Фізіотерапія сприяла зміцненню організму хворих, піднімала їх тонус, відновлювала порушення рівноваги вегетативно нервової системи, підвищувала артеріальний тиск.

Ефективним було застосування загального електрофорезу (60 % хворих) кофеїном за Вермелем, іонофорез кальцієм за Щербаком. Процедури відпускались через день, на курс лікування призначалось 10— 12 сеансів.

Також ефективно застосовувався метод бальнеотерапії (100 % хворих). Підчас лікування кожен другій хвори застосовував для покрашення самопочуття електросон (50 % хворих).

Також вагоме місце під час отримання фізіотерапевтичних процедур займали водні обливання, обтирання, купання (100 % хворих).

Результати досліджень представлені у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Фізіотерапія в період реабілітації

Дослідження показали, що в лікарняний період реабілітації засоби ЛФК використовують на 100 %.

Результати досліджень представлені у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 ЛФК в період реабілітації

Лікувальний масаж застосовували для нормалізації діяльності ЦНС, підвищення м’язевого судинного тонусу та артеріального тиску, відновлення психоемоційного стану хворого. Застосовували сегментаро рефлекторний масаж (100 % хворих), що діяв на паравертебральні зони крижових, поперекових, та нижньогрудних спинномозкових сегментів (s2 – s11, l5 – l1, d12 – d6). Масажували ділянку крижів сідничн м’язи, гребні клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок і при атон кишок - масажували ділянку живота. Використовували прогладжування, розтирання, розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погоджування, стрясання, поплескування, рубання.

Повторно лікувальний масаж призначали через 3 – 4 тижні після першого курсу. Курс складався з 12 15 процедур. Деяким хворим призначався душ – масаж (100 % хворих).

Результати досліджень представлені у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Масаж в період реабілітації

Для лікування хворих з гіпотензійними станами використовувались різні медикаментозні засоби. Але деякі з них виявляють небажаний побічний вплив, інші — дуже нестійкі, ще інші — непридатн для тривалого застосування. Тому для лікування гіпотензійних станів широко застосовувались препарати рослинного походження.

Результати дослідження представлені в таблиці 3.8, 3.9.

Таблиця 3.8. Фітотерапія в період реабілітації

Таблиця 3.9. Фітотерапія в період реабілітації

Лікарі вважають, що для хворих на первинну артеріальну гіпотензію немає якоїсь особливої дієти. Важливо, щоб харчування було не тільки повноцінним, а й різноманітним. У добовому раціон повинно міститися 100—120 г білків, 80—90 г жирів і 400—500 г вуглеводів. Багатими на білки є м'ясо, риба, яйця, сир, молоко та ін. Вуглеводи ми одержуємо в основному з хлібом, солодощами, різними виробами з борошна. Жирів багато в продуктах тваринного походження. Для нормального перебігу обмінних процесів в організмі треба постійно споживати в невеликій кількості олію (соняшникову, кукурудзяну, бавовникову, соєву, лляну).

Їсти потрібно не менш як 4—5 разів на день. Рекомендують пити каву, какао, міцний чай, особливо вранці й серед дня. Ці напої стимулюють діяльність центральної нервової системи, серця, дихального центру, посилюють вентиляцію легень, усувають кисневе голодування тканин при гіпотензійних станах.

Овочі й фрукти особливо корисні в сирому вигляді. Щоб зменшити втрату вітамінів, овочі й фрукти відварюють цілими, ріжуть їх безпосередньо перед уживанням. Під час варіння треба стежити, щоб овочі були повністю покриті водою.

Споживання овочів і фруктів у великій кількості та достатнє надходження в організм у зв'язку з цим рослинно клітковини сприяє нормальній роботі травного каналу.

Загартовування — важлива складова частина лікування гіпотензійних станів, що включає в себе тривале перебування сон на свіжому повітрі. Гартувальні фактори тренують нервову систему.

Хворим рекомендувалось загартовування починати з повітряних ванн — спочатку теплих, згодом прохолодних і холодних. Повітряні ванни хворі на первинну гіпотензію приймали в добре провітреному приміщенні, потім — на свіжому повітрі.

Також хворі застосовували обтирання водою, температура якої становила 33—34 °С. Обтирання і наступне за ним розтирання сухим рушником потрібно робити в напрямі від периферії до центру. Уся процедура має тривала не більше як 5 хв. Щотижня температуру води знижувалась на 1 °С і через 2—3 міс вона доводилась до 18—22 °С. Щоб посилити подразнювальну дію води, до неї додавали 2—4 столових ложки кухонної солі, столового оцту.

Тривалість перших душових процедур 1—2 хв, температура води становила 35—32 °С. Деякі хворі погано переносили душ. У них з'являлася слабкість, серцебиття, запаморочення. Такім хворим не дозволяли душові процедури.

Сонячні ванни приймались лише з дозволу лікаря. Надмірне захоплення сонцем іноді різко погіршувало перебіг артеріальної гіпотензії, а в декого сонячні ванни провокували розвиток хвороби.

Результати дослідження наведені в таблиці 3. 10.

Таблиця 3.10 Методи загартовування

За результатами власних досліджень після проведення детального аналізу використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітац забезпечив ефективне видужання хворих в період реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров’ям і направленні на санаторно-курортний етап реабілітації.

ВИСНОВКИ

1. Підсумовуючи думки сучасних вчених можна сказати, що на сучасному етапі розвитку медичної науки визначено дв форми артеріальної гіпотензії: фізіологічну і патологічну. Первинна артеріальна гіпотензія нерідко буває а цілком здорових людей, переважно в молодих жінок, які не відчувають суб'єктивно ніяких неприємних проявів хвороби і навіть не уявляють, що в них низький артеріальний тиск. На особливу увагу заслугову патологічна артеріальна гіпотензія. На жаль, тривалий час вона не привертала належної уваги дослідників і, цілком природно, не була досить вивчена. Патологічну артеріальну гіпотензію поділяють на гостру і хронічну. Обидві вони можуть бути як первинною, так і вторинною (симптоматичною). Хронічна вторинна артеріальна гіпотензія виникає на фоні різних патологічних станів в організмі. Тепер найбільш актуальною є тема про гіпотензійні стани, пов'язані з тривалим впливом іонізуючого випромінювання. Пізніше виникає виразна функціональна недостатність — формується астенічний синдром. Астенія є характерним супутником цієї хвороби. Хворі на первинну артеріальну гіпотензію чутливі до змін пори року, клімату, погоди. Як відомо, погода якоюсь мірою впливає на самопочуття більшості й здорових людей: одні реагують на коливання атмосферного тиску, другі - на зміни температури повітря, треті — на рівень його вологості, четверті — на так звані магнітні бурі. Основні шляхи зниження метеочутливост це загартовування організму, тривале перебування на свіжому повітрі, різн водні процедури. Знижений артеріальний тиск часто супроводжує неврози, вогнища хронічної інфекції в стані загострення. Таким чином, поширеність артеріально гіпотензії, тяжкість суб'єктивних відчуттів, обмеження працездатності хворих потребують дальшого вивчення питань діагностики й лікування при цій хворобі. Досвід свідчить, що включення в комплекс терапевтичних заходів занять фізкультурою і спортом, фізіотерапевтичних і гартувальних засобів, масажу, працетерапії, механотерапії сприяють швидшому відновленню судинного тонусу працездатності хворих. Для осіб, організм яких схильний до зниження артеріального тиску, велике значення має влаштування побуту, створення оптимальних умов життя і праці. Здоровий спосіб життя найкраща профілактика гіпотензійних станів.

2. За результатами власних досліджень, що проводились на базі ЦМЛ м. Рівне у відділенн кардіології, опрацьовано 145 історій хвороб хірургічних хворих за 2003 – 2004 рр. Проведено детальний аналіз використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що основними причинами виникнення даної хвороби є: (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейн конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. В 100 % випадків для відновлення здоров’я хворих використано такі засоби фізично реабілітації, як: ЛФК, масаж, фізіотерапія, працетерапія, фітотерапія, психотерапія, сауна а також санаторно – курортне лікування. Одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітації забезпечив ефективне видужання хворих на етап реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров’ям. В майбутньому передбачено санаторно – курортне лікування 90 % хворих.

3. Під час виконання роботи було з’ясовано, що основним завданням лікарів е швидке відновлення хворих та раннє застосування фізичної реабілітації після обстеження та виставлення остаточного діагнозу. Як показали дослідження первинна гіпотензія досить часте захворювання з тривалим протіканням хвороби. А отже і основним засобом відновлення є фізична реабілітація, котра і використовувалася хворими в 100 % випадків.

4. Провідну роль відіграють наступні методи реабілітації: масаж, ЛФК, механотерапія, фізіотерапія, працетерапія, сауна, фітотерапія, психотерапія, санаторно курортне лікування. Вони покращують якість лікування, запобігають виникненню можливих сумісних патологій, прискорюють відновлення функції, тренують загартовують організм, повертають працездатність, зменшують час перебування хворих на етапі реабілітації.

ЛІТЕРАТУРА

1.         Александров А. П., Лукьянов В. С. Вопроси клиники и лечения гипотонической болезни. – М.: Медицина, 1960. – 305 с.

2. Белявский В. Л. Восточний массаж. – Донецьк: ИКФ Стакер, 1998. – 318 с.

3. Бирбков А. А., Бендет Я. А. Лечебный массаж. – К: Олимпийская литература, 1995. 200 с.

4. Бирюков А. А. Массаж: Учебник. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 254 с.

5. Бирюков А. А. Самомассаж для всех. – М.: Советский спорт, 1998. – 171 с.

6.         Бирюков А. А. Массаж. – М.: Советский спорт, 1998. – 181 с.

7.         Бортфельд С. А., Рогачов Е. И. ЛФК и массаж. – Л.: Медицина, 1986. – 245 с.

8.         Бортфельд С. А. Лечебная физкультура и массаж. – Л.: Медицина, 1986. – 182 с.

9.         Васичкин В. И. Сегментарный массаж. – Санкт –Петербург: Лань, 1997. – 167 с.

10.      Васичкин В. И. Методика лечебного массажа. – Санкт –Петербург: Лань, 1997. – 125 с.

11. Гаджиев А. А. Первичная гипотензия. – Баку: ЭЛМ. 1989. – 200с.

12. Гайструк А. Н. Гипотония. – М.: Медицина, 1985. – 200 с.

13. Гордиенко В. С. Гидротерапия при сосудистой недостаточности. - М.: Медицина. 1990. – 140 с.

14. Гурин И. Б. Гипотоническая болезнь. – М.: Медицина. 1985. –

200 с.

15. Дембо А. Г. Гипотонические состояния. – Л.: Медицина. 1980. – 190 с.

16. Засухин Ф. Н. Гипотонические состояния. – М.: Медицина. 1969. - 169 с.

17. Кирилюк А. П. Геодинамика при артериальной гипотензии. – М.: Медицина, 1997. – 112 с.

18. Крамарева В. Н, Гіпотензія. – К.: Здоров’я, 1991. – 120 с.

19. Крикун В. Л. Гипотензивние состояния. – М.: Медицина. 1986. – 201 с.

20. Кирюхін К. Р. Артериальная гипотония. – М.: Медицина. 1983. – 109 с.

21. Левин М. Я. Гипотонические состояния. – Л.: Медицина, 1980. – 190 с.

22. Лещинко Л. Д. Гипотоническая болезнь. – М. : Знание, !964. – 302 с.

23. Лещинский Д. А. Гипотоническая болезнь: профилактика. – М.: Медицина . – 1972. 265 с.

24. Магометов Ю. Н. Артериальная гипотензия, - Махачкала: Медицина. 1980. – 201 с.

25. Молчанов М. В. Гипотонические состояния. К.: Здоров ‘я, 1988. – 309 с.

26. Молчанов М. В. Гипотония и гипертония. – М.: Знание, 1970. – 300 с.

27. Нмазова А. А. Первичная артериальная гипотония. Баку: ЭЛМ . 1978. – 200 с.

28. Николаенко К. Н. Артериальная гипотония. М.: Медицина. 1990. – 201 с.

29. Закуть В. С. Артериальная гипотония . Минск: Бєларусь. 1981. – 110 с.

30. Сауна: Использование сауни в лечебных и профилактических целях / Под ред. В. М. Боголюбова. – М.: Медицина, 1984. – 212 с.

31. Соколов П. П. Гипотонию можна одолеть. – М.: Сов. Спорт. 1989. – 1140 с.

32. Соскин Л. Б. Гипотензия. – М. Медицина. 1979. – 235 с.

33. Сост Г. П. Фитотерапия при гипотонической болезни. – Алма – Ата: Казахстан, 1989. - 82 с.

34. Сомаров М. А. Артериальная гипотония. – М.: Медицина. 1987. – 135 с.

35. Танченко Е. Н. Нервная патология ри артериальной гипотонии. – К.: Здоров’я. 1978. 158 с.

36. Темкин И. Б. Лечебная физкультура при первичной артериальной гипотонии. – М.: Медицина, 1971. – 200 с.

37. Темки И. Б. Понижение артериального давления . – Ставрополь: Став роп. 1970. 155 с.

38. Темкин И. Б. Гипотонические состояния. – М.: Медицина. 1979. – 205 с.

39. Тимошина Л. В. Артериальная гипотония. М.: Медицина. 1972. – 108 с.

40. Тимошенко К. Б. Гипотония и гиперттония. – М.: Медицина. 1984. – 200 с.

41. Федорова Е. В. Гипертонические и гипотонические состояния. – М.: Медицина. !981. 200 с.

42. Шипотін Б. М. Гіпотензивні стани. – К.: Здоров’я. 1991. – 169 с.

43. Шульцев Г. П. Хронические гипотонические состояния. – М.: Медицина. 1983. – 40 с.

44. Шульцев Г. П. Острая сосудистая недостаточность. – М.: Медицина. 1979. – 130 с.

45. Шмонін В. П. Артеріальна гіпотензія. – К. : Здоров’я. 1989. –

200 с.

46. Шхвацабая И. К. Гипотония. – М. Медицина. 1975. – 156 с.

ДОДАТКИ

Таблиця 1.1 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Таблиця 1.2 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Таблиця 1.3 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Таблиця 1.4 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Таблиця 1.5 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Таблиця 1.6 Перший режим відвідування сауни при первинній гіпотензії (тривалість процедури 1 – 1,5 год.)