Майже в кожній сім'ї вміють вимірювати артеріальний тиск. Очевидно, дехто не раз фіксував низькі його цифри, самопочуття ж при цьому залишалося цілком задовільним або ж виникали слабкість, головний біль, запаморочення. Що це? Хвороба чи фізіологічний стан організму? Які критерії визначення норми і патології?

У нормі нижня межа артеріального тиску в осіб до 25-річного віку становить 100/60 мм рт. ст. (13,3/8 кПа), у людей 25—40 років—105/60 мм рт. ст. (14/8 кПа). Для старших вікових груп норму визначено менш чітко. Так, нижня межа максимального тиску в осіб 60—80-річного віку індивідуально варіює між 110 і 120 мм рт. ст. (14,7 і 16 кПа).

Слід пам'ятати, що у деяких людей знижений артеріальний тиск є не проявом захворювання, а їхнім нормальним станом.

У класифікації, запропонованій Н. С. Молчановим (1971) і доповненій Є. В. Гембіцьким (1980), виділено такі форми, як фізіологічна артеріальна гіпотензія (індивідуальний варіант норми, гіпотензія підвищеної спортивної тренованості, жителів високогір'я, тропіків тощо) патологічна артеріальна гіпотензія (нейроциркуляторна, або первинна, симптоматична, або вторинна, тощо).

Первинна (патологічна) артеріальна гіпотензія — самостійне захворювання. Зниження артеріального тиску при цьому зумовлене порушенням функції апарату, що регулю систему кровообігу.

Вторинна (симптоматична) артеріальна гіпотензія спостерігається при різних гіпотензійних патологічних процесах. Низький артеріальний тиск у таких випадках — один із симптомів захворювання. У міру одужування хворих артеріальний тиск нормалізується.

Артеріальна гіпотензія — дуже поширений стан і за частотою не поступається артеріальній гіпертензії. Однак нерідко хворих не реєструють, не беруть на облік, а багато людей з низьким рівнем артеріального тиску не вважають себе хворими і не звертаються за допомогою до лікарів. Тим часом артеріальна гіпотензія дуже позначається на працездатності хворих, погіршує перебіг інших хвороб.

Гіпотонічна хвороба найчастіше розвивається у людей молодого віку. Відомо, що такі хворі тяжко переносять хірургічні операції. Артеріальна гіпотензія погіршує перебіг пневмонії, нфаркту міокарда, гострих інфекцій, у жінок несприятливо позначається на вагітності й родах.

Особливої уваги заслугову артеріальна гіпотензія у спортсменів. Раніше її вважали спортивною гіпотензією, показником достатньої натренованості. У деяких спортсменів може виникнути патологічна артеріальна гіпотензія внаслідок перетренувань. Цю артеріальну гіпотензію вважають перехідною. Якщо перетренування повторюються багато разів, то вона переходить у первинну артеріальну гіпотензію.

Останнім часом досягнуто певних успіхів у лікуванні хворих, особливо при гострій артеріальній гіпотензії. Однак дедалі частіше залишаються нерозв'язаними й спірні питання щодо поширеност гіпотензійних станів, їхнього виникнення.

Епідеміологічні дослідження показали, що артеріальна гіпотензія спостерігається у 3 — 4 % населення.

Суб'єктивні відчуття, характерні для хворих з хронічною артеріальною гіпотензією, значно знижують працездатність їх аж до повної інвалідності. Результати досліджень, проведених Інститутом охорони здоров'я в м. Щлі (ФРН, 1982), показали, що артеріальну гіпотензію за втратою робочих днів можна порівняти з такими тяжкими захворюваннями, як шемічна хвороба серця, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровий діабет.

Гостра артеріальна гіпотензія небезпечна для здоров'я й життя хворих і потребує негайного лікування.

Особливі форми артеріальної гіпотензії, що виникають після лікування гіпотензивними, нейролептичними засобами, антидепресантами, називають ятрогенними. Вони зумовлені необережними висловлюваннями або діями лікаря під час лікування хворого, що несприятливо впливають на його психіку.

Мета дослідження: використання реабілітаційних заходів у хворих на первинну гіпотензію

Завдання дослідження:

1. Узагальнити теоретичні погляди сучасних вчених на первинну гіпотензії: причини виникнення, принципи та методи лікування.

2. Навести снуючі методи лікування первинної гіпотензії.

3. З’ясувати завдання, принципи, методики фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію.

4. Дати оцінку ефективності застосування методів фізичної реабілітації у хворих на первинну гіпотензію.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО ТЕМІ

1.1 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПЕРВИННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПОТЕНЗІЇ

Причини виникнення первинно хронічної гіпотензії до кінця не з'ясовані. Вважають, що в її розвитку велику роль відіграють тривала напружена розумова праця, відповідальна робота, особливо при систематичному порушенні режиму праці й відпочинку, сімейн конфлікти, поєднання праці й навчання, гострі й хронічні психічні травми, а також неповноцінність системи, що регулює артеріальний тиск [10].

Ще різноманітніші причини появи вторинної, або симптематичної, гіпотензії, тобто такої, що виникає при деяких захворюваннях або хронічних інтоксикаціях: хронічних хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному холециститі, гепатиті), хронічних запальних гінекологічних захворюваннях, токсикозах вагітних, хронічних вогнищевих інфекціях, хворобах надниркових залоз, гострих нфекціях тощо. З професійних чинників можна назвати такі, як праця в гарячих цехах, тривалий вплив малих доз іонізуючої радіації, вібрації, електромагнітних полів, радіочастот, хронічні інтоксикації (фтором, ртуттю, тетраетилсвинцем, бензолом, бензином, сірководнем, чадним газом та ін.) [14, 23].

У тяжких випадках нейроциркуляторно дистонії гіпотензійного типу, тобто розладу системи кровообігу, зумовленого порушенням вищих рівнів нервової регуляції судинного тонусу, можна говорити про гіпотонічну хворобу. Інакше кажучи, нейроциркуляторна гіпотензія — це наслідок порушення рівноваги процесів збудження і гальмування вищих центрів головного мозку [1].

До розвитку гіпотензійних станів часто спричиняється недостатність функції залоз внутрішньої секреції, зокрема надниркових залоз та гіпофіза. Відомо, що гормони мозкового шару надниркових залоз підвищують тонус судин та артеріальний тиск. Гіпофізарна недостатність при артеріальній гіпотензії часто поєднується з порушеннями функцій інших ендокринних залоз (щитовидної, статевих тощо). При артеріальній гіпотензії, як правило, порушена функція вегетативної нервової системи, яка регулює тонус судин. Якщо порушений нирковий кровообіг, нирки можуть виділяти депресорн речовини, які зумовлюють стійку, тривалу артеріальну гіпотензію [18, 27].

У походженні артеріальної гіпотенз має значення і спадковий фактор. Раніше вважали, що артеріальна гіпотензія характерна для осіб астенічної будови тіла (худорлявих, високих) і рідко спостерігається в людей гіперсте-нічної будови тіла (невисоких, огрядних). Однак в останні роки доведено, що гіпотензія найчастіше буває в осіб з нормальною будовою тіла, хоча може бути в людей як астенічної, так і гіперстенічно будови тіла [11].

Серед численних критеріїв оцінки циркуляції крові найважливішими є артеріальний тиск і частота пульсу. Артеріальний тиск забезпечує вільний рух крові по судинах незалежно від гравітації та положення тіла, що сприяє нормальному живленню тканин організму [46].

Основні фактори, які визначають артеріальний тиск,—це об'єм крові, що виштовхується серцем за 1 хв, та опірність периферичних судин. Хвилинний об'єм крові залежить від ударного об'єму (кількості крові, яку виштовхує серце під час одного скорочення) та частоти скорочень серця, а опірність периферичних судин — переважно від діаметра артерій і тонусу стінок судин. Зменшення хвилинного об'єму крові, частоти й сили скорочень спричиняється до зниження артеріального тиску. У відповідь на це збільшується ударний об'єм крові, додатково викидається в кровообіг залишкова кількість крові, що є в серці [41, 35, 28].

Малий об'єм залишкової крові в серц при артеріальній гіпотензії та недостатнє наповнення передсердя внаслідок зниженого припливу венозної крові до серця зумовлюють зниження артеріального тиску, оскільки серце не забезпечує достатнього ударного об'єму під час навантаження. Для підтримання ударного і хвилинного об'єму крові на відповідному рівні при підвищених вимогах організму велике значення мають заняття фізкультурою і спортом [12].

Іншим важливим чинником у підтриманн артеріального тиску є опірність периферичних артеріальних розгалужень та еластичність артерій. Діастолічний тиск знижується при зменшенні опору периферичних судин унаслідок зниження тонусу артеріол.

При захворюваннях міокарда зменшується його скорочувальна здатність. І щоб підтримати належний рівень артеріального тиску, збільшується опір периферичних судин. Таким чином, підвищення цього опору значною мірою компенсує ослаблену діяльність серця [31, 43].

Професор Н. С. Молчанов із співробітниками показали, що при первинній гіпотензії збільшується хвилинна циркуляція крові та знижується опірність периферичних судин, ступінь яко перекриває ступінь хвилинного об'єму. Це призводить до того, що артеріальний тиск знижується [13].

У багатьох хворих на первинну артеріальну гіпотензію зменшена загальна кількість крові, що циркулює (К. Тихолов, 1983), унаслідок перерозподілу її в «системі з низьким тиском» — у венах, легеневій мережі судин, депо крові. Гемодинаміка цієї системи не визначається артеріальним тиском, а залежить від її потужності та об'єму. У «системі з низьким тиском» міститься близько 80—85 % загальної кількості крові, тільки 15—20 % цього об'єму циркулює. Легеневий кровообіг — одна з найважливіших частин «системи з низьким тиском». Цим резервуаром крові може компенсуватися зниження артеріального тиску. Він також полегшує роботу серця, затримуючи 1/3 загальної кількості крові. Венозну систему і депо крові деяк автори називають периферичним серцем. Для мобілізації крові, що міститься в них, велике значення має тонус вен. Якщо тонус вен ослаблений, особливо при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок, то затримується велика кількість крові, змінюється хвилинний її об'єм, спостерігається коливання артеріального тиску [20, 23].

У регуляції тиску крові важливу роль відіграє тонус скелетних м'язів. Він підтримує на належному рівні венозний приплив до серця. Астеніки Із слабким м'язовим тонусом більш схильні до тяжчих ортостатичних порушень, ніж люди з нормальним тонічним станом м'язових волокон. Розширення капілярів у м'язах тіла також затримує в них значну кількість кров й порушує артеріальний тиск.

Нервові регуляторні механізми артеріального тиску — пресо- і геморецептори — розташовані головним чином у дузі аорти й каротидному синусі. Сюди належать також вазомоторні центри підкірки й кори великого мозку. У нормі під час підвищення артеріального тиску посилюється тиск крові на судинну стінку дуги аорти, подразнюються барорецептори цієї судинної ділянки, імпульси передаються у вазомоторні центри вищих відділів нервової системи, знижується тонус судин і тиск нормалізується. При зниженні артеріального тиску, навпаки, зменшується кількість імпульсів у вищі центри, посилюється тонус артерій і тиск підвищується до вихідного рівня [20, 32].

Регуляція артеріального тиску здійснюється і через електролітно-водний баланс крові. Геморецептори, розташовані в судинах, подразнюються при зменшенні рівня кисню і вуглекислого газу в крові. Це збуджує вазомоторний центр, що викликає звуження або розширення кровоносних судин і підвищує або знижує артеріальний тиск.

Існують також інші механізми й рефлекси регуляції артеріального тиску, які у здорових осіб підтримують його на нормальному рівні. У хворих людей така регуляція неповноцінна, що зумовлює патологічне коливання рівня артеріального тиску [26].

1.2 ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ГІПОТЕНЗІЙНИМИ СТАНАМИ

Лікування хворих з хронічними гіпотензійними станами передбачає одужання від основного захворювання (при вторинних артеріальних гіпотензіях) або комплексне лікування первинно артеріальної гіпотензії. Крім медикаментозних препаратів, хворим призначають фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, лікувальну фізкультуру, санаторно-курортне лікування. Здебільшого хворих на первинну гіпотензію лікують амбулаторне в поліклініках. Однак при сильному зниженні артеріального тиску, гіпотонічних кризах і значних суб'єктивних проявах хворих госпіталізують [15, 36].

Основні принципи лікування артеріально гіпотензії: усунення фактора, що зумовлює гіпотензію; ліквідація вогнищ первинних інтоксикацій; нормалізація сну; дотримання раціональної дієти, що включає міцний чай і каву; раціональний режим праці й відпочинку; підвищення фізичної активності хворого (проведення ранкової гімнастики, прогулянки, заняття лікувальною фізкультурою) [21].

Основою режиму хворого на артеріальну гіпотензію е старанне дотримання нормального способу життя. Це насамперед повноцінний сон протягом 8 год. Якщо хворий страждає безсонням, лікар признача йому медикаментозні засоби. Спосіб життя не буде здоровим без ранково гімнастики та водних процедур.

У багатьох хворих на артеріальну гіпотензію спостерігаються ранкова млявість, слабкість, дискомфорт. Щоденн заняття гімнастикою і водні процедури майже повністю усувають ці хвороблив відчуття. Відпочинок хворого насамперед повинен бути активним. Пасивний, малорухливий відпочинок (напівлежачи) призводить до втрати тонусу, тренованості, порушення сну, появи розладів невротичного характеру [22].

Переглянути розпорядок дня, перебудувати його, перейти на новий режим — для хворого на артеріальну гіпотензію це вже майже половина одужання [29].

1.3 ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Для хворих на первинну артеріальну гіпотензію немає якоїсь особливої дієти. Важливо, щоб харчування було не тільки повноцінним, а й різноманітним. У добовому раціоні повинно міститися 100—120 г білків, 80—90 г жирів і 400—500 г вуглеводів. Багатими на білки є м'ясо, риба, яйця, сир, молоко та ін. Вуглеводи ми одержуємо в основному з хлібом, солодощами, різними виробами з борошна. Жирів багато в продуктах тваринного походження. Для нормального перебігу обмінних процесів в організмі треба постійно споживати в невеликій кількості олію (соняшникову, кукурудзяну, бавовникову, соєву, лляну) [17].

Їсти потрібно не менш як 4—5 разів на день. Рекомендують пити каву, какао, міцний чай, особливо вранці й серед дня. Ці напої стимулюють діяльність центральної нервової системи, серця, дихального центру, посилюють вентиляцію легень, усувають кисневе голодування тканин при гіпотензійних станах [24].

Гіпотензійні стани характеризуються вітамінною недостатністю організму, насамперед вітамінів групи В та особливо аскорбінової кислоти. Основним джерелом аскорбінової кислоти є смородина, яблука, лимони, апельсини, аґрус, малина, горобина, болгарський перець, зелена цибуля, капуста, зелений горошок, хрін, редька, картопля, шипшина, суниці, помідори. Без вітамінів групи В недостатньо засвоюються вуглеводи. На ці вітаміни багат овочі, фрукти, ягоди, зелень. Тіамін (вітамін ВІ) і калію пангамат (вітамін ВІ5) поліпшують обмінні процеси, підвищують стійкість організму до впливу шкідливих факторів навколишнього середовища. Крім того, калію пангамат посилює діяльність кіркової речовини надниркових залоз. Аскорбінова кислота і нікотинова кислота (вітамін РР) нормалізують проникність судинної стінки, яка у хворих з низьким артеріальним тиском часто буває підвищеною [34].

Овочі й фрукти особливо корисні в сирому вигляді, бо під час приготування їжі частина вітамінів втрачається. Щоб зменшити втрату вітамінів, овочі й фрукти відварюють цілими, ріжуть їх безпосередньо перед уживанням. Під час варіння треба стежити, щоб овочі були повністю покриті водою.

Споживання овочів і фруктів у великій кількості та достатнє надходження в організм у зв'язку з цим рослинно клітковини сприяє нормальній роботі травного каналу [40].

2 ЛФК ПРИ ПЕРВИННІЙ ГІПОТЕНЗІЇ

Дуже ефективним є лікування хворих на первинну гіпотензивну хворобу, якщо до лікувального комплексу ввести різн фізичні методи терапії, зокрема методи лікувальної фізкультури.

І. Б. Тьомкін розробив ефективну методику фізичних вправ для осіб з первинною артеріальною гіпотензією. Ця методика враховує стан серцево-судинної системи і самопочуття хворого. Обережн навантаження показані хворим з гіпотонічними кризами та болем за грудниною, а тренувальні — тим, у кого немає різких коливань артеріального тиску, що супроводжуються головним болем, порушенням сну, загальною слабкістю, непритомністю. Вид навантаження визначає лікар [7].

Комплекс складається з вправ, як діють на організм у цілому, і спеціальних вправ, що сприяють тривалому підвищенню артеріального тиску. Це силові вправи, які хворі виконують у повільному темпі (вони включають великі м'язові групи), швидкісно-силов вправи, а також статичні.

На початку занять у комплекс вводять 10—15 вправ /(тривалість виконання їх — 20 - 30 хв). Якщо самопочуття хворого поліпшується, кількість вправ у комплексі збільшують до 20—25 (тривалість — 25 30 хв). Надалі кількість вправ може бути доведена до 25 - 30 (тривалість 30—40 хв).

Найчастіше у вправах передбачено вихідне положення стоячи. Однак при запамороченні, різкій слабкості якийсь час можна робити вправи лежачи на спині або сидячи. Статичні вправи стимулюють діяльність різних внутрішніх органів. Дихальні вправи дають можливість хворим навчитися правильно й глибоко дихати, уміти керувати диханням, а також знизити загальне навантаження під час занять.

Лікувальну гімнастику потрібно виконувати щодня, найкраще — у другій половині дня, після роботи. Перед початком занять обов'язково треба проконсультуватися із спеціалістом лікувальної фізкультури, слід також проводити самоконтроль [8]. Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики.

1.Вихідне положення (в. п.) - сидячи на стільці, руки вниз. Підняти прямі руки через сторони догори — вдих, повернутись у в. п. — видих; 4—6 разів. Те саме можна повторити з невеликим вантажем у руках.

2.В. п.— сидячи на стільці, руки на поясі. Підтягнути коліно до живота — видих, повернутись у в. п.— вдих. Те саме другою ногою;5—8 разів кожною ногою.

3.В. п.— стоячи, руки вниз. Присісти, підняти руки вперед — видих,повернутись у в. п.— вдих; 5—15 разів.

4.Ходьба на місці з поступовим уповільненням темпу.

5.В. п. — стоячи обличчям до стіни, руки простягнути і притиснути їх до стіни. Максимально сильно натискувати на стіну протягом 2—З с усім корпусом (статичне напруження). Повторити кілька разів. Відпочинок між вправами — 1 хв.

6.В. п.— стоячи, руки з неважкими гантелями опущені вниз. Підняти руки через сторони догори — вдих, повернутись у в. п.— видих;4—8 разів.

7.В. п.— стоячи, руки з гантелями підняті догори. Нахилити корпус убік — видих, повернутись у в. п.— вдих. Те саме в інший бік; 4—8 разів у кожний бік.

8.В. п.— стоячи, руки на поясі. Підскоки з розведенням і зведенням ніг, дихання рівномірне; 15—ЗО. разів.

9.Біг на місці з поступовим уповільненням темпу, дихання рівномірне; 0,5—1,5 хв.

10.В. п.— руки на стіні в упорі. Сильно натискувати на стіну протягом 4—5 с. Повторити 2 рази з відпочинком 1 хв.

11.В. п.— стоячи, руки вниз. Нахилити корпус уперед, відвести пряму ногу назад («ластівка»); стояти на одній нозі 5—8 с. Дихання рівномірне. Те саме другою ногою; 4—6 разів кожною ногою.

2.1 ФІЗІОТЕРАПІЯ ПРИ ГІПОТЕНЗИВНИХ СТАНАХ

Фізіотерапія при даній хворобі націлена на поліпшення функціонального стану ЦНС, нейрогуморальної регуляції судинного тонусу підвищення артеріального тиску і діяльності серцево – судинної системи; стимуляція функції наднирникової залози; покрашення адаптації організму до д несприятливих чинників навколишнього середовища, загартовування пацієнта. Призначають дощовий або циркулярний душ, обтирання водою кімнатної температури з постійним зниженням її до 10 – 15 градусів Цельсія; ванни прісні, вуглекислі, скипидарні, хлоридні, натрієві, сульфідні; аероіонотерапію, сонячні та повітряні ванни, обливання, купання в морі, прісній воді, сон на повітрі, електросон [25].

2.2 ЗАГАРТОВУВАННЯ ПРИ ГІПОТЕНЗІЇ

Загартовування — важлива складова частина лікування гіпотензійних станів, що включає в себе тривале перебування сон на свіжому повітрі. Гартувальні фактори тренують нервову систему.

Принагідно зауважимо, що загартовуватися потрібно систематично. Слід поступово посилювати подразник: збільшувати тривалість гартувальної процедури, знижувати температуру води тощо [16].

Загартовування — це процес, в основ якого лежить тренування. Загартовування рекомендують починати з повітряних ванн спочатку теплих, згодом прохолодних і холодних. Повітряні ванни спочатку слід приймати в добре провітреному приміщенні, потім — на свіжому повітрі. Приймати х можна лежачи, напівлежачи або в русі, що особливо бажано під час прийому прохолодних або холодних ванн. Виникнення ознобу — сигнал до припинення процедури. Після повітряної ванни корисно виконати кілька енергійних гімнастичних вправ, розтерти тіло рушником і прийняти теплий душ [33].

Вода — найефективніший засіб загартовування. У проведенні водних процедур основне не тривалість їх, а температура води.

Систематичне загартовування бажано починати в теплу пору року при температурі повітря, не нижчій від 17— 20 °С.

Найпростіша форма загартовування обтирання водою, температура якої повинна бути 33—34 °С. Обтирання і наступне за ним розтирання сухим рушником потрібно робити в напрямі від периферії до центру. Уся процедура має тривати не більш як 5 хв. Щотижня температуру води знижують на 1 °С і через 2—3 міс доводять до 18—22 °С. Щоб посилити подразнювальну дію води, до неї можна додати 2—4 столових ложки кухонної солі, столового оцту.

Душ — водна процедура із сильною механічною дією води. Тривалість перших процедур 1—2 хв, температура води 35—32 °С. Деякі хворі погано переносять душ. У них з'являються слабкість, серцебиття, запаморочення. Такі хворі повинні відмовитися від душу і перейти до інших процедур [44].

Один з найприємніших видів загартовування — купання у відкритих водоймах. Починати купатися можна тоді, коли температура води не нижча від 17—20 °С. Спочатку рекомендують купатися 3—5 хв, а з часом — до ЗО хв, залежно від підготовленості й самопочуття хворого.

Сонячні ванни можна приймати лише з дозволу лікаря. Надмірне захоплення сонцем іноді різко погіршує перебіг артеріальної гіпотензії, а в декого сонячні ванни провоку-ють розвиток хвороби [19].

2.3 САУНА ПРИ ГІПОТЕНЗІЇ

У 1978 р. в Дюссельдорфі (ФРН) відбувся IV Міжнародний конгрес з проблем сауни. На ньому спеціальне обговорювалося питання про показання і протипоказання для застосування сауни з лікувальною метою. Одним з показань є артеріальна гіпотензія. Протипоказання: вік старше 60 років, тяжкі органічні захворювання. Усі протипоказання встановлю лікар.

Лікувальні чинники сауни — це вплив сухого (з відносною вологістю 5—ЗО %) повітря високої температури і наступне охолодження у воді або на повітрі при порівняно низькій температурі. У період перебування в термокамері (від 5 до 20 хв) температура повітря коливається від 65 до 100 °С. Кількість заходів у термокамеру — не більше 5, інтервали між ними неоднакові — від 5 до ЗО—40 хв. Щоб запобігти несприятливому, впливові сауни, великого значення надають способові охолодження після нагрівання (у басейні з холодною водою, під прохолодним душем). По-різному ставляться фахівці до плавання в басейні після нагрівання. Є прихильники й противники цієї процедури.

Висока температура в сауні виклика посилення циркуляції крові, перерозподіл кровотоку, сильне потовиділення. Під час перебування в термокамері температура тіла може підвищитися до 38—40 °С, під час охолодження знижується. Ступінь підвищення температури тіла залежить від температури і вологості повітря в термокамері, тривалості перебування в ній.

Реакція серцево-судинної системи на сауну залежить від її стану, індивідуальної чутливості людини до тепла, кількості заходів у термокамеру, їхньої тривалості, способу охолодження, положення тіла під час перебування в термокамері.

Як систолічний, так і діастолічний тиск у здорових людей у термокамері може трохи підвищуватися, знижуватися або не змінюватися. Менше змінюється діастолічний тиск. Іноді після сауни протягом доби в людини можуть зберігатися різкі коливання артеріального тиску. Тому особи, схильні до артеріальної гіпотензії, повинні чітко виконувати рекомендації лікаря, суворо дозуючи тривалість перебування в сауні, температуру повітря, кількість відвідувань термокамери. Установлено, що стан системи зсідання крові під впливом сауни не змінюється, немає загрози геморагічних тромботичних ускладнень.

Під час перебування в саун зменшується виділення сечі, головним чином за рахунок збільшення реабсорбц води в ниркових канальцях, при цьому підвищується питома густина сечі.

Як уникнути небажаних наслідків під час перебування в сауні?

Важливо все: правильне влаштування самої сауни, диференціальний підхід до призначення процедури, точна оцінка протипоказань, суворе дотримання правил перебування в сауні.

Перед заходом у гаряче приміщення сауни слід вимитися з милом під душем і витерти тіло досуха. У термокамер спочатку потрібно користуватися нижніми полицями, де температура нижча. На полицях можна сидіти або лежати. Людям з ортостатичною нестійкістю артеріального тиску краще лежати. Останні 2—3 хв слід обов'язково сидіти з опущеними вниз ногами. Щоб зменшити сильний тепловий вплив сауни, треба прийняти теплу ножну ванну або облити обличчя гарячою водою.

Після сауни потрібно відпочити 30 - 40 хв. Під час і після сауни не рекомендується робити інтенсивних фізичних вправ. Не всім можна плавати в басейні в період охолодження. Забороняється під час перебування в сауні вживати спиртні напої, курити. Не можна входити до сауни вологим, голодним або, навпаки, після переїдання, з охолодженими кінцівками, приймати перед сауною контрастний душ, тривалий час потіти на лаві. Важливий показник адекватності обраної методики — добре самопочуття наступного ранку після сауни.

Іноді у хворих на артеріальну гіпотензію погіршується самопочуття, що пов'язано із зниженням артеріального тиску. Ц явища швидко проходять, коли перебувати в горизонтальному положенні. Для здорових людей вони не являють собою небезпеки. При артеріальній гіпотенз погіршенню самопочуття можна запобігти. Для цього слід суворо виконувати рекомендації лікаря.

Найкраще охолоджуватися на повітр при його температурі 22—24 °С або обливанням прохолодною водою. Людям, у яких виникають виражені судинні реакції, не можна користуватися сауною.

Іноді у хворих спостерігаються неприємні суб'єктивні відчуття: слабкість, запаморочення, головний біль, загальний дискомфорт. У таких випадках слід порадитися з лікарем, а також пом'якшити температурний режим, скоротити час перебування в термокамері до 7—8 хв, менше разів заходити в термокамеру, поступово охолоджуватися на повітрі.

Дані літератури свідчать про те, що сауну можна використовувати для профілактики й лікування серцево-судинних хвороб, зокрема й артеріальної гіпотензії. Слід лише суворо дотримувати рекомендацій лікаря, правильно користуватися сауною (див. додатки 1. 6 – 1. 8), диференційовано приймати процедури [30].

2.4 Лікувальний масаж

Лікувальний масаж призначають для нормалізац діяльності ЦНС, підвищення в’язевого і судинного тонусу та артеріального тиску, відновлення психоемоційного стану хворого. Застосовують сегментаро рефлекторний масаж, що діє на паравертебральні зони крижових, поперекових, та нижньогрудних спинномозкових сегментів (s2 – s11, l5 – l1, d12 – d6). Масажують ділянку крижів сідничні м’язи, гребні клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок при атонії кишок - масажують ділянку живота. Використовуються прогладжування, розтирання, розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погоджування, стрясання, поплескування, рубання [2, 6, 4]. Див. додатки (1. 1 – 1. 5)

Повторно лікувальний масаж призначають через 3 – 4 тижні після першого курсу, а у наступні часи його використовують 1 раз на 2 місяці. Курс складається з 12 – 15 процедур його мета, методика і прийоми практично не відрізняються від тих, що зазначені вище. Деяким хворим призначають душ – масаж [3, 5, 9].

2.5 МЕХАНОТЕРАПІЯ ТА ПРАЦЕТЕРАПІЯ ПРИ ГІПОТЕНЗИВНІЙ ХВОРОБІ

Механотерапію у вигляді тренажерів застосовують для розвитку сили, швидкісно – силової витривалості, загального зміцнення організму та підвищення фізичної працездатності. Використовують велотренажери доріжку, що біжить, весловий тренажер, гімнастичний комплекс “ЗДОРОВ’Я”.

Працетерапія застосовується для підтримання загально працездатності та психоемоційного тонусу пацієнта. Рекомендують робити на свіжому повітрі у садку, на городі.

Хворим на гіпотензію бажано щорічно проходити санаторно курортне лікування [37].

2.6 ПСИХОТЕРАПІЯ ПРИ ПЕРВИННІЙ ГІПОТЕНЗІЇ

У вузькому розумінні слова психотерапія — це вплив лікаря на психіку хворого за допомогою словесного навіювання, гіпнозу, відвернення його уваги від сумних думок, У широкому розумінні слова психотерапія — це сприятлива обстановка в лікувальному заклад та в домашніх умовах хворого.

Завдання будь-якого психологічного впливу — виключити у взаємовідносинах між людьми підвищений тон емоційного напруження. Ключ до поліпшення психічного стану людини — у культурі відносин, взаєморозумінні та взаємній ввічливості [39].

Широко застосовуваний у Японії метод шіацу визначають так: «Шіацу є таким видом лікування, при якому пальці рук долоні використовують для натискування на певні точки, щоб нормалізувати регуляторні процеси в організмі, зберегти і поліпшити здоров'я. Він також сприяє лікуванню деяких хвороб».

Метод шіацу застосовують і при артеріальній гіпотензії.

При цьому потрібно звертати особливу увагу на техніку натискування. Слід завжди жорстко натискати «подушечкою» пальця в напрямі донизу, строго перпендикулярно до поверхні шкіри. Ступінь натискування залежить від симптомів і стану хворого. Тривалість одного натискування на точку становить 5—7 с, за винятком точок у ділянці шиї, вплив на які не повинен перевищувати 3 с. Сила натискування повинна бути такою, щоб не викликати неприємних відчуттів.

Значно знижений артеріальний тиск може спричинитися до погіршення мозкового кровообігу. Якщо порушена функція вегетативної нервової системи, що регулює рівень артеріального тиску, натискують на такі точки: на сонній артерії, зоні довгастого мозку, верхньому плечовому поясі, а також між лопатками.

Ми опишемо положення кількох точок, масаж яких ефективний при артеріальній гіпотензії.

Точки на потилиці розташовані по середній лінії голови. Перша точка розміщена вище від задньої межі волосисто частини голови на ширину великого пальця руки; друга — вище від першої на ширину 1,5 великого пальця; третя — на 1,5 пальця вище від попередньої; четверта точка лежить на перетині середньої лінії голови та лінії, що з'єдну верхівки вух [42].

Перша точка на сонній артер міститься нижче від основи мочки вуха на 12 мм (трохи вгору і назад від кута нижньої щелепи). Друга точка розташована на лінії, що перетинає центр грудино-ключично-соскоподібного м'яза на рівні верхнього краю щитовидного хряща.

Точка поясу верхніх кінцівок розташована на середині лінії, що з'єднує западину, яка утворюється на плеч під час підняття руки, з точкою, що розташована між VII і І шийними хребцями.

У період занять шіацу слід уникати розумової та фізичної перевтоми, недосипання, утримуватися від куріння.

2.7 ФІТОТЕРАПІЯ ПРИ ПЕРВИННІЙ ГІПОТЕНЗІЇ

Для лікування хворих з гіпотензійними станами використовують різні медикаментозні засоби. Але деякі з них виявляють небажаний побічний вплив, інші — дуже нестійкі, ще інші — непридатні для тривалого застосування, Тому ліки може призначати тільки спеціаліст, який зна механізм їхньої дії та індивідуальні особливості організму хворого.

Для лікування гіпотензійних станів широко застосовують препарати рослинного походження,

Лимонник китайський — виткий кущ з темно-зеленим яйцеподібним листям, з рожевими квітками та оранжево-червоними кислими ягодами, які достигають у вересні. Листя, кора і плоди пахнуть лимоном, тому рослину називають лимонником. П'ють настій лимонника.

Левзея маньчжурська—трав'яниста багаторічна рослина з фіолетово-ліловими квітами. Для лікування використовують корені. Застосовують настойку левзеї в дозі, призначеній лікарем.

Заманиха корейська — кущ заввишки до 1 м. Світло-сіра кора всіяна дрібними жовтуватими колючками. Плоди плоскі, м'ясисті. Використовують настойку заманихи.

Женьшень — багаторічна трав'яниста рослина з фіолетово-червоним листям. Для лікування використовують корені, готуючи з них водний настій.

Золотий корінь — багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 50 см. Корені товсті, зверху золотисті, а на зламі білого кольору. Смак коренів — гірков'яжучий. Застосовують спиртовий екстракт золотого кореня.

Татарник звичайний (будяк) — дворічна трав'яниста рослина з колючими гілками. У малих дозах татарник збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему; звужує периферичні судини та підвищує артеріальний тиск. Застосовують його у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібненого листя або квіток 1 настоюють 10 хв. П'ють по 2—3 склянки на день.

Безсмертник польовий — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 15—30 см. Підвищує кров'яний тиск. П'ють як чай. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хв. Вживають по 1 склянц ранком і ввечері за 15 хв до їди протягом 2 тиж.

Копитняк європейський — багаторічна трав'яниста рослина з повзучим коренем. Листя брунькоподібне, округле, схоже на кінське копито. Уся рослина вкрита короткими волосинками, тому здається пухнастою. Настойка листя сприяє звуженню судин і підвищенню артеріального тиску.

Полин гіркий - багаторічна трав'яниста рослина до 1 м заввишки. Під впливом полину підвищується тонус центральної нервової системи. Вживають його у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку полину настоюють протягом 10 хв. П'ють 1 склянку за день, ковтками [33].

2.8 САНАТОРНО- КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ

При гіпотензійних станах хворим показане санаторно-курортне лікування, яке передбачає: режим руху й лікувальну фізкультуру, дієту, кліматолікування, психотерапію, бальнеотерапію, фізіотерапію та медикаментозне лікування. Призначаючи комплексне курортне лікування, ураховують ступінь фізичної натренованості хворого, характер порушень функції серцево-судинної системи.

Лікувально-оздоровчий режим включає в себе сон (8— 9 год) заняття лікувальною фізкультурою. Досвід лікування хворих на гіпотонічну хворобу показує, що щадний режим і подовжений сон (10—12 год) негативно позначаються на їхньому стані. Після тривалого сну в більшості хворих посилюється почуття розбитості, загальної слабкості, ортостатичне запаморочення, а ранковий головний біль стає затяжним [38].

Однією з форм лікувальної фізкультури ранкова гігієнічна гімнастика, яка, справляючи тонізуючий і загальний тренуючий вплив, сприяє переходові організму від нічного відпочинку до активно діяльності.

Другою формою лікувальної фізкультури лікувальна гімнастика. Хворі виконують фізичні вправи, які впливають на весь організм, і спеціальні вправи, що сприяють підвищенню артеріального тиску. Встановлено, що найкраще на хворих цього профілю діють силові вправи, виконан в середньому темпі, а також статичні напруження.

Дієта. У санаторно-курортному лікуванн хворих з гіпотензійними станами важливе місце належить харчуванню. Харчування має бути повноцінним, різноманітним і збалансованим. У раціоні повинна міститися достатня кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, вітамінів, особливо групи В та аскорбінової кислоти, їсти потрібно не менш як 3—4 рази на добу. Бажано вживати тонізуючі засоби: міцний чай і каву, особливо вранці або в середині робочого дня. Якщо немає захворювань органів травлення та нших органів, можна вживати в їжу різні спеції (гірчицю, перець, оцет). Однак зловживати ними не слід.

Кліматолікування передбачає перебування і сон на свіжому повітрі, дозовані повітряні ванни, морські купання.

Основним видом аеротерап прогулянки і теренкур, які, як уже зазначалося, поєднують у собі також елементи фізичної культури. Аеротерапію потрібно проводити в найбільш сприятливих, комфортних природних умовах або в мікрозонах, що наближені до них.

Нічний сон на березі моря набува дедалі більшого значення при лікуванні хворих з гіпотензійними станами, бо сприяє нормалізації основного обміну, поліпшує дихання, посилює окислювальн процеси.

Повітряні ванни — дуже активна процедура, під час якої на частково або повністю роздягнуту людину діють температура, вологість і рух повітря, сонячна радіація, склад повітря. Активність повітряних ванн залежить від навколишнього середовища, реактивност організму, попередньої адаптації. Під час приймання повітряної ванни велике значення має температура навколишнього середовища: чим нижча температура, тим сильніше діє ванна.

Звичайно хворим з гіпотензійними станами призначають слабкі й середні холодові навантаження. Улітку повітрян ванни поєднують з дією розсіяної сонячної радіації, їх можна приймати в тінистих місцях у парках, на пляжі й кліматичних площадках під тентом, на терасах і в клімато-павільйонах; у похмуру погоду та взимку — у наметах, аераріях, аерофотаріях. Якщо виникне почуття втоми, серцебиття, задишка, повітряну ванну припиняють, а надалі зменшують її тривалість.

Геліотерапія, або лікування прямим розсіяним сонячним промінням, є найактивнішою з кліматичних процедур. Ефективність геліотерапії залежить від точного її дозування (за допомогою спеціальних приладів або за реакцією шкіри).

Морські й річкові купання тренують механізми терморегуляції, нормалізують обмінні процеси, підвищують життєвий тонус організму, його адаптаційні можливості, дуже добре загартовують людину. Купатися в морі й річці, як уже зазначалося, рекомендують тоді, коли температура води не нижча від 17 °С і температура повітря не нижча від 19 °С.

Купання при температурі води, нижчій за 17 °С, часто викликають у хворих з гіпотензійними станами підвищену збудливість, безсоння, спазм периферичних судин. Тривалість купань на початку лікування становить 3—5 хв, надалі її поступово збільшують до 8—10 хв. На курс лікування призначають 15—20 процедур, які звичайно поєднують з повітряними ваннами та короткочасним сонячним опромінюванням.

Психотерапія. Велике значення в комплекс лікувальних заходів має психотерапія. При різко виражених порушеннях функц нервової й серцево-судинної систем показаний гіпноз.

Бальнеотерапія. Лікування вуглекислими ваннами призначають диференційовано, залежно від клінічної картини захворювання. Якщо функціональний стан центральної нервової системи у хворих з гіпотензійними станами характеризується зниженням тонусу кори великого мозку, слабкістю клітин, підвищеним їх виснаженням, то лікування вуглекислими ваннами ефективне. Коли ж у клінічній картині хвороби переважають підвищена дратівливість, запальність, а виснаженість виражена не так різко, вуглекислі ванни часто впливають негативно. Протипоказані вони також ослабленим хворим, у яких часто виникають запаморочення.

Температура води для ванни повинна становити 35— 33 °С, тривалість процедури — 6—8 хв. Приймають вуглекислі ванни через день, на курс лікування призначають 10— 12 ванн. Після ванни слід 0,5 год побути в кімнаті відпочинку, а після того 1 год полежати в ліжку. Багатьом хворим показані хлоридно-натрієві, сірководневі, кисневі ванни, які активно впливають на тонус судин.

Фізіотерапія. Істотне місце в лікуванні хворих на артеріальну гіпотензію посідає фізіотерапевтичне лікування — введення лікарських речовин через шкіру за допомогою спеціальної апаратури. Фізіотерапія зміцнює організм, піднімає його тонус, відновлює порушену рівновагу вегетативної нервової системи, підвищує артеріальний тиск.

Ефективним є загальний електрофорез кофеїну за Вермелем, іонофорез кальцію за Щербаком. Процедури відпускають через день, на курс лікування призначають 10— 12 сеансів.

Корисні також загальний масаж, опромінення малими дозами кварцу, гідротерапевтичні процедури (душ циркулярний, віяловий, Шарко). Температура води для душу становить 35—36 °С, тривалість його — 2—5 хв.

В останні роки розроблено метод діадинамотерапії скроневих артерій, який застосовують для лікування головного болю різного походження. Цей метод показаний і при гіпотензійних станах. Хороший терапевтичний ефект при лікуванні головного болю дає аероіонний масаж зон За-хар'їна—Геда, розташованих на задній поверхні шиї та на різних ділянках голови. Метод розробив Ф. Г. Портнов. Для цього використовують спеціальний прилад, що являє собою високовольтний генератор напруги, і насадку — розрядник, змонтовану на виході потоку повітря з фена.

Медикаментозне лікування призначає лікар.

Значне місце в лікуванні хворих на артеріальну гіпотензію посідає терапія безсоння. Від нормалізації сну часто залежить успіх лікування інших невротичних проявів.

Однак перш ніж вдатися до вживання ліків, потрібно випробувати інші засоби, що можуть нормалізувати сон, а саме: на ніч не перевантажувати шлунок, не пити міцного чаю й кави, не ходити в кіно на вечірні сеанси, робити перед сном тривалі прогулянки на свіжому повітрі. Добрий ефект дають ножні ванни на ніч (температура води 35— 36 °С, тривалість процедури — 20—ЗО хв), а також вологі обгортання. Якщо після цього сон не нормалізується, потрібно приймати медикаментозні препарати, призначен лікарем.

Таким чином, санаторно-курортне лікування хворих з гіпотензійними станами полягає в комплексному використанн раціонального режиму, лікувального харчування, кліматотерапії, а в разі потреби медикаментозних препаратів. Дуже важливо, щоб після повернення з курорту хворий перебував під наглядом лікаря, дотримував рекомендованого режиму праці, відпочинку, харчування, займався фізкультурою, перебував на свіжому повітрі, ходив на прогулянки і раціонально використовував вихідні дні.

Санаторно-курортне лікування, звичайно, показане при артеріальній гіпотензії. Однак ширше, ніж санаторії, слід використовувати будинки відпочинку, пансіонати, турбази та інші оздоровч заклади.

Курорти, на яких є вуглекисл води,—це Кисловодськ (Ставропольський край), Аршан (Бурятська АРСР), Дарасун (Читинська область).

Курорти з сірководневими водами: Балдоне (Латвійська РСР) Любінь-Великй (Українська РСР), П'ятигорськ (Ставропольський край)' Сергієвські мінеральні води (Куйбишевська область), Сочі—Мацеста (Краснодарський край), Сарахани (Азербайджанська РСР).

Радонові води є на курортах Арзн (Вірменська РСР), П'ятигорськ {Ставропольський край), Хмільник (Українська РСР), Цхалтубо (Грузинська РСР).

Страницы: 1, 2