Інвестиційний проект розвитку ТОВ "Базіс" - підприємства як оператора фіксованого зв’язку

Програмний сектор все більше і більше стає сукупним інтелектуальним розумом планети і яскраво ілюструє процес глобалізації. Програма, розроблена в будь-якій точці земної кулі, стає доступною всім громадянам Землі. Цей сектор залучає все більше і більше людей, тому що у програмного сектора практично немає обмежень у розвитку. Ряд країн надає послуги експортного або офшорного програмування та аутсорсингу.

Аутсорсинг - це форма відносин, при якій велика фірма-виробник передає певний обсяг робіт іншим фірмам, що володіє можливістю виконати ці роботи більш ефективно. За прогнозом аналітиків, сумарний ринок офшорного програмування та програмного аутсорсингу в 2008 році досягла більш 50 мільярдів доларів.

У секторі електрозв'язку спостерігаються процеси глобалізації ринку, які характеризуються утворенням транснаціональних операторів. Тут з'явилися нові учасники ринку - мобільні віртуальні оператори (МВО). Так називають компанії, які використовують ресурси мереж інших операторів, але продають послуги від свого імені [23]. Виділяються кілька бізнес-моделей МВО:

- оператори, що не мають власної мережевої інфраструктури. Суть їх діяльності полягає в перепродажі ефірного часу інших операторів;

- гібридні оператори. Вони володіють невеликим набором елементів інфраструктури мережі;

- оператори, що володіють компонентами власної мережевої інфраструктури.

У Європі, Америці та Південно-Східної Азії діє близько 200 мобільних віртуальних операторів.

Іншою тенденцією сектора електрозв'язку світового ринку телекомунікації є укрупнення операторів.

Тенденція консолідації ринку межує з іншого тенденцією - взаємопроникнення операторів фіксованого зв'язку на ринки мобільного і навпаки. Прояв такої тенденції пов'язано з зацікавленістю споживача в отриманні всього пакету послуг у однієї компанії. Також слід звернути увагу на тенденцію зміни груп кінцевих користувачів.

Споживча база фіксованого зв'язку збільшується лише за рахунок країн із середнім та низьким рівнем валового національного доходу (ВНД), в країнах з високим ВНД (приблизно 28 тис. доларів) спостерігається тенденція незначного зниження. Кількість мобільних кінцевих споживачів перевищила кількість фіксованих споживачів, темпи зростання числа мобільних споживачів значно вище. Тенденцію зміни груп кінцевих користувачів ілюструє рисунок 2.1.

Рисунок 2.1 - Тенденція зміни груп кінцевих користувачів

Іншою важливою тенденцією зміни груп кінцевих споживачів стало зростання числа споживачів високошвидкісного доступу до телекомунікації.

Економічним індикатором телекомунікаційного ринку є середня величина доходів, що припадають на один термінал (або на одну лінію) [24].

Одним із прийомів підвищення середньої величини доходів стало використання синергетичного ефекту. Суть цього прийому полягає в тому, що сумарна ефективність дії декількох компонент у деяких випадках може істотно перевищити сумарну ефективність, яка визначається їх роздільною дією.

На телекомунікаційному ринку яскраво проявляється «Правило 20/80» - універсальний принцип, сформульований італійським економістом і соціологом Вільфредо Парето в 1897 році. Принцип Парето або принцип 20/80 означає, що 20% зусиль дають 80% результату. Стосовно до телекомунікації, виходячи з «правила 20/80», можна зробити такі висновки:

- 20% кінцевих споживачів приносить 80% доходів;

- 20% кінцевих споживачів створюють 80% навантаження;

- для 80% споживачів достатньо 20% з набору можливих послуг.

Ці, на перший погляд, парадоксальні результати досить корисні як для маркетингової стратегії учасників ринку, так і для спеціалістів, які забезпечують створення і розвиток телекомунікаційних мереж.

Важливою тенденцією телекомунікаційного ринку є щорічне зниження тарифів на послуги в середньому на 10 відсотків.

Основне зростання доходів всієї галузі телекомунікації проходить за рахунок перерозподілу доходів на ринку товарів і послуг. Особливо яскраво ця тенденція проявляється в інформаційному секторі. Так, наприклад, швидкими темпами зростає продаж музичного контенту і такими ж темпами знижуються продажу компакт-дисків.

Тому можна зробити висновок, про те, що телекомунікації не тільки розширюють своє становище на ринку послуг, але безпосередньо втручаються на ринок товарів.

В інформаційному секторі відбувається не тільки значне зростання кількості провайдерів, але й їх консолідація з метою реалізації синергетичних ефектів, а також зниження витрат і розширення клієнтської бази. Все більше і більше спостерігається тенденція переходу компаній-провайдерів від вузькоспеціалізованих до багатостороннім послуг.

Інтернет увійшов у кожен будинок, став універсальним середовищем спілкування людей та отримання будь-якої інформації в будь-якій точці світу. За допомогою цієї мережі людей сьогодні спілкуються і переписуються, читають книжки і шукають інформацію, навчаються і лікуються, купують товари і замовляють послуги, розважаються і грають в різні ігри. Цей список можна ще довго і довго продовжувати. Немає такої сфери людського життя, яка сьогодні не зачеплена Інтернетом.

Історично мережі доступу будувалися, переважно, на базі мідних кабелів зв'язку. Однак у сучасних умовах такий спосіб виявляється неефективним по ряду параметрів: висока вартість, складність прокладки, високі витрати на підтримку кабелів в працездатному стані, схильність до електромагнітних впливів, обмежена пропускна здатність. Тому все більшого поширення в мережах доступу знаходять волоконно-оптичні кабелі та радіозасоби, а також комбіновані методи організації мереж.

Сьогодні еволюція мереж доступу йде по шляху розвитку широкосмугового (високошвидкісного) доступу, що забезпечує передачу будь-якого виду інформації та широкого класу мультимедійних додатків.

Розвиток технологій пакетної передачі і комутації, і в першу чергу, технології IР, призвело до докорінної зміни підходів до побудови телекомунікаційних мереж. Якщо раніше вони створювалися традиційно для пропуску мовного (телефонного) трафіку, а передача даних передбачалася на додаток до передачі розмовної інформації, то сьогодні мова і дані помінялися місцями. Цю думку ілюструє діаграма, наведена на рисунку 2.2.

Зростання мовного трафіку здійснюється за лінійним законом, а трафік даних росте по експоненті. На початку XXI століття ці величини зрівнялися у більшості високорозвинених країн. Однак безпосереднє використання мереж передачі даних з пакетною комутацією для передачі розмовного трафіку (та й деяких інших видів трафіку) виявилося важким. Перш за все, це пов'язано з самим режимом передачі мови - не тільки в реальному масштабі часу, але і з обмеженнями, що визначаються фізіологічними особливостями людини.

Рисунок 2.2 - Порівняльна діаграма збільшення трафіку

Стосовно до мереж пакетної комутації це означає, що у мережах передачі даних за технологією IР передбачені механізми повторної передачі пакетів у разі їх втрати. При передачі голосової інформації в реальному масштабі часу такий механізм тільки погіршує ситуацію. Для передачі голосової інформації в мережах передачі даних застосовуються спеціальні протоколи, які називаються «голос поверх технології». Протокол VoIP іноді називають протоколом ІР-телефонії.

На жаль, мережі передачі даних, побудовані на технології пакетної комутації, мають значно більш низькими показниками надійності, ніж традиційні телефонні мережі. У телефонних мереж надійність складає 99,999% (як кажуть, «п'ять дев'яток»), що відповідає сумарним простою мережі не більше 5,5 хв. на рік. У мереж передачі даних така надійність складає 98,5% - допускається простий більше 5 днів у році.

Існує чотири сценарію ІР-телефонії:

1) комп'ютер - комп'ютер;

2) комп'ютер - телефон;

3) телефон - комп'ютер;

4) телефон - телефон.

Перший сценарій реалізується на основі комп'ютерів. В цьому випадку потрібно щоб на комп'ютерах користувачів були встановлені однакові чи сумісні програми. Однак, якщо з'єднання VoIP реалізуються з використанням мережевих протоколів і технологій, то програми, аналогічні Skype, забезпечують можливість передачі голосової інформації тільки за рахунок програмного забезпечення, встановленого в комп'ютерах користувачів. В останньому випадку, користувач позбавлений можливостей впливати на якість передачі мовлення, і воно стає величиною випадковою, істотно залежить від змін навантаження на мережу.

Другий сценарій також реалізується на базі програмного забезпечення VoIP або інших програм, тільки з'єднання встановлюється до вузла (шлюзу), що забезпечує стикування традиційної телефонної мережі з мережею передачі даних.

Третій сценарій реалізується при застосуванні спеціального кінцевого терміналу (наприклад, SIР-терміналів). Розроблено конструктивно спеціальний телефонний адаптер, що підключається до персонального комп'ютера і звичайного телефону.

Четвертий сценарій реалізується операторами мереж без участі користувачів.

Засобами підтримки послуг в контексті моделі телекомунікаційної системи є вузли, що забезпечують надання різних телекомунікаційних послуг. У традиційних телефонних мережах засобами підтримки послуг можна назвати, наприклад, різні замовні служби або службу точного часу. Вже багато років тому телекомунікаційна система забезпечувала надання інформаційно-довідкових та інших сервісних послуг. В їх надання поряд з операторами телефонної мережі брали участь і постачальники інформаційного ресурсу, яких сьогодні прийнято називати провайдерами, самі вузли - центрами обслуговування викликів [25]. Технічні рішення з організації таких центрів, обладнання та програмне забезпечення базувалися як на технологіях, розроблених для телефонної мережі та модифікованих для забезпечення функціонування Центрів обслуговування викликів, так і на спеціально розроблених технологіях.

Наступним етапом розвитку став перехід до контакт-центрів. Контакт-центр надає інформаційні послуги через різні мережі електрозв'язку одночасно великому колу користувачів. Контакт-центри носять універсальний характер, тобто:

- підтримують стандартні протоколи взаємодії з різними мережами електрозв'язку;

- представляють інформацію з будь-якої предметної області, на яку налаштований Контакт-центр;

- забезпечують незалежність апаратно-програмних рішень від галузі використання Контакт-центрів;

- надають можливість використовувати різні форми оплати.

Розвиток інформаційних технологій призвело до появи інших засобів. Багато з них своїми коренями йдуть в Інтернет, утворюючи WWW - єдиний інформаційний простір. Воно складається з безлічі web-сайтів. Сайтом зазвичай називають тематично пов'язаний набір інформаційних ресурсів (контенту), які об'єднані повторюється дизайном, розміщених на файловому сервері (комп'ютері), що має певний адреса в Глобальної мережі Інтернет.

На практиці застосовується кілька варіантів розміщення web-сайтів:

- на самостійних web-серверах;

- на web-серверах провайдера (так звана хостинг-послуга);

- на web-серверах локальної мережі.

Розробка та підтримка web-сайтів є однією з швидкозростаючих сфер діяльності інформаційних технологій.

На ринку телекомунікації до традиційних учасників - операторам зв'язку та провайдерам послуг - додалися нові учасники: провайдери контенту, власники порталів, постачальники інформації, брокери, ретейлери і т.д. Постачальник інформації надає провайдеру послуг інформацію для розповсюдження. Брокер надає інформацію про провайдерів послуг та їх потенційних абонентів, сприяє користувачам при пошуку провайдерів, що надають необхідні їм послуги. Ретейлер виступає як посередник між абонентом і провайдером послуг з метою адаптації послуги до індивідуальним вимогам абонента.

Природно, що постало питання про справедливому розподілі доходів, одержуваних від користувача, між усіма учасниками процесу надання телекомунікаційних послуг. Досвід ряду країн (Японія, Норвегія, Великобританія) показує, що справедливий розподіл доходів веде до істотного росту інформаційного наповнення телекомунікаційних мереж, тобто до збільшення доходів всіх учасників процесу.

Конвергенція ж, у самому загальному випадку, визначається як еволюційне поняття, що означає зближення ознак об'єктів спочатку різного походження в результаті функціонування в подібних умовах. Тобто конвергенція - це процес зближення сутностей шляхом взаємопроникнення. У цьому сенсі конвергенцію можна визначити як вищу ступінь інтеграції. Дійсно, інтеграція різнорідних технологій веде до конвергенції, тобто до виникнення абсолютно нових продуктів, що кардинально змінюють світ. Ось один приклад конвергенції з історії людства: об'єднання двох технологій (парової машини та візки) призвело до виникнення нових продуктів - паровоза і автомобіля.

Процес конвергенції став можливим в результаті, з одного боку, технологічного прогресу і, з іншого боку, нових вимог, які висуваються споживачами послуг. Можна говорити про декількох аспектах конвергенції: конвергенції послуг, конвергенції обладнання та конвергенції мереж. Конвергенція послуг забезпечує користувачам нові розширені функціональні можливості. Конвергенція обладнання дозволяє, наприклад, об'єднати в єдиний пристрій телефон, персональний комп'ютер і телевізійний приймач. Цей пристрій має назву «універсальний інформаційний термінал абонента». Деякі експерти [26] вказують, що в результаті конвергенції у споживача буде встановлюватися «одна універсальна інфокомунікаційна розетка», через яку будуть надаватися всі послуги.

Конвергенція мереж означає зближення або об'єднання різних мережевих технологій для створення можливостей надати користувачам різнорідні послуги. В результаті цього процесу ми спостерігаємо, наприклад, зникнення відмінностей між телефонними мережами та мережами передачі даних, або між мережами загального користування та корпоративними мережами. В останні роки виникли мультисервісні мережі, що створюють можливість надання послуг з передачі голосової інформації, даних, мультимедія. Мультимедія означає інтеграцію декількох інформаційних типів повідомлень, таких як текст, зображення, графіка, анімація і можливих ресурсів конвергованих мереж для надання будь-яких інфокомунікаційних послуг.

Конвергенція телекомунікаційних, інформаційних та медійних послуг веде до виникнення єдиної інфокомунікаційної технології. Зазначимо, що ефективність цієї технології багато в чому залежить від створення законодавчої бази, адекватно відображає регламентацію цих послуг. У законодавстві, що регламентує процес конвергенції, основним є встановлення узгоджених норм в різних розділах, тобто різні сегменти телекомунікації повинні знаходитися в єдиному полі регламентації.

Тут можна спостерігати як конвергенцію фіксованих і мобільних мереж, так і конвергенцію мереж електрозв'язку та інформатики. Конвергенція мереж неминуче ставить питання про нові моделі розподілу та пропуску трафіку, як у теоретичному, так і в практичному плані. Процес конвергенції в телекомунікації зажадав створення інтегрованих систем білінгу.

Конвергенція телекомунікації надає суттєвий вплив на розвиток технологій управління телекомунікаційними мережами, і, зокрема, веде до створення інтегрованих систем управління. Інтегроване управління повинне забезпечити надання усіх можливих ресурсів конвергованих мереж для надання будь-яких інфокомунікаційних послуг. Конвергенція телекомунікаційних, інформаційних та медійних послуг веде до виникнення єдиної інфокомунікаційної технології. Зазначимо, що ефективність цієї технології багато в чому залежить від створення законодавчої бази, адекватно відображає регламентацію цих послуг. У законодавстві, що регламентує процес конвергенції, основним є встановлення узгоджених норм в різних розділах, тобто різні сегменти телекомунікації повинні знаходитися в єдиному полі регламентації.

Наступним етапом очікуваним конвергенції, на думку ряду експертів [27], стане конвергенція нано-, біо- та інформаційних технологій. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. З'явилися, наприклад, стільникові телефони із вбудованими датчиками відбитків пальців або вимірювачами вмісту цукру в крові.

У телекомунікаційній системі можна виділити три варіанти впливу на інформацію.

1. Затримка в передачі інформації. Телекомунікаційна система може забезпечити абсолютно достовірну передачу інформації, але час її передачі може виявитися настільки тривалим, що вона втратить свою актуальність для споживача. У граничний випадку затримка інформації може призвести до її повної втрати.

2. Спотворення або порушення цілісності інформації. При цьому частина інформації може бути загублена, підмінила іншою інформацією, або до вихідної інформації може бути додана інформація, спотворюються вихідну (наприклад, віруси). У граничний випадку спотворення інформації може призвести до повної її втрати.

3. Несанкціонований доступ до інформації, тобто порушення конфіденційності інформації.

Багато фахівців вказують на загострення в останні роки проблеми забезпечення безпеки функціонування телекомунікаційних систем. При цьому підкреслюється, що новою тенденцією забезпечення безпеки стає не захист власне телекомунікаційних систем, але захист інформації, що циркулює в цих системах. Власне кажучи, основна функція телекомунікаційних систем полягає в передачі інформації, тому природно, що безпека телекомунікаційних систем означає захист інформації в цих системах.

Використання технологій VoIP для уникнення втрат та економії коштів є першим кроком, що здійснюються підприємством при злитті інфраструктури передачі голосу і даних. Тепер корпоративні клієнти можуть заощадити на послуги телефонних компаній і повністю перейти на корпоративні мережі IP між штаб-квартирою, філіями та осель. В результаті виходить дуже недорога внутрішньокорпоративна мережа.

Використання IP-телефонії дозволить співробітникам також отримувати доступ до своїх корпоративних ресурсів, включаючи Інтернет і інфраструктуру зв'язку, з будь-яких місць. Службовці можуть використовувати мережу VPN для доступу до корпоративної мережі та зв'язку по програмному телефону, що працює на РС. застосовуючи як розширення свої корпоративні номери. Використовуючи мережу VoIP, співробітник, який працює вдома або в готельному номері, може здійснювати і приймати дзвінки, зроблені за його робочого номером. На своєму програмному телефоні він може також використовувати інші засоби, такі як утримання, передача та конференцзв'язок. Використовуючи об'єднані системи обміну повідомленнями, працівник отримує також доступ до своєї голосової та електронною поштою.

Таким чином, зв'язок IP дозволяє службовцям залишатися підключеними до службовим ресурсів та на роботі, і вдома, і в дорозі. Збільшення мобільності й географічне розосереджених робочої сили породжує нові проблеми взаємодії, доступності та ефективності зв'язку. В даний час підприємства прагнуть підвищити продуктивність роботи, використовуючи набір передових засобів, включаючи відеокомунікації, інструменти взаємодії та служби оповіщення про присутність.

Підприємства все чаше використовують програми голосових і відеоконференцій, загальні документи та інструментальні засоби корпоративного взаємодії, щоб заощадити гроші і час на переїзди. Надаючи можливості, які наближають спілкування людей до більш звичних, імітуючи перебування в тій же кімнаті, ці програми підвищують продуктивність праці. Спільне використання документів та корпоративне взаємодія забезпечують перегляд та модифікацію документів високоінтерактивним способом у реальному масштабі часу. Це значно зменшує час, необхідний для прийняття рішень, обміну ідеями, а також економить час, який було б витрачено на обмін електронною поштою або візити. Все це підвищує продуктивність службовців і безпосередньо позначається на рентабельності компанії.

2.2 Диверсифікація, як можливість подальшого розвитку

Стратегії диверсифікації застосовуються у випадках, коли підприємство відкриває для себе нові можливості в інших сферах бізнесу. В окремих випадках така стратегія може бути необхідністю, коли ринок, на якому діє підприємство, скорочується, і фірма вимушена шукати для себе інші види діяльності.

Диверсифікація - це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу.

Розрізняють такі види диверсифікації: вертикальну (або концентрична), горизонтальну та конгломеративну диверсифікацію.

Вертикальна диверсифікація - коли підприємство починає виробляти товари, які в технологічному та маркетинговому аспекті пов'язані з існуючими товарами фірми.

Переваги вертикальної диверсифікації:

- поєднання координації дій з великими можливостями контролю;

- стабільність господарських зв'язків у межах підприємства;

- гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;

- тісний контакт з кінцевими споживачами.

Недоліки:

- взаємозалежність підрозділів підприємства, що в разі негативних зовнішніх змін погіршує становище підприємства;

- обмежений ринок збуту призводить до зменшення впливу конкуренції;

- необхідність удосконалення потребує значних витрат, що призводить до перевищення вартості ресурсів за середньою ринковою ціною.

Як наслідок вказаних недоліків спостерігається зниження рівня вертикальної диверсифікації.

Горизонтальна диверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які пов'язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми. Підприємство, що виготовляє певний вид товару або послуги, може отримати інформацію від своїх споживачів щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користування цією можливістю. Саме в цьому полягають переваги горизонтальної диверсифікації, що дає змогу різнобічно врахувати потреби споживачів, при цьому досягається ефект синергізму - сукупність видів діяльності дає значніший ефект, ніж окремі види діяльності.

Конгломеративна диверсифікація - вихід у нові види бізнесу, які жодним чином не пов'язані ні з існуючою технологією, ні з потребами існуючих у фірми споживачів. Такий вид диверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і доступний лише великим підприємствам.

Розвиток інформаційних послуг ставить неоднозначне питання перед оператором зв'язку в розширені асортименту послуг для задоволення потреб споживачів. Науково-технічний прогрес та інноваційні технології не залишають байдужими пересічних громадян і робить людину залежною, змінюючи направленість дії його мотивації. Ця залежність виникає і прогресує разом із інтелектуальним розвитком людини. Ще недавно, пенсіонери не могли уявити те, що сьогодні спілкування мобільним телефоном вже буде буденним і необхідним.

Специфіка маркетингу послуг зв'язку визначається особливостями самого продукту, який, з одного боку, відноситься до категорії нематеріальних послуг (а значить, має властивості, характерні для послуг взагалі), з іншого - до сфери високих технологій.

Головна особливість психології споживання послуг - пасивність попиту на послуги. Навіть якщо споживач і має якусь інформацію про послугу, то набуває тільки після усвідомлення її цінності. Цю особливість досить яскраво ілюструє приклад еволюції відносини споживачів до стільникового зв'язку. Ще 15 років тому споживачі ставилися до нього як до чогось дорогого і надлишкового, асоціюючи послугу з атрибутом заможних людей. Багато приватних користувачів вважають, що навіть вдома краще дзвонити по мобільному телефону за наявності стаціонарного. Тому попит на послуги зв'язку потрібно формувати через постійний маркетинговий вплив.

Постійність маркетингового впливу на телекомунікаційному ринку вкрай важливо ще й тому, що послуги зв'язку відносяться до категорії інноваційних продуктів, які докорінно відрізняються від інших існуючих форм. При цьому часто нові послуги зв'язку змінюють звичні моделі споживання і стиль життя - і тим ще більше ускладнюють своє прийняття ринком. Якщо нова послуга вимагає до того ж додаткового обладнання або навчання, ситуація взагалі поглиблюється. Так, для широкосмугового Інтернет - доступу потрібен модем, для послуги платного телебачення - приставка-декодер... Все це автоматично вимагає від споживача придбання нових навичок.

Розвиток високотехнологічних послуг підпорядковується кільком законам дифузії інновацій, які й визначають специфіку маркетингу в сфері високих технологій.

Послуга це той самий товар, але у неї є свої відмінності:

- покупець не стає власником послуг;

- послуги невловимих;

- споживачі залучені в процес створення послуги;

- співробітники постачальника послуги - невід'ємна частина послуги;

- неможливо забезпечити постійно якість послуги;

- споживачі не завжди можуть оцінити якість послуг;

- неможливо створити запаси послуг;

- важливість набуває тимчасового фактору;

- послуги надаються через фізичні та електронні канали.

Процес прийняття ринком нововведення має форму S-образної кривої. Попит на новинку спочатку росте повільно, потім прискорюється, а потім знову уповільнює своє зростання, прагнучи до певної межі. Як показує світовий досвід розповсюдження високотехнологічних послуг, час прийняття high-tech-послуги ринком - не менше 15 років. Наприклад, радіо приймалося ринком близько 18 років, чорно-білий телевізор і видеоплеєри - 15 років, персональні комп'ютери - 20 років. У різних країнах ринок неоднаково швидко реагує на інновації, що зумовлено впливом соціально-економічних факторів.

Споживачів високотехнологічних послуг можна поділити на 5 категорій, які характеризуються різними типами поведінки: новатори, ранні послідовники, рання більшість, пізні послідовники, консерватори. Психологія прийняття high-tech продукту у цих категорій кардинально відрізняється.

Комунікації в сфері високих технологій мають двоступінчасту модель. Одна частина споживачів буде користуватися послугою незалежно від популярності товарів (лідери думки), інша буде наслідувати (сприймає думки). Відповідно, для кожної категорії споживачів повинне застосовуватися свій, оригінальний маркетинговий вплив.

Прийняття інновації проходить 5 етапів: ознайомлення (інформація), поява інтересу до неї, і пошук додаткової інформації (переконання), оцінка інновації стосовно ситуації на предмет доцільності використання (рішення), тестування нововведення (реалізація), прийняття рішення про використання (підтвердження). Це демонструє рисунок 2.3.

Рисунок 2.3 - Процес прийняття high-tech споживачем

Телефонні компанії вже не можуть тільки займатись послугами фіксованого телефонного зв'язку. Потреби абонента та конкуренція з боку стільникового зв'язку відкривають інші сторони, раніше для них невластивих ринків.

2.3 Конкуренція, як передумова стратегії

У 2008 році обсяг доходів в галузі зв'язку України (згідно статистичних даних [53]), отриманих суб'єктами господарювання усіх форм власності, склав близько 46 млрд. грн., що на 15% перевищує показник 2007 року. З них від надання послуг населенню отримано 18,5 млрд. грн. Споживання послуг зв'язку на одного жителя України склало 33,3 грн. на місяць - на 15,6% більше, ніж 2007 року.

Доходи від послуг комп'ютерного зв'язку зросли в 1,5 рази, у тому числі від надання доступу до Інтернет - на 148%, супутникового зв'язку - 146%, поштового, спеціального та фельдзв'язку, кур'єрської діяльності - 140%.

Найбільш вагомими сегментами залишаються послуги: рухомого (мобільного) зв'язку - 63,5% та фіксованого телефонного зв'язку - 20,6%.

Обсяг капітальних інвестицій на розвиток галузі зв'язку склав близько 8 млрд. грн., що на 36% менше показника 2007 року. З них 84% освоєно за рахунок власних коштів, 16% - за кошти іноземних інвесторів та кредитів банків.

Українські оператори ввели в експлуатацію 222 тис. номерів АТС, зокрема у сільській місцевості - понад 10 тис. номерів АТС.

Оператори телекомунікації усіх форм власності збудували та ввели в експлуатацію 222 тис. номерів АТС, з них у сільській місцевості - понад 10 тис. номерів АТС. Чистий приріст абонентів фіксованого телефонного зв'язку склав 120 тис. абонентів.

Станом на 01.01.2009 щільність основних телефонів на 100 мешканців країни склала 28,7 одиниць (станом на 01.01.2008 - 27,7 одиниць).

В Україні налічується 55,2 млн. абонентів мобільного зв'язку стандарту GSM та 150 тис. абонентів мобільного зв'язку третього покоління UMTS, тому ринок послуг мобільного зв'язку стандарту GSM остаточно досяг свого насичення.

Кількість абонентів кабельного телебачення збільшилась 2008 року на 9% і склала 3,5 млн.

Тобто на початок 2009 року 19,2% сімей України є абонентами кабельного телебачення, тоді як станом на 01.01.2008 цей показник складав 17,8%. Найвищий відсоток таких сімей у Севастополі, Києві, Дніпропетровській, Сумській, Львівській, Полтавській та Луганській областях.

Сегмент ринку послуг комп'ютерного зв'язку, зокрема надання доступу до Інтернет, є найбільш динамічним серед інших сегментів послуг зв'язку. Станом на 01.01.2009 чисельність Інтернет-аудиторії в Україні склала понад 10 млн. користувачів. Кількість абонентів широкосмугового доступу до мережі Інтернет, за експертними даними, складає близько 1,5 млн., з них ВАТ «Укртелеком» - близько 500 тис. Рівень проникнення широкосмугового доступу перевищив 8 % від загальної кількості сімей в Україні.

Оператори телекомунікації збудували та ввели в експлуатацію понад 2,5 тис. км волоконно-оптичних ліній зв'язку.

Одним з пріоритетних напрямків розвитку телекомунікаційних мереж є будівництво сучасних волоконно-оптичних ліній зв'язку з впровадженням технологій CWDM та DWDM та розвиток мережі широкосмугового доступу, в тому числі безпроводового.

Останнім часом дуже загострилась конкуренція в України на ринку послуг зв'язку. Йде тенденція до укрупнення операторів зв'язку за рахунок малих операторів, кількість яких величезна. Основні гравці на цьому ринку, не беручи до уваги стільникового зв'язку є ВАТ "Укртелеком", ТОВ "ТК"Велтон.Телеком", "Vega" та інші. Ці компанії мають різні джерела фінансування, від державних до недержавних.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" - сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, займає лідируючі позиції на ринку фіксованого телефонного зв'язку України. Охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку (обслуговує понад 10 млн. телефонних ліній) і 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

У 1993 році було зареєстровано Українське об'єднання електрозв'язку "Укрелектросвязь", в 1994-м перейменований в "Укртелеком". У 1998 році об'єднання було реорганізовано в єдине держпідприємство. У 2000-му, після проведення корпоратизації, перетворено у ВАТ.

ВАТ "Укртелеком" - підприємство, організаційна структура якого сформована по вертикальному принципу управління фінансами, технологічними процесами, персоналом. До його складу входить 32 філії (у тому числі "Утел", що спеціалізується на послуги міжнародного зв'язку).

"Укртелеком" є учасником (акціонером) ряду спільних підприємств та АТ, що функціонують на телекомунікаційному ринку України. Компанія надає на всій території України практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг. Зокрема:

- міжнародна, міжміський та місцевий телефонний зв'язок;

- послуги передачі даних та побудови віртуальних приватних мереж;

- Інтернет послуги (в т.ч. комутований і широкосмуговий доступ в Інтернет для абонентів фіксованого телефонного зв'язку);

- постійне IP-з'єднання по виділеній лінії;

- апаратний і віртуальний хостинг;

- надання в користування виділених не комутованих каналів зв'язку;

- ISDN;

- відео-зв'язок;

- проводове мовлення;

- телеграфний зв'язок;

- технічне обслуговування мереж ефірного теле- та радіомовлення.

В даний час "Укртелеком" створює щонайпотужнішу національну магістральну мережу передачі даних на базі сучасної технології DWDM, пропускна спроможність якої наближається до 4 Гбіт /с. Це дозволить надавати інформаційно-телекомунікаційні послуги у всіх регіонах країни.

Компанія розвиває мережу стільникового зв'язку третього покоління (3G), ліцензію на яку вона отримала в кінці 2005 року. Відповідно до бізнес-плану компанії, на ці цілі направлено $ 687,2 млн. З цієї суми $ 437,2 млн. компанія планує інвестувати за рахунок власних ресурсів, а $ 250 млн. - за рахунок залучення інвестицій. Проектом передбачено будівництво та експлуатація мережі на всій території України з прибутковістю не нижче 34% для охоплення не менше 29% ринку послуг 3G-зв'язку за кількістю абонентів.
Для надання клієнтам послуг зв'язку з іноземними державами, а також для забезпечення послугами з транзитної передачі трафіку своїх українських та іноземних партнерів "Укртелеком" бере активну участь у міжнародних телекомунікаційних проектах, які забезпечують вихід на цифрові телекомунікаційні системи Європи, Азії, Африки та Північної Америки. "Укртелеком" є співвласником підводних систем передачі даних, таких, як ITUR, BSFOCS.

ТОВ "ТК "Велтон.Телеком" - одна з перших недержавних телекомунікаційних компаній в Україні. Працює на ринку телекомунікації з 1993 року. Розпочала розвиток мережі з Харкова.

Основні напрямки діяльності - розвиток традиційного дротового зв'язку, стільникового зв'язку технології CDMA, розвиток транспортної мережі і мультисервісних вузлів доступу (у т.ч. Інтернет та передача даних).
У 2000 році вперше в Україні "Велтон.Телеком" розгорнула та ввела в комерційну експлуатацію в Харкові та Києві мережі бездротового стаціонарного радіодоступу на основі передової технології цифрового стільникового зв'язку CDMA. Це дозволило вирішити проблему встановлення телефонів на об'єктах, телефонізація яких ускладнена через відсутність (браку) лінійно-кабельних споруд.

Серед використовуваних компанією сучасних телекомунікаційних технологій - цифрова обробка сигналу на базі цифрових комутаторів, цифрові системи передачі, оптоволоконні лінії зв'язку та інше.

Абонентська база "Велтон.Телеком" становить більше 119 тис. клієнтів.
Сьогодні "Велтон.Телеком" розвиває телекомунікаційні мережі в 14 містах України: Харкові, Києві, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Полтаві, Сумах, Кременчуці, Маріуполі, Кривому Розі і Сімферополі. У перспективі планується розвиток телекомунікаційних мереж у всіх обласних центрах України.

"Vega" - об'єднаний оператор телекомунікаційних послуг, найбільший недержавний (альтернативний) оператор на ринку фіксованого зв'язку (другий за величиною після "Укртелеком" з часткою ринку більше 8%).
Утворився в результаті об'єднання компаній, які раніше входили до складу телекомунікаційної групи "Фарлеп-Оптима", - "Фарлеп", "Оптіма Телеком", "ЦCC", "Укомлайн", "IP Telecom", "Матриця", "Вилка" і інші. Поряд з компанією "Астеліт" (оператор мобільного зв'язку life:)) представляє телекомунікаційний бізнес групи компаній "Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ), контрольованою українським політиком і бізнесменом Рінатом Ахметовим.

Бренд "Vega" виведений на ринок у жовтні 2008 року.
Оперативний менеджмент телекомунікаційної групи "Vega" здійснює компанія ВАТ "Фарлеп-Інвест".

Оператор діє в 17 областях України. За станом на жовтень 2008-го, покриває 36 міст, в тому числі всі міста-мільйонники: Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Харків. Більше 3,3 тис. км оптоволоконного і більше 23 тис. км мідного кабелю, 45 локальних комутаторів і 900 вузлів доступу з'єднують більше 75 тис. підключених будинків. Міжміський мережа складається з 17 комутаторів, 18 MPLS-вузлів і має пропускну спроможність до 10 Гбіт /с. За станом на 1 грудня 2008 року "Vega" обслуговувала понад 714 тис. ліній телефонії та 96 тис. портів широкосмугового доступу в Інтернет.
Побудовані міжнародні "переходи" в магістральні мережі Росії, Угорщини, Польщі, Словаччини, а також підписані договори з більш ніж 20 міжнародними та найбільшими національними операторами.

"Vega" продовжує будувати свою транспортну, магістральну і розподільну мережі. Будує MPLS мережу, що забезпечує пріоритетну передачу певних типів даних (звук, відео, текст) в реальному часі. До кінця 2009 року планується розширити присутність до 60 міст.

Обсяг доходів, отриманих суб'єктами господарювання усіх форм власності з надання усіх послуг електрозв'язку в 2008 році склав 45,79 млрд. грн., що майже 82,66 грн. в місяць на кожного жителя України [53].

Обсяг капітальних інвестицій на розвиток галузі зв'язку склав близько 8 млрд. грн.

Кількість жителів в Україні на 01.01.2009г. становить 46,16 млн. чол.

Кількість абонентів стільникового зв'язку становить 55,35 млн. абонентів.

Кількість абонентів фіксованого зв'язку становить 13,25 млн. абонентів.

Кількість Інтернет-аудиторії становить більше 10,0 млн. користувачів.

Кількість широкосмугового доступу (ISDN) становить 1,5 млн. абонентів.

Існує тенденція до взаємопроникнення мобільних операторів на ринок фіксованих послуг, що веде до загострення конкуренції, що в свою чергу веде до зменшення ціни послуги для кінцевого споживача.

Все це дає підстави для висновку про значимість в сучасних умовах правильно спланованої стратегії та визначення пріоритетів в подальшому плану розвитку операторів фіксованого зв'язку.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ РОЗВИТКУ ТОВ «БАЗІС»

Бізнес-план - це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва окремих видів товарів, робіт, послуг.

План дає можливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість. План повинен також дати відповідь: чи доцільно здійснювати інвестування виробництва з точки зору самоокупності витрат.

Бізнес-план ТОВ «Базіс» розроблено для оцінки перспектив існування підприємства з метою показати акціонерам та інвесторам напрямок здійснення стратегічного планування розвитку організації виходячи з показників теперішнього стану підприємства і в цілому в галузі зв'язку в Україні.

Шляхами удосконалення бізнес плану є бізнес-ідея. Бізнес-ідея - це бачення можливості заробляти гроші на ринку в обраній сфері. Якщо сприйняття навколишнього середовища і власних можливостей відповідає дійсному стану речей, то бізнес-ідея буде працювати.

Бізнес-ідея проекту.

1. Розгортання телефонного зв'язку поверх інформаційної мережі провайдерів Інтернет.

2. Використання Інтернет-провайдерів в якості комерційних агентів, які за відповідний відсоток будуть здійснювати підключення своїх користувачів до послуг телефонного зв'язку. Технологія підключення - IP-телефонія, оскільки вона збудована на мережевих протоколах, що використовується як основний засіб транспорту мережевого трафіку доступу до Інтернет. Таким чином є можливість в тих районах, де відсутні інші телефонні станції підключати споживачів і швидко збільшувати кількість абонентів.

3. Введення агресивної політики щодо залучення потенційних споживачів до послуг оператора електрозв'язку, надавати можливість пільгового спілкування в середині мережі, а при виході на ТМЗК використовувати найменший тариф, при виході на міжміський та міжнародний зв'язок використовувати тарифи альтернативних операторів IP-телефонії.

4. Створення «коробочного продукту» - диск з інсталяцією програми для відтворення телефонного номеру і можливості встановлення на персональному комп'ютері апаратної частини.

Ринок - це ніщо інше, як люди (і організації), що є потенційними покупцями товарів і послуг, які задовольняють їхні бажання і потреби. Тому загальна схема бізнесу описується наступною послідовністю дій:

а) потрібно знайти незадоволені потреби людей (та організацій), які мають платоспроможність;

б) задовольнити цю потребу продажем товару або послуги.

Задоволення потреб організацій в телефонному зв'язку буде економічно вигідно не тільки в наявності телефонних номерів в кількості, необхідній організації, але і в можливостях з'єднати віддалені географічно підрозділи в єдину телекомунікаційну систему в якості віртуальної міні-АТС, що значно заощадить вартість трафіку організації в цілому і унеможливить втрату дзвінків своїх потенційних бізнес-клієнтів.

Потреби фіксованого зв'язку квартирних абонентів будуть задоволені через спілкування за допомогою телефонних номерів. При цьому, навіть знаходячись у відрядженні, на відпочинку, або в дорозі, інтелектуальні послуги IP-телефонії зможуть самостійно прийняти дзвінок, отримати повідомлення і, за бажанням абонента відправити, або сам дзвінок, або залишене повідомлення на e-mail, SMS, стільниковий телефон, інший стаціонарний телефон, або відповісти автоінформатор.

Зрозуміло, що для таких нововведень споживачі в більшості не підготовленні, тому для оператора необхідно не тільки широко рекламувати свої послуги, але і проводити майстер-класи, проводячи навчання серед абонентів, так як оператори зацікавленні в продажі своїх послуг і контенту.

Основною метою розробки бізнес-плану розвитку ТОВ «Базіс» є збільшення ефективності роботи підприємства шляхом залучення коштів інвесторів для розгортання телекомунікаційних мереж в містах і істотного збільшення доходу організації від продажу інформаційних послуг абонентам.

Стратегічний план розвитку телекомунікаційних мереж включає в собі три основні етапи.

Перший етап: розгортання телекомунікаційних мереж в містах Київ, Полтава, Сімферополь з встановленням автоматичних телефонних станцій (АТС) на 1000 номерів в кожному місті (обладнання АТС дає можливість збільшувати ємкість станції в подальшому).

Другий етап: розгортання телекомунікаційних мереж в містах Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Суми з встановленням автоматичних телефонних станцій (АТС) на 1000 номерів в кожному місті.

Третій етап: одержання ліцензії на надання послуг міжміського фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку для об'єднання телекомунікаційних мереж в різних містах, а також збільшення ємкості телефонних номерів в залежності від потреб в окремих містах.

Страницы: 1, 2, 3