Початок XXI століття в Україні, як і в ряді інших країн СНД, харак-теризується ускладненням і загостренням комплексу проблем, по-в'язаних із споживанням алкогольних напоїв. Пияцтво в сучасному українському суспільстві набуло особливо хворобливого характеру майже за всіма показниками - рівнем споживання алкоголю, захво-рюваності, смертності на ґрунті зловживання спиртними напоями, при-лученням до споживання алкоголю наймолодшої частини населення та ін. Спостерігається все більше прилучення до алкоголю підлітків та жінок. Проте, на тлі стрімкого прилучення молоді до наркотиків і з огля-ду на традиційно толерантне ставлення до споживання спиртного ал-коголізація молодого покоління в уявленні багатьох громадян не є гострою суспільною проблемою. Поширена в суспільстві думка щодо того, що незначне вживання алкоголю не шкодить здоров'ю людини, також є чинником, який свідчить про певний лібералізм громадської думки щодо гострої суспільної проблеми пияцтва. Розвиток ринкових відносин в Україні та відкритість суспільства зумовили істотне розши-рення ринку алкогольних виробів. Відносна легкість їх придбання і доступні ціни також роблять їх привабливими для споживача, зокре-ма молоді. Бажання "йти в ногу з часом" стимулює частину молодих людей до атрибутів "модного і стильного життя", ознакою якого в уявленні багатьох є і вживання алкогольних напоїв.

Тому, за даними соціологічного дослідження, переважна більшість опитаних представників молодого покоління України має досвід зна-йомства з алкогольними напоями, причому активне вживання алкого-лю збільшується в міру дорослішання підлітків і притаманне як хлоп-цям, так і дівчатам. Реальним виходом з цієї ситуації на сьогоднішній день є активне залучення до профілактичної роботи педагогів, психологів середніх шкіл, інших установ сфери освіти, а також батьків.

Отже, соціологічні дослідження показали, що у всесвітньому масштабі 5% усіх смертей серед молоді у віці від 15 до 29 років викликані вживанням алкоголю. В Європі кожна четверта смерть чоловіків у віковій групі від 15 до 29 років пов'язана з алкоголем. В цілому у світі від алкогольної залежності страждають 140 мільйонів осіб, в Україні - близько 1 млн. осіб. Вживання алкоголю у молодіжному середовищі України, за да-ними соціологічного опитування характеризується такими показни-ками: не вживають міцних алкогольних напоїв менш як 55% молодих людей, вина-менш як 40%, пива та слабоалкогольних напоїв-менш як 30%. Існує певна різниця щодо вживання алкоголю у тендерному ас-пекті: практично не вживають алкоголь менш як 23% молодих людей чоловічої статі, серед молоді жіночої статі таких було 36%.

На сьогоднішній день молоді люди обирають переважно пиво та слабоалкогольні напої. Саме пиво, реклама торгових марок якого нині є найпоширенішою, найагресивнішою, користується найвищим попитом у молоді. Майже кожна четверта молода людина (23%) вжи-ває пиво щотижня, а понад 6% - щодня. Дослідження серед молоді 13-17 років засвідчує, що 89% опитаних підлітків хоча б раз у житті вживали алкогольні напої, а за останні 30 днів це робили 60% опитаних підлітків, причому, серед учнів 10 класів про це повідомили 75%. Щотижневе вживання алкогольних напоїв визнали 20% - 13-14-літніх, 27% серед 15-річних, 31% - 16-річних та 36% - 17-річних. Сільські підлітки меншою мірою втяг-нуті у вживання алкоголю. Загалом же можна говорити - високий рівень вживання алкоголю молоддю України. Істориками доведено, що в Давній Русі пили дуже мало. Лише на певні свята варили медовуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу, і з неї кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не дозволялося, і пияцтво вважалося великою ганьбою і гріхом. Більшість людей сприймає проблему алкоголізму, передусім, як надмірне вживання алкогольних напоїв. Але як у громадській думці, так і в медицині немає чіткого визначення того, що саме вважати над-мірним споживанням. Поряд із закликами певної частини медиків та деяких громадських організацій, що пропагують тверезість, до цілко-витої відмови від алкоголю, пропагується корисність певних видів спиртних напоїв, незмінними залишаються традиції відзначення свят і важливих життєвих подій застіллям із спиртним. Поширена в суспільстві думка щодо того, що незначне вживання алкоголю не шкодить здоров'ю людини і що є різниця між дією міцних напоїв та слабоалкогольних, сприяє тому, що деякі з неміцних видів алкогольних напоїв батьки дозволяють дітям вживати вже у ранньому віці. Таким чином, ставлення підлітків до вживання алкоголю формується в ат-мосфері поблажливості щодо побутового пияцтва. Ось чому важли-во говорити як про небажане явище не тільки про алкоголізм, а навіть про так зване помірне вживання алкоголю молодими людьми.

Метою курсової роботи є розкрити сутність явища схильності до алкоголізму та соціально-педагогічної діяльності з дітьми схильними до алкоголізму.

Мету курсової роботи конкретизують наступні завдання:

- виявити причини виникнення у підлітків та молодих людей схильності до алкоголізму;

- показати основні появи у поведінці підлітка схильного до алкоголізму;

- розкрити наслідки девіантної поведінки молодої людини пов'язаної зі схильності до алкоголізму;

- проаналізувати роботу соціального педагога по профілактиці схильності до алкоголізму;

- встановити, як саме проводиться реабілітація клієнтів залежних від алкоголю;

- ознайомитися з програмою та історією подолання кризи клієнта залежного від алкоголю.

Основними джерелами матеріалів для курсової роботи були:

Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика / за редакцією Яременко О.О., де розкриті причини схильності до алкоголізму та шкідливі наслідки девіантної поведінки молодої людини;

Учням про шкідливість нікотину і алкоголю / за редакцією Ягодинського В.Н., де розкриті основні прояви у поведінці підлітка схильного до алкоголізму, історія та подолання кризи клієнта;

Алкоголізм / за редакцією Лисицын Ю.П., Сидоров П.Н. , посібник, в якому розкрита система роботи з реабілітації клієнтів, залежних від алкоголю;

Основи здорового способу життя / за редакцією Грушко В.С., де розкрита профілактика пияцтва і алкоголізму.

А також користувалася журнальними статтями, в яких висвітлені питання про причини вживання алкоголю та профілактика клієнтів.

Розділ 1

Характеристика схильності до алкоголізму як соціально - педагогічного явища

1.1 Причини виникнення у підлітків та молодих людей схильності

до алкоголізму.

Проблемі порушеної поведінки дітей і підлітків приділяють увагу спеціалісти в галузі педагогіки, психології, соціології, права, дитячої і підліткової психіатрії. Це зумовлено великим діапазо-ном вираженості поведінкових розладів, високою час-тотою їх появи, непосильними для дітей та підлітків труднощами їх навчальної та соціальної адаптації. Зокрема, спектр проблем, пов'язаних із зловживанням молоддю алкогольними напоями, у широкому соці-альному контексті можна віднести до проблеми девіантної поведінки, тобто до ненормативної поведінки особистості в суспільстві.

Останніми роками найбільш серйозною тен-денцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв. Особ-ливої уваги у розв'язанні цієї проблеми потребує дослідження соціально-психологічних чинників. Саме вивчення проблеми соціально-психологічних причин поширення пияцтва в молодіжному середовищі в те-перішній час слід вважати надзвичайно актуальним завданням як у теоретичному, так і в практичному вимірах. Це явище є досить розповсюдженим, але, на жаль, суспільство належним чином не усвідомлює йо-го небезпеки для сучасності та майбутнього українсь-кої держави і українського суспільства.

Тому, складна соціально-економічна ситуація, що спос-терігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловжи-вання не тільки алкоголем, а й наркотичними речови-нами. Поширення серед дітей, підлітків та молоді та-ких небезпечних явищ становить загрозу для здоров'я нації. Болтівець С.І., Фоліменко Л.А. Соціально-психологічні причини поширення пияцтва серед молоді//Практична психологія та соціальна робота.-2004.-№10.-С.4

Часто доводиться чути: „Вип'ємо, зігріємося". Вважається в побуті, що спирт є хорошим засобом для зігрівання організму. Вва-жається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, а й при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового трак-ту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж, навпаки, вважають, що ви-разковому хворому категорично не можна вживати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного справді збуджують апетит. Або інше існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більш жвавою і цікавою, що досить важливо для компанії молодих людей. Мовляв, недарма спиртне вживають „проти втоми", при нездужаннях і практично на всіх святах. Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним про-дуктом, який швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу. А в пиві і сухих виног-радних винах, до того ж, є цілий набір вітамінів та ароматичних речо-вин. У медичній практиці використовують бактеріостатичні властивості спирту, вживаючи його для дезінфекції, готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб. Алкоголь вживають для підняття настрою, для зігрівання організму, для запобігання хворобам та їх лікування, зокрема, як дезінфікуючий засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично цінний продукт.

Отже, міркування про корисність алкоголю для здоров'я - до-сить поширене хибне уявлення. Можна проаналізувати такий факт - чарка горілки або вина збуджує апетит. Але ж тільки на короткий час, поки спирт викликав „запальний сік". Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує робо-ту таких важливих органів, як печінка і підшлункова залоза. Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих по-треб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші „потреби" людини, з'являється тому, що суспільство, по-перше, виробляє даний продукт і, по-друге, „відтво-рює" звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживан-ням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою. Причини першої спроби алкоголю різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або ви-падково, або його дають „для апетиту", „лікують" вином, або ж дитина сама з цікавості пробує спиртне. У старшому віці це частіше трапляється з традиційного приво-ду: „свято", „сімейне торжество", „гості". Зазвичай, це буває, так би мовити, „безневинна" чарочка на честь дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все ж і таке прилучення дітей до вина небезпечне. Адже варто раз доторк-нутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр - і підліток вважає, що він уже має право випити з товаришами або навіть сам, якщо з'явиться така можливість. Недарма в народі кажуть: „Ріки починаються зі струмочка, а пияцтво - з чарочки".

У14-15 років з'являються приводи на зразок: „незручно було відста-ти від хлопців", „друзі умовили", „за компанію", „для хоробрості". У цілому мотиви вживання спиртного підлітками поділяються на дві групи. В основі мотивів першої групи лежать бажання дотримува-тись традицій, випробувати нові відчуття, цікавість. Формуван-ню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, прагнення дорослості, яке в них пробуджується, бажання бути як усі, намагання брати приклад зі старших. Віковими особливостями підлітків певною мірою можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв „для хоробрості". Цей мотив пов'язаний з відсутністю в непов-нолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати у спілкування з оточенням. Усі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем більш при-таманні хлопцям. Для дівчат типова в основному друга група мотивів, пов'язана з дотриманням традицій.

До цих мотивів також можна віднести і прагнення позбутися нудьги. У психо-логії нудьгою називають особливий психічний стан особистості, по-в'язаний з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно ослаб-лений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, які вживають спиртне, майже не займаються громадськими справами. Істотні відхилення спостерігаються у структурі їхнього дозвілля. Ці підлітки менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, не мають інтере-су до серйозної музики, живопису. Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб зняти із себе напругу, звільнитися від неприємних переживань. Напружений, три-вожний стан може виникнути у зв'язку з певною ситуацією в родині, шкільному колективі.

Для підлітків характерно проведення вільного часу переважно з
друзями. І хоча підліткові групи складаються стихійно, до них вхо-дять хлопці та дівчата, близькі за рівнем розвитку, запитами та інте-ресами. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає „порожнє" проведення часу, і така знудьгована група стає сприятливим середовищем для вживання спирт-них напоїв. Головна небезпека першої спроби алкоголю для незрілої особи-стості полягає в тому, що, відчувши потяг до спиртного, підліток з біологічною схильністю до алкоголізму стає алкоголіком практично відразу, навіть не встигнувши зрозуміти, що з ним сталося. Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика/за редакцією Ярмоленко О.О.-К,2005.-С.40

Тому до проблеми дитячого алкоголізму зверталися різні учені: медики, педагоги, психологи. І саме вони зуміли виділити три основні вікові періоди: раннє дитинство, дошкільний і молодший шкільний вік, дитячий і юнацький вік. Див.: Додаток №1

Отже. розглянемо послідовно кожний з трьох періодів. Перший період - раннє дитинство, в якому алкоголізація дітей носить неусвідомлений, мимовільний характер. Цьому сприяють наступні основні причини: п'яне зачаття, вживання алкоголю в період вагітності і годування грудьми, що веде до аномалій фізичного і психічного розвитку дитини.

Другий період -- дошкільний і молодший шкільний вік. У цей період найістотнішими причинами є дві -- педагогічна неписьменність батьків, яка приводить до алкогольного отруєння організму і сімейні алкогольні традиції, що приводять до формування інтересу до спиртного.

Тому, біологічними дослідженнями доведено, що сам алкоголізм генетично не передається, передається тільки схильність до нього, витікаючи з особливостей характеру, одержаного від батьків. У розвитку пияцтва у дітей вирішальну роль виконують погані приклади батьків, обстановка пияцтва в сім'ї.

Третій період -- підлітковий і юнацький вік. Як основні причини можна назвати наступні сім: неблагополуччя сім'ї; позитивна реклама в засобах масової інформації; незайнятість вільного часу; відсутність знань про наслідки алкоголізму; відхід від проблем; психологічні особливості особи; самоствердження. У цей період відбувається формування ваблення до алкоголю, яке переростає в звичку, приводячи в більшості випадків до алкогольної залежності дитини.

Отже, одна з причин пияцтва підлітків -- посилене претендування на дорослість. Споживання алкоголю в підлітковому і юнацькому віці вважається символом мужності, спроможності. Внутрішня духовна обмеженість, невміння проявити себе в шкільному колективі обумовлюють часте вживання підлітками алкоголю ради самоствердження у вуличній групі товаришів. Сама по собі потреба в самоствердженні в підлітковому віці звична і зрозуміла. Вся справа в засобах самоствердження. Відсутність у п'ючого підлітка навиків корисної діяльності і інтересу до неї приводить його до вживання спиртного як до форми самоствердження, спричиняючої за собою згубні наслідки.

Але основною привабливістю для підлітків спиртних напоїв посилюється популяризацією вживання алкоголю в кіно, телепередачах, рекламних роликах і проспектах.

У зв'язку з різким зменшенням числа позашкільних дитячих і юнацьких установ, падінням престижу діяльності суспільних організацій, завищеною платнею за всілякі додаткові освітні послуги більшість підлітків випробовує надлишок вільного часу. Об'єднані в компанії, не зайняті корисною діяльністю підлітки, як правило, починають вживати спиртні напої. Круг активного соціального життя обмежується проблемами і інтересами алкогольної компанії, в якій іноді можна зустріти осіб, раніше судимих, що перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх. Новий член такого мікроколективу майже приречений на проходження обов'язкової програми, що починається з хуліганських дій в стані сп'яніння, а закінчується нерідко і серйозними правопорушеннями. Алкоголизм. Медико-социальные аспекты /под редакцией Лисицын Ю.П., Сидоров П.И.-М,1990.-С.230

Вживання спиртного стає патологічно необхідним атрибутом проведення часу, розширяється число мотивів і мотивів пияцтва. Вживання алкоголю стає мало не основним значенням життя.

Тому, психологічною передумовою розвитку алкоголізму у дітей часто стають відхилення від норми психічного здоров'я або патологи, утрудняючи соціальну адаптацію особи. Незалежно від причин появи дефекту у дитини порушуються гармонійні відносини з соціумом, формується неадекватність самооцінки. Алкоголь в таких випадках є компенсуючим чинником, що дозволяє згладити наявну дезадаптацію особи дитини, забезпечити його безболісне входження в групу однолітків, подолати скутість і боязкість, підвищити мовну активність, проявити приховані можливості.

1.2. Основні прояви у поведінці підлітка схильного до алкоголізму.

Спираючись на дослідження учених науково-дослідного інституту фізіології дітей і підлітків Російської академії освіти, які провели обстеження 1700 підлітків в різних регіонах країни, можна виділити рівні залучення старшокласників в процес алкоголізації. Таких рівнів виділяють сім. Див.: Додаток №2

Нульовий рівень характеризує неповнолітніх, які ніколи не вживали алкоголю завдяки особистій установці на повну тверезість. Мотиви відмови від вживання спиртних напоїв: переконаність в негативному впливі спиртного на організм, самопочуття і поведінка.

Початковий рівень характеризується одиничними або дуже окремими випадками вживання спиртних напоїв. Вживання алкоголю супроводжується комплексом неприємних відчуттів, переносимість спиртних напоїв низька. Мотиви вживання алкоголю наступні: залучитися до світу дорослих, поступати як всі. Ця стадія триває, як правило, 1-2 місяці.

Рівень епізодичного вживання алкоголю характеризується знайомством з різними напоями, що містять алкоголь. Невеликі дози спиртних напоїв викликають ейфорію. Мотиви вживання алкоголю: підвищити настрій, знайти упевненість в собі, підвищити комунікабельність. Цей період триває 3-4 місяці.

Рівень високого ризику відрізняється тим, що розширяється число приводів для випивок, звично більше двох разів на місяць. Мотиви: підвищити свій тонус або розслабитися, весело провести час в компанії. Тривалість цього періоду 4-12 місяців. На цьому рівні виявляється активне прагнення до вживання алкоголю, усвідомлюється його збудлива дія. А також виявляється схильність, але ще не залежність від алкоголю. Рівень вираженої психічної залежності від алкоголю. Алкогольне сп'яніння перетворюється на найбажаніший психічний стан і використовується підлітками як регулятор поведінки і настрою. Основними мотивами є: тимчасово піти від реальності, підвищити упевненість в собі. Психічна залежність формується протягом 1,5 року.

Саме на цьому рівні формується психічна залежність від алкоголю. Змінюється добовий ритм прийому спиртного. Ваблення до алкоголю відбувається тепер не тільки у вечірні години, але і протягом всього дня, при цьому добова частка прийому зростає. При стриманості від прийому спиртного підлітки стають дратівливими, збудливими, у них часто міняється настрій у бік пониження, нерідко виявляється конфліктність і агресивність. Вони перетворюються на активних ініціаторів випивок, залучаючи до цього молодших дітей.

Разом з педагогічними і виховними діями тут необхідні медичні заходи - обіг і лікування у нарколога.

Рівень фізичної залежності від алкоголю. Формується підвищена переносимість спиртного, з'являється синдром похмілля, не контролюється кількість прийому алкоголю. Мотиви: усунути погане самопочуття унаслідок попередньої випивки, відключитися від реальності, підвищити життєвий тонус. Фізична залежність формується протягом 3-5 років вживання спиртних напоїв.

На даному рівні відбувається одночасно посилення психічної залежності разом з фізичною і зміна її змісту. На цьому етапі чітко виражений похмільний синдром. В період похмілля наголошується тривожно-пригнічений настрій, образливість, плаксивість, порушення фізіологічних функцій організму: підвищена пітливість, дрібне тремтіння в руках, прискорене серцебиття. На даному рівні дуже швидко формуються патологічні риси особи, такі як дратівливість, запальність, злісність, агресивність, грубість. Сповільнюється інтелектуальний розвиток. Діти часто пропускають заняття, погано вчаться, іноді йдуть з будинку і бродяжать. На даному етапі необхідне термінове стаціонарне лікування.

Рівень алкогольного розпаду особи характеризується розвитком запійного пияцтва, зниженням переносимості спиртних напоїв, психічною залежністю від алкоголю, яка багато в чому перекрита важкою фізичною залежністю. Мотиви: прагнення усунути хворобливий стан.

В цьому випадку також необхідне термінове стаціонарне лікування.

Дуже часто можна почути такий вислів: «Алкоголь може розв'язати язика навіть тим, хто вміє міцно тримати його за зубами». Тому наведемо декілька випадків, які підтверджують негативні прояви у поведінці підлітків, які вживають алкоголь.

Отже. у кожного з нас є друзі, і кожному приємно провести з ними годину-другу вільного часу. Друзі приходять, щоб провідати вас, поговорити про справи, обмінятися дум-ами. І в кожного школяра, звичайно, утворюється своє зло друзів і знайомих, здебільшого з однокласників. Так народжується товаришування, дружба, згуртованість.

Не вино, а саме товариські почуття, спільність інтересів і мети - основа справжньої дружби. Дружба - один з найкращих проявів людських стосунків. А зустрічі «друзів» з метою пияцтва, як правило, наскрізь фальшиві. П'яні люди будь-якої хвилини можуть посваритися через якусь дрібницю, побитися, покинути іншого в біді, як свідчить досвід, п'яні компанії систематично приютять своїх членів до морального і фізичного падіння.

Історія знає сумні випадки, коли прекрасні художники, письменники або вчені ставали алкоголіками Є чимало талантів, на чиє життя «зелений змій» кинув трагічну тінь. Але дуже помиляються ті, хто вважає, ще алкоголь сприяв творчій, діяльності цих людей. «Алко-голь,-писав І. П. Павлов,- значно більше завдає горя ніж радості, всьому людству, хоча його і вживають за-для радості. Скільки талановитих людей загинуло через нього!»

Письменниця Ольга Чайковська у статті «Три звинувачення «балдежу», опублікованій у «Литературной газєте», описує такий жахливий випадок: «...Ігор випив і, приємно захмелівши, вирішив піти на танцмайданчик, де в цей час, він знав, була його дівчина. Але його дівчина з ним, хмільним, танцювати відмовилася. І тут на танцмайданчик зайшов Ігорів приятель Костя. Зайшов випадково, мимохідь -він був старший за Ігоря, уже одружений, недавно став батьком,- проводити час на танцмайданчику йому було вже нецікаво, він поспішав додому. Не знаючи, що дівчина відмовилася танцювати з його другом, він запросив її, потанцював з нею раз - усього лише раз! - і пішов собі геть. Скільки міг тривати один танець- кілька хвилин? За ці хвилини в запаленому мозкові Ігоря, в його бідному забалділому мозкові усе остаточно перекосилося. Він наздогнав Костю і загородив йому дорогу:

- Де в тебе серце?

Костя всміхнувся у відповідь і поплескав себе з лівого боку грудей.

- Ось у мене серце.

То були його останні слова. Ігор ударив ножем і став швидко тверезіти, а протверезившись, побачив, що сидить поруч з мертвим. І знайшли цього хлопця у в'язниці напівбожевільним від горя. Час від часу Костя приходив до нього ввісні й питав: «За що ти мене?» А Ігор ні ввісні, ні наяву відповісти йому не може. Він не знає, як це трапилося, хто направив його руку». А відповідь проста - алкоголь. Учням про шкідливість нікотину, алкоголю/за редакцією Ягодинський В.М.-К,1986.-С.94

1.2. Наслідки девіантної поведінки молодої людини пов'язаної зі схильністю до алкоголізму.

Як правило, перша спроба алкоголю відбувається в ранньому підлітковому віці (12 років), коли дитина - ще не сформована особистість і не може повністю усвідомлювати ризиків, пов'язаних із споживанням наркотичних речовин. Навіть у багатьох дорослих існу-ють хибні уявлення про те, що в невеликих дозах алкоголь може бути корисним для дитини.

Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо спожи-вання спиртного у підлітків можуть сформуватись неправильні уяв-лення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не до-сить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Отже, важливо говорити з дитиною про шкідливий вплив алкого-лю ще до того, як вона спробує його. Така інформованість, можливо, і не втримає підлітка від споживання спиртного, проте надасть йому можливість сформувати свій погляд на алкоголь і підвищити здатність протистояти тискові з боку інших.

Алкоголь потрапляє із шлунка в кров через 2 хвилини після вжи-вання. Страждають передовсім клітини великих півкуль головного мозку.

Більш як 30% алкоголю затримується у нервових клітинах го-ловного мозку, що становлять лише 2% ваги тіла людини. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в цен-тральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою. Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спос-терігається при будь-якому вживанні спиртного: одноразовому, епі-зодичному чи систематичному.

Кількаразове або часте вживання алкоголю справляє, буквально, спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних і мораль-них категорій та естетичних понять, а й втрачаються вже розвинені здібності. Підліток „тупіє" і інтелектуально, і емоційно, і морально.

Також негативно алкоголь впливає і на жіночий організм, тобто, порушує вироблення статевих гормонів та до-зрівання яйцеклітини, менструальний цикл. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну систему і зрештою може призвести до безплідності.

Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначи-тися на здоров'ї майбутньої дитини. Уживання спиртних напоїв небез-печне протягом усього періоду вагітності, тому що алкоголь легко проникає крізь плаценту матері до дитини, а також у період годування грудьми.

Якщо мати під час вагітності вживає алкоголь, ймовірність пору-шень у розвитку плоду та ризик викидня значно підвищуються. Пла-цента, яка виконує захисну функцію для плоду, не може переробляти алкоголь, тому останній потрапляє у кров плоду. Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона також не в змозі розщеплювати алкоголь, в результаті чого він впливає на плід, тобто на дитину, більше, аніж на матір. Коли алкоголь досягає мозку плоду, утворен-ня нервових клітин зупиняється, тому мозок росте повільніше і функ-ціонує гірше. Ризик таких ускладнень тим більший, чим молодший вік жінки.

А також алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до пере-родження її тканин. При систематичному споживанні спиртного жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини - розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білко-вому і вуглецевому обміні та у синтезі вітамінів і ферментів. Алкоголь „роз'їдає" слизову оболонку стравоходу, шлунка, по-рушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес трав-лення і, врешті решт, несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Отже, соціальні наслідки алкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання або роботи. Крім того, частішають кон-флікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми.

Алкоголь - те саме, що й одноатомний спирт. Рідина без кольору, з характерним запахом і смаком, легкозаймиста, з температурою кипіння 78,3°. Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика/за редакцією Ярмоленко О.О.- К,2005.-С.34

Прийнято виділяти побутове пияцтво, хронічний алкоголізм, ал-когольні психози. З медичного погляду алкоголь є наркотиком, з юридичного - ні. Тому в сучасній літературі іноді використовується термін інтоксикант, в якому одночасно фіксується і отруйна, і сп'яніюча дія алкоголю.

Алкогольні напої - це напої, які містять алкоголь (етиловий спирт), воду та речовини, що надають йому запаху та смаку. Загалом можна виділити п'ять типів алкогольних напоїв:

- слабоалкогольні напої: джин-тонік, бренді-кола, ром-кола, лонгери;

- пиво;

- вино (сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі, кріплені вина, в тому числі шампанське);

- міцні алкогольні напої (горілка, коньяк, віскі, лікер, текіла, ром, джин);

- напої домашнього приготування (вина, лікери, самогон).

Але у різних алкогольних напоях неоднаковий вміст алкоголю: у пиві - близько 5%, у натуральному вині - 9-12%, а в міцних алкогольних напоях - мінімум 35%. Хоча все це залежить від конкретного напою.

Тому, у наркологів із цього приводу виникають думки: чи є безпечні дози? Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20-60 г на добу в перерахунку на чистий 100-процентний спирт для чоловіків і 10-40 г для жінок.

Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, приводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним. Тривале зловживання алкогольними напоями призводить до та-кого захворювання, як алкоголізм.

Отже, основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь спри-йняття алкоголю організмом - толерантність до алкоголю. Цей фак-тор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвище-на толерантність - передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підви-щена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічій лінії: батько - син.

Спадковий характер полягає не в передачі „гена потягу до алко-голю", а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричинюється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код-радіаційним, хімічним, токсичним. Тобто невживання родичами спиртного - не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних про-цесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому, навіть перша спроба алкоголю може стати не-безпечною.

Але зловживання спиртним - не єдиний фактор розвитку хворо-би (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спирт-не, хворіють на алкоголізм.

Розділ 2

Технологія соціально-педагогічної роботи з клієнтами поведінка

яких характеризується схильністю до алкоголізму

2.1. Робота соціального педагога по профілактиці схильності до

алкоголізму.

Серед молодих людей пияцтво виникає частіше у осіб з, так званими, труднощами характеру. Ці люди своїми незвичними переживаннями і відповідно важкою поведінкою випадають із середовища ровесників. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до конфліктів, інші - хворобливою сором'язливістю, ранимістю, душевною напруженістю з приводу своєї "малоцінності", "нікчемності", треті - в'ялістю, примітивністю духовних зацікавлень, ослабленою волею. Нерідко вони починають пом'якшувати труднощі характеру вином. Спочатку це ніби допомагає: зникає на деякий час злість, сором'язливість, виникає впевненість у собі. У багатьох з них алкоголізм протікає злоякісно.

Хронічний алкоголізм - токсико-органічний процес, який пошкоджує перш за все ті мозкові структури, з якими пов'язана духовна, моральна індивідуальність, тобто те неповторне чим людина відрізняється від іншої людини.

Соціальна профілактика - це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу студентської молоді методом, головний зміст якого в опосередкуванні через його особистість інформаційно - відновлюючи впливів та заходів. Клименко О.В., Гориленко О.С. Соціальна профілактика алкоголізму, наркоманії серед студентської молоді в умовах навчального закладу //Соціальна педагогіка: теорія і практика. -2006.-№2.-С.58

Сьогоднішня профілактика пияцтва і алкоголізму ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах. Перший - це виховання установки в людей на абсолютну тверезість і другий - виховання здатності людини досягати творчого натхнення в праці, захопленнях, в спілкуванні з людьми і природою, тобто відчувати і переживати ту насолоду життя, заради якої хочеться жити тверезо без винного й іншого дурману. Досвід показує, що саме другий момент є найважливішим в психопрофілактиці пияцтва, особливо у молодих людей із труднощами характеру.

Переважна більшість дітей із труднощами характеру - це акцентуйовані особи. Вони, на відміну від основної маси ровесників, виявляють не патологічні, але все ж суттєві труднощі характеру і поведінки, які виникають у звичайній життєвій обстановці. Це пов'язано з їх особистісним реагуванням на звичайні обставини. Вони більш вразливі в плані виникнення у них різних хворобливих розладів при травмуючих обставинах, ніж ті здорові підлітки, які живуть без суттєвих труднощів у переживаннях і поведінці, якщо не виникають справді важкі (в загальноприйнятому розумінні) і для них ситуації.

Профілактика пияцтва творчим самовираженням є одним із прийомів, яким треба керуватися в роботі з важкими підлітками. Творче самовираження - це емоційно-стресова психотерапія. Термін "стрес" не повинен вводити в оману. Будь-який душевний, духовний підйом, який викликаний певними обставинами життя, має біологічною основою стрес, як адаптаційний генералізований підйом життєвих сил організму. Фундатор вчення про стрес канадський патолог Г.Сельє говорить, що стрес - це будь-яка більш чи менш відчутна, пристосувальна по своїй суті, напруженість сил організму. Вона може пошкодити, але може бути зцілюючою, яка приносить задоволення. Стрес - це не просто нервове напруження. Стрес - не завжди результат пошкодження і тому стресу не слід уникати. Основи здорового способу життя/за редакцією Грушко В.С.-Т,1999.-С.340

Тому, виділяють такі види профілактики:

1. Профілактика творчим спілкуванням з літературою, мистецтвом,
наукою. Для цього необхідно на заняттях демонструвати слайди картин художників, слухати твори композиторів, вірші поетів. Підлітки самі підбирають вдома уривки із художніх творів, особливо близькі і співзвучні їм, і через них знову і знову показують себе в групі, класі і глибше себе пізнають в порівнянні з іншими.

Педагогу важливо самому досить глибоко знати душевні особливості художника із його творів, біографічних і автобіографічних робіт, щоб допомогти дітям знайти в мистецтві своє, порадити звернути увагу на того чи іншого письменника, художника. Клас після деяких підготовчих занять може відправитися в художній музей, на виставу, в філармонію чи на екскурсію, присвячену архітектурним пам'ятникам. При цьому не слід забувати головного: що це не просто розвага, невпорядковане пізнання нового, а пошук себе в мистецтві, виявлення себе в індивідуальності. Не потрібно втискувати в себе те поетичне, живописне, що не йде в душу або йде з трудом, потрібно шукати радість співзвуччя, коли спілкування з твором мистецтва стає таким же легким, вільним, як із самим собою. А інший твір по можливості слід вивчити, щоб розуміти інших, з ким живеш поруч.

2. Профілактика із залученням до творчих колекціонувань.

Творчі колекції дають в певній мірі опору в місці і часі невпевненій у собі людині, яка в'яло відчуває життя. Так альбом із значками міст, в яких побував в такому-то році, дає відчуття прожитих років, значки з гербами, пов'язують нас духовно з минулим. Але головне, щоб кожен значок, календарик, кожна сірникова етикетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.

3. Профілактика творчим заглибленням в минуле.

Суть її полягає в набутті індивідуальності через пошук співзвуччя в своєму особистому минулому (в дитинстві), в минулому свого народу, Землі, Всесвіту.

Для зміцнення своєї особистості, пізнання себе і своїх співвітчизників через історію, духовні особливості свого народу, важливо читати не тільки історичні художні і наукові твори, але й вивчати мову, обряди, звичаї. творчим самовираженням якраз і несе в собі той одухотворений стрес життя, який Сельє радить перенести кожній людині і яким нерідко живуть своє довге життя художники, артисти, вчені і інші, закохані в свою професію люди.

Отже, розглянемо деякі методики профілактики творчістю. На ділі, вони переплетені між собою і ніби розчинені одна в одній: 1) створення власних творів; 2) творче спілкування з природою; 3) творче спілкування з літературою, мистецтвом, наукою; 4) творче колекціонування; 5) творче заглиблення в минуле; 6) ведення щоденника, записної книжки; 7) творчі мандри; 8) творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті.

Термін "творчий" у кожній методиці означає свідоме привнесення у будь-яку справу своєї індивідуальності. Мета прийому - допомогти людині стати духовно багатшою в розумінні усвідомлення своєї індивідуальності, відчути свою причетність до світу, найти найбільш корисне застосування своїх здібностей.

4. Профілактика шляхом ведення щоденника і записних книжок. Записування своїх роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе,

своє місце серед інших людей. Тут прозова творчість «зливається» із заглибленням у минуле, з творчим спілкуванням з літературою, з мистецтвом. Ці записи відрізняються тим, що в них є внутрішня свобода, незакінченість і незалежність. Важливо усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось своє, неповторне. Цього ніхто, ніде і ніколи не напише.

5. Профілактика творчими мандрівками.

Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.

6. Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття.

Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.

Боротьба з такими тенденціями впливає, насамперед, шляхом здоровлення сімейно-побутовими умовами. Тут, вкрай, важливо ефективно впливати на батьків-п'яниць, утягувати старших у родині в систему протиалкогольної освіти в школі і поза школою.

Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі

повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше - „витиснення" зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге - нейтралізація „факторів ризику" раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання.

Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля.

Страницы: 1, 2