Збирання кукурудзи на зерно СК-5 "Нива". Ремонт редуктора приставки ППК-4

Збирання кукурудзи на зерно СК-5 "Нива". Ремонт редуктора приставки ППК-4

Міністерство освіти і науки

Головне управління освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Професійно-технічне училище № 53

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

НА ТЕМУ: Збирання кукурудзи на зерно СК-5 «Нива.

Ремонт редуктора приставки ППК-4

за професією «Тракторист-машиніст с/г виробництва;

слюсар з ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «В», «С»

Учня групи № 31-Т

Сухова Олексія В'ячеславовича

Керівник роботи:

Редькін Олексій Олексійович

с. Войниха

2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Тема: 1 завдання.

1.1 Загальні відомості про господарство підприємства.

1.2 Розташування і напрямок господарської діяльності.

1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства.

1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві.

1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи.

1.6 Вибір агрегату та його комплектування.

1.7 Технологічна наладка МТА.

1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи:

1.9. Параметри і способи контролю даної роботи.

1.10. Щозмінне технічне обслуговування агрегату.

1.11. Правила техніки безпеки при виконанні роботи.

Висновок

Розділ 2. Тема: 2 завдання.

2.1. Технологічний процес ремонту.

2.2. Порядок виконання роботи.

2.3. Вимоги до інструменту та обладнання при виконанні даної роботи.

2.4. Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи.

Висновок

Розділ 3. Охорона праці.

3.1. Охорона праці при виконанні с/г операції.

3.2. Охорона праці при виконанні ремонтних робіт.

3.3. Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт.

Висновок

Використана література.

Вступ

Комбайни мають давню історію. У 1868 р. російський агроном Андрій Романович Власенко перший в світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XX століття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.

Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.

У 1932 р. на Саратовському заводі «Саркомбайн» почали випускати комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.

З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.

З 1936 р. по 1941 р. Люберецький завод виготовляв комбайни СКАГ-5А з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.

Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування в нашій країні після Великої Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. -- С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 -- моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.

З 1958 р. по 1962 р. господарствам поставляли комбайни СК-3, а потім -- СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).

У 1965 р. розпочато виробництво начіпних комбайнів НК-4, вузли і агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.

Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.

Красноярський завод у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки -- 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.

Рік 1971. На заводах Ростова і Таганрога розпочато виробництво комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».

Вчені, конструктори, винахідники і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.

Перший -- дальше вдосконалення конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).

Другий -- створення нових технічних засобів, які дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і його очищення, виконувати в стаціонарних умовах -- на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.

Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.

Однак досягти високопродуктивного використання наявних машин і одержати належний економічний ефект від їх використання -- ось основне завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

Розділ 1. Тема:1 завдання

1.1 Загальні відомості про господарство підприємства

СВК «Надія», повна назва господарства: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія». Виробничий сільськогосподарський кооператив «Надія» розташований в селі Харсіки Чорнухинського району.

Виробничий напрямок господарства - зерново-технічний з розвиненим тваринництвом. В господарстві запроваджене науково обґрунтоване чергування культур в полях. Всього існує 6 сівозмін: 3 кормових і 3 польових при фермерських.

Продаж зерна господарського товариства проводять Чорнухинський та Лубенський хлібоприймальні пункти.

Продаж молока проводиться через Чорнухинський молочний завод. віддаль до найближчого пункту прийому цукрових буряків - 20 км (село Ковалі Чорнухинського району Полтавської області.

Загальна земляна площа - 2351 га, з них рілля - 2223 га, під пасовищами закріплено 9 га, сіножаті 72 га. Тракторно-польових дільниць 2, молочно-товарних ферм 2.

На території СВК «Надія» розміщений автопарк, ремонто-механізована майстерня, дільниця по переробці зерна пшениці, гречки, проса (на крупу), соняшника (на олію).

Кількість великої рогатої худоби всього - 1250 голів, в т.ч. корів - 370 голів. Кількість свиней, всього - 600 голів, в т.ч. свиноматок - 70 голів. Кількість овець - 69 голів, коней - 25 голів.

Загальна кількість тракторів - 23 шт., загальна кількість комбайнів - 10 шт., в т.ч. зернозбирльних - 7 шт., бурякозбиральних - 1 шт., силосозбиральних - 2 шт.

Таблиця 1.1.1. Динаміка складу та структури земельних угідь, га

З таблиці 1.1 бачимо, що загальна земельна площа господарства у останні роки не змінювалась і в 2009 році складає 2351 га, в. т. ч. 2304 га сільськогосподарських угідь, з них орних земель, територія яких порівняно з 2007 роком залишилася без змін, 223 га.

Таблиця 1.1.2. Структура посівних площ на 2010 рік

Дані наведенні в таблиці свідчать про те, що питома вага кормових культур в структурі посівних площ задовільна для забезпечення тваринництва кормами. Вона складає 40%. Це дає можливість господарству вирощувати і заготовляти достатню кількість різних видів кормів і на цій основі розводити худобу, збільшувати виробництво молока і м'яса.

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що врожайність зернових культур в 2010 порівнянні до 2008 року зросла.

Вищі урожаї в порівняні з 2008 роком отримано:

Ячменю

Гороху

? Цукрового буряку

? Кукурудзи на силос

? Однорічні трави на сіно

? Однорічні трави на зелений корм

? Багаторічні трави на сіно

? Багаторічні трави на зелений корм. Для потреб тваринництва в 2010 році сіна заготовлено:

Сіна - 1990 т;

Сінажу - 2800 т;

Силосу - 3250 т;

Соломи - 1050 т.

В порівняні з 2003 роком сіна заготовлено на 523 тони, сінажу на 129 тонн, силосу на 234 тонни.

Таблиця 1. 1. 3. Урожайність сільськогосподарських культур за останні роки, ц/га

1.2 Розташування і напрямок господарської діяльності

Для вирощування даних культур господарство СВК «Надія» має такий машинно-тракторний парк:

Таблиця 1.2.1. Машинно-тракторний парк

Для планового господарства, як СВК «Надія», бачимо, що машинно-тракторний парк середній. Техніки достатньо для вирощування зернових і технічних культур, догляд за ними, для передпосівного обробітку ґрунту, збирання врожаю посіяних культур.

1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства

Маючи непоганий машино-тракторний парк, вирощувати продукцію рослинництва на полях господарства СВК «Надія» вигідно. Адже весь вирощений врожай іде на власні потреби і на насіннєвий матеріал, не потрібно витрачати зайві кошти на посівний матеріал. Лишки господарство продає державі або приватним структурам.

Щоб виростити добрий врожай з посіяних культур, потрібні мінеральні добрива, гербіциди, ядохімікати. Тому ці препарати закуповуються в магазинах і вносяться в грунт господарства для покращення властивостей і врожайності ґрунту. Знищують бур'яни, які заглушають посіяні рослини, шкідники, які шкодять росту рослинам. Так що, вирощування продукції рослинництва і вигідно, і прибутково для даного господарства.

1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві

Представлена мною робота має неабияке значення для кращого розуміння технологій вирощування та збирання зернових культур (зокрема кукурудзи на зерно) та можливого їх вдосконалення. Також дана робота досліджує послідовність операцій при збиранні зернових, машини і механізми, що застосовуються при цьому.

1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи

Агротехнічні вимоги до кукурудзозбиральної техніки

Кукурудзозбиральні машини мають забезпечувати високоякісне збирання кукурудзи на продовольчо-фуражне зерно, насіння та з відокремленням качанів для силосування. Машини мають відривати всі повноцінні качани від стебел, очищати їх від обгорток або обмолочувати та одночасно зі збиранням зернової частини врожаю подрібнювати листостеблову масу і забезпечувати подачу її у транспортні засоби.

Кукурудзозбиральні комбайни збирають стебла кукурудзи висотою до 4 м. Середня висота зрізування стебел має становити 10 - 15 см.

Збирати кукурудзу потрібно наприкінці воскової та на початку фази повної достиглості.

При збиранні кукурудзи в качанах повнота збирання зерна має бути не менш як 98,5%, а листостеблової маси - 80%. Ступінь очищення качанів від обгорток становить не менш ніж 95%, а чистота вороху очищених качанів -не менш ніж 99%. Вилущеного з качанів зерна може бути 1,5 - 2%, пошкодженого зерна в качанах - близько 1%, а довжина подрібненої листостеблової маси - 20 - 45 мм.

Якщо кукурудзу збирають з обмолочуванням качанів, то повнота збирання зерна має становити 98%, листостеблової маси - 80%, а можливі втрати зерна за комбайном - не перевищувати 0,7%. Кількість недостатньо вимолоченого зерна не може перебільшувати 1,2%, а пошкодженого зерна - бути не менша за 2,5%. Чистота зерна в бункері має становити 96%. У подрібненій листостебловій масі може бути зерна не більш як 0,8%.

Збирати кукурудзу з обмолочуванням качанів потрібно при вологості не більш як. 25 - 30%.

При збиранні кукурудзи з подрібненням качанів підвищеної вологості повнота збирання врожаю має становити не менш ніж 98%, бункерне збирання стрижнів від урожаю - у межах 41 - 86%, а втрати зерна за молотаркою - не перевищувати 0,12%.

Очисники качанів мають забезпечувати повноту очищення качанів на 95 - 98%.

Зберігати зерно кукурудзи слід при вологості 13 - 14%.

Агротехнічні вимоги до сівби кукурудзи

Для висівання використовують насіння 1 класу, попередньо протруєне пестицидами. Оптимальний строк початку сівби -- при середньодобовій температурі грунту 10--12° на глибині 10 см. Насіння, покрите захисними плівками спеціальних препаратів, висівають на 8--10 днів раніше масової сівби. Тривалість сівби не повинна перевищувати 5--б днів.

Норму висіву насіння визначають залежно від мети, сорту і умов вирощування. При вирощуванні кукурудзи на зерно вона становить 25--70 тис. шт. на 1 га, а на силос -- 150 тис. шт. Відхилення від норми висіву допускається в межах ±5--8 %. Пошкодження насіння не повинне перевищувати 1,5 %.

Глибина загортання насіння на важких грунтах лісостепових районів становить 4--5 см, а степових -- 5--6 см, в зоні Полісся України при ранній сівбі -- 3--4 см. Допустиме відхилення глибини сівби не повинне перевищувати ±1,0. У рядку насіння повинне розміщуватись на рівних відстанях (відхилення не повинне перевищувати ±10 % від розрахункового інтервалу).

Поздовжні рядки мають бути прямолінійними. Відхилення осьової лінії рядка на довжині 50 м не повинне перевищувати 5 см, основних міжрядь -- ±1 см, а стикових -- ±5 см. Огріхи і незасіяні поворотні смуги не допускаються.

Мінеральні добрива при нормі від 50 до 200 кг/га повинні розміщуватися на 2--3 см нижче та зміщуватися вбік на 3--5 см від рядка.

Агротехнічні вимоги до збирання кукурудзи на зерно

Збирання кукурудзи на зерно розпочинають у фазі кінця воскової -- початку повної стиглості. Продовження збирання одного гібрида становить 5--7 днів.

При збиранні кукурудзи в качанах втрати не повинні перевищувати 3%, а пошкодження зерна в качанах -- 1%. Наявність зерна в подрібненій листостебловій масі допускається до 2,5%. У масі зібраних качанів має бути не більше 1% домішок листостеблової маси.

Повнота збирання кукурудзи в зерні повинна бути не менше 98%, а повнота очищення качанів -- не менше 95%. Допускається наявність зерна в подрібненій листостебловій масі до 2,5% і повнота збирання листостеблової не менше 95%.

Висота зрізання рослин не повинна перевищувати 15 см. Довжина подрібненої листостеблової маси має становити 20--45 мм.

1.6 Вибір агрегату та його комплектування

Технологічні комплекси машин для вирощування кукурудзи на зерно підбирають відповідно до технологій, які бувають шести-, восьми- і дванадцятирядні. Найпоширеніша в Україні восьмирядна технологія.

Існуючі технології вирощування і збирання кукурудзи на зерно передбачають лущення грунту, основне внесення органічних і мінеральних добрив, глибокий обробіток грунту, закриття вологи, внесення гербіцидів, передпосівний обробіток грунту, сівбу, догляд за рослинами в період вегетації та збирання врожаю.

Комплекс машин для виконання цих операцій включає в себе машини зонального призначення і спеціальні.

Для лущення грунту застосовують дискові ЛДГ-10А, ЛДГ-15А і лемешні ППЛ-10-25 лущильники. На полях після високостеблових просапних культур для подрібнення рослинних решток використовують важкі дискові борони БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10.

Тверді органічні добрива вносять розкидачами РОУ-6, МТТ-13, МТТ-16, рідкі -- РЖУ-3,6, МЖТ-8, МЖТ-13, МЖТ-16П, МЖТ-19. Для подрібнення і змішування мінеральних добрив застосовують подрібнювач АЙР-20, а для змішування і завантаження -- мобільну тукорозпушувальну установку УТМ-30. Тверді мінеральні добрива розкидають по поверхні поля машинами 1РМГ-4Б, МВУ-5, МВУ-16, СТТ-10, МВУ-30, пиловндні -- РУП-10, РУП-14. Рідкі мінеральні добрива вносять підживлювачами ПЖУ-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9, ПОМ-630, а безводний аміак --агрегатами АША-2, АБА-0,5М, АБА-1,0.

Глибокий обробіток грунту виконують залежно від грунтово-кліматичних умов різними ґрунтообробними знаряддями Для оранки з обертанням скиби застосовують плуги ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛ-5-35, ПЛН-8-40 і ПТК-9-35, а в окремих випадках-- ярусні плуги ПНЯ-4-40, ґіНЯ-4-42, без обертання скиби -- чизельні плуги ПЧ-2,5 і ПЧ-4,5, культиватори КПШ-9 і КПЗ-3.8А.

Для ранньовесняного закриття вологи застосовують зубові борони БЗСС-1,0 і БЗТС-1,0, шлейф-борони ШБ-2,5, культиватори КДНП-8 і КПЗ-9,7. При досягненні фізичної спілості ґрунту вирівнюють поверхню поля вирівнювачами ВИП-5,6 і ВП-8.

Під час вирощування кукурудзи на зерно за інтенсивною технологією у грунт вносять гербіциди: самостійно або одночасно з передпосівним обробітком ґрунту. Для самостійного внесення гербіцидів застосовують обприскувачі ОПШ-15 і ОП-2000-2. Відразу ж після внесення загортають гербіциди в грунт дисковими боронами БД-10, БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10. При одночасному внесенні гербіцидів із передпосівним обробітком ґрунту використовують підживлювач-обприскувач ПОМ-630 з ґрунтообробними машинами КПШ-8, БДТ-7 та іншими, обладнаними штангами з розпилювачами.

Висівають кукурудзу пунктирним способом відповідними сівалками залежно від прийнятої схеми вирощування. При вирощуванні за шестирядною схемою застосовують сівалку СПЧ-6ФС або переобладнані СУПН-8 і СУПН-8А в шестирядні за восьмирядною - СУПН-8 і СУПН-8А і за дванад-цятирядковою --СКПН-12. На вологих ґрунтах засіяне поле боронують зубовими боронами БЗСС-1,0, а в умовах сухого і жаркого клімату -- коткують котками ЗККШ-6.

Для догляду за посівами кукурудзи залежно від схеми посівів застосовують культиватори КРН-4,2А, КРН-5,6А і КРН-8,4.

Збирають кукурудзу у вигляді неочищених або очищених качанів та обмолоченого зерна. Для збирання у вигляді очищених та неочищених качанів застосовують комбайни КСКУ-6 і ККП-3. Очищають качани на очиснику ОП-15, обмолочують молотарками МКП-3, МКП-У або на універсальному механізованому пункті ПМУ-15. Для збирання кукурудзи у вигляді зерна застосовують зернозбиральні комбайни СК-5 і СК-Ю «Дон-1500» з приставками відповідно ППК-4 і КМД-6. Для досушування і очищення зерна застосовують зерноочисно-сушильний комплекс КЗС-255.

На рис. 1.6.1 показана схема комплектуючих самохідного зернозбирального комбайна СК-5 «Нива».

рис. 1.6.1

1.7 Технологічна наладка МТА

Загальна будова. Комбайни СК-5 (рис. 1.7.1) і СК-6 складаються з таких головних агрегатів: жатки 2, молотарки 4, двигуна 1, пристрою 5 для збирання незернової частини врожаю, ходової частини 3. Комбайни також обладнано гідравлічною системою і системою сигналізації.

Жатка розміщена фронтально перед молотаркою. Це дає можливість заїжджати комбайном у загінку в будь-якому місці.

Дизельний двигун переміщує комбайн і приводить у дію його робочі органи і агрегати.

рис. 1.7.1

Переїжджають з поля на поле без будь-якого розбирання і складання. Лише при переїздах на значні відстані по автотрасах жатку від'єднують від молотарки і вантажать на спеціальний візок, який буксують комбайном. Це роблять для зменшення габаритів.

Гідравлічна система і система сигналізації забезпечують зручність керування комбайном та надійність його робочого процесу.

Робочий процес відбувається так. Під час руху по полю подільник 1 (рис. 1.7.2) відокремлює смугу хлібостою по ширині захвату жатки. Мотовило 27 підводить стебла до різального апарата. Зрізані стебла мотовилом укладаються на шнек, а він спіральними витками переміщує їх з боків до середини. Тут стебла захвачуються пальцевим подавальним механізмом 2 і спрямовуються до похилого транспортера 23, що подає їх до приймальної камери молотарки, де хлібну масу підхоплює бітер 22 і транспортує до молотильного апарата. Якщо разом з стеблами потрапило каміння, вони відокремлюються і надходять до каменевловлювача 21, який звільняють на кінцях загінок.

У молотильному апараті 20 хлібна маса обмолочується, при цьому значна частина вільного зерна просипається на стрясну дошку 19, а ворох подається на бітер 18, який дещо пригальмовує швидкість його руху і спрямовує на соломотряс 8. Тут з вороху виділяються зерно, збоїни, колоски (обмолочені та необмолочені), полова і спрямовуються на стрясну дошку, а солома залишається на клавішах. Отже, все вимолочене зерно разом з домішками, що виділилися у молотильному апараті і соломотрясі, надходять на стрясну дошку, а з неї -- на пальцеву решітку 15 зерноочистки.

Зерно просипається крізь отвори верхнього і нижнього решіт 14 і потрапляє до шнека 16, яким подається до елеватора 5, що транспортує його в бункер 6. З останнього зерно вивантажується у транспортні засоби шнеком 3.

Недомолочені колоски просипаються крізь отвори подовжувача 12 у колосовий шнек 13. Сюди ж потрапляють також домішки з нижнього решета. З колосового шнека колоски подаються елеватором до шнека 7, яким вони спрямовуються в молотильний апарат для повторного обмолочування.

Легкі домішки (пил, полова) відокремлюються від зерна повітряним потоком, утвореним вентилятором 17. Збоїни, що сходять з подовжувача 12, половонабивачем 11 спрямовуються у пристрій для збирання незернової частини врожаю. Сюди ж потрапляє полова, яка видувається вентилятором, і солома, що сходить із соломотряса. Залежно від типу пристрою солому, збоїни і полову можна збирати різними способами.

Якщо комбайн обладнано начіпним копнувачем, незернова частина врожаю збирається в копиці.

При роздільному збиранні до молотарки приєднують валкову жатку (ЖВН-6, ЖНС-12 та ін.). При цьому молотарку відключають (знімають відповідні паси і ланцюги). Для підбирання валків жатку комбайна обладнують підбирачем, який підбирає із стерні хлібну масу і спрямовує її до шнека. Далі процес відбувається так само, як при прямому комбайнуванні.

Робочий процес комбайна СК-6 відбувається аналогічно. Особливість полягає лише в тому, що зерно шнеком розподіляється на дві частини і переміщується на обидва боки комбайна до завантажувальних шнеків, які транспортують його в бункери. Вивантажувальний пристрій загальний для обох бункерів.

У молотильному пристрої комбайнів СК-5-ІІ, СК-6-ІІ, СКП-5 і СКП-6 робочий процес відбувається так. Хлібна маса приймальним бітером спрямовується до першого барабана. Тут вона частково обмолочується і подається на проміжний бітер, а потім до другого барабана, де остаточно обмолочується. Далі процес відбувається так само, як й в базових модифікаціях.

1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи

Начіпний культиватор для високостеблових культур КРН-5,6 починають готувати до роботи з перевірки комплектності і технічного стану. Виявлені несправності усувають, і начіплюють культиватор на трактор з колією 140 см. Заїжджають агрегатом на регульований майданчик. Зміною довжини центральної тяги механізму навіски трактора брус культиватора встановлюють у горизонтальне положення.

На поверхні майданчика під культиватором крейдою або шнуром намічають вісім рядків, а біля них захисні зони (для відповідного обробітку) так, щоб середина бруса культиватора знаходилась під віссю симетрії середнього міжряддя. Можна користуватися розмічувальною дошкою з нанесеною схемою рядків і захисних зон, відповідно розмістивши її під культиватором. Не зміщуючи бруса культиватора в поперечному напрямку, закріплюють опорні колеса по середині крайніх міжрядь. Потім закріплюють відповідно до схеми обробітку секції робочих органів. Важіль механізму копіювального колеса кожної секції переводять у крайнє положення вперед. Користуючись стяжною гайкою верхньої ланки паралелограмної підвіски секції, встановлюють гряділі в горизонтальне положення.

Підбирають необхідні робочі органи відповідно до заданого обробітку грунту, встановлюють їх у тримачах так, щоб леза лежали на рівному майданчику, і закріплюють стояки лап стопорними гвинтами або скобами. Захисні зони залежно від обробітку можуть бути від 9 до 16 см, а перекриття лап -- 4--11 см. По довжині робочі органи на гряділях розставляють так, щоб відстань між їх носками за ходом машини була найбільшою (наскільки дозволяє довжина гряділя). При мілкому розпушуванні (10--12 см) на кожну секцію може бути встановлено три розпушувальні лапи, а при глибокому (12--16 см) -- по дві.

Для встановлення на задану глибину обробітку під копіювальні колеса підкладають підкладки, товщина яких на 2--2,5 см (заглиблення коліс) менша глибини обробітку.

Користуючись важелем механізму копіювальних коліс, встановлюють гряділі так, щоб робочі органи лезами торкалися поверхні майданчика. Поділки на секторі механізму копіювального колеса відповідають глибині 2, 5, 7, 9 і 12 см. Для зручності в користуванні важелем механізму до культиватора додається трубка з пластмасовою ручкою.

Страницы: 1, 2