Впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області
Впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області
Размещено на http://www.allbest.ru/
Впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області
Вступ
Розглянуто методику організації та впорядкування селянських (фермерських) господарств.
Визначено агровиробничий склад грунтів на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області. А також визначено склад сільськогосподарських культур.
Вибрано ділянку під селянське (фермерське) господарство з земель ріллі площею 18,8 га.
Запроектовано овочеву сівозміну, яка складає площу 15,52 га. Середній розмір поля - 2,6 га. Запроектовано чергування сільськогосподарських культур.
Визначено економічну ефективність господарства. Рентабельність фермерського господарства становить 59 %.
Господарство окупиться за 1,4 роки.
Подано висновки щодо розвитку фермерського господарства.
Вступ
Реформування аграрного сектора економіки України привело до корінних змін його структури, формування багатоманітних форм господарюючих суб'єктів, заснованих на приватній власності і принципах економічної самостійності. Одним з напрямків структурної перебудови сільського господарства є формування фермерських господарств.
Фермерські господарства є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Вони виконують певну роль в системі агробізнесу, забезпечують споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське (фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове об'єднання мешканців села, життя і побут яких пов'язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини.
Розвиток фермерських господарств розпочався ще з часів колишнього Радянського Союзу. Станом на 1 липня 1990 року в Україні було створено лише 12 господарств. З плином часу кількість фермерських господарств значно зросла. В 2000 році в Україні налічувалося 38 428 господарств, а вже на 2009 рік кількість фермерських господарств зросло до 45 126 одиниць.
Сучасний економічний стан створив чимало проблем у аграрному секторі. Вони пов'язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного обслуговування, ослабленої фінансової допомоги фермерам з боку держави.
У розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:
- відсутність потрібного власного капіталу;
- відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку і недостатнє кредитне забезпечення;
- дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, продукцію рослинництва і тваринництва;
- недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних операцій і приховування частини виробленої продукції;
- недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;
- низький рівень організації кооперування фермерів;
- недосконалість правової захищеності фермерів від бюрократичного апарату держави.
Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств потребують першочергового вирішення такі питання:
- виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством;
- надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і будівництві доріг, мереж електро- та водопостачання тощо;
- своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію;
- збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель;
- удосконалення системи оподаткування фермерів;
- інформаційне забезпечення фермерських господарств;
- фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.
З масовою організацією фермерських господарств аграрна економіка стане антимонопольною та конкурентоздатною. Фермерські господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.
В даному курсовому проекті ми розглянемо питання стосовно впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
1. Методичні основи землевпорядкування землекористувань селянських (фермерських) господарств(огляд літератури)
Єщенко В.О. та Бурик А.Ф. в посібнику «Організація і функціонування фермерського господарства» розглядають фермерське господарство як форму вільного підприємництва, яке здійснюється на основі економічної вигоди, основна мета -- одержання прибутку. Проте в ринковій економіці це можливо лише шляхом задоволення інтересів споживачів і виробників продукції. В зв'язку з тим, що для такої економіки характерним є формування певних секторів та ніш на ринку, то й фермерські господарства мають бути різними. Тому за організацією виробництва розрізняють: 1)сімейні ферми, де голова разом із своєю сім'єю керує діяльністю ферми; 2)міжсімейні (спільні) -- об'єднання двох і більше господарств для здійснення підприємницької діяльності; 3)малі кооперативи сімейних товариств. [2]
У журналі «Земельний вісник» у статті «Методичні підходи землевпорядкування землекористувань асоціацій особистих селянських і фермерських господарств» говориться про методику визначення ефективності ведення фермерського господарства, розробка проекту відведення земельної ділянки. [3]
У журналі «Приватизація землі» в статі «Правові питання створення та діяльності фермерських господарств» говориться про громадян, які мають право на створення фермерського господарства; порядок проведення професійного вибору з питань створення фермерського господарства; порядок надання земельної ділянки для створення фермерського господарства; про державну реєстрацію фермерського господарства. [4]
У законі України «Про фермерське господарство» зазначаються правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України. [6]
Корнілов Л.В в своєму науковому надбанні «Землевпорядне проектування» розкриває поняття економічної ефективності проекту організації території, технології характеристики полів сівозмін та робочих ділянок. За допомогою своєї методики допомагає нам правильно розраховувати площі земельних часток і їх розміщення, допомагає організувати території гуртових ділянок, території загонів чергового випасання, розміщення літніх таборів, скотопрогонів,водних джерел і водопійних майданчиків. [7]
Панас Р.М. в навчальному посібнику «Ґрунтознавство» розкриває поняття ґрунту як природного тіла та основного засобу сільськогосподарського виробництва. Стверджує, що вивчення ґрунту як своєрідного витвору біосфери, сформованого у процесі взаємодії живих організмів із продуктами вивітрювання літосфери, вважається постійною потребою людини. Адже завдяки родючості ґрунту, вмінню її підтримувати, примножувати й ефективно використовувати, людство нині вирощує понад 98% потрібних для свого існування продуктів харчування. [8]
Панас Р.М. в книзі « Раціональне використання та охорона земель » висвітлює науково-теоретичні основи використання та охорони земель, звертає увагу на методи управління і наукові принципи використання та охорони земель. Охарактеризовує сучасний стан використання та охорони земель України, їх склад і цільове призначення. Представив рекомендації щодо встановлення і зміни цільового призначення земель. Надав конкретні заходи щодо раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, еродованих і меліорованих земель, земель природно-заповідного фонду, водного і лісового фонду, А також населених пунктів. Значне місце в своєму посібнику відвів рекультивації порушених земель. [9]
Ступень М. Г. в методичних основах «Оцінка земель» розповідає, що оцінка земель, як науковий напрямок та навчальна дисципліна сформувалася та розвивається, як складова земельного кадастру. І якщо в минулому її використовували в основному для обґрунтування планових показників розвитку економіки, то сьогодні її роль істотно зросла, особливо в плані формування економічних механізмів регулювання земельних відносин. Ставить нас до відому,що в останні роки в Україні багато зроблено в напрямку формування необхідної правової бази оцінки земель, вдосконалюється її науково-методичне забезпечення. Багато запозичено з досвіду країн з традиційною ринковою економікою, особливо стосовно методів визначення ринкової вартості земельних ділянок. [12]
Титова Н.І. в підручнику « Фермер і закон: закони і законодавчі акти » пише: Фермерство -- це окремий, самостійно господарюючий аграрний суб'єкт, змістом якого є виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції. Селянське (фермерське) господарство -- це окремий, добровільно створений, самостійно господарюючий аграрний суб'єкт з правами юридичної особи, що являє собою форму підприємництва громадян України в сфері землекористування, змістом якого є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції на засадах сімейно-трудового об'єднання його членів при використані приватної або орендованої землі та майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.[13]
Третяк А.М., Панчук О.Я в своїй монографії «Теоретико-методологічні основи державного земельного кадастру в Україні» виклали теоретичні питання формування державного земельного кадастру в Україні. Детально описали методичні положення реформування земельного кадастру, законодавчо нормативного інформаційного та картографічного забезпечення, створення земельно-кадастрової інформації, особливості формування системи ідентифікації земельних ділянок і кадастрового зонування території, концептуальні засади вдосконалення оцінки землі та принципи і структура ведення земельного кадастру.[14]
Шульга М.В. в підручнику «Фермерське господарство: правові засади створення, функціонування і припинення» розповідає про те що, фермерське господарство -- юридична особа приватного права. Воно створюється на підставі установчих документів у порядку, встановленому законом. Функціонування фермерських господарств нерозривно пов'язане з використанням земель сільськогосподарського призначення. Такими землями визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Фермерське господарство -- це господарюючий суб'єкт, тобто такий товаровиробник сільськогосподарської продукції, який реалізує вироблену сільськогосподарську продукцію з метою одержання прибутків. Будучи самостійним господарюючим суб'єктом, воно з власної ініціативи може приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. [15]
2. Характеристика об'єкта
2.1 Загальні відомості про господарство
Сподахівська сільська рада розміщена в Північно-Східній частині Немирівському району, який знаходиться в центральній частині Вінницької області України. Сільська рада межує з Обіденською, Воловодівською, Ковалівською, Головеньківською, Язвинківською, Боблівською і Байраківською сільською радою. Центром сільської ради є село Сподахи, яке розташоване за 13 км від районного центру та за 3 км від залізничної станції Фердинандівка і Витівці. Населення села Сподахи складає 1593 чоловіка. У селі працює восьмирічна школа, клуб, два магазина, бібліотека, ФАП. Є дитячий садок, який потребує значного матеріального забезпечення для повного відновлення. Два цвинтаря розміщені в селі, неподалік від будівлі сільської ради.
На території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області розташований Іллінецький Держлісгосп, який займає 145,8 га площі території. Також є пасовища, сінокоси, рілля, невеликі чагарники і лісополоси. Сільська рада розчленована багатьма дорогами, які забезпечують швидке пересування по території. На території сільської ради займаються скотарством, свинарством, птахівництвом, буряківництвом та зерновим господарством.
Характеристика земель подана в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.1 Експлікація земель
Назва угідь
Площа
га
%
Рілля
1132,54
55,3
Сінокіс
62,7
3,1
Пасовище
48,7
2,4
Всього сільськогосподарських угідь
1243,94
60,8
Населений пункт
510,4
24,9
Господарський двір
9,5
0,5
Дороги
30,05
1,5
Лісовий фонд
159,86
7,8
Ліс
145,8
7,1
Лісополоса
4,2
0,2
Чагарник
9,6
0,5
Водний фонд
58,22
2,8
Річка
6,82
0,3
Ставок
19,9
1
Болото
31,5
1,5
Інші землі
35,5
1,7
Всього земель
2047,47
100
Виходячи з вище наведеної таблиці, ми бачимо, що на території Сподахівської сільської ради сільськогосподарські угіддя займають 1243,94 га (60,8%), з них: рілля - 1132,54 га, сінокіс - 62,7 га, пасовище - 48,7 га. Також є не сільськогосподарські угіддя, які становлять - 803,53 га (39,2%), з них: населений пункт - 510,4 га, господарський двір - 9,5 га, дороги - 30,05 га, лісовий фонд - 159,86 га, водний фонд - 58,22 га, інші землі - 35,5 га. Площа всієї території становить 2047,47 га.
2.2 Природно-кліматичні умови
2.2.1 Клімат
На основі багаторічних спостережень за погодою на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, аналізу літературних джерел можна скласти певні уявлення про клімат території та передбачити можливі його зміни на найближче майбутнє.
За термічним режимом та режимом зволоження клімат Вінниччини помірно-континентальний, він формується під впливом багатьох чинників, серед яких головними є: сонячна радіація, атмосферна циркуляція, характер підстильної поверхні, вологообіг в атмосфері та антропогенна діяльність.
Основну кількість тепла підстильна поверхня Землі одержує завдяки сонячній радіації. Сонячна радіація -- це промениста енергія сонця, яка досягає земної поверхні у вигляді видимої і невидимої радіації. Вона є єдиним джерелом енергії майже всіх процесів і явищ, які відбуваються в атмосфері Землі і на її поверхні.
Кількість сонячного тепла, яке надходить до підстильної поверхні Землі, залежить від висоти Сонця над горизонтом, від пори року і доби. Географічне положення та характер підстильної поверхні Вінницької області визначає певні відмінності в надходженні сонячного тепла у зимові й літні місяці. Порівняно невелика протяжність території з півночі на південь і з заходу на схід обумовлюють її одноманітний радіаційний режим.
Одним із основних кліматоутворювальних чинників є рух повітря, тобто циркуляція атмосфери. Сонячна радіація, яка надходить на Землю, викликає нерівномірність нагрівання підстильної поверхні у високих і низьких широтах, що обумовлює перенесення повітряних мас із заходу на схід.
Найбільше на клімат Вінниччини впливають західні, південно-західні течії повітря з Атлантики, Середземного і Чорного морів, які пом'якшують і зволожують регіон. У зимовий період західні і південно-західні потоки повітря приносять потепління, погоду зі значною хмарністю, частим випадінням опадів, посиленням вітру, відлигами. У теплий період вологі океанічні та морські повітряні маси знижують температуру повітря і викликають зливові дощі.
На клімат Сподахівської сільської ради впливають й континентальні повітряні маси, які надходять зі сходу. Взимку вони викликають морозну, малохмарну із слабким вітром погоду, влітку -- жарку і суху. На територію області протягом всього року можуть надходити арктичні повітряні маси, які приносять морозну погоду взимку і прохолодну влітку.
Температура повітря. Температурний режим повітря Вінницької області залежить від сонячної радіації, циркуляції атмосфери та особливостей підстильної поверхні.
Останнім часом значний вплив на нього має господарська діяльність людини. Температурний режим Поділля залежить ще і від впливу Атлантичного океану,Середземного та Чорного морів. Річний хід температури в основному визначається річним ходом температури підстильної поверхні. Середня річна температура повітря на території сільської ради коливається від 7,0єС до 9єС. В окремі роки вона може змінюватись в широких межах. Так, наприклад, найтеплішим(9,5єС) роком за останні 56 років був 1989р., найхолоднішим (6.0єС)--1987р.
Хмарністьобласті теж характеризує її клімат. Найбільша кількість хмар(7-8 балів) за загальною хмарністю має місце в холодний період року. Найбільше число ясних днів спостерігається в червні-жовтні і становить середньому за загальною хмарністю 2-3 дні і нижньою 8-12 днів на місяць.
Характер хмарності та її кількість у холодне і тепле півріччя істотно відрізняється. Взимку над територією Сподахівської сільської ради переважає низька хмарність шаруватих форм, влітку -- утворення хмар вертикального розвитку (купчасті та купчасто-дощові).
Опади. Опадаминазивають воду у твердому чи рідкому стані, яка випадає на підстильну поверхню із хмар. Вони становлять собою основне джерело зволоження суші і найважливіший елемент клімату. Річна суму опадів за багаторічними даними, коливається у різних районах області залежно від місцевих умов від 569мм до 639мм. В обласному центрі місті Вінниці за рік випадає 604мм опадів. Найбільша їх кількість випадає на північному заході, найменша -- південному сході. Найбільша кількість опадів на Вінниччині випадає в липні, найменша -- в березні.
Вітер -- це горизонтальний рух повітря відносно підстильної поверхні. Причиною виникнення вітру є нерівномірний розподіл атмосферного тиску в різних місцях земної кулі. На найбільшу повторюваність взимку мають вітри західних напрямів. У теплий період року переважають вітри північно-західних напрямів. Взимку середня швидкість вітру складає 4,2 м/с, то влітку 2,8м/с.
2.2.2 Ґрунти
Ґрунтом називають верхній пухкий родючий шар земної кори, який утворився і продовжує утворюватися під впливом природних і антропогенних факторів. Ґрунт - це самостійне природне тіло, яке має своє життя і як живий організм постійно змінюється.
Найбільш поширеними ґрунтами в Вінницькій області є сірі лісові - 50,5% та чорноземи - 42,1%, невеликі площі займають лучні - 2%, мочалисті і мочарні - 1,7%, лучно-болотні і болотні - 1,4%, лучно-чорноземні - 0,8%, дерново-підзолисті 0,7%, торф'яники - 0,4% та інші.
Переважаючими ґрунтоутворюючими породами в області є леси і лесоподібні суглинки. Гранулометричний склад їх змінюється від легкосуглинкового на півночі області до середньо суглинкового у центрі і важко суглинкового на півдні.
На території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області переважають ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти.
Перелік агровиробничих груп ґрунтів земель Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області наведені в таблиці 2.2.2.1.
Таблиця 2.2.2.1 Агровиробничі групи ґрунтів
Шифр ґрунту
Назва
Площа
га
%
29'В
Ясно-сірі опідзолені ґрунти
396,389
35
29В
Сірі опідзолені ґрунти
736,151
65
Всього земель
1132,54
100
Ясно-сірі лісові грунти характеризуються найбільш типово вираженими ознаками підзолистих грунтів. Вони мають певні ознаки:
- утворюються переважно на карбонатних породах (лесах і лесовидних суглинках);
- мають потужний (50 - 90см) ілювіальний горизонт з добре вираженою горіхуватою і призматичною структурою, тоді як товщина ілювіального горизонту дерново-підзолистих грунтів лише інколи перевищує 35-40 см; структура горизонту грудкувата;
- товщина білуватого елювіального горизонту не перевищує 10-12 см.
Їх профіль чітко поділяється на такі генетичні горизонти:
- лісова підстилка на 0-2 см, в орних зонах її немає;
- гумусово-сильноелювіальний горизонт НЕ - 2-15 см, на орних землях - 0-30 см - ясно-сірий, пилувато-грудкуватий, пластинчастий, слабо ущільнений, перехід ясний;
- елювіальний слабогумусований горизонт Е(h) -31-45 см; Злегка забарвлений гумусом, білястий, має не міцну грудковато-пластинчасту структуру, ущільнений, перехід різкий;
- перехідний елювіально-ілювіальний горизонт ЕІ - 46-65 см - білясто-бурий, нерівномірно забарвлений , призма тично-горіхуватий,ущільнений, перехід помітний;
- ілювіальний горизонт І - 66-135 см; бурий, інколи червонувато-бурий, горіху вато-призматичний, агрегати гостро ребристі, на гранях червоно-буре колоїдне «лакування», ущільнений, перехід поступовий;
- материнська порода Рк - 135 см і більше - лес або лесовидний суглинок палевого кольору, карбонати у вигляді прожилок і псевдо міцелію.
Сірі лісові ґрунти за сукупністю морфологічних ознак і властивостей займають проміжне положення між дерново-підзолистими ґрунтами Полісся і чорноземами Лісостепу. В залежності від інтенсивності забарвлення, вмісту гумусу, глибини гумусного горизонту вони поділяються на три підтипи: світло-сірі, сірі і темно-сірі. Світло-сірі та сірі лісові ґрунти утворилися на самих високих, розчленованих ярами,балками та річковими долинами ділянках Подільської височини під грабово-дубовими лісами. Світло-сірі лісові опідзолені грунти в регіоні широкого розповсюдження не мають і займають лише 4,1% всієї площі. Приурочені вони до найвищих елементів рельєфу.
Їх профіль поділяється на такі горизонти:
- гумусово-сильноелювіальний горизонт НЕ - 0-25 см;сірий або темно-сірий, неміцної пороху вато-грудкуватої структури, слабо ущільнений, перехід різкий;
- ілювіальний горизонт І - 61-130см; бурий грубогоріхуватої структури, донизу переходить у призматичну, ущільнений, перехід поступовий;
- ґрунтотворна порода Рк - 131 см і глибше; лес або лесовидний суглинок, палевого кольору, карбонати у вигляді прожилок.
2.2.3 Рельєф
Сукупність нерівностей земної поверхні, які виникли в результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів, називаються рельєфом.
Територія Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області розташована в межах Українського кристалічного щита, на його південно-західній окраїні. Кристалічний фундамент складають гірські породи докембрійського віку (2,1 - 2,6 млрд. років), що представлені в основному гранітами, гранодіоритами, гранітогнейсами. Досить часто гранітогнейси виходять на денну поверхню (в ярах, балках, у вигляді порогів на річках). Вінницький блок щита має розломи та скиди у фундаменті, з якими пов'язані проникнення магматичних порід в осадові, так звані ефузії та інтрузії.
Рельєф району сформувався в результаті гороутворюючих процесів та дій зовнішніх факторів. Великий вплив на формування рельєфу мала ( і тепер має) робота поверхневих вод. Текучі води розмили багатовікові нашарування пухких порід. Русла річок, яри, балки розчленували поверхню на пасма. Тому поверхня являє собою хвилясту рівнину.
2.3 Аналіз використання сільськогосподарських угідь
2.3.1 Аналіз використання ріллі
Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорені з метою їх докорінного поліпшення і використовується постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Рілля - одне з найголовніших сільськогосподарських угідь. Вона займає найбільшу частину площі господарства. Головною ознакою ріллі є систематичний її обробіток. До ріллі відносять всі розорені і знову освоювані землі під посів сільськогосподарських культур, багаторічні трави та чисті пари.
Рілля використовується в певній системі сівозмін, тому в господарській експлуатації її ділять по типам сівозмін на:
- зрошувальну;
- осушувальну;
- надто зволожену;
- підпадаючу під ерозію;
- засмічену камінням.
Землі Сподахівської сільської ради розташовані в північній частині Немирівського району Вінницької області. М'який і теплий помірно континентальний клімат, рівнинний рельєф, наявність ясно-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, які по якості посідають друге місце після чорноземів, дають можливість вирощувати рослинницьку продукцію.
На території Сподахівської сільської ради рілля займає 1132,54 га земель (55,3%), що дає можливість вирощувати зернові, технічні, кормові та овочеві культури. Їх характеристика подана в таблиці 2.3.1.1.
Таблиця 2.3.1.1 Структура та врожайність сільськогосподарських угідь
Сільськогосподарські культури
Врожайність
ц/га
Площа
га
%
Зернові:
622,897
55
Озима пшениця
25
396,389
35
Озимий ячмінь
18
113,254
10
Овес
20
113,254
10
Технічні:
283,135
25
Соняшник
24
56,627
5
Соя
10
56,627
5
Цукровий буряк
250
113,254
10
Картопля
120
56,627
5
Овочеві:
11,325
1
Кормові:
215,183
19
Кормовий буряк
300
101,93
9
Конюшина
250
113, 254
10
Всього ріллі
1132,54
100
З наведеної таблиці ми бачимо, що зернові займають 622,897 га, з них: озима пшениця - 396,389 га, озимий ячмінь - 113,254 га, овес - 113,254 га. Технічні займають 283,135 га, з них: соняшник - 56,627 га, соя - 56,627 га, цукровий буряк - 113,254 га, картопля - 56,627 га. Овочеві - 11,325 га. Кормові - 215,183 га, з них: кормовий буряк - 101,93 га, конюшина - 113,254 га. Отже, рілля використовується найбільш раціонально.
2.3.2 Використання кормових угідь
Кормові угіддя - земельні ділянки, рослинний покрив яких використовується на сіно, сінаж, силос, трав'яну муку і для випасу худоби. До них відносяться природні сінокоси і пасовища, включаючи лісові і покращувані, оленячі пасовища, поклади, тимчасово використовувані для кормових цілей, ділянки під чагарником, болота та інші. Кормові угіддя поділяються на природні і культурні. З природних угідь отримують велику частину сіна і пасовищних кормів. Природні у багатьох випадках мають невисоку продуктивність і потребують поліпшення (окультуренні). Культурні сінокоси і пасовища дають високі урожаї повноцінного корму.Кормові трави, трав'янисті рослини, використовувані на корм худобі у вигляді сіна, зеленого корму, силосу, сінажу, трав'яної муки, інколи зерна, обробляються в польових і кормових сівозмінах, а також поза сівозміною; багато виростають на природних кормових угіддях .
З метою створення кормової бази для тваринництва вирощують такі кормові культури, як конюшина, люцерна, люпин та ін.
Головним завданням кормового виробництва є забезпечення тварин високоякісними, збалансованими кормами в достатній кількості.
В створені міцної кормової бази важливе значення має правильне використання пасовищ. Пасовищна трава - найбільш дешевий і ціний корм. Вона містить всі необхідні поживні речовини, які легко засвоюються і є основним джерелом білка, мінералів, солей, вітамінів.
Питання облаштування територій кормових угідь повинні вирішуватись диференційовано, з врахуванням великої різноманітності природних і господарських умов різних природних зон і районів країни.
Спеціалізація мого КСП зернова, овочева з розведенням великої рогатої худоби, птиці, свиней, не значну кількість земель займають кормові угіддя 124 га, що приблизно 5 % всієї території сільськогосподарських угідь.
Наявність кормових угідь, використання та їх характеристика по господарству подана в таблиці 2.3.2.1
Таблиця 2.3.2.1 Характеристика використання і розміщення кормових угідь
№ контуру
назва
Врожайність
ц/га
використання
площа
га
%
27
Пасовище
300
Зрошувальне
16,1
0,80
52
Пасовище
300
Зрошувальне
8,2
0,30
56
Пасовище
300
Зрошувальне
13,2
0,50
68
Пасовище
300
Зрошувальне
11,2
0,40
48,7
2,00
8
Сінокіс
30
Природне
26,1
1,30
16
Сінокіс
30
Природне
12,2
0,60
22
Сінокіс
30
Природне
22,1
1,00
37
Сінокіс
30
Природне
2,3
0,10
62,7
3,00
Всього
111,4
5,00
З таблиці видно, що до кормових угідь належать пасовища і сінокоси. На території Сподахівської сільської ради існують зрошувальні пасовища, які займають 48,7 га усієї площі і природні сінокоси, які становлять 62,7 га. Отже на кормові угіддя відведено 111,4 га землі.
3. Проектна частина
3.1 Організація селянських (фермерських) господарств
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.
Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Він представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова господарства укладає від імені господарства угоди, може письмово доручити виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населеного пункту, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованим на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.
Землі фермерського господарства можуть складатися із:
- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
- земельних ділянок, що належать громадянам -- членам фермерського господарства на праві приватної власності;
- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право:
- продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
- самостійно господарювати на землі;
- на відшкодування збитків;
- споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;
- реалізувати вироблену продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт.
Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, забов'язані:
- забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;
- додержуватися вимог про охорону довкілля;
- сплачувати податки та збори;
- не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
- не допускати зниження родючості грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
- надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;
- дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;
- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик відбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Воно має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Фермерське господарство забов'язане дотримуватися встановлених відповідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог. Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та її поставка на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюється відповідно до законодавства України.