Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України

Підвищення температури в ранньовесняний період створює в зоні сприятливі умови для відновлення вегетації плодових і ягідних культур та проведення польових робіт. Однак особливості її фізико-географічного розміщення і специфіка атмосферних процесів та несприятливі явища погоди - посуха, суховії, високі температури, значні опади, бездощові періоди ускладнюють виконання технологічних операцій з кореневласного розмноження .

Складнощі кліматичних умов зони для сільського господарства проявляються також у тому, що немає гарантованого щорічного достатнього зволоження.

2.2. Методика проведення досліджень

Щорічно, протягом 2004-2006 рр. проводили лабораторні, лабораторно-польові та польові дослідження за загальновживаними методиками [36, 37] у тому числі при вирощуванні садивного матеріалу плодових і ягідних рослин на основі технології стеблового живцювання [7, 14, 26].

Живці висаджували на вкорінювання за раніше встановленою площею живлення - 5 х 7 см [7].

Всі досліди з укорінювання стеблових живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська проводили в умовах з автоматично-регулювальним режимом дрібнодисперсного зволоження живців (штучного „туманоутворювання”).

Для укорінювання живців використовували великогабаритні наземні споруди (теплиці сезонного використання), в яких розміщувались гряди 1,0-1,2 м завширшки і 10 м завдовжки. Теплиці укриті склом 4 мм товщиною. Автоматизоване управління дозволяло регулювати час поливів в межах 2-45 секунд із інтервалом між ними в межах 0-40 хвилин, залежно від погодних умов.

Субстратом для проведення досліджень служила суміш торфу і чистого річкового піску у співвідношенні 1:3 за об'ємом. Цей субстрат найбільш повно забезпечує водний, повітряний і температурний режим середовища де укорінюються живці. Він характеризується слабко-кислою реакцією (рН водяної витяжки 6,0-6,4). Товщина шару субстрату складала 15-20 см.

Температура, відносна вологість повітря і субстрату в культиваційному середовищі в період укорінювання живців представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Температура та вологість повітря і субстрату в культиваційному

середовищі в період укорінювання живців

Стебла для дослідного живцювання заготовляли з маточних рослин обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (4-5 річного віку), які росли на колекційних ділянках Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” НАН України. Живці представляли собою частину стебла з однорічного приросту, які заготовляли із апікальної (А), медіальної (М) та базальної (Б) його частини. Заготівлю живців проводили в ранкові години, коли в тканинах рослин був накопичений за ніч запас води. Зрізані пагони для захисту від пересихання вкривали вологою мішковиною і поліетиленовою плівкою.

Залежно від мети та завдання експерименту висаджували від 40 до 100 живців.

Після висаджування живців на укорінювання через кожні 8-12 днів проводили спостереження за ходом регенераційних процесів, фіксували початок і масове калюсоутворення, початок і масове утворення коренів, пробуджування бічних бруньок та їх проростання.

По кожному варіанту досліду відбирали найбільш типові зелені живці у відповідній фазі ризогенезу [11].

До кінця вегетації у всіх варіантах досліду, пов'язаних із живцюванням, проводили обліки укорінювання живців та приживлювання їх після пересаджування на дорощування [38]. Визначали також ріст та розвиток кореневої та надземної частини кореневласних рослин із врахуванням числа коренів першого та другого порядків галуження на одному живці, їх довжини, висоти надземної частини кореневласної рослини.

Під час сортування саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська після дорощування до першого товарного сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 8 мм, висотою надземної частини 45 см, з кількістю основних коренів 4 шт. та їх довжиною 50 см. До другого сорту відносили рослини з діаметром кореневої шийки не менше 5,5 мм, висотою надземної частини 35 см, з кількістю основних коренів 2 шт. та їх довжиною 35 см.

Економічну ефективність розраховували згідно методики розробленої О.М.Шестопалем [40].

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу [39] на ЕОМ.

2.3. Об'єкти досліджень

Обліпиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides L.) відноситься до родини лохових (Elalagnaceae Lind L.). Це єдиний вид, який використовують у садівництві і лісівництві для практичних цілей, хоча відомі також верболиста і тибетська обліпиха [3, 33].

Обліпиха - вітрозапильна дводомна рослина з одностатевими квітками. В залежності від умов вирощування може бути багатостовбурним кущем висотою 1,5-3 м або деревом висотою 6 м і більше.

Сукупність всіх розгалужень утворює крону різної форми - округлу, розлогу, пірамідальну. Довговічна рослина, росте до 50 років, скелетні гілки 8-12, рідше 15-20-річні.

Характерною особливістю обліпихи є те, що на коренях утворюються кореневі бульбочки, які, фіксуючи атмосферний азот, відіграють важливу роль в житті рослини. Коренева система обліпихи поверхнева, розповсюджується на глибину 20-80 см і розростається в радіусі до 10 метрів. Обліпиха не вимоглива до родючості ґрунту, світлолюбна, морозо- і засухостійка, але росте краще на легких, збагачених солями кальцію, повітро- і водопроникних ґрунтах з нейтральною кислотністю. Характерна риса адаптації обліпихи до умов життя є куртинне розміщення. Одна рослина через 5-6 років утворює цілу куртину, яка розростається у відцентрово-радільному напрямку шляхом інтенсивного утворення додаткових пагонів на горизонтальних коренях.

Цвітіння і плодоношення у обліпихи проходять на пагонах поточного року, а закладання квіткових бруньок на прирості попереднього року. Для настання фази розпускання бруньок необхідна сума ефективних температур 111-204оС, для початку цвітіння 192-318оС .

Тривалість цвітіння 6-12 днів. Квіти обліпихи роздільностатеві, на одних рослинах тільки жіночі квіти, на інших - чоловічі. Жіночі (маточні) квіти мілкі, непомітні, безпелюсткові, жовтуваті, розміщені купками по 3-11 в пазухах лусок. Чоловічі (тичинкові) квіти зеленувато-брудно-сріблясті, зібрані в короткі колоски.

Плід - несправжня кістянка. Форма буває округла, продовгувата, циліндрична. Колір залежить від вмісту барвних речовин і може бути жовто-оранжевим, червоно-оранжевим і так далі. Смак плодів буває кислий або кисло-солодкий.

Період формування плодів в середньому продовжується 100-120 днів. Визрівання спостерігається на початку серпня, середній урожай з дорослого куща складає 16-20 кг.

Самим простим, доступним і розповсюдженим способом розмноження обліпихи є насіннєве розмноження. У насіння обліпихи практично немає періоду органічного спокою, вони не потребують стратифікації, добре сходять при відповідних погодних умовах в будь-який час вегетаційного періоду. Одним із недоліків насіннєвого розмноження обліпихи є те, що при цьому способі 50% рослин являються чоловічими і до появи вегетативно-генеративних бруньок ні за якими ознаками ці рослини відрізнити від жіночих не можна.

Обліпиха є одною із цінних полівітамінних плодових, декоративних, лікарських, протиерозійних культур. Її плоди містять значний набір фізіологічно-активних речовин, володіють високими смаковими якостями.

Плоди обліпихи в останній час знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства країни. Тому одною із основних задач є введення цієї дикоростучої рослини в культуру. Кореневласне розмноження здерев'янілими і зеленими живцями дозволить створювати декоративні насадження цінних сортів обліпихи, враховуючи при цьому її біологічні особливості і вимоги до умов вирощування. Тому для вивчення був взятий сорт обліпихи крушиновидної - Чуйська:

Сорт зимостійкий, має широку розлогу міцну крону, висота рослини до 4 м. Колючок немає. Гілки злегка пониклі. Листові пластинки крупні, зверху темно-зелені, знизу сріблясті. Кора стовбура світло-коричнева. В плодоношення вступає на 3-4-й рік. Плоди округлі, яскраво-оранжеві, з червоними плямами на кінцях, на смак кисло-солодкі, без гіркоти; з достатньо високими технологічними якостями. Дозрівають в кінці серпня. Плодоніжка коротка. Шкірка плодів тонка, легко розтріскується. Відрив мокрий. Маса 100 плодів 50-56 г. В плодах міститься: вітаміну С 50 мг %, каротину 4,3, Е 8,3, К1 0,84 мг %; цукрів 5,5%, кислот 1,67, олії 5,5-8,2%. Сорт стійкий до фузаріозного і вертицильозного в'янення.

Обліпиха характеризується високою харчовою і технологічною цінністю плодів, а також має багато позитивних біологічних особливостей (скороплідність, висока і стабільна урожайність). Обліпиха практично росте у всіх кліматичних зонах нашої країни. Вирішальну роль у впровадженні обліпихи в промислове садівництво відіграли роботи НДІ садівництва ім. М.А.Лісавеннка (Горно-Алтайськ), де виведений цілий ряд перспективних сортів і вивчено багато питань її агротехніки.

Інтерес до обліпихи виник не випадково. Встановлено, що плоди обліпихи є цінним джерелом полівітамінного продукту, а приготовлена олія володіє бактерицидними властивостями. Плоди обліпихи багаті вітамінами, органічними і мінеральними речовинами

Олія, виготовлена із плодів обліпихи ефективно застосовується при лікуванні ран, опіків. Вона має високоефективну дію при лікуванні хворих атеросклерозом.

2.4. Схема досліду

Дослід І. Вивчення строків живцювання і типу пагона на укорінюваність і ріст кореневласних рослин обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, заготовлених з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частин пагона:

1. Живцювання у період інтенсивного росту пагонів (1-5 червня).

2. Живцювання у період уповільнення росту пагонів (1-5 липня).

3. Живцювання у період затухання росту пагонів (1-5 серпня).

Дослід ІІ. Вивчення впливу строків пересаджування укорінених живців на дорощування, заготовлених з апікальної, медіальної і базальної частини пагона.

1. Дорощування укорінених живців на місці укорінення, без пересаджування (контроль). Укорінені живці не викопували, а залишали на ділянках укорінення і дорощували їх протягом наступного вегетаційного періоду.

2. Весняне пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці, що перезимували на ділянках укорінення одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери місткістю 2,5 л. Дорощування проводили до кінця вегетаційного періоду.

3. Літнє пересаджування укорінених живців на дорощування:

- через 60-65 днів після живцювання (адвентивні корені першого і другого порядку галуження коричневі, суберинизовані, з'являється масова кількість активних бічних коренів третього порядку);

Живці висаджували одночасно в поле на дорощування і в пластикові контейнери.

4. Осіннє пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери. в першій декаді жовтня. Дорощування проводили протягом наступного вегетаційного періоду.

Живці заготовляли із апікальної, медіальної, базальної частин пагонів середньої сили росту, одного порядку галуження, ярусу і віку материнських гілок, з однаково освітлених ділянок крони. Заготівлю живців проводили вранці, коли в тканинах рослин був накопичений за ніч запас води. При заготівлі пагонів, щоб запобігти підсиханню, їх складали в пучки і зволожували, вкривали вологою мішковиною і поліетиленовою плівкою.

При пересаджуванні кореневласних рослин на дорощування в кожному варіанті досліду використовували по 10 кореневласних рослин у чотирикратній повторності. З метою полегшення викопування кореневласних рослин перед висаджуванням в поле на дорощування поливали їх водою, викопували та проводили обліки розвитку надземної та підземної частин. Обліковували кількість та довжину коренів на живці, товщину умовної кореневої шийки, величину приросту надземної частини та ін. Кореневласні рослини висаджували у попередньо підготовлені борозни глибиною до 15 см та відстанню між ними 40-45 см, а в рядку через 15-20 см. Після висаджування укорінених живців проводили полив за допомогою дощувальних механізмів. Контейнери з висадженими кореневласними рослинами розміщували на ділянці з автоматичним режимом поливу без притінення [29].

Укорінення зелених живців в значній мірі залежить від фази вегетації пагонів. На готовність пагонів до живцювання впливає і ступінь здерев'яніння маточних рослин.

Розділ 3

Особливості кореневласного розмноження обліпихи

крушиновидної сорту Чуйська (результати досліджень)

3.1. Вплив строків живцювання і типу пагона на укорінюваність зелених живців

Одним із перспективних способів розмноження обліпихи є розмноження стебловими живцями, що забезпечує отримання генетично однорідних саджанців, із збереженням сортової чистоти і господарсько-цінних ознак материнських осіб.

В основі кореневласного розмноження обліпихи лежить висока здатність адвентивних коренів із стеблового пагона до регенерації. Однак, проявлення цієї здатності залежить від різних біотичних і абіотичних факторів. Передусім від фізіологічної підготовленості, зон ростових пагонів, умов укорінення, хімічних факторів і т.д.

Для цієї цінної садової культури необхідна розробка ефективних заходів, що сприяють підвищенню регенераційної здатності у стеблових живців з метою прискореного розмноження.

Проведені дослідження показали, що в залежності від строків живцювання і типу пагона спостерігається різниця в процесі регенерації адвентивних коренів у стеблових живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (табл. 3.1.1-3.1.3; Додатки А, Б, В).

У червні і липні пагони знаходились у фазі активного росту, які були заготовлені з апікальної медіальної і базальної частини пагона у вигляді напівздерев'янілої консистенції. Середня довжина пагонів у цей строк була в межах 11,3-26,8 см, а середня кількість листків на одному пагоні від 8,2 до 9,3 шт. У третій строк живцювання (серпень) активний ріст пагонів не спостерігався і пагони у базальній і медіальній частинах були майже здерев'янілими, тільки апікальна частина була напівздерев'янілою.

Таблиця 3.1.1

Вплив строків живцювання на укорінюваність зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, %

Із даних таблиць видно, що у стеблових живців обліпихи крушиновидної досліджуваного сорту, заготовлених із апікальної і базальної частин пагона процес регенерації адвентивних коренів проходить інтенсивніше, ніж у живців, заготовлених із медіальної.

Майже у всі строки кращою вкорінюваністю відзначались живці, які були заготовлені з тієї частини пагона, яка була напівздерев'янілою, дещо гірше укорінювались здерев'янілі, а пагони, заготовлені з трав'янистою консистенцією, гинули повністю, або відрізнялись дуже слабкою регенераційною здатністю.

Так, в рекогносцирувальних дослідах, при ранніх строках (кінець травня) висаджування живців, укорінюваність була слабкою і економічно недоцільною, однак живці з базальної та медіальної частини пагона укорінювались краще, ніж з апікальної. У цей строк живці заготовлені з апікальної частини майже всі були трав'янистої консистенції і виявились непридатними для укорінювання в умовах штучного туману. Більшість з них не вкорінювалось і загинуло. У наступні строки (червень) укорінюваність живців досліджуваного сорту була більш високою і сягала в межах 59,4-63,2%. Регенераційна здатність у живців була також вищою у більш пізніші строки живцювання (липень), коли вони були ще напівздерев'янілими.

З метою вивчення впливу строків живцювання на розвиток кореневої системи вкорінених живців були проведені дослідження, якими передбачалася оцінка якості кореневої системи рослин. Так живці, які були заготовлені і висаджені на укорінювання у ранні строки, мали більш розгалужену кореневу систему, ніж живці з пізніх строків живцювання. Ця різниця в цілому пов'язана із тривалістю періоду вегетації, який визначається строком від заготівлі до висаджування.

Належить відмітити, що при оптимальних строках живцювання (червень, липень) число адвентивних коренів першого порядку, в розрахунку на один живець, залежно від сорту, а також від типу живця, було різним (табл. 3.1.2-3.1.3).

Наприклад, якщо коренів першого порядку при червневому живцюванні, у розрахунку на один живець, було 3,8 шт., то при серпневому - всього 1,5 шт. Це у варіанті досліду, де живці були заготовлені з апікальної частини пагона.

Загальна довжина всіх коренів, у розрахунку на один живець, і висота надземної частини кореневласних рослин при ранніх строках висаджування були значно більшими, ніж при пізніх. Якщо при ранніх строках живцювання укорінені живці, які були заготовлені з медіальної частини пагона різнились за розмірами кореневої системи, то при пізніх строках (серпень) вкорінювання вони були розвинені набагато слабше і вимагали дорощування до кондицій

Таблиця 3.1.2

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська

(кількість коренів на живці, шт.)

товарних ґатунків протягом одного-двох вегетаційних періодів.

Дослідження показали, що у добре розвинених маточних рослин обліпихи є можливість отримати 2 або 3 генерації пагонів за один вегетаційний період. Тому багаторазове відновлення пагонів (після весняного і літнього обрізування живців) дозволяє значно збільшувати кількість пагонів із однієї і тієї ж рослини. При живцюванні у ранні строки (першій декаді червня) спостерігалась порівняно висока укорінюваність в умовах дрібнодисперсного зволоження.

Належить також відмітити, що укорінені живці одного й того ж року висаджування із застосуванням раннього живцювання мали більш розвинену кореневу систему і наземну систему, порівняно з іншими строками.

Таблиця 3.1.3

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська

(довжина коренів на живці, см)

Укорінені живці заготовлені у першій декаді червня до кінця вегетаційного періоду мали добре розвинену кореневу систему і сформовану надземну частину.

Хоча річний пагін за своєю повздовжньою будовою має властивість метамерності, тобто повторюваність в процесі росту окремих елементів (міжвузля, бруньки, вузли тощо), але всі ці елементи літнього пагона мають

якісні відмінності. Крім того, відомо [15, 34], що біохімічні процеси, які відбуваються у різних частинах пагона в міру його розвитку, відрізняються нерівномірністю і неоднаковою інтенсивністю.

В зв'язку з цим вивчення впливу строків живцювання на укорінюваність живців, одержаних із різних зон пагона, представляє практичний інтерес.

У зрізаних з різних зон пагона зелених живців досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної Чуйська при вкорінюванні в умовах штучного туману проявилась не однотипна здатність до регенерації залежно від строків живцювання. Це явище можливо пов'язане із різним фізіологічним станом метамерів на різних відрізках (базальному, медіальному чи апікальному) пагона що визначає його оптимальні частини, які придатні до зеленого живцювання у різні строки.

Проведені дослідження виявили також можливість живцювання досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної у досить розтягнутий термін - з червня і до липня - із заготовленням живців з оптимальної для даного строку живцювання частини пагона. Живцювання у ранні строки дозволяє вирощувати садивний матеріал за один вегетаційний період, а при живцюванні у більш пізні строки необхідне дорощування укорінених живців протягом наступного вегетаційного періоду.

Таким чином, проведенні дослідження дозволяють зробити висновок, що процеси адвентивного коренеутворювання у обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, значною мірою залежать від типу живця і строків їх заготівлі і висаджування на вкорінювання.

3.2. Дорощування укорінених живців

Наші дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна вирощувати кореневласні саджанці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська. Технологія зеленого живцювання дає змогу у 1,5-2 рази скоротити строки вирощування садивного матеріалу цієї плодової культури. Досліди показали, що одержані кореневласні рослини з місця укорінення необхідно далі дорощувати в рік живцювання або протягом наступного вегетаційного періоду.

Експериментальні дослідження багатьох авторів свідчать про те, що дорощування кореневласних саджанців малопоширених плодових і ягідних культур з врахуванням агрокліматичних умов дотепер вивчені недостатньо [7, 13, 14, 30, 33]. Питання дорощування укорінених живців є слабким місцем технології живцювання і це на думку багатьох дослідників і працівників виробництва, значною мірою стримує широке практичне розповсюдження і впровадження малопоширених плодових і ягідних культур. Способи дорощування укорінених живців садових рослин за рекомендаціями багатьох дослідників, виявились недостатньо ефективними до агрокліматичних умов Правобережного Лісостепу України.

В зв'язку з цим, а також враховуючи відсутність експериментальних даних стосовно дорощування кореневласного садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська в умовах Правобережного Лісостепу України, головним напрямком наших досліджень була розробка агротехнічних заходів дорощування укорінених живців. Завданням наших досліджень було вивчення строків пересаджування кореневласних саджанців на дорощування.

За традиційною технологією живцювання і дорощування плодових культур [30] стеблові живці після їх укорінення до кінця вегетаційного періоду залишаються на грядах без пересаджування. В цей період режим зволоження змінюється до 2-5 поливів на добу. З метою закалювання укорінених живців проводять їх провітрювання, а через 20-30 днів після масового укорінення плівка знімається і молоді рослини ростуть і розвиваються в умовах відкритого ґрунту без пересаджування до настання заморозків. Весною наступного року укорінені живці викопують з гряд укорінення і висаджують в поле на дорощування.

Пересаджування кореневласних рослин проводили в різні строки, згідно методики досліджень.

Проведені дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна використовувати весняне, літнє та осіннє пересаджування кореневласних рослин на дорощування. Належить відмітити, що стеблові живці, при укорінюванні в умовах дрібнодисперсного зволоження, дуже вимогливі до умов пересаджування у відкритий грунт. Перш за все слід зазначити, що в кожний строк пересаджування укорінені живці відрізнялись своїм ростом і розвитком (табл. 3.2.1-3.2.2).

Таблиця 3.2.1

Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.)

Примітка: над рискою - укорінені живці висаджені у відкритий грунт;

під рискою - в контейнери.

Із таблиць видно, що розвиток кореневласних рослин значною мірою залежить від строків живцювання та пересаджування їх у шкілку на дорощування.

Проведені обліки в кінці вегетаційного періоду показали, що у варіанті досліду з пересаджуванням на дорощування 1-5 серпня середня довжина і кількість адвентивних коренів на одній рослині у 1,5 рази перевищували ці показники інших варіантів. При цьому, спостерігалась висока інтенсивність росту та формування надземної частини. В кінці вегетаційного періоду кореневласні рослини цього варіанту досліду мали краще розвинену кореневу систему та надземну частину та більший діаметр умовної кореневої шийки.

У рослин які були залишені на ділянці вкорінювання, спостерігався незначний приріст надземної частини (пагони були тонкі і витягнуті за довжиною). Ми вважаємо, що гальмування приросту надземної частини укорінених живців пов'язане, перш за все, з густим їх розміщенням, підвищеною температурою та вологістю повітря і слабкою інтенсивністю оптичного випромінювання.

В цілому літнє пересаджування укорінених живців на дорощування (особливо в контейнери) забезпечує високий відсоток приживлюваності. У кореневласних рослин висаджених в шкілку на дорощування (у відкритий грунт) приживлюваність у цей період була низькою, спостерігається масове пожовтіння і опадання листків, а новий приріст майже не утворюється. Тому такі живцеві рослини вимагають дорощування протягом наступного вегетаційного періоду.

Таким чином, проведені дослідження з вивчення літнього пересаджування укорінених живців у відкритий грунт на дорощування вказують на перспективність використання цього строку. На наш погляд, літнє пересаджування укорінених живців в поле на дорощування доцільне. Однак, необхідно відмітити, що у цьому випадку, незважаючи на добру приживлюваність у відкритому ґрунті кореневласні рослини значною мірою гинуть в зимовий час. Кращий розвиток укорінених живців на ділянці дорощування спостерігається у більш ранні строки пересаджування (кінець червня - І декада серпня). Використовуючи літні пересаджування укорінених рослин на дорощування, можна багаторазово використовувати ділянку укорінення, підвищуючи цим вихід кореневласних саджанців.

Таблиця 3.2.2

Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.)

Примітка: над рискою - укорінені живці висаджені у відкритий грунт;

під рискою - в контейнери.

Проведені досліди стосовно доцільності пересаджування укорінених живців з ділянки вкорінення в пластикові контейнери на дорощування свідчать про високу їх приживлюваність, майже у всі строки пересаджування (табл. 3.2.1-3.2.2; рис. 3.2.1-3.2.2). Кореневласні рослини, висаджені в пластикові контейнери, майже у всі строки пересаджування, мали більш розвинену кореневу систему порівняно з рослинами, що знаходились на ділянці вкорінювання.

Кореневласні рослини, що були висаджені в поле на дорощування у відкритий грунт, на перших етапах приживлювання негативно переносили різкі зміни умов вирощування, у них тривалий час спостерігалась затримка у розвитку кореневої системи і надземної частини у всіх варіантах досліду.

Незважаючи на добру приживлюваність у відкритому ґрунті (поле дорощування) кореневласні рослини відрізнялись дуже слабким розвитком кореневої системи і надземної частини. До кінця вегетаційного періоду ці кореневласні рослини за всіма біометричними показниками поступались рослинам, які дорощували в контейнерах.

Страницы: 1, 2, 3