Через збільшення його закупівельної ціни. 1 т. зерна п'ятого класу коштує 140, а третього - 220 грн. Тверда пшениця коштує ще дорожче 320 - 425 грн. Розрахунки показують що за врожайність пшениці 50ц./га, чистий прибуток від реалізації зерна п'ятого класу становить 122,8, а третього 404,2грн./га або в 3,3 рази більше. Рентабельність при цьому збільшується з 18,2 до 50,9 % (-,+). Ці дані свідчать про те що для одержання високих прибутків необхідно вирощувати тільки високоякісне зерно, не нижче третього класу.

Досвід багатьох господарств свідчить про те що для значного збільшення прибутків і рентабельності вирощування пшениці та інших зернових культур необхідно реалізувати не зерно, а продукти його переробки: борошн, крупи, макарони, вермішель, хліб, печиво та інші вироби. Господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 - 2 рази. Так, 700 кг. борошна і 300кг. висівок з 1 т. зерна пшениці коштують близько 450, а зерна - лише 140 - 220 грн. Проте переробкою зерна займаються мало господарств.

Нині зерно за безцінь скуповують комерційні структури, переробляють його і мають високі доходи. Держава при цьому втрачає міль'ярдні прибутки. Розрахунки показують, що якби держава закупила в господарств, або через біржу зерно пшениці і переробила його то лише на цьому мала б близько 2,5 млрд. грн. чистого прибутку, натомість ці кошти осідають у кишенях комерційних структур, або потрапляють до інших держав, куди нашу пшеницю вивозять як сировину. Держава повинна мати монополію на закупівлю зерна та інших стратегічних культур, переробляти їх сама і мати на цьому великі прибутки.

Таким чином навіть за існуючих високих цін на ресурси можна значно підвищити економічну ефективність вирощування зерна озимої пшениці і поліпшити фінансовий стан господарств.

Валовий збір зерна у 1999 році перебуватиме в межах 26 млн.т., що лише на 2% менше, ніж у 1998 році (26,47 млн. т.), загальна пропозиція зерна на ринку значно нижча, ніж рік тому.

Валовий збір зернових в Україні становив 35,47 млн. т. а експорт у 1997/98 МР - 2,7 млн. т. У наступному 1998/99 МР, валовий збір знизився до 26,47 млн. т., а експорт зріс до 5,65 млн. т. Отже порівнюючи 1997/98 і 1998/99 МР, враховуючи лише обсяги виробництва та експорту, ми побачимо, що пропозиція зерна знизилася майже на 12 млн. т. Однак, завдяки великим перехідним запасам, ситуація на ринку у 1998/99 МР не була дуже гострою.

А у поточний, 1999/2000 МР, Україна ввійшла з вкрай низькими, критичними запасами зерна. У сумі з явно недостатнім урожаєм зернових у 26 млн. т. і експортом, який має тенденцію до зростання, це спричинило різке зниження пропозиції зерна на внутрішньому ринку, що й призвело до зростання цін. Помітно вплинуло на загострення ситуації і різке зниження частки продовольчої пшениці у всій зібраній пшениці - 3,76% у 1998 році до маже 50% -- у1999році.

Мабуть збільшення пропозиції зерна до кінця сезону не відбудеться, а ціни продовжуватимуть зростати. За такої ситуації з метою недопущення зростання внутрішніх цін на продукти харчування держава мусить насамперед раціонально використати зерно, яке надійшло до Держрезерву. Потрібно реалізувати державне зерно беспосередньо переробним підприємствам у тих регіонах, де ситуація з пропозицією зерна є особливо напруженою.

У ситуації, що склалася об'єктивною реальністю можна вважати імпорт зерна в Україну. З одного боку це дало б змогу згладити негативні наслідки внутрішнього недовиробництва зерна і збільшити внутрішню пропозицію, а з іншого - стимулювало б товаровиробників до більш активної реалізації своїх запасів. Найімовірнішими постачальниками зерна в Україну могли б стати Казахстан, Угорщина й Румунія.

У весняні місяці 2000 року активність внутрішнього ринку зерна впала до мінімуму в очікуванні зерна врожаю. З огляду на те, що тенденцію до зниження виробництва зернових в Україні так досі і не подолано і ситуація не обіцяє позитивних перспектив, найактуальнішим питанням стає швидке створення умов для стимулювання виробництва зерна в Україні. Це завдання слід жорстко пов'язати з вирішенням питання про повноправну приватну власність та оренду землі, розвитком цивілізованого біржового ринку і прозорого механізму ціноутворення, адресною підтримкою товаровиробників.

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА

3.1 Реформування земельно-майнових відносин

Організаційна структура в сільському господарстві, яка залишилась від часів колективізації, не відповідає вимогам ринкової економіки. Це пояснюється тим, що вона не передбачає глибоких змін , перш за все, у відносинах власності на землю та майно, виробничої та технологічної структур, системи управління. Проведення вказаних змін ускладнюється через великі боргові зобов'язання сільгосппідприємств перед державою та заборгованості по заробітній платі.

Проте під впливом насамперед нерішучих і непослідовних дій владних структур, утримання переходу ринкової економіки, аграрна реформа протягом останніх років проводиться повільно, здебільшого з негативними соціально-економічними наслідками в діяльності аграрного виробництва. І тільки з прийняттям Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року створюються реальні умови для активізації послідовного проведення соціально-економічних перетворень, вирішення назрілих радикальних сільських проблем. Передбачені в Указі заходи спрямовуються насамперед на трансформацію колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Указ Президента України вимагає, щоб виконавча влада на місцях здійснила організаційні заходи щодо сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, в їх організації і створенні приватних формувань.

Звертається увага на збереження, по можливості цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв), майнових паїв у групі їх власників.

Під структуризацією я розумію, перш за все, механізм пристосування підприємств до вимог ринкової економіки, яке означає, що виробництво має бути прибутковим. Мало хто зі спеціалістів, не кажучи вже про рядових членів КСП, орієнтується в питаннях мети й доцільності реструктуризації, в тому, як користуватися своїми правами власника земельного і майнового паїв, обізнаний про можливості їх реалізації при проведенні аграрної реформи. Цьому потрібно навчити в процесі реструктуризації.

Актуальність проблеми створення ефективного власника в секторі агропромислового виробництва - власника землі, праці та майна - з кожним роком стає все напруженішою, як і впровадження державної політики підтримки розвитку і росту приватного сектору в сільському господарстві.

Сучасна земельна реформа в Україні є складовою частиною аграрної реформи. Вона передбачає ліквідацію державної монополії власності на землю, відновлення приватної власності на землю та інші засоби виробництва. Ц повинно пробудити в селян почуття власника і господаря на землі, створення на цій основі умов для реформування за їх ініціативою існуючих державних (радгоспів) і одержавлених колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) у виробничі структури, основою яких повинна бути приватна власність, в тому числі в індивідуальні селянські господарства, кооперативи, асоціації, товариства власників та інші.

Початком подолання державної монополії на землю слід вважати Земельний Кодекс України в новій редакції, Закон України "Про форми власності на землю" та ін., у відповідності з якими поряд з державною формою власності на землю визначені колективна та приватна. Визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які можуть передавати землю у власність або вилучати її. Завданням всіх землекористувачів є виробництво максимальної кількості продукції при мінімальних затратах праці і засобів.

Чим більше виробляється продукції з одного гектара земельної площі, тим вища її економічна ефективність. Можна сказати, що під економічною ефективністю використання землі розуміється рівень ведення на ній господарства, що характеризується виходом продукції з одиниці площі і її собівартістю.

Для співставлення рівня ведення виробництва по окремих господарствах, районах, областях і зонах, необхідно враховувати якість землі.

На основі цього можна визначити величину валової продукції, виробленої за рахунок більш високої якості землі. Таке коректування дає змогу зробити більш точніший висновок про порівняльну економічну ефективність використання землі. Облік-земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічних складом грунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

характеристику культур технічного стану природних кормових угідь, лісотипологічну характеристику лісових угідь, класифікацію земель населених пунктів за рівнем забезпечення інфраструктурою.

Бонітування ґрунтів - це їх якісна оцінка по природній родючості, дає можливість зробити відносну оцінку їх якості та вивчити найбільш сприятливі площі для вирощування тих чи інших культур, визначити грунти, на яких добрива дають найбільший ефект. Проводиться по 100-бальній системі. Наприклад, в Тернопільській області середня оцінка 1 га ріллі становить 60 балів, найвища вона в цілому по Борщівському району - 76 балів, у Заліщицькому і Чортківському - відповідно 72 і 70 балів. В Хмельницькій області середня оцінка 1га ріллі 68, в а Теофіпольському районі вона складає 79 балів.

Економічна оцінка землі - це найбільш важлива складова частина земельного кадастру. Вона проводиться за продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом. Виражається у відносних величинах (балах) і в абсолютних показниках.

Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні та ін.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Проводиться вона окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями та пасовищами за рентним доходом, який одержуємо залежно від якості, місця розташування і їх економічної оцінки. В основу розрахунків береться рентний доход від виробництва зернових культур за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 "Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" регламентовано порядок її проведення по всіх видах земель.

Підставою для розрахунків за економічною оцінкою земель по виробництву зернових культур є те, що вони вирощуються практично на всіх ґрунтах.

В умовах інфляції рентний доход обчислюється у натуральних одиницях (у центнерах зерна, який може переводитися у грошовий вираз за поточними або світовими реалізаційними цінами).

Величина грошової оцінки є добутком річного рентного доходу і терміну його капіталізації. Термін капіталізації рентного доходу встановлюється в 33 роки. Річний рентний доход - це сума диференціального і абсолютного рентного доходу.

Диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах зерна) визначається за формулою 1:

Рдн = (У*Ц - 3 - ЗКнр) / Ц,

де Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);

У - урожайність зернових з гектара (у центнерах);

Ц - ціна реалізації 1 центнера зерна, грн.;

З - виробничі затрати на гектар;

Кнр - коефіцієнт норми рентабельності, 0,35 (використовувався при проведенні економічної оцінки земель у 1988 році).

Величина абсолютного рентного доходу (Ран) - це доход, який створюється на гірших за якістю землях в сільському господарстві і встановлений по Україні на гектар угідь в розмірі 1,6 ц/га.

Підставивши дані у формулу 1, одержимо диференціального рентного доходу з орних земель в сумі 7,4 ц/га зернових, додавши до цього абсолютний рентний доход 1,6 ц/га, одержимо величину загального річного рентного доходу (7,4 ц/га + 1,6 ц/га = 9,0 ц/га).

Існує методика розрахунку грошової оцінки орних земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами, земель населених пунктів.

Фактично - це є ціна земельної ділянки і в разі її продажу та з врахуванням кон'юнктури ринку вона може змінюватися згідно з положеннями існуючого законодавства.

Проект паювання сільськогосподарських земель (ППСГЗ) розпочав свою роботу на Хмельниччині в листопаді 1996 року. Головним своїм завданням обласний офіс ППСГЗ вважав сприяння у створенні ефективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та інші засоби виробництва, а також трудових контрактів між працівниками та адміністрацією. Господарствам області, що співпрацюють з ППСГЗ, надаються такі послуги:

комплексна допомога в паюванні майна;

проведення фінансового аналізу господарства;

надання юридичної підтримки господарствам у процесі

реформування у підприємства ринкового типу;

навчання спеціалістів господарств з питань проведення реструктуризації;

допомога у фінансуванні видачі Державних актів на право приватної власності на землю;

На разі ППСГЗ надає допомогу в реструктуризації понад 40 господарствам, які в переважній більшості обрали форму товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Двома основними причинами, чому керівники господарств бажають провести реструктуризацію, є:

необхідність забезпечення ефективного керівництва;

необхідність створення передумов для залучення зовнішніх інвестицій і отримання кредитів.

Треба мати на увазі що керівники господарств не мають достатніх знань з правових, фінансових питань чи бухгалтерського обліку, щоб провести реструктуризацію господарств без відповідної підтримки з боку спеціалістів у цій галузі. Роль спеціалістів ППСГЗ полягає саме в наданні допомоги в проведенні паювання майна, реструктуризації в нову організаційно-правову форму, запровадженні нової системи бухгалтерського обліку, проведенні фінансового аналізу господарства та в складанні бізнес-планів.

Це питання ґрунтується на досвіді колишнього КСП "Селянська спілка "УКРАЇНА", яке почало співпрацювати з Проектом в листопаді 1996 року. Офіс ППСГЗ оперативно попрацював з господарством і вже до кінця грудня 1996 року була проведена вся підготовча робота з реорганізації КСП "Селянська спілка "Україна" в кооператив "УКРАЇНА", яке й було зареєстровано в січні наступного року як правонаступник колишнього КСП. Засновниками кооперативу стали 25 з 427 членів колишнього КСП. Ці люди виявили ініціативу й погодилися взяти на себе ризик та відповідальність, пов'язані з веденням господарської діяльності. З метою формування Статутного фонду нового кооперативу її засновники отримали свої майнові паї в натурі. Решта членів КСП увійшли асоційованими членами кооперативу. Статус асоційованого члена гарантує людям присутність на Зборах учасників кооперативу з правом дорадчого голосу . Спочатку майже всі рядові члени КСП виявили бажання стати засновниками кооперативу. Проте спеціалісти ППСГЗ не підтримали цього через те, що такий шлях зберіг би в межах господарства колективну власність, яка не сприяє прийняттю економічно-обґрунтованих рішень. Такий дипломатичний підхід дозволив досягти згоди й порозуміння між новими власниками господарства та рештою членів колишнього КСП.

Створення кооперативу принесло нові вигоди для асоційованих членів. Перш за все, з усіма власниками землі кооперативу укладено договори оренди землі, за якими в рахунок орендної плати спрямовувалось 10% валового збору зернових. Таким чином кооператив в середньому надав продукції орендодавцям на суму 60грн/га (середня земельна ділянка в господарстві склала 3,7 га на 1 особу). Але слід відмітити, що члени господарства прийняли рішення про диференціювання орендної плати за 1 га в залежності від трудового стажу кожного орендодавця в колишньому КСП. Більшою від середнього розміру орендна плата передбачена і для молодих сімейних працівників для обзаведення власним господарством.

Сам факт оренди землі змушує людей по-новому ставитись до себе, звикати до статусу землевласника. Ідея встановити розмір орендної плати за землю у відсотках від валового збору також була спрямована на те, щоб спонукати людей працювати ефективніше, тому що їх дохід безпосередньо залежить від зібраного врожаю.

При цьому виникає зацікавленість працівників у тому, щоб зібраний врожай був якомога більший, а також щоб він не розкрадався під час збиральної компанії.

Треба зазначити, що враховуючи складні економічні умови асоційовані члени господарства дали згоду не вимагати плату за свої майнові паї.

В ході реструктуризації відбулися помітні зміни в трудових відносинах. Важливим результатом реструктуризації стало укладання трудових договорів (контрактів). Працівникам більше не гарантується робоче місце, а пропонується укласти трудовий договір (контракт). Серед основних завдань, які покладали власники кооперативу на трудові договори, було дотримання трудової дисципліни, підвищення відповідальності працівників за свою працю та поведінку. З'являється можливість поступово позбавитися недбалих працівників. Укладання трудових договорів є альтернативою намагання деяких керівників відновити в своїх господарствах принципи орендного підряду, який був поширений наприкінці 80-х років і на початку 90-х років. Ця спроба створити у робітників відчуття "господарів на виробництві" не передбачала дійсної передачі робітникам права власності на засоби виробництва., без чого не можна стати реальним власником . Врешті, цей підхід не приніс очікуваного ефекту в підвищенні продуктивності виробництва.

Попередній досвід реструктуризації кооперативу "Україна" цілком переконливо підтверджує, що створення підприємства, яке базується на приватній власності однієї або декількох осіб, здатне вирішити питання підвищення продуктивності праці. Стисло кажучи, система трудових договорів між адміністрацією підприємства та найманими працівниками здатна замінити систему орендного підряду. Як відзначає керівник кооперативу "Україна", люди почали цінувати своє робоче місце і пояснюється це двома причинами, а саме появою на підприємстві конкретного власника та запровадження системи трудових договорів (контрактів).

Треба зазначити, що обласний офіс ППСГЗ надав в цьому плані повну юридичну допомогу, починаючи від консультацій юриста і завершуючи розробкою готових для використання трудових угод. Створення кооперативу дозволило керівництву більш гнучко підходити до кадрової політики. Крім впровадження системи трудових договорів з метою підвищення продуктивності праці, також мали місце певні зміни у функціях адміністративного персоналу, та інших працівників, що дало можливість скоротити зайві робочі місця, в тому числі за рахунок об'єднання декількох функціональних обов'язків у межах однієї посади. Так при створенні кооперативу було укладено договори лише з 29 колишніми працівниками тракторної бригади із 83. Решту або було переведено на інші виробничі ділянки, або зовсім не укладено з ними трудові договори.

Фінансовий аналіз, проведений економістами обласного офісу Проекту, включав розробку альтернативних сценаріїв розвитку господарської діяльності.

Це дозволило керівнику побачити сильні й слабкі сторони господарства. Зокрема було переконливо продемонстровано великі збитки, які господарство несе на відгодівлі ВРХ. У зв'язку з цим у господарстві проводиться поступове скорочення поголів'я ВРХ. В свою чергу це дало змогу перепрофілювати близько 38% площ, зайнятих під кормовими культурами, на вирощування товарних культур (зернові, цукровий буряк).

Як наслідок дійсного реформування, почали відбуватися певні позитивні зміни у виробничій сфері, перш за все за рахунок кращого ставлення працівників до виконання своїх обов'язків.

У цьому плані показовим є тваринництво, де надої молока за період співпраці з Проектом зросли на 14%, продуктивність ВРХ на відгодівлі - на 11%. Звичайно, ці зміни не є корінними, проте на фоні загального погіршення виробничих показників сільськогосподарських підприємств ці позитивні результати свідчать, що реструктуризація господарств в структури ринкового типу спроможна принести позитивні зміни навіть за короткий час.

На користь ефективності реформування, яке має місце в кооперативі "Україна" свідчить той факт, що протягом року виробничі затрати знизились на 200тис.гривень. Також мало місце помітне зниження кредиторської заборгованості. Так у 1997 році вона скоротилася на 109 тис. грн у порівнянні з 1996 роком, що становить близько 16%. Показовим є також той факт, що кооператив "Україна" виявився єдиним господарством Теофіпольського району, яке завершило 1997 рік з прибутком.

Що стосується структурної перебудови кооперативу "Україна", то вона включає й створення у березні 1998 року дочірнього підприємства - кооперативу "Огайо" , який об'єднав в собі переробні цехи та торгівельні підрозділи. Головною причиною його створення були економічні міркування, пов'язані з можливістю збереження ПДВ в господарстві під час реалізації м'ясної та молочної продукції. Завдяки такому економічному маневру буде збережено в межах господарства близько 20 тис. грн. Спеціалісти проекту підготували Статут, Установчий договір та трудові договори (контракти) для створення цього дочірнього підприємства.

Фінансовий аналіз і розроблена модель бізнес-плану були використані керівниками "господарства для відстоювання інтересів свого господарства перед представниками державної адміністрації. Але, на жаль, сільськогосподарське підприємство ще відчуває на собі тиск з боку районної адміністрації, яка намагається примусити господарство займатись виробництвом традиційної продукції, яка часто збиткова.

Нарешті, спеціалісти господарства стали залучатись до сучасних інформаційних технологій у своїй роботі. Так, за рекомендацією економістів обласного офісу ППСГЗ господарство придбало комп'ютери, залучило фахівця з інформатики, який розробив та запровадив програму ведення бухгалтерського обліку в господарстві. Це значно полегшило роботу бухгалтерського відділу, а також дозволило перевести контроль за матеріально-технічними ресурсами на якісно вищий рівень. В той же час з'явилась можливість залучати працівників бухгалтерії для здійснення контролю за виконанням виробничих операцій.

3.2 Удосконалення механізму економічних взаємовідносин в зерновому господарстві

За оцінками спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використо-вується близько 6-7млн.т. зерна з продовольчою метою, близько 10--11млн.т. -- на корми й приблизно 0,5млн.т. для промислової переробки. На посів іде близько 4 млн. т. зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна становитиме приблизно 22-22,5 млн. т. на рік.

За оцінками Мінагропрому, урожай зерна в 1999 році становить близько 26млн.т. Однак реальна цифра не може перевищувати 25млн.т. (включаючи господарства всіх форм власності).

З урожаю 1999 року було експортовано близько 2 млн. т. зерна.

Припустимо, що з початку поточного сезону, включаючи грудень, для внутрішніх потреб витрачено близько 10млн.т. зерна.

Таким чином, ще 13млн.т. "вільного" зерна може "гуляти" на ринку. І до літа при таких розрахунках, здавалося б, його має вистачити.

Проте сьогоднішні реалії говорять про інше -- ринок переживає дефіцит пропозицій. Спрогнозувати ж розвиток подій вкрай важко. Усе залежить від того, як розпорядяться зерном його основні власники.

За інформацією Мінагропрому, близько 10млн.т. з 12,5млн.т. пшениці (не врахований приватний сектор), зібраної цього року, припадає на не-державні структури. Крім того, за борги аграрії поставили в продовольчий фонд приблизно 0,5млн.т. (майже все реалізовано) та у Державний резерв близько 2млн.т. зерна.

Тому, очевидно, що у державних запасах великих обсягів товару немає й істотно впливати на ринок до кінця сезону держава не зможе.

Щоправда, останнім часом почали з'являтися пропозиції щодо продажу великих партій зерна (від 50тис.т). За непідтвердженими даними, його пропонують з державних ресурсів. А, проте, при високому попиті на товар не уклали ще жодної угоди по цих пропозиціях. По-перше, ціни продавців є досить високими (490-500грн/т пшениці 3 класу ЕХW). По-друге, за таких обсягів і цін покупець, згідно з умовами контракту, мусить одномоментно оплатити всю партію, що не багатьом по кишені. Крім того, доказів щодо реальності цих партій практично немає. Тому не виключено, що вони взяті з "повітря".

Скоріш за все, зерно попереднього року, за всіма ознаками, "розкидане" по численних сільських господарствах та різного роду комерційних структурах і зберігається переважно не на елеваторах, а у власних "засіках". Та в умовах заборон на вивезення зерна з областей і постійного зростання курсу долара розраховувати на швидке насичення ринку пропозиціями не доводиться. Тому до кінця сезону торгівлі великими партіями не буде.

Зрозуміло, що годі очікувати зниження цін на зерно. А от чи зростатимуть вони й наскільки -- залежатиме від змін курсу долара й рівня дефіциту товару.

До речі, можливе деяке пожвавлен-ня торгівлі у лютому-березні під час підготовки до весняних польових робіт. Ясна річ, аграрії нині притримують зерно до початку посівної, щоб придбати потрібні для її проведення ресурси.

У будь-якому разі, якщо найближчими місяцями триватиме брак зерна на ринку й вітчизняні переробні заводи простоюватимуть, імпорт зерна може стати нагальною потребою (Закарпатська область вже отримала можливість імпортувати продовольче зерно).

Уже сьогодні багато заводів і комерційних структур готові закуповувати зерно на світовому ринку, добре, що зараз у світі перевиробництво пшениці -- її запаси становлять близько 920млн.т. Тим більше, що внутрішні ціни порівнянні зі світовими.

Однак за існуючого високого ввізного мита на зерно в Україні, імпортувати сільськогосподарську продукцію не вигідно. Тому все залежатиме від політики держави, а точніше -- від введення або не введення нею пільгового ввізного мита на продукт.

3.3 Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових

Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в кооперативі “Україна” друге місце після ярої пшениці, а на Україні є головною продовольчою культурою.

Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Серед зернових культур воно містить найбільше білка - залежно від сорту і умов вирощування вміст його становить 13 - 15%. В зерні багато вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітамінів та провітамінів, близько 2% мінеральних речовин.

Білок пшениці повноцінний за амінокислотним складом, містить всі незамінні амінокислоти - лізин, триптован, валін, міецин та інші і добре засвоюється людським організмом.

За рахунок вживання пшеничного хліба та хлібобулочних виробів людина задовольняє близько третини своїх потреб у їжі.

На Україні досить поширена озима тверда пшениця.

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці збільшилася її середня врожайність.

Біологічні особливості. Насіння пшениці проростає при температурі у посівному шарі ґрунту 1 - 20 С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Найбільш інтенсивне проростання спостерігається при 12 - 200 С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з'являються на 5-6 день.

Більшість сортів озимої пшениці, районованих на Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний періоди.

Озима пшениця належить до вологолюбних рослин. Як правило, високий врожай її збирають при великих запасах вологи у метровому шарі ґрунту близько 2000 мм, а в період колосіння - не менше як 80-100 мм при постійній вологості ґрунту близько 70-80% НВ.

Серед озимих культур озима пшениця - одна з найбільш вимогливих до ґрунтових умов вирощування. Найкраще росте вона на родючих ґрунтах, які характеризують сприятливими фізичними і хімічними властивостями.

Технологія вирощування. Озиму пшеницю на Україні вирощують на злачних площах інтенсивною технологією. Суть цієї технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосування добрив, з розрахунку на заплановану урожайність, внесенні азотних добрив протягом весни і літа відповідно до даних ґрунтової і рослинної діагностик, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників, застосуванні ретардантів проти вилягання, захисті ґрунтів від ерозії. Головною особливістю цієї технології є сівба пшениці із залишенням постійних технологічних колій, постійний біологічний контроль за станом рослин.

Районовані сорти. В нашій місцевості найбільш поширені такі сорти пшениці: Киянка, Миронівська 25, Обрій, Харківська 11; з твердих пшениць -- Корал одеський, Парус.

Попередники пшениці. Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці характеризуються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи в ньому та чистоти від бур'янів. Саме це визначає велику роль попередників при вирощуванні таких сортів.

Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням кліматичних умов району вирощування, структури посівних площ, реакції сорту на попередник.

За даними наукових досліджень та виробничої практики, кращі попередники пшениці в нашому районі -- горох, багаторічні трави на один укіс.

Добрими попередниками для озимої пшениці, вирощуваної за інтенсивною технологією, є кукурудза на силос та деякі стернові, зокрема озима пшениця після горяного пару або багаторічних трав.

Обробіток ґрунту. Основним завданням обробітку ґрунту є зберігання вологи на час сівби пшениці, боротьба з бур'янами, якісне загортання післяжнивних решток і добрив, створення достатньо ущільненого під посівного шару з об'ємною цільністю 1,1-1,3 г/см3 та дрібно грудочкуватого посівного шару, в якому б треба мати ґрунтові частинки діаметром 1-3 см.

Залежно від попередника та вологості ґрунту застосовують полицевий та безполицевий способи обробітку. Коли орний шар містить менше як 20 мм продуктивної вологи, що часто спостерігається в посушливе літо, після таких попередників, як горох, кукурудза, безполицевий (безплужний), або поверхневий обробіток. При достатньому зволоженні ґрунту та ранньому збиранні попередника на забур'янених площах ефективніший полицевий обробіток ґрунту плугами з передплужниками.

На зайнятих парах, які рано звільняються від урожаю парозаймальних культур і дуже забур'янені кореневищами бур'янами (пирієм), а також після засмічених пирієм стернових попередників проводять 2 денкування на грибину залягання кореневищ (10-12 см) та оранку з коткуванням після з'явлення “милець” пирію на глибину до 25 см.

Оранку закінчують не пізніш як за 3-4 тижні до настання оптимальних строків сівби пшениці. При запізненні з оранкою ґрунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що може спричинити розрив корневої системи пшениці внаслідок його осідання.

Обробіток горних парів починають восени після збирання попередника. На парах проводять 2-3 кущення та глибоку оранку плугами з передплужниками на глибину 27-30 см. Рано на весні проводять боронування і при появі бур'янів починають першу культивацію з боронуванням на глибину 10-12 см. Протягом літа ґрунт утримують у розпушеному та чистому від бур'янів стані, застосовуючи культивацію з боронуванням.

Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є створення сприятливого структурно-агрегативного складу посівного шару. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, ІСМК-5,4 та ін.), обладнані стрілястими лапами культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС-1,0, БЗСС-1,0), а при недостатній вологості ґрунту -- з соткуванням сотками ЗККШ-6. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння. На більш важчих ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини ТВК-3. ВНП-5,6 та ін.

Своєчасне локальне внесення добрив дає змогу значно зменшити стреси рослин від природних аномалій (низька температура, заморозки тощо, пристосовує їх до навколишнього середовища, активізує кореневе живлення, омолоджує рослини та поліпшує умови отримання високих урожаїв.

Локальне внесення добрив через листя -- найбільш ефективна та економічно виправдана форма доставки рослинам елементів живлення протягом усього періоду вегетації, навіть у тих випадках, коли іншим шляхом це виконати неможливо.

Цей метод внесення добрив, завдяки збалансованому складу економічно чистих основних та хелатних мікроелементів, гарантує сто відсотків їх засвоєння, значно скорочує потреби у корневищ добривах.

Забезпечення рослин необхідною кількістю мікроелементів оздоровлює рослини, підвищує їх стійкість до захворювань, а разом із засобами захисту рослин від шкідників та захворювань з найменшими стресами для рослин (табл.3.1).

Таблиця 3.1.

Структура мінеральних добрив і мікроелементів при інтенсивній технології вирощування зернових

Рідкі комплексні добрива (РКД) поділяються залежно від способу використання добрива для кореневого і позакореневого живлення, а також залежно від призначення - на універсальні, оздоровчого характеру, та спеціальні - для забезпечення потреб рослин в тому чи іншому елементі живлення.

Завдяки відмінності у складі РКД непотрібних солей, їх дію можливо порівняти з швидкою допомогою, бо через три години після використання вони повністю засвоюються рослинами. Змінюється колір листя, з'являються нові пагони, зникають ознаки нестачі того чи іншого елементу завдяки чудодійній силі збалансованого живлення.

Комплексне позакореневе внесення добрив і засобів охорони рослин та інших агротехнічних прийомів відповідно до етапів органогенезу забезпечує зниження їх необхідної кількості при кращих показниках ефективності.

Склад та опис позакореневого живлення.

Перша обробка. Допосівна обробка призначена для насичення зерна елементами стимуляторами росту та захисту його від хвороб.

Для обробки зерна рекомендується використання обладнання для протруєння зерна типу ПС-10. Витрати робочого розчину (20 літрів на 1 тонну зерна) становлять: 2л еколисту (стандарт) + 2мл. 10% розчину Фумару + 1кг протруювача типу баштан-вода.

Поєднане використання стимулятора росту Фумар, який стимулює розвиток клітин при посиленні протидії факторів середовища доповнене комплексним впливом мікроелементів, дасть змогу вдвічі скоротити потреби використання протруювачів без пониження захисної дії при суттєвому збільшенні урожаю.

Осіння фаза лущення. Підживлення виконується для забезпечення елементами живлення та мікроелементами, покращення схожості розвитку кореневої системи, а також підвищення зимостійкості.

Друга обробка. Еколист стандарт, 2л/га на 300л води. За недостатньої кількості в грунті фосфору та калію, а також при пониженні температури ґрунту нижче +10оС для кращого розвитку кореневої системи необхідно виконати чергову обробку через 5-7 днів після попередньої.

Весняна фаза лущення. Починається процес відновлення вегетації навесні, який супроводжується інтенсивними ростовими процедурами. У зв'язку з цим в озимих виникає потреба в елементах живлення, особливо в азоті. Інтенсивний ріст вегетативних органів, загроза паморозків, нестача елементів живлення зумовлюють настання в озимих першого критичного періоду, який зменшує комплексну дію мікроелементів.

Третя обробка. Еколист стандарт 3л/га + мікросол Мn - 200 - 1/5л/га + 36кг карбаміду на 300 л води. Мікросол марганець застосовують для активізації окислювальних ферментів і збільшення окислювально-відновлювальних процесів, що відіграють важливу роль у дихальних процесах рослин.

Четверта обробка. Еколист ПК-1,9л/га + 15кг карбаміду на 300л води. Коли 25% рослин мають друге коліно, настає другий відповідальний момент у живленні рослин, зумовлений бурхливим розвитком листкової поверхні та інтенсивний приріст біомаси рослин. У зв'язку з цим забезпечення рослин у цей період є важливою передумовою одержання високий врожаїв.

П'ята обробка. Еколист стандарт 4л/га + еколист Мg - 3л/га + 36кг карбаміду на 300л води. Додаткове внесення четвертого, найважливішого після азоту, фосфору та калію, елемента живлення зумовлено потребою активізувати процес фотосинтезу, завдяки якому проходять утворення вуглеводів, білків, жирів та ін. органічних сполук, необхідних для розвитку всього живого.

Шоста обробка. Еколист ПК-1, 9л/га + 15кг карбаміду на 300л води.

Сьома обробка у фазі колосіння.

Як при пониженні температури, так і за довгої тривалості значних періодів без опадів, доставка основних елементів живлення через листя дуже ефективна. Підживлення виконується через 5-7 днів після попереднього. Наступний важливий етап суттєво впливає на кількість зерна в колосі та на масу і якість зернітки, він настає у фазі колосіння, коли мікроелементи відіграють значну роль.

Сьома обробка. Еколист-стандарт, 4л/га + еколист Mg - 4л/га + 12кг карбаміду на 300 л води.

Система одобрення озимих при прогресивній технології вирощування розрахована на одержання високобілкового зерна по 60 і більше ц/га. Внесення поживних речовин при цьому становить 440-540кг/га, для поповнення яких за традиційною агротехнікою необхідно внести велику кількість добрив: близько 150-180кг/га азоту і по 120-130кг/га фосфору й калію. Завдяки організації роздрібного живлення, збалансованого в складі по макро- та мікроелементах, за прогресивної технології знижують кількість добрив при поліпшенні якісних показників урожаю.

В кооперативі “Україна” в 1999 році був поставлений виробничий експеримент на озимій пшениці в різних варіантах обробок (таблиця 3.2.)

Таблиця 3.2.

Ефективність різних варіантів обробки насіння зернових