Рефераты

Економічна ефективність птахівництва

Економічна ефективність птахівництва

41

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності птахівництва

Суть економічної ефективності виробництва в галузі птахівництва

Показники економічної ефективності виробництва продукції та методика їх визначення

Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

Природно-економічні умови розвитку птахівництва

Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції

Економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва

Зміцнення і розвиток кормової бази

Інтенсифікація птахівництва

Поглиблення спеціалізації, концентрації та інтеграції в птахівництві

Впровадження ринкових відносин у птахівництві

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Птахівництво - одна з важливих галузей сільського господарства, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку і дорослої птиці курей, качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний порошок, меланж, паштет із печінки, супові набори, субпродукти, консерви -- ось далеко неповний перелік продукції, яку дає птахівництво.

Яйце містить всі необхідні для організму поживні речовини: повноцінні білки, які мають всі незамінні амінокислоти. Вітаміни, сполуки заліза, фосфору, кальцію та ін. Яєчний порошок і меланж широко використовується в хлібопекарній, кондитерській, виноробній, а також в текстильній і інших галузях промисловості.

М'ясо індиків по вмісту білку (24,7%) перевищує всі види м'яса тварин і птиці, а м'ясо курей по цьому показнику (18,5%) займає третє місце після м'яса індиків та яловичини. М'ясо качок і гусей містить великий процент жиру і калорійніше м'яса всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

Цінними дієтичними якостями володіє м'ясо молодняку бройлерів, багате на легкозасвоювані білки, вітаміни та мікроелементи.

Вихід м'яса від живої маси птиці складає 80% і більше, їстівних частин - 70%, а у свиней, великої рогатої худоби і овець відповідно 60, 44 і 40%.

Важливе народногосподарське значення має побічна продукція птахівництва - перо, пух, послід.

Перо і пух застосовуються для виготовлення подушок, ковдр, галантерейних виробів. Пташиний послід - цінне добриво і сировина для виготовлення сечової кислоти. Відходи птахівництва, які отримують про забої птиці, відходи інкубації падіж птиці переробляють в цінне кормове борошно, яке додають в комбікорми.

Птиця має добру відтворювальну здатність, характеризується високою продуктивністю і скоро спілістю. Від однієї курки м'ясних видів птиці при кругло річному комплектуванні стада в середньому за рік можна отримати 140-159,9 кг м'яса.

Біологічні особливості птиці дозволяють при інтенсивних методах вирощування і утримання організувати виробництво продукції на крупних спеціалізованих підприємствах і в об'єднаннях рівномірно на протязі року. Завдяки інтенсивному росту, високій продуктивності затрати кормів на одиницю приросту живої маси птиці, особливо бройлерів, у 2-3 рази менші, чим при виробництві свинини і яловичини.

Короткий період виробництва забезпечує швидку оборотність оборотних засобів і підвищення рентабельності птахівничих підприємств. Високий рівень механізації і автоматизації виробничих процесів сприяє неухильному росту продуктивності праці.

Проте, останнім часом, а саме з 1991 року обсяги виробництва продукції птахівництва почали зменшуватись. Так, наприклад, виробництво яєць на душу населення у 1990 році становило 313 штук, у 1995 році вже лише 182,5 штук, але у 2005 році спостерігаємо певне зростання яке становило -- 205 штук. Те ж саме стосується і виробництва м'яса птиці. Крім цього, більшість птахофабрик стали збитковими, а деякі взагалі збанкрутіли. Причини цих змін можна виділити і об'єктивні і суб'єктивні. У зв'язку із зміною економічного ладу в країні відбулося багато змін, внаслідок чого порушились зв'язки, з'явився диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, подорожчання кормів, зниження платоспроможності населення та багато інших факторів, які внаслідок їх комплексної дії зумовили занепад птахівництва, поряд із занепадом інших галузей сільського господарства. Також далася взнаки неспроможність більшості керівників господарств ефективно організувати виробництво в нових економічних умовах.

Тому першочерговими завданнями. Які стоять перед галуззю птахівництва є нарощування обсягів виробництва продукції, а також забезпечення ефективності цього виробництва.

Основна мета роботи - оцінити економічну ефективність виробництва продукції птахівництва за останні роки, а також виявити напрями її підвищення у майбутньому.

Об'єктом дослідження буде Акціонерне товариство "Кожухівське".

Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності птахівництва

1.1 Суть економічної ефективності виробництва в галузі птахівництва

Як відомо, на Україні протягом останніх років відбулося значне зниження обсягів виробництва продукції птахівництва - яєць та м'яса птиці. Вирішення проблеми забезпечення населення продукцією птахівництва залежить від розвитку галузі зростання її ефективності.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображується дія об'єктивних економічних законів і висвітлюється одна з сторін суспільного виробництва - результативність. Вона є формою виразу мети виробництва. Необхідно розрізняти поняття "ефект" і "економічна ефективність". Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів у галузі. Наприклад, ефект від поліпшення годівлі птиці - приріст її продуктивності. Але ефект не показує, вигідна певна справа чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У птахівництві - це одержання максимального обсягу продукції від 1 гол. птиці з найменшими витратами засобів і праці. Отже, економічна ефективність галузі птахівництва означає одержання максимальної кількості продукції від 1 голови птиці при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для кожного окремого підприємства, так і для всього народного господарства та населення.

По-перше, чим менше праці ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же витратах, і як наслідок продукція буде дешевшою. Тобто підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції птахівництва і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, сировиною для виготовлення яких є побічна продукція птахівництва. Підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони можуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах вільного підприємництва, які передбачають розвиток підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності.

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективності виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльності підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренції виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу її якість.

Мірилом, або оцінкою, виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживчих вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання - кінцева мета виробництва, то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці. Найголовніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства.

Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях -- на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях цей критерій набуває конкретної форми. У галузі птахівництва ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів і праці на основі раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг волової продукції без споживчих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості кормів тощо).

Отже, економічна ефективність птахівництва проявляється у збільшенні виробництва птахівничої продукції і сировини для промисловості в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак необхідно не тільки збільшувати обсяг виробництва продукції птахівництва відповідно до зростаючих потреб, а й систематично підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою визначають економічну ефективність виробництва окремих видів продукції птахівництва - яєць та м'яса птиці.

У галузі птахівництва, як і в усьому сільському господарстві, економічну ефективність потрібно розглядати в органічному зв'язку з досягненням соціального ефекту: поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці, тощо. При цьому також велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі і т. ін.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва продукції птахівництва та методика їх визначення

Щоб обґрунтувати напрями та виявити резерви підвищення ефективності виробництва продукції птахівництва, необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Для цього потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. За допомогою системи цих показників можна провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

Для оцінки економічної ефективності виробництва використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже такий показник, як продуктивність птиці, повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображує лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної продуктивності птиці, бо один і той самий рівень продуктивності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна продуктивність птиці. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн. виробничих витрат; на 1 ц к. од.;

обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн.. виробничих витрат; на 1 ц к. од;

рівень рентабельності та норма прибутку.

Наведені показники характеризують ефективність використання витрат, кормів та рентабельність виробництва.

Економічну ефективність виробництва одного виду продукції птахівництва визначають за допомогою таких показників:

продуктивність птиці, а саме: річна несучість однієї курки несучки і середньодобовий приріст молодняку на вирощування;

затрати праці на одиницю продукції: на 1000 шт. яєць або на 1 ц приросту;

собівартість 1000 шт. яєць або 1 ц. приросту;

рівень рентабельності виробництва;

прибуток на одиницю продукції;

прибуток на 1000 гол. птиці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва яєць та м'яса птиці є продуктивність птиці. Для курей-несучок продуктивність характеризується річною несучістю 1 курки-несучки. Вона визначається шляхом ділення валового збору яєць на поголів'я курей - і таким чином отримується середньорічна несучість 1 гол. Продуктивність птиці виступає одним з головних показників ефективності, тому що рівень продуктивності і впливає майже на всі інші показники: із зростом продуктивності зменшуються витрати кормів на 1000 шт. яєць, затрати праці, собівартість 1000 шт. яєць а із зниженням продуктивності ці показники збільшуються. Продуктивність 1 курки-несучки в свою чергу залежить від цілого ряду факторів: породний склад, стан здоров'я птиці, строки використання курей-несучок та вікова структура стада, якість кормів, годівлі та поїння, умови утримання, догляд тощо.

Продуктивність молодняку птиці на вирощуванні виражається у середньодобових приростах 1 гол (г) і розраховується діленням загальної кількості приросту за рік на поголів'я молодняку і на кількість днів у році. Також має велике значення, як і продуктивність курей-несучок і залежить від ряду факторів.

Прямі затрати праці визначаються діленням загальної кількості відпрацьованих люд.-год. на виробництві даного виду продукції на кількість отриманої продукції. Рівень затрат праці також залежить від ряду факторів і знижується з підвищенням продуктивності птиці (як уже було зазначено вище), з підвищенням рівня механізації і автоматизації тощо. Вимірюється цей показник в люд.-год. на одиницю продукції (1000 шт., чи 1 ц.)

Затрати кормів на одиницю продукції розраховуються шляхом ділення загальної кількості витрачених кормів на певну групу птиці на кількість одержаної продукції від цієї птиці. Вимірюється в центнерах кормових одиниць на 1000 шт. яєць чи 1 ц приросту. Знижується із підвищенням продуктивності птиці. З покращенням якості кормів, при зменшенні втрат кормів тощо.

Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства на виробництва даного виду продукції до обсягу виробленої продукції. Таким чином. Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції.

Залежно від характеру витрат, які включаються у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість розраховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.

Собівартість 1 продукції знижується з підвищенням продуктивності праці, із зниженням трудомісткості продукції, із підвищенням продуктивності птиці, із впровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Із удосконаленням організації виробничих процесів, із зниженням матеріаломісткості продукції тощо.

Прибуток становить різницю між виручкою (доходом) від реалізації продукції та її повною собівартістю. Це загальна сума прибутку, яка визначається по всьому обсягу реалізованої продукції. Прибуток в рахунку на одиницю продукції можна визначити відношенням загальної продукції або як різницю між ціною реалізації одиниці продукції і повною її собівартістю.

Прибуток на 1 гол. птиці розраховується діленням загальної суми прибутку від реалізації даного виду продукції на відповідне поголів'я птиці.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції недостатньо визначити величину прибутку - необхідно також порівняти її з виробничими витратами. Для цього використовують такий показник, як рівень рентабельності. Його визначають за формулами:

К=(П:С)100, або

К=[(В:С)-1]-100, або

К=[(Ц:С)-1]-100,де

К - рівень рентабельності, %

П - прибуток, грн.

С - повна собівартість реалізованої продукції, грн.

В - виручка від реалізації продукції, грн.

Ц - ціна реалізації 1 продукції, грн.

С - повна собівартість 1 реалізованої продукції, грн.

Як видно з формул, рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат, і залежить від повної собівартості одиниці реалізованої продукції і цін реалізації і продукції.

Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

2.1 Природно-економічні умови розвитку птахівництва

Природно-економічні умови розвитку птахівництва визначаються перш за все розміщенням господарства з точки зору природних та економічних умов.

Акціонерне товариство "Кожухівське" розташована в с. Кожухівка Васильківського району, Київської області. Це зона лісостепу. Клімат території помірно-континентальний, тривалість вегетаційного періоду 200-210 днів, середньорічна кількість опадів 500-550 мм, основними ґрунтами птахофабрики є дерново-підзолисті і легкосуглинкові. Ґрунтові води залягають на глибині 3-7 м. Рельєф місцевості - широкохвиляста рівнина.

Однак, природні умови для птахофабрики мають невелике значення, так як вирощуванням сільськогосподарських культур тут не займаються. Значно більше уваги заслуговують економічні умови, зокрема положення підприємства відносно ринків збуту продукції та пунктів постачання. З цього приводу можна зазначити, що птахофабрика "Кожухівське" має досить зручне місцеположення: розташована на відстані 35 км. від столиці України і найбільшого міста країни - м. Києва. Ще ближче до районного центру - м .Васильків - лише 17 км., стільки ж і до залізничної станції, яка знаходиться в м. Василькові. Майже всі ринки збуту продукції знаходяться в м. Києві і м. Василькові, також і всі пункти постачання сировини та матеріалів знаходяться там же. Слід також зауважити, що підприємство має шляхи сполучення з цими містами в досить доброму стані, шляхи з твердим покриттям підведені до самої птахофабрики, а також по всій її території, тому незалежно від погодних умов можна здійснювати підвезення матеріалів і відвантаження готової продукції. Транспортними засобами підприємство теж забезпечене в достатньому обсязі, як загального користування, так і спеціалізованими.

Стосовно забезпеченості птахофабрики земельними угіддями, варто зазначити наступне: підприємство має невеликий масив земель (табл. 1), проте для ведення власного виробництва кормів цієї землі недостатньо. В 2004р. в розпорядженні птахофабрики було 134,2 га землі, із них лише 11 га сільськогосподарських угідь. Ця площа ні за яких умов не може забезпечити птахофабрику кормами, до того ж на такій невеликій площі неможливо організувати високоефективне виробництво.

Забезпечення підприємства трудовими ресурсами достатнє, можна навіть сказати, надлишкове, бо як видно з даних (табл. 2) чисельність працюючих на птахофабриці, які зайняті у виробництві протягом останніх років збільшилося і становило в 2005 році 24%, при цьому і кількість відпрацьованого часу систематично також збільшувалось, і у 2006 році проти рівня 2005 року змін не відбулося. Відповідно до цього коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2004 становив 1,04, а у 2005 році спостерігалось незначне зменшення до 0,98, проте в 2006 році спостерігаємо підвищення до рівня 1,06.

.

Таблиця 1.

Структура земельних угідь господарства у динаміці

Види угідь

Роки

2004р.

2005р.

2006р.

S, га

у % до S с/г угідь

S, га

у % до S с/г угідь

S, га

у % до S с/г угідь

Загальна земельна площа

11

х

11

х

11

х

в тому числі:

 

 

 

 

 

 

с/г угіддя

11

100

11

100

11

100

із них:

 

 

 

 

 

 

рілля

4

36,4

4

36,4

4

36,4

сінокоси

7

63,6

7

63,6

7

63,6

пасовища

 

 

 

 

 

 

б/р насадження

 

 

 

 

 

 

Коефіцієнт розореності

0,36

0,36

0,36

Коефіцієнт використання ріллі

0,36

0,36

0,36

Таблиця 2

Динаміка наявності та використання трудових ресурсів

Показники

2004р.

2005р.

2006р.

2006/2004рр.

Середньорічна чисельність працівників

151

192

192

127

Відпрацьовано людино-годин

301000

361000

389000

129

Відпрацьовано 1-м працівником, люд.год.

1993,4

1880,2

2026,04

102

Відпрацьовано всього люд.год.

289920

368640

368640

127

Коефіцієнт вик-ня трудових ресурсів

1,04

0,98

1,06

102

Таблиця 3

Динаміка показників ефективності використання основних виробничих

фондів

Показники

2004р.

2005р.

2006р.

2006р. у % до 2004р.

Середньоріяна вартість осн. фондів, грн

20207

22245,5

23639

117

Вартість ВП, грн

14987,785

20276,527

16971,686

113

Площа с/г угідь, га

11

11

11

100

Середньорічна чисельність прцівників, чол.

151

192

192

127

Фондозабезпеченість,грн

1837

2022,32

2149

117

Фондоозброеність, грн

133,82

115,86

123,12

92

Фондовіддача, грн

0,74

0,91

0,72

97

Фондомісткість, грн

1,35

1,1

1,4

103

Норма прибутку, %

-1,06

2,93

-14,44

1362

Аналізуючи показники забезпеченості господарства основними виробничими фондами за даними таблиці 3 ми бачимо, що фондозабезпеченість господарства збільшилась, і у 2006 році становила 117% від рівня 2004 року. Також збільшилась фондоозброєність праці і становила 92%.

Значно зменшилась фондовіддача і у 2006 році становила лише 97% від рівня 2004 року. Найвищий показник фондовіддачі був у 2005 році - 0,91 грн. Відповідно до зменшення фондовіддачі збільшувався показник фондомісткості і у 2006 році становив 103% рівня 2004 року.

Норма прибутку у 2004 році становила - -1,06%, а протягом наступного року цей показник підвищився , і у 2005 році вже становив - 2,93%. Але на 2006-й рік значно зменшився і становив -17,44%. Також протягом останніх років дещо зменшилась сума оборотних фондів в розрахунку на 1 грн. основних фондів.

Таблиця.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Види продукціїї

2004р.

2005р.

2006р.

Сума, тис.грн.

Стр-ра %

Сума, тис.грн.

Стр-ра %

Сума, тис.грн.

Стр-ра %

Птиця, голів

651

5,6

1402

7,6

895

8,1

Яйця (тис.шт.)

10734

93

15506

84,1

9086

81,8

Інша продукція тваринництва

156

1,4

1526

8,3

1132

10,1

Разом по тваринництву

11541

х

18434

х

11113

х

В структурі грошових надходжень (табл.4) від реалізації продукції (табл.4) відбулися значні зміни. У 2004 році реалізація птиці становила 651 тис. грн.., що в структурі становило 5,6%. Спостерігаємо, що в 2005 році становило 1402 і в структурі становило 7,6%. Це зумовлено підвищенням ефективності виробництва та застосування нових кормів. Аналогічна ситуація склалася і в реалізації яєць. Відповідно 2004 р. - 10734, що в структурі 93 і в 2005 році 15506 і структурі 18,1%. Що ж стосується 2006 року спостерігаємо зменшення реалізації, що зумовлено не передбачуваними факторами. Загалом можна зробити висновок, що підприємство спеціалізується переважно на реалізації яєць, з розвинутими умовами для птахівництва.

Щоб мати повніше уявлення про підприємство наведемо його структуру, яка включає підрозділи основного виробництва, допоміжні та обслуговуючі підрозділи, а також об'єкти незавершеного будівництва.

Птахофабрика має цехову структуру організації виробництва. До складу виробництва належать цехи:

- птахівництва;

- механізації;

- енергозабезпечення;

- будівельний;

- матеріально-технічного забезпечення;

- ветеринарної служби.

Всі цехи і підрозділи розміщені на одній території. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи:

- автопарк на 50 автомобілів;

- тракторна бригада на 17 тракторів;

- ремонтна майстерня на 190 ум. ремонтів на рік;

- будівельна бригада;

- котельня;

- їдальня;

- дитячий садок;

- складські приміщення.

2.2 Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції

Важливим фактором, який впливає на обсяг виробленої продукції є поголів'я птиці. Це одне з основних факторів від якого прямо залежить кількість виробленої продукції.

Таблиця 5.

Динаміка поголів'я птиці

З даних таблиці 5 можемо зробити висновок про те, що поголів'я птиці за останні роки майже не змінювалось. Загалом обсяг поголів'я є стабільним, у порівнянні 2006 рік становив 106,66% від показника 2004 року. Проте ріст виробництва яєць є більш динамічним і становить у 2006 році 119,09% від 2004 року. Що знову ж таки свідчить, що головним продуктом підприємства ВАТ „Кожухівське” є яйця.

Таблиця 6.

Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництво продукції

птахівництва в цілому по Україні.

Роки

20066.

Показники

2004

2005

2006

У % ДоО

2004 р.

Поголів'я птиці усіх видів в усіх

категоріях господарств, тис. гол.

129 449

123 340

129 474

100,0 2

в тому числі:

суспільний сектор

34 055

19 995

30 695

90,13

приватний сектор

95 395

93 345

98 779

103,55

Виробництво яєць в усіх категоріях

8763,3

8 242,4

8 301,4

94,73

господарств, млн. шт.

в тому числі

суспільний сектор

3661,6

3 069,7

3 054,7

83,43

приватний сектор

5101,7

5 172,7

5 246,7

102,84

Виробництво м'яса птиці в усіх категоріях

господарств у живій вазі,

тис. т.

218

185

179

82,11

Середня несучість 1 курки-несучки, шт.

169

187

196

115,98

З наведених даних можемо зробити висновок, що виробництво яєць і м'яса птиці в розрахунку на душу населення у 2004 році значно зменшилось. У 1990 році в Україні вироблялось на душу населення яєць -313 шт. і м'яса птиці 13,6 кг. У 1995 році відповідно 182,5 і 4,8, а у 2004 році 165 яєць і 3,6 кг. м'яса птиці, що становить проти рівня 1990 року відповідно 53% і 26,4%. Звичайно такі обсяги не можуть задовольнити попит населення у продукції птахівництва. Тому необхідно нарощувати обсяги виробництва, чи на кожній птахофабриці окремо, так і в цілому по країні.

2.3 Економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

Як уже відмічалося раніше, економічна ефективність окремого виду продукції птахівництва визначається за системою показників. Це такі: продуктивність птиці, затрати праці на одиницю продукції, затрати кормів, на одиницю продукції. Собівартість одиниці продукції, прибуток на одиницю продукції, на одну голову, рівень рентабельності, а також інші.

На птахофабриці виробляється 2 види продукції - це товарні яйця (основний вид продукції) і приріст молодняку птиці на вирощуванні (другорядний). Тому повніше проаналізуємо економічну ефективність виробництва яєць в таблиці 11.

Таблиця 7.

Показники економічної ефективності виробництва яєць

Показники

2004р.

2005р.

2006р.

2006р. у % до 2004р.

Вартість ВП, всього грн.:

14987,785

20276,527

16971,686

113

на 1га с/г угідь

1362,53

1843,32

1542,88

113

на 1 середньорічного прцівника

99,26

105,61

88,39

89

на 1 грн. витрат виробництва

1268,32

1160,71

1002,7

79

Прибуток, тис.грн.

-276

965

-5813

2106

на 1 га с/г угідь

-26,09

87,73

-528,45

2110

на 1 середньорічного прцівника

-1,83

5,03

-30,28

1655

Норма прибутку, %

-1,06

2,93

-14,44

1362

Рівень рентабельності

-2,3

5,5

-34,3

1491

З даних цієї таблиці, де наведено розрахунок основних показників економічної ефективності, ми бачимо, що підприємство є збиткове. Найбільш збитковим воно було в 2006 році -5813 тис. грн.. прибутку. В нашому підприємстві відбувається збиток -14,44%, що зумовлено низькими цінами збуту продукції і високою собівартістю продукції. Висока собівартість зумовлена високими цінами сировини. Рівень рентабельності був найвищим у 2005 році, але в 2006 він є найнижчим і становить -34,3%. Найвищою ж виробнича вартість була у 2005 році, як і повна собівартість, і становили відповідно 20276,527грн Загалом у 2005 році всі показники економічної ефективності були найкращими порівняно з попередніми роками, тому не дивно, що рівень рентабельності в 2005 році становив 5,5 а прибуток 965тис. грн., при тому що у 2004 році прибуток (вірніше збиток) становив -276 тис. грн. Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що найбільш ефективним виробництво яєць було у 2005 році і найменш ефективним у 2006 році.

Дані показники можна порівняти із середніми по всій країні, які наведено в таблиці 8.

Страницы: 1, 2


© 2010 Рефераты