Рефераты

Цукрові буряки

Цукрові буряки

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків

2.2. Особливості гібриду "Ювілейний"

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДКІІІІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Характеристика грунту

3.2. Погодні умовив роки проведення досліджень

3.3. Схема досліду

3.4. Агротехніка вирощування цукрових буряків у досліді

3.5. Методика проведення досліджень

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Зміна агрохімічних показників родючості грунту при засто-суванні різних видів органічних добрив

4.2. Вміст вологи в грунті і її використання рослинами цукрових буряків

4.3. Ріст рослин і формування врожаю цукрових -: буряків за різного органічного удобрення

4.4. Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків у залежності від застосування різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ

ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ.

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ ІІРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ

ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Подальший розвиток землеробства нерозривно пов'язаний із систематичним збільшенням виробництва всіх видів добрив та удосконаленням технологій їх застосування.

Важливу роль у збільшенні врожайності відіграють органічні добрива. Навіть в перспективі, коли промисловість буде поставляти сільському господарству мінеральних добрив у об'ємі, достатньому для отримання максимальних урожаїв, значення органічних добрив як джерела вуглецю для відтворення гумусу в грунті, фактору покращення його властивостей і умов живлення рослинне зменшиться.

Розрахунки балансу гумусу орних грунтів України показали, що для компенсації втрат органічної речовини ґрунту в зоні Лісостепу необхідно вносити 11-13 т/га гною, а для забезпечення позитивного балансу - не менше 15-18 т/га [10].

Із усіх видів органічних добрив перше місце по значимості займає підстилковий гній. Проте за умов різкого скорочення поголів'я худоби значно зменшилось виробництво і застосування останнього. Зокрема в Черкаській області під урожай 2000 року внесено по 2,5 тонн гною в розрахунку на 1 га ріллі, проти 10,6 т/га в 1990 році. Тому зростає актуальність пошуку ефективних нетрадиційних для регіону органічних добрив - нетоварної частини врожаю з метою стабілізації і навіть розширеного відтворення ґрунтової родючості і на цій основі підвищення продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур.

У світовій практиці поняття "біологічного землеробства", яке насамперед передбачає заміну мінеральних добрив на місцеві органічні, розширюється до концепції "відтворювального землеробства", тобто "створення стійкого сільського господарства з низькими виробничими затратами і собі вартості продукції,” за рахунок оптимального використання агропотенціалу грунту та можливостей господарства.

Дослідження порівняльної дії соломи та гною мають глибоку історію [6, 7, 17, 30] і залишаються предметом вивчення багатьох науковців сучасності [8. 18]. Встановлена достатньо висока ефективність застосування соломи і азотних добрив під основні сільськогосподарські культури. Проте в умовах нестійкого зволоження відсутні матеріали для обгрунтування доцільності використання нетоварної частини урожаю озимої пшениці, під основну технічну культуру - цукрові буряки, що і обумовило необхідність проведення досліджень, представлених в даній роботі.

РОЗДІЛ 1

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи.

На думку багатьох вчених, у збільшенні виробництва та застосування органічних добрив важливе значення має не товарна продукція рослин-солома, яка є дешевим та ефективним засобом підвищення родючості грунту і продуктивності культур [10, 44].

Солома - це надземна частина зернових культур, що залишається після їх обмолоту в повній стиглості зерна, тобто вона являє собою листя і стебла рослин або ту частину, з якої рухомі поживні речовини в процесі дозрівання переходили в зерно [1]. В Росії одні з перших досліджень по використанню соломи для удобрення сільськогосподарських культур були проведені Д.М. Прянишніковим [30] та О. О. Калужським [17].

Залежно від агротехніки вирощування, грунтово-кліматичних умов, добрив та типу злаків склад соломи значно варіює. Як правило, солома містить близько 15% води; 80% - органічних речовин і до 5% зольних елементів [1,2]. В середньому з однією тонною соломи в грунт вноситься близько 800 кг органічної речовини, 3,5-5,5 кг азоту, 0,7-1,7 кг фосфору, 5,5-13,7 калію, 2,2-9,2 кальцію, 0,5-1,7 магнію, 1,2-2,0 сірки, а також мідь, бор, цинк, молібден, марганець, кобальт та інші мікроелементи [2, 45]. Все це вказує на досить значну цінність соломи як джерела найрізноманітніших органічних і мінеральних речовин для рослин та відтворення родючості грунту.

При оцінці соломи злакових культур, як органічного добрива, велике значення має не тільки наявність в ній тих чи інших речовин, але і їх співвідношення. Особливо це стосується вуглецю і азоту. При відношенні їх 20...30:1 найбільш швидко проходить розклад органічної речовини і найефективніше використовується азот грунту [1]. Внаслідок широкого співвідношення С:N в соломі (приблизно 100: 1) внесення її в грунт викликає

інтенсивне біологічне закріплення ґрунтового азоту. Вміст рухомих форм азоту в грунті при цьому різко знижується, і рослини страждають від його нестачі [2].

Тому солома, як органічне добриво, може бути ефективною тільки при обов'язковому доповненні її азотними добривами Як правило, на кожну тонну соломи рекомендується вносити по 8-12 кг діючої речовини азоту [14-16, 18, 30, 31, 34, 43, 44, 47]. Вирівнюючу дозу азоту краще вносити у вигляді аміачної селітри, сечовини або сульфату амонію [45]. При заорюванні соломи доцільно також внести в запас фосфорні, а інколи і калійні добрива [ 1, 20, 45]. Кількість внесеної соломи залежить від врожайності попередньої зернової культури та співвідношення її з зерном і, як правило, становить не більше 6 т/га. Солому доцільно подрібнити і рівномірно розподілити по поверхні поля одночасно із збиранням урожаю зерна. Роздільне проведення операції потребує збільшення витрат і залежить від погоди, крім того, знижується продуктивність праці, дія і економічна ефективність добрива [1, 45]. Своєчасне і якісне лущення стерні з наступною оранкою - найбільш надійний агротехнічний прийом заробки соломи в грунт [14].

Дослідженнями, проведеними як у нашій країні, так і за її межами, відмічено позитивний вплив внесення соломи, як органічного добрива, на вміст основних поживних елементів у грунті. Причому найкраще ця дія проявляється за сумісного використання соломи разом з мінеральними добривами. Зокрема в дослідах Г.І. Іванця [14] на час сівби цукрових буряків на варіанті з внесенням соломи, 6-8 т/га у поєднанні з N120Р120К120 вміст у грунті нітратів становив 1,92 мг при 1,42 на контролі. Вміст рухомих сполук фосфору і калію також був вищий відповідно на 8 і 6 мг/кг грунту. Систематичне використання мінеральних добрим і соломи на вилугуваному чорноземі південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло підвищенню вмісту нітратів у кінці першої ротації сівозміни в шарі грунту 0-40 см на 2,7-14 мг/кг , рухомих сполук фосфору в шарі 0-20см на 28-32 мг/кг. Згідно даних інших науковців [41], внесення 3 т/га соломи в поєднанні з N30 забезпечувало бездефіцитний баланс азоту в сівозміні, а при використанні фосфорних добрив - Р34 як окремо, так і з соломою (3 т/га) отримано оптимальний баланс фосфору. Позитивний баланс калію відмічений при внесенні К18 на фоні 3 т/га соломи. Збільшення вмісту мінерального азоту спостерігалось при тривалому внесенні подрібненої соломи з додатковим внесенням азотних добрив [34]. Також відмічено підвищення вмісту рухомих сполук фосфору та калію [47].

При внесенні соломи, а також при поєднанні її застосування з внесенням гною не виявлено суттєвої різниці в показниках гідролітичній кислотності, рН сольової і водної витяжки та суми обмінних основ [1, 20, 45].

Внесення соломи позитивно впливає на агрофізичні властивості ґрунту [З, 11, 14, 16, 35]. Так, в умовах Білорусії при внесенні 4 т/га соломи забезпечення рослин вологою в усі фази розвитку було вище ніж без її використання [35]. Систематичне використання у зерно-паровій сівозміні мінеральних добрив і соломи в дозі 2,6-3,0 т/га сівозмінної площі на чорноземі вилугуваному південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло зниженню витрат продуктивної вологи на 5,8-28,6% [41]. Зменшення випарування і збереження ґрунтової вологи при мульчуванні соломою відмічено у роботах А.І. Борсукова [3].

Отже, за умов інтенсивного використання землі, насичення грунтів органікою за допомогою використання нетоварної частини врожаю в поєднані з азотними добривами є досить суттєвим джерелом поповнення запасів гумусу і поживних речовин у грунті, а також потужним фактором підвищення його біологічної активності та поліпшення агрохімічних і агрофізичних параметрів.

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

Вирощування цукрових буряків на родючих, багатих органічними речовинами грунтах є головною умовою формування високої та стабільної врожайності коренеплодів. Через нестачу гною більшість господарств працює на природній родючості грунту, що веде до недобору значної кількості продукції буряківництва. В даний час негативним наслідком цього може бути проблема вирощування цукрових буряків через зниження економічної ефективності їх виробництва. Тому питання про використання інших видів органічних добрив для удобрення цукрових буряків досить актуальне і знайшло відображення у багатьох дослідженнях, проведених як у нашій країні, так і за її межами.

Згідно даних М.К. Шикули [44], використання соломи в кількості 7-8 т/га з компенсуючою дозою азоту (з розрахунку 10 кг на 1 тонну соломи) за своєю дією і післядією на врожайність сільськогосподарських культур не поступається застосуванню 35-40 т/га гною.

Г.І. Іванець [14] наводить дані дослідів Драбівської дослідної станції рільництва, де при внесенні 4-6 т/га соломи отримали 35,7 т/га коренеплодів цукрових буряків, а при поєднанні соломи з N90 - 37,9 т/га, проти 33,5 т/га на контролі. Врожайність цукрових буряків у дослідах Білоцерківської дослідно-селекційної станції на чорноземі глибокому вилугуваному значно збільшувалась при внесенні 5 т соломи з N90P90K90 тоді як при використані соломи без добрив - знижувалась.

За традиційного обробітку (оранка на 28-30 см) на варіанті N60Р60К60+ солома 2,4 т/га + N24 в середньому за три роки отримано на 6,8 т/га корене-плодів цукрових буряків більше, ніж на варіанті N60P60K90 та на 1,5 т/га менше в порівнянні з варіантом N60P60K90 + гній 12 т/га. За мінімального обробітку грунту на 10-12 см ця різниця становила 7,5 та 2,0 т/га відповідно [25].

Згідно даних Барійського університету (Франція) [27], при заорюванні ячмінної соломи (6 т/га + N50) і при додаванні азотних добрив у дозі 0;80 та 160 кг/га зібрано коренеплодів цукрових буряків відповідно: 17,3, 30,3 та 39,8 т/га, тоді як при внесенні лише мінеральних добрив 11,2, 23,7 та 33,8 т/га. За умов використання соломи збір цукру зріс до 3,69 т/га, проти 2,76 т/га без неї. При цьому післядія добрив проявлялась на другій (пшениця) і третій (ячмінь) культурах. Так, врожайність зерна і збір соломи пшениці на варіантах з використанням соломи становив 2,6 і 4,8 т/га, а без її внесення - 2,3 і 4,3 т/га. Врожайність зерна ячменю відповідно була 2,6 і 2,5 т/га, а збір соломи - 4,0 і 3,7 т/га.

Внесення соломи озимої пшениці у дозі 5 т/га разом з добривами на чорноземі деградованому Чехо-Словаччини збільшило врожайність корене-плодів цукрових буряків на 2,1 т, на каштанових грунтах - на 6,9 т/га [14].

В дослідженнях на темно-сірому лісовому грунті на третій рік після

внесення N120Р120К120+солома 3 т/га приріст врожаю зерна озимої пшениці становив 16,9%, на варіанті N120P120K120 - 11,9%, гній 30 т/га + N120P120К120-18,3% [9].

На підставі наведених даних можна прийти до висновку, що використання побічної продукції та мінеральних добрив за сучасних умов господарювання як один із основних заходів, які можуть призупинити зниження родючості грунтів, зменшити залежність від техногенних факторів, підвищити врожайність сільськогосподарських культур та конкурентноздатність виробництва.

Проте, як видно з проведеного огляду джерел наукової літератури, за

результатами різних дослідників дані про вплив альтернативних видів органічних добрив розрізняються. А тому вони потребують уточнення і коректування відповідно до конкретних грунтово-кліматичних умом і вирощуваної агрокультури.

РОЗДІЛ 2

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків

Цукрові буряки належать до родини лободових. Це дворічна рослина, яка в перший рік життя утворює рясну розетку прикореневого листя і потовщений коренеплід для одержання цукру.

Розрізняють фабричні цукрові буряки, коренеплоди яких призначені для промислової переробки і маточні, що використовуються для одержання насіння. Буряки другого року життя (висадки) з проростаючих вічок головки утворюють розетку листя, а згодом квітоносні пагони з великою кількістю квіток. Цвітіння висадків триває 20-40 днів. Утворення насіння закінчується через 3-4 неділі після запилення квіток. Якщо квітки на погонах розташовані групами, то з них утворюються клубочки багаторосткових цукрових буряків (супліддя двох або більше плодів, що зростаються між собою). При поодинокому розміщенні квіток формуються однонасінні плоди. Сучасною селекцією доведено однонасінність кращих сортів і гібридів до 95 і більше процентів. Для виробничих посівів використовують плоди і клубочки цукрових буряків першої 4,5-5,5 мм і другої - 3,5-4,5 мм фракції. Маса 1000 насінин коливається від 10 до 30 і більше грамів. На долю власне насінини припадає лише 20-35%. При збільшенні розміру насіння, особливо в полігібридних цукрових буряків цей процент знижується.

Насіння цукрових буряків активно проростають при середньодобовій температурі 6-7 С в шарі грунту 0-10см. Сходи витримують приморозки до 4-5°С, якщо вони наступають не після тривалого періоду теплої погоди.

Рослини цукрових буряків на першому році життя утворюють у середньому 50-60 листків із загальною площею в липні-серпні від 3 до 6 тис см?, або 50-60 тис м?/га.

У фазі 2-4 пари листків проходить линька - розтріскування і скидання первинної кори кореня. Коренева система цукрових буряків до часу максимального її розвитку розповсюджується в сторони до 1 м і проникає в грунт на глибину більше 2 м.

Холодна погода на початку вегетації є головною фенологічною причиною цвітушності. Сума активних температур, що використовуються цукровими буряками за вегетацію складає 2200-2400°С. Як рослини тривалого дня вони потребують умов з притокою до 3000 МДж на 1м?: сумарної сонячної радіації і до 1500-1800 МДж/м? ФАР. Транспіраційний коефіцієнт в середньому складає 397, витрати води на утворення врожаю коренеплодів 50 т/га - до 4000 м?. Найбільше споживання води приходиться на липень-серпень. Оптимальна вологість грунту - 60-70% повної вологоємкості.

На утворення 1т коренеплодів і відповідної кількості гички рослини цукрових буряків використовують 5-6 кг азоту, 1,5-2,0 Р2О5 і 6-7 кг К2О. Крім того, вони споживають значну кількість кальцію, магнію і сірки, вимогливі також до наявності в грунті мікроелементів - бору, марганцю, міді, цинку, молібдену.

При інтенсивному рості рослин один гектар посіву цукрових буряків споживає до тони вуглекислого газу за день. Слід враховувати, що вміст СО2 у повітрі складає лише 0,03%. Тому важлива роль належить органічним добривам не тільки як джерела елементів кореневого живлення, але і СО2.

Найважливішою біологічною властивістю цукрових буряків як спеціалізованого цукроносія є здатність накопичувати в середньому 17-20% цукру від маси коренеплоду. Проте вихід цукру з одиниці маси коренеплоду і його виробництво з гектару посіву визначається вмістом не тільки сахарози, але і інших компонентів хімічного складу, оптимальне поєднання яких можна досягти лише за високого рівня культури землеробства.

2.2 Особливості гібриду ”Ювілейний”

Виведений в Центральній селекційно-генетичній станції ВНІЦ (Умань) і Верхняцькій дослідно-селекційній станції методом гібридизації однонасінного чоловічостерильнго диплоїду з багатонасінними буряками (однонасінний диплоїдний гібрид на стерильній основі) при співвідношенні компонентів 3:1.

Гібрид урожайно-цукристого напрямку. Посівні якості насіння високі: схожість - 85%, однонасінність - 95%. Це дозволяє висівати насіння на задану кінцеву густоту. Уражується хворобами на рівні стандарту. За даними сортодільниць Черкаської області цей гібрид порівняно з районованими сортами збільшує на 3,5-6,5 ц/га вихід цукру при переробці на заводах. Досить важливою особливістю гібриду є рівномірне заглиблення коренеплоду в грунт, що позитивно впливає на механізоване збирання врожаю. Стійкий до цвітушності. Гібрид характеризується високою урожайністю коренеплодів (46,6-58,2 т/га) та цукристістю (17,0-17,8%).

Насіння гібриду Ювілейний відрізняється від інших сортових популяцій більшою технологічністю - вищі показники окружності, вирівненості, схожості і менша маса 1000 плодів. В одному кілограмі насіння цього гібриду посівних одиниць в 1,5 рази більше ніж в Ялтушківського однонасінного 30, в 2 і 2,5 рази відповідно до Верхняцького 103 і Білоцерківського полігібриду 2. Тобто потреба насіння на 1 га гібриду Ювілейний на вказану величину буде нижчою.

РОЗДІЛ 3

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Характеристика ґрунту.

Експериментальну частину роботи виконано протягом 2004-2006 рр.

на дослідному полі Уманської державної аграрної академії (УДАА), розміщеної в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньодніпровсько-Бузького округу Лісостепової правобережної провінції України з географічними координатами за Гринвічем 48° 46' північної широти, 30? 14' східної довготи з висотою над рівнем моря 245 м.

Рельєф дослідного поля - вирівняне плато водорозділу з пологими (1-2°) схилами південно-східної та північно-західної експозиції.

Ґрунт дослідного поля - чорнозем опідзолений середньо-гумусний на лесі. Згідно класифікації Н.А. Качинського , за гранулометричним складом він відноситься до важкосуглинкового, оскільки в орному шарі містить 48,8% фізичного піску (часточки > 0,01 мм) і 51,2% фізичної глини (часточки < 0,01 мм) з яких 31,2% припадає на мулисту фракцію. За профілем ґрунт характеризується відносною однорідністю гранулометричного і валового хімічного складу, вилугованістю легкорозчинних сполук, ілювіальністю карбонатів (на глибині 115--120 см). Такі ґрунти типові для даної зони, вони займають близько 16% загальної площі Лісостепу України. Основні агрохімічні показники ґрунту дослідного поля представлені в табл. 3.1.

Таблиця 2.1

Агрохімічна характеристика чорнозему опідзоленого польового короткотривалого досліду, 2004-2006 рр.

Показник

Метод визначення

Шар ґрунту, см

0-30

30-50

Гумус, %

За Тюріним

3,31

2,98

Азот легкогідролізованний, мг/кг

За Корнфілдом

103

89

Рухомі фосфати, мг/кг

За Чиріковим

132

109

Обмінний калій, мг/кг

За Чиріковим

120

105

рН сольової суспензії

Потенціометричний

5,50

5,75

Гідролітична кислотність, смоль/кг

За Капенном

2,25

1,94

Ступінь насичення основами, %

За Хіссинком

89,8

92,5

Отже, ґрунт дослідного поля за сукупністю фізико-хімічних властивостей відповідає ґрунтовим різновидностям помірно континентальної східноєвропейської фації, в межах якої можуть мати значення результати наших досліджень.

3.2 Кліматичні та погодні умови

За даними Уманської гідрометеостанції середньо-багаторічна кількість опадів становить 633 мм, проте в окремі роки спостерігаються значні відхилення. Опади протягом року розподіляються нерівномірно. В теплий період (квітень-жовтень) їх випадає біля 70% річної кількості. За тепловим режимом клімат регіону помірно-континентальний. Безморозний період продовжується 160-170 днів. Перші осінні заморозки спостерігаються на початку жовтня. Гідротермічний коефіцієнт складає 1,1-1,2, сума активних температур становить 2400-2700°С. Період із середньодобовою температурою понад 5°С триває 250 днів.

В цілому кліматичні умови регіону сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу. Однак в окремі роки спостерігаються несприятливі фактори, які завдають значної шкоди культурам та знижують урожайність.

Погодні умови в роки досліджень різнилися між собою і були не в однаковій мірі сприятливими для росту і розвитку рослин цукрового буряка, що в подальшому впливало на величину врожаю цієї культури.

Таблиця 3.2

Погодні умови в роки проведення досліджень (за даними метеостанції Умань)

Рік

Всього за с.-г. рік

Місяць

9

10

11

12

1

2

3

4

5

6

7

8

Сума опадів, мм

Середньо-багаторічна

633,0

43,0

33,0

43,0

48,0

47,0

44,0

39,0

48,0

55,0

87,0

87,0

59,0

2003-2004

605,4

21,7

124,5

20,5

21,6

65,0

55,2

10,1

12,0

24,2

30,0

96,7

123,9

2004-2005

636,7

74,8

27,5

64,1

17,8

46,8

68,1

36,3

58,1

57,5

66,9

56,3

62,5

2005-2006

530,2

2,6

43,6

39,9

73,1

20,2

38,6

84,6

42,0

48,6

46,5

40,8

49,7

Середня температура повітря, °С

Середньо-багаторічна

7,4

13,6

7,6

2,1

-2,4

-5,7

-4,2

0,4

8,5

14,6

17,6

19,0

18,2

2003-2004

8,2

13,6

6,8

3,7

-0,8

-4,2

-2,6

3,7

8,9

13,2

17,1

19,9

19,2

2004-2005

8,7

13,6

9,1

3,4

0,4

-0,3

-4,9

-1,0

9,8

15,4

17,0

20,4

20,0

2005-2006

8,4

15,4

8,6

2,1

-0,3

-0,8

-5,9

0,5

9,1

14,3

17,8

20,2

20,2

Відносна вологість повітря, %

Середньо-багаторічна

76

73

80

87

88

86

85

82

68

64

66

67

68

2003-2004

77

68

85

91

89

90

87

77

59

66

64

73

76

2004-2005

77

79

82

87

87

84

87

73

65

68

73

71

73

2005-2006

76

69

78

87

88

81

85

82

68

63

72

64

69

Як видно з таблиці 3.2, в цілому за 2003/2004 сільськогосподарський рік випало 605 мм опадів, що на 28 мм менше середньо-багаторічних. Від закладання досліду до сівби випало 318,6 мм, що на 21,6 мм більше за середньо-багаторічну кількість, однак з березня опадів стало випадати менше і це призвело до швидкого висушування верхнього шару ґрунту. Так, з квітня по липень (вегетаційного періоду цукрового буряку) випало 162,9 мм, що на 114,1 мм менше за середньобагаторічну кількість опадів в цей період, що зумовило критичний стан на початок вегетації і було причиною неповних сходів.

В 2004/2005 сільськогосподарському році річна кількість опадів була на рівні середньо-багаторічних і становила 637 мм. Після збору попередника до закладання досліду випала велика кількість опадів -198,7 мм, що на 96,7 мм більше за середньо-багаторічний показник цього періоду, а від закладання досліду до сівби цукрового буряку випало 260,6 мм опадів, що на 36,4 мм менше норми. За вегетаційний період цукрового буряку в 2005 році випало 238,8 мм опадів, що на 38,2 мм менше за середньо-багаторічну кількість. Але слід відмітити, що рослини цукрового буряку були в достатній мірі забезпечені ґрунтовою водою на початку і в середині вегетації, що в свою чергу позитивно вплинуло на дружність і повноту сходів.

За 2005/2006 сільськогосподарський рік кількість опадів була найменшою - 530 мм, що на 103 мм менше середньо-багаторічних. Після проведення основного зяблевого обробітку до сівби цукрового буряку випало 302,6 мм опадів, що відповідало середньо-багаторічній нормі за цей період. Однак після сівби до кінця вегетації культури сума атмосферних опадів була нижчою за середньо-багаторічну на 99,1 мм.

За температурним режимом весна в роки досліджень була характерною для районів південного Лісостепу. Підвищена температура повітря і нестача опадів у 2004 і 2006 роках на початкових етапах росту негативно вплинуло на появу і формування сходів льону. Інша ситуація відмічалась в 2005 році, коли підвищена температура і достатні запаси ґрунтової води у верхніх шарах лише сприяли проростанню насіння і формуванню дружних сходів.

Загалом же температурний режим повітря впродовж вегетації був сприятливий для росту і розвитку рослин цукрового буряку в усі роки досліджень.

Відносна вологість повітря в 2004 і 2005 роках на початку вегетації була нижчою відповідно на 9 і 3% від середньо-багаторічної, а в третьому році була на рівні норми. В середині вегетації вона дещо підвищувалась і знаходилась в межах 64-66% в перший рік, 68-73% в другий і 63-72% у третій рік. В кінці вегетації за рахунок випадання великої кількості опадів в 2004 році відносна вологість повітря піднялась до 73% і була вищою на 6% за середньо-багаторічну. В 2005 році відносна вологість повітря на цей період була вище норми на 4%, а в 2006 році - нижче норми на 3%.

Загалом погодні умови в 2004 і 2006 роках впродовж вегетаційного періоду цукрового буряку можна оцінити лише як на задовільно, оскільки нестача опадів на початок і середину вегетації призвела до появи неповних сходів . В 2005 році погодні умови були більш сприятливими для росту та розвитку цукрового буряку.

3.3. Схема досліду

У дослідах вивчали порівняльний вплив застосування гною, соломи озимої пшениці (надземної біомаси попередника) на врожайність і якість коренеплодів цукрових буряків та на зміни агрохімічних і водню фізичних властивостей грунту.

Дослідження проводили в польовому досліді з внесенням добрив під цукрові буряки за такою схемою:

1. Контроль (без добрив)

2. Гній 20 т/га

3. Солома 5 т/га

4. Солома 5 т/га + N60

В схемі досліду варіанти вирівняні за сумою вмісту азоту: кг/га.

Розмір посівної ділянки 2160 м? (21,6 х 100 м), облікової - 1296 м? ( 16,2 х 80 м) при триразовому повторенні варіантів і систематичному їх розміщенні.

3.4. Агротехніка вирощування цукрових буряків у досліді.

Подрібнену ( на 10-15 см) солому озимої пшениці в кількості 5 т/га з додатковим внесенням N60 (аміачна селітра) відповідно до схеми досліду заробляли в грунт дискуванням стерні в два сліди. Органічні (напівперепрілий гній ВРХ, солому) і мінеральні добрива (аміачна селітра) заробляли у грунт під час проведення оранки на глибину 30-32 см у другій половині жовтня.

3.5. Методика проведення досліджень.

Відбір зразків ґрунту в польовому досліді для визначення динаміки вмісту в ньому мінерального азоту, рухомих форм фосфору та обмінного калію - з 0-50 см шару в такі строки: до сівби, у фазі інтенсивного росту та при збиранні врожаю коренеплодів цукрових буряків; визначення вологості - у шарі 0-160 см - через кожні 20 см в строки до сівби та перед збиранням урожаю коренеплодів цукрових буряків.

Збирання врожаю коренеплодів цукрових буряків проводили механізовано (КС-6Б) з наступним доочищенням і роздільним зважуванням коренеплодів і гички.

У відібраних, згідно програми досліджень, зразках грунту визначали:

- нітратний азот - йонометричним методом;

-обмінний амоній - в 0,1н КС1 витяжці з подальшим

фотоколориметруванням з реактивом Неслера;

-рухомі сполуки фосфору -- вилученням їх 0,5Н розчином СН3СООН з наступним фотоколориметруванням за методом Чирікова;

- обмінний калій - вилученням його 0,5Н розчином СН3СООН з наступним пропусканням на полуменевому фотометрі за методом Чирікова;

- польову вологість - гравіметричним методом.

Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків розраховували за показниками цукристості; К; Nа; а-N які були нами отримані на напівавтоматичній лінії "Венема".

Біометричні показники: фенологічні спостереження, визначення динаміки наростання маси листя та коренеплодів цукрових буряків, та облік урожаю - за методикою. Мойсейченка і Єщенка.

Економічну ефективність застосування добрив розраховували згідно з технологічної картою та відповідними рекомендаціями.

Опрацювання і узагальнення результатів досліджень проводили, використовуючи методи математичної статистики.

РОЗДІЛ 4

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Зміна агрохімічних показників родючості ґрунту при застосуванні різних видів органічних добрив

Цукрові буряки є однією з найбільш вимогливих культур до поживного режиму ґрунту і в той же час характеризуються високою окупністю добрив урожаєм за різних рівнів його забезпеченості елементами живлення. В забезпеченні цих потреб, а також підтримання рівня родючості ґрунту, важлива роль відводиться добривам, зокрема органічним.

Проведеними дослідженнями відмічені зміни вмісту мінерального азоту як за варіантами досліду, так і строками визначення в межах одного варіанту (табл. 4.1; 4.2; 4.3). Зокрема, в орному шарі вміст нітратного азоту перед сівбою цукрових буряків перевищував контроль на 1,8 мг/кг ґрунту.

4.1. Вплив різних органічних добрив на динаміку нітратного азоту в

ґрунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/кг грунту

Варіант досліду

Перед сівбою

Перед збиранням урожаю

1*

2**

1*

2**

Контроль(без добрив)

10,1

9,7

3,9

3,4

Гній 20 т/га

12,5

10,9

4,6

4,1

Солома 5 т/га

9,8

9,6

3,7

3,4

Солома 5 т/га + N60

11,9

10,5

4,2

3,9

НІР05 0,7-0,8 0,6-0,7 0,5 0,4

Примітка. 1*- шар грунту 0-30 см, 2**- 30-50 см.

Вшарі грунту 30-50 см його вміст був дещо менший ніж у 0-30 см з різницею в 1,3-1,7 мг/кг грунту на користь варіантів з органічним удобренням.

Внесення соломи з компенсуючою дозою азоту не призводило до іммобілізації азоту з грунту і вміст мінеральних форм азоту у варіантах з використанням соломи був вищий від контролю і наближався до варіантів з внесенням гною.

4.2. Вплив різних органічних добрив на динаміку амонійного азоту в грунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/кг грунту

Варіант досліду

Перед сівбою

Перед збиранням урожаю

1*

2**

1*

2**

Контроль (без добрив)

13,6

12,4

16,9

15,7

Гній 20 т/га

14,5

13,2

17,8

17,0

Солома 5 т/га

13,4

12,5

17,2

15,6

Солома 5 т/га + N60

14,3

13,0

17,1

16,8

НІР05 0,7 0,7-0,8 0,8-0,9 0,9-1,0

Примітка 1*- шар грунту 0-30 см, 2** - 30-50см.

4.3. Вплив застосування різних видів та доз органічних добрив на вміст та запаси мінерального азоту (N-NO3+N-NH4) в грунті перед сівбою цукрових буряків, середнє за 2005-2006 рр.

Страницы: 1, 2


© 2010 Рефераты