Аналіз продуктивності праці в рослинництві

Продовження таблиці 2.5.

Аналізуючи структуру товарної продукції, можна відмітити, що господарство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва і тваринництва. Більшу питому вагу займає тваринництво. До її частки належить 51.5 % від загальної вартості товарної продукції в середньому за три роки. В тваринництві більша питома вага має скотарство (45.3 % в середньому за 2002-2004 р). до рослинництва належить 48.5 % вартості товарної продукції де більша питома вага належить рослинництву (26.15). значно збільшилась питома вага зернових культур і продукції скотарства в 2004 р. в структурі товарної продукції, відповідно 215 % і 72.6 %.

Із цього можна зробити висновок, що господарство має м'ясо-зернову спеціалізацію.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільськогосподарського виробництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці. В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на середньорічного працівника.

Більш наглядно розглянемо економічну ефективність ПСП „Приморський” в таблиці.

Таблиця 2.6

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в ПСП „Приморський”.

Так виробництво валової продукції з 2002 року по 2004 рік збільшилось на 2328.1 тис. грн.., відхилення становить 140.9 % в т. ч. З розрахунку на одного середньорічного працівника збільшився на 179.8 % від 2002 року; з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь - на 130.1 %. Збільшилась вартість валової продукції на одну грн. виробничих витрат і одну грн.. основних фондів - відхилення становить відповідно 71.9 % і 82.9 %.

Валовий дохід всього господарства зменшився на 128.3 тис. грн.. в 2004 році, відхилення становить 7.8 %, в т. ч. З розрахунку на один га сільськогосподарських угідь - на 88.0 тис. грн. валовий дохід в 2004 р. на одного середньорічного працівника незначно збільшився і становить 107.0 %.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. Так підприємство 2приморський” від своєї діяльності одержує прибуток. Але прибуток в 2004 році зменшився на 270.9 тис. грн.. в зрівнянні з 2002р., відхилення становить 38.3 %. І на 656 тис. грн.. в зрівнянні з 2003 р. Тобто, величина прибутку залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Рівень рентабельності в цілому по господарству це сукупний рівень рентабельності. По підприємству він понизився і відхилення становить 25.5%.

В цілому можна зробити висновок, що підприємство „приморський” рентабельне.

2.2 АНАЛІЗ ДИНАМІКИ І ОЦІНКИ ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ

Рівень продуктивності праці вимірюється кількістю продукції виробленої за одиницю робочого часу або затратами робочого часу на виробництво одиниці продукції. Під час аналізу виявляють резерви підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продукції з найменшими затратами праці та засобів.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників у вартісному і натуральному виразах. Для оперативного аналізу і поточного контролю за використанням трудових ресурсів у господарствах використовують такі непрямі показники: обсяг виконаних сільськогосподарських робіт за робочий день чи годину; затрати часу на обслуговування однієї голови худоби4 посівна площа з розрахунку на одного працівника.

Рівень продуктивності праці аналізують, порівнюючи фактичні показники з передбачуваними, з даними попередніх років, інших господарств та із середніми показниками по району. Це дозволяє виявити зміни в рівні продуктивності праці, вплив їх на виробництво продукції, зниження собівартості, підвищення рівня рентабельності та накреслити заходи щодо дальшого зростання продуктивності праці.

Проаналізуємо по роках зміну рівня забезпеченості та використання персоналу сільськогосподарського підприємства.

Таблиця 2.7

Забезпеченість та використання персоналу сільськогосподарського підприємства.

З таблиці видно, що середньорічна чисельність робітників, зайнятих в сільськогосподарському підприємстві зменшилась і відхилення становить 13.9 %.

Прямі затрати праці на підприємстві збільшились на 4.6 тис. люд. год., відхилення становить 9 % від 2002 року в 2004 році. Так в рослинництві затрати праці збільшились на 9.6 тис. люд. год., а це 2.5 % відхилення, в тваринництві відхилення складають 3.2 %.

Зміни в чисельності працівників зайнятих в сільському господарстві, призвали до змін в питомій вазі працівників. Питома вага працівників рослинництва зменшилась в 2004 р. в зрівнянні з 2002 р., відхилення становить 0.48 %, а по тваринництву збільшилось в 2004 р. і становить відхилення 3.4 5.

В умовах зменшення чисельності працівників сільського господарства в цілому по галузі важливо забезпечити їх найбільш повне і раціональне використання у виробництві. Одним з оновних показників, що характеризує рівень використання трудових ресурсів, є кількість відпрацьованих 1 працівником людино-годин за рік. Так в рослинництві в 2004 р. відпрацьованих людино-годин збільшилось і відхилення склали 19.7 % в порівнянні з 2002 р., а тваринництві відхилення склали 9.4 % в порівнянні 2004 р. з 2002 р.

Для оцінки досягнутого рівня продуктивності праці застосовується нормативний метод, який ґрунтується на порівнянні встановлених нормативів затрат праці з фактичними. Він дає змогу також здійснювати оперативний контроль за використанням праці, вчасно визначати недоліки в організації виробництва і накреслювати шляхи їх усунення.

На основі порівняльних даних проаналізуємо продуктивність праці ПСП „Приморський”.

Таблиця 2.8

Рівень продуктивності праці в ПСП „Приморський”

Таким чином, валова продукція в розрахунку на середньорічного працівника зросла в 2004 р. в зрівнянні з 2002 р. і становить в цілому по ПСП „Приморський” 179.8 %. Валова продукція з розрахунку на 1 люд. год. прямих затрат праці зросли і відхилення становить в цілому по господарству 139 %.

Продуктивність праці може бути виражена і за допомогою зворотної величини, що характеризується як витрати робочого часу на одиницю продукції, тобто трудомісткістю. Розрізняють трудомісткість продукції (люд. - год/ц). В ПСП „Приморський” трудомісткість в 2004 р. зменшилась в порівнянні з 2002 р. і становить 57 %. А також розрізняють трудомісткість культури (люд. - год/га).

Проведемо аналіз продуктивності праці при виробництві конкретного виду сільськогосподарської продукції (зерна) в ПСП „Приморський”.

Таблиця 2.9

Показники продуктивності праці при виробництві зерна

Кількість виробленого зерна на 1 люд. год. В2004 р. зменшилось і становить 91.7 % в зрівнянні з 2002 роком. Затрати праці на 1 ц і на 1 га посівної площі під зернові збільшились і відхилення становить відповідно 9.2 % і 6.7 %. Виробництво зерна на 1 середньорічного працівника збільшилось і в 2004 р. становить 169.9 5 в зрівнянні з 2002 р. Проаналізуємо витрати праці на виробництві окремих видів с/г продукції в господарстві „Приморський”.

Таблиця 2.10

Прямі затрати праці на 1 га посівів та 1 ц продукції рослинництва.

З таблиці видно, що затрати праці на 1 га посіву по окремим видам продукції виросли в 2004 р. в зрівнянні з 2002 р. і становлять в цілому по господарству 216 %, а відхилення складають 116 %. Відхилення затрат праці по зерновим становлять 62.1 %, по овочевим 122 %. Збільшилась трудомісткість 1 ц в 2004 р. і відхилення в порівнянні з 2002 р. становлять 46 %. Збільшилась трудомісткість 1 ц соняшника і овочевих в 2004 р. на 20.5 люд. год. і 140.8 люд. год. або на 109 % та 133 % в порівнянні з 2002 р.

Аналізуючи показники можна відмітити, що продуктивність праці в 2004 р. зменшилась в зрівнянні з 2002 р.; в зрівнянні з 2003 р. збільшилась. Тож в загалі вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника збільшилась в 2004 р. проте продуктивність праці в 2004 р. зменшилась порівняно з 2002 р. і є недостатньою на підприємстві.

Прискорення темпів зростання продуктивності є однією з найголовніших умов підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

2.3 ФАКТОРИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ.

Для пошуку на кожному підприємстві резервів зростання продуктивності праці потрібно проаналізувати її досягнутий рівень, визначивши найважливіші фактори, які впливають на зміну останнього.

Усі фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії на цей показник можна обєднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої - скороченню затрат живої праці, до третьої - соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективної праці.

Збільшення виробництва продукції досягається завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі. Так від родючості землі залежать кінцеві результати сільськогосподарського виробництва, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів. Звідси одна й та сама кількість праці за різних природних умов буває представлена більшим або меншим обсягом вироблених продуктів, або збільшення (зменшення) кількості продукції, або під одночасним впливом обох цих факторів.

Для обчислення приросту річної продуктивності раці завдяки вивільненню працівників можна скористатися формулою:

;

де Рпр - приріст річної продуктивності праці завдяки вивільненню працівників; КП1 і КП0 - кількість працівників відповідно в звітному і базовому періодах.

;

вплив збільшення обсягу виробництва продукції на приріст продуктивності праці визначається за формулою:

;

де Ппп - приріст річної продуктивності праці завдяки збільшенню обсягу виробництва; ВП1 і ВП0 - обсяг виробництва валової продукції відповідно в звітному і базовому періодах.

Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств.

При заміні живої праці капіталом закономірно постає питання: яку суму інвестицій підприємство може дозволити собі вкласти у виробництво, щоб заощадити таку кількість живої праці, завдяки вивільненню якої досягається вища ефективність виробництва. Відповідь на це запитання може бути вичерпною за умови обґрунтованого визначення необхідної вихідної інформації і правильного використання відомого в економічній теорії принципу: заміна живої праці минулою доцільна лише тоді, коли вартість машини нижча за вартість робочої сили, яку вона заміщує.

Витрати на робочу силу, яка вивільняється в процесі механізації, визначають за формулою6

Врс = Тrс * Трд * Крд * Ксн;

Де Тrс - тарифна годинна ставка; Трд - тривалість робочого дня, год.; Крд - кількість робочих днів, які відпрацював працівник протягом року; Ксн - коефіцієнт соціальних нарахувань на заробітну плату.

На основі цих даних визначають суму капіталовкладень, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється. Розрахунок здійснюють за формулою:

КВз = ;

Де КВз - зрівноважені капіталовкладення, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється; Пз - загальна сума витрат в розрахунку на 1000 грн. капіталовкладень.

Розрахована таким способом сума зрівноважених капіталовкладень означає, що підприємство матиме економію, інвестиції на заміну працівників будуть менші, ніж ця сума. Зрозуміло, що економія буде тим більшою, чим меншим будуть фактичні капіталовкладення порівняно з показником КВз, і навпаки. Підприємство нестиме збитки, якщо фактичні капіталовкладення перевищуватимуть зрівноважені.

Серед третьої групи факторів підвищення продуктивності праці особливу роль відіграють такі, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної заінтересованості, матеріальне стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше виконують свої функції. Тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки підприємств. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до використання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації кваліфікованіших працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожний працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.

Важливим соціальним фактором підвищення продуктивності праці є взаємовідносини між управлінським апаратом і виконавцями, роботодавцями і виконавцями. Менеджери повинні турбуватися про працівників, прислуховуватися до їх порад щодо поліпшення організації виробництва, вдосконалення його технічної бази, об'єктивно оцінювати роботу кожного члена трудового колективу. Етика взаємовідносин між керівниками і підлеглими вимагає взаємоповаги. Менеджери повинні спокійно реагувати на помилки виконавців, виправляти їх, не роблячи зауважень винним у присутності інших працівників.

Страницы: 1, 2, 3