І Види займенників у
сучасній німецькій мові та їх функції у реченні ...5
ІІ Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена
честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призводити
влада”.......... .................17
Висновки............................23
Список використаної літератури...................22
Вступ
В даній курсовій роботі ми намагаємося дослідити синтаксичні функції
займенників в оповіданні Генріха Белля “Втрачена честь Катерини Блум або: як
може викати і до чого може призводити влада
Ця тема розкриває перед нами різноманітний світ німецьких займенників: їхню
структуру функції в реченні взаємозв’язок з іншими частинами мови
Досліджувана тема зацікавила нас також кількістю займенників у німецькій
сучасній мові Це дає можливість розглядати німецький займенник не однобічно, з
різних точок зору, вникнути в саму суть тієї частини мови.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні синтаксичних функцій німецьких
займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як
може виникати і до чого може призвести влада”.
Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступне завдання:
1 – вивчити теоретичну літературу з досліджуваної теми;
2 – виписати всі займенники з твору, та погрупувати їх за видами;
3 – проаналізувати займенники за синтаксичними функціями у творі.
Курсова робота складається з:
- І розділу “Види займенників у сучасній німецькій мові та їх
функцій у реченні”, в якому проводиться теоретичний огляд літератури з
досліджуваної теми та детальна класифікація займенників;
- ІІ-го розділу, який носить назву “Синтаксичні функції займенників в
оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і
до чого може призвести влада””. Тут аналізуються знайдені у творі займенники.
Також визначаються функції займенників, проводиться кількісне співвідношення
даних; це обґрунтовується прикладами з твору та власними прикладами;
- висновків, які дають можливість узагальнити виконану роботу,
виділити найважливіші моменти проведеного дослідження, та вивести результати
курсової роботи;
- списку використаної літератури, яка нараховує 10 позицій.
І. Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет або ознаку, не називаючи
їх безпосередньо. Займенники вживаються замість іменників, прикметників,
числівників і залежно від цього виступають у реченні підметом, додатком,
іменною частиною присудка або означенням [7.41].
Займенники у свою чергу поділяються на такі групи:
- особові займенники (Personalpronomen);
- присвійні займенники (Possessivpronomen);
- зворотній займенник (Reflexivpronomen);
- вказівні займенники (Demonstrativpronomen);
- питальні займенники (Interrogativpronomen);
- відносні займенники (Relativpronomen);
- неозначені займенники (Indefinitpronomen);
- безособовий займенник es (Das unpersönliche Pronomen es);
- взаємні займенники (Retziprokpronomen);
- заперечні займенники (Verneinende Pronomen);
- займенникові прислівники (Prominaladverbien) [7.41].
Деякі займенники вказують на іменникове значення (substantivische Pronomen).
До них відносяться такі групи: особові, безособові, деякі неозначені та
питальні, відносні займенники.
Інші вказують на ознаку (adjektivische Pronomen). Сюди належать присвійні,
деякі неозначені, вказівні, деякі питальні речення.
Більшість займенників відмінюється за родами, числами та відмінками.
Вони є простими або кореневими: ich “я”, er “він”, mein “мій”. Похідних
займенників мало. Деякі з них утворюються шляхом перетворення інших частин
мови в займенник, наприклад: vile “багато”, wenige „небагато“ від
прислівників viel, wenig).
Складних прислівників небагато. До них відносяться: derselbe “той самий”,
derjenige „той“, jederman „любий, кожній“ [7.42].
Особові займенники - це займенники, які вказують на особу в момент мовлення.
Вони виконують роль підмета в реченні, якщо відсутній іменник на місці якого
в даному випадку стоїть особовий займенник:
Mein Bruder steht vor der Tür;
Er steht vor der Tür.
До особових займенників належить:
ich – я wir - ми
du - ти ihr - ви
er - він sie - вони
sie - вона Sie – Ви (форма ввічливого
звертання)
es - воно
Деякі особові займенники мають одинакову форму, але різне значення. Особливо
це стосується займенника sie;
Порівняймо: [3.69]
1) Sie arbeitet hier;
2) Ich sehe sie gut;
3) Meine freunde arbeiten in einem Werk. Sie arbeiten gut;
4) Genosse Iwanow, Ihre arbeit gefält uns sehr. Sie arbeiten gut.
Особовий займенник Sie вживається:
- при звертанні,
якщо той хто говорить, з ним на – Ви (приклад 4);
- при звертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить, із
кожним із них на – Ви, наприклад:
Der Professor sagte den Studenten: “Nächste Woche haben wir eine Konferenz
und Sie müssen daran teilnehmen”.
Займенник іhr вживаєть призвертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить з
кожним на – ти:
Der Lehrer sagte den Schulern: „Diese Regel kennt ihr noch schlecht. Ihr
müsst sie noch einmal wiedergolen“ [3.69].
До присвійних займенників належить:
mein
meine
mein
мій
моя
моє
dein
deine
dein
твій
твоя
твоє
sein
seine
sein
його
ihr
ihre
ihr
її
unser
unsere
unser
наш
наша
наше
euer
euere
euer
ваш
ваша
ваше
ihr
ihre
ihr
їхній
їхня
їхнє
Ihr
Ihre
Ihr
Ваш
Ваше
Ваша
Присвійні займенники відмінюються як неозначений артикль однині, як означений
– в множині.
Закінчення присвійного займенника залежить від роду, числа і відмінка того
займенника перед яким він стоїть.
Наприклад [2.49]
meinen Kugelschreiber
Ich nehme
meine Fieder
mein Geft
Присвійним займенникам mein, dein, unser, euer, Ihr або відповідно
український займенник мій, твій, наш, ваш, Ваше залежно від узгодження з
підметом.
Присвійні займенники вживаються як прикметник, вони стоять перед іменником і
виступають у реченні означенням. Вони вказують кому належить та чи інша річ.
У німецькій мові є тільки один зворотній займенник sich. Він вживається з
неозначеною формою дієслова у третій особі однини і множини та у формі
ввічливого звертання. Наприклад: [2.50]
sich setzen
er setz sich
sie setz sich
es setz sich
Sie setzen sich
В інших особах при відмінюванні із займенником sich вживається знахідний
відмінок відповідних особових займенників. Наприклад: [2.50]
ich wasche mich
wir wäschen uns
du wäschte dich
ihr wascht euch
er
wäscht sich
sie waschen sich
sie
Sie waschen sich
es
У давальному відмінку займенник sich відповідає українському займеннику собі:
ich kaufe mir Hefte
wir -//- uns -//-
du -//- dir -//-
ihr -//- euch -//-
er
-//- sich -//-
sie -//- sich -//-
sie
Sie -//- sich -//-
es
У вище наведеному прикладі займенник sich виступає у ролі службового слова.
Зворотній займенник може придавати дієслову відтінок пасивного значення.
Порівняймо: [4.76]
etwas finden, begreifen, lesen; та
Der Schlüsel wierd sich finden; або
Das begreift sich leicht.
Das Buch liest sich leicht.
До вказівних займенників належить:
dieser
diese
dieses
цей
йя
це
jener
jene
jenes
той
та
те
solcher
solche
solches
такий
така
таке
es
це
der
die
das
той
та
те
selbst
(selber)
сам
derjenige
diejenige
dasjenige
той самий
та сама
те саме
derselbe
dieselbe
dasselbe
той же
та же
те же
Вказівні займенники es selbst selber не відмінюються і не розрізняються за
родами. Займенники solcher, solche, solches вживаються в однині з неозначеним
артиклем і відмінюються як прикметник [7.45].
Якщо неозначений артикль стоїть після цих займенників, то вони вживаються у
короткій формі і не відмінюються.
Nom. – solch ein schwerer Tag
Akk. - solch einen schweren Tag
У складних вказівних займенників derjenige, diejenige, dasjenige, derselbe,
dieselbe, dasselbe перша частина відмінюється як означений артикль, а друга,
як прикметник за слабкою відміною [2.52].
Вказівні займенники можуть вживатися в функції прикметника, тобто виступати у
значенні означенн, а також виконувати функцію іменника, тобто виступати у
реченні підметом. Наприклад:
Dieser (der) ist unser Delegirter
Ist das der Weg zum Roten Platz [4.81].
У наступному випадку виступає вказівний займенник у значенні додатка:
Erzählen Sie das (bis es) noch einmal
Wir helfen denen (denjenigen), die viel versäumt haben [4.82].
Дуже часто можна почути у розмові вказівні займенники das i es.
Займенник das спрямований на попередження висловлювання:
Kannst du allein diese acht Kissen in den 5 Stock hochtragen.
Ми бачимо, що займенник es, навпаки керується наступним висловлюванням.
До питальних займенників належить:
wer? was?
хто, що
welcher? welche? welches? який, яка, яке
was für ein? was für eine? was für ein? який, яка, яке
Питальні займенники wer? was? завжди стоять в однині і не розрізняються за
родами.
У сучасній німецькфй мові займенник was? у давальному відмінку не вживається.
Займенник wer? - стосується осіб, а займенник was? – предметів, тварин,
наприклад [2.53]
Wer wiederhold die Hausaufgabe
Der Student wiederhold die Hausaufgabe
Was wiederhold der Student - die Hausaufgabe
Питальні займенники welcher? welche? welches? відмінюються як означений
артикль. Питальний займенник welcher? вживається головним чином як прикметник;
у займеннику was für ein? відмінюється тільки ein як неозначений артикль.
У множині ein випадає і залишається тільки was für? Частини, з яких
складається цей займенник можуть бути розділені наприклад:
Was sind denn das für Redensarten? Замість: Was für Redensarten sind
denn das [4.84].
Питальні займенники відмінюються за відмінками і при цьому виступають різними
членами речення:
Підмет
Wer (was) ist da?
Означення
Wassen Kind ist da?
Додаток
Wem gehört das Buch?
Іменна частина присудка
Welches siend die besten Theater in dieser Stadt?
Welches ist das neue Aufsatzthema
До відносних займенників належать: der, die, das; i welcher, welche, welches
– який, яка, яке.
Займенники der, die, das – мають те саме значення, що і займенники welcher,
welche, welches, але в сучасній німецькій мові частіше вживаються займенники
der, die, das.
Відносні займенники вводять підрядні речення і виступають в них членами
речення і словосполучення.
Наприклад: [2.54]
Der letzte Roman von E. M. Remark, den ich vor kurzem gelesen habe, gefällt
mir sehr.
До найбільш уживаних неозначених займенників належать:
man
не перекладається
jemand
хтось, хто-небудь
jeder, jede, jedes
кожен, всякий
alle
всі
einige
деякі
viele
багато хто
beide
обидва, обидві
wenige
мало хто
etwas
щось, що-небудь
Неозначені займенники вказують на те, що особа, або предмет є або
невизначеним, або невідомим, або мало відомим.
Такі займенники як: man, jemand, einer, eine, eines, irgendwer, etwas,
nichts можуть виступати у реченні самостійно як підмет або додаток.
Неозначено особовий займенник man не відмінюється, не перекладається і
виконує роль підмета в неозначено-особовому реченні. присудок після
займенника man стоїть у третій особі однини, а перекладається на українську
мову, як займенник третьої особи множини:
man liest
читають
man kann
можна
man will
хочеться
З модальними дієсловами утворює безособові зхвороти.
Займенники jemand i niemand відмінюються як означений артикль чоловічого
роду. Форми множини вони не мають.
Займенник niemand заперечує наявність осіб. Це - антонім до jemand.
Займенники jeder, jede, jedes мають тільки форму однини і відмінюються як
означений артикль. В множині замість цих займенників вживається займенник
alle.
Займенники alle, einige, viele, beide, wenige вживаються тільки у множині і
відмінюються як означений артикль.
Займенник etwas відрізняється від інших займенників тим, що він вказує не на
особу, а на предмет і не відмінюється. У мовленні вживається з різними
прийменниками:
Plötzlich erinnere sich die Grossmutter an etwas und kehrte nach Hause
zurück [2.56].
Безособовий займенник es не відмінюється і виступає у ролі підмета у
безособових реченнях, зворотах і у сталому словосполученні es gibt.
Займенник es вживається:
1) як особовий займенник третьої особи однини середнього роду у називному
та знахідному відмінках, наприклад:
Ich male ein Bild. Es ist schön;
2) з безособовими дієсловами які означають явища природи і відчуття
людини, наприклад:
Es blitzt es donerrt, es friert mich [2.57];
3) у безособових зворотах з іменниковим складеним присудком, наприклад:
Es ist spät, es ist heisst;
4) з особовими дієсловами, які вживаються як безособові, наприклад:
Wie geht es Ihnen?
5) зі стилістичних міркувань, коли особова форма дієслова ставиться на
перше місце, займенник es узгоджується не з дієсловом, а з підметом,
наприклад:
Es arbeiten in Krankenhaus Ärtze, Krankenschwester und pfleger [2.57];
6) У сталих словосполученнях з es gibt: in dieser Stadt gibt es eine
grosse Bibliothek;
7) Es може також вживатись як корелят, що стоїть після присудка і вказує
на наступну інфінітивну групу:
Sie verdient es, gelobt zu werden.
Взаємні займенники вказують на взаємний характер дій двох, або більше осіб. До
взаємних займенників належить займенник einander, а також його сполучення з
прикметниками: miteinander, nebeneinander, füreinander, beieinander і т.
д.
Синонімом займенника einander може бути займенник sich в одному із своїх
значень.
Взаємні займенники не відмінюються. Заперечні займенники kein, keine
заперечують тільки іменник і стоять перед ними. вони означають ніякий, ніяка,
жоден, жодна, жодне. До заперечних займенників відносяться також: niemand –
ніхто, nichts – ніщо, keine, keiner, keines - ніхто.
Займенники kein, keine, kein узгоджується у роді числі і відмінку з
іменником, до якого відносяться. В однині вони відмінюються як неозхначений
артикль, а в множині як означений артикль.
Займенник nichts не відмінююється.
Займенник niemand може відмінюватись як неозначений артикль, як правило
вживається в короткій формі. Обидва займенника виступають у реченні як підмет
або додаток:
Niemand spriecht hier laut.
Sie hat nichts gehört.
В німецькому реченні дозволяється вживати тільки одне заперечення.
Займенникові прислівники складають окрему групу прислівників, яким властиві
ознаки прислівника і займенника. Вони поділяються на:
- питальні: wobei, wodurch, woran, тощо;
- вказівні: dabei, dadurch, daran, тощо.
Ці займенникові прислівники являються складними словами. Першим компонентом є
wo утвореного від зміненого питального займенника was, а другим компонентом є
прикметник. Так і для вказівних: перший компонент da утворений від das, а
другим компонентом є прикметник. Займенникові прислівники вживаються лише
тоді коли мова йде про неживі предмети:
worauf wartest du? – Auf den Zug.
Питальні займенникові прислівники вживаються як питальні слова у питальних
реченнях і стоять на першому місці:
Worüber lachung sie?
Вони вживаються також як сполучникові слова підрядних речень:
Ich weiss woran in denkt.
Отже, займенник у сучасній німецькій мові являє собою одну із найцікавіших і
найбільших частин мови.
В цьому розділі ми намагаємося класифікувати німецькі займенники за видами,
визначити їх функції в реченні та взагалі в мові; дати коротку характеристику
кожній групі німецьких займенників.
ІІ. Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля "Втрачена
честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.
Використовуючи класифікацію з попереднього розділу ми намагаємося
проаналізувати займенники в оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини
Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”. Це розповідь про
жінку, яка протягом всього життя бореться за виживання, за збереження своєї
честі та життя.
У творі використано 1887 займенників, які виконують різні синтаксичні функції.
Одним із найуживаніших видів займенників в оповіданні, є особовий займенник
(Das Personalpronomen). Особовий займенник виконує таку ж функцію як і
іменник. Він вказує на особу в момент мовлення, виконує роль підмета, якщо
стоїть в називному відмінку, і лише в тому випадку, коли відсутній іменник.
Особовий займенникIch був вжитий в оповіданні 252 рази. У більшості випадків
він зафіксований у функції підмета в реченні:
Ich besorge auch die gesamte Wäsche des Haushalts [8; 34].
Ich kann nicht sagen wie oft und in welchen Abschtätden [8; 66].
Ich liebe diese frau [8;125].
Особовий займенник другої особи однини du вживається набагато менше.
Зафіксовано лише 30 випадків вживання цього особового займенника:
Du scheinst überhaupt nicht informirt zu sein, wie? [8; 124].
Du darfst getrost lachen [8; 125].
Особовий займенник третьої особи однини чоловічого роду er вжитий 90 разів:
Empört er sich, hat er Mitleid, bereitet es ihm gar ein merkwürdiges
Vergnügen [8; 133].
Займенник es вжитий 120 разів. Цей займенник виступає в реченні і як особовий
так і безособовий займенник.
Es ist alles zu durchlässig [8; 132].
Es hat keine Zeugniskraft! [8; 133].
Dann musstu die Polizei, es gibt keinen anderen Weg [8; 127].
З останнього прикладу із займенником es видно, що в цьому реченні він вжитий
у сталому словосполученні es gibt.
Так як у оповіданні головною героїнею є жінка, і саме про неї йде мова, то
особовий займенник третьої особи однини жіночого роду був вжитий найбільше
–64 рази:
Sie probierte ihr Beduinenkostüm noch einmal an [8; 153].
Als sie dann noch einmal von Mand Verzeihung, Milde, Mitleit bekam.[8; 178].
Sie hat aber nicht verschtanden [8; 188].
У множині особові займенники вживаються в оповіді нечасто:
sie - 30 разів
wir - 30 разів Wir leben frei in diesem Land [8; 137].
ihr - 10 разів
Sie - 12 разів
Особові займенники в давальному відмінку виступають у реченнях додатком.
В творі зафіксовано :
mir - 54 разів
dir - 23 разів
ihm - 15 разів Er würde ihm hauen [8; 120].
ihr - 54 разів
Die Köchin: aber am Sonntag sei er eben nicht mit ihr [8; 133].
., das ess ihm durch Anwendung des simpelsten aller Tricks besorgte [8; 140].
Слід звернути увагу на присвійні займенники , хоча в порівнянні з особовими
займенниками вони були менше вжиті. Присвійні займенники були вжиті в
реченнях як прикметники, які стоять в реченні перед іменником і виступають
узгодженим означення. Вони показують кому належить та чи інша річ.
Присвійний займенник жіночого роду ihr був найбільш вжитий 48 разів у
давальному відмінку 54 рази, у знахідному 28 разів, в родовому 15 разів:
Wir haben in ihrem Heimatdorf angeschtelt [8; 101].
Наступний присвійний займенник який був зафіксований є sein. В давальному і
знахідному відмінках був вжитий 34 рази а в називному 20 разів:
., weil der Ärger über seine verfälschte Äusserung immer wieder hochkam [8; 115].
Присвійні займенники вживаються в реченні не тільки як означення, але вони
можуть і субстантуватися і виступати в ролі підмета:
Die unseren sind im Spiel [6; 339].
Den deinen herzlieche Grüsse.
При прикметниковому значенні приймає присвійний займенник рід, число і
відмінок займенника до якого він відноситься:
Heute morgen haben sie sogar meine schwerkranke Mutter, Brethol und andere Leute
aufgeschtöbert [8; 50].
Вказівні займенники складають велику групу таких займенників, які вказують на
відповідну річ чи предмет. Вказівні займенники наголошуються при вимові, та
стоять на місці означеного артикля.
Найуживанішими вказівними займенниками є: diser, diese, dieses. У творі
вказівні займенники три роди разом взяті були вжиті 70 разів. Вживається
також скорочена форма dis. Займенники є узгодженими з іменниками до яких
закріплені, тобто стоять в роді, числі і відмінку що і іменники:
Dieser Kerl könnte tatsächliech die Frechheit besessen haben [8; 141].
Dieses Versprechen wird nicht gerade gebrochen [8; 139].
Займенники solcher, solche, solches показують ознаку кількості. Відмінювання
цих вказівних займенників ідентичне з означеним артиклем. Але займенник solch
(невідмінюваний) стоїть у більшості випадків перед неозначеним артиклем:
solch ein Mann, solch eine Frau.
Якщо solch виступає як прикметнекове означення, після неозначеного артикля,
то буде відмінюватись як прикметник:
ein solcher man, eine solcher Frau.
В досліджуваному творі вказівний займенник solcher (e, es) був вжитий 24 рази.
Noch eine solche Antwort und fliegst du weg [8; 138].
Вказівні займенники der, die, das виступають у реченні означенням та
відмінюються як означений артикль від артикля відрізняється тим, що в реченні
при читанні наголошується:
.“das stimmt, das sind pro Tag – ich habe das jetzt rasch im Kopf
nachgerechnet [8; 65].
Родовий відмінок має дві форми: deren i denen. Форма deren показує на
предмети, які названі раніше, наприклад:
Sie hatten viele Freunde, deren erinnern Sie sich wohl oft? [8; 157].
Займенник deren вказує на предмети які названі пізніше, в наступному
підрядному реченні.
Вказівні займенники derjenigen та derselbe вживаються з іменником який
пояснюється підрядним реченням.
Займенники selbst, selber стоять після прикріпленого іменника, або без
особового займенника, цей займенник не відмінюється. Він використовується
також для підсилення значення попереднього слова, наприклад:
Ich selbst habe keine weiteren Fragen; або стоїть вільно у реченні:
Die Arbeiter könnet selbst endscheiden.
., wie sie selber später aussagte,mit einem gewissen Ludwig Götten
getantzt [8; 22].
Вказівні займенники можуть виконувати також самостійну функцію в реченні.
Тобто вони можуть виступати підметом або додатком, наприклад:
Schon am Samstagmorgen am Bahnhof der Stadt, die immer saisongemäss
fröhlich war [8; 52].
В аналізованому реченні вказівний займенник die з’єднує головне речення з
підрядним і в той же час виступає у другорядному реченні підметом.
В досліджуваному творі виявлено близько 48 вказівних займенників.
Вказівні займенники das, es та dies (коротка форма від dieses) в значенні
„це“ – можуть замінювати попереднє речення:
Wann findet die Beratung Statt? – Das (dies, es) (Nom.) ist noch unbestimmt,
ich werde das (dies, es) (Akk.) erst morgen wissen [9; 194].
Was soll das bedeuten? [8; 125].
У оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може
виникати і до чого може призвести влада” зафіксовано найбільша кількість
особових, присвійних та вказівних займенників, які були охарактеризовані в
цьому розділі.
Висновки
Дана курсова робота була проведена з метою дослідження синтаксичних функцій
німецьких займенників у оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини
Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.
Загальна кількість виявлених нами займенників становить 1887. З проведеної
роботи видно, що німецький займенник виконує різні синтаксичні функції в
реченні. Статистично результати проведеного дослідження можна подати у такий
спосіб:
- особові займенники становлять у оповіданні 40% всіх займенників.
Основна функція особових займенників у реченні – це функція підмета. Особові
займенники виступають підметом у називному відмінку, за відсутності
відповідного іменника.
У давальному та знахідному відмінках виконують особові
займенники функцію додатка;
- присвійні займенники становлять 20%; вони виконують у більшості
випадків функцію узгодженого означення;
- вказівні займенники також становлять 20%; вони виконують також
функцію узгодженого означення, але крім того можуть виступати у реченні
підметом;
- 20% становлять інші типи займенників, а саме: питальні, відносні,
неозначені, взаємні, зворотні і заперечні займенники.
Три перші типи займенників, детально охарактеризовані у другому розділі. Були
наведені приклади з досліджуваного твору, а також з теоретичного матеріалу;
Зважаючи на результати досліджуваного твору можна зробити такі висновки:
- займенник є незамінним при будуванні речень;
- займенники можуть виконувати функції інших частин мови, як було
доведено в ІІ розділі;
Одже, в сучасній німецькій мові займенники виконують функції підмета,
означення, додатка, та виступають іменною частиною присудка.
Список використаної літератури:
1. Адмоні В.Г. Строй немецкого современного языка. – Москва. –
Ленинград: Просвещение, 1966. – 283 с.
2. Гвоздяк – Фрідманська О.М. Довідник з граматики німецької мови. –
Ужгород: Закарпаття, 2000. – 224 с.
3. Михайлова О.Е., Шендельс Е.Й. Довідник з граматики німецької мови з
вправами. – Київ: Радянська школа, 1977 . – 359 с.
4. Шендельс Е. И. Грамматика немецкого языка. – Москва: Литература на
иностранных языках, 1958. – 365 с.
5. Словник. Німецько - український. Українсько – німецький: Посібник для
загальноосв. шк. та вищ. навч. закладів. Уклад.: З.О. Басанець, та ін. –
Ірпінь: Перун, 1994. – 640 с.
6. Юнг Вольтер. Грамматика немецкого языка. – Санкт – Петербург: Лань,
1996. – 544 с.
7. Шнытке Т.А.ּ Эрних Э.Б. Грамматика немецкого языка. – Киев,
1995. – 223 с.
8. Böll H. Die verlorene Ehre der Katharina Blum oder: Wie gewalt
entstehen und wohin sie führen kann. Erzählung. – Köln: Verlag
Kiepen heuer & Wisch, 1974. – 188 S.
9. Drezer. Schmitt. Lehr – und Übungsbuch der deutschen Grammatik.
Neubearbeitung. – München: Max Hueber Verlag. 2000. – 359 S.
10. Langensceids Grosswörterbuch. Deutsch als Fremdsprache. Neubearbeitung.
– Berlin und München: Langensceidt KG, 1998. – 1216 S.
Главная