Бюджетна політика представляє собою сукупність економічних і адміністративних заходів, що застосовує держава з метою стабілізації та підвищення ефективності національної економіки, використовуючи, головним чином, бюджетні та податкові механізми.

Основними напрямами бюджетної політики держави на сучасному етапі є:

* створення соціально-орієнтованої ринкової економіки;

* стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу;

* досягнення довготривалого економічного зростання;

* підвищення життєвого рівня населення.

В Україні бюджетна політика економічного зростання є основою розвитку держави, зростання добробуту населення, утвердження нових соціальних стандартів. Бюджетна політика завжди була важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З її допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. В умовах трансформаційної економіки роль бюджетної політики економічного зростання значно підвищується, вона стає основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів.

Об'єктивними особливостями проведення бюджетної політики в Україні є: незначні (за обсягами) суми бюджетних коштів та їх хронічний дефіцит; нераціональна структура витрат і неефективне використання бюджетних коштів; надмірна централізація фінансових ресурсів, що не стимулює місцеві органи влади та місцевого самоврядування до максимальної мобілізації власних ресурсів регіонів .

1. Поняття бюджетної політики, її завдання і головні напрямки

Бюджетна політика - як система науково-обґрунтованих і законодавчо визначених засад (функцій, принципів, методів, інструментів) та заходів щодо удосконалення розвитку взаємовідносин між різними ланками зведеного бюджету, яка розробляється з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності забезпечення ефективного виконання державою головних її функцій.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого та економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення.

За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

Таким чином, бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи.

Поряд з цим пріоритетами розвитку бюджетної політики слід вважати також ті, що відповідають вимогам збереження загальноекономічної рівноваги, забезпечення збалансованості і разом з тим соціальної спрямованості бюджету за умов певного скорочення податкових надходжень, а також збереження високого боргового навантаження при обмеженій можливості залучення зовнішніх ресурсів та чіткій орієнтації України на інтеграцію у Європейський союз з набуттям в ньому статусу спочатку асоційованого, а згодом і повноправного членства.

Отже, основним завданням щодо пріоритетів бюджетної політики відповідно до поставленої мети є забезпечення збалансованості зведеного бюджету. Досягти ж максимального збалансування бюджету можливо за рахунок вирішення таких завдань:

- забезпечення на рівні не менш, ніж 28% частки перерозподілу ВВП через доходну частину зведеного бюджету шляхом чіткого визначення меж втручання держави у розподільчі та перерозподільчі процеси фінансових ресурсів, що створюються в різних секторах економіки;

- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведеного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип збалансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економічного зростання, а також позитивної динаміки державного боргу, зниження рівня його обслуговування, проведення реформ у податковій сфері, стабільності державних фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;

забезпечення централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на рівні, не меншому 1,5 відсотків від ВВП та поступового збільшення частки видатків на науку до 2,5% від обсягу ВВП з метою реалізації пріоритетного завдання державної бюджетної політики щодо сприяння запровадження інноваційної моделі розвитку економіки України як високотехнологічної держави;

збільшення частки видатків бюджету, що спрямовуються на соціальну сферу - освіту, охорону здоров'я, культуру з метою посилення соціального курсу реформ;

узгодження з завданнями адміністративної реформи видатків на управління;

узгодження з основними напрямками реформ у військовій справі видатків на оборону;

забезпечення частки місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету на рівні, не меншому ніж 40 відсотків з метою посилення ролі бюджетів місцевого самоврядування;

забезпечення формування видаткової частини в обсягах, необхідних для підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ з урахуванням модернізації тарифної системи та удосконалення кошторисів бюджетних установ;

удосконалення податкового регулювання через посилення захисту платників податків, зниження податкового тиску, максимальне спрощення процедури оподаткування та введення податкових стимулів з інноваційної діяльності та нагромадження основного капіталу;

підвищення рівня монетизації економіки та зменшення неплатежів усіх суб'єктів господарювання та держави;

зменшення розміру нелегального відтоку капіталу шляхом дотримання законодавства щодо відмивання “брудних” грошей та боротьби з корупцією;

створення ефективної системи управління державним боргом, зниження боргового навантаження на економіку і бюджет в результаті відновлення довіри учасників внутрішнього і світового фінансового ринку до бюджетної політики і політики державних запозичень, що проводиться державою та повного виконання зобов'язань по сплаті платежів з державного боргу.

Необхідно завдання і пріоритети бюджетної політики визначити за етапами розвитку бюджетної системи.

Так, на першому етапі (2003-2004 рр.) необхідними завданнями бюджетної політики було створення інституціональних умов для оптимізації бюджетної і податкової системи, спрямованих на формування інституцій, що забезпечать формування передумов утворення високоефективної системи державних фінансів. На даному етапі реалізації бюджетної реформи неодмінно має бути прийнятий Податковий кодекс України, посилено контроль органів Державного казначейства за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, а також продовжити переговори з іноземними кредиторами про подання зовнішніх кредитів. Паралельно важливо проводити вже розпочату реформу соціальної сфери, яка охоплює і удосконалення оплати праці з урахування мінімальних її розмірів та інших соціальних стандартів, а також реформування пенсійної системи.

На наступному етапі (2005-2007 роки) на основі створених на попередньому етапі передумов щодо підвищення ефективності бюджетного процесу за допомогою удосконалення бюджетного планування та цільового використання коштів бюджету здійснювати формування і перерозподіл централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів якомога більш ефективно, що перетворить бюджет в реальний механізм стимулювання економічного зростання, і забезпечить регулювання економічного і соціального розвитку та оптимальний для України перерозподіл ВВП через його доходну частину.

Реалізація поставлених задач бюджетної політики на довгострокову перспективу повинна здійснюватися, за наступними основними напрямками щодо удосконалення бюджетної сфери: продовження реформ у податковій сфері, створення ефективної системи управління державним боргом, вдосконалення міжбюджетних відносин, оптимізації державних витрат, використання програмно-цільового методу складання бюджету, посилення контролю за сплатою податків та використанням бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи, тощо

2. Вплив бюджетної політики на соціально-економічний розвиток країни

Однією з найважливіших складових економічної політики держави є бюджетна політика, яка за своїм призначенням має суттєво впливати на визначення курсу розвитку країни, відображати інтереси держави, забезпечувати реалізацію її функцій, що потребує бюджетних коштів.

Об'єктивно бюджетна політика ґрунтується на економічних, фінансових бюджетних відносинах.

За останні роки (2004--2009) бюджетна політика в Україні під впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При цьому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики. Це стало основою різноспрямованого її впливу на розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем в Україні.

У 2005-му -- першій половині 2006 року відзначалося зниження результативності бюджетної політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання розв'язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного збільшення обсягів перерозподілу ресурсів через державний бюджет без забезпечення реального підґрунтя для досягнення цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість У здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування; знизилася ефективність міжбюджетного регулювання. Наслідком стало погіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни :темпи зростання ВВП скоротилися в 4,65 разу й досягли рівня вдвічі меншого, ніж у країнах ЄС, спостерігалося підвищення номінального обмінного курсу гривні,зріс індекс споживчих цін, значно збільшилося податкове навантаження,погіршилася ситуація й у сфері інвестиційної діяльності. Результатом стало зниження темпів приросту реальних доходів населення.

Слід наголосити, що такі зміни супроводжувалися зменшенням прямого й гарантованого державного боргу, а також підвищенням пенсійних витрат і зарплати в державному секторі економіки. Проте скорочення боргу за умов істотного зменшення приросту ВВП і погіршення багатьох інших ключових показників розвитку країни навряд чи можна віднести до позитивних результатів. А що стосується пенсійних витрат та заробітної плати в державному секторі економіки, то зростання цих показників значною мірою було нівельовано ростом споживчих цін та ревальвацією курсу гривні.

За таких умов постало питання переорієнтації бюджетної політики на нові цілі та пріоритети. Уряд підкреслив необхідність переходу від моделі економічного розвитку орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього, на його переконання, слід проводити активну політику підтримки національного виробника, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва.

Такий підхід передбачає запровадження радикальних змін у проведенні державної бюджетної політики. Цей курс повинен забезпечити не лише поступальний економічний, а й соціальний розвиток України.

У визначенні напрямів удосконалення бюджетної політики важлива роль лежить формуванню її цілей, а також першочергових завдань, які потребу розв'язання. Згідно з Бюджетною стратегією на 2008--2010 роки (Прогнозом показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008--2010 роки), схваленою Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359, стратегічною метою є "побудова конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграція в європейське співтовариство". А до стратегічних цілей бюджетної політики віднесено досягнення високої якості життя громадян, конкурентоспроможності економіки, встановлення ефективної та справедливої влади, створення інтегрованої у глобальні процеси та шанованої у світі держави .

Досягнення головної мети бюджетної політики передбачає збільшення реальних доходів громадян, поліпшення якості товарів і послуг, що надаються населенню, створення належних умов для здобуття освіти, охорони здоров'я, підвищення культури, захисту конституційних прав, охорони навколишнього природного середовища та ін. Для розв'язання таких завдань потрібно забезпечити поступальний розвиток підприємницької діяльності, прискорення економічного зростання, досягнення повної зайнятості, стримування інфляції, активізацію інвестиційної діяльності тощо.

Останніми роками державна фінансова політика України поступово переорієнтовується на розв'язання економічних та соціальних проблем із використанням непрямих важелів. Аби бюджетна політика забезпечила економічне зростання, орієнтоване на підвищення якості життя громадян, потрібні відповідні важелі, а саме:

-- забезпечення проведення структурної перебудови господарського комплексу з метою формування його раціональної структури, що відповідає вимогам розвитку соціальної ринкової економіки;

-- створення адекватної матеріальної бази, яка є основою підвищення конкурентоспроможності бізнесу;

-- зміцнення потенціалу вітчизняного товаровиробника й посилення його конкурентоспроможності;

-- підвищення якості людського капіталу, залученого до виробничої та посередницької діяльності;

-- створення адекватної розвиткові ринкової економіки інфраструктури;

-- формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками стосовно умов праці, участі в управлінні підприємствами та розподілі доходів;

-- підвищення стимулюючої ролі оплати праці;

-- підвищення ефективності державного регулювання розвитку економіки;

-- послаблення децентралізації економічного розвитку й посилення економічного потенціалу регіонів.

У становленні соціальної ринкової економіки бюджетна політика відіграє важливу роль. Для забезпечення поступального і стабільного економічного розвитку вона має бути спрямована на розв'язання таких важливих проблем, як проведення структурної перебудови господарського комплексу країни, створення адекватної ринковому розвитку інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, забезпечення економічного зростання за рахунок впровадження нновацій, проведення активної політики формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками, що має стати основою забезпечення зростання доходів населення, і передусім приросту заробітної плати та підвищення її стимулюючої ролі.

У 2007 році розпочато перехід до нової моделі бюджетної політики. Заплановано провести стабілізаційні заходи для підвищення ефективності розвитку державних фінансів, а також активізувати бюджетну політику з метою прискорення інвестиційної діяльності.

Державна фінансова політика в Україні недостатньо спрямована на підвищення інноваційної активності вітчизняного бізнесу, зокрема на посилення мотивації для впровадження інновацій. Українські науковці також звертають увагу на те, що в розвинених країнах переважну частку витрат на проведення НДР 60 % усього фінансування розробки інноваційних проектів) бере на себе бізнес. Тому, на думку І. Крючкової, бюджетна політика розвитку інновацій повинна зводитися, передусім, до підвищення якості та ефективності надання бюджетних послуг.

3.Роль та місце бюджетної політики в системі антикризових заходів держави

Економічна криза в Україні спричинена не тільки діями зовнішніх чинників, підвалини цьогорічної інфляції системно закладалися бюджетною політикою останніх років. Бюджетна політика в Україні в останні роки була сконцентрована навколо заходів щодо збільшення різних видів грошової допомоги населенню. За низького бюджетного дефіциту, що в останні роки перебував в межах 0-3% ВВП , податкова політика видається зваженою. Водночас доходи бюджету використовувалися переважно для споживання і трансфертів, і в менший мірі - для державних інвестицій. У 2005-2008 рр. середньорічний показник зростання поточних трансфертів населенню перевищував 147% при зростанні загального обсягу видатків зведеного бюджету - 133%. При цьому, інвестиції в основний капітал мали нестійку динаміку, а їх середньорічне зростання відставало від зростання видаткової частини бюджету (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка видатків зведеного бюджету України: 2003-2008 рр.

	2003	2004	2005	2006	2007	2008 затв. З урах. змін	У серед. за 2005- 2008 рр.
Видатки Зведеного бюджету, млрд. грн.	75,8	101,4	141,7	175,3	226,1	317,3	-
до попер.року, %	-	133,81	139,72	123,70	128,96	140,38	133,2
Трансферти населенню, млрд. грн	11,32	17,31	38,92	39,26	44,83	66,75	-
до попер.року, %	100,5	152,9	224,8	100,9	114,2	148,9	147,2
Інвестиції в основний капітал, млрд. грн.	7,43	9,62	8,28	11,73	17,89	24,52	-
до попер.року, %	-	129,52	86,06	141,66	152,47	137,06	129,3

Це означає, що протягом останніх чотирьох років не відбувалось зростання пропозиції за рахунок державних інвестицій, що могло сприяти зменшенню інфляції.

Випереджаюча динаміка поточних трансфертів населенню обумовила зростання видатків зведеного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення у 2005-2008 рр. до 6,8-9,1% ВВП (порівняно із 4,8% у 2003 р.). Різке зростання номінальних видатків бюджету, особливо яскраво виражене після 2004р., призвело до швидкого зростання номінальних (і реальних) заробітних плат і пенсій. Мінімальна заробітна плата збільшувалася щороку після 2002р. темпами, що перевищували 10%, що тягнуло за собою збільшення заробітної плати у державному секторі. При цьому бюджетні інвестиції в основний капітал зменшилися до 1,9-2,5% ВВП, тоді як у 2003-2004 рр. складали 2,8% (табл. 2).

Таблиця 2 Видатки на соціальний захист та інвестування: 2003-2008 рр., % до ВВП.

	2003	2004	2005	2006	2007	2008 затв. З урах. змін
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення	7,8	5,6	9,1	7,6	6,8	7,8
Інвестиції в основний капітал	2,8	2,8	1,9	2,2	2,5	2,5

Очевидно, що з економічної точки зору такі різкі збільшення мінімальної заробітної плати і пенсії, що призначені для груп населення з низьким доходом, що споживають левову частку свого доходу, створюють «інфляцію попиту». Таким чином значні обсяги поточних бюджетних трансфертів населенню у 2005-2008 рр. призвели до прискореного зростання платоспроможного попиту в умовах, коли виробництво не встигало збільшувати обсяги пропозиції товарів та послуг, а отже - до посилення інфляційних процесів.

Неефективність державних видатків в останні роки обумовлена також недоліками у тарифній політиці, яка проводиться як центральними, так и місцевими органами влади. У 2008 році більше 8 млрд. грн., що складає 22% видатків державного бюджету на економічну діяльність, припадало на покриття різниці між фактичною вартістю та тарифами на теплову енергію, послуги населенню з водопостачання та водовідведення (у формі надання відповідних субвенцій місцевим бюджетам), а також на компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та його реалізації на виробництво теплової енергії, що споживається населенням (у формі бюджетного фінансування діяльності НАК "Нафтогаз України"). Отже, негативні тенденції на світових ринках були не рушіями економічної кризи в Україні, а лише каталізаторами.

Бюджетна антикризова політика зазвичай базується на дефіциті державного бюджету, що спрямовується на стимулюванні економіки. Недоліком такої політики є накопичення державного боргу. Наприклад, заходи японського уряду щодо прямого бюджетного фінансування періоду кризи 1990-х років, призвели до досягнення темпів економічного зростання на рівні 5% ВВП у 1996 р. Натомість на початок 2000 р. за вартістю урядових облігацій, що знаходилися у обігу, Японія випередила США, по співвідношенню державного боргу до ВВП (173% у 2005 р.) зайняла перше місце серед промислово розвинених країн .

Основним антикризовим інструментарієм бюджетної політики залишається різке скорочення бюджетних витрат. У 2009 р. має проводитися політика жорсткої економії бюджетних коштів: видатки бюджету мають визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура - відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Необхідно провести аналіз окремих груп бюджетних витрат з метою виявлення можливостей їхнього зниження при одночасному збереженні (або підвищенні) якості наданих бюджетних послуг. Пріоритетним напрямом такого аналізу є оцінка результативності й ефективності податкових витрат (податкових пільг) і державних видатків на економіку. Підвищення заробітної плати має відповідати темпам зростання продуктивності праці в економіці країни.

4. Бюджетна політика держави і зовнішні ринки, основні шляхи вдосконалення бюджетної політики України

Політика діяльності держави на міжнародних фінансових ринках повинна формуватися з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо:

- реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;

- реформування армії і правоохоронних органів;

- модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;

- формування цивілізованого ринку нерухомості;

- здійснення реформи природних монополій.

Проведення скоординованої економічної і фінансової політики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийнятті рішень з державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.

З огляду на це міжбюджетні відносини будуватимуться в напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетів з урахуванням змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетної політики через:

- безумовне дотримання положень законодавства, виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;

- недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості;

- посилення бюджетного адміністрування власних доходів бюджетних установ;

- якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування.

Посилення ролі бюджетного планування відбуватиметься шляхом розробки середньострокових бюджетних планів, узгоджених з завданнями державних цільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої влади за окремими напрямками.

Буде упорядкована й оптимізована мережа бюджетних установ, здійснений поетапний перехід від фінансування бюджетних організацій до виділення коштів на конкурентних принципах для виконання державних завдань із застосуванням механізму державного замовлення. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів.

Посилення ролі державного фінансового контролю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачає введення порядку обов'язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів, який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

Для посилення державного регулювання бюджетної політики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

Застосування таких засобів здійснюється відповідно до етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом. Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчому документі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціального розвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічна стратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансових відносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено. Існуючі в Україні програми, зокрема Програма до 2010 року та окремі соціально-економічні програми лише фрагментарно висвітлюють окремі аспекти бюджетної політики, які вже слід корегувати з урахуванням тих змін, що відбулися. Тому, урядовим структурам разом із розробленням Стратегії економічного і соціального розвитку України до 2011 року необхідно розпочати роботу з підготовки законопроекту щодо засад формування єдиної бюджетної політики в Україні.

Дослідження впливу динаміки макроекономічних показників на динаміку доходів і видатків було розпочате з визначення факторів, що впливають на показники бюджетів. Далі передбачено встановлення математичних залежностей між показниками бюджетів і факторами, що впливають на них.

Висновок

Бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи.

Основним завданням щодо пріоритетів бюджетної політики відповідно до поставленої мети є забезпечення збалансованості зведеного бюджету.

Перехід до нової моделі бюджетної політики не простий і потребує значних зусиль із боку уряду. До того ж подібні рішення повинні узгоджуватися з бізнесовими структурами та мати широку підтримку серед громадян України. Проте викликає сумнів твердження, що Україна не має реальних можливостей для забезпечення переходу до інноваційної моделі розвитку. У сучасних умовах таке спрямування є чи не єдиним шляхом побудови соціальної ринкової економіки, що відповідає рівню розвинутих країн. Розміщення інноваційних виробництв може стати одним із напрямів формування конкурентоспроможної економіки. Водночас відмовлятися від активізації наукових досліджень та їх упровадження у виробництво на вітчизняних підприємствах, мабуть, недоцільно. Потрібно й далі нарощувати інвестиційну активність і спрямувати її на оновлення та модернізацію виробничої бази підприємств.

Важливим завданням бюджетної політики у сфері розвитку економіки є створення умов для активізації інвестиційної активності. Це стосується, насамперед, збільшення обсягу інвестиційної діяльності держави, а також недержавних вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Ще одне завдання, яке потребує вирішення, -- запровадження в Україні середньострокового бюджетного планування, що дасть змогу складати реальніші плани інвестиційної діяльності держави з розподілом за ними відповідних ресурсів для повного забезпечення їх реалізації. Розробка та прийняття таких планів є переходом до вищого ступеня бюджетного планування, тому вона потребує детального обґрунтування та узгодження середньострокових планів із поточними.

Використана література

1. Буковинський С.А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні .// Фінанси України. -- 2007. -- № 11. -- С. 5.

2. Бюлетень Національного Банку України. -- 2009. -- № 6. с.44

3. Величко О.В. Бюджетна політика та особливості її формування в умовах нестабільності соціально-економічного розвитку. // Економічний вісник Донбасу. - 1020 - №1(19) с.83-87.

4. Кульчинський М., Ванькович Д., Заплатинський М. Вдосконалення бюджетної політики України в умовах застосування програмно-цільового методу адміністрування державних видатків. // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - № 19. с.352-357.

5. Юнаків Р.А. Підсумки виконання державногобюджету України / Р.А. Юнаків // Всеукраїнське видання «Казна». -- 2008. --№4 -- 5(79). -- С. 5.

6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К.: НІОС. -- 2000. -- с. 416.

7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. -www.minfin.gov.ua.

8. Офіційний сайт Верховної Ради України. -www.rada.gov.ua.