Економічна перевага США і слабкість їх конкурентів зумовили пануюче положення долара, який мав загальний попит. Опорою доларової гегемонії служив також «доларовий голод» -- гострий брак доларів, що викликається дефіцитом платіжного балансу, особливо по розрахунках з США, і недоліком золотовалютних резервів. Він відображав в концентрованому вигляді важке валютно-економічне положення країн Західної Європи і Японії, їх залежність від США, доларову гегемонію.

Дефіцит платіжних балансів, виснаження офіційних золотовалютних резервів, «доларовий голод» привели до посилення валютних обмежень в більшості країн, окрім США, Канади, Швейцарії. Оборотність валют була обмежена. Ввезення і вивіз валюти без дозволу органів валютного контролю були заборонені. Офіційний валютний курс носив штучний характер. Багато країн Латинської Америки і Західної Європи практикували множинність валютних курсів -- диференціацію курсових співвідношень валют по видах операцій, товарних групах і регіонах.

У зв'язку з нестійкістю економіки, кризою платіжних балансів, посиленням інфляції курси західноєвропейських валют по відношенню до долара знизилися: італійської ліри в 33 рази, французького франка в 20 разів, фінської марки в 7 разів, австрійського шилінга в 5 разів, турецької ліри в 2 рази, фунта стерлінгів на 80% за 1938-1958 рр. Виникли «курсові перекоси» -- невідповідність ринкового і офіційного курсів, що з'явилося причиною численних девальвацій. Девальвація -- офіційне зниження курсу паперових грошей по відношенню до золота (сріблу або іноземній валюті) або зменшення золотого змісту грошової одиниці, і що іноді супроводжується обмінів старих грошових знаків на нових. Серед них особливе місце займає масова девальвація валют в 1949 р., яка мала ряд особливостей.

Це зниження курсів було проявом локальної валютної кризи, що виникла під впливом світової економічної кризи, яка в 1948-1949 рр. уразила в основному США і Канаду і хворобливо відбився на економіці країн Західної Європи

Девальвація 1949 р. була проведена певною мірою під тиском США, які використовували підвищення курсу долара для заохочення експорту своїх капіталів, скупки дешево товарів і підприємств в західноєвропейських країнах і їх колоніях. З ревальвацією (процес, зворотний девальвації) долара збільшилася доларова заборгованість країн Західної Європи, що підсилило їх залежність від США. Підвищення курсу долара не відбилося на експорті США, що займали монопольне положення на світових ринках в той період.

Курс національних валют був понижений безпосередньо по відношенню до долара, оскільки відповідно до Бреттонвудським угодою були встановлені фіксовані валютні курси до американської валюти, а деякі валюти не мали золотих паритетів.

Девальвація була проведена в умовах валютних обмежень.

Девальвація носила масовий характер; вона охопила валюти 37 країн, яких припадало на частку 60--70% світової капіталістичної торгівлі. У їх числі Великобританія, країни Британської співдружності, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Західна Німеччина, Японія. Тільки США зберегли золотий зміст долара, встановлений при девальвації в 1934 р., хоча його купівельна спроможність усередині країни знизилася удвічі в порівнянні з довоєнним періодом.

Зниження курсу валют коливалося від 12% (бельгійський франк) до 30,5% (валюти Великобританії, інших країн стерлінгової зони, Нідерландів, Швеції і ін.).

Знецінення валют викликало дорожчання імпорту і додаткове зростання цін. В результаті девальвації 1949 р. оптові ціни підвищилися у вересні 1950 р. в Австрії на 30%, у Великобританії і Фінляндії -- на 19%, у Франції -- на 14%. Неминучим наслідком девальвацій було зниження життєвого рівня.

Форми прояву кризи Бреттонвудськой валютної системи.
«валютна лихоманка» -- переміщення «гарячих» грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют -- кандидатів на ревальвацію;
«золота лихоманка» -- втеча від нестабільних валют до золота і періодичне підвищення його ціни;
паніка на фондових біржах і падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;
загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;
масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні);
активна валютна інтервенція центральних банків, зокрема колективна;
різкі коливання офіційних золотовалютних резервів;
використання іноземних кредитів і запозичень в МВФ для підтримки валют;
порушення структурних принципів Бреттонвудськой системи;
активізація національного і міждержавного валютного регулювання; посилення двох тенденцій в міжнародних економічних і валютних відносинах -- співпраці і суперечностей, які періодично переростають в торгову і валютну війни.
2.Основні етапи розвитку європейського банку
30-і роки XX століття
Світова фінансова криза. Відбувається руйнування торговельно-економічних зв'язків. Пошли в минуле часи панування золотомонетного стандарту. До середини 30-х Лондон стає світовим фінансовим центром. Британський фунт стерлінгів у той час був основною валютою для торгових операцій і створення валютних резервів. Вже тоді фунт називали жаргоном "кэйбл" ("cable"). Ця назва пов'язана з тим, що засобом комунікації при висновку операцій був телеграф і інформація передавалася по кабелю. У 1930 році в Швейцарському місті Базелі був створений Банк Міжнародних Розрахунків. Метою створення була фінансова підтримка молодих незалежних держав і держав, що тимчасово відчувають дефіцит платіжного балансу.
1944
У США пройшла Бреттон-вудськая конференція. Її вважають закінченням американо-британського суперництва. На конференції було присутньо дві найбільші фігури: Джон Мейнард Кейнс (Англія) і Гарі Декстер Уайт (США). Їм вдається створити і прийняти новий порядок розвитку світової фінансової системи в умовах, що склалися. Основні положення Бреттон-вудськой системи Міжнародний валютний фонд стає найважливішим інститутом, контролюючим міжнародні фінансово-економічні відносини; Проголошені валюти, що грають роль міжнародних резервів (долар і де-факто фунт стерлінгів); Встановлені регульовані паритети валют, прив'язані до долара США (можливе відхилення - 1%); долар прив'язаний до золота (унція золота - $35); Члени МВФ мають право міняти паритети тільки з відома МВФ; По завершенню перехідного періоду всі валюти повинні стати конвертованими; для дотримання цього принципу всі уряди зобов'язуються зберігати міжнародні резерви, а при необхідності - Члени МВФ роблять внесок валютою і золотом.
1947
Для припинення настання комунізму, в США приймають програму відновлення європейської економіки. Держсекретар США Маршалл в своїй доповіді змальовує план, згідно якому економіка Європи оздоровиться до того рівня, коли вона самостійно зможе підтримувати свій військовий потенціал. Одним із завдань є утамовування "доларового голоду". Якщо в 1949 році доларові зобов'язання США Європі складали 3.1 млрд., то в 1959 році вони досягли 10.1 млрд. доларів.
до 1958
Більшість європейських країн оголошують про вільну конвертовану своїх валют.
1964
Японія оголосила про конвертовану своєї валюти. Після оголошення конвертованій основних валют стало ясно, що США вже не в змозі підтримувати ціну $35 за унцію золота. Доларова інфляція склала загрозу для США. Адміністрацією Кеннеді були прийняті ряд невірних дій - введений податок на процентний диференціал, що підвищує витрати іноземних позичальників, і програма добровільного обмеження іноземних кредитів. Податок і обмеження послужили поштовхом до виникнення нового ринку - ринку євродоларів.
1967
Відбулася девальвація англійського фунта, що завдало останнього удару по ілюзорній стабільності Бреттон-вудськой системи. У 60-і роки дефіцит платіжного балансу США приводить до скорочення золотого запасу з 18 до 11 млрд. доларів. Одночасно з цим йде наростання зовнішніх боргів США.
1970
У США різко знижуються процентні ставки, що породжує сильну кризу долара. За короткий проміжок часу відбувається масовий відплив капіталу із США до Європи, де рівень процентних ставок був вищим.
Травень 1971
Німеччина і Голландія оголошують про тимчасове вільне плавання своїх валют.
Серпень 1971
Зростання дефіциту платіжного балансу США змусило президента Р. Никсона припинити конвертовану доларів в золото.
Грудень 1971
На нараді в Смітсоніанськом інституті у Вашингтоні була зроблена остання спроба зберегти Бреттон-вудськую систему. Інтервал відхилень обмінних курсів від паритетів був збільшений до 4.5%. Утримати межі інтервалу було дуже непросто. І якийсь час через Бундесбанк провів інтервенцію на суму 5 млрд. доларів. Це була величезна сума на ті часи, але успіху це не принесло. Валютні біржі в Європі і в Японії довелося тимчасово закрити, а США оголосили про девальвацію долара на 10%. Розвинені країни припинили підтримувати фіксовані паритети і пустилися у валютне плавання.
1973-1974
США поетапно відміняє податок на процентний диференціал і програму добровільного обмеження іноземних кредитів. Бреттон-вудськая система припинила своє існування. Останніми роками дії Бреттон-вудськой системи валютні трейдери витягували великий спекулятивний прибуток в періоди, що слідували за припиненням інтервенцій центральних банків. Після відмови від фіксованих курсів можливості витягання такого прибутку стали сильно обмеженими. Багато банок зазнали крупні збитки, а два відомих - "Банкхаус Херштадт" в Колоне і "Френклін Нешнл" в Нью-Йорку - навіть збанкрутіли із-за невдалих спекулятивних операцій.
1976
Відбулася Ямайська конференція (р. Кінгстон). Представники провідних світових держав сформували нові принципи формування Світової валютної системи. Держави відмовилися від використання золота як засіб покриття дефіциту при міжнародних платежах. Основними елементами нової системи виступають міждержавні організації, регулюючі валютні відносини, конвертована валют. Платіжними засобами виступають національні валюти держав. Головним механізмом, за допомогою якого здійснюються міжнародні валютні операції, виступають комерційні банки.
1978
Створюється Європейська валютна система (ЕВС). Стрижнем ЕВС є сітка кросс-курсов валют з центральними і граничними значеннями обмінних курсів. В цілому, ЕВС нагадує Бреттон-вудс. Якщо крос-курс наблизиться до межі, обидві сторони зобов'язано проводити інтервенцію. Ключова валюта ЕВС - дойчмарка.
1985
Поступове ЕКЮ стає не рахунковим, а фізичним інструментом. Випускаються деноминированные в ЕКЮ дорожні чеки і кредитні картки, банки відкривають депозити в ЕКЮ.
Січень 1999
На ринку з'явилася нова європейська валюта Євро, яка замінила собою Екю. 11 Європейських держав зафіксували обмінні курси по відношенню до Євро. Європейський центральний банк почав управляти валютною політикою Європейського валютного союзу (EMU).
В даний час Форекс об'єднує більше 17000 дилинговых центрів, близько 50 млн. клієнтів - учасників більш ніж з 100 країн світу. Учасниками ринку Форекс є наступні групи:
*центральні банки
*комерційні банки
*міжнародні корпорації
*брокерські і фінансові компанії
*інші юридичні і фізичні особи.
Форекс використовується Центральними банками для підтримки на необхідному рівні курсів національних валют. Комерційні банки, корпорації і інші учасники працюють на ринку як для вирішення своїх поточних завдань і хеджування (страхування) фінансових операцій, так і для отримання прибули від спекулятивних операцій на Форекс. Найчисленніша ж група учасників - дрібні інвестори, і саме вони забезпечують ліквідність ринку.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР, англ. European Bank for Reconstruction and Development, EBRD) -- інвестиційний механізм, створений в 1991 60 країнами і двома міжнародними організаціями для підтримки ринкової економіки і демократії в 27 країнах, -- від Центральної Європи ка Центральної Азії.
Найвищий керівний орган банку - Рада керівників, до складу якої кожен акціонер призначає свого керівника, як правило, міністра фінансів. Професійне стратегічне управління здійснює інший орган - Рада директорів (23 людини), яка відповідає за керівництво загальною діяльністю і реалізацію директивних документів ЄБРР. Президент ЄБРР здійснює оперативне управління діяльністю банку згідно вказівкам Ради директорів. Президент обирається Радою керівників більшістю голосів на 4 роки і може бути переобраний на другий термін.
Організація виникла в період, коли в державах Центральної і Східної Європи мінявся політичний устрій і країни колишнього радянського блоку потребували підтримки для створення нового приватного сектора в умовах демократії.
ЄБРР є найбільшим інвестором в регіоні, і крім виділення своїх засобів привертає значні об'єми прямих іноземних інвестицій. Проте, хоча його акціонерами і є представники держави, ЄБРР вкладає капітал головним чином в приватні підприємства, як правило, спільно зі своїми комерційними партнерами.
Він здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, вкладаючи засоби як в нові виробництва, так і у фірми, що діють. Він також працює з державними компаніями в цілях підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації на них, а також вдосконалення комунального господарства. ЄБРР використовує сталі у нього тісні зв'язки з урядами країн регіону в цілях реалізації курсу на створення сприятливих умов для підприємницької діяльності.
Статут ЄБРР передбачає його діяльність тільки в тих країнах, які прихильні принципам "демократії". Турбота про навколишнє середовище є складовим елементом надійно працюючої системи корпоративного управління і фігурує у всіх інвестиційних операціях ЄБРР.
У всіх своїх інвестиційних операціях ЄБРР винен:
сприяти становленню в країні повноцінної ринкової економіки, тобто забезпечувати ефект дії на процес переходу;
брати на себе ризики в цілях сприяння приватним інвесторам, але при цьому не витісняючи їх з ринку;
застосовувати раціональні принципи ведення банківської діяльності.
За допомогою своїх інвестицій ЄБРР сприяє:
проведенню структурних і галузевих реформ;
розвитку конкуренції, приватизації і підприємництва;
зміцненню фінансових організацій і правових систем;
розвитку необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора;
впровадженню надійно працюючої системи корпоративного управління, у тому числі і в цілях вирішення природоохоронних проблем.
Будучи каталізатором змін, ЄБРР:
стимулює співфінансування і залучення прямих іноземних інвестицій;
привертає вітчизняний капітал;
надає технічне сприяння.
Штаб квартира банку на ходится у Великобританії за адресою: One Exchange Square London EC2A 2JN United Kingdom
ВИСНОВОК
Закономірності розвитку валютної системи визначаються відтворювальним критерієм, відображають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Даний критерій виявляється в періодичній невідповідності принципів світової валютної системи змінам в структурі світового господарства, а також в розстановці сил між його основними центрами. В зв'язку з цим періодично виникає криза світової валютної системи. Це вибух валютних суперечностей, різке порушення її функціонування, що виявляється в невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму до умов виробництва, що змінилися, світової торгівлі, співвідношенню сил в світі. Дане поняття виникло з кризою першої світової валютної системи -- золотого монометалізму. Періодичні кризи світової валютної системи займають відносно тривалий історичний період часу: криза золотомонетного стандарту продовжувалася близько десяти років (1913-1922 рр.), Генуезької валютної системи -- 8 років (1929-1936 рр.), Бреттонвудськой -- 10 років (1967-1976 рр.).
При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів і різко загострюються валютні суперечності. Гострі спалахи і драматичні події, пов'язані з валютною кризою, не можуть довго продовжуватися без загрози відтворенню. Тому використовуються різноманітні засоби для згладжування гострих форм валютної кризи і проведення реформи світової валютної системи.
Еволюція світової валютної системи визначається розвитком і потребами національної і світової економіки, змінами в розстановці сил в світі.