На сучасному етапі трансформації податкової системи України постає проблема подальшого реформування механізму справляння податку на доходи громадян. Зокрема, точаться гострі дискусії щодо засад визначення бази оподаткування, кількості податкових ставок та доцільності надання податкових пільг.

Фіскальний потенціал податку на доходи характеризує його здатність забезпечувати необхідними коштами фінансування економічного та соціального розвитку відповідних територій, що здійснюється місцевими органами влади.

Теоретичні основи наукових підходів до побудови оптимальної системи прибуткового оподаткування закладені у працях зарубіжних вчених-економістів: В. Петті [8], А. Сміта, Д. Рікардо [6], А. Пігу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона [7].

Питання формування доходної частини місцевих бюджетів, особливостей фінансових відносин на місцевому рівні висвітлювались у працях вітчизняних науковців, серед яких варто відзначити В. Андрущенка, О. Василика, О. Данілова, Ю. Іванова, А. Крисоватого, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Луніну, П. Мельника, Опаріна, А. Соколовську, В. Федосова, Л. Шаблисту, О. Сунцову, І. Чугунова.

Більшість із згаданих вчених акцентують увагу на недоліках чинного порядку справляння податку з доходів фізичних осіб та необхідності його реформування. В той же час, ними зроблено висновок, що кардинально змінювати діючий механізм оподаткування фізичних осіб недоцільно - більш раціональним є пошук шляхів її вдосконалення з метою посилення рівня самодостатності місцевих бюджетів.

Слід зазначити, що податок з доходів фізичних осіб в Україні відносять до загальнодержавних платежів, і за бюджетною класифікацією надходження від його адміністрування є закріпленим джерелом доходів місцевих бюджетів за розташуванням місця роботи платників податку.

Мета даного дослідження полягає в оцінці фіскального потенціалу податку з доходів фізичних осіб та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення механізму його справляння в напрямку посилення фіскальної ефективності.

Варто відмітити, що на думку багатьох науковців, які досліджують проблеми справляння податку на доходи фізичних осіб, даній податковій формі рівною мірою притаманні як фіскальні, так і регулюючі властивості [1, с. 27]. Зокрема, за твердженням В.М. Суторміної, податок на доходи громадян виконує у фінансовій системі роль макроекономічного стабілізатора та мікроекономічного регулятора, що впливає на прибутковість господарювання та реальні доходи населення [2, с. 189].

2. Вирішення проблеми подальшого зростання надходжень від ПДФО

В останні роки в Україні намітилась стійка тенденція до збільшення надходжень з податку на доходи фізичних осіб у доходах зведеного бюджету, причому темпи їх зростання протягом 2006-2007 років значно перевищують надходження від інших податків та платежів (табл. 1).

Таблиця 1. Структура податкових надходжень зведеного бюджету України, % *

Показники	2003	2004	2005	2006	2007
Податкові надходження, всього	73,3	69,1	73,1	74,1	72,9
у тому числі: Податок з доходів фізичних осіб	24,9	20,9	17,6	18,1	21,6
Податок на прибуток підприємств	24,4	25,6	24,0	20,1	21,3
Платежі за використання природних ресурсів з них плата за землю	5,1 2,0	5,4 2,3	4,1 2,7	4,7 3,1	4,1 3,5
Податок на додану вартість	23,2	26,4	34,5	37,7	37,0
Акцизний збір	9,7	10,6	8,2	8,4	6,6
Мито	5,5	6,3	6,1	6,0	6,2
Інші податкові надходження	7,2	4,8	5,5	5,0	3,2
Частка ПДФО у загальних податкових надходженнях	33,9	30,2	24,0	24,4	29,6
Частка перерозподілу ВВП через податкову систему	20,3	18,3	23,1	24,3	22,9

*За даними державного казначейства України а також Міністерства фінансів України (Бюджетного моніторингу за досліджуваний період)

З табл. 1 видно, що питома вага надходжень від податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі податкових надходжень з 2005 року зростає, і в 2007 році перетнула позначку у 21% в структурі податкових доходів, обійшовши надходження з податку на прибуток (що не спостерігалось із 2003 року, до реформи прибуткового податку). Така тенденція свідчить, зокрема, про поліпшення рівня адміністрування податку з доходів та про певне зменшення рівня тінізації доходів громадян. Крім того, однією із суттєвих передумов таких змін є реформування податкового законодавства, спрямоване на збільшення податкової бази, на налагодження чіткої, максимально тісної співпраці податкових органів з платниками податку з доходів фізичних осіб.

Характеризуючи фіскальне значення податку з доходів фізичних осіб, слід відмітити, що він не лише формує суттєву частину доходів зведеного бюджету, але є також основним джерелом доходів місцевих бюджетів (без урахування трансфертів).

Досвід багатьох країн показує, що саме ПДФО є одним з основних джерел поповнення бюджету. Зокрема, у США, податок на доходи громадян забезпечує близько половини загальної суми податкових надходжень, у Франції - біля 1/5, а в цілому по країнах ЄС майже 1/4 податкових надходжень їх зведених бюджетів [3, с. 67].

Вирішення проблеми подальшого зростання надходжень від ПДФО перебуває у прямій залежності від збільшення їх реальних доходів, зокрема, збільшення рівня заробітної плати та забезпечення своєчасності її виплати.

Відповідно до вимог чинного законодавства, сплачені суми податку з доходів фізичних осіб розподіляються між місцевими бюджетами всіх рівнів (рис. 1) [4, с. 25].

Рис. 1. Розподіл сум податку з доходів фізичних осіб між місцевими бюджетами

Зокрема, в доходах місцевих бюджетів питома вага ПДФО в останні роки коливається в межах від 70% до 80 % (табл. 2).

Як свідчать дані табл. 2 та рис. 2, номінальні надходження податку в 2007 році складали 34,8 млрд. грн., або на 52,6% більше, ніж надійшло за попередній рік.

Таблиця 2. Частка ПДФО у доходах загального фонду місцевих бюджетів, % *

Показники	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Неподаткові надходження	2,8	3,1	2,9	3,3	3,7
Податкові надходження	97,2	96,9	97,1	96,7	96,3
Частка ПДФО у податкових надходженнях	73,4	69,8	70,4	73,9	77,5
Номінальні надходження ПДФО, млрд. грн	13,5	12,7	16,5	22,8	34,8

*За даними державного казначейства України а також Міністерства фінансів України (Бюджетного моніторингу за досліджуваний період).

Бюджет муніципалітету повинен слугувати інтересам його мешканців і бути надійним джерелом фінансових ресурсів з метою забезпечення проведення заходів і виконання функцій, які здійснюються місцевою владою, спрямованих на економічний та соціальний місцевої території.

Аналіз доходів зведеного бюджету Київської області засвідчив домінуюче місце податку з доходів фізичних осіб у структурі його податкових надходжень (табл. 3).

Таблиця 3. Структура податкових надходжень зведеного бюджету Київської області*

Види доходів	2005р.	2006р.	2007р.
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Податок з доходів фізичних осіб	132,5	75,3	185,0	76,9	385,9	80,5
Плата за землю	14,4	8,1	19,2	7,9	29,5	6,2
Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності	12,5	7,1	16,6	6,9	17,3	3,6
Податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів	14,0	7,9	19,9	8,2	42,1	8,8
Податок на прибуток підприємств комунальної власності	2,7	1,6	1,8	0,7	4,5	0,9
Всього податкових надходжень	176,1	100	240,7	100	479,3	100

* Розраховано за даними Міністерства фінансів України (Бюджетного моніторингу за 2005-2007рр.)

Зокрема, стрімкі темпи зростання надходжень від податку з доходів фізичних осіб суттєво вплинули на зміну структури податкових надходжень. Так, у 2007 році частка ПДФО у загальній сумі податкових надходжень місцевих бюджетів становила 80,5%, що на 4,1 відсоткових пунктів більше за відповідний показник 2005 року. Внаслідок цього відбулось суттєве зниження часток інших доходів, зокрема плати за землю та єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва, та інших платежів.

Слід зазначити що в структурі доходів переважної бюджетів місцевого самоврядування Київської області податок з доходів фізичних осіб займає значно меншу частку ніж в доходах зведеного бюджету області (табл. 4).

Таблиця 4. Частка ПДФО у податкових надходженнях до бюджету однієї з сільських рад Баришівського району Київської області, (%)

Види доходів	2005 р.	2006 р.	2007 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Податок з доходів фізичних осіб	21,7	31,6	25,7	34,2	30,0	37,5
- ПДФО з робітників та службовців	1,9	2,8	2,6	3,5	3,0	3,7
- ПДФО з працівників сільськогосподарської галузі	19,8	28,8	23,1	30,9	27,0	33,5
Плата за землю	18,7	27,2	19,3	25,9	20,6	25,5
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	1,5	2,1	1,63	2,2	1,7	2,1
Місцеві податки і збори	1,5	2,2	1,6	2,1	1,6	2,0
Фіксований с.-г. податок	17,7	25,8	18,3	24,5	19,0	23,6
Єдиний податок	4,7	6,7	4,86	6,5	4,9	6,1
Державне мито	0,8	1,0	0,8	1,0	0,8	1,0
Інші надходження	2,4	3,4	2,7	3,5	2,9	3,6
Всього доходів	68,6	100	74,8	100	80,7	100

* За даними фінансового відділу у Баришівському районі Київської області.

Наведені в таблиці 4 дані показують, що частка прибуткового податку в структурі доходів бюджету сільської ради в 2,5 рази менша за частку ПДФО в доходах місцевих бюджетів України та зведеного бюджету Київської області, проте саме він становить основну частку доходів бюджету цієї сільської ради.Дані таблиці засвідчують що в структурі ПДФО, що надходить до бюджету сільської ради, переважне місце займає податок з доходів працівників аграрної галузі, що пояснюється тим, що на території сільської ради здійснюють діяльність переважно сільськогосподарські підприємства. При цьому певна частина громадян проживають і повинні отримувати певні соціальні послуги не за їх місцем роботи та сплати ПДФО, а за місцем їх проживання, що суперечить зарубіжній практиці [9; 11; 12]. Але, як свідчать дані табл. 5, в структурі податкових надходжень місцевих бюджетів окремих європейських країн частка прибуткового податку є вищою, ніж в Україні.

Таблиця 5. Частка податків на доходи в податкових надходженнях місцевих бюджетів окремих країн Європи, % *

Країна	Прибуткові податки	Податки на нерухомість	Інші податки
Німеччина	78,0	15,8	6,2
Швейцарія	84,4	15,3	0,3
Чехія	90,8	4,6	4,6
Польща	78,4	19,8	1,8
Норвегія	89,9	7,9	2,2
Данія	93,4	6,5	0,1
Швеція	100,0	-	-

* Складено за джерелом [5, с. 415].

Як видно з даних табл. 5, найбільшу частку в сукупних податкових надходженнях місцевих бюджетів займають податки з доходів громадян, які при західноєвропейській моделі фінансових відносин в суспільстві складають 80-90%, що майже відповідає вітчизняним реаліям, а при скандинавській фінансовій моделі - 90-100%, що дещо перевищує розмір прибуткового податку в структурі податкових надходжень вітчизняних місцевих бюджетів.

Проте, слід зазначити, що місцеві бюджети в більшості європейських країн фінансуються в основному за рахунок власних та закріплених джерел доходів. Натомість в Україні в доходах місцевих бюджетів переважає частка офіційних трансфертів [5, с. 415; 9, с. 40].

Крім того, в США функціонує прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб. Діє неоподатковуваний мінімум і п'ять податкових ставок. При цьому оподатковуватись за вибором платників податку може або окремо взятий громадянин, або ж родина. В останньому випадку з метою оподаткування додаються усі види доходів членів сім'ї за рік. Слід зазначити, що нині в цій країні розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян складає 4 тис. дол. США в рік [14; 15]. Сутність американської системи оподаткування доходів громадян полягає в тому, що кожен громадянин розглядається як підприємство, яке повинне оплачувати послуги з охорони здоров' я, паркування, штрафи, які зменшують оподатковувані доходи громадянина. В результаті ставки податку для фізичних осіб номінально досягають 40%, хоч за рахунок виплат платника податку на власне утримання, що включаються до податкового кредиту, реально становлять біля 20-25% (табл. 6).

Аналізуючи дані таблиці 6, слід зазначити, що норми оподаткування доходів громадян Сполучених Штатів Америки суттєво відрізняються від чинних в Україні. З таблиці бачимо, що в Україні з її єдиною ставкою прибуткового оподаткування громадян, що нині відповідає 15%, податкове навантаження на одну гривню порівняно високих доходів, є значно нижчими, ніж на гривню відносно низьких доходів, що суперечить практиці оподаткування в розвинених країнах, а також принципам рівності, рівнозначності й пропорційності, що є визначальним критеріями побудови податкових систем розвинених країн. На нашу думку, основною метою запровадження пропорційної системи оподаткування доходів громадян України було зменшення податкового навантаження на громадян, які отримують високі та надвисокі доходи з метою сприяння їх легалізації, залучення до оподаткування.

Таблиця 6. Порівняльний аналіз рівня оподаткування доходів громадян в Україні та США *

Показники	Розмір річного доходу за рік, грн.
	9600	60000	300000	1500000
Розмір середньої заробітної плати в розрахунку на місяць, грн.	800	5000	25000	125000
Сума ПДФО на місяць (Україна), грн.	82	750	3750	18750
Сума прибуткового податку на місяць (США), грн.	0	578	6084	35786

* Для проведення розрахунків долари США переведені в гривні за курсом НБУ на дату написання статті -- 4,80 грн. за 1 долар [16].

Водночас, такий підхід призвів до перенесення частини податкового тягаря на найбідніші категорії громадян (особливо в умовах встановлення низького рівня неоподатковуваного мінімуму). Як показали дослідження, в США податкове навантаження на громадян, які мають доходи вище середнього рівня, майже вдвічі вище, ніж в Україні.

Висновок

Таким чином, як свідчать результати досліджень, податок з доходів фізичних осіб доцільно зараховувати до місцевих бюджетів не за місцем походження доходу (за місцем роботи платника податку), а за місцем проживання платника - споживача суспільних благ. Крім того, проведені дослідження свідчать, що досягти соціальної справедливості та максимального економічного ефекту при оподаткуванні доходів фізичних осіб можливо лише через прогресивну шкалу ставок прибуткового оподаткування громадян, яка функціонує в Сполучених Штатах.

Перелічені заходи посилять фіскальну ефективність податку з доходів фізичних осіб та збільшать рівень самодостатності бюджетів сільських громад, що дозволить їм належним чином фінансувати заходи, пов'язані із забезпеченням належного рівня соціальних послуг для жителів, що проживають на їх територіях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Федосов В.Ф. Податкова система України. - К.: Либідь, 1994. - 495 с.

2. Суторміна В.М. Держава - податки - бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко. - К.: Либідь. - 1992. - 328 с.

3. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навчально-методичний посібник. / Під загальною редакцією Н.М. Ткаченко - К.: Алерта.- 2004. - С. 554.

4. Місцеві фінанси : Підручник / За ред. О.П. Кириченко. - К.: Знання, 2006. - 677 с.

5. Проблеми реформи местного самоуправления: структурньїе и финансовьіе аспекти. - М.: ИЭПП, 2005. - С. 415-416.

6. Рикардо Д. Сочинения / Пер. под ред. М. Смит. - т. 1. - М.: Госполитиздат, 1941. - XXXII - 288 c.

7. Самуэльсон П. Экономика. - Т.1: Пер. с англ. - М.: НПО "Алгон", 1992. - 332 с.

8. Петти В. Экономические и статистические работи. / Пер. под ред. М. Смит. - М.: Гос. соц.окон. изд-во, 1940. - XXVIII + 324 c.

9. Мельник В.М. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб в Україні:можливості зростання. //Фінанси України. - 2007. - №12. - С. 38-41.

10. Луніна І.О., Короткевич О.В., Вахненко Т.П. Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток. - К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2000. - 96 с.

11. Крисоватий А. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 258 с.

12. Данілов О.Д., Зайцев В. Фактори впливу на надходження прибуткого податку в економічних умовах Німетчини та України. // Науковий вісник 2002. - № 3 (17).

13. Андрущенко В.Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво // Фінанси України. - 2003. - №6. - С. 27-35.

14. http://www.faaf. nalog./faaf.org.ua. /htm. - 2008.

15. http://www. minfin.go.ua. /htm. - 2008.

16. http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm. - 2008.