Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

З метою оптимізації діяльності підприємств використовують різні засоби: фінансовий аналіз, економічний аналіз, найрізноманітніші методи дослідження, які повинні виконувати різні функції. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п.

Основним предметом цієї курсової роботи є дослідження економічного механізму підприємства Закрите акціонерне товариство “Житомирпромспецбуд” і аналіз податку з власників транспортних засобів, розгляд способів оптимізації його сплати. З цією метою ми будемо використовувати різні засоби, в тому числі фінансовий аналіз.

Розділ1.Загальна характеристики ЗАТ”Житомирпромспецбуд”

1.1.Організаційно-економічна харалтеристика ЗАТ”Житомирпромспецбуд”

ЗАТ “Житомирпромспецбуд” створюється з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, отримання прибутку та реалізації на його основі економічних і соціальних інтересів учасників трудового колективу ЗАТ “Житомирпромспецбуд”.

Предметом діяльності ЗАТ “Житомирпромспецбуд” є:

* будівництво і ремонт споруд господарського і комунального призначення;

* виготовлення обладнання і виробів будівничого призначення ;

-реалізація і отримання прибутку вироблених виробів;

-товариство також здійснює іншу діяльність передбачено його статутом і іншими установчими документами.

ТОВАРИСТВО самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність - тобто співробітництво з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами, в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність.

ТОВАРИСТВО має право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічних операцій, що не заборонені законодавством:

Надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності за усіма видами діяльності ТОВАРИСТВА, зазначеними в п. З.1.

Різноманітна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі як в Україні, так і за кордоном.

Спільна підприємницька діяльність ТОВАРИСТВА та іноземних партнерів з предмету діяльності ТОВАРИСТВА.

Організація і проведення виставок, ярмарок, торгів, аукціонів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів спільно з іноземними партнерами як в Україні, так і за кордоном.

Товарообмінні операції, інші форми зустрічної торгівлі.

Товариство має право створювати філії, дочірні підприємства, представництва, виробництва й інші організації необхідні для виконання своєї діяльності. Філії, представництва й інші відособлені підрозділи Товариства наділяються основними й оборотними коштами за рахунок майна Товариства й діють на підставі положення про їх, затверджуваних Товариство Керує діяльністю філій, представництв і інших відособлених підрозділів Товариства здійснюють особи, призначувані Товариством. Вони діють у силу повноважень, заснованих на дорученні, виданої Товариством.

Товариство вправі від свого імені містити договори, контракти, угоди й інші юридичні акти з юридичними й фізичними особами, у тому числі купівлі-продажу, підряду, позики, перевезення, зберігання, доручення, комісії,

Орендні (лізингові) операції.

Надання послуг із працевлаштування, навчання, стажування громадян України за її межами та громадян інших держав на території України. ТОВАРИСТВО може здійснювати види зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним Законодавством.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВАРИСТВО має всі права юридичної особи та учасника зовнішньоекономічних відносин.

ТОВАРИСТВО веде бухгалтерський, статистичний та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, за результатами якого складає звітність, що надсилається уповноваженим на її прийняття органам державної влади України.

Ревізія (аудит) інформації про зовнішньоекономічні операції, відображеної у звітності ТОВАРИСТВА, здійснюється контролюючими органами ТОВАРИСТВА або підприємствами, що проводять аудит.

ТОВАРИСТВО несе відповідальність за порушення чинного законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність на умовах і в порядку, у видах і формах, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та зовнішньоекономічними угодами (контрактами).

Робочий колектив нараховує 190 працюючих, а саме:

– П'ять бухгалтерів (включно з головним бухгалтером);

– Сто сорок п'ять працівників (зайнятих у будівництві, виробництві у столярному і арматурному цехах, заготівельних підрозділах тощо);

– Сорок посадових осіб включно з апаратом управління.

Підприємство створене двома юридичними особами, а саме:

- Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Центробуд"

- Закрите акцiонерне товариство "Фiрма "Укрпромспецбуд”

власник	кількість акцій, шт	від загальної кількості акцій, %
код за ЄДРПОУ	найменування	країна	адреса
25304497	Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Центробуд"	Україна	вул.Бородiя, 49, м. Житомир, Житомирська обл., Україна, 10001	400000	77.3419
01273540	Закрите акцiонерне товариство "Фiрма "Укрпромспецбуд"	Україна	Харкiвське шосе, буд 13-А, м. Київ, Україна, 02090	117184	22.6581

Наше підприємство є акціонерним товариством з лінійно-функціональною структурою управлінняі має таку загальну вертикальнуструктуру структуру(Схема 1.1.):

Правління здійснює поточне упраління товариством, з правління можна почати аналіз організаційної структури підприємства(Схема 1.2.).Усі підрозділи цехи і бригади взаємодіють з підрозділами підпорядкованими голові правління).

Функціональні керівники керують роботою відділів підприємства. Між функціональними відділами виникають функціональні зв'язки. Функціональні керівники не мають безпосереднього виходу на працівників. Управлінська структура підприємства пронизана лінійно-функціональними зв'язками. Функціональними керівниками являються начальники всіх відділів та управлінь сформованих по функціональній ознаці.

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки. При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах це не завжди так, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто вищого ешелону управління.

Але у нашому випадку підприємство повністю задовольняє лінійно-функціональна структура, бо підприємство має два основні види діяльності(Що впливає на гнучкість зв'язків між підрозділами), це надання послуг з будівництва і ремонту, а також виробництво і продаж будівельного обладнання і засобів виробництва . За допомогою цього компенсуються основні недоліки лінійно-функціональної організаційної структури підприємства.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджмента;

- структураа організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;

- структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджмента і якість праці колективу.

Фондовіддача. Цей показник дає можливість визначити скільки гривень доходу отримало підприємство з однієї гривні вкладеної в основні засоби чим більший цей показник тим кращим є економічний стан підприємства. Як бачимо на нашому підприємстві цей показник за останні два роки зріс більш ніж у два рази що свідчить як і про покращення економічного стану так і про те, що основні засоби з кожним роком амортизуються і їх вартість стає все меншою тому цей показник не є абсолютним для характеристики окупності основних засобів, а тільки констатує структуру їх окупності.

Фондомісткість. Вона є оберненим показником до фондоозброєності і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами і показує скільки гривень основних засобів припадає на одну гривню доходу. Як бачимо на нашому підприємстві за два роки цей показник знизився на 1,015 пункти, що є негативним фактором, а також свідчить про зменшення залишкової вартості основних засобів.

Фондоозброєність. Показує скільки гривень основних засобів припадає на одного працівника. В нашому випадку цей показник знизився на 6948,5грн із-за підвищення кількості працівників і амортизації основних засобів.

Рентабельність ОЗ. Цей показник показує скільки прибутку припадає на одну гривню основних засобів. Як бачимо у нас за два роки цей показник зріс на 0,167пункти, і це більш як в два рази у порівнянні з попереднім-отож рентабельність їх підвищилась.

Рентабельність ресурсів. Вона визначає який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвестованих у активи підприємства. На нашому підприємстві рентабельність капіталу має мінімальне значення і не велике зростання у порівнянні з попереднім періодом, що є негативним фактором хоча також може свідчити про обрання довгострокової перспективи при стратегічному плануванні.

Рентабельність капіталу. Цей показник характеризує відношення чистого прибутку до середньої суми власного і прирівняного до нього капіталу. І дає нам уявлення про те як ефективно окуплюються кошти вкладені власниками в підприємство в щорічні перспективі, а конкретно який відсоток власного капіталу окуплюється за рахунок чистого прибутку, за рік цей показник зріс на 0,02 пункти тобто на 25% від попереднього року він збільшився.

Обсяг власних обігових коштів. Тут ми бачимо суму наших оборотних коштів і вона збільшилась у порівнянні з попереднім роком у два рази, що є дуже позитивною ознакою. Він характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань, Наявність власних обігових коштів означає не лише спроможність підприємства фінансувати свою власну поточну діяльність, а й можливість розширювати виробництво продукції тощо.

Коефіцієнт зносу. Характеризує частку вартості основних засобів яку списано на витрати виробництва в попередніх періодах і визначається відношенням суми зносу до їх первісної вартості. Якщо він перевищує 0,5 то основні засоби застарілі як у нашому випадку. І з кожним роком він збільшується. І це свідчить про потребу їх оновлення

Коефіцієнт оборотності обігових коштів. Він характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефективність їх використання. Але на нашому підприємстві в середньому зарік здійснюється лише 63% обороту, що свідчить про повільний оборот обігових коштів на нашому підприємстві.

Період одного обороту коштів. У 2005р. період обороту наших обігових коштів тривав більш як два роки, а у 2006р. вже трохи більше одного року, що є позитивною тенденцією.

Як бачимо характеристика даних показників показує їх неоднозначність. Але вона засвідчує загальну тенденцію до покращення фінансово-економічного стану нашого підприємства. Хоча проведення більш глибокого аналізу розбивається на три основних етапи:

По-перше відбувається аналіз організаційної і виробничої структури підприємства і рентабельності діяльності

На другому етапі формуються центри відповідальності (центри прибутків).

По-третє в ході аналізу розраховуються основні показники діяльності центрів відповідальності: кінцевий прибуток, окупність інвестиційних проектів центра тощо. Загальну суму прибутку, заробленого підприємством, необхідно розподілити, по-перше, по виробничим підрозділам, по-друге, по функціональним підрозділам. Прибуток перерозподіляється після виплати податків, тобто, враховуються всі можливі доходи та витрати.

1.2.Фінансова діяльність ЗАТ”Житомирпромспецбуд”: зміст та характеристика

Підприємства, якi працюють в умовах ринкових вiдносин, несуть повну вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово - кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фiнансової дiяльностi. Здатнiсть пiдприємства своєчасно погашати свої борговi зобов'язання характеризують фiнансовий стан пiдприємства.

Пiд фiнансовим станом пiдприємства також розумiють рiвень його забезпеченостi вiдповiдним обсягом фiнансових ресурсiв, необхiдних для здiйснення ефективної господарської дiяльностi та своєчасного здiйснення грошових розрахункiв за своїми зобов'язаннями.

Фiнансовий стан - це одна з найважливiших характеристик виробничо-фiнансової дiяльностi пiдприємств. Вiн може бути добрим чи поганим.

Кожне пiдприємство повинно прямувати до позитивного фiнансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фiнансових ресурсiв, що виступає гарантом своєчасностi розрахункiв з постачальниками, бюджетом та iншими ланками фiнансової системи, подальшого економiчного та соцiального розвитку.

Оцiнка фiнансового стану пiдприємства повинна здiйснюватись за допомогою вирахування системи економiчних показникiв, якi характеризують господарсько-фiнансове становище господарюючих суб'єктiв.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдприємства виступає пошук резервiв збiльшення його прибутковостi, рентабельностi i платоспроможностi.

Основними показниками, якi характеризують фiнансовий стан

підприємства є:

- прибутковiсть (рентабельнiсть);

- оптимальний розподiл прибутку;

- наявнiсть оптимальних розмiрiв власних оборотних активiв, якi забезпечують нормальний процес виробництва та реалiзацiї продукції;

- наявнiсть власних джерел формування оборотних активiв в обсязi, достатньому для їх покриття;

- платоспроможнiсгь пiдприємства та iнше.

Якщо пiдприємство досягає у вказаних напрямках необхiдних оптимальних параметрiв, його фiнансовий стан стiйкий. Якщо ж пiдприємство не отримує, скажiмо, прибуток у розмiрах, якi б забезпечували необхiдний прирiст власних фiнансових ресурсiв, його фiнансовий стан не може бути стiйким. Тому розгляд змiсту, порядку розрахунку вказаних показникiв, їх взаємозв'язку i впливу на фiнансовий стан пiдприємства є досить суттєвим.

Визначення фінансового стану на нашому підприємстві здійснює бухгалтерія. Вона визначає основні показники, що потім доводяться до керівництва для прийняття управлінських рішень.

Найважливiшим показником фiнансового стану пiдприємства є лiквiднiсть, сутнсть якої нроявлясться у можливостi пiдприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою майна, яке є на балансi, тобто в тому, як швидко пiдприєство може продати свої активи, отримати грошовi кошти i погасити вої борги, заборгованостi перед постачальниками, перед банком по поверненню кредитiв, перед бюджетом та позабюджетними централiзованими фондами по сплатi податкiв та платежiв, перед робiтниками по виплатi заробiтної плати та iнше.

До активів пiдприємства вiдносяться виробничi запаси, готова продукцiя, товари, дебiторська заборгованiсть, грошовi кошти та їх еквiваленти тощо. Цi активи називаються лiквiдними через те, що їх можна вiдносно швидко продати, i за отриманi грошовi кошти погасити наявнi борговi зобов'язання.

Лiквiднiсть суб'єкта господарювання визначається вiдношенням вартостi лiквiдного майна, тобто активiв, якi можуть бути використанi для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованостi. По сутi, лiквiднiсть суб'єкта господарювання -- це лiквiднiсть його балансу. Лiквiднiсть же балансу пiдприємства - це зв'язок можливостi продажу його активiв з одночасною оплатою пасивiв.

Лiквiднiсть балансу пiдприємства визначається рiвнем покриття зобов'язань пiдприємства його активами, строк перетворення яких у грошовi кошти вiдпювiдає строку погашення зобов'язань.

При цьому, до активiв, якi беруть участь у розрахунках, включаються грошовi кошти i цiннi папери, дебiторська заборгованiсть, матерiальнi запаси цiнностей i незавершене виробництво, основнi фонди, нематерiальнi активи, незавершенi капiтальнi вкладення та устаткування. Не включаються до активiв заборгованiсть засновникiв по їх вкладам в основний фонд, збитки.

До складу пасивiв, якi приймають участь у розрахунках, включаються кредиторська заборгованiсть, короткостроковi i довгостроковi кредити та позиченi кошти, джерела формування власних оборотних активiв, цiльове фiнансування та цiльовi надходження, резерви майбутнiх витрат та платежiв, а також iншi пасиви.

При цьому, найбiльш лiквiднi активи - грошовi кошти та цiннi папери пiдприємства повиннi бути бiльшi або дорiвнювати найбiльш термiновим зобов'язанням (кредиторськiй заборгованостi). Активи, що швидко реалiзовуються,- дебiторська заборгованiсть та iншi активи повиннi бути бiльшими або дорiвнювати короткостроковим пасивам (короткостроковим кредитам та позиченим коштам). Активи, що повiльно реалiзовуються, -- запаси та втрати за виключенням витрат майбутнiх перiодiв повиннi бути бiльшими або дорiвнювати довгостроковим пасивам (довгостроковим кредитам та позиченим коштам). Активи, що важко реалiзовуються,- нематерiальнi активи, основнi фонди, незавершенi капiтальнi вкладення та устаткування повиннi бути меншими або дорiвнювати сталим пасивам (джерелам власних коштiв).

При виконаннi зазначених вище умов баланс пiдприємства вважається абсолютно лiквiдним. У випадку, якщо одна або декiлька iз вказаних умов не виконуються, лiквiднiсть балансу в бiльшiй або меншiй мiрi вiдрiзняється вiд абсолютної. При цьому нестача коштiв по однiй групi активiв компенсується їх залишком в iншiй групi у вартiсному виразi[22].

В залежностi вiд того, якими платiжними засобами пiдприємство має можливiсть погасити свої зобов'язання, розраховують декiлька показникiв лiквiдностi (платоспроможностi).

На нашому підприємстві за два досліджувані роки коефіцієнт покриття і коефіцієнт критичної ліквідності відповідають нормативним значенням - за 2005р. - 1,33 ( при нормі Кпокр>1), і 1,12( при нормі Кк.р.>1) відповідно, і за 2006р. - 1,25( при нормі Кпокр>1), і 1,05( при нормі Кк.р.>1) відповідно. І тільки по коефіцієнту абсолютної ліквідності норматив(Ка.л.>0,2) не виконується, за 2005р. - 0,015, за 2006р. - 0,017.

Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства погасити свої поточні зобов'язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. За два даних роки цей показник дещо(на 0,08пункта) знизився, але це суттєво не впливає на фінансовий стан підприємства і є в цілому плюсом для фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт критичної ліквідності, характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. На нашому підприємстві за досліджуваний період цей показник знизився на 0,07пункта, хоча все одно він відповідає нормі це в основному із-за зменшення суми дебіторської заборгованості, що має свої позитивні сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину поточної заборгованості яку підприємство може погасити найближчим часом, На нашому підприємстві цей показник нижчий від норми, що вказує на дію зовнішніх факторів на платоспроможність підприємства.

В цілому ж ліквідність(платоспроможність) нашого підприємства є доброю - більшість і в тому числі найважливіший(коефіцієнт покриття) показників перевищують їх нормативне значення. Хоча ці показники поступово знижуються, - і це є негативною тенденцією.

1.3.Трактування поняття “податок з власників транспортних засобів”у літературних джерелах

Таблиця.1.3.

Дефініції поняття “податок з власників транспортних засобів.”

№	Автор	Зміст поняття“податок з власників транспортних засобів.”
1	Крисоватий І.Д.[11,240с.]	Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
2	Ватувя І.Д.[6,189с.]	Це податок який сплачують юридичні і фізичні особи за умови, що: - вони мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством транспортні засоби; - ці транспортні засоби перебувають у їх власності; - ці транспортні засоби є об'єктом оподаткування.
3	Захожай В.Б.[9,120с.]	Податок суб'єктами сплати якого є юридичні та фізичні особи, у тому числі іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані транспортні засоби, якщо фізична особа передає право на користування іншій особі, то цей податок сплачує власник цього транспортного засобу, або від його імені особа, якій передано право на користування цим транспортним засобом.
4	Загородній А.В.[8,343с.]	Податок, що його сплачують фізичні особи та громадяни-власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
5	Борисов А.Б.[2,9c.]	Сбор с владельцев автотранспортних средств взымаемый в виде местного налога, и используемый на содержание и улучшение улиц.
6	Поддєрьогін А.М.[24,111с.]	Це податок, кошти від стягнення якого, спрямовуються на фінансування будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
7	Буряковський В.В.[4,296c.]	Налог с некоторых наземних транспортних средств, самоходных машин и механизмов являеться источником финансирования строительства и содержания автомобильных дорог общего использования и проведения природоохранных мироприятий на водойомах.
8	Стасюк Т.А.[20,163c.]	Це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником у відповідності до чинного законодавства України.
9	Бутинець Ф.Ф.[5,240c.]	Є одним із загально державних податків, цей податок встановлений як джерело фінансування витрат пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
10	Філімоненков О.С.[21,188c.]	Прямий майновий податок який сплачується безпосередньо платником у відповідності до чинного законодавства.
11	Онисько С.М.[15,236c.]	Це податок платником якого є підприємства установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи та особи без громадянства, котрі мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктом оподаткування.
12	Зятковський І.В.[10,240c.]	Податок який є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання доріг загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах(у межах 85% суми податку спрямовується в територіальні дорожні фонди обласних бюджетів, 15% із суми податку спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування на аналогічні цілі).Податок сплачується з прибутку.
13	Аранчій В.І.[1,123с.]	Це податок платниками якого є підприємства, організації та установи - власники транспортних засобів та інших самохідних механізмів і машин, а об'єктом оподаткування є автомобілі, колісні трактори, мотоцикли, яхти та судна парусні, човни моторні.
14	Панасюк В.М.[16,234с.]	Податок, що сплачують підприємства, установи й організації, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що є об'єктом оподаткування.
15	Бочко П.К.[3,189с.]	Є майновим податком, і згідно з Законом платниками цього податку є підприємства, установи організації, які є юридичними особами, мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби

Аналізуючи визначення різних авторів можна простежити тенденцію тяжіння їх до визначення відповідно до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів”. На нашу думку найбільш доцільним буде використання такого визначення, а саме: Це податок платником якого є підприємства установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи та особи без громадянства, котрі мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктом оподаткування, податок, кошти від стягнення якого, спрямовуються на фінансування будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах. В цьому визначені відкривається суть об'єктів і суб'єктів оподаткування, також визначається призначення податку, що робить його зрозумілим, і незважаючи на дещо громісткий склад, доцільним у використанні.

Розділ2.Податок з транспорту: фінансово-економічне значення для підприємства

2.1.Об'єкти і суб'єкти оподаткування

Історія становлення.У своїй першiй редакцiї зазначений Закон визначав платниками податку пiдприємства, об'єднання та органiзацiї, в тому числi iноземнi, громадян України, iноземних громадян та осiб без громадянства, якi мають власнi транспортнi засоби (автомобiлi, мотоцикли, моторолери, трактори та мотоблоки) та iншi самохiднi машини i механiзми на пневматичному ходу, а також власникiв моторних човнiв (катерiв, яхт), мотосанейЛБуло встановлено, що податок не справляється з власникiв машин i механiзмiв на гусеничному ходу, а також зернозбиральних i спецiальних комбайнiв з двигунами. Всi самохiднi машини i механiзми подiлялись лише на чотири категорii, а ставки податку диференцiювалися в залежностi вiд потужностi двигуна (в кiловатах або кiнських силах) вiд 50 копiйок до 2 карбованцiв 4 копiйок з кiловата або кiнської сили) при цьому найвища ставка податку припадала на категорiю "Автомобiлi вантажнi вантажопiдйомнiстю бiльше 7 тонн та iншi самохiднi машини i механiзми". Зважаючи на "вузьку спецiалiзацiю" iнших трьох категорiй (автомобiлi легковi; вантажiвки вантажопiдйомнiстю до 7 тонн; мотоцикли, моторолери та мотоблоки), це давало змогу оподатковувати всi iншi самохiднi механiзми за максимальною ставкою податку.

Верховна Рада України 11 липня 1995 року прийняла Закон "Про внесення змiн i доповнень до деяких законодавчих актiв України" № 297/95-ВР. 3 25 липня 1995 року (день офiцiйного опублiкування) вiдповiдно до цього Закону ставки податку стали обчислюватися на пiдставi неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян. Прив'язка ставок оподаткування до неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян збереглася до 25 березня 1997 року.

12 лютого 1998 року по 31 грудня 2000 року для ряду платникiв податку було зупинено дiю Закону про податок з власникiв транспортних засобiв. До їх числа належать: сiльськогосподарськi товаровиробники, якi здiйснювали дiяльнiсть з виробництва сiльськогосподарської продукцiї на територiї Глобинського району Полтавської областi, Старобешiвського району Донецької областi та Ужгородського району Закарпатської областi (колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприємства, акцiонернi товариства, агрофiрми, селянськi (фермерськi) господарства та iншi виробники сiльськогосподарської продукцiї, перелiк яких затверджено Полтавською, Донецькою, Закарпатською обласними радами вiдповiдно до Закону України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фiксованого) податку для сiльськогосподарських товаровиробникiв" вiд 15 сiчня 1998 р. № 25/98-ВР.

3 1 сiчня 1999 року по 1 сiчня 2004 року призупинено дiю Закону про податок з власникiв транспортних засобiв для сiльськогосподарських пiдприємств селянських та iнших господарств, якi займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сiльськогосподарської продукцiї, на яких поширюються положения Закону України "Про фiксований сiльськогосподарський податок" вiд 17 грудня 1998 р. № 320-ХIУ.

Iз 1 липня 1999 року по 1 березня 2000 року звiльнялися вiд сплати податку пiдприємства легкої та деревообробної промисловостi Чернiвецької областi, якi є учасниками економiчного експерименту, перелiк яких затверджено Кабинетом Мїнiстрiв України за поданням Чернiвецької обласної державної адміністрації згiдно з Указом Президента України "Про економiчний експеримент щодо стабiлiзацiї роботи пiдприємств легкої та деревообробної промисловостi Чернiвецької областi" вiд 30 квiтня 1999 року № 461/99. А з 1 березня 2000 року було внесено змiни i зупинено на перiод проведения експерименту (до 1 липня 2001 року) дiю Закону про податок з власникiв транспортних засобiв для-згаданих в цьому абзацi пiдприємств, уже на пiдставi вiдповiдного Закону України "Про економiчний експеримент щодо стабiлiзацiї роботи пiдприємств легкої та деревообробної промисловостi Чернiвецької областi" вiд 13 сiчня 2000 року № 1375-XIV.

Суттєвi змiни в оподаткуваннi сталися у зв'язку з набранням чинностi Законом України "Про внесения змiн до деяких законiв України щодо фi.чзнсування дорожнього господарства" вiд 16 липня 1999 року № 986-14, Цей Закон змiнив грошову одиницю, в якiй виражалися ставки податку, єВРО було замiнено гривнею. Крiм цього, було пiдкориговано перелiк пiльговикiв та внесено цiлу низку Iнших змiн до Закону про податок з власникiв транспортних засобiв, у тому числi щодо вiдповiдальностi платникiв.

3 22 серпня 2000 року Закон України "Про внесения змiн до деяких законiв України щодо оподаткування пiдприємств та органiзацiй громадських органiзацiй iнвалiдiв" вiд 13 липня 2000 року № 1926-3 звiльнив вiд сплати податку iнвалiдiв.

I нарештi, останнi змiни до Закону про податок з власникiв транспортних засобiв було внесено у зв'язку з прийняттям добре вiдомого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" вiд 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІI. Останнiм з 1 квiтня 2001 року встановлено 60-денний перiод для подання рiчної звiтностi, що знайшло своє вiдображення у вiдповiдних статтях Закону про податок з власникiв транспортних засобiв, а 2-рiчний строк, передбачений для перерахування неправильно сплаченого податку та стягнення податку з осiб, якi його не сплачували, було замiнено на 3-рiчний.

ПЛАТКИКИ ПОДАТКУ

Згiдно зi ст. 1 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв фiзична (в тому числi iноземець або особа без грсмадянства) або юридична особа (в тому числi iноземнець) визначається платником податку за умови, що така особа є власником зареєстрованого в Українi транспортного засобу, визначеного як об'єкт оподаткування ст. 2 цього ж Закону. Таким чином, особи, якi є орендарями, лiзингоотримувачами, держателями застави (заставодержателями) з правом користування та iншi користувачi транспортних засобiв не є платниками податку.

Щоправда, нерiдко податковi iнспекцiї намагаються замiнити поняття права власностi фактом знаходження транспортних засобiв на балансi пiдприємства (особливо за угодами про лiзинг), посилаючись на положення ч. 3 ст. 6 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв щодо подання "...на основi бухгалтерского звiту (балансу) розрахунку су ми податку...". При цьому увагу податкiвцiв можна привернути до гюложень ст. 1 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв, якi чiтко встановлюють: "..якi мають зареєстрованi в Українi згiдно з чинним законодавством власнi транспортні засоби...". Крiм цього, в ч. i ст. 10 Закону України "Про лiзинг вiд 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР (далi -Закон про лiзинг) чiтко зазначено: "Об'єкт лiзингу протягом усього строку дії договору лiзингу є власнiстю лiзингодавця". До того ж договiр лiзингу може передбачати можливiсть викупу об'єкта лiзингу до закiнчення строку, але не ранiше строку, протягом якого амортизується 60% вартостi об'єкта лiзингу, визначеної на день укладення договору. Таким чином, лiзингоодержувач не є платником податку з власникiв транспортних засобiв. Але й лiзингодавець, у випадку фiнансового лiзингу, не є платником податку з власникiв транспортних засобiв, оскiльки розрахунки зi оплати податку подаються "на основi бухгалтерського звiту (балансу)", а вiдповiдно до абз. 2. ч. 1. ст. 9 Закону про лiзинг "майно, передане за договором фiнансового лiзингу, зараховується на баланс лiзингоодержувача". Зазначене пiдтверджується I листом ДПА України "Щодо сплати податку з власникiв транспортних засобiв" вiд 8 липня 2002 р. № 10627/7/17-0317-110, в останньому реченнi абз. 4 якого зазначено: "Тобто цей податок сплачується за власнi транспортнi засоби, що знаходяться на балансi пiдприємств...".

У випадку оперативного лiзингу транспортнi засоби, що є об'єктами лiзингу, залишаються на балансi лiзингодавця, право власності також належить лiзингодавцю, а тому саме вiн виступає платником податку,звісно якщо на нього не поширюються вимоги податкового законодавства щодо пільг або якщо він не є суб'єктом спецiальних режимiв оподаткування. Iнодi договори лiзингу мiстять положення щодо зобов'язання лiзингоодержувача сплачувати всi пов'язанi з майном, що є об'єктом лiзингу, податки та iншi обов'язковi платежi. Такi положення договорiв є нечинними як такi, що суперечать ст. 1 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв, ст.ст. 1, 4, 9, 17 Закону про систему оподаткування.

Частковим вирiшенням як для лiзингодавця у випадку оперативного лiзингу, так i для орендодавця у випадку оренди є включення суми податку до суми плати за користування об'єктом лiзингу (до суми орендної плати), оскiльки, згiдно з пп. 5.2.5. Закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств" вiд 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "суми внесених (нарахованих) податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), установлених Законом України "Про систему оподаткування", вiдносяться до складу валових витрат пiдприємства". Щоправда, в цьому випадку, трохи збiльшаться зобов'язання з оплати податку на додану вартiсть (в залежностi вiд формулювання положень договору на 1/5 або 1/6 вiд суми включеного податку з власникiв транспортних засобiв).

Ще один важливий момент, пов'язаний з правом власностi, стосується сплати податку платниками - юридичними особами пiсля вiдчуження транспортних засобiв протягом року. Про що, власне, йдеться? Йдеться про рiзне розумiння положень ч. 2 ст. 6 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв суб'єктами господарювання та податковими органами. Адже останнi намагаються тлумачити положення згаданої статтi як такi, що зобов'язують платника - юридичну особу сплачувати податок, навiть пiсля вiдчуження такого транспортного засобу (Лист ДПАУ вiд 7 червня 2001 р. № 7549/7/17-0517).

Проаналiзуємо положения ч. 2 ст. 6 Закону про податок з власникiв транспортних засобiв: "Перерахунки юридичними особами розмiру податку у зв'язку з перереєстрацiєю транспортних засобiв, визначених цим Законом, протягом даного року не провадяться". Враховуючи положения ст. 1 Закону, в якiй йдеться про право власностi на транспортнi засоби як необхiдну передумову визнання особи платником податку, можна дiйти висновку, що юридична особа не зобов'язана у будь-який спосiб уточнювати розмiр своїх податкових зобов'язань i аж нiяк не є платником податку.

Аналогiчну позицiю зайняв i Вищий господарський суд України. В своєму оглядовому листi "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних iз застосуванням законодавства про податки" вiд 23 листопада 2001 року № 01-8/1271 йдеться саме про таку ситуацiю. Так, в абз. б п. 6 згаданого листа містяться позицiї щодо оцiнки чинного законодавства про податки: "Арбiтражним судом встановлено, що товариство сплачувало зазначений податок до вiдчуження транспортних засобiв фiзичним особам. Договорами купiвлi-продажу, податковими накладними та довiдкою Державтоiнспекції про перереєстрацiю автомобiлiв пiдтверджується факт продажу вiдповiдних транспортних засобiв. Зазначене свiдчить про те, що об'єкт оподаткування вибув з володiння товариства, тому обов'язок сплачувати податок з власникiв транспортних засобiв припинився".

Страницы: 1, 2