Податкова політика держави: цілі, індикатори, економічний і законодавчий інструментарій регулювання

Податкова політика держави: цілі, індикатори, економічний і законодавчий інструментарій регулювання

37

Міністерство освіти і науки України

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі. Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини.

Актуальність теми. Моніторинг нагромаджених у сфері державних фінансів суперечностей свідчить про те, що вітчизняна податкова політика не склалася як єдине ціле, у якому узгоджені всі функціональні елементи. Реалії українського сьогодення у сфері оподаткування - це внутрішня неузгодженість складових цілісної системи податкових правовідносин. Це і нестабільність правового регламентування податкових відносин, складність адміністрування податків та податкових платежів, порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності податкового навантаження, незадовільне вирішення фіскальних завдань через перекоси як в галузевому, так і територіальному аспектах, негативний вплив політики в сфері оподаткування на стан національної економіки, низький рівень податкової дисципліни.

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи при цьому хибні кроки. Введені податки певною мірою були новими скоріше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони містили ознаки старої адміністративної системи, заснованої на надмірній централізації процесу формування та розподілу фінансових ресурсів держави. Це призвело до того, що акумулювання доходів бюджетів за рахунок сплати податків відривалося від процесу господарювання самих платників податків. Відсутність універсальної концепції реформування стратегії і тактики податкової політики, за якою можна було б розрахувати оптимально можливий та допустимий (як для держави, так і для платників податків) рівень податкового навантаження, призвела до сьогоднішньої ситуації, де при невисоких ( порівняно з іншими країнами) податкових ставках, безлад в адмініструванні податків зводить нанівець забезпечення умов для економічного зростання. Головне завдання у цьому плані полягає в наповненні ринковим змістом форм вітчизняної податкової політики, а це потребує зміни схеми й пропорцій розподілу та перерозподілу валового національного продукту на основі виваженої та прозорої податкової політики, яка б оптимально враховувала як фіскальні інтереси держави, економічні інтереси суб'єктів господарювання, так і соціальні інтереси громадян.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - проаналізувати розвиток податкової політики та її дієвість і ефективність в умовах становлення ринкових відносин.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язання комплексу завдань:

· з'ясувати соціально-економічну природу податкової політики як складової інструментарію державного регулювання економіки;

· виявити принципи та критерії ефективності та дієвості податкової політики;

· здійснити аналіз функціонування системи оподаткування України і виявити проблеми гармонізації податкового законодавства;

· оцінити стан державного податкового менеджменту, податкового адміністрування й управління оподаткуванням;

· обґрунтувати концепцію уніфікації податкової політики в контексті Європейської інтеграції;

Об'єктом дослідження є формування і практика реалізації податкової політики України з притаманними їй фіскально-регулюючими механізмами впливу на соціально-економічне життя суспільства.

Предметом дослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі правового регламентування, організації справляння та адміністрування податків та податкових платежів і формування на цій основі централізованих грошових фондів держави.

Основні терміни та поняття: податкова система, податки, оподаткування, податкова політика, бюджет, державні цільові фонди, податкові платежі, бюджетна система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети, бюджетна резолюція, бюджетний рік, державні цільові фонди, розмежування доходів бюджету, закріплені доходи, регулюючі доходи, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, плата за землю, об'єкт державного регулювання соціально-економічних процесів, суб'єкт державного регулювання соціально-економічних процесів, економічна політика, збори, обов'язкові платежі, податкові фінанси, займані фінанси, фіскальна система, державні займи, державні видатки, постійні джерела доходів держави, тимчасові джерела доходів держави, рівень оподаткування, ефективність податкової політики, стабільність податкової політики, передбачуваність податкової політики, елементи системи оподаткування.

Розділ 1. Теоретичні аспекти оподаткування

1.1. Оподаткування -- один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

З проголошенням незалежності України розпочався новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Україна самостійно визначає свій економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє і формує свою фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики, а також займається її виконанням.

Україна та її економіка крокують до нового життя в ринкових умовах. Реформування економічного життя України в бік ринкових відносин відбувається в дуже складних економічних умовах. Сьогодні важливо знайти оптимальний варіант шляхів соціально-економічного розвитку країни. При переході до суто ринкових відносин істотно змінюється роль і значення держави в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-командних методів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бути досить обмеженим і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму, економічного розвитку держави, зміцнення обороноздатності країни, підтримка та соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення шляхом раціонального розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).

Однією з найбільш ефективних форм управління ринковою економікою є податкове регулювання, бо саме податки є основним джерелом доходів держави й виступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.

Протягом всієї історії людства жодна держава не могла існувати без податків. Податки -- це найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансових відносин на всіх рівнях -- держави, регіонів, підприємств, громадян. Побудова чіткої податкової системи -- це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів.

У ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід'ємний і безпосередній структурний елемент фінансового регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики, яку проводить уряд країни.

Створення ефективної податкової системи та використання оптимальних принципів застосування податків -- це головне завдання податкових і фінансових державних органів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

1.2. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні достатні кошти, які завдяки функціонуванню податкової системи акумулюються в бюджеті.

Бюджетна система включає відносини з приводу формування та використання фінансових ресурсів держави -- коштів бюджету та позабюджетних фондів. Вона покликана забезпечити ефективну реалізацію соціальної, економічної, оборонної та інших функцій держави.

Бюджет -- це план створення та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими органами влади. Бюджет є формою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування.

Основними джерелами формування доходів бюджету є податки, збори та інші обов'язкові платежі. Зазначені джерела є не тільки методом формування доходів бюджету, а ще й інструментом впливу держави на різні сторони діяльності їх платників. Процес формування доходів бюджету в Україні регламентується державою.

Бюджетна система є головною ланкою фінансової системи, яка організаційно залежить від форм державного устрою. Бюджетна система України складається з: Державного бюджету України; республіканського бюджету Автономної Республіки Крим; місцевих бюджетів. Відносини між цими бюджетами визначаються на основі фінансової політики держави. Структура бюджетної системи визначається Конституцією України.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу та визначення основ державного регулювання економічного та соціального розвитку України. Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує: республіканський бюджет; бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні бюджети.

Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік затверджується Законом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні у містах, сільські, селищні бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів. Бюджетний рік починається 1 січня та завершується 31 грудня.

Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики спеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка в цілому окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний бюджетний рік. Закони України відносно будь-яких змін доходів або видатків державного бюджету на наступний бюджетний рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетної резолюції. Втручання інших органів та організацій в процес формування й затвердження бюджету неприпустиме.

Ключовими питаннями діяльності уряду України й сьогодні залишається формування й проведення в життя ефективної й прозорої бюджетної та економічної політики.

1.3. Податкова система -- основа економічної системи

Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків. Податкова система -- це сукупність встановлених в країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему для регулювання ринку та грошового обігу. Молода Українська держава протягом останніх років створює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим його копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови країни та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.
У зв'язку з відмінністю діючих систем оподаткування України та різних країн світу, а також чинного податкового законодавства, відрізняються й структури доходів бюджетів різних країн.

Сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків.

Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та рівня інфляції. Податкова система повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходів бюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе існування держави. Суть, структура та роль системи оподаткування визначається податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

1.4. Сутність податків

За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів. Податки є найбільш адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платниками податків. Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних цільових фондів.

Як відомо, податки з'явились з розподілом суспільства на прошарки та виникненням державності, як «внески громадян, необхідні для утримання... публічної влади...»1. В історії розвитку суспільства жодна держава не змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бути зібрані тільки через податки. Виходячи з цього, мінімальний розмір податків визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління, освіта, охорона здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій має держава, тим більше вона вимушена збирати податків. Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.

Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.

1.5. Функції, які виконують податки

У числі податкових функцій економісти звичайно називають такі функції, як фіскальна, регулююча, економічна, перерозподільча, контрольна, стимулююча. Ці функції приводяться як в повному обсязі, так і у компонуванні окремих з них. Звичайно основними функціями податків вважаються фіскальна та регулююча.

За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільне призначення податків -- формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою своїх власних функцій. Відповідно до цієї функції в країні проводиться стягнення частини доходів підприємств та громадян для утримання державного апарату, оборони країни та тієї частини невиробничої сфери, яка не має власних джерел доходів, або вони недостатні для забезпечення потрібного рівня розвитку. Це, зокрема, такі установи, як заклади охорони здоров'я, наукові, учбові заклади, театри, бібліотеки, архіви, музеї тощо.

Здавна податки в усіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави коштами для фінансування державних витрат. Потім держави в більшій чи в меншій мірі почали використовувати податкові ставки та податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів. І тоді вже податки стали виконувати регулюючу функцію, тобто впливати на відтворення -- стимулювати чи стримувати темпи виробництва, збільшувати чи зменшувати накопичення капіталу та платоспроможність населення тощо, сприяти вирішенню різного роду соціальних проблем, таких, як захист незахищених верств населення, провадження ефективної демографічної політики тощо.

Розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами -- шляхом застосування налагодженої системи оподаткування, обігу позичкового капіталу та застосування процентних ставок, виділення з бюджету капітальних вкладень та дотацій, державних закупівель та обслуговування народногосподарських програм тощо. Центральне місце у цьому комплексі економічних методів посідають податки. Маніпулюючи податковими ставками, пільгами та штрафами, змінюючи умови оподаткування, вводячи одні й скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей та виробництв, сприяє рішенню актуальних для суспільства проблем. Оскільки регулююча функція податків спрямована на економічні та соціальні процеси в державі, її можна розділити на економічну, стимулюючу, соціальну тощо.

Інша функція податків -- стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи. Робиться це по-різному. Так, наприклад, в Німеччині вказані витрати включаються до собівартості й тим самим автоматично звільняються від оподаткування. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування. З метою зниження цін на науково-технічну продукцію українським законодавством передбачено звільнення її від оподаткування податком на додану вартість.

Наступна функція податків -- перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільних відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм -- науково-технічних, економічних тощо.

Нарешті, остання функція податків -- контрольна. Вона, як економічна категорія, заключається в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін і доповнень у систему оподаткування.

Сутність контрольної функції податків заключається в тому, щоб платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.

Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов'язані та здійснюються одночасно. Чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність -- це самий головний ворог підприємництва. Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком, але ступінь ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон'юнктури додається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умов оподаткування.

Розділ 2. Податкова політика держави

2.1. Податкова політика держави

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта та суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів -- перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика являє собою систему заходів, які проводяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо. Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів. Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери. Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва. З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого -- залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків. При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах.
В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому те, що займи треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Таким чином, державні займи -- це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким чином: який із способів -- податки чи займи -- краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов'язкові платежі займи окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян. У зв'язку з цим у фінансовій науці введено поняття «податкові фінанси» та «займані фінанси».

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування -- встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

2.2 Основні принципи формування податкової політики держави та побудови податкової системи

Податкова політика проводиться, виходячи з певних принципів, які відображають її завдання. Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів», із якими в послідуючому, як правило, погоджувались економісти, зводяться до чотирьох понять: всезагальність, справедливість, визначеність і зручність.

Для того, щоб більш поглиблено зазирнути в суть податкових платежів, важливо визначити основні принципи оподаткування. «Якості, з економічної точки зору, бажані в будь-якій системі оподаткування, -- зазначав Дж. Мілль, -- сформовані Адамом Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними, принципів, з якими, як правило, погоджувались наступні автори, й навряд чи можна розпочати наші роздуми краще, ніж процитувати ці положення». У викладі вченого А. Буковецького ці принципи сформульовані так: «1. Піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, залежно від доходу, яким він користується під охороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним веде до так званої рівності або нерівності в оподаткуванні. 2. Податок, який повинен сплачувати кожний, повинен бути точно визначений... Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути ясними та відомими... самому платникові, так і всякому іншому... 3. Кожен податок повинен стягуватись у такий час й таким чином, які найбільш зручні для платника... 4. Кожен податок повинен бути так побудований, щоб він забезпечував стягнення коштів з платника якомога менше від того, що надходить до каси держави».

Принципи Адама Сміта, дякуючи їх простоті та зрозумілості, не потребують ніяких інших пояснень, окрім тих, які є в них самих. Вони стали аксіомами податкової політики. Заслуга німецького економіста А. Ватера в доповненні й обґрунтуванні цих принципів. Він запропонував 9 основних принципів, які класифікує в 4 групи

1. Фінансові принципи оподаткування:

а) достатність обкладання податками;

б) еластичність, тобто здатність адаптуватися до державних потреб.

2. Народногосподарські принципи:

а) правильний вибір об'єкта оподаткування;

б) вірна комбінація різних податків у таку систему, яка б рахувалася з наслідками й умовами їх перекладання.

3. Етичні принципи:

а) всезагальність оподаткування;

б) рівномірність.

4. Принципи податкового управління:

а) визначеність;

б) зручність сплати податку;

в) максимальне зменшення витрат на стягнення податків.

Ще один німецький економіст К. Еберг із принципів А. Вагнера виділяє ті, що стосуються народного господарства і головної мети його функціонування -- як зростання добробуту населення в цілому, так і зокрема кожного громадянина. Він вважає, що принципів побудови податкової системи є два: оподатковувати треба тільки прибуток, тобто суму тих благ, які знову створюються на кожному етапі господарської діяльності і можуть нести витрати без зменшення основного майна. Саме ж майно треба щадити; податкова система повинна по можливості уникати прямого втручання в діяльність окремих господарств, щоб не зашкодити в цілому джерелу одержання суспільних доходів.

Як бачимо, всі наведені принципи організації податкової системи сформовані з точки зору впливу податків на загальний економічний розвиток і добробут. По суті всі вони в загальному вигляді були висловлені ще Ж. Сисмонді. «Податок ніколи не повинен припадати на ту частину доходу, яка необхідна для збереження цього доходу». Це фактично головний макроекономічний принцип податкової політики, спрямований на досягнення рівноваги між державою і платниками податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

З розвитком суспільства відбувається постійне вдосконалення системи оподаткування, тобто йде процес постійної зміни структури податків, зростання їх ролі в доходах держави. Однак є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери діяльності. Для того, щоб ця діяльність давала позитивні результати, необхідно наукове обґрунтування основ податкової системи.

Науковий підхід до побудови податкової системи передбачає:
системність; встановлення визначальної бази цієї системи; формування правової основи і вихідних принципів.

Системність полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою й органічно доповнювати один одного. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяги бюджетних видатків. Правову основу системи становлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходів повинні враховуватись при встановленні об'єкта оподаткування.

І, нарешті, вихідні принципи побудови податкової системи передбачають: формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового національного продукту, оскільки його розподіл проходить дві стадії: первинного розподілу і перерозподілу, і якщо формування доходів юридичних і фізичних осіб відбувається в процесі первинного розподілу, то оподаткування з боку держави повинно здійснюватись на стадії перерозподілу, тобто її доходи мають вторинний характер. Це повинно стосуватись як приватного, так і державного сектора;
встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для платників усіх форм власності. Тобто оподаткування юридичних і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, але далі доходи, отримані від подальшої господарської діяльності, що веде до їх диференціації, не повинні вирівнюватись податками, бо це може знизити всі стимули до зростання доходів, і, як наслідок, -- до подальшого розвитку; застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження, бо оскільки в умовах ринкової економіки адміністративне регулювання має бути мінімальним, то його повинні замінити в розумних масштабах фінансові важелі, передусім, ставки податків з прибутку та з доходів громадян. Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення.

У прийнятому 18 лютого 1997 року Верховною Радою України Законі України «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» № 77/97-ВР були визначені лише основні з них. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

До принципів побудови податкової системи України належать: стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність та пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічне обґрунтування; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід до розробки податкового законодавства; доступність та зрозумілість норм податкового законодавства; адміністративна спрощеність; економічна ефективність; інфляційна нейтральність; гнучкість.

2.3. Становлення та розвиток податкової політики України

Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік з 1992 року. Це досить короткий час для створення високоефективної політики оподаткування, оскільки створення ефективної системи оподаткування -- це не тільки практична, а й дуже серйозна наукова проблема. Адже податкова система включає в себе цілу низку встановлених в країні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також складні механізми їх нарахування та внесення до бюджету та до державних цільових фондів. У той же час це не механічна сукупність, а внутрішньо організована, функціонально взаємоузгоджена, взаємодоповнююча, цілеспрямована система, яка базується на науково обґрунтованих і вже історично перевірених принципах податкової політики. Принцип відносно будь-якої системи -- це та наукова основа та правило, від якого не відступають. Дотримання основних принципів оподаткування дуже важливе для ефективної реалізації податкової політики сьогодні та створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Підвалини податкової політики України були закладені Постановами Верховної Ради України від 13 грудня 1995 року № 466/95-ВР «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» та від 4 грудня 1996 року № 561/96-ВР «Про основні положення податкової політики в Україні», а також Указом Президента України від 31 липня 1996 року № 621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики».

Цими документами було визначено основні принципи побудови податкової політики та системи оподаткування в Україні, які в подальшому знайшли відображення та розвиток в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

У 1996 році в Україні був покладений початок проведення податкової реформи. Протягом останніх років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від їх сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.
Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні і сьогодні залишається відсутність стабільності податкового законодавства. Постійні зміни та доповнення податкових законів призводять до невиконання суб'єктами господарювання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності та її кінцевих показників -- прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень тощо. Це створює фактор невизначеності в організації господарської діяльності.

Не можна заперечувати, що для окремих суб'єктів господарювання сума податків сьогодні є обтяжливою і створює певні передумови для подорожчання продукції, що ними випускається, звужуючи при цьому ринок її збуту.

Крім того, дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та до державних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання. Тому суб'єкти господарської діяльності самостійно вирішують питання щодо зниження податкового навантаження, виводячи свої відносини з іншими суб'єктами за межі офіційної економіки. За рахунок цього вони мають змогу: зменшувати свої витрати виробництва (обігу); знижувати ціни на продукцію, що реалізується; активізовувати попит на свою продукцію.

При реформуванні системи оподаткування одним із важливих напрямів в удосконаленні податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці, які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентноздатності українських товарів. Однак істотне зменшення цих нарахувань повинно бути взаємопов'язане з реформуванням системи оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, впровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

Розділ 3. Податкове законодавство та шляхи його реформування

3.1. Нормативно-правові акти з питань оподаткування

Відносини, пов'язані з встановленням та скасуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.

Відносини у сфері оподаткування, а також визначення правових основ побудови та функціонування системи оподаткування України регулюються Конституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:
закони України з питань оподаткування; акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України; акти з питань оподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах визначених чинним законодавством України повноважень; акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених чинним законодавством України.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в податковому законодавстві України, то відповідно до Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» застосовуються правила міжнародного договору. За наявності суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткування та актів, які належать до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування повинні застосовуватись норми податкового законодавства.

Дія нормативно-правових актів з питань оподаткування не поширюється на обов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і які не включені до системи оподаткування України. Податкове законодавство України щодо встановлення нових податків, зборів і обов'язкових платежів, а також пільг в оподаткуванні, розміру податкових ставок і нормативів, порядку справляння податків, зборів і обов'язкових платежів, приймається не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набирає чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність платників податків.

3.2. Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу

У зв'язку зі вступом України до Ради Європи було підписано низку міжнародних угод та договорів щодо узгодження законодавства України з нормами та стандартами Європейського Союзу. Зокрема, було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, згідно з якою Україна взяла на себе зобов'язання щодо наближення чинного і майбутнього законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Для виконання зазначених функцій Президент України своїм Указом від 30.08.2000 р. № 1033/2000 «Про Національну Раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» утворив Національну Раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, основними завданнями якої є підготовка пропозицій щодо: визначення пріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм та стандартів ЄС; забезпечення координації здійснення заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС органами державної влади та сприяння їх взаємодії у цій сфері; здійснення моніторингу адаптації законодавства України; забезпечення аналізу та узгодження проектів нормативно-правових актів у пріоритетних сферах адаптації. Основним завданням Ради є підготовка пропозицій із виконання зобов'язань України щодо наближення чинного та майбутнього законодавства України до законодавства ЄС.

Відповідно до Програми інтеграції України до ЄС пріоритетним напрямом в адаптації українського законодавства до законодавства ЄС визнано адаптацію законодавства з оподаткування. Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС) є процесом наближення та поступового приведення українського законодавства з питань оподаткування у відповідність до законодавства ЄС. Адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.

Слід мати на увазі, що оподаткування є основоположною прерогативою держав -- членів ЄС. Кожна країна здійснює управління власною фіскальною системою, проте довгостроковою метою є формування економічного простору з ознаками єдиного ринку, а метою в економічній сфері є формування єдиного ринку, який передбачатиме вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу. Ці основні права зафіксовані у Договорі про ЄС та відображені в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Хоча пряме оподаткування залишається виключною компетенцією держав -- членів ЄС, вони повинні забезпечити збалансованість між національними вимогами та загальними правилами, визначеними в Договорі про ЄС, щодо обмеження вільного руху товарів, послуг, громадян і капіталу. Ці правила були визначені державами -- членами ЄС у Союзному договорі 1993 року, в якому був визначений принцип субсидіарності. Крім того, ці правила також відображені у положеннях Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

ЄС істотно вплинув на податкове законодавство своїх держав-членів. Питання щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із законодавством ЄС для України є актуальним. Ось чому сьогодні є нагальна потреба у прийнятті Програми гармонізації законодавства України з законодавством ЄС, яка б передбачала заходи у всіх пріоритетних напрямах діяльності законодавчої та виконавчої влади щодо вирішення питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС, у тому числі й податкового.

Подальша реалізація реформ має забезпечити стабільність в Україні, ставши в той же час запорукою стабільності в Європі.
Успішне здійснення реформ дозволить перейти до нового рівня співробітництва між Україною та ЄС, а також сприятиме успішній реалізації концепції зближення України з ЄС.

Європейські підприємці підтверджують інтерес західноєвропейських інвесторів до українського ринку і готові будуть прийти в Україну в разі отримання позитивного сигналу про стабільність і незворотність реформ. Необхідно усунути ті перешкоди на шляху іноземних інвестицій, які сьогодні ще мають місце в Україні. Вирішення цих проблем та забезпечення повного виконання УПС дозволить Україні відкрити шлях до інвестицій і позитивна реакція інвесторів буде негайною.

3.3. Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Не секрет, що й податковий тиск на платників податків сьогодні вже необхідно знижувати.

Сьогодні з питань оподаткування існує більш як 1030 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства.

Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону -- Податкового кодексу.

При цьому немає сенсу ставити за мету абсолютну заміну чинних елементів податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, зменшенню зрозумілих для платників податків механізмів.

Податковий кодекс покликаний стати потужним важелем економічного піднесення нашої держави. Цей законопроект є підсумком ґрунтовної роботи протягом декількох років.

У цьому важливому для країни документі закладено основи формування правового середовища нової ідеології оподаткування. З його прийняттям Україна ввійде в нове тисячоліття з сучасним і цивілізованим податковим законодавством -- виваженим, економічно обґрунтованим і прийнятним для всіх суб'єктів податкового процесу. У ньому мова піде не про просте скорочення переліку податків та зниження їх ставок, хоча ці заходи матимуть позитивний результат, а й про розширення поля оподаткування, залучення до нього все більшої кількості платників податків, а також про зміну самої ідеології оподаткування.

В проекті Кодексу, передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Проектом передбачається включення до системи оподаткування 23 видів податків, зборів та обов'язкових платежів замість 39, передбачених діючою сьогодні системою. З переліку місцевих податків і зборів вилучено цілу низку існуючих сьогодні місцевих податків і зборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, проте вимагають невиправданих витрат на їх адміністрування.

З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів в проекті Податкового кодексу запропоновано доповнити окремими новими зборами перелік місцевих податків і зборів.

Інша не менш важлива проблема, яка вирішується в проекті Кодексу, -- це суттєве зниження податкового навантаження на платників податків. З цією метою в цьому документі запропоновано знизити ставки оподаткування з податку на прибуток підприємств з 30 до 20, податку на додану вартість -- з 20 до 17, а максимальну ставку податку на доходи фізичних осіб знизити з 40 до 20 відсотків.

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати і підприємцям, і податківцям, -- це нестабільність податкового законодавства і його заплутаність. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на деякий час вирішується питання, як результат цього законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення.

Проект Податкового кодексу України повинен забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішити питання усунення прогалин податкового законодавства та забезпечити його гармонізацію з нормами іншого законодавства України. Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Висновок

Підводячи підсумки, ще раз слід зазначити, податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей - збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.

Податкова політика передбачає встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні доходів державного бюджету); визначення податкових ставок, їх диференціацію; надання податкових пільг; визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо. Для того, щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з:

- комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності;

- активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності;

- демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, розширенням виробництва;

- стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

політичною і правовою стабілізацією, що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, інші.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Проведенню ефективних економічних перетворень значною мірою шкодить непослідовність у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Використання малоефективних методів і важелів державного впливу підриває її авторитетну віру у майбутнє.

Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити якомога швидше.

Поряд з цим загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість видів і база для нарахування податків мають бути стабільними не тільки протягом бюджетного року, а й періоду реформування економіки. Невід'ємною частиною податкового законодавства має стати правове забезпечення прав платників податків. З цією метою мають бути підготовлені законопроекти про права і обов'язки платників податків. Поряд з цим необхідно здійснювати стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання пільг у процесі оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності. Для ефективного оподаткування підприємницької діяльності нагальною потребою є визначення бази оподаткування для справляння податку на прибуток. Передбачається розробити норми і правила ведення обліку і форм звітності для цілей оподаткування з використанням відповідних міжнародних стандартів.

Реформування податкової системи і розробка нового ефективного податкового законодавства - по перше, що необхідно зробити уже найближчим часом. Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробників матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окремих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил в цілому.

Список використаної літератури:

1. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. 2003. № 2. - С. 39-43.

2. Зубрицька І. ПДВ для перевізників // Дебет - Кредит. Київ-2003. № 33\34. - С. 18-20.

3. Роговиць А.М. Спрощена система оподаткування малого підприємства // Фінанси України. Київ-2005. № 4. - С. 24-31.

4. Волков Д.О. Сплата непрямих податків у країнах з ринковою економікою // Фінанси України. Київ-2004. № 2. - С. 118-121.

5. Олійник Д. Податки як інструмент регулювання розвитку сільгосп виробника // Вісник податкової служби України. 2002. № 36. - С. 50-54.

6. Романов О. Фіксований сільгоспподаток: проблеми та можливості // Дебет - Кредит Київ-2005. № 33/34. - С. 29-34.

7. Які існують податки. Все про бухгалтерський облік. 2002. № 35. - С. 19-20.

8. Економічна теорія. Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.

9. Економічна теорія. Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С.М. Воробйова - К. - Х., Корвін, 2001.

10. Камаев В.Д. Учебник по основам экономической теории. - М.:“Владос”, 1995.

Тест:

В результаті реалізації фіскальної політики державні витрати знижуються:

а) так; б) ні;

На мій погляд у даному випадку можна дати відповідь і «так» і «ні», тому що, фіскальна політика - це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування. Складовими частинами фіскальної політики держави є:

* дискреційна політика, що розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування. Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає - випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження податків зменшує/збільшує прибуток, що веде до зниження/збільшення сукупного попиту, зайнятості, і випуск продукту падає/зростає;

* недискреційна політика (політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витрати незалежно від оперативних дій держави.

Дискреційна фіскальна (бюджетно-податкова) політика передбачає проведення заходів уряду, що спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництва неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Державні видатки являють собою витрати, що пов'язані з діяльністю держави. За допомогою держави впроваджується споживання так званих суспільних благ. Крім цього, деякі державні видатки є прямими трансфертними платежами приватному сектору (соціальна допомога, пенсії, страхування по безробіттю), які не збільшують приватного споживання, але змінюють його структуру. Таким чином, державні видатки визначають відносні розміри приватного і державного секторів економіки, тобто відносні розміри приватного і суспільного споживання ВВП.

Дискреційна фіскальна політика поділяється на:

* стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;

* обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Обмежувальна політика застосовується для боротьби з інфляцією, а стимулююча - для згладжування циклічності розвитку економіки і забезпечення економічного росту.

Стимулююча політика може породжувати інфляцію. Фіскальна (податково-бюджетна) політика тісно взаємодіє з грошово-кредитною політикою з метою стабілізації економіки.

Основою фіскальної політики є бюджет. Оскільки бюджет відбиває циклічність розвитку економіки, то дефіцит/профіцит бюджету - нормальне явище. Більш того, збалансований бюджет посилює циклічні коливання економіки. Бюджет потрібний для досягнення економічної стабільності. При проведенні фіскальної політики важливу роль відіграє удосконалення оподатковування, тому що система податків регулює циклічність коливань економіки.

Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки - це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом.

Таким чином, в результаті реалізації фіскальної політики державні витрати можуть, як зменшуватися, так і збільшуватися.