У формуванні демократичного середовища в економіці і кредитно-розрахункових операціях стимулююча роль належить поверненню повномасштабного вексельного обігу в сучасне економічне життя. Прийняття Закону України “Про обіг векселів в Україні” означає, що наше суспільство отримує реальний важіль для максимально простої і прискореної форми переходу прав власності, який активно працюватиме на зміцнення найефективніших форм власності.

У багатовіковій практиці функціонування ринкового механізму саморегулювання економіки і виробництва вексель становить елементарну форму кредитних грошей, що необмежено використовується для оплати товарів і послуг, надання короткострокового кредиту, оформлення гарантій за міжбанківські кредити.

Володіння векселем означає, що кредитор стає власником високоякісного комерційного документу, який надійно гарантує боргові розрахунки, приносить процентний доход, а за рівнем ліквідності наближається до грошей. За допомогою векселя взаємовідносини і розрахунки між постачальником і покупцем підносяться на якісно вищий рівень. Він упорядковує і стабілізує міжгосподарські виробничо-збутові зв'язки, надає достатні гарантії щодо вчасності й повноти отримання платежу за фактично відвантажену продукцію. Для кредитора володіння векселем означає також свободу вибору контрагентів і найефективніших операцій.

Вексель можна використати у забезпечення платіжно-розрахункових операцій, як один з різновидів цінних паперів, який необмежено нагромаджується в учасників вексельного обігу, вільно обертається на фондовому ринку, маючи високу ліквідність, менш ризиковий, ніж інші види цінних паперів і здатний приносити гарантований доход. Роль векселя настільки вагома, що без повноцінного функціонування вексельного обігу залишаться безпідставними надії на успішне виконання будь-яких програм національного розвитку і побудови зрівноваженої соціально орієнтованої ринкової економіки.

Нині вексель став головною формою сучасних розрахунково-платіжних операцій. Це означає, що в Україні потрібно якомога швидше усвідомити неефективність адміністративних важелів та розпочати широке використання таких економічних інструментів як вексель. Разом з тим, у нас ще й досі залишились негативні наслідки так званої кредитної реформи 20-30-х років, в результаті якої відбулося насильне припинення вексельних операцій. Ці наслідки проявляються у відсутності високих морально-етичних норм поведінки, знань, вмінь і навиків демократичного функціонування економіки на основі вексельного кредиту, що не дозволяє ліквідувати хаос і забезпечити надійність та своєчасність розрахункових операцій. Неврегульованими ще залишаються врахування індексу інфляції та обмеження спроб недобросовісних платників штучно відтягувати строки платежів. Невизначеною також залишається перспектива правового статусу державних підприємств та надто значною є їхня оперативно-господарська залежність від галузевих міністерств.

Тому застосування вексельного обігу, його складність та особливості правового регулювання потребують глибшого теоретичного обгрунтування і усвідомлення його ролі у специфічних умовах перехідної економіки України. Виходячи з усього вище сказаного, актуальність вибраної теми дипломної роботи є безсумнівною.

Метою дипломної роботи є вивчення теоретико-методологічних та правових основ вексельного обігу, аналіз особливостей механізму обігу векселів в Україні та вироблення пропозицій щодо підвищення ефективності вексельних схем та удосконалення правових механізмів вексельного обігу в нашій державі.

Для виконання наміченої мети перед дипломної роботою були поставлені наступні завдання:

вивчити економічну сутність та види векселів;

ознайомитись із правами та обов'язками суб'єктів вексельних відносин в Україні;

дати характеристику особливостям механізму обігу векселів в Україні;

дослідити ефективність господарських операцій з використанням різних схем вексельного обігу;

сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності вексельних схем та удосконалення нормативної бази, що регламентує вексельний обіг.

Предметом дослідження даної дипломної роботи є система вексельного обігу в Україні: суб'єкти, їх права та обов'язки, механізм взаємозв'язків між ними.

В якості джерельної бази використана нормативно-законодавча література, монографії, підручники та навчальні посібники, матеріали періодичної преси. В процесі написання дипломної роботи було опрацьовано 46 літературних джерел.

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів та обгрунтованих висновків, має достатній ілюстративний матеріал.

Розділ 1. Теоретико-методологічні та правові основи вексельного обігу

1.1 Економічна сутність та види векселів

У багатовіковій практиці функціонування ринкового механізму саморегулювання економіки і виробництва елементарну форму кредитних грошей становить вексель, який необмежено використовується для оплати товарів і послуг, надання короткострокового кредиту, оформлення гарантій за міжбанківські кредити. Нині вексель став головною формою сучасних розрахунково-платіжних операцій. Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформлюється векселем [22].

В нормативній та науковій літературі дається декілька визначень поняття “вексель”. У Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” зазначено так: “Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)” [1].

Майже схожим з попереднім є наступне визначення:”Вексель - це письмове зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці" [16].

Разом з тим, науковці відзначають [41], що така редакція дефініції векселя є не зовсім правильною. Вона охоплює лише прості векселі, і таким чином не включає до поняття векселя переказні векселі. Таке визначення не в повній мірі відповідає Конвенції про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Адже базовою для поняття векселю є конструкція переказного векселя, а переказний вексель, як правило, передбачає що платником є не векселедавець. Змістом переказного векселю, у першу чергу, є не зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму, а безумовний наказ сплатити певну суму грошей, адресований векселедавцем платнику.

Щоб зрозуміти сутність векселю та роль цього цінного паперу в економічній діяльності суб'єктів господарювання, розглянемо його основні риси та функції.

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим документом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця і продавця та передбачає їх взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) контролює споживну вартість придбаного товару за допомогою векселя товару та умови його постачання, а постачальник (векселедержатель) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій врахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом. Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність і строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документу ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, зменшенні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Невипадково вексель нині став найдосконалішим видом цінних паперів і самостійно обертається на фондовому ринку. Йому властиві такі риси:

- абстрактність зобов'язання, що оформлене векселем. Текст векселя не містить інформації про угоду, що стала підставою виписування векселя. Тому невиконання зобов'язань за основною угодою не може приводити до невиконання умов вексельного зобов'язання;

- безспірність зобов'язань за векселем. Більше того, добросовісний держатель векселя має правовий захист від заперечень, які міг би висунути боржник власникові цього фінансового документу. А права наступних держателів векселя не залежать від прав попередників;

- безумовний характер зобов'язань за векселем. У тексті векселя викладено простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити вказану суму. Будь-які обмеження або умови типу: «платіть за умов...», «платіть за товар, що повинен бути поставлений...» та ін., якщо вони включені до тексту, позбавляють цей документ сили вексельного права;

- вексельний текст містить наказ або зобов'язання сплатити вказану грошову суму. З точки зору вексельного права документ, що містить зобов'язання про передачу у власність кредитора не грошову суму, а будь-який товар, документи, цінності чи права, хоч і оформлений з дотриманням вексельної форми, проте сили векселя не має;

- вексель є письмовим фінансовим документом. Ніяка, навіть публічно проголошена усна заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили вексельних операцій. Ось чому застосування безготівкової форми у випуску векселів як записів на електронних рахунках - неможливе;

- вексель означає строго заформалізований фінансовий документ, що має обов'язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права. При цьому він стає звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права;

- учасники, які зобов'язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. В разі невиконання вексельного зобов'язання основним боржником кредитор-векселеутримувач може звернутися за стягненням до будь-кого із попередників вексельного ланцюга;

- право вимоги платежу за векселем належить лише законному векселедержателю. Він володіє векселем як фінансовим документом, так і правом вимагати платіж за ним. Вексельне право охороняє і захищає права законного векселедержателя від претензій колишнього власника втраченого векселя і від заперечень зобов'язаної особи;

- вексель володіє підвищеною оборотністю. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель легко передається від одного векселедержателя до іншого. Це робиться не на основі загальноцивільного права уступки і нотаріального засвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту.

У випадку неплатежу за векселем векселедержатель у встановлений строк здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги, провідними із яких є наступні:

вексель повинен складатися і виписуватися за точно встановленою законом формою;

вексельні угоди, що оформлені згідно правил і традицій вексельного права, користуються правом спрощеного і прискореного способу стягнення боргу. При цьому примусове стягнення вексельної суми може здійснюватися не лише з боржника, а й поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на вексель, тим самим стає гарантом платежу і солідарно, тобто всі спільно, і окремо кожен з них, відповідає за виконання вексельного зобов'язання;

- вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання або вказівку сторони, що його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до використання будь-яких обмежень;

- вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель шляхом надсилання йому копії векселя або простого поштово-телеграфного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж йдеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселедержатель, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Дана операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати чи оплатити його, називається презентацією. Платник у ході презентації повинен обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, що у вексельному праві означає «акцептувати» вексель. Лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Але неакцептований вексель в обігу знаходитися не може. Його повертають векселедавцю;

- економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості. Це означає, що він власної вартості не має, а лише представляє товарну вартість тих угод, які були оформлені даним векселем. За відповідність тексту векселя характеру і масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець;

- використання, врахування і переврахування векселів у комерційних банках та установах НБУ дозволяє здійснювати регулювання не тільки обсягів грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці і виробники, отримавши у розрахунок вексель, легко можуть перетворити його у грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту;

- векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обертання. З іншого боку, векселі не мають самостійної вартості. Ось чому їх не можна ототожнювати з грошима.

В Україні в господарському обороті застосовуються різноманітні векселі, які відрізняються за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 1.1. Коротко охарактеризуємо деякі з них.

112

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу і використовується, в основному, для мобілізації грошових ресурсів. Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій.

Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Доміцільований вексель - це вексель, у якому вказано конкретне місце платежу. Доміцілювання простого векселя здійснюється для того, щоб встановити місце та умови опротестування даного векселя. Доміцілювання переказного векселя може підвищити його внутрішню вартість, усуваючи труднощі, що могли б виникнути при здійсненні платежу в іншому місці.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

У розвинених країнах з ринковою економікою простий вексель використовується переважно обмежено, тому що у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди мають або боржників або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі. Діючими правилами вексельного обігу передбачено, що: по-перше, простий вексель - це боргова розписка векселедавця, яка підлягає дії вексельного права з його матеріальними і процесуальними особливостями, лише за умов дотримання правил і вимог та законодавчj закріпленої форми; по-друге, у простому векселі сам боржник розраховується з кредитором грошовою сумою; по-третє, векселедавців одного і того векселя не може бути декілька.

112

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.2.

Переказний вексель (тратту) виписує та підписує кредитор (трасант). Трасант - це особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату - особі-боржнику векселедавця - сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти. Ремітент - власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу - комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунку векселедавця на рахунок власника векселя.

Отже, в операціях з переказним векселем, як правило, беруть участь три сторони: кредитор - трасант, боржник - трасат і одержувач - ремітент. Виписує і підписує переказний вексель кредитор. Щоб такий вексель мав законну силу, боржник - трасат повинен підтвердити свою згоду заплатити за векселем у письмовій формі на лицьовому боці векселя, тобто акцептувати вексель. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є головним вексельним боржником, несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін. Це так званий боржник першого порядку.

Передача права за переказним векселем або гарантія платежу за векселем у разі неплатежу з боку платника (прийняття на себе відповідальності платежу в порядку регресу) оформлюється передавальним написом - індосаментом. Він повинен бути простим і нічим не обумовленим. Причому частковий індосамент не допускається. Індосамент учиняють на зворотному боці векселя або на додатковому листі (алонжі), якщо зворотний бік векселя повністю списаний. Алонж приєднується до векселя клейовим способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на алонжі, повинен починатися на векселі і закінчуватися на алонжі, а печатку потрібно ставити на з'єднанні векселя і алонжа.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але, на відміну від них, класичний переказний вексель має такі ознаки: по-перше, він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установлений строк певній особі (бенефіціарові); по-друге, він є документом, за яким на прохання трасанта оплату здійснює не векселедавець, а інша особа; по-третє, переказний вексель є наказом боржнику сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). Тобто переказним векселем переказується оплата.

Крім наведеної на рисунку 1.1 класифікації векселів існують ще декілька їх класифікацій. Наприклад, у А.В.Демківського [23] подано наступну класифікацію векселів: а) в залежності від передбачуваного використання суми векселя; б) в залежності від отриманого доходу; в) по відношенню до власності; г) гарантованості оплати; д) сфери дії векселя; е) строку платежу.

Загалом, економічні форми векселів дають таку зведену класифікацію векселів (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Зведена класифікація векселів за [23]

№ п\п	Класифікаційна ознака	Економічні форми векселів
1	Емітент	казначейські, приватні
2	Передбачуване використання век-сельної суми	товарні, фінансові, «дружні», «бронзові»
3	Спосіб отримання доходу за векселем	дисконтні, процентні
4	Суб'єкти, які здійснюють платіж	простий вексель, переказний
5	Порядок платежу	на пред'явника, строковий
6	Форми платежу	платіжні, забезпечувальні
7	Наявність застави	забезпечений, незабезпечений
8	Місце платежу	доміцильований, недоміцильований
9	Власність на вексель	власні векселі, отримані векселі
10	Можливість передавання векселя іншій особі	вексель, що індосується, вексель, що не індосується
11	Рівень гарантованості платежу	авальовані, неавальовані
12	Місце і межі функціонування векселів	міжнародні, національні, місцеві
13	Форма пред'явлення	паперові, безпаперові

Коротко зупинимось на характеристиці деяких видів векселів за цією класифікацією, про які не було сказано раніше. За економічною природою і в залежності від передбачуваного використання суми векселі розрізняють як товарні або комерційні та фінансові. Комерційний або товарний вексель - це гарантійне зобов'язання платника здійснити платіж у вказаній сумі і строк конкретному постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської і кредиторської заборгованості. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами і закладами, тому їх ще називають і корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи в них грошові ресурси.

Класична схема розрахунків за допомогою комерційних векселів передбачає наступні дії учасників вексельного обігу (рис. 1.3).

1 - Поставка товару

2 - Акцептування векселя у банку покупця

3 - Передача акцептованого банком векселя продавцеві

4 - Дисконт векселя у банку продавця

5 - Надання продавцю позички під врахований вексель

6 - Пред'явлення векселя до оплати у банку покупця

7 - Одержання платежу

8 - Повернення погашеного векселя з відміткою про отримання

платежу

Рис. 1.3 Схема розрахунків за допомогою комерційних векселів

Фінансові векселі виникають як грошові зобов'язання, що не пов'язані з купівлею-продажем. Первісним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного боргового зобов'язання. Провідними фінансовими операціями, що обслуговуються фінансовими векселями є: позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству; перерахування до бюджету податкових платежів; отримання бюджетного фінансування; оформлення простроченої кредиторської заборгованості; зобов'язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Якщо фінансовий вексель видав банк, то його ще називають банківським. Банківський вексель - це короткострокове боргове зобов'язання, що надає його власникові право одержати вказану у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт вніс до банку суму, яка вказана у векселі, а банк зобов'язується погасити його у зазначений строк. Доход векселедержателя при цьому складає належний відсоток, що матеріалізується у грошовому виразі шляхом визначення різниці між ціною номіналу і ціною продажу банківського векселя.

Сучасна практика емісії та обігу банківських векселів в Україні виробила наступну схему дій її учасників, показану на рис. 1.4. Надання вексельного кредиту у формі банківських векселів є високоприбутковою операцією, тому що на неї накладаються порівняно невеликі затрати з оформлення векселів і придбання бланків та створення відповідних обов'язкових резервів. Навіть з урахуванням невисокого рівня відсотків за вексельним крадитом (у 4-5 разів нижчі, ніж ставки звичайного грошового кредиту) банківські векселі здатні приносити прибуток у розмірі 200-300% річних [23].

Серед фінансових векселів виділяються векселі, основу яких складають не фінансування реальних кредитних угод, а тих комбінацій ділків, під які іншим законним способом отримати грошовий кредит неможливо.

1 - прийняття рішень про емісію векселів банком; 2 - визначення суми процентних ставок і строків погашення векселів; 3 - замовлення на видачу вексельних бланків; 4 - придбання бланків банківських векселів; 5 - укладання договору банку з клієнтами щодо купівлі-продажу векселя; 6 - переказування суми коштів для оплати векселя; 7 - оформляння банківського векселя; 8 - оплата державного мита за використання вексельних бланків; 9 - постачання продукції (надання послуг чи виконання робіт у кредит); 10 - індосування векселя постачальникові; 11 - надання кредиту постачальникові банком, який його обслуговує; 12 - нанесення заставного індосаменту на вексель і передача його банкові постачальника; 13 - погашення кредиту; 14 - зворотній індосамент і повернення векселя постачальникові; 15 - укладення договору про інкасове обслуговування векселя; 16 - нанесення на вексель інкасового індосаменту і передача векселя банкові постачальника; 17 - підписання Акту пред'явлення векселя до оплати з банком-емітентом; 18 - погашення векселя і відсотків за векселем, якщо вони передбачені умовами тексту; 19 - переказування коштів на рахунок постачальника в погашення векселя; 20 - повернення векселя з відміткою «погашено».

Рис. 1.4 Схема емісії та обігу банківських векселів

До таких відносяться «дружні» і «бронзові» векселі. “Дружній” вексель означає виписування боргового зобов'язання, за яким не стоїть ніяка реальна угода, немає ніякого фінансового зобов'язання, проте учасники складання дружнього векселя є реальними особами.

З дружніми векселями не можна ототожнювати “бронзові” векселі. До такого роду векселів відносяться векселі, видані на видуманих осіб, або ж на тих осіб, які позбавлені будь-яких коштів, і погодилися за невелику винагороду акцептувати векселі. У подібних операціях переслідується корислива мета - отримати зручний і дешевий кредит. Практиці відомий такий різновид, як зустрічні векселі. До них відносять дружні і бронзові векселі, у яких дві юридичні сторони або виступають поперемінно векселедавцем (платником) або векселедержателем (набувачем). Зустрічні векселі, як і дружні та бронзові, видаються без належних законних підстав, не мають майнового чи грошового забезпечення, тому належать до фіктивних векселів.

Відносно новою формою стали казначейські векселі. Започатковані урядом США у 1929 році, нині вони стали найпопулярнішими зобов'язаннями Міністерства фінансів цієї країни. За казначейськими векселями руху матеріальних цінностей немає. Це уряд для поповнення бюджетних грошових коштів на певний час виписує свої боргові зобов'язання і продає їх юридичним і фізичним особам, за що сплачує певні кошти у вигляді дисконту (зниження) ціни казначейських зобов'язань.

В залежності від форми отримуваного доходу векселі розрізняють як дисконтні і процентні. Відсоткові векселі - це векселі зі строком платежу за пред'явленням і в стільки-то часу від пред'явлення, що передбачають відсоткові застереження про нарахування відсотків на номінальну суму векселя у розмірі, обумовленому сторонами вексельної угоди. Розмір відсотків має обов'язково вказуватися у тексті векселя, тому що ненаписання числа відсотків означає їх врахування у вексельній сумі.

Дисконтними векселями виступають векселі із строком в стільки-то часу від складання та на певний день, в яких не міститься відсоткове застереження. Доход за такими векселями отримується у вигляді дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю векселя і ціною його придбання.

За рівнем гарантованості оплати розрізняють авальовані і неавальовані векселі. Авальованим є такий вексель, на який нанесено поручительство, у відповідності з яким особа, яка оформила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань будь-ким із осіб, які підписали вексель. При цьому аваль має силу дії лише до зобов'язання тієї особи, на користь якої він наданий, і є невідкличним.

За формою платежу векселі поділяють на: а) платіжні, якщо вони підлягають оплаті в строк; б) забезпечувальні - векселі, які використовуються лише для забезпечення наданого кредиту. Забезпечувальні векселі зберігаються у банку на спеціальному рахунку депо і не оплачуються, а викуповуються позичальником до збігу строку платежу шляхом погашення позиченої заборгованості.

Класифікація векселів за їх різними ознаками важлива. Але лише за зовнішніми ознаками не можна ні визначити характер відносин між векселезобов'язаними особами, ні з'ясувати природу появи вексельного зобов'язання. Рівень добротності векселя та надійності платника інколи створюють основу певного ризику. За таких умов кредитор, отримуючи у розрахунок вексель, має якомога досконаліше з'ясувати справжній характер векселя та його реальну економічну підставу. Це тим більше важливо тому, що ні морально-етичних норм підприємництва, ні судової практики розгляду “дружніх” і “бронзових” векселів в Україні ще не вироблено. Звичайно, щоб усунути недосконалість початкової стадії розвитку вексельного обігу, потрібно використати світовий досвід. Адже протягом всього історичного процесу розвитку вексельного права учасники вексельних операцій зберігали і захищали бездоганну непорочність вексельних інститутів.

1.2 Суб'єкти вексельних відносин, їхні права та обов'язки

На підставі приведених вище визначень простого і переказного векселя стає зрозумілим, що сторонами операцій з простим векселем виступають дві особи: векселедавець - особа, яка виписує вексель і є платником за векселем; векселедержатель - перший одержувач векселя, перед яким платник бере зобов'язання про платіж.

Сторонами операцій з переказним векселем виступають: векселедавець (трасант) - особа, що виписує вексель, в якому міститься вимога до іншої особи сплатити суму, передбачену у векселі; платник (трасат) - особа до якої трасант звертає свій наказ про платіж за векселем; ремітент - перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.

До інших суб'єктів, які впливають на формування вексельних відносин на наступних етапах, можна віднести: акцептанта - особу, яка взяла на себе зобов'язання платника по пред'явленому векселю; індосанта - особу, яка передала право по векселю шляхом вчинення передавального напису; індосатора - особу, на користь якої здійснюється індосамент.

Отже за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк. Ця спеціальна дія називається акцептом тратти. Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

Усіх учасників операцій з векселями пов'язують правовідносини, кінцевим предметом яких є сплата вексельної суми. Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, бере на себе перед ремітентом відповідальність за його оплату. Але трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.

Ремітенту (наступному держателю векселя) належить право вимагати від трасанта сплати за векселем у випадку відмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може бути використане лише при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов: своєчасного пред'явлення вексель акцепту або платежу та здійснення протесту у випадку неакцепту або неплатежу. Але якщо трасант зробить у векселі відмітку "без протесту" або "без витрат", то дотримання перелічених умов для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.

Зобов'язання трасанта перед ремітентом (і наступним держателем векселя) підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього носить вексельний характер. Разом з тим трасант і ремітент пов'язані відносинами тієї угоди, яка була передумовою видачі векселя. Ці правовідносини між ними регулюються не нормами вексельного права, а нормами цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Отже видача векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою.

Платник, що не акцептував вексель, не є відповідальною за вексель особою, тому що він не підписував векселя (підпис породжує відповідальність). Але акцепт не є обов"язковою дією для того, щоб платник здійснив оплату виставленого на його адресу векселя. Тому ремітент (чи інший утримувач векселя) має право передати вексель платнику у відповідний строк для оплати. Платіж, здійснений платником за таким векселем, звільняє платника від його зобов'язання за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанта від його відповідальності перед ремітентом (чи іншим держателем) за цим векселем. З оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від оплати векселя, він буде нести відповідальність тільки перед трасантом, але відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними угоди, за якою і був виставлений вексель.

Акцептант - це особа, яка взяла на себе зобов'язання здійснити оплату за виставленим на неї переказним векселем. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його утримувачу в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання по цьому векселю стає безвідзивним (навіть, якщо він пізніше і закреслив свій підпис). Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовому боці векселя. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя). У випадку відмови в акцепті векселедержатель повинен опротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у останнього утримувача векселя виникає право оплати в порядку регресу, тобто зворотньої вимоги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Розгляд класифікації векселів в попередньому підрозділі дипломної роботи показав, що суб'єктами вексельних відносин в Україні в даний час є фізичні особи, корпорації, фінансові групи, комерційні банки, НБУ, головне управління Державного казначейства.

Заслуговує на увагу вивчення взаємовідносин фірм з банками в процесі вексельних відносин. Використання векселю банками перетворює його на кредитну угоду, він служить знаряддям комерційного кредиту.

Кредитна угода виникає внаслідок врахування банком векселя в інтересах і за дорученням свого клієнта. Останній одержує від банку кошти під врахований вексель як кредит, який буде виплачено векселедавцем у строк, зазначений у векселі, але одержувачем цих коштів уже стає банк. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту, тобто надписом на векселі, який містить доручення власника векселя банку одержати оплату. Ця операція називається "облік (дисконт) векселів".

Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту. Прийняті векселі реєструються у спеціальній "книзі врахування векселів", яка щороку відкривається банком, а реєстраційний порядковий номер із цієї книги проставляється на самому векселі.

Для своєчасного отримання платежів за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежу. З цією метою на кожне число складається відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо векселів з терміном виконання на це число. Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі (касі) банку, після чого один примірник відомості передається до операційного відділу, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка веде ці операції.

При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертається платникові. У разі дострокових виплат по векселю платникові повертають відповідну суму дисконту (різниця між номіналом, за яким банк купив вексель, і сумою, яку платник має виплатити) за ті дні, що залишились до строку, виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти по поточних рахунках. У разі оплати векселя після строку платежу, платник понад вексельну суму платить банку за прострочені дні пеню і 6% річних (згідно з УВЗ), а також витрати на опротестування (повідомлення, відсилання і т.д.). Після цього вексель повертається платнику.

Несплачений у день строку платежу вексель банк повинен передати наступного дня нотаріусу або судовиконавцю для опротестування. Ця вимога є категоричною, оскільки упущення терміну погашення і несвоєчасне опротестування спричиняє втрату "юридичної сили" векселя. Тому операції по врахуванню векселів вимагають особливої уваги і щоденного контролю.

Банк може зберегти вексель, що обліковується, до строку його погашення (пред'явлення до оплати боржнику). А при необхідності комерційний банк може в свою чергу переоблікувати (продати) вексель у центральному банку аналогічним способом. Ця операція називається перезастава векселів.

Оскільки векселі, як правило, виставляються на строк не більше 90 днів, то обліковий банківський кредит є короткостроковим. Ціна купівлі векселя складається з його номінальної вартості (сума коштів зазначена у векселі) за мінусом облікової ставки (ставка облікового кредиту).

З вексельним обігом пов'язане надання ще одного виду кредиту- акцептного. На відміну від облікового кредиту, який надається векселедержателю, кошти при акцептному кредиту надаються векселедавцю (платнику по векселю). За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

За допомогою векселя надається також авальний кредит (вексельне поручительство). Його призначення - покрити зобов'язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій, або доручень: гарантія платежу, гарантія постачання, гарантія надання позички, податкові, митні, судові доручення. Вони покликані компенсувати ризик господарських партнерів клієнта банку.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунку у визначеному процентному відношенні заборгованості клієнта відносно поданого ним забезпечення. Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і відображати в них суму наданої позички під забезпечення прийнятих векселів.

Коли в процесі користування кредитом за спеціальним позичковим рахунком клієнта серед забезпечення будуть виявленні векселі підприємств, проти яких учинено протести, то банк сповіщає про це пред'явника і пропонує йому викупити векселі опротестованого векселедавця або замінити їх у тижневий строк іншими благонадійними векселями. Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту.

При проведенні таких операцій банком рекомендується набувати у клієнта права інкасування векселів. Крім отримання додаткового прибутку це буде одним із засобів страхування банку від пред'явлення йому фальшивих векселів.

Бухгалтерські записи виданих позичок під заставу векселів здійснюються у спеціальних позичкових рахунках, які відкриваються на балансових рахунках за галузевою приналежністю, передбачених у плані рахунків бухгалтерського обліку у комерційних банках.

До порядку ведення бухгалтерського обліку, хронологічних і синтетичних записів за спеціальними позичковими рахунками, забезпеченими векселями, пред'являються такі самі вимоги, що й до врахування векселів, оскільки обіг векселів, їх рух є загальною економічною основою цих операцій банку. При видачі позичок векселі є їх заставним забезпеченням і джерелом погашення за рахунок оплати, що надійшла по них, якщо позичальник не має змоги погасити заборгованість іншим чином. Видача позичок відображається за дебетом, а погашення - за кредитом у спеціальному позичковому рахунку. В аналітичному обліку найважливу роль має спеціальний позичковий рахунок, забезпечений векселями, в якому відображається рух заборгованності за позичками.

Банки можуть виконувати також операції з інкасування векселів. Різниця цієї операції від інших видів врахування векселів в тому, що при обліку векселя банк зазнає певного ризику, оплачуючи вексель (за мінусом дисконту), а при інкасо векселя він приймає лише доручення одержати у визначений термін платіж і передати його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-векселедержателя. За здійснення інкасо банк отримує комісійну винагороду. Щодо облікованого векселя, то тут він одержує прибуток в вигляді дисконту (різниці між обумовленим номіналом та платежом платника), але у разі ненадходження платежу, просрочення опротестування такого векселя банк відповідає за наслідки несвоєчасного вчинення протесту по врахованих векселях.

Страницы: 1, 2