1. Основні етапи організації податкового обліку на підприємстві
У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильна організація податкового обліку. В зв`язку з цим необхідно вирішити такі завдання:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

5. Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

6. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

7. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

Система податкового обліку - це інформаційна система, яка надає інформацію державним податковим органам та керівництву підприємства про порядок нарахування та сплати податків. Поняття "податковий облік" введено в дію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На сьогодні податковий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування (обчислення) та сплати податків з наданням відповідної звітності податковим органам.

На даний час бухгалтерський і податковий облік ведеться кожен за своїми правилами, бухгалтерський і податковий облік являють собою самостійно існуючі системи, які прагнуть до різних цілей, мають власну законодавчу базу, відносини в середині якої регулюються різними законодавчими органами.

	ПОДАТКИ І ЗБОРИ (ОБОВ'ЯЗКОВІ ПЛАТЕЖІ)

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)		Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

Прямі податки		Непрямі податки	Збори	Податки	Збори

Податок на прибуток		Податок на додану вартість (ПДВ)	Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування	Комунальний податок	Збір за парковку автотранспорту
Плата (податок) за землю		Акцизний збір	Збір на обов'язкове соціальне страхування	Податок з реклами	Збір за право використання місцевої символіки
Податок із власників транспортних засобів		Мито	Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету		Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що слідує за кордон
Податок на нерухоме майно (нерухомість) - у проекті			Збір за спеціальне використання природних ресурсів		Ринковий збір
			Рентні збори		Готельний збір
			Державне мито		Інші збори
			Інші збори

Рис.1. Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні

Податковий облік пов'язаний з веденням додаткової і відмінної від фінансового обліку спеціальної документації та складанням податкової звітності. Цілі та користувачі фінансового і податкового обліку - різні. Норми, встановлені в податковому обліку, можуть застосовуватися в бухгалтерському обліку тільки в тому випадку, якщо вони введені в національні стандарти обліку.

Податковий облік, правила якого є регламентованими і законодавчо закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою з обсягу і структури обов'язкових податкових платежів.

Важливим є питання організації податкового обліку та його поєднання з фінансовим.

Податковий облік - це облік валових доходів та валових витрат, який здійснюється з метою визначення податку на прибуток. Податковий облік суттєво відрізняється від фінансового обліку, оскільки метою фінансового обліку є визначення фінансового стану підприємства, а не бази для нарахування податку.

Сьогодні, при веденні податкового обліку, фахівцям, які будуть формувати валові доходи та витрати, не обов'язково глибоко розуміти всі деталі фінансового обліку. Для ведення податкового обліку необхідно досконало знати податкове законодавство і вміти його застосовувати.

На підприємствах бухгалтерський облік ведуть бухгалтери, а податковий облік повинні вести "податківці"? або знову бухгалтери? Навряд чи керівники підприємств вважають за можливе значно збільшити адміністративно-управлінський апарат і створити окремі служби ведення податкового обліку. Через це, ця робота лягла на плечі тих же бухгалтерів, які ведуть бухгалтерський облік, а на малих та середніх підприємствах і управлінський, і кадровий.

Вже протягом декількох століть існує бухгалтерський облік, покликаний правдиво відображати фінансове становище господарюючих суб'єктів, формуючи їх реальні фінансові результати. Держава ж, створюючи на певному етапі свого економічного розвитку різні правила податкового обліку, за своєю суттю коригує з метою оподаткування деякі показники бухгалтерської звітності. Це виражається в тому, що для однієї групи підприємств (будь-якого виду діяльності) робиться послаблення в частині сплати податку, для інших встановлюються обмеження в частині визнання здійснених витрат при формуванні оподаткованого прибутку. І це зрозуміло, так як держава має право розробляти і реалізовувати власну податкову політику, яка повинна відповідати інтересам платників податків і державного бюджету.

Сьогодні в Росії зроблено значний крок в бік остаточного відокремлення податкового обліку від бухгалтерського. Якщо раніше податковий облік займав місце між бухгалтерським обліком і розрахунком податку на прибуток, то тепер він фактично є самостійною системою обліку, що займає місце між первинним обліковим документом і розрахунком податку.

Відмова в податковому обліку від даних бухгалтерського обліку, призводить до втрати інформації про причинно-наслідкові зв'язки не тільки в системі засоби - джерела, але і в системі доходи - витрати, що в кінцевому підсумку відображається на правильності обчислення податкової бази з податку на прибуток.

Виділяють дві основні моделі співіснування підсистем бухгалтерського обліку та оподаткування (рис.2).

Концепції відносин між податковим та іншими видами бухгалтерського обліку

	Єдність	Концепція передбачає, що оподаткування панує над бухгалтерським обліком, зобов'язує вести облік за своїми правилами визначення результатів та публікації звітності

	Паралельність	За цією концепцією податкове право не вступає у відносини зі статичним і динамічним бухгалтерським обліком, фінансовий результат (динамічний або статичний) не "забруднений" податковими правилами. Оподатковуваний прибуток визначається шляхом систематичного коригування прибутку бухгалтерського. Таким чином, існують ніби два бухгалтерських обліки: той що, оприлюднюється (динамічний або статичний) і той, що ведеться відповідно до вимог податкових органів. Ця концепція вважається загальноприйнятою в США, Великобританії, Нідерландах та інших країнах, де біржове регулювання відіграє провідну роль

Рис.2. Відносини між податковим та іншими видами бухгалтерського обліку

Не дивлячись на те, що в податковому законодавстві США і Канади закладено два види обліку і облікових даних (податковий обік і бухгалтерський облік), на практиці оподатковуваний прибуток нараховується виходячи з даних бухгалтерського обліку. Причому разом з декларацією про податок в США контролюючі органи вимагають від платника податків пояснень різниці між прибутком для цілей бухгалтерського обліку і оголошеною величиною прибутку з метою оподаткування. Таким чином, між бухгалтерським обліком і податковим обліком існує стійкий і контрольований зв'язок (рис.3).

Первинні облікові документи	Дані бухгалтерського обліку	Бухгалтерська звітність

		Податкова звітність

Рис.3. Зв 'язок між бухгалтерською та податковою звітністю

Багаторічний світовий досвід показує, що чим більше правила податкового обліку відповідають правилам бухгалтерського обліку, тим простіша підготовка податкових декларацій та розрахунків податкового зобов'язання в бюджети різних рівнів, а також податковий контроль. Звичайно, деякі розбіжності будуть завжди, оскільки завданням бухгалтерського обліку є правдиве виявлення для своїх користувачів (і для держави в тому числі) ступеню фінансового благополуччя підприємства, а завданням податкового обліку - отримання інформації для здійснення податкових розрахунків з метою формування державного бюджету, який відповідав би пріоритетам держави на визначеному етапі його економічного розвитку.

Існує також і ряд об'єктивних факторів, які не дозволяють повністю розділити податковий і бухгалтерський облік: по-перше, підставою для ведення обох видів обліку є одні й ті ж облікові документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій; по-друге, роботу з організації і ведення податкового обліку виконують, в основному, одні й ті ж працівники - бухгалтери; по-третє, з метою можливості використання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахунках вносяться зміни до порядку ведення бухгалтерського обліку деяких господарських операцій.

Організаційне поєднання податкового обліку з завданнями фінансового обліку залежить від моделі, закладеної в основу податкової системи. Можливі кілька схем такого поєднання.

Перша схема - автономне ведення фінансового і податкового обліку. При цьому ці дві різні задачі повинні реалізуватися в окремих секторах (відділах) бухгалтерської служби. Оскільки це вимагає багато в чому паралельного обліку об'єктів, то така схема дуже дорога з точки зору трудозатрат і витрат на оплату праці додаткових працівників. Тому в західній практиці така організаційна модель застосовується лише там, де неможливе інше рішення, тобто в системі фінансового обліку не складається інформація, яка дозволяє розрахувати базу оподаткування, а значить, її слід формувати спеціально.

Якщо проаналізувати приклади застосування автономної схеми по російському податковому законодавству, то видно, що автономна схема введена для ПДВ. По даному податку затверджені спеціальні первинні облікові документи - рахунки-фактури, хоча одночасно з цим оформлюються первинні документи бухгалтерського обліку за типовими формами.

Крім того, по даному податку затверджені обов'язкові облікові податкові регістри - це книга покупок і книга продаж.

Друга організаційна схема поєднання фінансового і податкового обліку - це так звана схема коригувань. При цьому в системі бухгалтерського фінансового обліку формується база для розрахунку податкових показників, яка потім шляхом коригувань у відповідності з податковим законодавством формує сам об'єкт оподатковування. Для такої схеми не передбачено поділу на бухгалтерський фінансовий і податковий облік, так як податкові цілі реалізуються шляхом відповідної організації аналітики до тих показників обліку, де розрізняється трактування в цілях обліку і цілях оподаткування.

Застосування даної схеми вимагає дотримання одного правила - кількість коригувань (розходжень цілей обліку і оподаткування) повинно бути кінцевим (тобто суворо прописаним), все решта повинно вважатися як збіг трактувань.

Таким чином організація податкового обліку - це діяльність в межах підприємства зі створення і постійного впорядкування та удосконалення системи податкового обліку з метою забезпечення державних податкових органів інформацією, необхідною для контролю за правильністю нарахування та сплати податків.

Для забезпечення чіткої роботи всіх служб, що забезпечують підготовку та своєчасне здавання звітності, в наказі про облікову політику встановлюється порядок накопичення даних для цілей податкового обліку відповідно до вимог законодавства, а також відповідальність за ведення податкової документації (наприклад, податкових накладних, Книг обліку придбання та продажу товарів тощо).

Розглянемо характерні риси організації податкового обліку.

1. Організація податкового обліку має ряд передумов, від яких вона залежить, а саме: від державних нормативних актів, особливостей галузі та розміру підприємства, кваліфікації бухгалтерських кадрів і технічного забезпечення тощо.

2. Організаційний вплив на підсистему податкового обліку здійснюється в межах системи бухгалтерського обліку, яка є відкритою та постійно взаємодіє з іншими економічними системами як на підприємстві, так і за його межами.

3. На вхід системи податкового обліку, що організується, подається правове, методологічне, методичне, інформаційне, кадрове, матеріальне та фінансове забезпечення, а на виході одержується економічна інформація.

4. Організація податкового обліку використовує не тільки специфічні прийоми та методи бухгалтерського обліку, але й методи інших наук, таких як теорія організації, кібернетика, теорія систем, біологія, ергономіка, соціологія, діловодство, математика, психологія, менеджмент.

5. Організація податкового обліку включає організацію ведення облікових записів та організацію роботи облікового апарату, які нерозривно пов'язані та залежать один від одного.

При вживанні терміну "організація податкового обліку" необхідно розрізняти два наступних поняття: організація його як системи та організація функціонування в часі і просторі, тобто управління. Перше поняття є більш широким. Адже організація податкового обліку представляє собою систему методів і заходів, що забезпечують оптимальне функціонування його системи і подальший її розвиток.

Організація системи податкового обліку складається з наступних елементів:

організації порядку ведення облікових записів з податкового обліку;

організації роботи бухгалтерів при веденні податкового обліку.

Організація порядку ведення облікових записів полягає в:

проектуванні та впровадженні форм первинних носіїв інформації (паперових та електронних первинних документів);

розробці форм облікових регістрів та порядку здійснення в них записів;

встановленні порядку складання звітів (податкових декларацій).

Підприємства можуть самостійно встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і без рахунків бухгалтерського обліку з подальшим використанням таких даних для складання податкової декларації.

Податковий облік може здійснюватись:

позасистемно;

на позабалансових рахунках;

на балансових рахунках.

2. Податковий облік і звітність місцевих податків
Місцеві податки та збори - це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов`язкові до сплати їх платниками на даній території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягування дуже важливі, оскільки за їх рахунок формуються в основному місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, місцеві органи державної влади та самоврядування, підприємства й організації, що входять до складу місцевого господарства і т.д.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються місцевими органами влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку, і ставок, встановлених законодавством України.

У нинішній час в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

комунальний податок;

податок з реклами;

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за здійснення закордонного туризму;

збір за проведення аукціону;

збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

Згідно з чинним законодавством про оподатковування, платники відповідних податків повинні самостійно обчислювати й у зазначені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також платежі до бюджету й до державних цільових фондів.

Зобов'язання платника податків (платежів) - сплатити у встановлені терміни до відповідних бюджетів і до державних цільових фондів обчислену у встановленому порядку суму податку (платежу) - є податковим зобов'язанням.

Податкове зобов'язання, не сплачене у встановлений термін, а також сума пені, нарахована на суму цього зобов'язання, являє собою заборгованість по податках (недоїмку).

Погашення податкових зобов'язань, а також заборгованості по них може проводитися самим платником податків за рахунок власних коштів, а при їхній відсутності - за рішенням органу стягнення - за рахунок відповідного майна платника.

При цьому джерелами власних коштів, що спрямовуються на сплату податкових зобов'язань (боргів), є кошти, отримані від продажу продукції, товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів та ін.

За рішенням платника податків, оплата його податкових зобов'язань або погашення податкової заборгованості може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, термін погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.

По обов'язкових платежах (податках, зборах), що сплачуються з об'єктів нерухомості, джерелом їхньої самостійної сплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомості, так і будь-якої особи, на яку покладено обов'язок сплати податків.

Джерелами погашення заборгованості по податках у їхнього платника, за рішенням органу стягнення, є будь-які активи платника податків, що з моменту виникнення боргу автоматично передаються в податкову заставу.

Перехід активів у податкову заставу відбувається:

при неподанні або невчасному наданні платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, що настає за останнім днем терміну, встановленого для надання податкової декларації;

при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого самим платником податку, - з дня, що настає за останнім днем установленого терміну сплати;

при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого контролюючим органом, - з дня, що настає за останнім днем терміну погашення, установленого контролюючим органом у податковому повідомленні.

У той же час не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, такі активи:

майно платника податків, надане в заставу іншим особам;

активи, що належать на правах власності іншим особам і перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків (оренда, збереження, давальницька сировина);

засоби інших осіб, надані платнику податків у внесок (депозит), а також власні засоби юридичної особи, які використовуються для виплат заборгованості по основній заробітній платі робітникам, які є учасниками трудових відносин з даною юридичною особою;

кредити або позики, надані платнику податків кредитно-фінансовими установами;

майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що не підлягають приватизації, та ін.

З-під податкової застави активи звільняються з дня:

одержання податковим органом копії платіжного доручення, засвідченого банком, про перерахування до бюджету усієї суми податкового зобов'язання;

надання до податкового органу податкової декларації, у випадку, якщо вона не була своєчасно подана;

визнання податкового боргу безнадійним через ліквідацію платника або зняття його з реєстрації;

прийняття податковим органом рішення про розстрочку, відстрочку суми податкового боргу;

одержання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;

прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, обумовлених законодавством по питаннях банкрутства та ін.

У випадках своєчасного непогашення платником податкових зобов'язань або податкового боргу через відсутність у нього власних коштів і рішення щодо відстрочки платежів, податковий орган може погасити такі зобов'язання та борг за рахунок продажу активів, що знаходяться в заставі у такого платника. Проте продаж активів платника податків провадиться не раніше, ніж через місяць (тридцять днів) з дня відправлення йому податковим органом другої податкової вимоги про самостійне погашення наявного в нього податкового боргу.

Продаж активів здійснюється в порядку, установлюваному платником податків або податкового керуючого. Проте в усіх випадках враховується необхідність зберігання цілісності майнового комплексу платника податків, що забезпечить ведення його виробничої діяльності до повного погашення боргу.

У випадках, коли платник податків до укладання договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення про звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує своє рішення про проведення їх продажу.

У разі, коли при ліквідації платника податків частина його податкових зобов'язань або податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, вона погашається за рахунок активів засновників або учасників цього підприємства, якщо вони несуть повну або часткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків відповідно до чинного законодавства.

У випадках, коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість, або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більш юридичні особи з ліквідацією такого платника податків, усі знов створені платники податків наділяються правами й обов'язками щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в розмірі, що припадає на частину балансової вартості активів, отриманих ними при їхньому створенні в процесі реорганізації колишнього підприємства;

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу, то такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника з ліквідацією юридичних осіб, що об'єднались, то об'єднаний платник податків набуває всіх прав і обов'язків по погашенню податкових зобов'язань або податкового боргу платників, що об'єдналися.

Реорганізація платника податків не змінює термінів погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками, створеними внаслідок реорганізації.

У випадках неможливості платником податків сплатити своєчасно узгоджену з податковим органом суму податкових зобов'язань або податкового боргу він може звернутися з заявою до податкового органу про розстрочку або відстрочку сплати суми платежу.

Підставою для розстрочки сплати податкових зобов'язань або відстрочки сплати податкового боргу є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу або про неможливість його погашення через негативні природні явища, які сталися.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається:

керівником податкового органу нижчого рівня з затвердженням його рішення керівником податкового органу вищого рівня - щодо загальнодержавних податків (платежів);

керівником податкового органу з наступним затвердженням його рішення фінансовим органом місцевого самоврядування - щодо місцевих податків (платежів).

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що перевищує бюджетний рік, приймається:

по загальнодержавних податках і обов'язкових платежах - керівником центрального податкового органу зі згодою з Міністерством фінансів України;

по місцевих податках і зборах - керівником податкового органу за узгодженням з фінансовим відділом місцевого органу виконавчої влади.

Розстрочка податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту з погашенням його рівними частками за період, на який надана розстрочка, починаючи з податкового періоду, що настає за періодом надання даного кредиту.

Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на них відсотки сплачуються рівними частками з періоду, визначеного відповідним податковим органом або органом місцевого самоврядування, але не пізніше закінчення дванадцяти календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання. Розстрочення та відстрочення податкових платежів не можуть надаватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезені на територію України товарів, внесків до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового соціального страхування.

Податкова звітність встановлена наказами Державної податкової адміністрації України на підставі Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". .

Так, наприклад, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 №625 встановлена форма „Податковий розрахунок комунального податку", наказом ДПА України від 24.12.2003 №624 - „Податковий розрахунок податку з реклами", наказом ДПА України від 24.12.2003 №622 - „Податковий розрахунок збору за право використання місцевої символіки".

Список літератури
Кучерявенко М.П. Податкове право України: Академічний курс [Текст]: підручник / М.П. Кучерявенко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Правова єдність, 2008. - 701 с. -
Хомин П.Я. Формування звітності в підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку [Текст]: монографія / П.Я. Хомин; Мін-во освіти і науки України, Тернопільська академія н/г. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 288 с.
Сердюк В.М. Податковий облік [Текст]: навчальний посібник / В.М. Сердюк. - К.: ЦНЛ, 2005. - 312 с.
Ткаченко Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність [Текст]: навчально-методичний посібник / Н.М. Ткаченко, Т.М. Горова, Н.О. Ільєнко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Алерта, 2004. - 554 с.
Пасько Т.О. Податковий облік [Текст]: навчальний посібник / Т.О. Пасько. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 202 с.