Оподаткування підприємств

-- лікарських засобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні в установленому порядку (в тому числі надання послуг з їх продажу аптечними закладами);

-- книг вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку), учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників;

-- путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

-- товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

-- товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалідів має бути не менше 50% від загальної кількості працівників, а фонд оплати їхньої праці має становити не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

-- перевезення пасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

-- ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

-- обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

-- послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

-- послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

-- доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

-- будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

-- будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам;

-- фундаментальні дослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

4. Операції з передачі:

-- земельних ділянок під об'єктами нерухомості або незабудованої землі;

-- безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5. Операції завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Як уже зазначалося, на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє вплив сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). При цьому важливим для покупця -- суб'єкта господарювання є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.

Установлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ.

1. Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Такий самий порядок відшкодування вхідного ПДВ встановлений щодо придбаних основних фондів і нематеріальних активів, котрі підлягають амортизації. Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит. В обліку суми вхідного ПДВ відносять на дебет 68 рахунка «Розрахунки з бюджетом (субрахунок -- розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (рис. 5.10).

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуг), які використано для виробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

-- продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

-- продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

-- продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

-- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

-- продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що пов'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення в суму податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.

Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на сплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).

Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податку на податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійснюються, форми розрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення податкового кредиту.

1. Для звичайних операцій, пов'язаних із продажем товарів (робіт, послуг), -- це дата списання коштів із банківського рахунка платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), підтверджена податковою накладною, або дата отримання товарів.

2. Для бартерних (товарообмінних) операцій -- це дата здійснення заключної балансуючої операції.

3. Для операцій, зв'язаних із завезенням (імпортом) товарів, -- це дата оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку.

4. За імпортування робіт (послуг) -- це дата списання коштів з поточного рахунка платника податку для їх оплати або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється насамперед за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податку. Суми ПДВ, що надходять від реалізації продукції (робіт, послуг), в обліку відносять на кредит рахунка 68 «Взаємовідносини з бюджетом (субрахунок -- розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (рис. 5.10).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання -- платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Рис. 1.10. Структурно-логічна схема функціонування рахунка 68 (субрахунок -- розрахунки з бюджетом)

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в суму наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нараховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.

Терміни сплати ПДВ у бюджет. Вибираючи податковий період, платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов'язане з податковим періодом.

Для платників податку, у котрих обсяг операцій, що оподатковуються, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж указано вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового періоду на місячний за заявою платника податку.

Платник ПДВ, що використовує квартальний податковий період, але здійснює експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатами двох перших місяців кварталу.

Час виникнення податкових зобов'язань. Здійснення розрахунків з бюджетом щодо ПДВ, можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту, яке впливає на фінансовий стан підприємства, залежать від часу виникнення податкових зобов'язань.

Час (дата) виникнення у платника податкових зобов'язань унаслідок продажу ним товарів (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від умов продажу, учасників цього процесу, форми розрахунків.

1. За звичайного продажу товарів (робіт, послуг) датою виникнення податкових зобов'язань є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулося зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок постачальника в оплату за продані товари (роботи, послуги), або дата відвантаження товарів.

2. У разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій дата виникнення податкового зобов'язання -- це:

дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) -- дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг);

дата одержання товарів, а для робіт (послуг) -- дата оформлення документа, що підтверджує факт отримання робіт (послуг).

3. За продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою виникнення податкових зобов'язань є дата надходження коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому вигляді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

4. У разі імпорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку, що підлягає сплаті. За імпорту робіт (послуг) датою виникнення податкових зобов'язань є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Відтак можна дійти висновку, що між формуванням вхідного ПДВ (виникнення податкового кредиту) та його відшкодуванням минає час. Цей період є періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим він триваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобто негативний вплив на фінансовий стан підприємств (рис. 5.11).

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства -- платника податку на сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з його банківського рахунка за куплені товари (роботи, послуги) і часу надходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг), тобто зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок платника податку, а також від часу отримання відшкодування з державного бюджету.

Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і час надходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг) залежить від форм розрахунків, що застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажу продукції, платоспроможності покупця.

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства на сплату вхідного ПДВ також залежить від умов його відшкодування з бюджету (виплата компенсації з бюджету або залік у наступні платежі в бюджет). Впливає також тривалість податкового періоду.

Коли ПДВ, сплачений підприємством під час купівлі товарів (робіт, послуг), включається до складу витрат виробництва, реальне відшкодування вхідного ПДВ відбувається не після його віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг), а тільки після реалізації цієї продукції. Отже, збільшується період іммобілізації оборотних коштів.

З метою скорочення заборгованості (недоїмки) платників податків дозволено зарахувати суму бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок інших податків і зборів, що сплачуються відповідним платником податків до державного бюджету. Згідно із Законом про ПДВ використання суми бюджетного відшкодування було можливим лише в рахунок платежів за ПДВ. Така зміна може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств.

Рис. 1.11. Умови і фактори, що впливають на формування й відшкодування
вхідного ПДВ (податкового кредиту) на підприємстві

1.5 ЗБОРИ І ЦІЛЬОВІ ВІДРАХУВАННЯ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.

 По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

 По-друге, через формування поточних витрат (собівартості). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

 По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку під-
приємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначено законодавчо і вони однакові для всіх суб'єктів господарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також обмежені. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 1.12.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р.

Платниками такого збору є:

суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;

Рис. 1.12. Структурно-логічна схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

 фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;

 юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

 суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) -- виробники та імпортери тютюнових виробів;

 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштовних каменів;

 юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

 підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підприємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;

 підприємства, організації, установи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі.

Платникам збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють виплат на оплату їхньої праці, для визначення суми збору розрахунково визначається показник, як добуток мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).

Суб'єкти підприємницької діяльності -- платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності -- юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об'єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На заробітну плату та інші виплати інвалідам, що є об'єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується ставка 32%.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані нараховувати 32% збору від суми оподаткованого доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел:

-- собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

-- прибуток (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел указаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб'єктів господарювання.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2% якщо сукупний дохід є більшим за 150 грн., або 1%, якщо сукупний дохід є меншим. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні й фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

На рис. 5.13 приведена інформація, щодо платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктів оподаткування та розміру ставок збору згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”» від 15 липня 1999 року.

Пенсійний фонд включається до державного бюджету. Забороняється використання коштів фонду не за цільовим призначенням, у тім числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за браком заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлено Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 липня 1997 р.

Особливість такого збору полягає в тім, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовані відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 р.

Для суб'єктів підприємницької діяльності -- юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування встановлений окремо: 1% від об'єкта оподаткування для інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування для інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов'язкове соціальне страхування включають до складу валових витрат під час обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників.

Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тім числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки державного бюджету: обов'язкового соціального страхування, обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

Для фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд почав створюватися згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення державного інноваційного фонду».

Для формування вказаного фонду підприємства, об'єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг). Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).

Згідно з указаною постановою із загальної суми відрахувань 30% в обов'язковому порядку треба було перераховувати в Державний інноваційний фонд. Інші 70% перераховувалися підприємствами, об'єднаннями, організаціями в галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, якщо такий фонд утворювався міністерством або відомством. Кошти відрахувань, віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг), але не перераховані міністерствам, відомствам, мали вилучатися податковими органами в державний бюджет.

В окремих випадках за письмової згоди керівного органу, який утворював галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, державні підприємства, об'єднання, організації могли залишати у своєму розпорядженні частину коштів з відрахувань, що належали галузевому позабюджетному фонду.

Підприємства, об'єднання, організації, котрі не мали галузевого спеціального фонду позабюджетних коштів для фінансування інноваційної діяльності, могли залишати у своєму розпорядженні 70% відрахувань. Це було можливо за умови, що вони вели науково-дослідні роботи і здійснювали заходи щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції. У такому разі залишені в підприємств кошти не можна було спрямовувати на фінансування капітальних вкладень (будівництво, придбання основних фондів, обладнання, приладів), не пов'язаних зі здійсненням науково-дослідних робіт, заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.

Кошти цих відрахувань залишались у розпорядженні підприємств. Якщо вони не були використані протягом року, то й далі перебували в розпорядженні підприємства і використовувались за цільовим призначенням наступного року.

Якщо підприємство не проводило науково-дослідних робіт, не вживало заходів для освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, відрахування здійснювались тільки в Державний інноваційний фонд у розмірі 0,3%. Решта 0,7% не нараховувалась.

Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 1998 рік» у бюджеті було сконцентровано всі відрахування підприємств на інноваційну діяльність. Таке саме рішення прийнято на 1999 і 2000 рр.

1.6 МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ

Cуб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

-- комунальний податок;

-- податок на рекламу.

Місцеві збори:

-- за право використання місцевої символіки;

-- за паркування автотранспорту;

-- за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

-- за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

-- за право проведення кіно- і телезйомок;

-- за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

--запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

-- установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

-- установлювати додаткові пільги для окремих платників по-
датків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

В 1998--1999 рр. було підготовлено два варіанти проекту закону «Про місцеві податки і збори». Перший варіант закону, підготовлений в 1998 році, передбачав внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їхню кількість пропонувалося зменшити до 14. Проте в проекті названого закону передбачалося запровадження нових зборів:

-- за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;

-- за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності в центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

-- за здійснення міжнародного туризму.

Важлива особливість підготовленого законопроекту полягала у зменшенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника. Податковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переносився на споживача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Було зроблено спробу реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці.

Згідно з указаним проектом закону «Про місцеві податки і збори» пропонувалося внести суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку.

За об'єкт оподаткування передбачалось брати вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).

Об'єктом оподаткування мала бути також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.

Від оподаткування передбачалося звільнити реалізацію таких товарів вітчизняного виробництва:

-- хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

-- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

-- молоко і молочна продукція;

-- продукти дитячого харчування;

-- безалкогольні напої і морозиво;

-- яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

-- ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

-- поштові марки, листівки, конверти;

-- друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

-- готові лікарські засоби;

-- вугілля, вугільні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

-- мило господарське, сірники;

-- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур.

Ставки комунального податку пропонувалося встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році -- 2%, у 2000 році -- 3%.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку згідно з указаним вище декретом було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовників реклами (рекламодавців), виробників і розповсюджувачів реклами.

Податок з реклами має стягуватися з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування була визначена вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг. Виробники реклами -- щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Згідно з указаним вище проектом закону передбачалося підвищення граничних ставок податку на рекламу, а також ширша диференціація ставок залежно від способу подання реклами.

За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку пропонувалося застосовувати збільшувальний коефіцієнт 5.

За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) пропонувалося застосовувати пільговий коефіцієнт 0,5.

У 1999 році було розроблено другий варіант закону України «Про місцеві податки і збори». У цьому варіанті законопроекту передбачається стягнення таких податків:

-- місцевий податок на прибуток підприємств;

-- місцевий податок на доходи фізичних осіб;

-- податок на нерухоме майно;

-- ринковий податок;

-- готельний податок;

-- торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві збори мають бути такими:

-- рекламний збір;

-- збори з торговельної діяльності:

а) збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі, сфери побутових послуг;

б) збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу;

-- збір за паркування автотранспорту;

-- будівельний збір;

-- екологічний збір (збір за забруднення навколишнього середовища).

Отже, згідно з другим варіантом закону передбачене внесення змін до складу місцевих податків, а також методики їхнього визначення. Це має розширити податкову базу, а отже, сприяти зміцненню фінансової бази місцевих органів влади.

1.7 ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з додатковими змінами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 р.).

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

-- юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень;

-- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності);

плати (податку) за землю;

збору за спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

комунального податку;

податку на промисел;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плата за патенти згідно із Законом «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням виду діяльності та місця її здійснення. Ставка податку не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

Якщо фізична особа--суб'єкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Для платника єдиного податку (фізичної особи), який займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або коли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності -- фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від зборів до державних цільових фондів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Сплачена суб'єктом підприємницької діяльності -- фізичною особою, сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відношеннях, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але з окремою оплатою ПДВ; 10% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.

Суми єдиного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділення казначейства перераховує суми єдиного податку:

до державного бюджету -- 20%;

до місцевого бюджету -- 23%;

до Пенсійного фонду -- 42%;

на обов'язкове соціальне страхування -- 15% (у тому числі 4% до Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6%).

На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва не можуть бути переведені:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального торгового патенту;

суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам--учасникам та засновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого підприємництва), перевищують 25%;

фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ

Знайдіть правильну відповідь (одну чи кілька)

ТЕСТ 1. У якому з елементів оподаткування найбільше виявляється регулююча функція податків?

1. Визначення об'єкта оподаткування.

2. Визначення джерела сплати податків.

3. Установлення величини ставок податків.

4. Установлення термінів сплати податків.

5. Надання податкових пільг.

ТЕСТ 2. За використання якого джерела сплати податків найбільше виявляється їх регулююча функція?

1. Балансовий прибуток.

2. Собівартість продукції.

3. Виручка від реалізації продукції.

4. Прибуток від реалізації продукції.

5. Амортизаційні відрахування.

ТЕСТ 3. Яка з методик визначення ставок оподаткування більш позитивно впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства?

1. В абсолютних сумах з одиниці продукції, що реалізується.

2. У відсотках до об'єкта оподаткування -- універсальні ставки.

3. У відсотках до об'єкта оподаткування -- диференційовані ставки.

4. У відсотках до об'єкта оподаткування -- прогресивні ставки.

5. У відсотках до об'єкта оподаткування -- регресивні ставки.

ТЕСТ 4. Який спосіб надання податкових пільг більш позитивно впливає на прояв регулюючої функції податків?

1. Пільги для окремих платників податків.

2. Пільги щодо окремих об'єктів оподаткування.

3. Пільги щодо термінів сплати податків.

4. Відшкодування сплачених податків.

5. Надання податкового кредиту.

ТЕСТ 5. За яке порушення податкового законодавства встановлено підвищену відповідальність платника податків?

Порушення терміну подання податкової звітності.

Порушення терміну складання податкової декларації.

Приховання об'єкта оподаткування.

Несвоєчасне перерахування податку до бюджету.

Порушення терміну подання платіжного доручення на сплату податку до бюджету.

ТЕСТ 6. Назвіть найсуттєвіший недолік чинної системи оподаткування підприємств в Україні.

1. Високі ставки податків.

2. Велика кількість податків.

3. Недостатня кількість податкових пільг.

4. Нестабільність законодавства з питань оподаткування.

5. Недосконалі терміни сплати податків.

6. Необхідність тимчасового використання оборотного капіталу підприємств для сплати податків.

ТЕСТ 7. Назвіть основні причини, що пояснюють недоліки системи оподаткування підприємств.

Недостатня кількість професійно підготовлених фахівців, які розробляють законодавчі акти з питань оподаткування.

Недостатня кількість національного досвіду з оподаткування підприємств.

Брак затвердженої податкової концепції в державі.

Брак затвердженого Податкового кодексу держави.

Затримка прийняття законодавчих актів Верховною Радою.

Недостатня кількість професійно підготовлених кадрів у податкових адміністраціях.

ТЕСТ 8. Назвіть податок, якого не сплачують комерційні банки і страхові компанії.

Податок на землю.

Податок на рекламу.

Акцизний збір.

Податок на транспортні засоби.

Податок на додану вартість.

Комунальний податок.

ТЕСТ 9. Знайдіть правильне визначення поняття «податкова система».

Сукупність податків, що їх визначає держава.

Сукупність зборів, що їх визначає держава.

Сукупність податків і зборів, що їх визначає держава.

Сукупність обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Сукупність обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в установленому законами порядку.

Сукупність загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

ТЕСТ 10. Назвіть принцип побудови системи оподаткування, з яким безпосередньо пов'язана регулююча функція податків.

Соціальна справедливість.

Недопущення податкової дискримінації.

Рівномірність сплати податків.

Обов'язковість сплати податків.

Стимулювання підприємницької діяльності.

Однозначність і пропорційність установлення податків.

ТЕСТ 11. Які із названих обов'язкових платежів належать до місцевих податків і зборів?

Податок на землю.

Гербовий збір.

Комунальний податок.

Збір за використання місцевої символіки.

Податок на нерухоме майно (нерухомість).

Плата за використання місцевої символіки.

ТЕСТ 12. Назвіть надходження коштів, які не включаються до складу валового доходу платника податку на прибуток.

Дохід від реалізації цінних паперів.

Дохід від надання фінансових послуг.

Сума ПДВ, отриманого в складі ціни реалізації продукції.

Сума невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхового резерву.

Дохід від операції лізингу (оренди).

ТЕСТ 13. Назвіть витрати, що не включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток за обчислення оподатковуваного прибутку.

1. Кошти, добровільно перераховані до державного бюджету.

2. Сума безнадійної дебіторської заборгованості, стосовно якої закінчився термін позовної давності.

3. Сума штрафів, сплачених за порушення господарських договорів.

4. Витрати на утримання приміщень житлового фонду підприємства.

5. Відрахування до Державного пенсійного фонду.

ТЕСТ 14. Назвіть витрати, що не включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток за обчислення оподатковуваного прибутку.

1. Суми коштів, внесених до страхових резервів.

2. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

3. Витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, підприємства.

4. Виплата дивідендів.

5. Витрати підприємства на придбання ліцензій для ведення господарської діяльності.

ТЕСТ 15. Джерела сплати податку на прибуток -- це ...

1. Собівартість продукції.

2. Загальна сума отриманого прибутку.

3. Чистий прибуток.

4. Виручка від реалізації продукції.

5. Податковий кредит.

ТЕСТ 16. Назвіть витрати платника податку, які зменшують суму обчисленого податку на прибуток, що буде перерахований до бюджету.

1. Податок на землю, яка використовується для сільськогосподарського виробництва.

2. Витрати на придбання торгових патентів.

3. Сплачений податок на дивіденди.

4. Сплачений комунальний податок.

5. Амортизаційні відрахування.

ТЕСТ 17  Назвіть показники, які будуть використані для обчислення суми податку на прибуток.

1. Загальний прибуток підприємства.

2. Чистий прибуток.

3. Сума валових витрат.

4. Сума нарахованих амортизаційних відрахувань.

5. Скоригований валовий дохід.

ТЕСТ 18. Назвіть об'єкт оподаткування для обчислення ПДВ.

1. Собівартість випущеної продукції.

2. Вартість продукції в оптових цінах відвантаженої покупцям.

3. Відпускна ціна відвантаженої продукції, включаючи акцизний збір.

4. Відпускна ціна відвантаженої продукції, включаючи акцизний збір і ПДВ.

5. Прибуток від реалізації продукції.

ТЕСТ 19. Назвіть можливі джерела відшкодування вхідного ПДВ на підприємстві.

1. ПДВ, отриманий від реалізації продукції.

2. Кошти державного бюджету.

3. Виручка від реалізації продукції.

4. Амортизаційні відрахування.

5. Кошти резервного фонду.

ТЕСТ 20. Назвіть, що входить до митної вартості товарів.

Контрактна вартість товару.

Оплата митних послуг.

Оплата брокерських та комісійних винагород.

Витрати на страхування товару.

Сплата ввізного мита.

Транспортні витрати до перетину митного кордону.

ТЕСТ 21. Як може вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємств-виробників звільнення їхньої продукції від акцизного збору?

Зменшить собівартість продукції.

Збільшить прибуток від реалізації.

Підвищить рентабельність виробництва продукції.

Зменшить іммобілізацію оборотних коштів.

Збільшить обсяг виробництва і реалізації підакцизних товарів.

ТЕСТ 22. Назвіть можливі наслідки негативного впливу сплати вхідного ПДВ на фінансову діяльність підприємства -- платника податку (вхідний ПДВ відшкодовується підприємству).

1. Зростання ціни продукції.

2. Іммобілізація оборотних коштів підприємства.

3. Зменшення прибутку від реалізації продукції.

4. Зниження рентабельності підприємства.

5. Підвищення собівартості продукції.

ТЕСТ 23. У чому полягає позитивна роль застосування нульової ставки ПДВ для підприємства -- платника податку на додану вартість?

Дає змогу отримати відшкодування вхідного ПДВ.

Дає змогу збільшити прибуток від реалізації продукції.

Підвищує рентабельність продукції.

Знижує собівартість продукції.

Збільшує балансовий прибуток.

ТЕСТ 24. Які фактори впливають на встановлення терміну сплати податку «акцизний збір» до бюджету?

1. Величина акцизного збору в ціні продукції.

2. Умови реалізації підакцизної продукції.

3. Вид підакцизного товару.

4. Рентабельність продукції.

5. Загальна сума акцизного збору, що її сплачує платник податку.

ТЕСТ 25. Назвіть об'єкт оподаткування для обчислення акцизного збору за використання відсоткової ставки.

1. Собівартість продукції.

2. Ціна виробника (оптова ціна).

3. Ціна виробника + акцизний збір.

4. Ціна виробника + ПДВ.

5. Ціна виробника + акцизний збір + ПДВ.

ТЕСТ 26. Назвіть фактори, що впливають на встановлення розміру ставки податку на землю, яка використовується для сільськогосподарського виробництва (ставка з одиниці земельної площі).

1. Розмір земельної ділянки.

2. Призначення ділянки для певного виду виробничої сільськогосподарської діяльності.

3. Розміщення земельної ділянки.

4. Родючість грунту.

5. Ефективність використання земельної ділянки.

ТЕСТ 27. Назвіть показники, що використовуються для обчислення плати за землю сільськогосподарського призначення?

Прибуток, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції.

Вартісна оцінка землі.

Розмір земельної ділянки.

Кількість виробленої сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі.

Вартість реалізованої сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі.

ТЕСТ 28. Назвіть фактори, що впливають на встановлення розміру ставки податку на землю в населеному пункті (ставка з одиниці земельної площі).

1. Кількість населення в місті.

2. Призначення земельної ділянки (її використання).

3. Розмір земельної ділянки.

4. Розміщення земельної ділянки в межах міста.

5. Ефективність використання земельної ділянки.

ТЕСТ 29. Основне призначення фіксованого сільськогосподарського податку.

Спрощення оподаткування сільськогосподарських виробників.

Зменшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників.

Збільшення надходження коштів до бюджету.

Стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва.

Стимулювання переробки сільськогосподарської продукції виробниками.

ТЕСТ 30. Назвіть податки і збори, які заміняє фіксований сільськогосподарський податок.

Акцизний збір.

Податок на транспортні засоби.

Збір на обов'язкове соціальне страхування.

Комунальний податок.

Податок на землю.

Податок на додану вартість.

ТЕСТ 31. Назвіть, який з указаних суб'єктів господарювання може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Виробник, що вирощує і реалізує сільськогосподарську продукцію.

Переробляє сільськогосподарську продукцію, придбану в інших виробників, і її реалізує.

Регулярно сплачує податки і збори і не має податкової заборгованості.

Бажає сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

Виробник, у якого обсяг реалізації вирощеної і переробленої сільськогосподарської продукції за попередній рік перевищує 50% валового доходу.

Виробник, у якого обсяг реалізації вирощеної і переробленої сільськогосподарської продукції за попередній рік перевищує 50 відсотків валового доходу і котрий виявив бажання сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

ТЕСТ 32. За рахунок якого джерела має сплачуватися фіксований сільськогосподарський податок (при використанні грошової форми сплати)?

Загальна сума отриманого прибутку.

Виручка від реалізації сільськогосподарської продукції.

Собівартість виробництва сільськогосподарської продукції.

Валовий дохід підприємства.

Чистий прибуток.

Фінансовий резерв платника податку.

ТЕСТ 33. Які фактори впливають на розмір (суму) фіксованого сільськогосподарського податку?

1. Обсяг отриманого прибутку.

2. Родючість землі і структура сільськогосподарських угідь.

3. Отримана виручка від реалізації сільськогосподарської продукції.

4. Вартісна оцінка сільськогосподарських угідь.

5. Сума податків, що їх заміняє фіксований сільськогосподарський податок.

6. Розмір ставки фіксованого сільськогосподарського податку.

ТЕСТ 34. Хто приймає рішення про форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку?

Районна податкова адміністрація.

Обласна податкова адміністрація.

Верховна Рада за ухвали відповідного Закону.

Платник податку.

Кабінет Міністрів.

ТЕСТ 35. Назвіть фактори, що впливають на суму фіксованого сільськогосподарського податку за грошової форми його сплати.

Сума отриманого балансового прибутку підприємства.

Сума валового доходу підприємства.

Площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському виробнику.

Сума податків, що їх заміняє фіксований сільськогосподарський податок.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь.

ТЕСТ 36. Назвіть фактори, що впливають на розмір фіксованого сільськогосподарського податку за сплати його у формі поставок сільськогосподарської продукції.

Кількість виробленої та реалізованої сільськогосподарської продукції.

Вартість виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції.

Кількість виробленої, переробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції.

Площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику.

Сума валового доходу підприємства.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь.

ТЕСТ 37. Яке основне призначення податку з власників транспортних засобів?

Забезпечити фінансування автомобільних доріг.

Підвищити ефективність використання автомобільного транспорту.

Забезпечити скорочення виробництва автомобілів.

Забезпечити екологічний захист навколишнього середовища.

Забезпечити підвищення якості транспортних засобів.

ТЕСТ 38. Які фактори впливають на розмір ставки податку з власників транспортних засобів (автомобілів)?

1. Потужність двигуна автомобіля.

2. Пробіг автомобіля.

3. Екологічний стан автомобіля.

4. Час випуску (виробництва) автомобіля.

5. Вантажопідйомність автомобіля.

ТЕСТ 39. Назвіть фактори, котрі впливають на абсолютну суму податку на транспортні засоби, що його сплачує підприємство.

Прибуток, отриманий від експлуатації транспортних засобів.

Загальна сума прибутку підприємства.

Кількість транспортних засобів, які є у власності підприємства.

Кількість транспортних засобів, узятих в оренду.

Потужність двигуна транспортних засобів.

ТЕСТ 40. Об'єктом для визначення відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування є ...

1. Балансовий прибуток підприємства.

2. Фонд споживання.

3. Виплачена основна і додаткова заробітна плата.

4. Сума нарахованих дивідендів.

5. Витрати на оплату праці (загальна сума).

ТЕСТ 41. Назвіть об'єкт, який використовується для обчислення відрахувань до інноваційного фонду.

1. Прибуток від фінансових інвестицій.

2. Загальна сума прибутку підприємства.

3. Вартість основних виробничих фондів.

4. Обсяг товарної продукції.

5. Кількість працівників на підприємстві.

ТЕСТ 42. Яка основна мета здійснених змін щодо оподаткування малого підприємництва?

1. Спрощення порядку оподаткування.

2. Зменшення податкового навантаження на виробника.

3. Збільшення надходження коштів до бюджету.

4. Підвищення рентабельності малого підприємництва.

5. Сприяння розвитку малого підприємництва.

ТЕСТ 43. Яке джерело сплати єдиного податку із суб'єктів малого підприємництва (юридичних осіб)?

Загальний прибуток.

Собівартість продукції.

Амортизаційні відрахування.

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).

Чистий прибуток.

Фінансовий резерв платника податку.

ТЕСТ 44. Які фактори впливають на величину єдиного податку із суб'єктів малого підприємництва (юридичних осіб)?

Сума балансового прибутку підприємств.

Сума виручки від реалізації продукції.

Обсяг реалізації продукції.

Розмір ставки єдиного податку.

Сума податку на прибуток, що його сплачувало мале підприємство.

Сума податку на додану вартість, що його сплачувало мале підприємство.

ТЕСТ 45. Назвіть суб'єктів малого підприємництва (юридичних осіб), які не можуть бути переведені на сплату єдиного податку.

Довірче товариство.

Підприємство торгівлі.

Фінансово-кредитні на небанківські фінансові установи.

Підприємства, які мають стійку податкову заборгованість (недоїмку).

Підприємства, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам -- учасникам та засновникам даних підприємств (які не є суб'єктами малого підприємництва), перевищує 25%.

Страхова компанія.

ТЕСТ 46. Назвіть об'єкти оподаткування, що використовуються за обчислення єдиного податку для суб'єктів господарювання (юридичних осіб).

Отриманий балансовий прибуток підприємства.

Сума виплаченої заробітної плати.

Середньооблікова чисельність працівників за рік.

Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Обсяг прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

ТЕСТ 47. Яке головне призначення місцевих податків і зборів?

Регулювання розвитку промисловості та послуг на місцевому рівні.

Підтримка вітчизняних виробів.

Наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

Підвищення якості комунальних послуг.

Розвиток місцевої інфраструктури.

ТЕСТ 48. Назвіть джерела сплати місцевих податків і зборів суб'єктами господарювання.

Загальний прибуток підприємства.

Виручка від реалізації продукції, послуг.

Витрати виробничо-господарської діяльності (собівартості).

Валовий дохід.

Амортизаційні відрахування.

Резервні фонди підприємств.

ТЕСТ 49. Як впливають місцеві податки і збори на показники фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання?

Збільшують собівартість продукції.

Збільшують виручку від реалізації продукції, послуг.

Зменшують чистий прибуток.

Підвищують рентабельність виробництва.

Поліпшують якість продукції

Страницы: 1, 2, 3