1. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства. Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування, яке також має назву тактики фінансового менеджменту, становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

прогноз звіту про прибутки та збитки;

прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства - це зведено таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів джерел (пасивів) передбачається фінансування створення активів.

Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

2. Стадії управління грошовими потоками
Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрати коштів і їхня синхронізація в часі.

У процесі реалізації своєї основної мети управління грошовими потоками спрямовано на вирішення наступних основних задач:

Виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел;

Забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах;

Забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства;

Підвищення суми і якості чистого грошового потоку.

Процес управління грошовими потоками підприємства базується на визначених принципах, основними з яких є:

1. Принцип інформативної вірогідності. Як і кожна управляюча система, управління грошовими потоками підприємства повинне бути забезпечене необхідною інформаційною базою.

2. Принцип забезпечення збалансованості. Управління грошовими потоками підприємства має справу з багатьма їх видами і різновидами. Їхня підпорядкованість єдиним цілям і задачам управління вимагає забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства по видах, обсягам, тимчасовим інтервалам і іншим істотним характеристикам. Реалізація цього принципу пов'язано з оптимізацією грошових потоків підприємства в процесі управління ними.

3. Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходження і витрат коштів у розрізі окремих часових інтервалів, що приводить до формування значних обсягів тимчасово вільних грошових активів підприємства. Власне кажучи ці тимчасово вільні залишки коштів носять характер непродуктивних активів (до моменту їхнього використання в господарському процесі), що утрачають свою вартість у часі, від інфляції і з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління грошовими потоками полягає в забезпеченні ефективного їхнього використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.

4. Принцип забезпечення ліквідності. Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків породжує тимчасовий дефіцит коштів підприємства, що негативно позначається на рівні його платоспроможності. Тому в процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечувати достатній рівень їхньої ліквідності протягом усього розглянутого періоду. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом відповідної синхронізації позитивного і негативного грошових потоків у розрізі кожного тимчасового інтервалу розглянутого періоду.

Ефективна система управління грошовими потоками, організована з урахуванням викладених принципів, створює основу високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів його господарської діяльності і постійного росту його ринкової вартості.

Методика управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:

1. Забеспечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивних і негативних грошових потоків підприємства по обсязі і за часом. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах ("центрам відповідальності).

3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Оптимізація грошових потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі окремих їхніх видів. Основною метою розробки плану надходження і витрат коштів є прогнозування в часі валового і чистого грошових потоків підприємств в розрізі окремих видів його господарської діяльності і забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Основною метою цього етапу є виявлення відхилень фактичних показників від планових і забезпечення цією інформацією фінансового директора для своєчасного вживання необхідних заходів.

3. Оцінка доцільності фінансових інвестицій в акції
Важливим завданням аналізу фінансової діяльності компаній є класифікація акцій за показником ризику. Очікувана норма прибутку і ймовірність розподілу прибутку по акціях підлягають різним видам ризику. Ці види ризику вкладнику необхідно розпізнавати, щоб вибрати акції для портфеля акцій і уникнути надмірного ризику. Сучасна теорія збалансованого портфеля дає методологію контролю за різними видами ризику по звичайних акціях під час створення портфеля акцій.

Метою придбання акцій є одержання прибутку у формі грошової виплати дивідендів та доходу за рахунок збільшення ціни акцій. Як правило, люди купують акції, сподіваючись (крім дивідендів) одержати доход за рахунок подорожчання акцій. Ці сподівання можуть справдитись або не справдитись, але більшість людей не купували б акції, якщо б не було можливості одержати цей додатковий доход.

У процесі вибору виникає завдання оцінити норму прибутковості від інвестицій за певний період часу і визначити рівень ризику або ймовірність одержання цього прибутку. Два параметри - очікуваний прибуток і ризик - нерозривно пов'язані при визначенні ціни акції, що показано на рис.1.

Рис.1 Три основні змінні в аналізі надійності вкладень

Оцінка звичайних акцій набагато важча, ніж оцінка облігацій або привілейованих акцій, тому що інвестор не зможе бути впевненим стосовно розміру доходу, часових меж його виплати і норми прибутку. Для облігацій єдиною невідомою змінною є прийнята норма прибутку. Так само для привілейованих акцій єдиною невідомою змінною є норма прибутку по привілейованим акціям. Для визначення інвестиційної вартості звичайних акцій можна також використовувати ту саму теорію, що придатна для облігацій і привілейованих акцій.

Деякі інвестори надають перевагу прибутку для дисконтування, інші вважають, що потрібно дисконтувати доходи, які одержать дивіденди.

Ціна звичайних акцій розглядається як визначена інвестиційна вартість акцій, дисконтова на або приведена вартість акцій.

Аналітик звичайно вважає на те, що ринкова ціна (курс акцій) коливається в широкому діапазоні навколо інвестиційної вартості, так що ціна деколи вища, а деколи нижча вартості акції.

Завдання аналітика - за допомогою незалежного аналізу акціонерного емітента, галузі промисловості та зовнішнього середовища визначити вартість цінних паперів.

Результати цього аналізу дозволяють аналітику рекомендувати покупку акцій, які оцінені нижче інвестиційної вартості (тобто ринкова ціна (курс акцій) нижча ніж обчислена вартість), тому що від їх купівлі можна очікувати прибуток. Також аналітик може рекомендувати продаж акцій, які оцінені вище дійсної акції (їх ринкова ціна вища ніж обчислена вартість).

Гіпотеза про ефективний ринок стверджує, що найбільш точною оцінкою інвестиційної вартості акції є існуюча на даний час ринкова ціна.

Найбільш широкого визначення серед теорій, які пояснюють дійсну ціну акцій, набула сучасна теорія вартості. Ця теорія використовується професійними інвесторами під час інвестування у звичайні акції. Інвестиція в акцію визначається очікуваними виплатами готівкових грошей (розміром виплати і часом виплати), а також рівень ризику і непевності, пов'язаними з цими виплатами.

На прийняття остаточного рішення щодо купівлі, володіння і продажу акцій впливають три параметри: дисконтована вартість, майбутні виплати готівкових грошей і очікувана норма прибутку або ставка дисконта. Очікувана вартість акції для інвестора дорівнює сумі очікуваних в майбутньому дисконтова них виплат готівкових грошей.

Математично це можна виразити так:

де:

Vo - приведена (дисконтована) вартість або курс акції (існуюча ринкова ціна на даний час);

D - очікувана щорічна виплата дивідендів до n-го року;

K - очікувана норма прибутку або ставка дисконта до n-го року, що визначається рівнем непевності майбутніх виплат готівкових грошей;

n - останній рік періоду володіння вкладом;

Vn - очікувана вартість або ціна акції на кінець року n;

Це рівняння можна проілюструвати простим прикладом. Припустимо, що компанія „Прогрес” платила щорічно дивіденди - 1 у. о. (до минулого року); які зростають на 8% в рік, і що інвестор передбачає норму прибутку 13%, а також планує тримати в себе акцію 2 роки, а тоді продати її по такій ціні, що отримати доход по дивіденду 5%. Таким чином, передбачається, що норма дивіденда на перший рік буде 1,08 у. о. (1,0 + 0,8) і 1,7 у. о. на другий рік (1,08 + 1,08). Ціна акції на кінець другого року очікується в розмірі 25,20 у. о.

Дійсна цінність акції або дисконтована (приведена) вартість буде наступною:

Якщо інвестор має можливість купити акцію за 21,62, то він одержить дивіденди 1,08 і 1,17 в кожний з наступних двох років і продасть акцію в кінці періоду за 25, 20, середньорічна норма прибутку для нього буде 13%.

Ставка дисконту в 13% буде рівна очікуваній нормі прибутку лише в тому випадку, коли акція куплена за 21,62. Інвестори, які вважають, що існуюча на даний час ринкова ціна акції є точним відображенням узгодженості ринку, приймають її рівною приведеній вартості. Ставка дисконту тоді буде невідомою змінною в рівнянні. Якщо компанія „Прогрес” продає акцію за 21,98, вкладник шляхом проб і помилок зможе визначити, що ставка дисконту дорівнює 12%.

З іншого боку, прискіпливі аналітики, які вважають, що ринок не є ефективним і що ціни на ньому коливаються вище або нижче справжньої вартості, намагаються придбати акції оцінені нижче справжньої вартості.

4. Зміст бюджету підприємства та його класифікація
Бюджетування - це процес планування майбутньої діяльності підприємства, результати якого оформляються системою бюджетів.

Звичайне створення бюджетів здійснюється в рамках оперативного планування. Виходячи зі стратегічних цілей фірми, бюджети вирішують задачі розподілу економічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні організації. Розробка бюджетів додає кількісну визначеність обраним перспективам існування фірми.

До числа основних задач бюджетування відноситься наступне:

забезпечення поточного планування;

забезпечення координації, кооперації і комунікації підрозділів підприємства;

обґрунтування витрат підприємства;

створення бази для оцінки і контролю планів підприємства;

виконання вимог законів і контрактів.

Вигоди якісного складання бюджетів і контролю за їхнім виконанням з надлишком окупають витрати на їхнє впровадження і розробку. Безумовно, дуже багато чого залежить від специфіки діяльності підприємства, але навіть невеликим фірмам рекомендується застосування бюджетування (наприклад, у скороченому варіанті).

Упровадження бюджетування на підприємстві зіштовхується з двома групами проблем: методичні проблеми й організаційні. Досвід доводить, що, як правило, самим важким в бюджетування є етап його впровадження на підприємство. Приватизовані підприємства одержали в спадщину величезний досвід складання документів, непотрібних підприємству в ринковій економіці. Тому принципово важливим є рішення вищого менеджменту про впровадження бюджетування в новому реальному масштабі цінностей. І з цього моменту власне кажучи починається серйозна робота, основні етапи якої полягають у наступному:

вивчення внутрішньої і зовнішньої документації підприємства, його структури і взаємодії підрозділів, механізмів управлінського обліку і т.д.;

пошук найменш хворобливих шляхів залучення управлінської команди підприємства в процес бюджетування;

розробка плану впровадження бюджетування (усі подальші дії будуть визначені планом впровадження);

перегляд старих чи розробка нових внутрішніх стандартів;

створення інформаційної бази для бюджетування, що передбачає розробку нових звітів по підрозділах, наближених до специфіки діяльності підприємства;

створення нових чи реорганізація старих підрозділів для здійснення процесу бюджетування;

розробка чи придбання програмного забезпечення і його установка на внутрішній мережі підприємства;

навчання персоналу.

Бюджети складаються як для структурних підрозділів, так і для компанії в цілому. Бюджети підрозділів зводяться в єдиний бюджет підприємства називаний основним чи головним. З погляду послідовності підготовки документів для складання основного бюджету виділяють дві складові частини бюджетування, кожна з яких є закінченим етапом планування:

Підготовка операційного бюджету;

Підготовка фінансового бюджету.

Перелік операційних бюджетів, як правило, вичерпується наступним списком:

бюджет продажів;

бюджет виробництва;

бюджет виробничих запасів;

бюджет прямих витрат на матеріали;

бюджет виробничих накладних витрат;

бюджет прямих витрат на оплату праці;

бюджет комерційних витрат;

бюджет управлінських витрат;

прогнозний звіт про прибуток.

До числа фінансових бюджетів відносяться

інвестиційний бюджет;

бюджет коштів;

прогнозний баланс.

Розглянемо деякі аспекти філософії бюджетування:

Бюджети можуть бути недосяжними, якщо поставлені недосяжні маркетингові і виробничі цілі.

Бюджети можуть бути неприйнятними, якщо умови досяжності цілей невигідні для підприємства.

Ефективність прийнятих бюджетів оцінюють у процесі діагностики стану підприємства.

При складанні бюджетів варто спиратися на документи, за формою і структурою наближені до документів бухгалтерської звітності.

Проводити бюджетування без застосування обчислювальних засобів (локальної комп'ютерної мережі) і відповідного програмного забезпечення неможливо в реальному масштабі часу.

Кілька слів у відношенні часового характеру бюджету. Традиційним вважається розбивка року на 12 місяців і складання всіх бюджетних таблиць для кожного місяця окремо. Необхідно усвідомлювати, що в цьому випадку цілий місяць представляється однією крапкою часу. Найчастіше це не влаштовує фінансового менеджера, і він прагне робити подальше більш детальне бюджетування з розбивкою місяця на тижні чи на декади. Такий випадок можна вважати ідеальним. Головна проблема його практичної реалізації - це оперативне забезпечення процесу бюджетування вихідними даними. Практична істина тут дуже проста: запрограмувати процес планування - це тільки частина задачі. Набагато складніше забезпечити інформаційну підтримку цьому процесу в реальному масштабі часу.

5. Практична частина
Задача 1.

Підприємство продавши товар отримало вексель номінальною вартістю у 15 000 грн., строком 65 днів, ставка дисконтування 25% (не включається в номінальну вартість). Через 55 днів з моменту оформлення підприємство вирішило продати його банку. Запропонована ставка 28%. Розрахуйте суми одержані банком і підприємством.

Рішення:

1) розрахуємо суму дисконту за формулою: , де

С - сума дисконту;

Н - номінальна вартість векселя;

К - відсоткова ставка;

n - кількість днів до погашення;

Т - кількість днів в році.

С =

2) Визначаємо суму, яку виплатить комерційний банк векселедержателю:

Сума, що буде виплачена векселедержателю = 15 000 - 115,07 = 14884,93 грн.

Задача 2.

Ви маєте можливість профінансувати проект тривалістю 3 роки. Величина потрібних інвестицій 10 000 грн. Доход по роках очікуються в розмірі відповідно 5; 4; 3 тис. грн. Чи варто приймати цю пропозицію, якщо ставка дисконтування дорівнює 10%.

Рішення:

Для визначення доцільності скористаємося методом NPV. Цей метод заснований на використанні поняття чистого сучасного значення (Net Present Value). Відповідно до сутності методу сучасне значення усіх вхідних грошових потоків порівнюється із сучасним значенням вихідних потоків, обумовлених капітальними вкладеннями для реалізації проекту.

Різниця між першим і другим є чисте сучасне значення, величина якого визначає правило ухвалення рішення. Якщо NPV більше чи дорівнює нулю, то проект приймається.

Розрахунок NPV для нашого проекту наведено у наступній таблиці:

	Грошові потоки	Дисконтуючий множник (10%)	Теперішня вартість грошей
Початкова інвестиція	-10000	1	-10000
Доходи по рокам: 1 рік	5000	0,91	4550
2 рік	4000	0,83	3320
3 рік	3000	0,75	2250
NPV	120

Як бачимо, NPV даного проекту є більше ніж 0, відповідно проект приймається.

Список використаної літератури
Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко P. M. Фінанси підприємств. Київ: Знання-Прес, 2004, 291 с.
Бєлов М.А., Євдокимова Н.М., Москалюк В. Є. Планування діяльності підприємства. Київ: КНЕУ, 2002, 252 с.
Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури, 2003, 224 с.
Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2002, 360 с.