2. Основні принципи організації банківської справи
В міру розширення самостійності госпорганів, розвитку народного господарства і товарно-грошових відносин, у тому числі і кредитних відносинах, банківська система трансформується, як правило, у систему двох рівнів.

На верхньому рівні знаходиться Нацбанк, що розташовує реальними важелями керування кредитом, грошовим обігом, а через них - впливу на процес відтворення з метою досягнення матеріально-фінансової збалансованості і підвищення ефективності функціонування економіки.

На другому рівні банківської системи - комерційні банки, створені на пайових (акціонерних) початках: акціонерні, кооперативні, спільні й інші банківські установи, у тому числі республіканські банки (незалежно від форми власності). Комерційні банки цілком самостійні в проведенні кредитної політики, але, на відміну від Держбанку. Не мають право грошово-кредитної емісії і надають кредити в межах реально притягнутих ними ресурсів.

Світова практика банківської справи свідчить, що у всіх країнах із кредитних інститутів відбувається виділення центральних банків, що відіграють головну роль у керуванні банківськими системами різних країн і виступають державними органами економічного керування. Центральне місце в кредитній системі повинний зайняти і Державний банк. Роль центральних банків у розвитку економіки тим значніше, чим ширше використовуються економічні методи керування народним господарством, чим сильніше розвиті товарно-грошові відносини. Чільна роль ЦБ обумовлена широкими повноваженнями, що надані їм державою. У силу здійснення ними функцій банку банків, регулювання грошового обігу і кредиту центральні банки наділені правом адміністративного контролю і реального економічного впливу на операції комерційних банків. Вони мають право нормотворчості в області банківської діяльності, випускають обов'язкові для виконання всіма кредитними установами інструкції і вказівки.

Регулюючі функції центральних банків можна в загальному виді розділити на адміністративні й економічні. Центральні банки мають наступні можливості адміністративного впливу, що фіксуються в законах про банківську чи діяльність у спеціально видаваних законах про центральний банк: установлення вимог по обсязі статутного фонду і ліквідності банків; проведення ревізій і інспекцій стану, операцій і політики банків; видання обов'язкових для виконання інструкцій, правил і вказівок; збір і узагальнення звітності банків з метою запобігання можливого погіршення фінансового положення окремих кредитних інститутів, а також визначення перспектив розвитку кредитної системи; розгляд заявок і видача дозволу на створення нових банків і розширення діяльності діючих банків; обмеження конкурентної боротьби за залучення ресурсів і за надання кредитів.

Економічні функції здійснюються в рамках обраного напрямку грошово-кредитної політики. Вони сприяють досягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфери, обмеженню інфляції, підтримці надійності кредитної системи і в остаточному підсумку економічному в росту.

Інструментами здійснення економічних функцій виступають:

дисконтна ставка, що приймається ЦБ у їхніх операціях з комерційними й іншими кредитними інститутами. Вона дозволяє регулювати масу коштів в обороті відповідно до потреб окремих банків, регіонів і всього народного господарства;

операції на відкритому ринку. До них відносяться: покупка цінних паперів, що знаходяться в портфелі комерційних банків. У випадку, якщо ЦБ має намір збільшувати суму ліквідації засобів, що знаходяться в розпорядженні комерційних банків; продаж цінних паперів з портфеля ЦБ;

обов'язкові резерви. Законом установлені визначені пропорції, у рамках яких банки зобов'язані тримати частину своїх засобів на безпроцентних рахунках у ЦБ. Ці засоби складають як би страховий фонд для захисту інтересів вкладників;

прямі кількісні обмеження, що вводяться в необхідних випадках, зокрема обмеження на приріст кредитів комерційних банків.

Другий рівень банківської системи характеризується різноманіттям кредитних установ, як правило комерційних, тобто займающихся конкретною кредитно-розрахунковою роботою з клієнтами - юридичними і фізичними особами (додаток 1). Їх іменують також діловими банками. Функціонують наступні види комерційних банків: спеціалізовані банки; акціонерні банки за участю засобів держпідприємств і організацій, банків і кооперативів; чисто кооперативні банки; спільні банки за участю капіталів іноземних банківських установ і інші види кредитних організацій.

Комерційний банк являє собою кредитну установу, що виконує різні види банківських операцій і діюче на умовах госпрозрахунку. Серед операцій комерційних банків визначальними є депозитно-ссудні, тобто залучення коштів у внески в різній формі і використання їхній для кредитування. Комерційні банки також здійснюють: ведення рахунків клієнтів (розрахункових, поточних, ощадних, позичкових), розрахунки по їх дорученнях; випуск платіжних документів (чеки, векселя, акредитиви) і інших цінних паперів (акції, облігації); оплату чеків і чіт векселів; видачу поручительств і гарантій; покупку в організацій і громадян і продаж їм іноземної валюти (наявної і з рахунків); ряд інших посередницьких і консультативних послуг, зв'язаних з фінансуванням комерційної діяльності клієнтів і розрахунками по ній; придбання права вимоги, що випливає з постачань товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог (факторинг); придбання і передачу на умовах оренди устаткування. Комерційні банки мають у своєму розпорядженні такі ж матеріальні стимули, що і підприємства, унаслідок чого вони стають рівноправними партнерами. Коло клієнтів комерційних банків не обмежується ні в територіальному, ні в галузевому розрізах. Ціль зняття подібних обмежень - створення конкуренції в банківській справі й організація міжбанківського ринку. Кредитний план комерційних банків узгоджується з ЦБ і позичальниками. Формування кредитних ресурсів виробляється за рахунок статутного, резервного й іншого фондів банку, депозитів підприємств, організацій і населення, а також кредитів інших комерційних банків і центрального банку.

Кредитна діяльність банків і їхня процентна політика спрямовані на стимулювання розвитку НТП. За рахунок отриманих інвестиційних кредитів банки проводять конкурсний добір підлягаючих упровадженню заходів щодо технічного удосконалювання виробництва.

Побудова дворівневої банківської системи сполучено, насамперед, з виділенням із ЦБ ряду спеціалізованих банків.

Основною метою галузевих комерційних банків є стимулювання розвитку підприємств відповідних галузей з урахуванням потреби народного господарства.

Комерційні банки з'явилися результатом переходу від централізованого керованої економіки до ринкового. Виникнувши, як альтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали першою сферою економіки, де реально йде її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші і кредит здобувають ринковий зміст. Якщо колись їхній рух відбувалося тільки по вертикалі (знизу нагору і зверху вниз), то тепер і по горизонталі.

Перехід до ринку означає, у тому числі і перехід до ринку капіталів, що припускає вільний перелив коштів. Неодмінно одержить розвиток комерційний кредит.

Таким чином, для потенційних позичальників відкриваються можливості одержання коштів з альтернативних джерел. У цих умовах банківській системі варто бути більш гнучкої і демократичний - вона не повинна закріплювати монополізм декількох найбільших банків, зобов'язана давати широкий економічний простір усім банківським установам, незалежно від їхнього розміру й обсягу операцій.

В взаєминах центральних банків з комерційними банками варто виходити з тієї об'єктивної реальності, що останні - це не філії перших, а самостійні підприємці, що працюють в умовах ризику і цілком відповідають за результати своєї діяльності. Це найважливіші суб'єкти ринкового господарства, і їм потрібний не тільки державний нагляд, але і державна допомога, без якої банківський механізм у цілому злагоджено не заробить.

3. Грошово-кредитна політика в Україні
Як інструмент регулювання грошового ринку відсоткова політика Національного банку України почала запроваджуватись фактично з 1994 року. До цього періоду за три попередні роки незалежності облікова ставка змінювалась лише три рази - в період високої інфляції та гіперінфляції вона адміністративне була підвищена в 1992 році з 80%. до 100% та в 1993 році до 240% і була на від'ємному рівні відносно інфляції. Тобто, в період гіперінфляції реальний рівень встановленої облікової ставки по відношенню до інфляції був значно нижчим, через що вартість національної валюти планомірно підривалась.

Активна процентна політика почала проводитися з 1994 року, коли номінальний рівень облікової ставки змінювався у відповідності до коливань інфляції 5 разів - від 140% до 300% річних. Це дозволило вперше вийти на позитивний реальний її рівень по відношенню до інфляції, хоч коливання і номінальної, і реальної ставки через значні поштовхи інфляції були досить значними (декілька десятків процентних пунктів у місячному обчисленні). [2]

В 1995 році такі відхилення зменшились від +6 до - 8, а в 1996 році - в середньому до ±3-х процентних пунктів, що свідчило про забезпечення відносно нормальної ринкової вартості національної валюти на внутрішньому ринку та створення адекватних загальноекономічній ситуації умов здійснення кредитної діяльності комерційних банків та суб'єктів господарювання.

Політика у сфері обов'язкового резервування коштів комерційних банків також була спрямована на стабілізацію стану з ліквідністю комерційних банків та поступове зниження Їх надлишкової ліквідності.

В умовах значних кредитних емісій перших трьох років існування незалежної держави надлишкова ліквідність банків перетворилась на загрозу вибухового зростання грошової маси та дестабілізації стану на грошово-кредитному ринку. В цих економічних умовах такий інструмент регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, фактична не міг працювати. Тільки в 1994 році вдалося задіяти цей механізм, коли рівень обов'язкового резервування було поступово підвищено з 10% до 15%.

З метою прискорення залучення в обіг коштів, куплених на цільових кредитних аукціонах Національного банку, в 1995 році тимчасово використовувалась 100% -на норма резервування на тимчасово вільні кошти, придбані на цих аукціонах. Це стало стимулювати комерційні банки швидше пускати в обіг придбані кошти на фінансування пріоритетних об'єктів народного господарства.

З кінця 1995 р. почалася практика обов'язкового резервування валютних депозитів. В умовах, що склалися, це було також важливим фактором стабілізації фінансового ринку.

На початку 1997 року загальна норма обов'язкового резервування була знижена з 15% до 11%, що свідчило про стабілізацію грошово-кредитного ринку та додаткове стимулювання кредитної активності комерційних банків,

Надання кредитів комерційним банкам для підтримання їх поточної ліквідності до 1994 року відбувалось переважно опосередковано через надання за рішеннями законодавчих та виконавчих органів централізованих цільових кредитів безпосередньо клієнтам (підприємствам та організаціям). Ці кредити переважно потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувались державою, і в значній мірі не поверталися. В свою чергу це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагало нових емісійних кредитів.

Порочне коло надання ризикованих емісійних кредитів неблагонадійним клієнтам було розірвано в 1994 році із запровадженням кредитних аукціонів із відмовою в 1995 році від кредитування Національним банком України суб'єктів господарювання. В доповнення до цього, було припинено також виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто з використанням пільгової відсоткової ставки.

У таких умовах кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через проведення цільових кредитних аукціонів з продажу кредитних ресурсів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної кредитної підтримки.

З 1996 року суттєво поширилось використання в Україні таких важливих у світовій практиці інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, як ломбардне кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО. Можливість запровадження таких інструментів виникла після створення ринку державних цінних паперів.

В 1995 році урядом розпочато створення фондового ринку державних цінних паперів. Запровадження механізму використання державних цінних паперів дозволило залучати для фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти, значно знижуючи тим самим і інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку. [1]

Розміщення облігацій внутрішньої державної позики у 1995-1997 роках характеризується наступними даними:

Завдяки цьому фінансування дефіциту державного бюджету в 1997 році вперше за роки існування держави здійснювалось на безінфляційній основі - за рахунок подальшого розвитку ринку державних цінних паперів та залучення зовнішніх фінансових джерел, що суттєво впливало на зниження рівня інфляції.

За обсягами цінних паперів, що розміщуються і перебувають в обігу, державні боргові зобов'язання на ринку України займають домінуюче положення і є найбільш привабливим фінансовим інструментом для вкладання коштів юридичними та фізичними особами, в тому числі нерезидентами. З використанням цього інструмента стало можливим на новій якісній основі відродити кредитні відносини. Облігації стали використовуватися як застава для вчасного повернення коштів.

Дохідність за державними облігаціями в більшості випадків була на рівні облікової ставки Національного банку України.

Протягом 1997 року доволі активно розвивався вторинний ринок ОВДП як у біржовій, так і позабіржовій формах.

У 1997 році було зроблено перші кроки на шляху введення в дію механізмів формування фонду страхування депозитів фізичніх осіб, який утворюється за рахунок обов'язкового придбання облігацій комерційними банками.

Але у зв'язку з тим, що у виробництві продовжується період стагнації, а доходність по ОВДП досить висока, в державі створилась небезпечна ситуація, коли з короткострокових державних цінних паперів сформована фінансова піраміда, яка в умовах недостатнього наповнення бюджету загрожує новим інфляційним вибухом.

Виходячи з аналізу стану грошово-кредитного ринку за останні три роки, можна зробити висновок, що монетарна політика держави була орієнтована на розширення грошової маси при утриманні визначеного рівня інфляції. Досягалося це шляхом контролю за основними монетарними показниками (чисті зовнішні активи, чисті внутрішні активи, монетарна база, грошова маса).

Одним із головних здобутків політики фінансової стабілізації в грошово-кредитній сфері за ці роки стало випереджаюче зростання грошової маси щодо інфляції, яке дозволило збільшити наповнення економіки платіжними засобами. За 1997 рік при фактичній інфляції 10.1 % грошова маса в номінальному виразі зросла на 34 %, а грошова база - на 44 %. [2]

Проте, завдяки виваженій грошово-кредитній політиці поступове наповнення економіки грошима вперше за останні роки не спричинило цінової реакції на споживчому ринку.

Свідченням цього стала зростаюча динаміка строкових депозитів у банківській системі України. Обсяги строкових депозитів у національній валюті за 1996 та 1997 роки у банківській системі збільшилися відповідно на 660 млн.грн., або на 98% та 450 млн.грн., або на 34%, що значно вище від рівня інфляції. Це в свою чергу є одним із джерел довгострокового фінансування економіки. [2]

Але слід зазначити, що навіть за умов активного монетарного стимулювання Національним банком процесів подешевшання кредитів темпи зниження ставок поки що не такі, як хотілося б, - вони не адекватні заходам, яких вживав у цьому напрямі НБУ. Це ще раз доводить, що резерв дієвості монетарних методів впливу на ціну кредитів на сьогодні майже вичерпався. Подальше стимулювання зазначених процесів можливе лише за допомогою заходів щодо поліпшення фінансового стану потенційних позичальників, удосконалення законодавчої бази стосовно захисту прав кредиторів тощо.

Основна мета процентної політики НБУ, з одного боку, - стимулювати процес “заощадження - інвестиції”, а з другого - стримувати можливий інфляційний тиск на економіку.Послідовне зниження облікової ставки НБУ водночас зі зниженням та диференціацією нормативів обов'язкового резервування сприяло як зростанню депозитів у банківській системі, так і розширенню кредитування реального сектора економіки.

Аналіз динаміки обсягів депозитів, залучених банками за останні роки, характеризується насамперед підвищенням активності населення щодо розміщення грошових коштів у банківських установах. Це свідчить про певне підвищення довіри до банківської системи України. За станом на 01.12.2001 р. залишки вкладів населення в національній та іноземній валютах у вітчизняних банках становили 10.1 млр.грн.

Починаючи з 1998 року намітилася тенденція до реального зростання обсягів вкладів населення у банківській системі України. Так, у 1998 році зростання реальних депозитів населення в банківському секторі економіки становило 53,1%, в 1999-му - 16,2%, в 2000-му - 22,4%, за 11 місяців 2001 року - 46,6%.

Підвищення ліквідності комерційних банків і зниження вартості залучених коштів, формування ресурсної бази сприяли зростанню обсягів кредитування банками реального сектору економіки. Реальне зростання кредитних вкладень у економіку України становило у 1998 році 1.4%, в 1999-му - 11.6%, у 2000 - му - 28,9, за 11 місяців 2001 року - 30,6%. Приріст обсягів довгострокових кредитних вкладень за 10 місяців 2001 року становив 54,4%, тоді як за аналогічний період 2000 року - 23,6%. [2]

Позитивні зрушення у регулюванні грошового обігу:

зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації економіки;

повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;

впровадження автоматизованих систем обробки готівки.

У кредитній діяльності:

відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної емісії;

удосконалення структури кредитної емісії;

зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збільшенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб'єктів господарювання і населення України.

У процентній політиці:

зниження рівня облікової ставки НБУ, зміна її в залежності від економічної ситуації при дотриманні позитивного рівня;

зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків.

При здійсненні банківського нагляду:

подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;

вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;

реформування банківського нагляду;

створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту і інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи. [4]

Головним завданням на 2007 рік у сфері монетарної політики є збереження фінансової стабільності в країні як головної передумови забезпечення економічного зростання, підвищення добробуту населення. Досягнення цієї мети вимагатиме від національного банку продовження виваженої політики. Вона й надалі має бути спрямована, з одного боку, на контролювання темпів інфляції (річне значення якої не повинно перевищувати відповідний програмний показник), а з другого - на створення монетарних передумов для підтримання процесів економічного зростання, що потребуватиме забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб'єктів господарювання.

Пріоритетним напрямом валютно-курсової політики НБУ у 2007 році залишається зовнішня стабільність гривні, її обмінного курсу в поєднанні зі збільшенням обсягів міжнародних резервів. Курсова політика та основні елементи нині діючої системи валютного регулювання у 2007 році не повинні зазнати суттєвих змін. Курсова політика формуватиметься на основі поточного прогнозу позитивного сальдо торговельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної динаміки інших макроекономічних та монетарних індикаторів. Проте навіть у цих умовах Національний банк прагнутиме підтримувати динаміку обмінного курсу на економічно обґрунтованому рівні, яка б сприяла розвитку експорту, а відтак і економічному зростанню, але не впливала б на фінансову стабільність та інфляцію. Це сприятиме збереженню в 2007-му позитивних тенденцій розвитку валютного ринку, які чітко проявилися протягом 2001 року, та їх стимулюючому впливу на економіку.

За таких умов забезпечення фінансової стабільності у 2007 р. значною мірою залежатиме від дій Кабінету Міністрів України. Зважаючи на обмежені можливості Національного банку щодо стерилізації грошової бази, чітке й неухильне виконання урядом своїх зобов'язань з погашення та обслуговування боргів перед НБУ буде одним із вирішальних факторів досягнення цілей грошово-кредитної політики. З огляду на необхідність забезпечення стабільності цін і курсу гривні, недопущення обкладання українських громадян “інфляційним” податком, не може бути й мови про відмову уряду від виконання своїх зобов'язань перед Національним банком або про чергову реструктуризацію навіть частини належних платежів.

У 2007 році важливою передумовою подальшого розвитку банківської системи має бути прискорення темпів реструктуризації та ринкової трансформації реального сектору економіки як головного чинника підвищення ефективності та прибутковості виробництва, що стимулюватиме зростання грошових доходів суб'єктів господарювання і заощаджень населення.

Основними завданнями розвитку банківської системи у 2007 році є:

- подальше підвищення рівня капіталізації банків, їх ліквідності шляхом активнішого залучення депозитів юридичних і фізичних осіб, акціонерного капіталу, в тому числі іноземного, капіталізації одержаного прибутку, поліпшення якості активів, підвищення прибутковості банківських операцій та зниження необґрунтованих витрат;

- зменшення кількості проблемних і фінансово нестійких банків, консолідація банків шляхом приєднання, а також злиття малих та середніх банків;

- зміцнення довіри населення України до банків, створення сприятливих умов для мобілізації банківською системою заощаджень населення;

- забезпечення належного правового регулювання кредитних відносин. [3]

Банківський сектор є важливою ланкою, через яку Національний банк України може впливати на реальну економіку. Тому основні параметри розвитку банківської системи набувають особливого значення у процесі проведення грошово-кредитної політики з точки зору ефективності передавального (трансмісійного) механізму і подальшої реакції реального сектора на дії Національного банку.

З метою забезпечення стабільності національної валюти Національний банк спрямовує свої зусилля на забезпечення умов для незалежного функціонування банківської системи. Відповідно до заходів щодо зміцнення фінансового стану комерційних банків діяльність Національного банку спрямовується на підвищення ролі ринкових інструментів в оперативному управлінні ліквідністю комерційних банків.

Проведене дослідження дає підставу зробити висновок, що, незважаючи на такий короткий період існування національного грошово-кредитного ринку, в Україні вдалося створити повноцінні фінансово-економічні механізми, які забезпечують функціонування грошово-кредитного ринку.

Висновки
Отже у даній роботі ми дослідили механізм функціонування грошової системи, грошового механізму та грошового ринку, вплив на нього банківської системи та монетарної політики, загальні схеми роботи та тенденції розвитку грошово-кредитної політики в Україні.

Ми вияснили, що грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі.

Суб'єктами грошово-кредитної системи можуть бути представлені різними рівнями:

а) загальнодержавний рівень суб'єктів в особі центрального банку, міністерства фінансів, казначейства, органів нагляду за діяльністю банків, інститутів, що здійснюють контроль за грошовим обігом, тощо;

б) рівень комерційних банків, які не тільки прискорюють рух грошових засобів, але й беруть участь у продукуванні кредитних грошей завдяки мультиплікації банківських депозитів;

в) рівень небанківських фінансових і кредитних установ;

г) рівень не фінансового сектору економіки, який включає в себе нефінансовий підприємницький сектор та сектор домогосподарств.

Суб'єктом грошово-кредитної системи може виступати й міжнародні фінансові організації та грошово-кредитні інститути інших країн.

До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать: політика облікової ставки; операції на відкритому ринку; зміна норм обов'язкових резервів.

Грошово-кредитна політика, починаючи з жовтня 1994 року, була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і укріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки та банківську діяльність" - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;

2. Закон України "Про заставу", ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями;

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Макроекономіка: Підручник / За ред.В.Д. Базилевича. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2005. - 851 с.

4. Банковское дело /Под ред. Лаврушина О.И. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 576с.;

5. Галасюк В., Галасюк В. Незалежна експертна оцінка, як засіб забезпечення необхідного рівня ліквідності об'єктів застави // Вісник НБУ. - 1999. - 2. - с.51-54.;

6. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2, с.28-29.;

7. Аджевітін С. У переддень десятирічного ювілею: штрихи до історії розвитку вітчизняної банківської системи. // Вісник НБУ.К. 2000, №2, с.41-45.;

8. Коваленко В.В. Особливості кредитування підприємств і організацій в сучасних умовах // Фінанси України. - 1998. - 10. - с.27 - 30.

Додатки

Додаток 1

Грошова маса по рокам

Період	M0	M1	M2	M3**
1991*	0.3	1.7	2.4	-
1992	5	21	25	-
1993	128	334	482	-
1994	793	1860	3216	-
1995	2623	4682	6846	6930
1996	4041	6315	9023	9364
1997	6132	9050	12448	12541
1998	7158	10331	15432	15705
1999	9583	14094	21714	22070
2000	12799	20762	31544	32252
2001	19465	29796	45186	45755
2002	26434	40281	64321	64870
2003	33119	53129	94855	95043
2004	42345	67090	125483	125801
2005	60231	98573	193145	194071
2006	74984	123276	259413	261063

* Розрахунки МВФ;

** до 1998 року М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Додаток 2

Система комерційних банків України

Показники	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість банків за реєстром (на кінець року)	195	189	182	179	182	186	193	-
у тому числі зареєстровано протягом року	1	3	5	5	7	5	13	-
Із загальної кількості: Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець року) та надають звітність	154	153	157	157	160	165 163	170 169	-
Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання:
- акціонерні товариства:	137	136	136	133	132	133	134	-
відкриті	99	95	94	94	92	92	91	-
у тому числі державні	2	2	2	2	2	2	2	-
закриті	38	41	42	39	40	41	43	-
- товариства з обмеженою відповідальністю	17	17	20	24	28	32	35	-
- кооперативні	-	-	1	-	-	-	-	-
Банки з іноземним капіталом:
- кількість банків	31	21	20	19	19	23	35	-
у тому числі зі 100 % іноземним капіталом	7	6	7	7	7	9	13	-
- статутний капітал*, млн. грн.	725	946	1046	1152	1630	3602	10023	-
у тому числі зі 100 % іноземним капіталом, млн. грн.	225	265	365	414	689	1056	2045	-
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (на кінець року)	149	149	153	156	158	162	167	-
крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій	1	1	1	1	1	1	1	-
Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті*, млн. грн.	3666	4576	6003	8116	11605	16111	26372	-
Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період	9	9	12	8	4	1	6	-

Додаток 3

Показники діяльності банківської системи (млн. грн.)

№ з/п	Показники	Дата
		01.01.2003	01.01.2004	01.01.2005	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008	2007
								01.01	01.02	01.03
1.	Кількість зареєстрованих банків	195	189	182	179	181	186	193	193	193
2.	Виключено з Державного реєстру банків	9	9	12	8	4	1	6	0	0
3.	Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації	38	35	24	20	20	20	19	19	19
4.	Кількість діючих банків	153	152	157	158	160	165	170	171	173
4.1	з них: з іноземним капіталом	22	21	20	19	19	23	35	35	37
4.1.1	у т.ч. зі 100% іноземним капіталом	7	6	7	7	7	9	13	13	15
5.	Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %	13.3	12.5	13.7	11.3	9.6	19.5	27.6	27.3	26.6
	АКТИВИ
1.	Загальні активи (не скориговані на резерви під активні операції)	39866	50785	67774	105539	141497	223024	353086	352299	370076
1.1	Чисті активи (скориговані на резерви за активними операціями)	37129	47 591	63896	100234	134348	213878	340179	339160	356612
2.	Високоліквідні активи	8270	7744	9043	16043	23595	36482	44851	46079	44789
3.	Кредити надані	23637	32097	46736	73442	97197	156385	269688	267173	283276
3.1	з нього: кредити надані суб'єктам господарської діяльності	18216	26564	38189	57957	72875	109020	167661	165806	173340
Продовження таблиці
3.2	кредити надані фізичним особам	941	1373	3255	8879	14599	33156	77755	79077	82687
4.	Довгострокові кредити	3309	5683	10690	28136	45531	86227	157224	159205	166529
4.1	з них: довгострокові кредити суб'єктам господарської діяльності	2761	5125	9698	23239	34693	58528	90576	91578	95474
5.	Проблемні кредити (прострочені та сумнівні)	2679	1863	2113	2500	3145	3379	4456	4656	4960
6.	Вкладення в цінні папери	2175	4390	4402	6534	8157	14338	14466	14295	16475
7.	Резерви під активні операції банків	2737	3194	3905	5355	7250	9370	13289	13505	13849
	% виконання формування резерву	61.5	85.4	93.3	98.2	99.7	100.05	100.1	100.1	100.1
7.1	з них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями	2 336	2963	3575	4631	6367	8328	12246	12357	12658
	ПАСИВИ
1.	Пасиви, усього	37129	47591	63896	100234	134348	213878	340179	339160	356612
2.	Балансовий капітал	6507	7915	9983	12882	18421	25451	42566	43167	44209
2.1	з нього: статутний капітал	3671	4573	5998	8116	11605	16111	26266	26562	27513
2.2	Частка капіталу у пасивах	17.5	16.6	15.6	12.9	13.7	11.9	12.5	12.7	12.4
3.	Зобов'язання банків	30622	39 676	53 913	87352	115927	188427	297613	295993	312403
3.1	з них: кошти суб'єктів господарської діяльності	13071	15653	19 703	27987	40128	61214	76898	73601	74298
3.1.1	з них: строкові кошти суб'єктів господарської діяльності	2867	4698	6161	10391	15377	26807	37675	34006	33969
3.2	кошти фізичних осіб	6649	11165	19092	32113	41207	72542	106078	108388	112666
Закінчення таблиці
3.2.1	з них: строкові вклади фізичних осіб	4569	8060	14128	24861	33204	55257	81850	85167	88195
	Довідково:
1.	Регулятивний капітал	5148	8025	10099	13274	18188	26373	41148	41268	43683
2.	Адекватність регулятивного капіталу (Н2)	15.53	20.69	18.01	15.11	16.81	14.95	14.19	14.19	14.28
3.	Доходи	7446	8583	10470	13949	20072	27537	41645	3984	8091
4.	Витрати	7476	8051	9785	13122	18809	25367	37501	3574	7249
5.	Результат діяльності	-30	532	685	827	1263	2170	4144	410	842
6.	Рентабельність активів, %	-0.09	1.27	1.27	1.04	1.07	1.31	1.61	1.42	1.52
7.	Рентабельність капіталу, %	-0.45	7.50	7.97	7.61	8.43	10.39	13.52	11.26	12.04
8.	Чиста процентна маржа, %	6.31	6.94	6.00	5.78	4.90	4.90	5.30	4.68	4.84
9.	Чистий спред, %	7.10	8.45	7.20	6.97	5.72	5.78	5.76	5.06	5.20

Додаток 4

Період	За кредитами	За депозитами
	з урахуванням овердрафту	без урахуванням овердрафту	Усього	у тому числі
	Усього	у тому числі	Усього	у тому числі		в національній валюті	в іноземній валюті
		в національній валюті	в іноземній валюті		в національній валюті	в іноземній валюті
1992		76.0						68.0
1993		221.1						187.3
1994		201.7						171.0
1995		107.4						61.2
1996		77.0						34.3
1997		49.1						18.2
1998	43.8	54.5	20.0				18.0	22.3	9.7
1999	43.3	53.4	20.9				17.1	20.7	9.0
2000	33.0	40.3	17.0				11.1	13.5	5.8
2001	26.1	31.9	13.1				9.9	11.2	5.6
2002	20.8	24.8	11.9	17.4	22.1	12.5	7.4	7.8	6.0
2003	17.5	20.2	11.6	14.7	17.9	11.9	6.8	7.1	6.0
2004	15.2	17.9	12.3	14.5	17.3	12.3	7.4	7.8	6.2
2005	14.6	16.4	11.6	14.2	16.0	11.6	8.0	8.5	6.8
2006	14.1	15.4	11.3	13.6	15.1	11.3	6.8	7.6	5.8
2007

Процентні ставки банків за кредитами і депозитами

Процентні ставки наведені у річному обчисленні без врахування міжбанківського ринку.

Значення процентних ставок розраховані як середньозважені за портфелем кредитів і депозитів.

До липня 2004 року при розрахунку рівня процентних ставок не враховувалися суми, за якими не передбачено нарахування процентів.

До 1998 року банки за процентними ставками по кредитах і депозитах в іноземній валюті звітність не надавали.

Додаток 5

Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України% річних
Період	Облікова ставка НБУ*	Середньозважена ставка за всіма інструментами	У тому числі
			на тендері	кредити овернайт	операції РЕПО	Операції своп	по підтриманню довгострокової ліквідності банків	за стабілізаційним кредитом	кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в НБУ
2002	7.0	9.2	9.2	10.7	11.7	-	8.0	-	-
2003	7.0	8.0	8.3	8.0	8.0	-	7.0	-	-
2004	9.0	16.1	13.0	17.1	13.5	-	7.0	14.9	-
2005	9.5	14.7	12.9	14.9	12.0	-	-	15.0	-
2006	8.5	11.5	10.4	12.1	10.7	9.5	-	-	8.5

Страницы: 1, 2