Грошовий обіг - це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. (6, с.35) Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур: виробництво, обмін, споживання, банки, біржі; сфери побуту, поступу товарів до споживача; бюджетні, позабюджетні стосунки. Він впливає на всі стадії суспільного відтворення.

Система грошового обігу взаємодіє з усіма економічними механізмами, узгоджується з балансами фінансовими, матеріальними, трудовими. Такий підхід забезпечує ефективне функціонування грошового обігу.

По формі грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обороту, в якому рух грошей здійснюється в вигляді перерахунку сум по рахункам в банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків. (6, с.35)

Більша частина загального грошового обороту здійснюється в безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта:

1) значно зменшується суспільні витрати обігу;

2) створює необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;

3) покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, так як прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками та грошовим ринком в цілому.

Тому всім учасникам сфери обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватись по своїм зобов'язанням в безготівковій формі через банки (за виключенням платежів на невеликі суми). Безготівкові гроші знаходяться на рахунках банків і підкоряються дії законів і правил, законодавчих і нормативних актах уряду.

3.2. Закон грошового обігу

Великий досвід використання грошей навчив економістів жорстокій істині - грошей в країні повинно бути саме стільки, скільки потрібно для нормального розвитку торгівлі та виробництва, - не більше не менше.

Грошовий обіг в його різноманітних формах регулюється економічним законом, який виражає економічну залежність між масою товарів, рівнем їх цін і швидкістю обертання грошей. Закон вартості і форми його прояву в сфері його обігу - закон грошового обігу - характерний для всіх суспільних формацій, в яких існують товарно-грошові відносини. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обігу грошей.

Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості і грошового обігу, К.Маркс визначив, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинно бути рівно сумі цін реалізуємих товарів, поділеної на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. Із цього закону витікає принцип грошового обігу - обмеження грошової маси реальними потребами обороту. К.Маркс проаналізував умови і закономірності підтримування грошової рівноваги, яка визначається взаємодією двох факторів: потребами господарств в грошах та фактичним надходженням грошей в оборот. (6, с.48)

Американський економіст І.Фішер сформулював рівняння:

де М - грошова пропозиція; V - швидкість обігу грошей; Р - середня ціна товарів і послуг; Q - кількість товарів, що продаються (6, с. 48). Така формула придатна для аналізу кількості грошей до виникнення паперових грошей, тобто за періоду реальних грошей.

Дослідження дії закону грошового обігу потребує багаторазового аналізу. Оскільки грошовий обіг обслуговує товарообіг, то сума цін, товарів та послуг, що реалізуються за готівку і в кредит, служить важливим фактором, визначаючим потребу в грошах. При цьому кількість грошей, необхідних для обігу, можливо виразити формулою (6, с. 48):

Наведена формула, як бачимо, враховує саме існування паперових грошей. Тобто в ній відображено і гроші як засіб обігу, і гроші як засіб платежу.

Прямий вплив на кількість грошей в обігу здійснює кількість товарів, що перебувають в обігу та ціни їх реалізації. Зворотній вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, вказують:

· ступінь розвитку кредиту (чим більше товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу);

· розвиток безготівкових розрахунків;

· швидкість обертання грошей.(6, с.49)

Зміна кількості грошей може бути результатом як збільшення кількості грошей в обороті, так і прискорення їх обороту. Під швидкістю обігу грошей розуміється швидкість їх обороту при обслуговуванні угод. Показник обігу швидкості грошей характеризується кількістю повторень одними і тими ж одиницями фінансових засобів платежу, обігу в визначений проміжок часу. (2, с.51)

Згідно закону грошового обігу кількість грошей, необхідна для обігу, знаходиться в оберненій залежності від швидкості обігу. Отже, при інших рівних умовах збільшення швидкості обігу грошей рівнозначне збільшенню грошової маси і є одним із факторів інфляції. Держава може кинути в обіг будь-яку кількість грошей, але, будучи захопленими обігом, гроші потрапляють під владу його іманентних законів і стихійно регулюються згідно з реальними народногосподарськими потребами. (2, с.52)

Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох факторів як загально економічних (циклічний розвиток економіки, темпів економічного росту, руху цін), так і чисто монетарних (розвитку економічних операцій, взаєморозрахунків, рівня процента на грошовому ринку і таке інше). Прискоренню грошового обігу допомагає заміна металевих грошей кредитними, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження ЕОМ в банківську справу. (2, с.52)

За металічного обігу кількість грошей регулювалась стихійно за допомогою грошей в функції скарбу; якщо потреба в грошах скорочувалась, то їх надлишки (золота монета) відходили з обігу в скарб, якщо збільшувались - відбувався приплив грошей в обіг з скарбів. Отже, кількість грошей в обігу підтримувалась на необхідному рівні.

При обігу розмінних на золото банкнот (вільного розміну на метал) закон виключає знаходження в обігу їх надлишкової кількості. Якщо обіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або паперовими грошами (казначейськими білетами), то обіг готівкових грошей здійснюється згідно з законами паперово-грошового обігу: специфічний закон обігу паперових грошей може виникнути з відношення їх до золота тільки тому. Що вони є представниками останнього. Цей закон зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, в якій би дійсно оберталось символічно представлене їм золото (або срібло).

Отже, коли кількість паперових грошей буде рівна необхідному для обігу теоретичної кількості золотих, ніякі від'ємні явища не виникнуть - паперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно грати роль грошових знаків, тобто заміни золотих грошей. Вказана вимога забезпечує стійкість грошей та має місце в усіх суспільних формаціях, де існує грошовий обіг.

3.3. Грошова маса та грошові агрегати

Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка являє собою сукупний об'єм купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг та тих, що належать приватним особам, підприємствам усіх форм власності та державі. Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату та за визначений період, а також для розробки заходів по регулюванню темпів збільшення об'єму грошової маси використовуються різні показники (грошові агрегати) (мал. 3):

· агрегат М1 - включає готівкові гроші в обіг і засоби на поточних рахунках;

· агрегат М2 - М1 додати термінові та ощадні вклади в комерційних банках (до чотирьох років);

· агрегат М3 має агрегат М2 додати ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах;

· агрегат М4 - М3 додати депозитні сертифікати крупних комерційних банків. (6, с.50)

Малюнок 3. Грошові агрегати

В США для визначення грошової маси використовується чотири грошових агрегату, в Японії та Німеччині - три, в Англії та Франції - два. (6, с.51)

В Україні готівка (або гроші поза банками) утворює грошову масу М0. Разом із коштами на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (так званими коштами до запитання) гроші поза банками становлять грошову масу М1. Сума готівки, коштів до запитання, строкових депозитів у національній валюті і всіх видів у іноземній валюті - це грошова маса М2. Сума готівки, всіх вкладів у національній та іноземній валюті, цінних паперів власного боргу та коштів клієнтів за трастовими операціями комерційних банків становить грошову масу М3. (3, с.13) Динаміка грошових агрегатів в Україні за останні 5 років наведена в додатках 1-3.

Використання різноманітних показників грошової маси дозволяє диференційовано підійти до аналізу стану грошового обігу.

Зміна об'єму маси може бути результатом як зміни маси грошей в обігу, так і прискорення їх обороту. Швидкість обігу грошей - показник інтенсифікації руху грошей при функціонуванні їх в якості засобу обігу та засобу платежу. Він важко піддається кількісній оцінці, тому для його розрахунку використовуються побічні дані.(10, с.101)

В розвинутих країнах в основному розраховуються два показника швидкості зростання оборотів грошей:

· показник швидкості обігу в кругообігу доходів - відношення валового національного продукту (ВНП) або національного доходу до грошової маси, а саме до агрегату М1 або М2; цей показник розкриває взаємозв'язок між грошовим обігом та процесами економічного розвитку;

· показник обіговості грошей в платіжному обороті - відношення суми переведених коштів по банківським поточним рахункам до середньої величини грошової маси. (10, с.101)

3.4. Грошова система

Грошова система - це грошовий обіг в країні, який склалося історично і закріплений законодавством. Вона сформувалась в XVI-XVII ст. з виникненням та затвердженням капіталістичного виробництва, а також централізованої держави та національного ринку. По мірі розвитку товарно-грошових відносин та капіталістичного виробництва грошова система набувала істотних змін. (6, с.53)

В залежності від виду грошей (гроші як товар, виконуючий роль всезагального еквівалента, або гроші як знак вартості) розрізняють грошові системи двох типів:

1) система металевого обігу, яка базується на реальних грошах (срібло, золото), що виконують усі п'ять функцій, а банкноти безперешкодно обмінюються на реальні гроші;

2) система паперово-кредитного обігу, при якій реальні гроші витісняються знаками вартості, а в обігу знаходяться паперові (казначейські векселя) або кредитні гроші.

При системі металевого грошового обігу виділяються два виду грошових систем: біметалізм та монометалізм - в залежності від того, скільки видів металу прийнято в якості всезагального еквівалента та бази грошового обігу.

Біметалізм - грошова система, при якій роль всезагального еквівалента закріплена за двома металами (золото та срібло). Передбачалась вільна чеканка монет з двох металів та їх необмежений обіг. На ринку встановлювались дві ціни на один товар. Ця система існувала в XVI-XVIII ст., а у ряді країн Західної Європи діяла й до XIX ст. (6, с.53)

Наявність двох металів в ролі всезагального еквіваленту вступило в протиріччя з природою грошей як єдиного товару, який здійснює вимір вартості всіх товарів. Ця система не забезпечувала стійкості грошового обігу, оскільки зміна вартості одного з грошових металів приводила до коливання цін на товари. Розвиток капіталізму, вимагаючий стабільності грошової системи, єдиного всезагального еквіваленту обумовило перехід до монометалізму.

Монометалізм - грошова система, при якій один метал (срібло або золото) служить всезагальним еквівалентом. За цією системою функціонують монети з одного благородного металу та знаки вартості, розмінні на монети. Срібний монометалізм існував у Росії (1843-1852 рр.), Індії (1852-1893 рр.), Нідерландах (1847-1875 рр.) та Китаї (до 1935 р.). у більшості розвинених країн у кінці XIX ст. біметалізм та срібний монометалізм змінились золотим монометалізмом. У Росії золотий обіг став діяти з 1897 р. Розрізняють три різновиди золотого монометалізму - стандарти золотомонетний, золотозлитковий та золотодевізний. (6, с.54)

Золотомонетний стандарт, що відповідає періоду вільної конкуренції та розвитку конкуренції, кредитної системи та торгівлі, характеризувався обігом золота, вільною чеканкою монет, безперешкодним обміном банкнот на золото, незабороненим рухом золота між країнами. Закон грошового обігу діяв автоматично. Цей стандарт вимагав наявності золотих запасів в емісійних центрах. Перша світова війна привела до відміни золотомонетного стандарту в більшості країн.

По закінченню першої світової війни були введені урізані форми золотого монометалізму: стандарти золотозлитковий (Великобританія, Франція), при якому банкноти обмінювались на золоті злитки, та золотодевізний (Німеччина, Австрія, Данія, Норвегія та ін.), за яким банкноти обмінювались на девізи (платіжні кошти в іноземній валюті), розмінні на золото. В результаті світової економічної кризи (1929-1933 рр.) були ліквідовані усі форми золотого монометалізму та утвердилась система обігу паперово-кредитних грошей, нерозмінних на дійсні гроші.(6, с.54)

Система паперово-кредитних грошей передбачала пануюче положення банкнот, які випущені емісійним центром країни.

В 1994 р. міжнародна грошова система капіталізму сформувалась в рамках світової валютної системи на валютно-фінансовій конференції ООН в Бретон-Вудсі (США). По формі Бретонвудська грошова система уявляє собою своєрідний міждержавний золотодевізний стандарт. Її головними орієнтирами є:

· золото, яке виконує функцію світових грошей і виступає засобом кінцевих розрахунків між країнами і всезагальним утіленням суспільного багатства;

· національна грошова одиниця США - долар та англійський фунт стерлінгів; долар США обмінювався на золото в Казначействі США по офіційно встановленому співвідношенню, якщо він подається (з 1934 р.) центральними банками та державними установами країн. Ціна золота на вільних ринках складалась на базі офіційної ціни США та до 1968 р. не відхилялася від неї;

· національні грошові одиниці, які вільно обмінюються через центральні банки на долари та між собою по твердо встановленим Міжнародним валютним фондом (МВФ) співвідношенням. Всі обернені національні грошові одиниці через долар могли перетворитись в золото, що забезпечувало багатобічні розрахунки між країнами.(6, с.55)

В зв'язку з послабленням позицій США на зовнішньому ринку в результаті скорочення золотих запасів країни міжнародна грошова система, яка основана на широкому використанні долара як еталона цінності всіх грошових одиниць, в 1971-1973 рр. потерпіла банкротство: долар перестав бути єдиною світовою резервною валютою; роль резервних валют стали виконувати марки ФРГ, японська ієна, а також СРД та ЕКЮ; з 1 серпня 1971 р. був припинений обмін долара на золото; відмінена офіційно доларова ціна золота.(6, с.55)

На заміну Бреттон-вудській грошовій системі прийшла Ямайська грошова система, оформлена угодою країн-членів МВФ в Кінгстоні (о. Ямайка) в 1976 р. Після ратифікації країнами цієї угоди в квітні 1978 р. були внесені зміни в устав МВФ. Нова грошова система характеризувалась наступним:

· світовими грошима оголошувались спеціальні права запозичення в МВФ-СРД, які ставали міжнародною розрахунковою одиницею;

· долар США зберігав важливе місце в світових розрахунках та в валютних резервах інших країн, а також продовжував грати важливу роль при розрахунках умовної вартості СРД;

· юридично завершена демонетаризація золота: втрата золотом грошової функції, відміна його офіційної ціни. Але золото зосталось резервом держави і використовувалось для придбання ключових грошових одиниць інших країн.(6, с.55)

Найбільш часто зустрічаються грошові системи, які утворюються і регулюються державою. В грошовій системі країни включаються в законодавчому порядку:

· найменування грошової одиниці, співвідношення своєї валюти до іноземних валют і золотого вмісту;

· валютного курсу і режиму зовнішньо-валютного обігу;

· видів грошових знаків, обов`язкових для прийому по всій території країни;

· порядок випуску, вилучення з обігу і обміну грошей;

· умови грошового обігу, порядок і умови конвертації;

· структура готівково-грошового і безготівково-грошового обігу;

· ліміти вільної грошової готівки в касах суб'єктів усіх сфер фінансово-кредитної діяльності;

· методи банківського, фінансового, податкового і аудиторського контролю.

Кожна країна визначає для себе грошову систему, в тому числі валютний метал, грошову одиницю, порядок чеканки монет і емісії грошових знаків, золотий (або інший) вміст. Як правило, у кожній країні знаходяться в обігу: білети національного (державного) банку - банкноти; казначейські білети банку; розмінні монети. Білети банку (банкноти) мають забезпечуватись золотом, коштовними металами й іншими активами банку, що є гарантом конвертованості валют. Казначейським білетом гарантуються обов'язковий прийом і обмін на будь-які товари і цінності. Розмінні монети - вільно мають обмінюватись на білети Національного (державного) банку.

Сучасні грошові системи різних країн, незважаючи на певні особливості, мають багато загальних рис. Вони включають в себе наступні елементи: грошову одиницю; масштаб цін; види грошей, які являються законним платіжних засобів; емісійну систему та державний апарат регулювання грошового обігу.

Грошова одиниця - встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для взємовиміру та вираження цін товарів та послуг. Вона, як правило, ділиться на менші пропорційні частини. В більшості країн діє десяткова система ділення (1 долар США - 100 центів, 1 англійський фунт стерлінгів - 100 пенсів). Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає історично, але повністю залежить від держави, яка своїм законодавчим актом закріплює (або змінює) це найменування. Наприклад, в Росії - рубль, Германії - марка, США - долар, Польщі - злотий.(6, с.56)

Масштаб цін - засіб вираження вартості в грошових одиницях, що базується на фіксованому державою в ваговій кількості грошового металу в грошовій одиниці. В більшості випадків при створенні нових грошових систем, проведенні грошових реформ, девальвації та ревальвації законодавчим актом держава встановлювала й золотий вміст грошової одиниці, яке було важливим елементом системи ціноутворення в країні. Наприклад, при деномінації рубля в 1961р. його золотий вміст було встановлено в 0,987412 г чистого золота, хоча розмір випущених грошових знаків на золото не вироблявся. До речі, зараз жодна країна світу не розмінює грошові знаки на золото. В тих країнах, де золотий вміст грошових одиниць юридично зберігався, він втратив економічний зміст. Масштаб цін складається фактично під впливом попиту та пропозиції, працює для взаємовиміру вартості товарів через ціни.(6, с.57)

Види грошей, які є законними платіжними засобами - це насамперед кредитні гроші та в першу чергу банкноти, розмінна монета, а також паперові гроші (казначейські білети). Так, в США в обігу знаходяться банківські білети в 100, 50, 20, 10, 5, 2 та 1 долар (випуск білетів якістю 500 доларів та більше припинений), казначейські ноти (білети, які випускають казначейством США) в 100 доларів, а також срібно-мідні та мідно-нікелеві монети в 1 долар, 50, 25, 10 та 1 цент. В економічно розвинених країнах, як правило, державні паперові гроші (казначейські білети) не випускаються в обмеженій кількості, тоді як в слаборозвинених країнах вони мають достатньо широкий обіг. (6, с.57)

Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, також визначаються спеціальними законами держави або актами влади. В сучасних умовах всі грошові знаки, які випускаються державою, обов'язкові до прийому в погашення боргу на території цієї країни. Виділяються наступні види грошових знаків: банківські (банкноти) та казначейські білети, розмінна монета. Різниця грошових знаків обумовлена порядком випуску в обіг та вилученням з обігу.(6, с.59)

Банківські білети, які є в цей час основним видом грошових знаків, випускаються в обіг центральними емісійними банками країни. Здійснюючи кредитну емісію, центральні банки збільшують грошову масу першочергово в виді приросту залишків коштів на рахунках в комерційних банках. В наступному ці кошти можуть трансформуватися в готівку. Погашення кредиту обумовлює зворотній приплив грошових знаків з обігу. Таким чином, банківські білети, будучи кредитними грошами, можуть виконувати роль повноцінних грошей, якщо забезпечується зворотність кредиту. Кредитна експансія та особливо беззворотнє "кредитування" приводять до знецінення банківських білетів.(6, с.59)

Казначейські білети - потрапляють в обіг при бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фінансів - казначейством. Казначейські білети якістю 1, 3 та 5 карбованців випускалися і в СРСР. За змістом вони не відрізнялись від банківських білетів, оскільки випускались Держбанком СРСР і останній визначав вид грошових знаків в залежності від потреб готівкового грошового обігу. Вони мали однакову купівельну та платіжну силу. У цілях ліквідації такого неспіввідношення в назвах грошових знаках 1-, 3- та 5-карбованцевої якості зразка 1991 р. значилось, що вони є банківськими білетами. Однак поновити грошову маси знаками нового зразка не вдалося і вони отримали таку ж участь, що й грошові знаки зразка 1961 р. Центральний банк в липні 1993 р. вирішав усі грошові знаки зразка 1961, 1991 та 1992 рр. вилучити з обігу, замінивши їх грошовими знаками 1993 р.(6, с.59)

Монета - злиток металу, який має встановлену законом форму, вагу, вміст металу, визначене зображення та надпис, включаючи номінал вартості. Використовується як засіб обігу або платежу.(6, с.59)

Розмінна монета випускається для зручності обслуговування різноманітного обороту, коли необхідно здійснити платежі в дробових частинах грошової одиниці. Зазвичай вартість, вказана в монетах, значно перевищує вартість металу, який міститься в ній, та кошти на чеканку. Різниця становить монетний доход держави. В окремих країнах металеві монети випускаються не тільки як частини грошової одиниці, але і більш високої якості: 1, 2, 5, 10, 20, 50 і т.д. грошових одиниць. Випускаються також ювілейні та пам`ятні монети, які мають зазвичай колекційну спрямованість.(6, с.59)

В випадку швидкого знецінення грошей, коли номінальна вартість монет стає нижчою вартості металу, що міститься в ній, вони витісняються з обороту грошовими знаками більш крупних якостей. Виготовлення їх припиняється, а ті що знаходились в обороті зостаються у їх володарів. Приблизно така доля настигла монети, які знаходяться в обігу в республіках колишнього СРСР.(6, с.59)

Емісійна система - законодавчо встановлений порядок випуску та обігу грошових знаків. Емісійні операції (операції по випуску та вилучення грошей з обігу) в державах здійснюють:

· центральний (емісійний) банк, який користується монопольним правом випуску банківських білетів (банкнот), які складають більшу частину готівково-грошового обігу;

· казначейство (державний виконавчий орган), який випускає дрібно-паперові знаки (казначейські білети і монети, яки виготовлені з дешевих видів металу), на які приходиться біля 10% (в розвинених країнах) загального випуску готівкових грошей. (6, с.58)

Емісія банкнот здійснюється центральним банком трьома шляхами:

· надаванням кредитів кредитним установам в формі перерахунку комерційних веселів;

· кредитуванням казни під забезпечення державних цінних паперів;

· випуском банкнот шляхом їх обміну на іноземну валюту.

Держава, намагаючись послабити можливі циклічні коливання економічних процесів, здійснює заходи по регулюванню процесу виробництва, використовуючи грошову та кредитну системи, які тісно взаємопов'язані, особливо в результаті панування кредитних грошей.

В багатьох промислово розвинених країнах під впливом посилення інфляції та збільшення кризових явищ в економіці в середині 70-х років здобуло поширення таргетування - встановлення цільових орієнтирів з наміром регулювання приросту грошової маси в обігу та кредиті, якими повинна керуватися центральні банки.(6, с.58)

Центральний банк по згоді з державними органами визначає суму збільшення грошової маси, обмежуючи її приріст в реальному численні. Ця дія розглядається як важлива форма боротьби з інфляцією та забезпечення стабілізації економіки. В США таргетуються всі чотири грошових агрегати (М1, М2, М3, М4), в Франції - тільки М2. Однак практика показала слабу ефективність такої форми регулювання, оскільки грошовий обіг знаходиться під впливом різних економічних факторів, а не тільки об'єму грошово-кредитних операцій. В зв'язку з цим в 80-і роки центральні банки ряду країн (Канада, Японія) відмовились від таргетування.(6, с.58)

Тобто основними рисами сучасної грошової системи закордонних країн є:

· відміна офіційного золотого вмісту грошової одиниці, демонетизація золота;

· перехід до нерозмінним на золото кредитним грошам, які не сильно відрізняються по природі від паперових грошей;

· збереження в грошовому обігу наряду з кредитними грошима паперових грошей в формі казначейських білетів;

· випуск банкнот в обіг в порядку кредитного господарства, держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;

· розвиток в грошовому обігу безготівкового обороту при скороченні готівкового;

· посилення державного регулювання грошового обігу в зв'язку з постійним порушенням основного принципу грошової системи - співпадання кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу.

3.5. Проблеми стабілізації грошової системи

Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабільний рівень цін. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку сватової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцii та факторiв, що її обумовлюють.

У процесі розвитку сучасної змiшаної економіки ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.

Вище вже розповідалось, яка кількість грошей повинна бути в обігу. Тепер потрібно зазначити наслідки цього порушення. Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію.

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином:

Індекс цін Індекс цін

цього року - минулого року

Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%

Індекс цін минулого року

До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

· Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету.

· Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.

· Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини.

· Імпортована інфляція з іншої країни.

· Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:

1) Помірна - ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах.

2) Галопуюча - ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.

3) Гіперінфляція - ціни зростають астрономічно, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж в 16,9 разів свідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні є реальністю. Причини інфляції в нашій країні мають багаторічну структуру. До них можна віднести:

· народногосподарські диспропорції;

· надзвичайна мiлiтаризація економіки;

· штучне обмеження грошової маси;

· вилучення зайвих грошей з обігу за допомогою імпорту і алкоголю;

· скорочення валютних надходження;

· розгортання соціальних програм, не підкріплених реальними матеріальними ресурсами;

· директивне управління грошовою масою.

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, має проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі, так і непрямі.

Непрямі засоби включають:

· регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.

· регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

· обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

· операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

· регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

· пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.

· державне регулювання цін.

· державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.

· державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Грошова реформа є одним з радикальних прийомів грошово-кредитного регулювання. Вона стає необхідною у випадках:

· зміни державних устроїв;

· глибоких економічних криз фінансової системи;

· економічних потрясінь, коли гроші і в цілому фінанси перестають виконувати свої функції;

· поглиблення дефіциту бюджету й інфляційних процесів;

· падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту. (19,с.9)

Залежно від того, яке завдання намічається вирішити з допомогою грошових реформ, їх слід відрізняти таким чином:

· створення нових платіжних засобів;

· часткову заміну грошових платіжних засобів шляхом випуску грошей в обіг з новим найменуванням, або з заміною масштабу цін;

· стабілізація грошового обігу через механізм стримання інфляції.

Із розпадом Радянського Союзу 1991 р. Україна здобула державну незалежність, це зумовило необхідність запровадження повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Тому у вересні 1996 р. проведено грошову реформу із відродженням національної грошової одиниці з традиційною назвою - "гривня". (18, с.14)

У 1992 р. грошовий обіг в Україні було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця взяла на себе всі удари високої інфляції 1992-1995 рр., зумовленої економічної кризою перехідного періоду. 25 серпня 1996 р. Указом Президента України було проголошено проведення в нашій державі грошової реформи. (1, с.152)

Три макрозавдання, як зазначає Ющенко В.А., мала вирішити реформа:

· введення нової грошової одиниці;

· деномінація як елемент реформи;

· досягнення фінансової стабільності. (23, с.11)

І як підкреслювалося ним же, грошова реформа в Україні проведена на засадах:

1) випереджаючого впровадження монетарної політики стабілізаційного типу з відповідним застосуванням ринкових механізмів самоорганізації грошового ринку та збереженням за Нацбанком лише непрямих засобів впливу;

2) безумовного виконання державою всіх прийнятих зобов'язань, що обумовило безконфіскаційний характер грошової реформи;

3) прозорості всіх основних операційних процедур реформи.(14, с.3)

Стабілізації грошового обігу через механізм стримання інфляції займає нині найважливіших напрямок і, як показує досвід, досягає своєї мети лише в системі науково обґрунтованого управління. (19,с.11)

Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях.

Висновок

Аналіз дослідження історії виникнення грошей, розвитку форм вартості, сутності грошей та інших питань данної проблеми виділив такі основні положення.

Гроші виникли стихійно, багато тисяч років тому. Вони виділились із товарного світу як особливий товар, що став надтоваром, як загальний еквівалент, що став посередником у товарному обміні.

Розвиток обміну проходив шляхом зміни наступних форм вартості:

· проста (випадкова) форма - один товар випадково обмінюється на інший;

· повна (розгорнута) форма - товар протистоїть сукупності товарів-еквівалентів;

· всезагальна форма - найцінніший товар стає загальним еквівалентом;

· грошова форма вартості - роль грошей починають грати цінні метали.

Розвиток видів грошей пройшов такі етапи:

1) поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами;

2) закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту;

3) перехід до паперових і кредитних грошей;

4) поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

Гроші - це особливий товар або загальновизнаний матеріальний носій, що виконує роль всезагального еквіваленту в процесі обміну товарів на ринку. Його поява ліквідувала багато недоліків, які притаманні повній, розвернутій формі вартості.

Сутність грошей полягає в тому що це - специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція всезагального еквівалента. Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей:

· всезагальною обмінюваністю;

· кристалізацією мінової вартості;

· матеріалізацією всезагального робочого часу.

За допомогою грошей вирішуються протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні.

Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу накопичення і збереження та світових грошей.

Грошовий обіг - це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур, впливає на всі стадії суспільного відтворення.

Кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинна бути рівна сумі цін реалізуємих товарів, поділеній на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. З розвитком функції як засобу платежу формулювання закону дещо змінилося, а саме: до суми цін реалізуємих товарів додається сума платежів по зобав'язанням та віднімається сума платежів та сума цін товарів, проданих в кредит.

Грошова система - це грошовий обіг в країні, який склалося історично і закріплений законодавством. Вона сформувалась в XVI-XVII ст. з розвитком централізованої держави та національного ринку. По мірі розвитку товарно-грошових відносин та капіталістичного виробництва грошова система набувала істотних змін.

Сучасна грошова система України отримала своє нове наповнення з проведенням грошової реформи, що проголошена 25 серпня 1996 року Указом Президента України.

Три макрозавдання, як зазначає Ющенко В.А., мала вирішити реформа: введення нової грошової одиниці; деномінація як елемент реформи; досягнення фінансової стабільності. Грошова реформа в Україні проведена на засадах:

3) прозорості всіх основних операційних процедур реформи.

У процесі розвитку сучасної змiшаної економіки важливим є вибір міри державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти порушенню стабільності економіки. Наслідком цього порушення є перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, що означає інфляцію. Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання.

До засобів, які ліквідують інфляцію та стабілізують грошову систему належать:

· регулювання загальної маси грошей, позикового і облікового процесу, процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком;

· обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів;

· операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів;

· пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси;

· державне регулювання цін, регулювання заробітної плати, зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Саме цими засобами потрібно керуватися Україні в становищі, в якому вона опинилась зараз. Стабілізації грошового обігу через механізм стримання інфляції займає нині найважливіших напрямок і, як показує досвід, досягає своєї мети лише в системі науково обґрунтованого управління. Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в теоретичних дослідженнях, і в практичних заходах по реконструкції народного господарства.

Список використаної літератури

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998 - 544 с.

2. Гетьман В.П. Застабільністью гривні - майбутне Укрїни. // Вісник Національного банку України- 1996 - №5 - с.12-14.

3. Гладких Д. Вплив грошової маси на рівень інфляції і ціну кредитних ресурсів. // Вісник Національного банку України. - 1999 - №6 - с.13-16.

4. Гроші / Упоряд., авт. Вступ. Ст. А.А. Чухно. - К.: Україна, 1997. - 510 с.

5. Заброцька О. Пластикова картка як інструмент платіжної системи. // Вісник Національного банку України. - 1997 - №5 - с.31-32.

6. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. К.: МАУП, 1999. - 230 с.

7. Концепція організації готівкового обігу в Україні. : Затверджено постановою правління 12.03.98 р. № 105. / Національний банк України. // Вісник Національного банку України. - 1998. - № 6. - с. 48-53.

8. Костин В. Денежная реформа: принципы, механихзмы в Украине. // Частный бизнес. - 1995. - № 4. - с. 7.

9. Лисанюк В.Г, Шевчук В.О. Політика обмінних курсів: якою бути українській гривні? // Вісник Національного банку України. - 1996 - №6 - с.54-58

10. Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 304 с.

11. Окунев И.В. Деньги и банки. Исторические очерки. - Днепропетровск: Институт России и стран Содружества, 1995. - 64 с.

12. Основні монетарні парвметри грошово-кредитного ринку України у грудні 1999 р. Повідомлення департаменту монетарної політики Національного банку України. // Вісник Національного банку України. - 2000 - №2 - с.59.

13. Про випуск в обіг національної валюти - гривні. // Вісник Національного банку України. - 1996. - № 5. - с. 32-38.

14. Про заходи щодо виконання Указі Президента України від 25 серпня 1996 р. №762 "Про грошову реформу в Україні".:Рішення від 26 серпня 1996 р. №2/96./ Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи.// Урядовий кур`єр. - 1996. - 29 серп. - с. 13.

15. Про заходи щодо підготовки до проведення грошової реформи: Рішення 26 серпня 1996 р. № 1/96. / Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи. // Діло. - 1996. - 29 серп.-3 верес. - с. 1 (додат.).

16. Про реформу грошової системи України: Документи.//Діло. - 1992. - № 96(листоп.) - с. 3.

17. Соболев В. Украинская денежная реформа. // Бизнес-информ. - 1995. - №45-46. - с. 36-41.

18. Терпило В. Державність, духовність, пам'ять - у монетах незалежної України // Вісник Національного банку України. - 1998 - №1 - с.14-18

19. Фільштейн Л.М. Грошовий обіг та кредит: Навчальний посібник. - Кіровоград: Державне Центрально-Українське видавництво, 1995. - 64 с.

20. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозина. - М.: Финанси, ЮНИТИ, 1997. - 479 с.

21. Чухно А. Створення грошової системи України. // Економіка України. - 1994. - №11. - с. 3-48.

22. Ющенко В. Нові випробування напередодні третьої річниці. // Вісник Національного банку України. - 1999 - №9 - с.3-5.

23. Ющенко В.А. Сильні національні гроші зроблять сильною незалежну Україну. // Вісник Національного банку України. - 1996 - №5 - с.11

Страницы: 1, 2