Перший розділ нам говорить про те, що у суспільстві маси взяли повну владу. Бунт мас - це найтяжча криза. «Міста повні людей. Доми повні пожильців. Готелі повні гостей. Поїзди повні подорожніх. Кав'ярні повні публіки…». Це явище називається «пересиченням». Питання, яким раніше ніхто не журився, стає майже постійно проблемою, а саме: де знайти місця? Незважаючи на те, що ці всі місця для того, щоб їх займали, проблема полягає в тому, що бажаючих дуже багато.

Маса вирішила висунутися на передній план суспільного життя, зайняти місця, вживати знаряддя і втішатись насолодами, що досі були призначені для небагатьох. Маса розчавлює під собою все, що відмінне. А что не схожий на всіх, хто не думає як усі, ризикує, що його усунуть. Тепер усі - це тільки маса.

«Сьогодні маси користаються у великій мірі тим самим життьовим репертуаром, що раніше здавався призначеним виключно для меншин; по-друге, рівночасно маси перестали коритися меншинам: вони їх не слухають, не йдуть за ними, не поважають їх, а натомість відсувають їх набік і самі займають їх місце». Життя пересічної людини складається сьогодні з того самого життьового репертуару, який раніше був притаманний лише найвищим меншинам. Таку думку розвиває Хосе Ортега-і-Гасет в розділі «ПІДНЕСЕННЯ ІСТОРИЧНОГО РІВНЯ».

В наступному розділі «РІВЕНЬ ЕПОХИ» йдеться про те, що було б помилкою вважати, що кожне наступне покоління, розумніше за попереднє. Просто наше життя ширше за всяке минуле життя.

Далі йдеться про важливий зріст світу, який полягає не в його збільшених розмірах, а в тім, що він обіймає більше речей.

Неправильно казати, що в житті «рішають обставини». Це ми вирішуємо перед обставинами. Пересічний тип сучасного європейця - здоровіший та сильніший духом, ніж європеєць минулого сторіччя, але й простіший.

Життя пересічної людини стає матеріально забезпеченим, комфортним, з'являється громадський порядок і мораль. «Та сама досконалість, з якою дев'ятнадцяте століття оформило організаційно певні сфери життя, спричинила те, що маси, яким це пішло на користь, вважають її не за організацію, а за природу».

Вищий або нижчий щабель культури визначається більшою або меншою точністю норм.

Щодо науки, то експериментальні дійсно потребують масовості. Але не лише науку, а й історію маси перероблюють під себе.

Цивілізація дев'ятнадцятого століття має такий характер, що дозволяє пересічній людині влаштуватися у світі багатств, де вона помічає лише надмір засобів, але не труднощі. В 11 розділі говориться, що «самовдоволений панич» характеристичний тим, що він «знає», що певних речей не може бути, але на зло, словом і ділом, вдає протилежне переконання. Сааме поняття спеціалізації деградує. Плідність засад держави веде до неймовірного поступу, але поступ неодмінно веде за собою спеціалізацію, а спеціалізація загрожує задушити науку.

Отже, європейська цивілізація - автоматично витворила бунт мас. З одного боку цей бунт є надзвичайно позитивним явищем(неймовірний зріст можливостей сучасного життя). Але зворотний бік жахливий (деморалізація людства).

Нині мораль зникла, але кожен доводить, що вона існує. Люди позбавляються цього поняття, щоб буду вільними. Не підкорюватися ніяким нормам минулого. Звичайний європеєць відмовився від минулих правил, щоб почуватися вільним, але здобувши «Свободу» - багато чого втрачено.

На мою думку, автор дійсно викрив всі ті вади людини сучасності, адже ми маємо все для життя, але не маємо головного - моралі, для того, щоб прожитии це життя і залишити після себе дійсно вагомий внесок.